| Сторінки (2/149): | « | 1 2 | » |
Я втомилась, чуєте, люди! Я дуже втомилась! Я хочу відпочити. Але де мені знайтимісце, щоб можна було б зовсім забутися в тишині, де тебе б зрозуміли птахи, чи зірки, а може б і річка пожурила за цю втому. Але зараз зима. Все спить... Річка, проснись! Адже ти можеш все. Ти своїми, навіть холодними водами, тільки збуджуєш мій розум, твоє льодове покривало сліпить зір, заставляє примружувати очі. Твій зимовий стогін, який доноситься з глибини твоїх вод, ще більше розжарює мозок, попелить душу. Він торкається струн мого серця і розгойдує їх з шаленою швидкістю.
А може ліс? Так -це, мабуть, він має заспокійливу силу. Коли появляєшся в ньому взимку, особливо в вечірні сутінки, він дивиться тихо, спокійно, замрієно.
Ти набираєш повні груди повітря вдихаєш пахощі його зелені і паморочиться голова. сонливим павутинням переплітаються думки. І стає вільно, спокійно, безтурботно. Але одночасно ти відчуваєш, що тобі ця воля не потрібна. І ліс уже дивиться на тебе зверхньо, бездіяльно. Він стоїть замріяно, вдивляючись в небо, розглядає химерні витвори зірок, їх блискітливе мереживо. І такий ліс уже не бентежить, а насторожує. І знову твоє серце у лещатах, і знову ти не відчуваєш ніжності. не бачиш краси, не паморочитьсч голова. І ,здається, що вже нічого не зможе визволитимоє серце з цих лещат.
Останнє стукотіння в груди, немов примерзла пташка б"ється в шибку вікна, шукаючи порятунку. Останній подих биття... І ось я зрозуміла, що ж я хочу. Так я хочу тебе. Але живого, веселого, як у першу ніч. Твої обійми, твої пестощі, твої любощі, милування...Як я хочу пригорнутись до твого дужого гарного тіла, затамувавши подих, відчувати биття твого серця. А ти холодним айсбергом все далі і далі віддаляєшся від мене.
Я відчуваю, що відпочити я зможу лише в твоїх обіймах, коли твої чутливі пальці торкаються мого волосся, зачіпають кінчик вуха, дотикаються довгої шиї. І коли моя голова гойдається в такт твоєї руки. Так я хочу цього, я марю цим Я в своїх напів снах відчуваю кожен порух твоєї душі. Я тремчу від твого погляду; такого солодкого, спокусливого і рідного...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018
Краю мій, тебе, мабуть, прокляли
За що не розумію і понині.
Може за те , що ми голів не підіймали
І всяк міг їздити по нашій спині.
Ми голови схиляли низько, низько
Про все що діялось не бачили й не чули.
А до землі вже залишилось близько
І скоро б зовсім до багна пригнулись.
Та знявши пута, що обвили тіло.
Піднялись ті, кого, здавалося, приспали.
За всі віки, що в серці наболіло
Катам своїм обличчя заплювали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782978
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2018
Стус Василь, ви чули це ім"я,
Що вирина з убожества лихого?
Ще Україна його так не зна,
А захід пише вже про нього.
Це він вступив у суперечності з життям,
Трагічну і величну вибрав долю.
Продовжувач шевченківських дерзань
Вступив у бій з брехнею світовою.
Він розпочав життя під час різдв"яних свят
В селяеькій хаті щастя і любові,
Це мати научила так співать
І правда й чиста совість є в цім слові.
Найменші паростки всього живого
Душились від репресій і терору.
І підіймав своє велике слово
Письменник за Вкраїну світлочолу.
Безкомпромісний, запальний
Нестерпний до жорстокості й брехні,
Ставав на захист України, їй
Він дарував ті визвольні пісні.
І почалися ті поневіряння,
Який тернистий шлях йому судивсь!
Арешти, звинувачення, знущання,
А він і не зігнувсь і не скоривсь.
Він відстояв і гідність свою власну,
І гідність тих, що разом з ним були.
За щастя України її ласку
Загинув, не схиливши голови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782970
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2018
Україно, ти шумиш колосками у полі,
Ти дзвениш соловейком в зеленім гаю.
Як довго ти жила без волі і долі,
Як довго ти пісню кувала свою.
Кувала в борні, гартувала в пожарах,
Вмирала вона у катівнях сама.
І знов піднімалась з колін і на нарах
Хворіла конала і знову повзла.
Навколішках повзла до кожної душі.
І стукала й просилася. й шеплала:
Вставайте, прокидайтеся дорослі і малі,
Бо вже весна над нашим краєм заспівала.
Співайте всі, бо вільні ми тепер
Любов"ю до Вкраїни ми зігріті.
На крилах щастя Україну понесем.
Не віддамо нікому в цілім світі.
це писала в 90-х роках, а зараз задумалась, чи це насправді так, що вона вільна, що вона багата з такими правителями
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
Грайливі сніжинки пестять обличчя,
Грайливі сніжинки цілують вуста.
І танцем грайливим сліди замітають,
Де просто кохались наші серця.
Де роки казково приходили в дім,
І щастям безмежним губилися в нім.
Зоріли коханням терпким повсякчас.
І падали зорі в обійми до нас.
І водять сніжинки свій танець зими,
І просять, щоб з ними кружляли і ми.
Щоб навіть в хурделицю радість була,
Коханням зоріла, весною цвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018
Я хочу розгадати загадковість
Чи лісу, чи природи , чи тебе.
Я хочу линути у ті простори,
Де небо зірку жде.
І дозволу у тебе не питаю.
Красу знайти - у мене ціль одна.
Яка блаженна мить , коли літаю.
І загадковість мою душу обніма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018
Весна перші дощі збирає,
Крадеться сонечко з пітьми .
Скажи, чи він мене кохає?
Ой рідне сонечко, скажи
Уже зозуля прокувала
Свою зустрічну золоту
Я знову тихо запитала:
Він мене любить, чи весну.
Всміхнулось сонечко лукаво
Проміння ніжно розгорта.
-Дивись,- воно мені сказало,-
До тебе знов спішить весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
Мережила, мережила долю серед степу
Шукала квітку в згоренім саду.
Кохала і не бачила, що квітку
Я більше в попелищі не знайду.
Яка ж ця квітка була пречудова,
Пелюсточки гойдались вітерцем.
Тягнулись в росяні гаї ранкові,
Наповнювались серце чебрецем
А зараз тільки спомин про цвітіння.
І лиш вугілля руку попелить
І знову дощ на згарищі довкілля
Затушує останні іскри вмить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
Как часто мы не замечая сами
Обиды легкие наносим маме.
То огрызнешся вдруг, а то порой кричим,
Надуемся и по часах молчим.
То поздней ночью вдруг заявишся домой.
А то в похмелье окунешся с головой.
На все укоры ты готов плевать,
К своим друзьям бежишь ты вновь гулять.
И не подумаешь: "А как она"
Сидит печалится и ждет одна
Досада грудь переполняет через край
И только мысли прошлые заглядывают в май.
Вот ты на ноги встал,держась за пальчик мамы ,
А вот уже шажок ступаешь под столами.
И радости предела в мамы нет,
Она хохочет маленькому вслед.
А вот с букетом цветных лет,
Переступил науки свет.
И ты уже за руки маму взял,
Науке должное отдал.
И вновь она сияет вся,
Не вянет светлая краса.
Так почему же ты сейчас
Надумал на нее серчать
Опомнись и в глаза взгляни
Ведь там должны гореть огни.
И должен ты смотреть подчас,
Чтоб он у мамы не погас.
Жизнь коротка, года проходят
И мамы тоже вдаль уходят.
Уже за руку не возьмут
И не укажут светлый путь.
Не опоздай сказать спасибо.
Дай ей пожить с тобой красиво.
Чтоб все морщины разошлись,
Чтоб счастьем наполнялась жизнь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2018
Згоріло все
І попіл той розвіяв вітер по діброві.
Застигло все.
І тільки ясні зорі ще осявають темінь ночі,
Ще будять дні буденні і пророчі,
Ще хочуть оком ясним в душу заглянуть,
Але те сяйво їм вже не вернуть.
Воно горить вогнем ясним лиш раз,
А потім лише тліє повсякчас,
А потім тільки душу теребить.-
А серце ніжне мліє і болить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
Значить це не було кохання
Значить це не була любов,
коли гасне надыя остання.
Коли смуток заходить знов
Коли ніч зорю не встрічає,
Коли день гонить промінь геть.
Чом же ти не діждалась - питає,
Чом не чути стукіт сердець.
Невже вмерло те, що хотіло
Підвестись до найвищих висот
Невже швидко так відболіло
І кохання зів"яв пелюсток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
Правду кажуть словом можна вбити,
Поранити, ще краще, воскресити.
А ще ми можемо словами вчити жити,
Свою країну з пелюшок любити.
Пером написані слова-
Це істина в душі жива.
І кожен час і кожну мить
Плвинні ми в любові жить
Мир берегти, плекати долю
Душею рватися на волю.
і нас навчити може цього
Лише перо і тільки слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
Чого ж вам на планеті не живеться
В добрі і мирі, в райдузі весняній.
Чому ж країна на шматочки рветься,
А ви все ділите сорочки полотняні.
Вже все забрали: газ, бензин і воду,
Повітрю скоро виставите ціну.
Чому ж ви не питаючи в народу
Обновки шиєте з прозорого ватіну.
Оголену, розхрістану, розбиту,
В руїнах і в диму пожарищ.
Оце ви так умієте любити
Замість садів - зіяє купа згарищ .
Який хазяїн може спопелити
Все краще, що було омрієне роками.
А потім іще красти і дурити
В своїх дітей, своїми же руками.
Хіба дано вам два віки прожити,
Чи може ви повірили в безсмертя.
За що ж народ так можна не любити-
Не проявити навіть милосердя.
За ваші алчні похоті і зраду.
За долі понівечені й каліцтво.
Всі матері з прокльонами на владу
В шеренгу стануть за своє сирітство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781645
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2018
Ми йшли у двох у білу казку ночі
Кружляв і падав білий сніг до ніг,
Сяйвом кохання застеляло очі,
Ті зупиняв шалений серця біг.
Сніжинки падали, немов яснії зорі
На віях зупинялися моїх
Купалися в моїм бездоннім морі
Ти щедрим поцілунком дражнив їх
Сніжинки на сторожі чатували,
І мріяли, щоб взимку я спала.
Щоби думки мої в тенети не попали,
Страждань і болі більше не знала.
Від твого подиху і ніжних поцілунків
Сльозами- перлами ставали на очах.
І не хотілось більш ніяких подарунків,
А лиш купатись у твоїх руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018
Время успокойся и отстань
И походкой лисьей не крутись
Хоть на миг, хоть просто на часок
Ты возьми и вспять остановись.
Ты пойми, еще не все сколочено
И еще не стертый лист теней.
Рвутся раны в окна заколочены.
Бередят руины прошлых дней
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018
Я люблю, усміхаються гори.
Я люблю- усміхнулась зоря.
тихий вечір з любовю підходить
І питає мене жартома.
Ти чому зажурилась, кохана,
Ген на вулиці пахне весна.
Соловейки вже щебіт підняли
І росою умилась земля.
Ти пробач, що підкралась зненацька
Чиста повінь любові ріки.
Закрутила в потоці аж лячно
У незвідані вкрай береги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2018
знайди мене серед пустель зелених
Знайди мене серед дубів і кленів.
Знайди менеміж боязливих трав.
А ну скажи? Знайшов? Впізнав?
Знайди любов мою у своїх мріях.
Душі перелиставши сторінки.
Знайди у помислах, знайди у діях.
І пригорни до серця навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2018
Колошматить вітер віти у тополі
і тріпоче листя, шукаючи долі
І біжить струмок, збадьорений водою.
Огортає смуток чужою стороною
Задихаюсь в собі, рвуся в пустку, вдаль.
Наляга на груди вранішня печаль.
Хочу і не можу брід цей перейти.
О невже свободи більш не зберегти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017
Идет весенний дождь
Печаль мне сердце гложет.
Тоскую о тебе и день и ночь.
Никто меня уж больше не тревожит.
Своей любовью- все убрались прочь.
Лишь дождь остался медленный забытый,
Всесильный в безграничности своей.
И только я смотрю в окно разбитой
Печальной юности моей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Ліс... Сьогодні захотілося відчути його душу, його подих, його безтурботність.
Передвесіння мить... Тиша... Спочатку ти мрієш про нього і твої мрії линуть у саму глибінь, в саму неприйдешність. А потім... Потім ти реально відчуваєш себе в лісі. Ти бачиш, як сонечко кидає свої золоті промінчики крізь крони сторічних дубів і кленів. На повні груди ти вдихаєш це повітря і забуття... Але ти не спіши- це тільки мрії. Мрії, які людина плекає, леліє. Вони тихо підкрадаються, гублячи останню нормальну прийдешність, заплутуються в помислах душі, а потім уже їх не спинити. Адже вони вже не можуть жити без без волі, без відчуття польоту, без крилатості помислу. І ці мрії спішать перетворитися в реальність бездумно, без єдиної задоринки.
І я лину , я спішу в казку загадковості цього лісу. А поруч з тобою безтурботна молодість, подих весни, перше кохання...Ти так спішиш, що і не помітипа, як заблукала в саму серцевину пробудження цієї краси.
Ліс ще лежить, як оголений красень під рудоватим покривалом своїх тенет. Його милозвучне потягування і краса розпростертого тіла навіває млосну жадобу до цвітіння. Тихий стогін бринить десь там в глибині недр, немов джерело нуртує,прориваючись назовні. Яка блаженна мить чути цей стогін, впиватися ним і відчувати велич його статури.! Як хочеться впасти на це зманіжене теплом і ласкою тіло і забитися в гармонійному екстазі почуттів!
Як хочеться самому пробудити цього красеня, напоїти живильною силою і, щоб його краса розквітла в твоїх руках і щоб ніхто крім тебе не міг сказати:"Це зробила я! Це моє творіння! це моя наснага! Це моє кохання!"
Ти спішиш і навіть не відчуваєш, як уже стоїш біля цієї спокійної тиші, захлинаєшся цілющим повітрям. Ти підставляєш свої груди ніжному жотику перелесника, який погойдує ще сумні не прозрівші дерева і захвачує тебе в свої обійми. І ти спочатку пручаєшся, думаєш, що вистоїш і не піддашся цим пестощам. А потім ти відчуваєш,як летиш разом з ним у вічність. Дерева, взявшись за руки погойдуються разом зі мною в такт якоїсь досіль незнайомої мені мелодії. І я лину, лину, стаючи навшпиньки, підтягуючись все вище і вище , і вже губи тягнуться до поцілунку, а ти вже не бачиш його, а тільки відчуваєш, що він десь поруч і вже розпростер свої обійми, щоб залюбувати тебе, твої помисли в свої бажання. І я не можу , а може просто не хочу протистояти його волі. Він заполонив мою душу і вона, не слухаючи мене виривається назустріч цій загадковості. Я ще довго стою похитуючись в такт цієї мелодії, і ще довго моє волосся перебираютьчарівні думки цього загадкового лісу.
Спокій... Яка чудова мить - спокій і тиша!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Я пробудитись хочу чуєш, зимо!
Чому ти знов і знов мене колишеш.?
Чому так важко в круговерті свищеш?
Чом не зовеш мене на своє грище,
А все гнітишся вогником незримо?
Скинь з мене шубу білу, прошу.
Скинь з мене все, що заставляє спати.
Дай мені вітру слово розказати,
Що треба мене з сну цього підняти-
На сильні ноги я піднятись мушу.
Я знаю, що теплом своїм ти щедра
І ковдра твоя ніжна і пухка.
Але повір - ця ноша заважка,
Щоб доля не була така терпка,
Я хочу сонця більшого і неба.
Не сердь мене добром прошу,
А то розірву я ці пута злісні,
Розжену хмари чорні і зловісні,
Що так розжарюють думки провісні.
Бо в гніві я страшна: тобі кажу
Зима ще більш свою перину підпушила
І тоном грізним вітру повела:
"Гойдай, щоб день і ніч вона спала
І щоб проснутись зовсім не могла
Поворухнутись, щоб була несила.
Ти своїм сріблом руки ій сповий
На ноги скуй кайдани віковічні,
Хай шелестять завжди дуби сторічні.
І сняться сни в ранковості довічній.
Туманом ій свідомість заповий".
Вітер брови насупив грізні,
Танець віхоли розпочав,
Білу хвилю по лісі гойдав.
І туманом сірим кружяв,
Колисав мої очі ніжні.
Ніч тенети свої відчиняла,
Сонний промінь гойдала в тіні,
Пеленою тумани страшні
Налягали на груди мені.
Вовком лютим даль завивала.
І сниться дикий сон:
Лежу я майже гола,
Розтерзана, розбита, зовсім квола,
На грудях повиписувані кола.
І крик, і плач, і стогін в унісон.
Лежу розіп"ята, немовби на хрестині
І чую лише тупіт ніг -
Все ближчає золочений батіг,
Але добити всю мене не зміг -
Залишив розписи на голій спині.
Три звіра кров пили із мого тіла,
Три звіра сіллю рани посипали
І руки кволії мотуззям повивали,
На ноги обруч металевий надівали.
Нести цю біль самій була несила.
А допомоги ні в кого просити.
Усі бажають ласий шмат урвати,
В руках загарбницьких навіки приховати
Стежину в"язнів кров"ю протоптати,
А душу горем людським напоїти.
Лежала і невідала, що скоро
Мій порятунок прийде і на полі
Із поту, крові, сліз гарячих долі,
В мене впиваючи корінця кволі,
Дубочки голови піднімуть гордо.
Як ранений ведмідь до стовбура добралась,
В блакитнооке небо заглянула.
Повітрям покошлаченим вдихнула,
Цілющого нектару з квіток роздобула,-
Чіпляючись за віття на ноги піднялась.
І тіло у потугаг защеміло -
Світ сколихнувся,-стовбур обійняла
І гордо голову в невідання підняла,
Статуру величі я світу показала.
І все у спогадах гарячих відболіло.
Поруч з дубами ввись до хмар сягнула:
Як довго я спала, авже кують зозулі
І вітер розгулявся на дозвіллі
В своїм шаленім радіснім свавіллі-
Себе розкутою і вільною відчула.
Я зрозуміла, що життя одне
І зберегти його- це в нашій з вами власті.
Насаджуйте дуби і в горі і у щасті.
Хай суд вершить добро неначе в казці.
Ха правда із брехнею вічний бій веде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
А роки йдуть і плине час,
Біжать хвилини за водою.
Ніхто нам не поверне час,
Коли ми вдвох були з тобою.
Коли берізка шепотіла,
Нас обнімаючи гіллям.
І місяць усміхався криво,
Моргали зорі любо нам.
Життя прожить - то милість божа.
Ловить ту мить потрібно нам.
А не впіймав - гляди не гоже
Гріхи всі списувать Богам.
Живи, люби, дару світанки.
Не перелистуй сторінки.
А просто росянисті ранки,
В букетах мрії пронеси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
Шепоче листя: я тебе люблю.
А вітер думку плекає мою.
Мереживо зіткане із пелюстків,
Приносиш мені в ці ранішні дні.
Колишиш надію мою промінцями,
Що сонечко вранці зіткало над нами.
Торкаєшся шовком край вуха до шиї
І зайчики сонячні в"ються по тілі.
Ти огортаєш мене поцілунком
Таким незвичайним на дотик дарунком.
В волоссі моєму купаєшся зрання,
Щоб не пройшли в нас ці блудні бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
Я очень люблю одиночество.
Но все мне вокруг говорят,
Что жить в одиночестве хочется
А быть одиноким нельзя.
Мне все говорят,что любовью я
Согрета со всех сторон.
И дети за мной горой стоят.
Но должен быть рядом он.
И может в минуту отчаянья,
Где, кажется, все невпопад
Мне хочется каплю признания
Родному сердцу сказать.
Как день был тяжел и грустен был
Мой одинокий путь
И как хорошо, что можем мы
Друг другу в глаза взглянуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
Я втомилась, чуєте, люди!. Я дуже втомилась!. Я хочу відпочити. Але де мені знайти місце, щоб можна було б зовсім забутися в тишині, де тебе б зрозуміли птахи чи зірки, а ,може б і річка пожурила за цю втому.
Але зараз зима. Все спить... Річка! проснись. Адже ти можеш все. Ти своїми навіть холодними водами тільки збуджуєш мій розум, твоє льодове покривало сліпить зір, заставляє примружувати очі. Твій льодовий стогін, який доноситься з глибини твоїх вод, ще більше розжарує мозок, попелить душу. Він торкається струн мого сердця і розгойдує їх із шаленою швидкістю.
А може ліс! Так, це мабуть він має заспокійливу силу. Коли появляєшся в ньому взимку, особливо в вечірні сутінки - то ліс дивиться тихо, спокійно, замрієно. Ти набираєш повні груди повітря, вдихаєш пахощі його зелені і паморочиться голова, сонливим павутинням переплітаються думки. І стає вільно, спокійно, безтурботно... Але одночасно ти відчуваєш, що тобі ця воля не потрібна.І ліс уже дивиться на тебе зверхньо, бездіяльно. Він стоїть замрієно, вдивляючись в небо, розглядає химерні витвори зірок їх блискітливе мереживо. І такий ліс уже не бентежить, а насторожує. І знову твоє серце у лещатах, і знову ти не відчуваєш ніжності, не бачиш краси, не паморочиться голова. І, здається, уже ніщо не зможе визволити моє серце із цих лещат.
Останнє стукотіння в груди, немов примерзла пташка б"ється в шибку, шукаючи порятунку.Останній подих биття. І ось я зрозуміла, що ж я хочу. Так я хочу тебе, але живого, веселого, який був у першу ніч. Твої обійми, твої пестощі, любощі, милування... Як я хочу пригорнутись до твого дужого гарного тіла. Затамувавши подих, відчувати биття твого серця. А ти холодним айсбергом все далі і далі віддаляєшся від мене.
Я відчуваю. що відпочити я зможу лише в твоїх обіймах, коли твої чутливі пальці торкаються мого волосся, зачіпають кінчик вуха, дотикаються довгої шиї. Коли моя голова розгойдується в такт твоєї руки.
Так, я хочу цього, я марю цим. Я в своїх напівснах відчуваю кожен порох твоєї душі. Я тремчу від твого погляду - такого солодкого, спокусливого і рідного... Я втомилась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017
Я в твоих объятьях таю,
Пламенею, как свеча.
Нету в мире краше рая,
Быть с тобою до конца.
Слышать нежность рук касанье,
Видеть бездну светлых глаз.
Сердца стук, звезды мерцанье,
Поцелуев сладкий смак.
Долго будет колоситься
Рожь не убрана в полях.
Ты мне будешь часто сниться,
В сердце нежность затая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017
Нема хазяїна у нас
Земля поділена на клапті.
Портфелі ділять повсякчас.
А людям рогозяні лапті.
Депутати в верхах тільки сваряться,
Президенти бояться самотності.
А люд в сковорідці жариться
І просить хоч крихту совісті.
Стогне, кричить, ридає земля
Від того свавілля й задухи.
Допоки ж ми будемо навмання.
За милістю простягувати руки.
Хіба ми не сієм, не жнем,
Хіба не бажаєм ми кращого.
Щоб душу нашу тупим ножем
Розпанахували нізащо
Де ділись ті зухвалії жреці,
Що святість дарували Україні.
Які слова пророчі чи пусті
Вони вселяли в голови незримі.
Чому байдужість хозяям дана
Чому мірилом є своя гостина
І держить голову не лиш рука
А вся знедолена країна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762104
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2017
- Ну, что пригорюнилась?
- Сердце встревожилось.
- О чем?
- И не спрашивай.
Больно, досадно ведь,
Годы проносятся в даль безмятежную
С тоской неприступною,
С болью безмежную.
Правда ведь?
_ В каждой поре есть свое удовольствие.
Светлые дни, ночи печальные.
Есть и рассветы, звезды мерцание.
Знаешь ведь?
_ Если любовью сердце согрето,
Мысли чисты, голова холодна.
Значит прожил ты прекрасное лето.
Помни, ведь жизнь одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2017
Обиды в небе за спиной - похороню.
Из жизнью новый разговор я заведу.
Росток улыбок, теплых слов - душой полью.
И нежный хрупкий стебелек я обниму.
Я зацелую впрок любовь - твою мою
И верности большой комок я сберегу.
Перебирая мысли вслух - за 100 минут.
В переплетении судьбы создам уют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017
Ви бачили ,як грається туман,
із горами величними в Карпатах
А візерунки в димці як обман,
народжує й несе до хати.
Спочатку він кордони намалює,
Для кожної гори скує кайдани білі.
Заполонить, заграє, зацілує.
І забере в обійми ніжно сірі.
А гори у кайданах не бували
Для них неволя- неминуча смерть.
Свої вершини знов до хмар підняли.
Й кайдани розлетілися ущент.
І вирішив туман - ті змагання.
Із горами величними вести
І просто димкою туманною ізрання
Припорошив гірські хребти.
Ви тільки гляньте:
із найвищої гори
Немов потоки рік туман спадає
Розпірханий, кошлатий.
Хто б міг подумати, що він літає.
А ось уже з усіх боків,
Заполонив гору високу.
Він стелеться в підніжжі гір
Залюбувати одиноку
І виривається вона
З туману білого до неба.
До хмар розгульних в вишині,
Щоб плескотіти день при дні
У їх розкішному вбранні.
Розсердившись почав у жмурки грати
З малими горами, що поруч тут ростуть.
Фонтанами дим розкидати,
Алмазами встеляти путь.
Порозкида джерела попід гори,
Розгойдує зелену полонину
І димку сизу розганя у доли.
Розчісує, як білу павутину.
От і до сонечка добрався
Скупався в променях ясних.
А потім темно загойдався
Й спустивсь до квітів запашних
Втомився. Ліг спочить.І враз гора,
Побачивши перину цю пухову.
Лягла рядком. Обнявшись і здаля
Вони гонили в даль свою утому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017
О боже, как я тебя люблю
До боли, до страсти, до забвенья.
Иссушить душу хочу твою
И уйти в безпамятство, в опустошенье.
С тобой я изведала все:
И радость и горечь и час разлуки.
Была ведь любимой родной и никто
Не мог обрести за меня эти муки.
Закрою глаза и руки твои
Ласкают и сердце стынет.
То плечь коснутся а то груди
И все как-то сразу остынет.
Но нет не могу, не могу я забыть
Твой голос шептавший люблю.
И дождь проливной не сможет смыть
Пьянящую нежность твою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017
україна, ти шумиш колосками у полі,
Ти дзвениш соловейком в зеленім гаю.
Як довго ти жила без долі і волі,
Як довго ти пісню кувала свою.
Кувала в борні , гартувала в пожарах.
Вмирала вона у катівнях сама,
І знов підіймалась з колін і на нарах
Хворіла, конала і знову повзла.
Навколішки повзла до кожної душі
І стукала, й просилася, й шептала.
Вставайте, прокидайтеся дорослі і малі,
Бо вже весна над нашим краєм заспівала.
Співайте всі, бо вільні ми тепер.
Любов"ю до Вкраїни ми зігріті
На крилах щастя Україну понесем
Не віддамо нікому в цілім світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761729
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2017
Рдеет одиночество кистями рябин.
Что ж ваше высочество-
Седина с равнин.
Опустилась путая белесу волос.
Что ж ты так растрогалась?
Что не задалось?
Жизнь ручьем струилася
Жизнь била ключом.
Дети, внуки, дом, семья -
Все не заберем.
След чистой полон радости
Останется в душе.
Умей лишь только слабости
Обуздывать в седле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
Прийдіть думки,
Прийди блаженна мить.
Я хочу з вами перелинуть в казку.
Не хочу я на попелі сидіть.
Життя я хочу, вогнища і ласку.
Твої вуста, немов медовий цвіт.
Жадало тіло цього меду випить.
І барвами всіма переливався світ
І наче мережкове сонце світить.
блаженна мить розтоплює серця
Наповнює по вінця млосним соком.
І тягнеться душа у забуття.
Чарівних снів, прибулих ненароком.
І ти в цих снах, неначе легінь йдеш.
І блудиш у моїх думках порочних.
І квіти ніжності мені несеш.
Щоб напоїть мене нектаром сочним
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
Голова сільської ради
Оце сила, оце влада!
Він в усьому голова
На селі і край села.
Він у полі і у ланці,
У колгоспі й на ділянці.
Скрізь побачиш і кругом
Й не самого а з мішком.
В полі він знайде люцерну
У колгоспі свиноферму
В ланці він знайде буряк
На ділянцй фруктів склад.
Товар їде в магазин -
Тут також хозяїн він.
Перевірить, переносить,
Резолюцію наложить,
Щоб увесь отой товар
На прилавок не попав.
Забезпечити рідню
Треба бідному йому.
Не обідить ще й поляків,
Адже жити хоче всякий.
Що принести, що придбати
Чи додому, чи до хати.
В цьому знає толк він свій,
Він же голова сільський.
Говорити вміє чемно,
Слів не розкида даремно
Хто порадитись прийде,
Він і матом їх пошле.
В нього скрізь закон є свій,
Заперечити не смій.
Адже в нього хоч дурна,
А все ж таки голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761379
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.11.2017
І знову ти одна...
Красуєшся в польоті мрій,
Вільною птахою ти тягнешся до зір.
Несешся з вітром райдугу зустріти.
А потім квіти, як маленькі діти,
пестощами твої уста голублять.
Вони ,мабуть, пелюсточками люблять,
А серцевинку залишають в глибині
Розтерзаної, але вільної душі.
І знову ти одна.
І знову ліс стоїть замріяний, глибокий.
Він береже твій спокій однобокий.
Він пнеться з сонечком поцілуватись,
А, може, просто у світи податись.
Але проросше до землі коріння
Держе на прив"язі не тільки це створіння.
А все, що може до тепла тягнутись,
А не в пітьмі карабкатись і гнутись.
І знову ти одна і тишина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017
З Новим роком, депутати,вибрані народом.
З подарунками до вас їдем цілим возом.
Хочем вам подарувати, півника вогненного,
Щоб мізки ваші не всихали й про людей потроху дбали.
А іще ми вам даруєм поросятко вмиване,
Щоби ви були царями у хліві і з вилами.
Щоб уміли хліб зібрати в полі із родиною.
Вміли себе пригощати борщем з капустиною.
Як же хочеться , щоб ви жили на ті гроші,
Що самі придумали для людей хороших.
Чи ви спали, чи куняли в депутатській ложі.
Коли на світ випускали субсидії гожі.
Придумали ж як державу знову обікрасти
І кармани олігархам долари покласти.
Ой розумненькі ви наші, де ж ваші таланти,
Щоб заводи будувати, а не стіни й танки.
А ще хочем побажати від душі з любов"ю,
Що опалювали хати дровами й плитою,
Щоб ходили на роботу день у день як люди
І любили край свій рідний за всі його біди.
Хочем вам подарувати свічку незгасенну,
Щоб свтила замість світла ціле літо й зиму.
От оце вам від людей і уклін низенький
і прохання до вас всіх: встаньте ж ви раненько,
Подивіться у люстерко і скажіть :
"Ну досить цей світ нам дурити."
Давайте ж бо без брехні в правді й мирі жити.
Давайте ж бо хоч би раз про народ подбаєм.
Перестанем брати красти, ніби ми не знаєм.
Щоб вам півні в ніч святкову гарно заспівали
І щоб люди в Новім році вас не проклинали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
Время успокойся и отстань
И походкой лисьей не крутись.
Хоть на миг, хоть просто на часок
ты возьми и вспять остановись.
Ты пойми еще не все сколочено
И еще не стертый лист теней.
Рвутся раны в окна заколочены.
Бередят руины прошлых дней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
Коли половіє у полі жито,
Коли жде покосів стигла пашня.
І здається, що все назавжди вже забуто,
І летять у далеч літа.
Ти візьми запорошені мрії
І зажми їх у сильний кулак.
Хай не гаснуть остання надії.
Закричи на весь світ просто так.
Ти розлукою довго не бався.
Сивий дим хай не стелить туман.
Ти на віттях журби розгойдайся.
Спопели неприйдешній обман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017
Я шукала квітку червону
В полі, в лісі, на луках, в гіллі.
Я шукала квітку червону
У найдальших куточках землі.
Я блудила самітня у горах
І в долину я йшла сама.
Все життя моє переоране,
А в душі холоднюча зима
Засніжила, засипала віхола
Щонайдальші куточки землі.
А я квітку червону маніжила,
Що дістала з-під снігу тобі.
Ти поглянув на квітку ту збочено
Обтрусив білі перли з листків.
А зерно вже давно все змолочено,
Вибачай, я тебе не любив.
Вибачай, що наснилася мавкою,
А я грав на сопілці тобі.
Ти була мені лише коханкою,
А думки плескотіли в тіні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017
Ти крадькома заглянув в мою душу.
Збентежив її сонну , розбудив.
Тепер я знову пробудитись мушу
Із тих казкових незбуванних снів.
Вона в тумані мрійливому спала.
На вітті тихому гойдалась у ві сні.
Вона не ждала й в думці не гадала,
Що з цього сну пробудиш ти її.
Ти соловейком в сад її прилинув.
Росу ранкову з віток обтрусив.
Промив їй очі співом солов"їним
Нектаром млосним серце напоїв
Дав сили, дав кохання, дав наснаги.
Розворушив минуле забуття.
Розбурхав ті причудливі принади .
І знову я вернулась до життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2017
Заколисала сонне місто ніч.
Ковдрою сірою на груди налягла.
Очима томними заглянула у душу.
І тиху колискову завела.
Прислухався й Дніпро до того співу.
Заворушився в крижаній воді.
І важко застогнав, адже була несила.
Піднятися із мерзлої землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2017
Як я хочу любити знову,
Розставати в твоїх обіймах.
Чути милу твою розмову.
І далеко линути в мріях.
При дотику рук тремтіти .
Кохання слова шепотіти.
Відчувати серця биття.
І летіти в красу забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017
Червона заграва, рожева блакить-
Не питайте, що і де в мене ще болить.
Вже не терпнуть руки - автомат німий.
Вже не чути звуків - настав час такий.
Хоче він сказати. де і з ким лежить.
А над ним багріє рожева блакить.
Люд осиротілий - очі закрива.
Дайте нам керманича і поводиря.
Блукати не можемо більше уночі.
Подаруйте зорі нам огарок свічі.
В кого запитата, де найти підмогу,
Щоб до хати рідної віднайти дорогу.
Догорала свічка в мареві надій,
Вже ніхто не скаже, де чужий де свій.
Там у тому полі хмари вороння
І не розібратись там , де ти , де я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017
Далеко, далеко летіли лелеки.
Далеко за хмари їх вітер гонив.
Свою Україну і матінку милу
Залишити внукам він сонце просив.
Лелеки летіли, прощалися з краєм,
Захмарене небо розбили крильми.
І гоїлись рани в чужому розмаї
А десь залишились їх дочки й сини.
Любов"ю зігріті родилися внуки.
В надії, що тут їх домівка буде.
Нехай не зів"яне надія остання.
Їх дім і їх спокій земля збереже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017
Замок в душі.
Може спитаєте: -За що, навіщо, скільки?
Замок в душі-
Потайки від людей.
Замок в душі-
Чим кращий, чим лосніший,
А ще якщо узорчатий і більший;
І позолочений, алмазний на всі груди.
І не достукаються в наші душі люди.
І не почуєм ми благання ні мольби.
І не побачим ми дітей загальнохворих.
Людей знедолених, убитих горем.
Ну це ще не біда.
Біда, що сонечка ми не побачим.
Як брунька набухає на весні.
Якого кольору ми квіти садим,
Чи зеленіють запашні сади.
При замкнутій душі не варті злата.
Вони любові вам не принесуть.
Сама природа буде гальмувати.
Свій світлий , райдужний весняний путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759895
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.11.2017
Правду кажуть, словом можна вбити,
Поранити, ще краще воскресити.
А ще ми можемо словами вчити жити
Свою країну з пелюшок любити.
Пером написані слова,
Це істина в душі жива
І кожен час, і кожну мить
Повинні ми в любові жить.
Мир берегти, плекати долю.
Душею рватися на волю.
І нас навчити може цього
Лише перо і тільки слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017
Чого ж вам на Планеті не живеться
В добрі і мирі в райдузі весняній.
Чому ж країна на шматочки рветься,
А ви все ділите сорочки полотняні
Вже все забрали: газ бензин і воду
Повітрю скоро виставите ціну
Чому ж ви не питаючи в народу
Обновки шиєте з прозорого ватіну
оголену, розхристану, розбиту,
В руїнах і в диму пожарищ
Оце ви так умієте любити.
Замість садів- зіяє купа згарищ.
Який хазяїн може спопелити
Все краще, що було омрієне роками?
А потім іще красти і дурити
В своїх дітей своїми же руками.
Хіба дано вам два віки прожити,
Чи може ви повірили в безсмертя.
За що ж народ так можна не любити.
Не проявити навіть милосердя.
За ваші алчні похоті і зраду
За долі понівечені й каліцтво
Всі матері з прокльонами на владу
В шеренгу стануть за своє сирітство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2017
Ти мене навчив цілувати,
смак твоїх губ відчувати.
І пронести цей смак крізь життя,
Де немає в той рай вороття,
Де стрілою пронизливих мрій,
Ти зворушив серпанки надій.
Розказав, як потрібно любити-
Не сказав, як з коханням цим жити,
Як надалі надію плекати,
Звідки знову тебе виглядати.
А,можливо, не треба питати,
А лишень цілувать, цілувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017