marto4ka

Сторінки (1/2):  « 1»

свечи...

Горит  свеча  и,  жизнь  напоминая,
Она  дрожит,  сквозь  время  проходя.
И  воск,  как  дни  ушедшие  стекая,
Немеет,  жизнь  иную  находя.

Круговорот,  в  котором  гаснут  свечи,
Бессмысльем  полнит  краткий  мой  досуг.
Свеча  сгорит,  а  мне  не  станет  легче.
Хоть  пламя  будто  жжет  любой  недуг.

Свеча  сгорит.  И  снова  загорится.
Бессмертны  свечи…  Свечи,  но  не  мы…
В  них  вечность  безупречная  таится,  
Они  молчат  об  этом,  ведь  немы.

Свеча,  как  символ  жизни  скоротечной,  
Ни  времени,  ни  смерти  не  боясь.
В  своей  судьбе  уныло-бесконечной,
Сильней  горит,  к  чему-нибудь  стремясь.

Да.  Свечи  гаснут  на  ветру.  Они  бессильны.
Но,  воскресая,  свечи  вновь  горят.
А  мы  над  пламенем  практически  всесильны…
Так  свечи  меж  собою  говорят.

Дрожит  огонь,  танцующее  пламя.
И  растворяясь,  воском  тает  жизнь.
Я  и  свеча…  И  пропасть  между  нами.
Я  и  свеча…  И  тающая  высь.

А  жизнь  плывёт.  И  всюду  свечи,  свечи…
Мерцанье  догорающих  огней…
Моя  свеча  со  мною  будет  вечно,  
Но  только  я  не  буду  вечно  с  ней…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=34492
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2007


ти...

Ти  дивилась  в  мої  безнадійно-закохані  очі,
Ти  хотіла  кохати  мене  та  нажаль  не  змогла.  
Ти  казала  «Мине»  і  слова  твої  стали  пророчі,
Хоч  кохання  моє  ти  в  собі  довгий  час  берегла.
Ти  не  знала  мене,  ти  лиш  знала  кохання  до  себе.
Ти  боялась  кохання,  чекала,  а  час  не  чекав.
Твої  очі  були  голубіші  за  втомлене  небо,
Стали  кольору  ночі,  хоч  світ  тої  зміни  не  знав.
Ти  втікала  у  світ,  де  давно  все  знайоме  до  болю.
Та  чи  в  ньому  тебе  хтось  чекав  і  кохав  так  як  я?
Розбиваючи  страх,  сміючись,  проклинаючи  долю,
І  молившись  лише  за  твоє  невблаганне  ім’я.
Ти  не  знала  нажаль,  що  сама  своє  пекло  створила,
І  шукала  крізь  сни  порятунку,  але  не  в  мені
Я  ж  рятую  тебе  і  гублю  неіснуючі  крила,
Але  мрії  твої  вже  горять  на  жертовнім  вогні.
Ти  дивилась  в  мої  безнадійно-закохані  очі,
Я  обпікшись  тобою  без  сили  благаю  «Спинись!».
Ти  казала  «Мине»  і  слова  твої  стали  пророчі,
Ти  кохання  моє  розіп’яла  безжально  колись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=34491
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2007