| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Любіте люде думи свої,
Піснями стріньте ворогів
І не лишайте у покої
Діла підстріляних років.
Не сумуйте тихий люде,
Будьте мудрі в час лихий
Бо від зла добра небуде
Хоч у серці й меч тугий.
Не діліте свої душі,
Чужої правди не крадіть,
Не будьте ж ви такі байдужі,
Хоч слово праведне скажіть!
Згадайте гімн і його ноти,
Той край Січей і волі дух,
Ту посмішку дівочой вроди
Поки вітер ще не вщюх.
Поки дує вільний, непокорний
За мовой рідгою ідіть,
А як врагу станеш подневольний
То будеш чорту вік служить.
То будуть люди озиратись
І вслід мовчання за поклін,
Не смій же матері цуратись,
Привстань хоч трохи з тих колін!
Хай зарепить нещасне тіло,
Ти звик до болю, так терпи!
Небійся йти по волі неуміло,
Кричи! Люби! Співай! Живи!
Живи! Не зраджуй поле голе,
Там і без тебе миші є,
В них ие нахабство хоч і кволе
Та вже зерно там не росте.
Там лиш бур'ян і той як ті ворони,
Що лиш кучками де-не-де клюють,
В них за дарунок праведні прокльони,
Там доживають, там вже не живуть.
Ну все! Скінчим мабудь скалічену молитву,
Підем у світ широкий, чи вузький,
Закуєм долю ту підбиту,
Спасибі земле що ти моя, а я що твій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.12.2014
Добігались, дострибались
І думи є, а серце де,
Хворійте люде, стримуйтесь,
Живими будьте як на те йде!
Живими сльози умивайте,
В куток забийтесь і мовчіть,
Зарили в землю, от і майте,
Стискайте руки лиш мовчіть!
Ніхто із вас і не заплаче,
Отак і здохне в тім вуглі,
Ніхто із вас і не побаче
Про що співав Тарас пісні.
За що помер той воїн слова,
Діди твої і ти вже неживий,
Вони в книжках живуть,
А ти удома куєш свій сором вже липкий.
А землі тієї так багато,
Вже той вечір в серце бє,
Буде нам з тобою що згадати,
Пройди руїни ці, це все твоє!
Це все примара мрій в могилах,
Вони кістами досі ще в бою,
А ми напамять їм живем у приймах,
Сховавши непокору в серці, в наготу.
Ото вся наша горда слава,
Що не згадаєш то журба,
Ото всім ворогам забава,
Незнаєм прадідів слова.
А як згадаєм смішно стане,
Та то ж воно коли було,
Отак потроху й серце вяне
І очі стали як стікло.
По трубам йде вся наша доля,
Іржава кров дзюрчить у них,
Ти захлебнувся, оце воля,
Помер, воскрес і знов притих.
Заджмурив очі, нащо треба:
\"Живу потроху та й нехай\"
Іще попросиш хліба з неба,
А на землі згниєш! Прощай!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
Гони подальше ветер в такую непогоду,
Гони подальше ветер прошу я ради Бога.
Я больше не останусь пришедшим на мгновенье,
Я больше не останусь, прости, прошу прощенья!
Как в сказке воет вьюга, беспечно снег трепещет
И вновь на окнах иней простудит нас навечно.
Друг друга мы узнаем под тихий стон желаний,
Ты в етот миг всё краше, правда здесь- обманы!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541002
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2014
Кто я такой? Может твой?
А нет!
Тебе нужен покой, но постой...
Привет!
Дай мне сказать чтоб не молчать,
А ты
Даш мне понять что лучше взять и уйти!
А я не уйду ведь немогу,
Дрожа
Сново пойму за что я люблю ети глаза...
Ети руки... помню...
Сново муки и твой блеск,
Сново вьюги заметут от скуки
И мой крест
В твоих словах как в холодах.
Скажу : \"Живи хоть век в чужих сердцах\"
Я подожду, я стану лучше для тебя...
Дождись...
Вдруг оглянусь и нет её...
Мечта? Очнись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540995
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.12.2014