| Сторінки (6/584): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Весна. Поділля, рідна Біла.
Малими тут були дітьми,..
Природа листом шепотіла
І просипалась від зими.
Біліла первоцвітами галява,
Та гомонів грабовий ліс,..
Тепер пеньки, погана слава,..
Не час його під корінь зніс.
Та що вже є, я не про те,
При собі лишу давні сни…
Милуюся як пролісок цвіте,
Як оживає, дихає настил…
Його пробудження весняне
Знов добавляє жити сил,..
Прийде тепло жадане
І спогадів гірких осяде пил…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
Життя навчить поганих слів,
Які ще вчора травмували душу.
Сьогодні же, хотів чи не хотів,
Вже ними боронитись мушу…
Трунком словес жагучу злість,
Плюю у «московітську» рожу,
А натомість,.. благая вість,
Бо прощене,
що ворога губити гоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2022
Гримлять, несуть нам біль війни
Посланці “московітськой сатани”…
Чужі, їм з висоти не видно сліз,
Але не всяк до лігва знов доліз…
Летять з полів у них прокльони,
Їх спалюють очей мільйони,
Карають зайд вогнем навіки
Пілоти, наші соколи, шуліки...
Без жалю трощать зло вони,
Роняють ниць, на незасіяні лани,
Клюють їх привидами з неба,
Бо зазіхати на чуже не треба,
На мир, на праведне, на чесне...
Та все ж, я вірю мир воскресне,
Верне на крилах білих із світів
І покарає ненависних ворогів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
… сюрреалізм,.. диявола пікнік,..
Живе горить в пекельному мангалі,
На часі двадцять перший вік,
А що ж то буде, люди, далі..?
За лицемірством і гламуром
Іще у головах первісна дичина
І розділяє світ камінним муром
Ця кровожерлива війна…
Геть глузд «царь московітів» втратив,
На голову зробився геть слабий.
У бункер втік, покинув золоті палати,..
А ти впіймай його, знайди його, убий!
Не дай дихнути кровожерливій істоті,
Втопи потвору у московітському болоті…
Нехай палає падло в праведнім вогні,
Йому золою, пилом розсипатись …
Бо гряде суд і завершаться його дні,
Бо злу від кари не діватись!
До рук узявши грізну зброю,
Твердим будь, друже, в захисті добра,
Жадай у спразі миру спраги бою,
Тому що справедливість ти обрав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
Війна - тріщать кістки,
І небо і вода палахкотить.
Світ рветься на шматки,
Добру зло смерть вершить...
Кровить під лезом майбуття,
На душі осипається скорбота,
Пульсує під мундирами життя,
Війна - тяжка робота…
Війна дісталась мого дому,
Час у бою героїти мені,
Давно забулося про втому,
Сягнути перемоги у борні -
Поставити війні кінець,
А винуватцям розрахунок,
Відчути торжество сердець
І рідний мирний поцілунок.
антивоєнна картина "Герніка",
Пабло Пікассо, (1937)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Стара трава на дикому окопі,
Косив її хто-не косив…
Нема ладу, не у Європі,
Яка вона, як там не жив…
Далеке сонце світить, гріє,
Але торкнешся – спопелить.
Хто ж дома про чужину мріє..?
А час летить,..
Як час летить…
Коли ж пройде ця памороків мить..?
Гострив би косу, граблі не забудь,
Пали траву на дикому окопі -
Господарем у домі будь,
Бо лад у рідному - вся суть…
А час летить,..
Як час летить...
Коли ж пройде цих памороків мить..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2022
О, читачі мої прекрасні,
В поезії щасливі ми й нещасні,
Раби з галер і слуги вірні слову.
Себе, талан, удачу гарячкову,
Вам я присвячую служіння,
Листки, плоди, своє коріння …
В поезії несу вам прохолоду,
Даю жадане вам тепло,
Нектар підношу, чисту воду …
Поезія – то їх бездонне джерело.
О, читачі мої прекрасні,
В поезії щасливі ми й нещасні,..
Коли ж поезія, душі моєї слово
Чіпляє душу вашу небайдужу,
То я вмираю і оживаю знову,
І силу чую в крилах дужу.
Бо слів живих цілюща суть
Нас стверджує, нас надихає,
Скрашає нам життєвий путь,
Як і поезії, йому кінця не має…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
Зима день ніжним
Накрила покривалом сніжним,
Така чи вже у неї сила,
Що віхолами і морозом нас корила …
… вітатись давні почали коханки,
Аякже, точно справи на весну,
Мабуть то дяка за бурхливі ранки,
Коли збавляли мене сну …
Так це весна, так це весна
І сила в неї надміцна,
І всі ми діти почуттів,
Лиш розум злегка заважає …
Отож, кохай,
кохай же ту, яку хотів,
Нехай вона про те й не знає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022
Я не хочу снігами блукати,
В кучугурах липких потопати,
Я вже хочу, щоб з неба текло,
Як кохання жадане, тепло.
Я вже хочу,
Щоб зима на яскравому сонці
Раз блиснула сніжинкою,
Раз люстерком у ополонці,
Раз на річці крижинкою
І, хотіла того, не хотіла,
Усміхнулася і відлетіла.
Я вже хочу,
Щоби візерунки морозу льодяні
Розчинились в ранковім тумані,
Щоби розлючені холодом віхоли
Відбулись короткою втіхою,
Щоби на річці розтріскався лід,
Щоби марудні звершилися сни,
Щоб за зимою, услід,
всі розлетілись вони…
Я вже хочу, я вже хочу,..
Я вже хочу весни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022
Я слухав вітер...
В нім тихе чув шелепотіння
Про справедливе во спасіння...
…ніби в раю, серед чортів,
Із грішних тих ротів
Лунає окрик дивний,
Лунає сміх надривний...
…ніби у пеклі, між святих,
Благаючі тягнули руки
А їх мовчазний крик
Біль виражав і муки...
Я слухав вітер...
Губилась думка в блуканині,
Святе і грішне вило в унісон,
Той вітер віщий, вітер-сон...
*нова редакція від 28.11.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
Вже відчуваю вітер змін,
Я до Весни уже в дорозі
І тихий, теплий її дзвін
Знов гріє душу на порозі.
Яскраве сонце сліпить зло
І в серце ллється насолода,
Бажається щоб все цвіло,
Запанувала щоб свобода.
І хай ще біло навкруги,
І хай ще віхоли, морози,
І хай льоди затисли береги,
Але грядуть,
грядуть метаморфози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2022
Як поринаю в почуття,
Не відчуваю плину часу.
Було би так усе життя -
Щоб сонечко, не гасло,
Щоб його лагідне тепло
Лилось потоком у гаї,
Щоб обживалося стебло
Зерном високих врожаїв…
Як поринаю в почуття,
Купаюся у теплих мріях,
Ніби єднаюся із небуттям
І стверджуюсь в надіях...
А вічноплиний час пливе,
Він зупинятися й не хоче,
З собою забирає все живе
І я за ним кудись тріпочу -
Лечу, згасаю в доброті,
Лечу і розчиняюсь в темноті,
Побути щоб на самоті
У світі, де немає без почуттів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2022
Ніколи би й подумати не міг,
Бо все тиснули плечі тугі лямки,
Що нових завжди меншає доріг,
А щастя - гороби́на на снігу,
Лише дрібні червоні плямки.
На часу зламі, в ніч новорічну,
Чомусь подумалось про вічне -
А що, як раптом духом згасну,
А що, як свічка з воску догорю,
То на яку відправлюся зорю,
І чи буде́ то своєчасним.
Із мішури, із віхоли холодних дум,
На святі зовсім недоречний сум,
Коли душа вже пестить нову мрію
І серце стверджується ритмом бою.
Минуле, не спіши, вже не успієш
Ще десь-колись зустрітися зі мною,
Бо вже жевріє на видно́ті край,
Зостанься в спогадах,.. і прощавай!
Та не спішу із радістю вітати майбуття,
Бо наперед лише неві́доме життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
А щастя мить, як мед,
Та вічна суть падіння.
Минуле - вічний ленд,..
Від спогадів, легенд
Чи буде потепління.
Живеться, то є й мрії,
В них віра серце гріє...
І поки ще відкриті вії
І час не всівся на чоло,
Відчути хочеш їх тепло…
Фатальний спалах Сонця
Проміж тендітних хмар…
Крізь колір скла
у храмових віконцях
Тепла ілюзія, не жар…
Немає в щасті середини,
Та й кінці тяжко віднайти,
А сотвори в собі людину
І мрій своїх торкнешся ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
Бокал пустіє, ніч проходить
І день реалій пре в вікно,..
Ніколи роздуми не шкодять,
Думки крутить веретеном …
А сонце сходить, то не сходить,
Ніяк не розступається хмарня.
Всі роздуми чомусь приводять,
Що думка без вина дурня.
У сумі погляд лине до вікна,
А думку навертає до вина.
Ховається в тумані край села,..
І знов так хочеться тепла…
Це осінь. Осінь морить до покою,..
А тепло там, де разом двоє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
На старій парті густа фарба,
Оліфою ще сильно віддає,
А за вікном осінні барви -
За свято літа осінь віддає…
Вросли у землю школи стіни,
Все інше лише знак і прах...
Школярство спогадом нетлінне...
Коли ж то було, просто страх…
Дивлюсь на тебе, стара школо,
Пробігтись б босим по товтрах,
Та вже коли, мабуть, ніколи...
Коли то було, просто страх…
Жило надіями зерня
На жнивних колосках,
Тепер там лиш стерня...
Коли то було, просто страх…
Листочок жовтий на долоні,
Присів, ніби на гілку птах
І сивина торкнула скроні...
Давно то було, просто страх..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
На карте штурманской
Венок, вино, координаты,..
Рокочет дизель,
Оживают циферблаты.
Воспоминания, воспоминания,
Беру курс на былое ,
Все лучшее еще со мною…
Вернуть бы вспять величье лет,
Когда ступила молодость моя
На палубу твою, Корвет,
Пока огонь желаний не угас,
Туда, где в океанах, на просторах
Одолевали штормы в спорах.
Увы, не оставляют океаны знаков,
Былого не осталось там следа,
Все те же звезды в зодиаке,
Увы, сомкнулась темная вода,
Сомкнулись волны времени
Над топом боевого корабля…
Воспоминаний полон океан,
Но нет былому там могил,
Прости, Корвет, не вечен тоже я,
Хотя тебя намного пережил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933366
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2021
Дратує все? О ні, не все дратує,
Та маю зло до зверхності нікчем.
Свідома тупість їх гратує,
Стібати їх пора бичем.
Як то нікчема вчить вас жити,
Що до сих пір їх терпимо самі,..
Не варто тут надвоє ворожити,
Бо так і пробідуємо в пітьмі.
Дивуюся я мудрим людям,
Сам мудрості сягти спішив,
Та одинокість на безлюдді -
Не краще праведній душі.
Душа народжена для волі,
Її не запроториш в скит,
Там гасне праведність поволі
Під тишею могильних плит.
Дратує все? О ні, не все дратує,
Та маю зло до зверхності нікчем.
Свідома тупість їх гратує,
Рубати їх пора мечем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
Тепло кохання,
Тебе як весну я чекаю,
Немиле серцю оминаю,
Та, мабуть, все дарма -
Теплом не віє і нема...
Не знав що так буває,
Душа в самоті помирає,
Хоч серце не здається,
Іще в надії б’ється…
Чекав, буду чекати,
У небо спогадів літати,
Душі нехай не тихне біль,..
Хоч ти лише уява мрій.
Нехай дарма, усе дарма,
Світ морить холоду зима.
Мені б до теплої весни,..
Приходь хоч у зимові сни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
На землю впала тиша
Паласом білим за селом,
Дерева вітер не колише,
Пусте панує за вікном.
Без обрію мовчазна далина
І неба так ніби немає…
Що не строфа, то не вона,
А яку хочу сам не знаю…
Все бракне слів на почуття -
Одне кліше і штампи,
А я бажаю новизни життя,
Шукаю слів нові преампи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
Не скупіться для поета,
Похвала - його монета…
Похвали маленька жменя
Надає йому натхнення…
Він багато чого знає,
Він багато чого вміє,
Він і душу приласкає
І коханням її гріє...
Він словами заспіває -
Все навколо розцвітає...
Не скупіться для поета,
Похвала - його монета…
/картина Лоуренса Альма-Тадема/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
… чекати,
скільки можна,
чи дочекаєшся, коли…
… брехати,
собі брехати,
вдивлятись у порожнє,
тепла жадати від золи…
… чекати,
навіть знати,
що від надій перегорів,
дощами утопле́ний згас,
… чекати,
чекати так, ніби здурів,
ніби твій вічний час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
А над селом
лунають мідні труби…
На цвинтарі процесія сумна.
Його хоронять, молодого,
Йому однаково вже буде
Чи то зима, чи то весна.
Ні, не буває людей лишніх…
Стою у сумі біля вишні,
Туга тяжка спирає груди…
Не просто так ідуть із дому,
Але печаль не лише в тому,
Що було так, що є і буде…
…адже коли вогонь палає,
то мусить буде й дим…
Несправедливе не сприймаю,
Бо жити, жити треба молодим.
Під обрій товтри височіють,
Пусті садиби самотіють,
У сумі матінка-природа,
У небі розверзається гроза…
І вірно дід колись казав,
Життя - найвища нагорода!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Щоби рости,
потрібно працювати,
пусті забути монологи,
густі фіранки з вікон зняти,
поглянути в неві́домі світи,
І йти, і йти - трудити ноги…
І розумом своїм
і власними руками,
сотворити те,
що не зумів ніхто, віками…
Щабель в щабель
долати росту сходи,
Сягнути чисті води
через пороги, каламуті рік,
Й життя освоївши науку,
покласти переможно руку
на Олімпу пік…
… адже хіба ростеш
на плечі іншим ставши,
коли із-за спини овець пасеш,
лише їх блеяння злякавшись..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
Скажи доволі,
Торкнися, друже, долі,
Не розпечене залізо…
І хутчіш пакуй валізи…
Чого сидіти на покуті
І будувати здогади,
І турбувати спогади
Далекі, давні і забуті…
Не всі з порога видимі світи,
Ніколи в них не попадеш
До них ніколи не дійдеш,
Якщо не вирішиш іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
Сіріє…, холодить,..
Осінній ранок. Свіжість на обличчя.
Іще не розлетілись з ночі протиріччя,
А вже на зустріч новий день летить.
Як добре холод відчувати,
Коли свідомість тверезіє,
Упершись поглядом в туман, стояти
І відчувати як в грудях тепліє,..
Як серце набирає темпів стуку
І входить з часом в резонанс,..
І долі невідомій простягаєш руку,
З життям складаючи новий романс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
Я йшов вздовж поля
Щоби стерню дивитись
Що після жита
Кінець вінчала літа.
Було вже до обіду
І наче сама доля
Вела мене по сліду,
Щоби там опинитись.
І сам такий і стрів таку…
Дівчатко хутірське,
Просте, трудолюбиве
Із личком непомитим
Несло обжинки з ниви,
Сніпків останніх жита.
Щось з неба стрільнуло мене
І щось мене спинило,..
Якесь душевно-вогняне,
Неначе ангела заділи крила…
- Дозволь допоможу́, я їй кажу́,
І називаюся Іванком…
- А наші ниви у одну межу
І мама назвала мене Меланка…
Меланко моя, моя доля…
Давно нема межі вже серед поля..-
Одна велика і родюча нива
І пара ми, по божому, щаслива.
*картина Трутовского Констянтина "Дівчина із сніпками",
19-те сторіччя, початок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021
На ці жнива Меланка моя
Вже тяжко не робила,
Сердець в ній билось двоє,
Мале дитя в собі носила.
Пора зійшла, доволі шпарка,
І народилася мала Одарка…
Яка ж то радість в домі квіти,
Яке то щастя малі діти -
Дарунки щирості кохання,
Плоди сердечного єднання…
Яке ж то світло в майбуття,..
За що і Богу, вельми, дяка.
Давно так радісно не плакав,
Все більше хмурило життя.
Меланка моя, що богиня,
Жива ікона, ладу берегиня,..
І личком посвіжіла,
І статна стала тілом...
Меланко моя, кохання моє,
Яке ж то щастя,.. нас вже троє!
... над хутором раділо сонце рано
І усміхалась осінь теплим ще туманом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021
Хто ви, птиці неоплакані,
Що за вітром полиши́ли край,
Чи невідворотним перелякані,
Чи за обріями кращий урожай?
Урагани рвали вам коріння,
Та трясли і віяли світами
Роду українського насіння,
Рознеслось холодними вітрами.
Не з добра покинуті оселі,
Та родова закровила вена,
Душа ціпеніла забуттям пустелі
І обра́зи вирувала думка навіжена.
Чи мені за вами жалкувати,
Чи забути і очистити сумління
І ніколи вас до дому не чекати,
Та шукати самому́ спасіння?
Фото Степана Ґеник-Березовського, Канада, Торонто
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021
Світ кольорових емоцій,
Немає в тобі пустоти.
Хочеться в тво́їм тумані,
Блукати і глибше іти.
Втративши думку свідому,
Торкнути тонкі почуття,
Споглянуть красу невідому
І загуби́тися, без вороття...
У насолоді щоб бути із нею,
Йду до Марії у галерею,
Вертаю душі де життя
Через то́нкі почуття.
у галереї "MARIA IVAN ART GALLERY-MUSEUM"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
За тисячу миль
Буття колихнувся штиль.
Не з ТВ, інтернет моніторів
Пил душив, вогонь пік,
То убогі творили горе.
Як сумно почався вік.
На морі, на небі, на суші
Живому кро́вили душі
І мертві без воскресіння,
І людяність без розуміння...
Цинізм, то гибель всьому.
Немає в зла ні імені ні дому,
Натур вирує чорна сторона...
Як її освітлити, як просвітити,
А може, праведно, і вбити…
Коли б то знати де вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021
…уламки, черепки престолів -
У часі розчиняються світи
І гаснуть лу́ни світлої мети,
І жовтим ли́стом осідають долі.
О де ви, роки молоді,
Пожухлі, бляклі трави...
Рвуть вітри спрагу слави
Потрібної колись, тоді,
Як кров гарячою текла
Й пізнання мучив голод
І байдуже було,
Що пору літнього тепла
Вже осені зміняє холод,
Що небо котиться туманом
Й калюжі краплі ловлять.
Лиш павутиння тягне спогад…
Але колись,
Колись й цього не стане.
Невічність -
Бич всього і всьому,
І ближньому і дальньому,
І пізньому і ранньому,
І старому і молодому…
Так це вже осінь, це вже осінь
Свідомість роздумами зносить,
Образи очі наповняє мокрота,..
Все забирає осінь золота…
…уламки, черепки престолів -
У часі розчиняються світи
І гаснуть луни світлої мети,
І жовтим листом осідають долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021
Запала врання тиші пауза глибока,
Ще сонний над селом витає дух.
На камені сидів старий пастух,..
Яка ж ти, товтро, над усім висока.
Давно не чулось вранішньої тиші,
Шум клопотів на голову тиснув.
Із каменя піднявся дід, зітхнув,..
Прожитого словами не опишеш.
Рипіла паша на зубах корів,
Кінь фиркнув, гривою затріс,
Травинка безсоромно лоскотала ніс
І кінь від дотику її чи не здурів…
” і де Макар телят не пас…”
Текла часу ріка, кипіла,..
Землі туман торкався білий,
Торкався світу літній спас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
Вкладали жито на покоси,
Ні звідки взялася гроза,
Вітер чуби стіжкам заносить
І хмара чорна виповза.
Йой, треба встигнути, зібрати
Останнє збіжжя у стіжок,
Зморився коник, бу́дем підганяти,
Для цього є в Оверка батіжок.
Меланка вийшла до вечері звати,
Та граблі в руки й нумо помагати…
Куди ж ти, рибонько, то трохи важко,
Вже на сама ти, моя пташкою,
Під серцем вже тріпоче шпарко
Дитятко наше, назвемо – Одарка.
Ти краще помилуйся який справний,
Який я муж у тебе славний...
Не встигне, не дожене злива,
Ми завершили славно жнива -
Віддячила врожаєм наша нива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
За середину літа,
Деінде осені мазки…
І на левадах і на заплавах
Довкілля в ситних травах
Що знову просяться в стіжки.
Густим, дорідним, зрілим,
Місцями пожовтілим,
Зеленим монолітом
На них осіло літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Плуг чорну землю поре,
Ступають, румигаючи, воли.
Було б таке в них горе,
Так легко б плуга не тягли
Ми із Меланкою вже можем,..
Якось живемо в світі божім
І господарство завели -
Є кури, гуси, вівці і воли…
Всього із поля всім хватає
На ниві розквітає, дозріває,..
І нива дякує плодами за труди.
І стала статна моя пані,
Краса її із чистої води,
До осені у новому жупані,
Та й я козак вже, хоч куди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
Коли ти мовчиш,
То тебе я не бачу,
За білим туманом
Не видно стіни...
Зібралися птахи
Летіть в непізнане,
На весь світ
ґелґочуть вони...
- Де небо, земля..?
...мовчить
невідоме здаля…
Коли ти мовчиш,
То тебе я не бачу,
За білим туманом
Не видно стіни…
Скажи мені слово
І тебе я побачу,
Скажи мені слово,
Хоч тихо, зітхни…
Коли ти мовчиш,
То тебе я не бачу…
Благаю, прошу
Не мовчи, поясни…
Скажи мені слово
І я все пробачу,
Скажи мені слово,
Вернись хоч у сни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021
Пора обідня ще далеко,
Час твердо завернув на день.
Шиплять і клацають лелеки
В гнізді, високо від людей.
Серпанки падають в ріку́,
Величний відкривають Сокіл.
Останнє голосне "кукурі́ку",
У курнику завжди неспокій,
Та в кошику яєць без спину,
Готова йти на пашу худобина...
А я в бадьорості шаленій,
Туманами біжу і оживаю,
Купаюсь в свіжості зеленій,
Із трав росу збиваю.
Дивлюся на печеру я гори тієї,
Невже колись долазив і до неї...
...ковзав по слизькому камінні,
хапався ціпко трав коріння...
Дзюрчала долі Смотрича вода,
Ослабну, оступлюсь, буде біда…
Ось так і над серпанками завис,
Щоб впевнитись, що є в печері лис,
За обрій глянути, угледіти там Рим...
О, Боже, яким я був, наївним і малим...
Час повертатися до хати,
Бо баба Міла почала гукати…
А на сніда́ння гре́чана лемішка,
На салі, з овочами, з м’ясом…
Вона мене старалась тішить,
Не схуднув би онучок часом...
*фото від автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
Це був прогрес,
Селяни збудували ГЕС
На Смотричі, тоді ще повноводнім -
Електрика «зелена», це сьогодні.
Вже на товтрах, уздовж обрі́ю
У небо ти́кались стовпи,
… поллється світло, аж в степи,
У головах народжували мрію,
Плекаючи велику утопі́ю.
Спадала і шуміла загородь води
І долі розливалась вільно і широко,
Електролінії гуділи током проводи
І ширився турбіни звук високий…
Казали, ось вже крутяться турбіни,
Засяють у колгоспі лампочки-рубіни
І хватить тої сили на січкарні,
На пилорами, віялки, насоси…
Та для селян
ті сподівання були марні,
Бо у «центральних органов сваї вапроси»…
Який там "хозрачет" і економіки свобода -
Все "общєє" і для "всєво́ совє́цкого народа"!
Що той народ, держава - прірва тая,
Усе що відбере - усе й сама ковтає…
Нема давно держави тої,
Тай і чи є за чим жаліти,
Нема також надії і ГЕС ту відродити,
Бо світ змінився, як здурів -
Нема і гроз великих і дощів,
І Смотрич вже занадто обмілів…
Це вже тепер такі у мене додумки́…
Зате тоді малими, залюбки,
У води Смотрич, повноводної ріки,
Солдатиками з дамби ми пірнали,
В'юнів також на хватку мали,..
Та це вже старші рибаки,
Бо толк у хватках вони знали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
Тоді ще був малим зовсі́м,
Та він уже й тоді скрипів
І кожного, хто просить,
Водою прохолодною поїв.
На нього заглядались ніжно,
На великодні весняні свята́
І на різдво холодне, сніжне,
Просили добавляти нам літа.
Чи суплікаторів* не стало,
Чи буря крила обламала,
Чи може сік землі пропав,..
Та зажурився він, засумував.
Тепер, років уже вдоста́ль,
Так і не знайдено Ґрааль,
На давнє прилягла вуаль,
Замість води лише печаль...
І задивився з сумом я
На колодя́зьного журавля…
Нема у світі, не існує сили
Вернути ро́ки, як би не хотів...
Та раптом підійшло маля
І щиро в нього попросило
Добавити хоч трішечки років…
І раптом він на вітрі колихнувся
Й протяжно, жалко, заскрипів…
Примітка: *суплікатор – Той, хто подає супліку; супліка - Писане прохання або скарга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021
Нарешті Сокіл
Випустив на волю Сонце
І промені прорвали ніч на день.
Туман цілує Смотрич річку,
Гора Оксан у коси заплітає стрічку
Й деінде, у садибах, голоси людей.
Останній раз із ночі пугач ойкнув,
Стріпнулася в кущах, злетіла Сойка
І скрипнув колодязний журавель.
Ледь пре у гору, вигнувся щабель,
Навалений вівса мішками віз,
Натужно фуркають у тязі коні,
Хтось до млина зерно повіз,
Бо черга підійшла сьогодні.
У стадо зібралися коро́ви,
Такі охайні, різнокольорові -
Куди ж податись на гульбу,
Розмай навколо трав здорових,
І побрели у ліс, послухали рябу...
Ця карачківська мить магічна
Живе і житиме зі мною вічно,
Ці свіжі карачківські ранки,
Як поцілунки юної карачківчанки...
*фото від автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021
А що з того каміння взяти,
Холодне, мокре, неживе...
Але як камінь не проклятий,
То з часом він і оживе.
Мохи заграють кольорами,
Заквітне дивними квітами,
Накриє товтр вершину,
Сховає у дуплі пташину
І всю історію землі
Від нього чули ми малі.
Колись стояв на нім, як пташка,
За обрій все хотілось заглянути,
Але таке із товтр зробити важко,
То вниз зійшов, щоби там бути...
Далеко вже за обрієм бував,
Немало стратив сліз і сили,
А повернувся і на камінь став,
Побачив біля ніг батьків могили.
Поділля - край благословенний,
Але і ти не маєш вічності вітрів...
Давно чекає камінь той на мене,
Він, як і я, іще в цвіту, цвіту,
у повнім розмаїтті кольорів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Над Смотричем-рікою,
В краю зеленого покою,
Гряда каньйонів висне.
Камінним монолітом тисне
На берег їх важка стіна.
А поміж ними річка
Звивається як стрічка
І їй дорога не тісна.
На ризик йду через пороги,
На плитці ковзаються ноги,..
Ген, там, вже на завороті,
Потужний піниться потік.
Деінде верби в позолоті,
Хоча ніби ще й літній вік.
Мох зачепився за каміння
І грає променів тремтіння,
Поверхнею вирують буруни
І не вгадаєш броду глибини.
Під хлюпіт цей
Вже засипаю я по днині,
Під хлюпіт цей і очі відкриваю…
Релаксу, як у цій місцині,
Я кращого й не знаю.
Та все логічно у природи -
Дзюрчали завше монотонні води
І прохолодою росяних сліз
Віками час з собою Смотрич ніс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Ці вечорниці при свічках,
Ці досвітки їм навздогін...
Турбує тишу ніжний шепіт,
Не сполошити б солов’я.
Пугач розлив по ночі регіт,..
Меланко, будеш ти моя.
Меланко, люба моя,
Немає кращих як нас двоє.
Бринить у павутинні муха,
Зітхнула челядь у хліві,
А я дихання твоє слухав,..
А що робилось в голові…
Досвіток пахнув свіжим сіном
У цілім світі ми одні…
Мене торкаючись коліном,
Меланка усміхалась уві сні.
Моя Меланко, моя люба,
Було би вічно разом так…
Кохання щире нас не згубить,
Воно нам щастя божий знак.
Ох, ці вже вечорниці, при свічках,
Ці досвітки їм навздогін
За день луною згаснуть у плітках,
Як за туманом дзвін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
Курортный квест
О, море, пляж из гальки,
Туда-сюда снуют нахалки,
Медузы обслюнявили подол
И под палящем солнцем юга
Реально я ленив и зол…
Тут ты ещё супротив
Расслабленная,
крем втираешь в тело,
Я то помочь тебе не против,
Но чувствую,
что ты бы большего хотела.
И тут повеяло,..
Запахло в воздухе любовью
И томным притором дрожжей…
Хоть мы с тобою не знакомы,
Но помню всё, до мелочей.
Зависнув тучкой над тобой,
И прошептал,..
- В жару вина не пей!
А вечером уж отрывались,
Начав курортный квест.
Жарой любви жары спасались,
Шатался в небе Южный крест.
В объятиях тонули и вине
И заварным втирались кремом
Ну до чего же нравишься ты мне…
Все однозначно, без дилеммы.
Нырнул я в море
свободным, диковатым,
А вынырнул счастливым
и чуть-чуть женатым.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920907
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2021
Почався дощ, раптово,
Як тут не скажеш слово...
Краплини вдарили ножем,
Усе навколо стало як чуже.
Стиснувся простір краєвиду
І літа, враз, уже й не видно.
Серпанок обрій заслонив,
Туга із неба мокра впала,..
Це після вбивчої жари
Пора дощу настала.
Липневий дощ короткий,
Як той курортний секс -
Підступны його кроки,
Та все ж він має сенс.
Струшу мокроту з капелюха
І туго натягну на вуха...
Жара свідомість задавила,
Дощ освіжив, добавив сили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021
Моя ти зоре світова,
Моя Меланка…
Дум повна голова
Про тебе зранку.
Тріпоче серце молоде
Коли тебе згадаю,
Душа в самоті пропаде
Коли тебе немає…
Я цілуватиму ступні
Що по стерні ходили,..
Що ці серпневі дні
На рік дадуть нам сили.
Моя ти зоре світова,
Моя Меланка…
Розлука наша на жнива
До вечора із ранку…
Вже надвечір'я
стелиться на ниву,
Знов тебе бачу я щасливу,
Знов разом будемо до ранку,..
Нікому не віддам мою Меланку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2021
А хто ті роки рахував…
Малим губився серед трав,
Мурашку кожну в очі знав
І біг, і біг бігом, куди, не знав…
Пестило тіло ніжним квітом,
Колола гостра шовковиця,
Дощем, як з білих хмар,
Із неба сипався нектар,..
Сліпило сонце і теплом
Лилось на світлі лиця.
Це був наш час
І попит з нас,..
- «Маленькі діти,
куди же вас подіти…
Не посадити ж на лопату,
не викинуть на хату…»,
Так усміхався дід,
Але слова його сприймалися
Як до хмарин політ…
Коли вже юність поміркована
Безпечний стишила забіг
І дотик вітру проявив етер,
І між дитинством ліг поріг,
Турбота і любов батьківська
Лиш усвідомилася тепер.
Коли блиск граней філософії буття,
Вказав що в світі цьому я людина,..
Заклявся нею бути все життя
І берегти гніздо родинне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
Як тихо. Нічка в силі.
Дерева, ген, ще сплять похилі,
Лиш соки стовбуром бурлять.
Туман збирається в краплини,
Тяжіє лист і гіллю вигинає спини,
А ті вже долі потоками летять.
Дим легко стелиться і пахне
Смолою палених полін…
Зруб хутірський, зачахлий
Ожив. Господар помолився
І встає з колін…
Чого не спиш, людино божа,
Невже і тут нема добра,
А чи нема із ким ділити ложе,
Чи може суму шлях обрав,
Чи знов сурмлять походи
Чужих державних справ?
А як же райський цей куточок,
Цей дух батьківської землі,
Твій рідний, милий хуторочок,..
Без тебе він загубиться в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021
Тьми шмаровидло тане -
Нарешті вже світанок.
Розвіявся серпанок
І розвернулася земля.
Поглажу милу зранку,
З обіймів відпущу Меланку,
Бо їй вже кіз доїти
І сапати поля…
А сам на призьбу сяду,
Нічо нікому винен,..
Зависло сіно на граблях.
Та думка дальше лине –
Вона ж мене не кине,..
Усе ж погине на полях…
Блищать сльозами роси,
Піду гострити косу -
Траву ложити на покіс.
Шумлять ліси верхами,
Їх прохолода манить –
На то вони зелені,
На то і ліс…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021
Я видел, я слышал
Как играет Эстас Тонне...
И порешил к гитаре
Никогда не походить…
Страдания мои бездонны
И лишь в мелодиях её
Их удавалось утопить…
Но как же без гитары,
Не слыша её чары,
Без струн её мне горше,
Душа болеет больше…
Никак, ничем другим
Её не удается излечить.
О, как мне быть?..
Но Эстас Тонне, он не я...
И вновь звучит мелодия моя.
Он для меня гитарный бог,..
А я без бога бы не смог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021
Дитинства затишок,
Могутній і зелений,
Мій спомин - літній ліс.
Ще сонце ле-ле, ле-ле,
А я біжу росою сліз
До шат зеленої світлиці,
Де ще дрімають таємниці,
Щоб серед хаосу знамень
Зустріти новий день.
Блищить галяв незаймана волога,
Ліс свіжістю і золотом іскриться,
Тут душу полишають всі тривоги,..
Спішу,.. але ніби все сниться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021
Душа є чорна,
Є душа біла
І володарюють
Світом вони вміло.
А є душа,
Яка на землю
Не кидає тінь.
І як би не хотілось
Побачити її, відчути,
Вдається, та не всім.
Її тендітний подих
Ніжніше бризу до лиця,
В розвої білих, чорних
Її я чую шостим почуттям.
Вона - це дивний спокій,
Це світлі роздуми, глибокі,
Де мрії у світах утопій,
Де в самоті багато років
В людей людське шукаю,
А його не багато, знаю,..
Буття де істину шукаю
Що не знайду її теж знаю,..
Де світу думкою межі сягаю,
Та ЗА, ніколи не ступаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021
Комета - грудка каменю і льоду
Сама до нас не часто вже приходить,
Та льодяним своїм хвостом кудлатим
Завжди про себе не забуде нагадати.
Летять до Сонце всі дрібні її льодинки
Освітлені і тануть у спекотному промінні
Коротким блиском персеїди-серпатинки
На небі літа відкривають нам видіння.
Людина на планеті гість
І часто вже гнітить її біда і злість,
Але, поглянь на небо, при малій нагоді,
За мить життя подякуй матінці Природі.
Зумій добро творити, побачити красиве, вічне…
Життя таке коротке і невідоме потойбічне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
Шторм.
Шторм б’є,
Шторм світ перевертає,
Трішить і рветься все,
А далі що, не знаю,
А встою чи, здолаю,
Куди стихія занесе…
Штиль.
Штиль давить,
Штиль думку зупиняє,
Отруює безсиллям суть,
А далі що, не знаю,
А встою чи, здолаю,
Чи може так і розіпнуть…
Думки, образи тиснуть горло
І м’якне поступ гордий,
І долілиць гне нездолане…
А далі що, не знаю,
А встою чи, здолаю,
А може завтра й не настане…
Нехай…
Нехай вже буде це останнім,
Нехай я згину в вирі хвиль,
Та я сміюся, бо землі дістану,
Хай би не було скільки миль.
Бо звик вже часто помирати,
Щоб часто відродитись знов…
Було б кому на моряка чекати,
Була би з нею ще й земна любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2021
На Івана, на Купала
Коня поночі купала.
Поправляла поводочок
Та й на воду спав віночок…
Попливла краса і свічка,
Не зловила - не здогнати.
Вже на виданні Марічка,
Прийшла пора обирати…
Ген за плесом жде Іванко,
Твій віночок підібрав.
Він знайде тебе до ранку,
Бо кохання Бог вам дав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2021
Якщо немає в лісі птахів,
То ліс той повен жахів,
Коли гроза без грому,
То не біжиш бігцем до дому...
Тому й пишу вірші,
Зла випаровую льодини.
Без них нема душі,
Без них нема людини,
Без них нема родини,
Без них нема любові,
Без них немає тіло крові.
Без них гроза без грому
І не біжиш бігцем до дому,
Без них немає в лісі птахів
І ліс той повен жахів...
Якщо немає рими у думок,
То каламутніє й життя струмок.
Тому і вірші пишу,
Страждаю, ледве дишу.
Хоча не певен що зумію,
Що світ увесь добром зігрію,
Що поборю в людині зле,
Але, але, але…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2021
Султан Османскої імперії Сулейман присвятив більшість своїх поетичних витворів українській дівчині Роксолані.
Подаю своє трактування одного із його витворів, потугами перекладеного з турецької, яку я практично і не знаю...)))
Кохання моє, твій я Мухіббі
Читаючий аяти при свічі,
Молитви мої всі про тебе,
Адже повінчані ми небом.
Султан я і Каліф земним,
Я Воєвода і Володар світу,
Мене ти полонила чим,
Таїна Криму безотвітна?
У чому таїна цих мідних кіс,
Які ще таємниці ти ховаєш
В глибинах твоїх потопаю сліз,
Як біля мене тихо ти ридаєш.
Рабине моя, та швидше Пані,
Вогонь нескорений, палкий!
На серці моїм жар останній!
Супокій мій короткий і сумний.
Замало вже і молитов святих
І в тузі свічки віск розлився…
Багато в битвах долано других,
Та Хасекі в коханні я скорився…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021
Вузька, тонка
Примарна грань
Між смертю і життям
І зносить все часу ріка,
Що між гріхом і каяттям.
Так - миру! Ні - війні!
Як наші діди і батьки,
Вчиняймо спротив сатані,
Бо вільні люди ми
І на землі своїй не жебраки,
І для наснаги маємо місця,
Де роду відчуваємо опору,
Де резонують в звитязі серця
І погляд піднімаємо угору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
Зелений парк, що на горі -
Зелений літній рай.
Іду від церкви на долину…
Його колись саджали школярі -
…відро води, рискаль*, граблі
І саджанці у небо линуть...
Так це було, це ми зробили,
Ми парк майбутнього садили.
Дерева ж виросли, зміцніли
І багатьох уже, на жаль, переросли…
Якими ж були ми, як щастя всім хотіли,
Та ручками дитячими робили що могли...
* Рискаль(з білецького говору) - лопата
Фото авторське. У парку с.Біла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Розсипались у лісовій траві
Солодші меду розові позюньки*,..
Серед листків такі дрібненькі,
Такі малюсінькі-манюнькі…
Їх ми збираємо малі,
Бо дітки завжди ближче до землі.
Скляний стаканчик стограмовий
На сонці гранями переливав,..
А я солодкі крапельки медові
Через одну до рота клав…
* позюньки (з білецького говору) -суниці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Вже поле твоє - камінний п’єдестал,
А ти величний, вічно молодий,
Залізний кінь, трудар полів « Універсал»,
Завмер із часом своїм назавжди.
В дитячих ручках мало сили кермувати,
Метал сидіння, грітий сонцем, припікав,
Та не мене було із трактора зігнати,
Бо мріялось, я вже із ним поля орав.
Ось так,
приїду в Білу, ніби й вдома,..
Торкнуся металічного керма
І покидає тіло втома
Й років звільняюся ярма.
З полів життя пекельних,
Після штурвалів корабельних
І швидкокрилих літаків,..
Твого металу я торкаюся
І сам до себе усміхаюся,
Бо враз ніби й помолодів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
” Біда прийшла,
За нею бідність,..” -
Дурнувата фраза.
Ніби ось так,
Сама вона прийшла,
Непрохана зараза.
А скнару ненаситного,
А злодія терпіли…?
Чого ж тепер
Жадаєте у нього?
Що він не встиг, усе доїли
І все киваєте на Бога!
В очах великий ляк,
Але зізнатися, то ніяк,
Що горе надбане,
Що в цій журбі,
Усе пороблено
самим собі.
Ніколи, ні!
На самому пекучому вогні
По собі зло не згине,
Не випарує зло само,
Мороз, сердець мовчання,
Лиш кріпить міць льодини,
А божа крапля теплої любові
Жадає моря злої крові!
Бо згин - не наше існування…
Такого Бог нам не хотів?
Тоді не спи і не чекай..!
Роздмухуй кузні зрання
І клич найкращих ковалів,
Що викують нам сто мечів
Для зрубу вражих сто голів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
Роса стікала листям кленів,
Лиснів і пахнув світ зелений,
Бутони відкривали пелюстки,
Без сну дзюрчали потічки,
Повітря набирало ароматів,
Пташиний спів лунав із шатів,
Дзум бджілки чувся на квітках,
Ластилось сонце на руках,
Поля причесані, в хустках,
Де зерна зріли в паростках,..
Ген, в далині, товтри зелені.
У їх верхах із білого каміння
Живуть під мохом істини нетленні,..
Очікувався день гармонії і розуміння.
Та раптом, раптом тут таке…
… Земля здригнулась не від грому,
Каміння покотилось схилом на поля,..
Ще босе й сонне, вибігло із дому
Заплакане й налякане маля.
Поділля миле крилось цементовим пилом,
Білизну господині не виносили у двір,
Невідворотність втрати і безумство сили
Кололи людям серце, пеленали зір…
Усе двигтіло не від грому,
Не від грози дробилося каміння,
Це предків віковічну втому
Кришило фанатичне покоління.
А я малий із ляку та без тями
Побіг, покинув руки мами.
Побіг, побіг, бігцем біжу
Через городи і межу,
Долаючи тугу і страх,
Без огляду на рани на ногах,
Біжу на товтру до вершини,
Де, апокаліпсису судний дзвін,
Де чую крики безпорадної пташини…
Та до сих не вірю, що долинув він
До слуху безсердечної людини...
А на товтрах гула війна.
Злітало і дробилося каміння…
Тепер воно лише сировина,
Моїм дитячим мріям
Не стало більше в світі
Місця для спасіння.
Висіли хмари детонацій,
Відлуння зло металося полями…
Ось вам, й не треба кращих ілюстрацій,
Як вічне нищилось людьми, а не Богами!
Гігант одинадцятої п’ятирічки -
Болюча язва, пекло на землі Поділля,
Яке творили нікчемні чоловічки
Далекого радянського похмілля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2021
Читайте,
Любіть вірші,
Слухайте поетів,
Творять їх обрані
Що серед нас.
Вони відкриті і відверті,
Правдиво бачать час.
Якщо у долі впали крила,
Якщо душею занепав
Хіба ж то не Поет
Тебе до неба надихав
Й жага польоту
Знов ожила.
Коли колодязі
Зостались без води
І спрага виснажала сили,
І стали множитись могили,..
-Ти піднімайся, далі йди,
Поет тебе не забував
І як водою словом
Всесвіт напував.
І ти піднявся, ти дійшов,
Скорив омріяні вершини
І гордо глянув з них
В долини,..
І знову лиш поет
Тебе застерігав,
Тріумф-це мить,
Не вічна слава,
Не загуби в собі людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Притомність пеленає ніжний спогад,
Та тіло сковує смертельний холод…
Не знаю, знать не хочу, ні не знаю…
Мабуть що я,..
щасливим помираю.
Бо ніжуся у праведності своїй,
У доброті невідомо безмежній…
Бо знаю, що таких як ми не було двоє,
Було лиш серця два залежних.
Казали, що красива пара…
Що всім милуємо серця,..
Та сонце застелила часу хмара,
Діалектична плинність всього,
Невічність - болюча суть життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Покірно, на колінах
Ковзаю вниз,
Хапаюсь за каміння,
Клянуся у провинах,
Чіпляюся за землю,
Хапаюся за хмиз,..
Та безнадійно пізно
Дивитися на гору...
Внизу,
на гострому камінні,
шукаю вже опору.
Короткий літ
У просторі без крил.
Я вивертаюся, як кіт
Лечу при повні сил…
Та батька сильні руки,
Хапають мене з льоту,..
А я, під радіснії звуки
В дитячій ручці
міцніше тисну хрестика
святую позолоту.
Нема тих рук давно,
Нема і радісного сміху...
Зло тисне все на дно,
Але не здамся
я йому на втіху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Скажи, козаче,
Чи не пора провітрити конюшні,
бо розвелась в соломі всяка ядь,
огидні і лукаві, всякі зайди ушлі,
антиукраїнська і чорнорота бл*дь!
Вже застоялись наші коні,
Вже застоялись на припоні-
Копито хоче запаху землі,
А в піхвах срібних нудяться
І хочуть плоті вражої шаблі.
Терпіння!
Терпіння-це поразка,
Зло непокаране цвіте,
Життя – не в задзеркаллі казка,
А живий вітер часу нас змете.
Так, піднімай же над полком клейноди,
Безцінні і здобуті перемогами батьків,
Відкладемо на завтра хороводи
І лава справедливо двигне
на підлих наших ворогів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Я знаю що не знаю,
А знати би волів…
Квітки-слова зриваю,
В’яжу в букети слів.
Віршів пророчий знак
Віддам до свят і так,
На роздуми, для втіх
Всім друзям роздарую їх.
Пророчу всім шляхи до раю,
Хоч знаю і не знаю...
Хіба життя таких полюбить...
Пророцтво мене згубить,
Чи ж дар такий спасе,
Чи володіти є можливим
Таким нелюдським дивом -
Писати вірші й знати все.
Писати вірші - гіркий мед,
Коли ти видиш наперед
І долі вказуєш на помилки,
Нехай не перстом, подумки.
Якщо не ти, хто інший буде
І далі небесами всіх манити,
Наснагу віршами давати жити
Коли вже всі відкрито двері,
Чи крига проламалася до бід,
Чи на розвалинах імперій
Тріумфу вже відібито слід…
Поет, який же ти негідник,..
А може, навпаки,
ти волі божої носій і проповідник…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
На землю біла тиша впала,
Залипла інеєм в гіллі дерев,
Душа віддалась на поталу
Сердець холодних королев.
На мить і віхоли притихли,
Осів час білим на полях,
На холоді і не осмислиш
Куди веде зимовий шлях.
Та я снігів долаю кучугури,
Льодів ламаю міцні мури
І крізь туманів пелену,
Крізь зиму, бачу вже весну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
Кричав,
Кричав у небо,
Кричав коли родився...
Благав,
Благав за себе
І за других молився...
Коли не треба, коли треба,
Кричав від радості і болі,..
Та все ж упав до ніг,
Віддавсь без ремства Долі.
О як же докричатись до небес,
Та й так щоби почули,
Щоби слова твої торкнули
Людське в душі володаря чудес.
... кричи, не вір,
що до цих пір
До неба докричатись
не вдалось нікому,
Лише луна
вторить благань
і криків марних втому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
А з Різдва вже сонце
Навернулось в літо
І бурульки над віконцем
Сяють самоцвітом.
Та зима з Різдва
Ще холодом скаже -
Запушує гілки,
М’яко снігом ляже.
Всі гадали на погоду
На Різдво, у рід із роду,
Так хотілося всім світом
Через зиму глянуть в літо.
"Якщо небо без зірок,
То не сиплеться горох,
Роїтися перестануть
медоносні бджоли
І не буде меду,
не зберуть ніколи,
І немає яблук,
бо не сипле сніг,
Інею немає –
нема і врожаю..." -
Вірилось, вірив і гадати міг,
Та тепер вже знаю,
Що природа принесе,
З вдячністю приймаю все.
Чи то добре божество,
Чи то демон править світом,
Їм немає стриму, їм немає меж,
Буде те що має бути, але все ж,
Все про літо з літа в літо,
Як нема хурделиць на Різдво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Сніг випав на Різдво,
Мабуть не все
Ще зламано в Природі,
Хтось Вищий береже
ЇЇ первинний статус-кво
І все вертає, при нагоді.
Ще вчора написав листа
Зимі безсніжній,
Словами цілував уста,
до неї був словами ніжний..:
”Згадай, як сніжною тобою
в дитинстві милувався,
як у твоїх снігах купався...
…вернись же, стань такою,
яким і я в душі зостався…”,
Просив щоб стало все,
Таким як має бути…
І сталося, повірте,
Я нею був почутий..! -
Сніг випав на Різдво,
Мабуть не все
Ще зламано в Природі,
Хтось Вищий нас оберігає
І радості Різдва
Вертає, при нагоді…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
Залив дощ осені палітру,
Світ сумно плаче за вікном,
Усе скорилось волі вітру,
До холоду тулюсь чолом.
Залипла сльозами на склі,
До долу впала мокрота…
Як болісно ступати по землі,
Коли ти в неї сирота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021
Стріляв у серце, а вбив душу…
Наївність тріснула як скло,
Дилему вирішити мушу-
Стерпіти, а чи вбити зло.
Не кличу ненависть до стриму,
Бо ти вже ворог – смертна ціль,
А чистота кохання незборима,
Лиш справедливу терпить біль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021
Рік обломився, цнота впала…
Одні IQOS(Айкос’и) і псалми.
О, як же ідіоти ці дістали…
Та винуватці не вони, а ми!
Бо думати, то трохи важко,
А плазувати,.. без проблем,
Простіше розчавить комашку,
Ніж долі свої стати ковалем.
Людська порода має звичку,
Що все забудеться, пройде,..
Наївні, приліпіть на лоб табличку:
«Зло сотворене, всіх знайде!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021
Пора весняна,
справи молоді,
Безсилі опиратися природі
скорились ми її ході,
Бо з нею завжди були в згоді.
Кохались ми, не цілувались…
Стогнали, реготали безтолкові,
Амури в паніці втікали,
Такої ще не бачивши любові…
Кохались ми, не цілувались,
З процесу кожний брав своє,
Без обіцянок віддавались,..
Бо я не твій
і ти, ніби то й, не моє.
Хіба ж то гріх,
не варто сповідатись,
Коханню мусиш покорятись
поки бажаєш, серце б’ється.
Весна прийшла, весна піде,
а ось чи знову повернеться...
У вазу більше не зібратись
розсипаному кришталю,..
Немає сорому, немає і жалю,
життя передбачає помилки,
А пригадається і усміхнемось,
і усміхнемось, грішні, подумки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021
Давным-давно,..
не счесть всех лет,
не задержать
уход их никому,
не охватить событий
смертному уму...
Над Вифлеемом Иудейским,
Над всем житейским
Юпитер и Сатурн
Воспыхнув ярче лун
Сошлись в единый свет,
Одним светилом,
Одной звездою осияли,
Что скажешь тут,..
Механика небесная,
Проекция, парад планет…
Неужто "новая"..., едва ли..?!
А ведь издревле волхвы,
Лечили словом, прорицали,
В явлениях небесных
Зрели суть земного дня…
-«Его ли мне бояться?»,..
Но Вещему Олегу
Предрекли же волхвы
Смерть от любимого коня…
В слиянии лучей планет,
В сём знаке волхвы распознали
Знамение, указ на место, дом
Рождения Христа, спасенья свет,..
Почтили волхвы
Младенца на руках Марии
И матери Его,
с рождения мессии.
Вот и с тех пор,
поры далекой той
Сатурна и Юпитера сближенья
Рождественской наречено звездой,
Звездою Вифлеемской,
Звездою нашего спасенья.
О чем слуга и ваш Поэт,
пророк, возможно,..
но владыка слова
подобно волхву древнему
и повествует ныне снова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898974
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2020
Красива ти,
людино,
поки добра,
як не виношуєш,
чи не вчинила зло.
Тобі довірився,
а ти як кобра,..
вкусила, усміхнулась:
- наївний ти, невже,
невже тобі не повезло..?
- Коли вкусила, то вже їж,
де сенс зневіренному жити,
перед тобою я навстіж
і як таку зміг полюбити..?
-Терплю же усмішку і твою,
не ображай,
сказала ти, не смій,
поглянь у зеркало,
подумай добре головою…
ну що, нема різниці,..
бо ти такий же як і я..-
кусючий змій…)))
Ось так,..
і я покірно, знов
цілую руку твою,..
така вона у змій любов,
коли вже наодинці двоє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
Ага, чергові вибори скінчились -
Знов гроші наші утопились
І станом на повістку дня
У владі робиться ху*ня…
Чого не тих ми знов обрали,
Чому не тим довірили своє…
Так ось скажу, щоб пам’ятали,
Чого хотіли - то і є..!
Бо думати, то треба постаратись,
А все як-небудь, все наспіх…
Пора вже й на коліна,.. сповідатись,
Бо знов собі ми створили гріх -
На ті же граблі наступили…
Чи ми такі вже є,
чи нас купили,
Чи вівцям поясняти -
тратить сили...?
До виру тягне всіх зелена морда,
Розумний перейшов би ріку в брід…
Але такий ми, видно, "гордий",
Такий вже "мудрий" ми нарід…
Чому ж не тих ми знов обрали,
Чому не тим довірили своє…
Так ось скажу, і щоб не забували,
Чого ми варті те і є..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020
Обперлось небо хмуре
на високі чорні крони.
Сумне, широке поле
ріллею вкрите спить.
Холодний вітер
гі́лок стру́нами шумить
І листя мокрого
на землю осипає тони.
Тумани краплями стікають з стріх.
На слизький дах останній впав горіх.
Тріщить гілля. Кричать ворони.
Із кольорів панує чорне і червоне.
В туман ключі курличуть журавлині,
Пора прийшла шукати теплий край.
Горять яскраво грона на калині…
Вже на весіллі ділять коровай…
Печально кину в небо погляд,
Бо може він останній спогад,
Бо й я тебе теж покидаю,
Мій милий, рідний краю,
Назад чи повернусь,..Не знаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Усім даровано єдиний світ,
Та доля кожного - свій піт.
У долі кожній свій тягар
І кожний в ній собі Ікар!
Ми вільні обирати долі
Де багряниться своя кров,
Де радощі свої і болі,
Байдужість своя і любов.
І раб, народжений рабом,
Не перестав жадати волі,
І вільний, з роду вільного,
Кориться вільній долі.
І вільний ти з народом вільним,
Коли з ним маєш долю спільну,
Повчанням слідуєш його і слову
Про Волю, Віру, Землю й Мову.
Лиш вільна доля на вівтар свободи,
Нащадкам збереже клейноди.
Ніхто, ніколи волі не віддасть,
У долі кожного свята її уча́сть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
Зморилось літо. Серпневий час.
Зібрано зерна з колосків дорідних.
Панує світом Яблуневий Спас.
Надія й спокій в душах рідних.
Нектаром пахнуть, зрілістю плоди,
Хліб свіжий на столі, у дзбані мед
І хочеться щоб було так завжди,
Але хіба все взнаєш наперед…
Пора достатку, час тиші, рівноваги,
Де роздуми живі єднають почуття,
Ніби людське поставлено на ваги,
Буття, де зліва, справа-сенс життя.
Пора панує світом золота,
Бо Преображення Господнє
Нам просвітило Вічного Христа
І суть осяяло заграви -
Божественної величі його,
Його Божественної слави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Колись,..
колись я був маленьким теж,
верхи дерев сягали до небес,
колись я ангелом літав над хмар,
з долонь дитячих пив нектар.
Колись строкаті махаони,
крилами закривали небо,
духмяніші за мед були піони,
симфонією був пташини щебіт.
Колись грізнішою була гроза -
в грудях все потрясали її громи,
а спалахи яскравих громовиць
доводили мій взір до втоми.
Колись мокрішими були дощі,
вьюни звивались у калюжах
і брали нас в політ хрущі,
а поруч не було байдужих.
Колись і ніч темнішою була,
Колись світили яскравіше зорі,
Колись нам вірилось словам,
Словам, які звучали у соборі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Човни
цвітом поросли
зовсім невеселим…
Човнярі
зморенні, віджили,
розійшлись по селах…
Час,
як пил, осів навічно,
все віддав безодні…
Обміліли, зацвіли
Русла повноводні.
Свято скінчене життя,
Всі згоріли сили,
Нечутно серцебиття
З вічності могили…
Картина українського художника Івана Марчука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Хто ти, небесна госте..?
Хто ти, нічна лелеко..?
Хто ти, небесне зерно..?
Хто ти, небесна душе..?
Провісниця чи небезпека,
Чи поруч завжди була ти,
Чи прилетіла іздалека,
Чужі минаючи світи.
Так неочікувано і нізвідки,
Зорі трипелюстковий цвіт,
Небес поява дивоквітки
Розхвилювала цілий світ.
Три пагони, сплетені вітки,
Коси три і небесних три в’юни,..
Лиш здогадів пульсують мітки.
Ти відібрала в мене сни,..
Душа жадана, нетілесна,
Торкнулась ти мого життя…
Не дай надії, скажи чесно,
Бо канеш знову в небуття.
Комета Неовайз,
небесний феномен!
І здравствуй і прощавай,
Назад вертайся у свій рай,
Бо розлучають нас
часу безжалісного ріки,
Ні, не до зустрічі, навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Ранкова свіжість. Волога тиша.
Напроти в домі світиться вікно...
Мабуть поет знову вірша пише,
А може ніч не спав, дививсь кіно.
А може хто під ранок тихо вмер
І рідні сплакані у відчаї горюють,
Людське життя беззахисне тепер -
Як не вбивають, то замордують,
То кинеться із гурту псих з ножем,
Рецидивіст і ґвалтівник на волі,
Реальність стала дивним міражем,
Немає й сили викрикнуть «Доволі!».
Ще й тихий вірус підло всіх мордує,
Хоч в декого у голові давно чума -
Живе в брехні і правди сам не чує,
Бо мозок є, а розуму не було і нема.
І хочеться папери рвати
І вірші добрі не писати,
Зламати і об землю кинути перо,
Останнім доказом узяти автомата
Й добро і зло поставить на ребро...
Чи гряне час коли,
а чи на зло набоїв хватить?
Так жити - із здорового робить каліку.
Я у печалі, сиві коси впали на чоло,
А може не сучасний я, не з цього віку,
А може із планетою мені не повезло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Приспала світ опівночі пора,
В тумані марять ліхтарі
І править бал нічна мара
До світанкової зорі.
Знов віщий сниться сон мені
Ніби пливу рікою у човні
Й від мого берега до твого
Простерлась місячна дорога.
Ніби в липневу теплу ніч
Туга спадає з наших пліч,
В пору нестримну і чужу
Переступили ми межу.
Що в дивнім, феєричнім сні
Зізнатись сталося мені
І покохати так, як не кохав.
Такої страсті світ не знав -
Пашіли губи поцілунком
Й обійми були порятунком,
І торжество єдналось з болем
І вічного хотілось, як ніколи...
Історія банальна і стара -
Все сталось наче гра,
І в страсті дива не буває,
Ріка часу усе змиває,
Все відбирає, як чужа
Руйнує і вбиває без ножа,
У теплу каву сипле сіль,
Лишає від кохання біль
І втрат незагоєних рани,
Розбиті вази з порцеляни,
Розп’яті почуття на вівтарі,
З світанням мертві ліхтарі…
Я стрепенуся від такого сну,
Бо знаю що закоханий шалено,
Пора, пора пливти човну,
Вже зачекалась ти на мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Приїду в Білу, на село,
Йду на могили до батьків
Щоби почути серце своє -
Не повернути, що було,
Не повернути, що хотів,
А повернути, що не моє.
Хмурніє небо літа ясне,
Ніяковіє світ, день гасне,
Одвічну відчуваю тишу,
Тут кращі свої вірші пишу,
Спаде із пліч доріг тягар,
Їх темпів божевільних жар
Й минулого зникає мішура,..
Пора мені до сповіді, пора
Покласти совість на вівтар
Й почути благовіст за каяття -
Що на печальне попелище
Іще поллються дощі чисті,
Покличе торжеством життя
Й за роду плекане коріння
Осяє розум просвітління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Світ триєдинства повнить слава Бога -
Він як Отець, як Син, як Дух Святий,
Як Сонця, Світла і Тепла його підмога,
Бо ввірує хто в нього, той іще живий.
Щоб людство від гріха спасти,
Марія Діва з Назарета й Дух Святий
Віддали, людству на покуту Сина,
Він як Ісус Христос до нас ступив,
Спасителем, вже во плоті людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Султан Османскої імперії Сулейман присвятив більшість своїх поетичних витворів українській дівчині Роксолані.
Подаю своє трактування одного із його витворів, потугами перекладеного з турецької, яку я практично і не знаю...)))
* * *
Побачивши мене вже на її порозі,
Зітхнувши глибоко, промовили вони:
«Тверда земля, злиденність в його ложі,
Та на вершині щастя він, зверни!»
Я відаю, що перед нею тисячами
Замовкли б всі і впали долілиць
І зціпеніли би перед сумирними очами,
Тіпаючись в ярмі мережева зіниць.
Їй невідомий солод поцілунків,
До мук моїх немає жалю в ній.
Вона печаль, найкраща з трунків.
Вона дитина, ще тринадцять їй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Гей, демоне небесний,
Що ж ти твориш,
Чи ти не з гадів гад!
Хіба ж то треба -
У перший літній день
Камінням сипле град.
Завмерли помідори,
Приречені на злам.
Ой, горе ж моє горе,
За що таке вже нам.
Крим полонили урки,
На сході кров, війна,
А владу, наче з дурки,
Давно зболілим світом,
Якась ніби з привітом
Зелена чинить сатана…
Чи довго град той буде,
Чи може вже і нам хана…
Недарма ж кажуть люди:
«Біда приходить не одна!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Магнітні мелодійні бурі
Нас піднімають до життя
Коли вже гасне світ надій
І небеса свинцево-хмурі
Замкнули небо каяття.
Нема пробачення гріхам,
Образам, втратам, ворогам,
Бо рани і болючі і глибокі.
І не підставлю другу щоку,
Лише біблейське Азь Воздам
Душі моїй принесе спокій.
Я вдячний, Ульріка, ти – піаніст!
За сповнені мелодії магічності,
Талан хай твій вінчає з лаврів лист,
Мелодій магія приближує до Вічності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
Знаменна мить передсвітання -
Згасає і тремтить зоря остання,
Завмерла ніч вже геть безсила,
Ще денні обриси туманить мла,
Та вже тріпочуть вранішнії крила
Й горланять півні сонні край села.
Заґелґотіли гуси, зраджуючи Рим,
Від ватр нічних заліг в долині дим,
Холодний вітер ночі втік ганебно,
А сонце променем пробило небо
Й тарує шлях в день через хмари.
З обіймів морфіністки і примари,
Володарки магічної пітьми і ночі,
Свідомість вивільняє сни пророчі.
Hічні загомоніли знову мовчуни,
Як день зустріти радяться вони.
Домашні тапки доторкнулись ніг,
На стіл дубовий чистий аркуш ліг -
Вже день настав, пора добро творить,
Минулого передсвітання згадуючи мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Відкрию скриню артефактів,
Родинних, серцю дорогих,
Мені до спомину святих,
Рушник, що вишивала бабка,
Сорочку в мальвах, дід носив,
Як колосків врожай косив,
Наперсток, п’яльця, голок жмих,
На клаптях канв узорів штрих...
Хоч трохи зблідли ниток пасма
І свіжість втрачена, на жаль,
Та вишивання те прекрасне,
А душу полонить печаль…
-У вишиванці щастя, спокій роду,
Ти пий красу землі, як воду,
Плекала щиро бабця внуку мрії,
Бо вишиванка дух твого народу,
А ти його майбутнє і надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
З рожевих зоряних туманів,
Як сонце з затишку платанів,
Матеріальним, з хаосу світів,
Воскресла та, чекав яку, хотів,
У мріях пестив задзеркальних...
І в грі подій паранормальних
Свідомість рушиться руїною
І вічне забавляється пір’їною,
А сенс сховався за морфемою,
Для нас кохання стало темою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Кохання,
На тебе так давно чекаю,
Серця немилі оминаю,
Та, мабуть, все дарма -
Як і не було,так і нема.
Та все ж,
Чекаю і буду чекати,
У небі спогадів ширяти.
Вже серця затягнувся біль,
А ти лише уява мрій.
Не знав,
Не знав що так буває,
Душа в самотності вмирає,
Лиш серце не здається,
Завмре, то знов в надії б’ється…
Дарма,
Так, розумію, все дарма…
Світ заморила холоду зима,
Не дочекався теплої весни,..
Прошу тебе, приходь хоч в сни…
ID: 876380
© автор: Ivan Kushnir-Adeline Дарма
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
Свежа у моря Баренца волна,
Как давней юности надежды.
За бортом сине-белые тона
Меня волнуют, как и прежде.
Я - сын земли цветов и хлеба,
Дородных пахотных полей,
И плоть, и кровь, её твердыня,
Касаясь топом мачты неба,
Рыщу просторами морей
И мне покорна их гордыня.
Ну где ты сможешь ощутить,
Даль запредельную увидеть,
Подвергнув пробе силу воли,
Как штормом сердце тяготить
И побеждать, забыв о боли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875566
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2020
[quote]памяти моего первого военного корабля[/quote]
На ветре северном
Не в силе я слезу сдержать
И комок грусти сердце давит…
Уйду, взгрустнув, тебе лежать,
Удел таков, он миром правит.
Терять так больно, навсегда
С былым, мой друг, прощаться.
Твой примет прах соленная вода,
А мне с сей грустью оставаться.
Романтики полярной юные года,
Соленных будней штормы злые,
Уносишь в вечность, навсегда,
Воспоминания оставив мне больные.
Застыли волны и чайка жалкая кричит,
И память снова вечностью клянется,
Лишь гордый мой Корвет молчит,
Судьбе смиренно в руки отдается.
Прощай Корвет, прощай мой друг,
Надежнее тебя я в жизни не встречал,
Исход таков всегда всему, не вдруг,
У каждого последний есть причал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875509
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2020
Бывает, упершись в стену
Не находя простого ответа,
Летишь в костер поленом,
Пачкая гордости эполеты.
Бывает любовь покидает,
Горло давит одиночество,
Даже счастья не обещает
Мольфарки пророчество.
Сердце бывает в немощи
Кровью восполнить вены
И мир становится тощим,
Каким-то обыкновенным
И тревога висит как гора…
Это значит что снова пора
Музыки стопочку на подносе,
Ту, где жизни лучится искра,
Что хандру убивает, разносит
Тревоги по вольным ветрам,
Туманами над океанами,
Пылью дорог над сушей...
С ней сердцу становиться лучше
И снова стихами душа зацветает,
И счастлив я снова мелодии слушая,
Те, что Ulrika мне исполняет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873789
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.04.2020