| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Згадую в тиші я сивії думи:
Кобзарів позабутих притихлі пісні,
Що слово несли, мов пам'яті струмінь,
Крізь степу простори та хащі лісні.
О ні, журба моя вже не загине, -
Лиш голос почую із рідних широт;
Тебе знову побачу, земля-Берегине,
Замучений твій, зубожілий народ
Скільки треба вам, небогам, пророків?!
Коли вже власную думку знайдете?
Скільки років поневірянням живете?
Месії не буде! Ви його не діждете!
Невже мені одному душу мучить та коле
Наївність людськая та дурість простацька?
Чи то може натура юнацька
Що життя не бачила та досвідом гола?
Тяжко сидіти та собі розуміти:
Бажання твої нерентабельні, марні
Знову в ошуканих згаснув ліхтарик
І знов ошуканців вони мають терпіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661935
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2016
Згадаймо же, браття, минулі часи:
Вольних років позабуті перлини,
Свистіння джури й чумакові вози,
Чубатих синів Русі-України.
Воля безмежна, як весняний той степ,
Приласканий вітром й дощами напутий,
Гіацинт на високій могилі росте, -
То пам'ять козача у квіти вдягнута...
Сопілка й литаври нам темп задають,
Цокіт кінноти та сміх піхотинців;
Соборам величним шану віддають,
Щоб з Богом боротися проти ординців.
Запорозький характер знаний усюди:
Регіт над смертю в кривавіїм бою,
Не потраплять до Січі трусливії люди,
Узурпаторів злих слабкі лизоблюди,
Бо має вольності слава гриміти луною!
Ось це була воля, да тільки давно...
Славної долі життя спливло золоте;
І чорна полин на могилі козачій росте,
Бо народ змінив самопал на ярмо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661925
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2016
Минає день, естафету віддає у руки ночі;
Звичайний сюжет, котрий йде з року в рік.
Характер байдужий до руїни прирік
Рід, що забув слова Кобзареві пророчі...
Хіба сонце випалило вам, небогам, очі?!
Як можна не бачить стрімкі потоки крові,
Що ллються за торговий інтерес?
Не буде вам Господніх рятовних чудес!
Досить молитись, до праці, панове!
Не хочуть... Два довгії літа
Палають луги димом танків на фронті;
Дознищено те, що й так вщент розбито,
Країні як жити, коли пустка звенить в горизонті?
Хоч здобуток маєм, уваги нащадків достойний,
Що лишиться в пам'яті на довгі роки,
Як заколот зробили та під гімн похоронний
Шинкаря, що зброю впустив, головним нарікли.
Два роки надій... І жодні боги
Дурість народу і краплі не змінять,
Коли хочуть удома чужої ноги,
Що зруйнує, вкраде та покине...
Сліпі, уярмлені діти Русі-України,
Вас молив Дармограй і Дженджалик благав
Об'єднатись, протиріч зламати стіну;
Забули знов та поперлись на чужину
Згадаєте лиш там, що Бог вас прокляв!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659216
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.04.2016
Слова ці зараз серед люду не в моді,
Курс збитий, цього ніхто вже не бачить.
Щоб народ сам зрозумів - сподіватися годі,
Вважає, що нормою є борсатись в болоті,
А має слово його найдорожчого значить...
Ніхто окрім нас не зітре помилки;
Свідомість для цього люди мати повинні.
А її нема... Окрім нас у всьому інші винні;
Бажання без праці криштальні, крихкі.
Оточені ускрізь злими очима:
Чіпляються, лізуть, життя не дають,
Той окупант, а в цього влада злочинна,
А в цього "спєцслужби" одна лиш причина,
Того, що "свідомі" крамарями стають!
Вже час зрозуміти, приспаний народе:
Правда за нами, разом є сила у нас,
Не зраджуй собі та своєї свободи;
І чуже не шукай - заповів так Тарас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657517
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2016
Збулися людські нічнії кошмари,
Що нишком у хаті тихо сховались;
Пострілів звуки, порохові хмари,
Своїм що було, навіки пропало;
Узи родинні навік розірвались
Тож радуймось злої волі планети,
Стаждання триватимуть знову і знов;
Жадатимуть бою сталеві багнети,
Поллється рідна, козацькая кров.
І хто в цьому винен? На кому лежить
Злочину тяжкого чорне клеймо?
В народі окропом чому не кипить
Гнів, бо знов на людях зв'явилось ярмо.
А молоді силу золоту молодую,
що з'єднала б воєдино два береги;
Згубили в огні, і не подарує
Тим, хто тепер військом керує
Відчайдухів десяток, що вижить змогли.
Прийдуть увісні до керманича душі,
За життя що у пеклі побувати змогли;
В очі заглянуть і з місця не зрушать,
Не вдарять, не вб'ють, не задушать,
Запитають водночас: "За що полягли?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657350
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2016
Вітер спритний у полі гуляє,
І квітне горицвіт в цілині золотий.
Духмяно пахнуть трави у гаї;
Не зможу вимовить те, що я маю
В душі...
Святеє місце, безмежне поле:
Луки, степи і тополі,
Годовані сонцем й живою водою,
І птаства гучного дзвінкі голоси...
Ми звикли до такої краси,
Подарувала нам доля
Цю землю казкову, напоєну кров'ю
Забутих борців за вольную волю.
Духів чубатих недостойні нащадки,
Що предків забули, в століттях злились.
Пустили в дім отчий вводити порядки,
Літами жили гірко і слабко,
Аж раптом кайдани самі порвались...
Дивина... А як тепер жити?
Без команд та наказів чужих;
Доля відкрила свободу для них,
А вони забули, що з нею робити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657230
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2016
Життя - жива книга, написана часами
З усім горем, слізьми та німими богами
Богами, що не чують, не мовлять й не бачать
Що на землі коїться і скільки в ній плачу.
Добудувалась Батьківщина - аж гірко дивиться
На край спаплюжений, не ляхом, не німцем
Що шлях вказує та "прогресом" керує
А власним народом, що себе з дурі мордує.
У народі кажуть - маєм, що маєм
Запродані землі, покинуті гаї
Мертве село й загублені міста
Ну що, брати, показали, з якого ви тіста?
Слабкі духом і плоттю, досі не навчились
По совісті жити, з вас зробила
Рабів півпокорних колишня система
Чому живемо так, у чому делема?
Я скажу вам, уродженці сліпі пост-совєтські
Що в дев'ятності катались на крадених Мерсах.
Життя-то одне, і треба кувати
Не країну, отцями збудовану в силі
Здорову, міцну, і з сусідами в мирі
А бізнес, лаве і "рєспєкт" рекетирів
Рейсом на разборки "Москва-Нью Йорк-Київ"
Ну та й що? Минеться!
Керманич усе зробить
Зброю задарма віддасть, приват нам дозволить
Щоб ваучером керували ми краєм
А потім банально зібрав усіх в зграї
Хто вкрав, відняв, купив за безцінок
Ваучери кляті, міць України
У папері сховану.
Де ж ти зараз, перший президенте?
Вечеряєш спокійно, мабуть овочами альденте?
Погрався у владаря, глумився над краєм
Та й вигадав те кляте "маєм, що маєм"!
І все мовчать люди, а ні пари з рота
Навіщо робить, сподіватись охота
На Месію, посланця сліпого Олімпу
З усіх усюд...
Поколіннє, чи тобі не остогидло
Чекати й чекати?
Рід мерців, до вчинку не здатних
Дочекались? Брат пішов на брата!
Уже розгорнуті перші наші сторінки
Новели сумної не вирвеш листи
Лиш здобутки власні скріплять сторін половинки
А може не треба більш течією плисти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657225
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2016