| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
отчасти мы тут все социопаты
мы плаваем в объятиях войны
мы прячем руки от работы и расплаты
мы прячем сердце от холодной тьмы
от части мы бежим от дикой боли
местами может верим и в любовь
но все же мы социопаты
не знаем мир иной, другой.
от сумрака дневных проблем мы виживаем
от крика душ людей - живем
не странно, что привыкли мы к дебатам
не странно, что мы вдуг с тобой вдвоем.
ночной подвал всегда для нас укрытие с теплом
теплом всех ваших слез и состраданий
что проливаются ночами за вот тем углом
углом моих, твоих воспоминаний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
Не варто вірити нікому,
Не варто вірити в слова.
Вони не справжні, лиш утома
Зійде, як тяжкість добова.
Не варто вірити в поради,
Не варто слухати когось.
Вони вартують лише зради.
Колись мені таке здалось.
Не варто вірити у сльози,
Не варто вірити у сміх,
Бо це є лиш метаморфози,
В яких брехати вже не гріх.
Не вато вірити нікому,
Лиш варто вірити собі.
Уміння це мені знайоме,
Бо я повірила тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
Ти віриш лиш у сни, коли ідеш сирими коридорами,
де люди всі сумні, з притупленими почуттями запаху і смаку,
всі зі своїми власними просторами-соборами,
де навіть під час реставрацій немає ароматів фарби й лаку.
Ти втрачений в суспільстві циніків і меломанів,
які підбріхують про свої справжні почуття мелодії і вподобання,
а ти втрачаєш час, живеш буденістю обманів,
читаєш білий текст із пороху, який згорить від самозагоряння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698985
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.11.2016
Я бачу скло, коли дивлюся у вікно
І віддзеркалення якоїсь самозванки,
Вона керує мною, як у доміно,
Вкарбовує свої всі псевдо-забаганки.
Для мене видумка, для неї хід,
Для мене існування, а для геї гра,
У мене серце, а у неї просто лід,
У мене осінь, а вона уже зима.
А ще вона. Вона-сама.
Складна дискусія із власним Его-
Це те, що не повинне нас лякати,
Це не маестро-вітер, і не грего,
А просто вміння своє Я пізнати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681369
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2016
Ти вишивала кров'яними нитками
по моєму ледь-чистому серці,
ти цілувала холоднії рани,
які малювала в гримерці.
Торкалась лихими руками,
тримаючи голку у них,
ти вишивала брудними нитками
і не кричала як псих.
Ти вишивала не візерунок,
лише проколола мене.
Заповнений чорним малюнок
зробив щось не надто земне.
І серце моє почорніло,
укрилося твоїм піском,
зів'яло і помарніло,
облилось червоним вином
з молоком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016
Розсунула тихо фіранки уранці-
ні сонця, ні місяця, ані душі,
одне лиш повітря пливе у мовчанці
і лиють холодні у вікнах дощі.
Впираюся носом в холодне вікно,
шукаючи сну, я заплющую очі,
туманом із вуст вкриваю я скло,
і дякую небу за пріснії ночі.
Воно безнадійно пливе угорі,
і плавають зорі в туманах,
в очах моїх темрява, а ліхтарі
освітлюють сенс у романах,
Які я читала, але призабула,
бо пишуть нудоту, де тільки коханці,
а я вірю в те, що у мене було,
а саме фіранки й повітря в мовчанці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016
Дифракція в моїх очах тьмяніла,
Туманності були, як відображення очей,
І раптом від магнітів потемніла,
Чекала п'яності твоїх мені плечей.
Як від таблеток процвітала мікрофлора,
Цвіла лиш від твоїх магнітних хвиль,
Але від випромінень швидко стала хвора,
Бо квіти не ростуть під дією побічних божевіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
Я жила одним реченням лише сьогодні,
Побачила вогонь,
Кинулась в полон
І речення згоріло у мені,
як і чорнило на папері у вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016
Чорним вороном я хочу пролетіти,
Щоб крилами закрити всю свою відразу
Від дикого суспільства, що живе канібалізмом.
Та визначтесь для чого треба жити!
Вже краще втримайте дурну образу,
А не вбивайте всіх, як звикли, егоїзмом .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630221
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.12.2015
Як сніг, тепер посипалися псевдо-донжуани -
Безчесні люди, що блефують подихом спокус.
Мене не виведуть із себе ваші пестощі й отрави,
А швидше викличуть мою любов до мертвих душ.
Мій погляд вже стає ненависним рентгеном,
Він, як лічильник, дає свій показний діагноз.
Гарячої землі небесний попіл вже є геном,
Я - відображення зірок, "Я" - промінь для просвічення твоїх кісток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630204
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2015
Чорний вальс танцювали ми в білому залі,
А потім у темній кімнаті палили червоний вогонь
Зірок, що впавши із неба, палали в підвалі,
Зв'язали, забрали мене з собою в полон
Вугільної сажі, яка дотлівала давніше.
Нехай не брудниться мазутом з суглобів коня,
Нехай не тікає від тебе скоріше,
Нехай подує у платті у сажу, й згора.
Сірим полем в тумані влітає в копицю,
Горить плаття чорне, кричить - догора.
Вже сіно палає, вона ще чекає, збирає чорницю,
Вимазує тіло у соці, й згора.
Лиш пам'ять лишає в моїй самоцвітній душі,
Камінням вишкрябує в серці іскру безнадійно
Кидається в срібні тернові кущі
І там згорає і тліє, тліє й згорає, згорає як тіло, і тліє, як пам'ять - постійно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600563
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.08.2015
Ти знаєш що таке любов із неба?
Це світло сонця у пітьмі,
Це жить для когось, живучи для себе,
Коли усе неначе уві сні....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2014
Коли холод, а ти йдеш додому,
Він все накручує сумненьких слів,
Що полонить у раз печаль зимову,
Не оминувши теплих почуттів.
Мурашками по шкірі пробігають
Думки розлуки, болі, небуття,
На жаль, сердець не оминають,
Не легко зачепивши почуття.
Ідеш сама, так холодно і пусто,
В рукав холодний сніг летить,
Земля вся снігом вкрита густо,
Але у серці щось ледь-ледь щемить.
Ти не лякайся, бо то холод робить,
Торкаючись тепленьких щік,
А теплі, бо цілунок робить,
Коханого, гарячих їх.
І враз у серці стало тихо,
А ритм ще збільшився у нім,
Бо ніжним подихом хтось дише,
Рукою водить по плечі.
Прийшла любов, розтанув сніг,
І серце тане беззупину,
Нагрілось все до кінців ніг,
А я радію без причини.
Автор: Valentine
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2014
Суцільний гамір крізь пил в очах. Сніг. Скільки надій і сподівань він несе в собі для людей. Свято, щастя, сльози перетворені на сніг. Свято, свято, свято. Воно є не для всіх. Деякі замерші серця шукають притулку і тепла у вічних сповідях до бога, а знаходять лише той сніг.
Знову сніг.
Один лиш сніг.
Всі жебраки, бездомні, обездолені ходять по вулиці, боячись човгнути босою ногою об лід. Обнадієні, що знайдеться хоч одна людина, яка змилується над ними, на це велике свято. Різдво. Бог- хто він? Про які ще тут вірування можна говорити.
Бридкий сморід в'яленого м'яса, що від нього щелепа починає боліти, скручує зуби, заодно і в носі крутить. Суцільний гамір.
Перемелений і пожований сніг, що від теплих босих кроків перетворюється на воду.
Сніг, вода, вода , сніг.
Туман. Чи то, може, мої очі покриті пилом, і я нічого не бачу. Я сиділа в старій дублянці, погризеній мишами, яку, очевидно, колись носила якась капітолійська відьма, вони всі там такі. Темно-зелений колір був колись популярним, але це лише слова викинутих до смітників щотижневих газет про політичний спам та лицемірні пики. Сніг проникав до моєї шиї та рукавів, мурашками по шкірі розкидалися думки про те, що зараз коїться, мозок запаморочується від холоду, в вісках гуде, як в вулику. Господи, як же мені хочеться хліба - пухкого, м’якого з хрумкою скоринкою та медом.
Я лежала під замоклим деревом, лід скоринкою замерз на віях та губах. Щоки бурлять. Холодно.
Я лежала напівмертва під чиїмось будинком. Запах хлібу хвилями путався у повітрі, полонячи мої рецептори, що в той момент змушували серце калататися все частіше і частіше. Будинок був величезний, ліхтарики були у кожному вікні, але той клятий дим і сніг не давали мені щось розгледіти.
Я почула гучний але дуже глухий звук гримання дверей. На вулицю вийшов легко вбраний парубок. Тонка сорочка звисала з його могутніх плечей. На чорне блискуче волосся падали та відразу танули білосніжні сніжинки.
Спочатку я не могла зрозуміти чого він хоче, але прижмуривши очі, крізь запаху диму і снігу побачила постать, що метушливими кроками рухалась у мій бік. Я вже чітко бачила високого красивого парубка, що йшов прямісінько до мене.
Його могутні руки обхватили мою талію і він мене кудись поніс. Спокій. В його руках , я почувалася в цілковитій безпеці. Ми кудись йшли, невідомо куди, від оціпеніння мені відняло мову і я заснула… Із запахом хліба від його сорочки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541963
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.12.2014