| Сторінки (1/45): | « | 1 | » |
Живу я nad morzem
А ти - в Україні
У тебе болить голова
А у мене - в коліні
Гуляю під сяйвом північним
А ти - під шахедами світла
Мрію про те, що є вічним
А ти - щоб земля наша квітла
Та маємо кожен двох діток
Щоб доля для них була гарна
У кожного - свій заробіток
І праця, щоб не була марна
І, звісно, про зустріч, теж мрію
Про час, який ми не провели
Розмову підтримати вмію
Як дружбу ми нашу довели
Колись як зустріну - обійму й придушу
За те, що підтримував ти увесь час
А потім - відкрию тобі свою душу
І знов поговорим про тебе, про нас...
T.Mazur
Koszalin, PL, 13.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2026
Роні споглядав пейзажі за вікном та вкотре вирішив порушити тишу в салоні авто.
А знаєш, крихітко Мел? Я теж колись кохав… Так, по-справжньому. До останнього подиху. Це справді - неймовірне почуття. Коли її сміх зачаровує, а посмішка, дивовижним чином, надихає жити і боротись з усім світом. Коли здається, що ти можеш зрушити гору з місця. А коли тримаєш її за руку - кров пульсує в жилах, у скронях гуде, а серце - птах, який б'ється об сітку клітки, але не може вилетіти назовні, бо лиш поламає свої крила та просто піде на корм домашньому котику. А ці очі, це щось надзвичайне… Коли відчуваєш на собі її погляд, але впіймати ти його не можеш, бо погляд свій відводиш в інший бік. Чому? Та тому, що якщо ці погляди зустрінуться, то напруга буде настільки сильною, що в сусідських будинках просто раптово зникне світло. І як їм тоді це пояснити? Коли розмови тривають до сходу сонця, і наче й тем для них немає, але зупинитись першим ніхто не наважується, не хоче. Коли захід сонця крізь її волосся настільки неймовірний, що дихати вже неможливо. І в той момент ти не хочеш абсолютно нічого, крім одного - щоб час зупинився і просто застиг мов крапля живиці на стовбурі древньої сосни, з якої через тисячі років вправний майстер-ювелір виготовить прикрасу для весілля молодої принцеси, а її краса від того засяє ще яскравіше. А кожна нова зустріч з нею - як чергова пригода з роману 19 століття. Наче і не планували, але кожен робив свій максимум для обміну поглядами та короткими репліками. І запам'ятовуються вони на все життя О, Меланія! Якби ти тільки знала як це все прекрасно і важко водночас.
Рональде! Та ти поет! Зовсім не очікувала від тебе такої романтики. Невже ти таке відчував? Таке гарне поєднання романтичних епітетів та порівнянь.
Так був у мене період в житті, коли довколишній світ сприймався у яскравих фарбах. Втім, я і зараз його сприймаю так, але просто фокусуюсь на інших речах. І тебе таке колись чекає, крихітко. Ніколи не можеш бути впевненою коли твоє сприйняття світу зміниться на краще і кохання розіллється по твоєму тілу та заполонить твої голову і серце.
Не можу з тобою не погодитись, Рональде. Дійсно все в житті можливо…
Додж Магнум продовжував везти парочку все далі і далі. Шосе тихо шуміло під його колесами. Пейзажі за вікном змінювалися немов старі діафільми з сюжетами народних казок, які вправний батько показує своєму синові на стіні вітальні, аби той поскоріше заснув. Ще один звичайний день добігав свого природнього кінця, мешканці міста Провіденс поспішали завершити всі свої незавершені справи.
Розділ 4
Майкл був дуже розлючений в ту мить, коли потрапив у свою квартиру. Вона була вся перевернута догори дригом. Речі були порозкидані. Обірвані шпалери звисали додолу безформенними гірляндами. Посуд на кухні був більше схожий на осколки від саморобної вибухівки. Люстра висіла на рівні зачіски і рясно сипала іскрами. А через розбите вікно посвистував прохолодний вітер, підіймаючи майже нові тюлі до рівня люстри. Це все вимальовувало не зовсім приємну, і скоріше навіть, жахливу картину дійсності. Вже не перший раз Майк бачив подібне і це його зовсім не дивувало. Навіть навпаки, цього слід було очікувати. Адже неможливо отак взяти і примусити дику кішку оберігати житло від гризунів і сидіти постійно в хаті, з часом вона просто нападе на так званого господаря і роздере йому обличчя і руки. Чи запрягти у воза антилопу. Ну це ж просто смішно. Чи не так? Натомість Майклу було геть не до сміху. Він розумів, що ціла епоха його життя добігла свого очікуваного та передбачуваного кінця. Довго ж він запрягав антилопу та вчив манула розбиратися у мишах та щурах, поки той приводив до ладу своє неймовірно пухнасте та густе хутро.
Господар цієї квартири - неймовірно цікавий чоловік. Художник в третьому поколінні, успішний підприємець, член команди з вітрильного спорту Courageous (котра була неодноразовим переможцем Кубку Америки), почесний громадянин міста Ньюпорт та просто хороший тридцятишестирічний чоловік - Майкл Стівенс. Високий, фізично гарно розвинутий, кмітливий та з хорошим почуттям гумору.
Він був, можливо навіть, занадто хорошим персонажем для такого пересічного та несправедливого роману як оцей, що мій покірний читач чомусь і досі ще продовжує читати. І, може, взагалі не варто його було відправляти сюди, бо доля нічого хорошого йому тут не принесе, а навіть навпаки. Проте, вже доволі скоро, в думках у іншого читача (або скоріше - читачки) з'явиться цілком справедливе та логічне питання, щодо розтрати свого безцінного життєвого часу, який продовжує висипатися немов білий річковий пісок у величезному пісочному годиннику, котрий обов'язково буде перевернуто. Але тоді вже ці білі піщинки будуть сипатися для зовсім іншої читачки зовсім іншого роману…
Отож, Майкл і досі ошелешено стояв серед своєї власної квартири на третьому поверсі у середмісті Ньюпорту і думав: “А невже? Невже його нарешті осягнуло розуміння цілковитої безглуздості запрягання антилопи-манула для знищення домашніх гризунів? Марне витрачання сили, грошей та безцінного часу для досягнення якихось примарних цілей, яке тривало останні кілька років”. Так, дійсно, дивлячись на ступінь залишеного безладу в квартирі, голову навідала цілком очевидна думка - вона вже ніколи не переступить поріг цієї квартири. Вона пішла і залишила після себе лише спалені мости. Її звали (хоча яка вже й різниця) Габріела. Вона посміла бути одночасно і сенсом Майклового життя і його найбільшим розчаруванням у прекрасній половині людства. Бразилійка за походженням. Батьки-мігранти вже тридцять років як проживають у штаті Род-Айленд та важко працюють заради майбутнього своєї єдиної донечки. А вона - гаряча егоїстична натура, яка закрутила Майкову голову своєю латиноамериканською пристрастю. І його дійсно, закрутило... Закрутило аж на п’ять років. Увесь цей час їхнє сімейне життя було схожим на один з серіалів - то з головою занурювало у гаряче кохання, то розкидало по квартирі усі речі, а господарів - по різних кінцях міста, то своєю розлукою змушувало вити вовком від самотності і шукати зустрічі (хоча б випадкової). Всяке бувало. Але схоже на те, що остання їхня суперечка перейшла усі можливі особисті межі та кордони і стала останньою. Чи засмучував Майкла цей факт? Скоріше - ні. Адже доволі важко будь-якому чоловікові переживати складні емоційні потрясіння. Емоції - справа більш жіноча. Навпаки, наш герой відчував певну свободу, яка зможе відкрити для нього нові життєві горизонти. Чергова сторінка книги його життя була вже остаточно перегорнута масними наманікюреними пальцями в кількох каблучках, які відблискували яскравим світлом від останніх променів червневого сонця, що вправно світило на берег атлантики. І ось цей звук перегорнутого паперу старої сторінки у світлі золота відблисків на стелі були для Майкла початком нової, ще поки порожньої, сторінки.
Під пісню “Love is like oxygen” популярного гурту Sweet життя потроху набирало нових сенсів. Квартира на четвертому поверсі у місті Ньюпорт вправними руками господаря поволі оклигувала, переналаштовувалася під світле майбутнє і приводила себе до ладу немов стара вівчарка, яка щойно вилізла з води - швиденько обтріпалася та вже поспішала вилизувати свою густу і мокру шерсть. За тим, що колись було вікном квартири, починався дощ і від того люди на вулиці трохи скоріше, ніж завжди, прямували до своїх осель, аби зайнятися своїми хатніми справами. Вулиця впевнено порожніла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063279
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2026
Життя - доріг злиття в одне
Чи то алея квітне первоцвітом
Чи то бульвар розлився де-не-де
Або провулок зустріча привітом
У кожного своя стежина і маршрут
Прокладені у злетах і падіннях
І кожному - джекпот або ж банкрут
Отриманий за совість у сумліннях
Сьогодні й завтра - ти король
Не знаєш міри плотських втіх
За тиждень - граєш нову роль
І платиш ціну за свій гріх
І не вартує цей момент
Який життям так гордо зветься
Той найсолодший комплімент
З нещирих уст який поллється
Тож бережіть свої стежки
Які вже стали вам минулим
Збирайте з них лише вершки
Або ж сметану, як забули
Піклуйтесь завжди про взуття
Що одягаєте в дорогу
Зручне - полегшує життя
Погане - натирає ногу
І як не прикро, але факт:
Самі почали цей похід
Коли ж прийде останній акт
Залишить кожен лиш свій слід
17.04.2025
Taras Mazur
Koszalin, Poland
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2026
Давай балачку про любов почнемо ще раз
Ти ж не спиш?
Лиш мрієш, мрієш, мрії - ген
Блукають по кімнаті тихо
Мов одинокі вівці в лузі десь далеко
І так далеко що й не видно
Ні пастуха, ані отари…
А ми, чаровані любов’ю,
Так щиро і несамовито
Бажаєм щастя.
Щоб безтями.
Віддатись ніжності двох тіл
Що розігріті як вуглинки
Дають нам світло і тепло
Не залишають ні пилинки
Та знов, мов фенікси, летять
У вись, до сонця й місяця
Отак…
І поговорим про любов.
Які ще мови краще знаєш?
Хіба ж є краща, ніж оця
Коли так ніжно пригортаєш
Й шепочеш тихо: “Ти моя”
05.11.2024 Esbjerg, Denmark
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2026
Ви були в Гданську? Тут красиво
Тут кораблі збавляють хід
Себе відчуєш тут щасливо
Згадаєш давній польський рід
То древнє місто, незабутнє
На штанях - пил тисячоліть
Не завше тут було все путнє
Ступав ка*апський тут ведмідь
А нині - файно, неймовірно
Ваблива ніч і гарний день
Під ранок - тиша… так чарівно!
Тут ти забудеш про мігрень
Є України тут частинка
Смачнючий, гарний ресторан
В один зайдеш - лиш половинка
Котовська - раз, Котовський пан
В них борщ, пампушки, свіже сало
Той лілій аромат так вабить
А солов'їна в виконанні персоналу!
Що нову страву вам завжди порадить
Будете в Гданську, завітайте
Відчуйте міста тихий дух
А зголоднієте - згадайте
Для вас вже вдягнутий фартух
24.02.24 Koszalin, Poland
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
присвячується кожному, хто вміє читати…
ну і звісно, тому хто не шкодує свій безцінний час на перебирання очима чергового набору літер та символів які повинні нести якийсь сенс знайомою мовою від чергового незнайомого автора…
ПРОЛОГ
Мелані прокинулася о 5:30 ранку від якихось дивних незвичайних відчуттів, що тривожили її сон. Ще з вечора відчуття тривоги заважало їй заснути міцним сном… За вікном шумів вітер, вирувала справжня червнева гроза, а краплини дощу безжально тарабанили в кожну шибку її великої кімнати. Вона піднялася зі свого ліжка, накинула невагомий шовковий халат на змарніле тіло і підійшла до вікна. Їй завжди подобалася гроза, але цього разу вона їй не допомагала зануритися в обійми Морфея, а навпаки - висмикувала щоразу сильніше і сильніше з його п’янких та ніжних рук. “Дивне відчуття!” - подумала Мелані, прокручуючи у своїй пам’яті минулий вечір у недешевому ресторані з Джуліаном. Він був, такий собі, незграбний кавалер, щоразу хотів зробити їй комплімент або пофліртувати вдалим жартом, але природа йому талантів таких не подарувала. Ще б пак, син заможних батьків, тато - адвокат, мати - керуюча компанією з будівництва (на її рахунку десятки люксових котеджів на Атлантичному побережжі). Грошей, як то кажуть, кури не клювали і клювати не будуть. А вечеря видалася доволі смачною: мідії та омари були вміло приготовані шефом, а десерт перевершив усі можливі очікування - найніжніше тірамісу просто тануло в її устах. Музиканти теж гарно розумілися на створенні романтизованої атмосфери, яка мала би стати тим розрідженим повітрям на шляху стріли Амура. Проте післясмак цієї вечері все не давав їй спокою - Мелані просто не подобалася нав'язана їй ідеяфікс її дорогоцінних батьків.
Зовсім не подобалася… Так, старий Робі з, трохи немолодою але не позбавленою часом жіночого шарму та чарівності Джил, дійсно мали на меті видати свою єдину крихітку заміж. Причини на те були різні - від вже доволі поважного віку доньки (а їй вже ж скоро - 34, ой божечки…) до бажання доручити свої чималі статки до рук вмілого господаря. От цією думкою і жили останні 5 років вже немолоде подружжя аргентинця Роберта та мексиканки Джуліан. Робі інколи говорив своїй половинці: “Невже ми так сильно втратили вплив на нашу доню? Я просто не можу дійти до суті того втраченого моменту у вихованні донечки Мел. Наче усе, що від нас могло залежати - ми їй дали: навчання у Прінстоні, курси іспанської від Хосе Санчеса (між іншим, найкращого лінгвіста на всьому східному побережжі), участь у міжнародних змаганнях з художньої гімнастики. Але омріяного щастя - досі ще немає”. І ці розмови продовжувалися щотижня. Нові кандидатури майбутнього чоловіка для Меланії з’являлися з робочого записника Джил майже кожного тижня. Їй дійсно доводилося працювати з багатьма різними замовниками, в яких /можливо/ знайдеться знайомий, котрий в свої 35-40 років досі не обрав собі супутницю для подальшої розбудови кар’єри та укріплення сімейних бізнесів. І так продовжувалося останні 5 років…
І от, Мелані стояла біля вікна своєї спальні, прислухалася до несамовитих поривів вітру, і її не полишала думка: “Як це все мені набридло! Я ж просто хочу звичайного щастя! Уже і сон мене потроху полишає”.
А тим часом вітер і далі гатив у вікна, пронизливо свистів по шибках, гроза не хотіла здаватись. Наближався світанок 25 червня 1978 року, по радіо звучала “Miss you” гурту The Rolling Stones,ну а місто Провіденс, що в штаті Род-Айленд потроху починало прокидатися…
Частина 1
Розділ 1
Щоразу коли Меланія виходила зі свого будинку, вона звертала свою увагу на сусідський паркан - він видавався їй дуже неправильним. Не те що б паркан був похиленим, поламаним чи непофарбованим, сусіди за ним доглядали дуже добре - як за своїм авто. Вони просто обожнювали чистоту і порядок, тримали все на високому рівні. Для Мел цей паркан був ніби щось дуже зайве - вона давно вже хотіла аби вони його прибрали, але нічого їм про це не говорила. Багато речей, які в її житті траплялись та не входили до переліку хороших, вона тримала в таких умовах: не вирішувала їх, але разом із тим продовжувала відчувати внутрішнє невдоволення їхнім перебігом.
Ось так і виходило у неї з її батьками та їхніми ідеями щодо шлюбу - кожен новий кандидат видавався їй немов той паркан: “похиленим, поламаним, непофарбованим”. Але робити з цим вона нічого не хотіла. Просто черговий Джуліан, Ендрю, Майкл відходили з кожним знайомством у минуле і ставали новим “знайомим незнайомцем”.
Додж Магнум, щойно пригнаний із салону батьковим другом Роні, вже стояв біля її будинку. Тато часто балував свою крихітку дорогоцінними подарунками - то кольє, то будинок, то супернова автівка зі шкіряним салоном смарагдового кольору. Вона його за це сильно любила, щоразу намагалася віддячити черговою вечерею з черговим залицяльником. Мел підійшла до Роні, різко забрала ключі з його вказівного пальця правої руки і, жуючи жуйку, коротко кинула: “Привітики! Поїхали зі мною”. І от, вже за хвилину 170 американських коней під капотом мчали їх по шосе за місто. Дорога дуже швидко пробігала перед очима Роні та Мел. Вона полюбляла гнати нове авто на повній потужності, відчуття від того були просто незабутні.
До речі, водійське посвідчення, яке вже кілька років лежало в її сумочці, дісталося їй доволі важко. Батько пропонував їй вирішити питання з водійськими курсами та здачею іспитів через свого впливового знайомого. Але Мелані була дуже принципова. Вона вважала, що отримання водійської ліцензії, це справа її честі. І після багатьох невдач, вона таки спромоглася свого. А батькові від того було приємно - він розумів, що його донька доволі доросла та самостійна.
Роні завжди цікавився її життям. Вони були знайомі доволі давно - ще з тих пір, коли вона ходила до High school. Він був атлетичної статури, без шкідливих звичок (майже), цікавився здоровим харчуванням та регулярно відвідував спортзал і басейн. У свої 44 роки він вже був, за його словами, розведеним холостяком, який не шукає подружньої вірності в державних інституціях. Проте, звісно, своїх двох дітей він любив безмежно, підтримував та допомагав їм у всьому. Роні завжди подобалось, коли Роберт йому знаходив якусь цікаву роботу. Як і цього разу: “Знайди потужну та гарну автівку для моєї донечки. У неї скоро свято, їй буде 34!”. Відмовляти в цьому проханні Рональд не збирався, адже за такі завдання він завжди отримував гарні гроші. Ну і зайвий раз побачити Меланію - подія, яка знову приносила йому неабияке задоволення для душі та тіла.
Новенький Додж Магнум пожирав милі безжально, немов дуже голодний леопард вполював знесилену антилопу десь на півдні африканського континенту. Машина мчала, не показуючи втоми. Роні сидів розслаблено-спокійно, він був доволі впевненим у обох - вправній водійці та новенькому авто. Він дістав зі своєї сумки пляшку джину, відкоркував її та зробив один ковток.
Ти вже така доросла! А я пам’ятаю тебе ще зовсім дівчиськом. Коли твій батько просив мене забирати тебе зі школи, бо вони з Джуліан літали в Мексику або до Європи відпочивати та налагоджувати нові бізнесові зв'язки
І що ти мені хочеш цим сказати? Роні, ти думаєш, що я цього всього не розумію? Щоразу, коли мені доводиться стикатись з непорозуміннями у відносинах з ними, я доходжу висновку, що вони втратили той дорогоцінний час для мого виховання. Дійсно, гроші - річ важлива, навіть дуже. Але у гонитві за матеріальними цінностями вони втрачали, потроху, цінності значно дорожчі. Зараз у них є все, окрім лиш одного…
Я знаю. І, як ніхто інший, прекрасно тебе розумію. Розумію також їхній розпач від ситуації, що склалася. Їм важко, та й тобі теж нелегко. Але…
Що але, Роні? Що? Що ти мені ще можеш сказати, Рональде?
Меланія різко вдарила по гальмах і нові шини автівки швидко втратили велику кількість своєї вартості всього лише за кілька секунд. Роні мало не вилетів через лобове скло назустріч суцільній смузі гарячого дорожнього полотна - пристібатися ременем безпеки його навчив давній друг. Машина зупинилась, з-під капоту парував перегрітий радіатор. Водійка та пасажир були також не менш розігріті. Мелані рвучко відчинила двері, Роні тим часом, зрозумівши напруженість ситуації, не поспішав виходити з авто. Джин, немов життєдайна волога в пустелі Сахара, прямував до його рота маленькими ковтками. Він спостерігав за своєю супутницею і думав що робити далі. Рішення, яке було добряче підкріплене алкоголем, виявилося дуже простим. Роні вийшов з машини і, впіймавши Мел, міцно стиснув її пружне тіло. Вона пручалася і хотіла вирватися з його обіймів. Але Рональд був набагато сильнішим доньки свого шефа, тому вирватися їй не вдалося.
Зачекай, не рубай з плеча! Ти повинна заспокоїтись і перестати впадати в емоції!
Ти мене не розумієш зараз, і ніколи не зрозумієш!
Я можу чимось допомогти тобі, крихітко?
Мені ніхто і ніколи не допоможе! Чуєш?
Як же з тобою інколи важко…
Після цих слів Роні обійняв Меланію ще сильніше і міцно-міцно поцілував. Вона отетеріла. Ніколи ще з нею не поводились настільки нахабно і зухвало… Але тепло дуже швидко розлилось по її втомленому тілу, руки мліли, ноги підкошувались. Вона готова була ще секунду тому його вбити, але фізика тіла робить своє. Мел відповіла йому на пристрасний порив і, мимоволі, включилась у відчуття, які приносило її тіло.
На автомобільному радіо в Доджі звучала пісня Квітки Цісик “You light up my life”, над автострадою сідало сонце, а парочка в машині солодко дрімала, добігав кінця день 25 червня 1978 року…
Розділ 2
Роберт відкрив очі від п’янкого аромату з кухні. Він любив інколи побалувати себе додатковими ранковими годинами в їхньому м'якому сімейному ліжку з натуральної деревини кольору мореного дуба. Сонце вже добряче пришкварювало у вікно - тож надалі пролежуватися не видавалось можливим, та й неземний аромат кухонного чаклунства Джуліан не давав спокою його нюховим рецепторам. Вона була чудова господиня - неперевершеність її страв знали зі свого власного досвіду усі Робові друзі, які час від часу заходили несподівано до нього в гості. Сьогоднішній кухонний аромат нагадував лазанью - ароматну та надзвичайно смачну страву із книги рецептів Джуліан Сміт. Роберт встав зі свого ліжка, потягнувся сонячному промінню, поправив свою піжаму, і, неквапливо рушив на кухню назустріч неземному аромату. Джуліан стояла біля вікна з чашкою ароматної бразильської робусти і дивилась на проїжджаючі біля їхнього будинку автівки. А в духовці дійсно повільно доходила до готовності лазанья. Робі повільно обійняв дружину ззаду і прошепотів щось їй на вушко, від чого вона засміялася і ледь не розлила свій напій на кухонний кахель.
Ти впевнений у цьому Роберте? Тобі це наснилось, невже?
Так, Джулі, наснилось, але ти ж знаєш про мої сни.
Знаю. Вони дуже часто бувають пророчими. Це дуже добра новина!
І справді, Роберт Сміт мав надзвичайну властивість - його сни, які дуже рідко його навідували, мали пророчий сенс - вже не раз вони дуже чітко показували своєму хазяїну певні майбутні знакові події його життя. Тієї ночі, уві сні, він фотографував свою кохану дружину, котра тримала на руках маленьку крихітку, і просто сяяла від щастя. Це відбувалося в таких приємних тонах, так тішило його душу, що в цей момент він був найщасливішим чоловіком на планеті. Хоча незрозумілими для нього залишалися обставини цієї події: місце, час, та найголовніше питання - “чия дитина?”. Але, тим не менш, відчуття від цього сну були просто неймовірні, вони і затримали його надовго в ліжку допоки кухонний аромат не примусив його піднятися і прямувати йому на зустріч..
Яка неймовірна смакота, Джулі! В черговий раз ти перевершила себе, просто шедевр!
Ой, перестань Робі! Ти ж знаєш, що я вже не ведуся на ці твої гастро компліменти. Твоє серце через твій шлунок я успішно завоювала ще в далекому 1944. Пам'ятаєш?
Як я можу забути? 16 серпня… Ти - молода і красива медсестра військового шпиталю, а я - звичайний піхотинець армії США, який прибув до Марселю для участі в бойовій операції “Драгун” щоб звільнити південь Франції.
Ти отримав важке поранення в ліву щиколотку. Так, тоді ворожа куля сильно розтрощила тобі кілька кісток…
Але ти за мною дуже вправно доглядала, і твоє неймовірне піклування приносило свої плоди.
Ха-ха, а головному плодові - скоро 34!
Обоє голосно зареготали, та так, що аж кухонний сервіз на столі задзвенів.
А твої домашні страви вже тоді видавались мені неймовірними. Я впевнений, що саме твоя кулінарія поставила мене на ноги, а не якісь там медикаменти чи лікувальні процедури.
Усе можливо, Робі, усе можливо.
Немолоде подружжя вже закінчувало свій ранковий прийом їжі. Голуб за вікном продовжував походжати і зазирати до них у тарілки. Сонце впевнено поспішало зайняти своє законне місце в зеніті небосхилу. У вітальні на магнітолі продовжувала звучати запальна композиція “You are the one that I want” у виконанні Джона Траволти та Олівії Ньютон-Джон. Ну а день 26 червня 1978 року і далі продовжував насичувати непересічними подіями буденне життя типової американської сім'ї.
Розділ 3
Меланія розплющила очі. Ніжна втома не полишала її тіло, хотілося ще трішечки поніжитися у своєму м'якому ліжку і не поспішати нікуди. Але її відчуття суперечили її зоровому сприйняттю. Вона не спала вдома... Смарагдова шкіра салону нового Доджа різким контрастом привела її у цілковиту свідомість. Думки вихором пронеслися крізь її голову. Так, біля неї ще дивився, мабуть, кольорові сни батьковий друг Роні. Спорожніла пляшка джину лежала біля її ніг, а кількість питань, на які неможливо було одразу знайти відповідь, просто зашкалювала. Мел різким і доволі потужним ляпасом привела Рональда до тями. Доволі важко йому вдалося зрозуміти всю комічність ситуації - учора він мав акт кохання з донькою свого шефа. Так би мовити, перевиконав Робертове завдання. За що точно не отримає підвищення у зарплатні, лише чималу проблему в короткотерміновій перспективі. У поглядах вчорашніх коханців вже читалася домовленість про цілковиту конфіденційність ситуації, що склалася. Ніхто в думках вже не прагнув відшукати причини чи бодай якісь мотиви, які до цього призвели. Питання було лиш одне - “А що ж робити далі?”. І воно нависало над їхніми розпарханими зачісками немов густий лондонський смог.
Як це? Що ж далі буде? Чому ти це зробив?
Ну, тобі хоч сподобалось? Бо мені було добре.
Добре? Було? Якщо лиш мої батьки про це дізнаються, то буде не добре, а дуже-дуже погано. І сміятися тут нема над чим.
Хочу випити кави. Мені так зле…
Меланія завела автівку. Коні під капотом зрушили з місця, збадьорились і загарчали, для того, щоб виконувати свою нелегку роботу…
До найближчої кав’ярні залишалося кілька миль, як Роні вирішив порушити тишу в салоні авто.
Це було найкраще вирішення для ситуації, що складалась. Вибач, якщо я чимось тебе образив.
Та зовсім ні, Рональде. Ти мене не образив взагалі, про це не може бути й мови. І мені теж було добре. Справа в зовсім іншому - я не знаю як мені жити далі. Я втомилась. Кожен мій новий день малюється тими ж фарбами що й попередній, але вони щороку тьмяніють і повернути колишню яскравість кольорів видається неможливим.
Ти завжди можеш на мене розраховувати на всі сто відсотків, крихітко Мел. Якщо виникає ситуація і ти бачиш потребу в моїй допомозі - я тобі допоможу з радістю, ти лиш скажи мені про це.
Дякую, Роні. Мені дуже приємно, що ти в мене є.
Хочеш жуйку, зі смаком полуниці?
Так, не відмовлюсь. Давай. Може вона хоч трохи змінить терпкий смак цього червневого ранку.
Ще деякий час ягідний аромат продовжував наповнювати повітря в салоні авто. Натомість, п’янкі аромати ночі поступово полишали атмосферу, напруга зникала. Роні дивився у вікно автівки. Зелені насадження вздовж шосе 95 дуже швидко пролітали перед його втомленими, проте щасливими, очима. Погода дозволяла насолодитись собою сповна - червень 1978 не морив мешканців Род-Айленду сильною спекою, але й сильно охолонути теж не давав.
Відвідувачі кав'ярні “95”, що посеред парку Big River того дня спостерігали за доволі цікавою парою - немолоде зухвале дівчисько з довгим світлим волоссям в темно-синіх джинсах і випратаній сорочці кольору капучіно та старший за неї на років десять чоловік, одягнений в коричневий жакет поверх білої сорочки, яка була добряче заправлена у світлі джинси типу супер кльош. Парочка вийшла з новенького (мабуть, тільки із салону) Доджа Магнума, залишивши двигун працювати. Чоловік зайшов до кав’ярні та замовив дві кави - для себе та своєї супутниці, яка загадково-замріяно дивилась в гущавину лісових насаджень парку Big River. Навіть найстарші відвідувачі кав'ярні “95” не могли одразу зрозуміти хто такі ця парочка і чи парочка вони взагалі. Чоловік взяв своє замовлення та повернувся на вулицю до своєї супутниці. Вони не поспішаючи смакували ароматну каву, про щось собі балакали, а також доволі гучно реготали.
В кав’ярні лунала легка та ритмічна “Lay down Sally” у виконанні Eric Clapton, під яку відвідувачі відпочивали за своїми столиками. Шосе шуміло в своєму звичному ритмі, то затихаючи, то накочуючись, немов морські хвилі на порожній піщаний пляж. Сонце, тим часом, перетнуло свій небесний екватор і починало свій рух на захід.
Допивши трохи гіркувату, але доволі смачну каву, Роні та Мел продовжили свій шлях на південь. За вікном і далі пробігав однаковий пейзаж парку Big River, а водійка потроху починала збиратися зі своїми думками і налаштовувати себе на правильний лад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996376
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
ну от не європейці ми, і все...
Так нам розказували з дитинства, втовкмачували в наші голови європейськість нації, вище призначення і тому подібне. Спочатку вірилось, хотілось, з'являлось прагенння цивілізованого світу. Погодьтеся, приємно ж з дитинства вірити у хороше, чекати що там, у дорослому світі, далеко від матері з батьком, можна себе відчувати частинкою європейської нації, однієї родини, мріяти. Таке виховання дійсно корисне.
Але, більшість цих якравих, намальованих дитинством, картин нашої свідомості з часом лишень псуються, так би мовити, вигорає фарба, блякнуть кольори, а інколи з'їдає шашель. Може такий процес цілком природний і немає чому тут дивуватися, і таке відбувається у головах інших людей на усій земній кулі. Проте так завжди хочеться щоби ідеали мальованого дитинства жили постійно, не розсипалис на друзки від кожного наступного неприємного враження. Можливо, витоки цієї ментальної проблеми ховаються десь у глибині історії та минулого (там часто полюбляють шукати причини багатьох бід). Нам казали "перша Конституція", "перше демократичне суспільство". Так, справді, історичні факти є фактами і з цим не посперечаєшся. Але чому ж зараз ми настільки далеко від того ж таки "демократичного суспільства"? Чи справжня причина, можливо, захована у наших коренях,і та гаряча кров степових кочівників та запорізьких козаків, що і досі тече в наших жилах, трішки заважає нам бути спокійнішими, інтелігентнішими та розсудливішими, тобто такими, які цілком вписуються у той, намальований дитинством, образ "європейця".
І справді, коли ми перестанемо чути (говорити) серед вулиці та в магазині відбірну лайку, навчимося правильно поводитися зі сміттям (і не тільки матеріальним), відчуємо верховенство закону, почуватимемося гідними своєї державності, цінуватимемо ті надбання, котрі залишили нам наші предки, і взагалі робити тільки ті вчинки, які будуть достойними для прикладу у вихованні дітей. Тоді має пройти певний час, можливо років 50 або, навіть, усі 150 і врешті з'явиться рівень освіченості/вихованості/інтелігентності. І можна буде, без жодних докорів сумління і скрипу душі, сказати "Ми - європейці!".
але зараз не європейці ми, і все...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751162
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2017
And every new day
you're changing up my mind
I'll meet you today
You'll tell – never mind
***
Do not leave me alone
I will cry every night
But I know, you must gone
And I shall again fight
***
So much problems today
I don't know what I do
But I always will say:
“Я тебе ще знайду!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016
Вже цілий рік минув відтоді
як ми зустрілися з тобою
і ми живем з тобою в згоді
стою за тебе я горою
Бо біля тебе дуже добре
співати, мріяти, любити
і серце в тебе, все ж, хоробре
з тобою можна все зробити
І можна точно будувати
щасливе, світле це майбутнє
і разом волю гартувати
згадати все, що незабутнє
А незабутні всі моменти
коли смієшся ти, радієш
і найщиріші компліменти
котрі приймати ти умієш
У нас буде усе чудово
маленьких діток повна хата
фарбуєм долю кольорово
хоча й основа, все ж, строката
Люблю, тебе, любити буду
так, немов перший раз в житті
і про двадцяте не забуду
бо це було мов у кіні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016
Вона була цікава, безсумнівно
Захоплювались всі її талантом
І не сказати що мені було всерівно
Чи зможу володіти оцим скарбом
***
А може буде добре нам разом
Тобі підвласний вітер, мені — хмари
І поженемо всіх за горизонт
Нехай знайдуть собі “крутіші” пари...
***
Здається — легко (лиш на перший погляд)
Тебе причарувати за собою
Та варто спробувать чи вірний здогад
Чи буде в нас іщось з тобою?
***
У них не вийде, всі — примари
Не зможуть утекти від нас
Бо ти є вітер, я є хмари
І ми найшвидші за ввесь час
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2015
Він прийшов до тебе серед ночі
Здається ти була одна в кімнаті
Ти подивилась ненароком в його очі
А він належав до таких, що кажуть “пелехаті”
***
Він був під кайфом і хотів від тебе щось
Ти знала що і разом з тим не помічала
Що біля вас нема нікого і не прийде хтось
Не допоможе, скільки б допомоги ти не ждала
***
Ти вигнала його на коридор і стала сльози лити
Але ти знаєш, прийде знову він до тебе в ніч
Захоче знов те саме, знов не будеш знати що робити
Будеш мене шукати ти лиш поміж тисячі облич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588691
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.06.2015
Примарно виходить — збуваються мріїї
І так незвичайно, немовби у казці
Дарують щоразу все нові надії
Тримають обличчя у золота масці
***
Не можна побачити справжнє лице
Хоча й не потрібно його усім знати
Коли ти відчуєш - сам скажеш: “Оце!”
І зробиш усе, аби тільки забрати
***
Забрати, сховати, нехай не побачать
Не треба ж усім про приховане чути
І тільки будь певний, вони не пробачать
Не кожен бо зможе так само відчути
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2015
Великі нігті, довгі вуха
Майстерно голена нога
Яка ж тебе вкусила муха
Чи хто тобі допомага
***
Таке з собою сам не зробиш
Не хватить клепки в голові
Втім що тут вже поробиш
Ти ж не зізнаєшся собі
***
У тому, що не знаєш “тєми”
Тобі ж і так он “зашібісь”
“Рішаєш ти сваї праблєми
Каму нє нравітся — заткнісь!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587587
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.06.2015
Прийшла, явилася короста?
Де ти гуляла? Де ходила?
Ти в мене вже отут, вже доста!
Та я ж нічого не зробила!
***
Прилізла п'яна, з перегаром
І каже що вона свята
В обіймах із таким кошмаром
Проводиш досі всі літа?
***
Ех, взяти б пасок і по сраці
Так щоб почуло все село
І отоді б ти встало вранці
І шось мені допомогло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015
На свіжозжмаканому листі
Що осінь ніжна принесла
Листочки впали золотисті
Травичка сніжна заросла
***
Пробіг горобчик за забором
Проповз зелений довгий вуж
Пройшов ведмідь цим коридором
Там де блукають сотні душ
***
Котрі шукають щось поїсти
Марудяться, ховаються в пітьмі
Надибали шпарину, щоб залізти
І знов лишаються одні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015
І знову дорога велика й могутня
Що змінює час, також простір, і сміх
І погляд вперед, у хороше і путнє
Ти ніби найкращий, і вищий за всіх
***
Душа зізнається що хоче спочити
Забути усе, що уже в печінках
І знаєш що треба наразі зробити
Женеш ти від себе прихований страх
**
Він майже далеко, його не дістати
Та й нащо це треба? Ти знаєш, чи ні?
Почни жить для себе, навчися кохати
Зроби перемир'я в цій вічній війні
*
А потім тримай і будь певний у силах
Що зможеш усе, навіть гори звернуть
Пам'ятай, що кохана у тебе просила
Відчуй лиш свободу, яку не забуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2015
Знов спокушаєш і заводиш
Мене, немовби уві сні
А потім раз і знову не знаходиш
Мене мов партизана в цій війні
***
І як в Гестапо ці питання
Що кожен раз ти зводиш знов
І ще й від рання до смеркання
Знов на губах чорніє кров
***
Але без тебе я не вмію
Коли не бачу я тебе
Щораз ще більше я дурію
І дума знов: Усе мине
***
Коли приїдеш ти до мене
Ми запалаєм усім серцем
Немов те сонечко щоденне
Немов та випічка із перцем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586840
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2015
Мені здавалася простою
Такою легкою немов
Такою як та лань тонкою
Ти мені кажеш лиш: “Здоров”
***
“Привіт! Як справи? Скільки літ?”
Як бачились з тобою, вже минуло
Здавалось був на вишнях цвіт
Коли між нами промайнуло
***
Якесь миттєве, ніжне слово
Чи може то вього лиш здогад
Що було дійсно все готово
Зате який яскравий спогад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2015
Спокійна миттєвість чарує безодні,
Бурхлива — дарує чуттєвий політ
Чому ж це прийшла ти до мене сьогодні?
Не бачились ми уже тисячу літ
***
Прийшла, усе щастя мені показала
Навіщо оскому мені набиваєш?
Ти все це у мене сама ж бо забрала
І робиш обличчя неначе не знаєш
***
А треба ж мені було боронить
Усе найдорожче, що мав в ті години
От бачиш і совість твоя не щемить
Вона ж найцінніше, що є у людини
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2015
Тебе чекаю щохвилини
Кусаю нігті, тру чоло
Як до маленької дитини
Відношусь я, тобі на зло
***
А як тебе всерйоз сприймати?
Як можна вірити тобі?
Якби ж так, взяти й наплювати
І не залишити собі...
***
Нічого, зовсім, все віддати
Отим, кому воно щастить
В амурних справах, покохати
В напівдорозі.... у блакить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015
Безцінний, ніжний, дикий здогад
Спокійно жити не дає
Коли тебе немає поряд
Неначе щось в душі гниє
***
А як приходиш і цілуєш
Великі зміни в одну мить
Неначе фея ти чаруєш
І серце в грудях не болить
***
Але приходиш на миттєвість
Не маєш часу ні години
Проте щоразу ту можливість
Я не марную ні хвилини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015
Сьогодні ти немовби пава
Така висока і струнка
Насправді він лише роззява
Бо ти, по суті, не така
***
Показуєш манери, незважаєш
На тих, що хочуть зазирнуть
В глибини серця, де літаєш
На споді справжня каламуть
***
А треба трошки клепки мати
Щоб жити, вірити у щось
І так високо не літати
Упасти ж можна...скаже хтось
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
З твоїх очей рожевої блакиті
Повіяв солоденький вітерець
І я тільки й ловив його щомиті
В руках тримав маленький папірець
***
Там на папері номер телефону
Який здавався скарбом із едему
Із запахом твого одеколону
Вирішував я вічную дилему
***
А чи потрібно знову починати
Надіятись і вірити в нове
Для того аби знову покохати
Аби відчути щось всередині живе
***
Та з кожним разом серце кам'яніє
І отой лід все важче, й важче розтопить
Тебе я бачу і в душі у мене вже не мліє
І, “блін”, у грудях зовсім не щемить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582972
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.05.2015
Постійний привід не любити
Ти можеш знову віднайти
Щоб лиш нічого не робити
Чому б нове щось не знайти?
***
Наприклад, просто не ціную
Твою увагу, це пусте
Тебе ніколи не цілую
Шукаю щось таке, оте
***
Що саме? Я й сама не знаю
Та і не думала про це
Але себе “точняк” кохаю!
Коли дивлюсь тобі в лице...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
Все ходиш по колу, страждаєш безсонням
Великі ж амбіції ти мала колись
Тепер все минуло — ти встала з просоння
Ідеш на роботу, казали ж Учись!
***
А мала б освіту, займалась коханням
Коханням до справи, в якій півжиття
Тепер толку мало із того старання
Ти ж далі все рухаєш у небуття
***
І вже не змінити того що не було
Бо час немов плівка, але в один бік
Багато моментів давно вже минуло
І ми стали старші, не тільки на рік...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
Ти знову даруєш ці марні надії
Такі загадкові і гарні мов квіти
Та з ними далеко дістатись до мрії
І дуже вже важко тебе не зустріти
***
Повір, і не знати тебе було б легше
Та в долі свої заплановані дії
І я би хотів попросити найперше
Аби не давала ті марні надії
***
З яких зиску — нуль, лиш одні сподівання
І ще може досвід життєвий дає
Бо доля не знає, що значить кохання
Як думаєш — от, оце точно, моє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015
Спочатку думка, що ми друзі
Суттєве рішення на мить
Проте при першій же напрузі
Щось там, десь в глибині болить
***
У глибині самих глибин
Отам, де справжні почуття
Здавалося кілька годин
Але насправді — півжиття
***
Мине і навіть не помітиш
Як швидко роки промайнули
Та знову світлом своїм світиш
Для всіх, хто в тебе ще не були...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581521
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.05.2015
Важке кохання — вічна мука
Півщастя свого віддаєш взамін
Страшенно дивная це штука
На запах — справжній нафталін
***
Не можеш дихати цим газом
Зриває подих, б'є у скроні
Бо дихати ним треба разом
І ще й триматись за долоні
***
От якщо втримаєш — стерпи
Наскільки б важко не здавалось
Повір мені, таку як ти
Тримати складно, щоб кохалось
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
Спокійне серце, тиха думка
Легке знаряддя чистих муз
Вони приходять як придумка
Словесний відчиняють шлюз
***
Для того аби знову написати
Про вічне, ніжне і яскраве
Щоб все це гарно описати
І оповісти щось цікаве
***
Але й полегшення приносять
Оті рядки, стають в стовпці
Нічого вже вони не просять
Лиш крапки ставлять у кінці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
Там, у пітьмі, що вічно манить
Ховає тисячі думок
Є безліч стріл, що сильно ранять
Але тече живий струмок
***
Він повний щастя і багатства
Проте тече щодня скоріш
Його притоки із нахабства
Усі ціною в один гріш
***
Як важко з нього випливати
Щодня виборсуватись в ніч
Одне спасіння — покохати
І виринати пліч-о-пліч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
О, Україно, ти — єдина
понад усе тебе кохаю
ми разом всі — одна родина
Землі я іншої не знаю
Ми хочем миру на Вкраїні
Аби були щасливі люди
На нашій славній Батьківщині
Бо ж дому ішого не буде
Тоді візьмемось всі за руки
Покажем світу хто ми є
Ми - славних козаків онуки
Нам доля крила всім дає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576362
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.04.2015
Песик гавка щохвилини
Кіт таскає жирну миш
Перекури щогодини
І муха пролітає: “Киш!”
***
Ще й розліталася, жирнюча
Мабуть, десь мед уже найшла
Така вже нагла і вреднюча
Як кицька, що дорогу перейшла
***
Літала довго, дратувала
Мене, аж поки мій терпець
Урвався, а вона й не знала
Що вже прийшов її кінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571266
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2015
В нас діскацєка у селі
Дівчата ходять трішки п'яні
І бігають якісь малі
Веселі, трішечки рум'яні
***
Ред Бул, чи може вже нон-стоп
Куштують десь он там тихенько
Танцюють трішечки — гоп-гоп
За клуба ходять помаленько
***
Цілується із хлопцем перший раз
Який тим часом її “лапа”
Сама уже такий газ-квас
А от якби побачив папа
***
Узяв би різку і по сраці
За те що сам не доглядів
І полетіли уже капці
Додому б як “нєвєсту” вів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571264
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2015
Я був правий — ти шльондра, дійсно
Та й люди це казали всі мені
А я хотів тебе любити, звісно
Хоча й не зізнавався я собі
***
Ні, не зізнавався я собі у цьому
Чомусь хотілось вірити у краще
А ти вже в перший вечір не прийшла додому
Тепер я знаю добре — ти пропаще
***
Ти любиш зараз до нестями одного
А інший користується з нагоди
Бере тебе за груди й: “Іго-го”
Негідне користання з тої вроди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571012
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 31.03.2015
І знову дощ, чи може сніг
Нам принесе весна нещасна
Немов дитячий, хитрий сміх
Можливо, через це й прекрасна
***
Повіє ніжний вітрюган
І хмари за собою поволоче
Й оту хмаринку, як банан
Котру вона ще з'їсти хоче
***
Як будеш їсти — не вдавись
Бо хто ж буде всю ніч гуляти
Легенько ліктем обіпрись
Якщо не хочеш ти ще спати
***
Прокинешся — уже й в нас літо
Вода тепленька от у річці
А ти мов поросятко у корито
Глядиш постійно в його вічі
***
Чекаєш, думаєш от-от
Він скаже ти моя навіки
Але повір не влізуть в рот
Оті бананові хмаринки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571010
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 31.03.2015
Я ж знаю вже тебе давно
Але не хочу знати більше
У нас було усе мов у кіно
От тільки раз-від-разу гірше
***
Мені здавалося тебе я полюбив
Проте примара швидко не минула
І не повіриш, що я тільки не робив
Щоб думати, що ти мене забула
***
Але іллюзії тримались нездоланно
Збудовані були ж на почуттях
А ти покинула мене нежданно
І досі я виймаю з серця цвях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2015
Ти прийшла немов ранок в світанку
Гарне щастя, велике, яскраве
Подала круасан до сніданку
Запитала чи хочу я кави
***
Ніжний шлейф, аромат від парфуму
Діє так незбагненно і довго
Розганяє всі крапельки суму
Що залишила ніч випадково
***
Але так кожень день розумію
Ти прийшла лиш на мить, якось раптом
Проти цього нічого не вдію
Лиш запалююсь цим я азартом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2015
Хочеш чаю смачного, із липи?
Із відтінком легкого імбиру
Може меду ще трошки налити
І покласти у блюдце інжиру
***
Дрібку солі у нього додати
Трішки пудрою це притрусити
Повну чашечку рому набрати
І нікуди уже не спішити
***
Умоститись гарненько на ліжку
Потягнутись вперед усім тілом
Взяти в руки цікавую книжку
І зайнятись улюбленим ділом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015
У відблиску зелених окулярів
Що крізь пітьму привабили мене
Один лиш чутний, тихий намір
Скоріш прийди, візьми мене
***
Як ні, за віщо спокушаєш
За віщо муки ці мені?
Втім, ніби ти й сама не знаєш
І робиш все неначе уві сні
***
Все маниш, маниш... Не кохаєш
Бо ж це для тебе не дано
І знову йдеш, мене лишаєш
Як у старому, сивому кіно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015
Отак зненацька ти знаходиш
Найбільше щастя у житті
Ти з цим нічого не поробиш
Ти просто любиш або ні
***
Немає третього на сумнів
Воно й нікому не дано
Щодня рахуєш — кілька тижнів
І буде знову як в кіно
***
Страшенно палко, незрівнянно
І незабутньо — на віки
Кохання ніжне — щиро, файно
Як дотик рідної руки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015
Чому нахмурена країно?
Чому сини твої вже сплять?
Болить серденько за дитину,
Ту, що лишила помирать?
***
Еге-ж болить, болітиме до скону
Та і не буде спокою вовік
А ж поки ту страшенную утому
Не забере з собою мужній чоловік
***
І мо' тоді вже запанує
Добро і мир, і благодать
Щасливі люди...
27.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567359
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.03.2015
Учора бачив я дві фурії-царівни
Були зодягнуті бідненько, дуже
Але були такії... що ж, чарівні
Прийшли, подякували: “Друже!”
[b]***[/b]
Ти нас хотів? чи так, смієшся
В нас вигляд трохи, виклика
Втім, ти останній зізнаєшся
Що вже готовий до стрибка
[b]***[/b]
Стрибка у гречку, звісно, звісно
Але там трохи не оте
Аж потім, думаєш вже, дійсно
А вітер все мете, мете
[b]***[/b]
І холод лізе попід майку
Залазить вже аж до трусів
Давай скоріше мою пайку
Вже вистачить, тоді я сів
[b]***[/b]
Сиджу і думаю: “А де я?”
Бо це ж наснилось все мені
Мов грандіозна епопея
Як в голівудському кіні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Навіщо змінювать людину
Коли сама не хочеш змін
Навіщо ти оту годину
Постійно дивишся де він
***
Раніше зиркала у боки
Такий живий і жвавий дух
Тепер сприймаєш ці уроки
Як жабка серед сотень мух
***
Така маленька і щаслива
Знайшла, здається півжиття
А разом з тим така вразлива
Боїшся: Чи буде путя?
***
Можливо й буде, я не знаю
Старайся, бийся із життям
Скажи йому лиш: Я кохаю!
Не має перешкод цим почуттям!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Черговий промах, хибна спроба
Жалкуєш пізно ти про це
Немов задавнена хороба
Як вітер, що не дме в лице
***
Шалена, марна, незрівнянна
І незабутня понад все
Проте велика і нежданна
Надію, може, принесе
***
Та принесе, не переймайся
А лиш чекай і вір у це
Радій життю, не сперечайся
З тим вітром, що не дме в лице...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
Отак, в полоні самоти, минають ночі
Та не втрачаєш віри в кожен день
Що може подарує жар тих уст дівочих
Блукаєш ти мов необізнаний олень
***
По закутках полів на небокраї
Шукаєш, думаєш, що є така як ти
Теж ходить-бродить, не втрачає
Надії, що втече від самоти
***
Усю себе вже мабуть витрачає
Втомилась, хоче спати, п'є водицю
Присіла, відпочила і не знає
Що не шукаєш ти вже оленицю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015