| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Небо вдосвіта змовкне і стане як брила - камінне,
Щойно води озвуться до смерті стома вояками...
І зостануться в річці дві постаті – піша і кінна,
І зачують обидві як трісне під водами камінь.
І зупиняться душі – людини й коня, що, свавільні,
Відділились од тіл, бо важкими моренами ріні
Охололи тіла... Хоч і вершник, і кінь нероздільно
Тут лежатимуть ниць, непорушні і, може, нетлінні.
І тремтітиме голос – чужий, як гірка порожнеча,
Несподівано вирваний списом пекучим і чорним,
Доки висохнуть води... І доки не прийде предтеча,
І не взброїть мечем, і у саван тугий не загорне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015
Наснилося, що був ти вояком
Стрімкої раті. В чаші спорожнілі
Текли меди, і сволоки ясніли.
Та падолист іржавим мідяком
Спадає долі. Стіни поніміло
Кудись відходять. На самому дні
Залишилося твого маєстату,
Аби дубовий щит в руках тримати,
Бо дзвонять гуслі. Мерехтять сумні
Твої кольчуги і діряві лати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015
«І поклали мечі під голови»
Єзекіїль
Зійшли на твердь. Тяжіє сіра даль,
Відчалює, мов лодія невпинна,
На тиху Либідь. Князя і дружину
Стрічають вісімсот соснових паль
І пнуться в небо. Викута на мідь,
Вбирає очі вісниця Почайна,
А на щитах цвіте сарматська тайна,
І руки пахнуть степом. Сядь і їдь
В зелену даль, що постає із піль,
Де після тризни возведуть три вали,
Бо там мечі під голови поклали
Полянські вої, не допивши біль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015
Камінний дім на вигоні схиливсь,
Закривши вид посохлим виноградом.
Безлюдно тут. За древні палісади
Лоза плететься у небесну вись.
І віє спокій старосвітським ладом.
Не жди нікого. Здавна так велось.
Повиті вікна в білій самотині,
Як поторочі, дивляться в долину
І даленіють. Виждане тепло
Доносить гострі пахощі жасмину.
І щось в тобі нуртує, а проте
У цій господі криється безмовність,
Як у тумані, що просторів повен.
Ідеш на світ, а плетиво густе
Тебе ховає у темнаву повінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
Два пагорби звелись за виднокрай
І на собі тримають кволе небо.
А ти ростеш. Як біль росте від тебе
Прозора сутінь. Тінь досвітніх зграй
Повільно плине. І навкруг мовчання
Вбирає в себе простір, як у тьму
Ліси древлянські, що дрімають рано.
Озветься раптом у досвітнім храмі
Півсонний звір… У пущу цю німу
Іде людина з луком і саквами.
Ясніє зір. І в стовбурах дерев
Світліють предків незникомі лики,
Бо спогади про ратну смерть велику
Шепоче гілля вільге і старе,
Щоби у цім пустищі залишитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2015