| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Всевишній, дякую Тобі за все.
Цієї ночі, мирного попрошу неба
Для нього... Він це небо береже.
Йому Твоя опіка дуже треба!
Дай сил йому тільки вперед іти,
Безпечною нехай буде дорога.
Прошу, бідИ й печалі Ти не допусти,
Щоб радістю зустріли ми біля порога.
Моїм коханням його міцно обійми.
Будь поруч з ним! В ім'я всього святого
і в кожну мить, цієї клятої війни,
Щитом залізним стань поперед нього!
Господь, будь ласка, Ти його благослови.
Його душа чистіша за блакитне небо.
Молю, його від куль ворожих вбережи
І більшого, повір, мені не треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2026
Останній раз у цій кав’ярні я була ще коли вчилась в університеті. Пройшло не багато і не мало, якихось 7 років. За цей час багато що змінилось. Міні-кав’ярня з напівавтоматичною машиною для кави розрослася до невеликого ресторанчика. Але, попри все, в ній було затишно як і раніше. М’яке освітлення, мініатюрні світильники, спокійна музика створювали таку собі домашню атмосферу. Після великих шумних супермаркетів і торгового центру навпроти, це місце було маленьким острівцем відпочинку і спокою.
Раніше я заходила сюди з друзями. Сьогодні ж я завітала просто насолодитись чашечкою ароматного напою і сховатись від раптового дощу. Хоча дощ восени напевно не може бути раптовим. Це одне із невід’ємних складових цієї пори року.
Саме через такі моменти мені подобалась така погода. Постійно спішиш, біжиш кудись і враз серед цього хмурого дня зупиняєшся і знаходиш час щоб помріяти за чашечкою кави в улюбленому кафе. Прості хвилинки щастя.
В просторій залі було не людно. На м’яких диванчиках студенти з ноутбуками. Безкоштовний Wi-Fi завжди приваблював молодих людей. Компанія дівчат за столиком з дерев’яними стільцями весело щебетали та смакували апетитні на вигляд, думаю і не менш смачні, десерти.
Мій погляд зупинився на молодій парі. З виду по років 20. На перший погляд нічого незвичайного. Вони сиділи один навпроти одного. На столі дві чашки. Він щось розповідав і тримав дівчину за руку, а вона… слухала і водила пальцем по екрану телефону. Періодично дівчина посміхалась і подивлювалась на нього.
Через якийсь час вона підсунулась до молодого чоловіка, поправивши зачіску, зробила селфі з ним. І знову засіла в телефоні, інколи показуючи йому, що цікавого вона там побачила. Насмілюсь припустити, що то були лайки до фотографії в якійсь соціальній ме́режі.Ось вони, відносини сучасності. Все життя проходить в інтернеті.
Це я така старомодна? Мені подобаються роздруковані фото, які можна показати друзям, що прийшли в гості. Запах відкритої книги та прогулянки у парку. Боже, мені страшно за цей світ! Куди поділось просте спілкування між людьми без комп’ютерів і телефонів? Зараз у кожного наймолодшого школяра є крутий гаджет і що вони дивляться у тому інтернеті навіть подумати боюсь.
Люди, схаменіться! Ми втрачаємо такі цінні моменти нашого життя, тупо живучи в соціальних мережах. Це залежність, така собі наркоманія XXI століття. Чума глобального масштабу, від якої ліків, на жаль, винаходити не будуть. Замість походу в магазин – доставка до квартири, замість походу до кінотеатру – піратська копія фільму в інтернеті. А побачення – це переписуватись весь вечір, сидячи перед монітором комп’ютера. Ми деградуємо, ми раби цієї системи. І вперто не хочемо цього признавати, не говорячи про те щоб боротись із цим.
Я допила каву і поспішила додому, щоб насолодитись розмовою з моїм коханим чоловіком. Відкриваючи двері, я ще раз поглянула в зал. Так, за 7 років багато що змінилось. Ні, не кав’ярня з уже великою автоматичною машиною для кави, змінились люди, які створювали тут таку домашню атмосферу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708698
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2016
Зима снігами замела сліди
В кафе, що причаїлося за рогом.
За столиком сиділи двоє: я і ти,
Все почалося і скінчилось діалогом.
Зустрінуть вулиці розхристані, німі,
Безликі образи сховаються в провулку.
Лише рояль заплаче в тишині,
В серцях шукаючи мелодіям притулку.
Мінорний вальс нагадує про нас,
Лунає музика акордами печалі...
Згас поцілунок на запалених вустах
І ми - не ми. Є тільки я у цьому залі.
Зима любов снігами замела.
Обривки слів стихали в нотній зливі.
У нас з тобою взагалі любов була,
Якщо ми стали з iншими щасливi?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2016
Я вишиватиму твого життя дорогу,
Орнамент долі кольоровими нитками.
І з кожним хрестиком молитимуся Богу,
Щоб вів тебе рівненькими стежками.
Я вишиватиму життя для тебе, сину!
Все полотно згаптую срібними квітками,
Шовковою травою вкрашу скатертину,
Щоб оксамитом простелилась під ногами.
Я вишию цвіт вишні, маки і калину,
Мереживо оздоблю золотистими зірками.
Я вишиватиму без вузликів, без втоми, без зупину,
Твій шлях встелю барвистими стрічками.
Із чистою душею йди з життям у ногу,
Зростай із добрим серцем, світлими думками.
Мій янголе, я вишиватиму тобі дорогу,
Свою любов вшиваючи охайними стібками!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2016
Що таке щастя?- це промені сонця,
Світанок та мирного неба блакить,
Узор, що лишає мороз на віконцях,
Осіння пора, що ліси золотить.
Що таке щастя?- це спокій у серці,
Вірного друга рука на плечі.
Щирість і віра, надія й відвертість,
Такий собі стан людської душі.
Що таке щастя?- це посмішка мами,
Це дім, де тебе зустрічають теплом.
Щастя- проведений час із коханим,
Це випити чаю на кухні разом.
Що таке щастя?- це долі дарунок,
Це радісна звістка, здорова рідня.
Відчути спросоння легкий поцілунок,
Найрідніших людей обіймати щодня.
Що таке щастя?- це синочок і донька,
Це вперше тримати своє немовля.
І в руці твоїй сильній маленька долонька,
Це чути, як дзвінко сміється маля.
А щастя не купиш, це не річ і не слово,
Це вміння завжди залишатись людьми.
Це наше життя і світ весь навколо,
А щастя - це просто. А щастя - це ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625371
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2015
Упасти на коліна ти не маєш права!
Яким би камнем не давило до землі,
Якою б гіркою сьогодні не здавалась кава-
Не дай собі губитися в імлі.
Коли душа твоя втомилася від болі
І завиває як старий бездомний пес,
Наперекір усім іди стежками долі,
Твій Ангел береже тебе з небес.
Коли здається що кінець, німіють руки,
Заплач, кричи та сили у собі знайди
Прорватись крізь тяжкі серцеві муки,
І як не вдарило б ти духом не впади!
І своїй болі до землі низесенько вклонися.
Її ти не топи в стакані терпкого вина.
Хоч рани свіжі тільки трохи припеклися
Ти випий одним махом усю біль до дна.
І уяви як сонце посміхається для тебе.
Раптово вщухне у душі холодна злива.
Глибини мудрості відкриєш ти для себе,
Нарешті вигукнеш: "Моя душа щаслива!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2015
Забери мене, мамо, в дитинство
І стежками в майбутнє веди!
Щоб відчути ніжний смак материнства
Ти зі мною за руку іди!
Заведи у садок біля хати,
Де тюльпани між трав майорять.
Там де люди не вміють брехати,
Там, де мрії мої не згорять!
Там вклонюсь... Поцілую долоні!
Крадькома витираю сльозу...
Час нещадно збілив твої скроні,
Як зірниця все небо у літню грозу.
Пригорни мене, мамо, рідненька,
Віджени всі тривоги й біду.
Ти- Мадонна моя! Моя ненька!
За твій подвиг до стомлених ніг припаду!
Ти- мій Ангел! Голубонько мила!
Я в озера очей твоїх мудрих пірну.
Ти, як зірка життєвий мій шлях освітила
І в молитві ти ніч провела не одну...
І несуться роки... По секундах спливає хвилина,
Лиш лунають в садку тім пісні солов'я...
Я щаслива! Бо я все ще дитина
Поки є ще на світі люба мама моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611116
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.10.2015
Розсипались в небі зорі-намистинки,
А господар місяць красувавсь вгорі.
Освітили Землю ті малі перлинки,
Щоб ми милувались ними до зорі.
Визирала нічка з-за гірського склону,
Шаллю синьо-чорною укривала світ.
Завела тихесенько ніжну колискову,
Засинав помалу наш великий світ.
Розбишака вітер причаївсь в деревах,
Іноді грайливо листям шелестів.
Схвилював водичку на старих озерах
І на вушко нічці казки шепотів.
А вона у кожне стукала віконце,
Щедро дарувала всім кольорові сни.
Мріяла побачити світанкове сонце
Між густого гілля мудрої сосни.
Крокувала ніченька, як поважна панна,
Слідом сивиною заклубивсь туман.
Залишалась тиші ковдра бездоганна,
Спочивати нічка йшла за океан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2015
Душею доторкнутись до душі...
Вслухатись як звучить мелодія її ноктюрну.
Залишитись, коли у ній ідуть дощі
Й дбайливо вкутати її у теплоту ажурну.
В незнаний світ ступити за поріг...
Потрапивши в обійми дивної краси,
З тендітних квітів сплести оберіг
І освятити краплями прозорої роси.
Без тіні остраху відкритися самій...
У час моєї радості і в час печалі,
Більш не ховатися у тишині німій.
Нехай лишається на одинокому причалі.
Відкрити другу найтаємніші замки,
Принести в його дім промінчик світла.
Ділити почуття й одні на двох думки
І милуватись як його душа розквітла.
Не страшно у людське життя ввійти,
Коли я цього хочу, а не мушу.
Не страшно рідне серце не знайти,
А страшно ранити оголену зріднілу душу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2015