Leskiv

Хвеся

Хвеся,  кішечка  рябенька,
Любить  їсти  все  смачненьке:
Молочко,  м"яско,  ковбаску
І  страшенно  любить  ласку.
Хвеся  дуже  язиката,
Муркотить  на  всеньку  хату,
Цілий  день  дає  поради
І  вночі  не  хоче  спати.
Чепуритись  любить  киця.
Не  потрібна  їй  водиця.
Лиже  хвостик,  лапки,  вушка
Язичком  ця  чепурушка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2026

Пуся

Пуся  -  гарна  киця,
Справжня  помічниця,
Добре  ловить  мишенят
І  комах,  і  пташенят,
Потім  завжди  радо
Їх  несе  до  хати,
Пригощає  нас  усіх
І  лунає  в  хаті  сміх.
З  ранку  і  до  ночі
Пуся  їсти  хоче,
Ласує  сметанкою,
Рибкою  і  манкою.
Ось  така  гарнюня
Є  у  нас  кицюня.
Глянь!  На  килимі  лежить,
Щось  тихенько  муркотить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2026

К элите

Что  же  вы  сделали  с  этой  страной,
Бывшим  Советским  Союзом?!
Празднуя  сделку  с  самим  Сатаной,
Граждан  считали  обузой.
Разворовали  богатства  страны,
Все,  что  могли,  извратили
И  захотели  кровавой  войны.
Что  ж,  вы  ее  получили.
Мните  элитой  себя,  паханы.
Нет  у  вас  качеств  элиты.
Там,  за  бугром,  ваши  деньги  нужны
Для  зарубежных  бандитов.
Ваши  наследники  славно  живут
В  странах  "загнившей"Европы
И  презирают  страдающий  люд,
Тот,  что  сидит  нынче  в  ж...
Гибнет,  калечится  нищий  народ
Бывших  союзных  республик.
А  в  Белокаменной  старый  урод
Мнит  себя  Богом.  Преступник!
Может,  Господь  покарает  вас  всех,
Ваших  ничтожных  потомков.
Но  почему-то  мне  слышится  смех
Из-под  ракетных  обломков.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2026

Розум

Вночі  не  можу  спати.
Одне  питання  є.
Воно  терзає,  кляте,
Заснути  не  дає.
Для  чого  нам,  приматам,
Дав  розум  Бог-Отець?
Щоб  Землю,  нашу  Хату,
Ми  знищили?  Кінець
Усім  землянам  буде,
Як  виникне  дефект
І  правитиме  всюди
НелЮдський  інтелект.
Є  роботи,  ракети
Та  різні  FPV.
Нещасна  та  планета,
Що  створена  для  війн.
Ці  відкриття  дивують
Наш  хитромудрий  світ
Та  чи  вони  рятують
Від  злигоднів  і  бід
І  від  хвороб  смертельних,
І  катаклізмів  теж,
Від  пристрастей  пекельних?
Подивимось.  Еге  ж?
Здається,  Милосердний
Над  нами  жартував,
Коли  у  череп  смертним
Він  розум  укладав.
Цей  дивний  Божий  задум
Ніяк  я  не  збагну.
Не  дам  думкам  я  раду,
До  ранку  не  засну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2026

Роздуми про вічне

Закінчую  життя  своє,  
Бездарне  і  нікчемне.
А  думка  спати  не  дає.
Говорять,  нескінченне
Життя  людей.  Душа  жива,
Хоч  тіло  й  справді  тлінне.
На  тому  світі  є  дива
І  щастя  неодмінно.
Як  тут  заснути  уночі?
Тікає  сон  з  хатини.
Чи  є  життя  ТАМ?  Бог  мовчить.
Не  чує  Він  людину.
А  що,  коли  і  там  також
Для  бідних  справжнє  пекло,
А  щастя  є  лиш  для  вельмож?
Їм  затишно  і  тепло?
Але  і  тут  я  не  живу.
Не  для  життя  країна,
А  для  страждання.  Наяву
Я  бачу  скрізь  руїни.
То  що  мені  в  кінці  життя
Порадите  робити?
Таке  непевне  відчуття:
Вже  вмерти  чи  ще  жити?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2026

Злободенне

Нас  винищує  ворог  безжально,
Убиває  людей  кожну  мить.
То  ж  потрібно  всім  світом  нагально
Цей  російський  розбій  припинить.
Тільки  світ  нині  зовсім  байдужий
До  страждань  українців,  на  жаль.
Він  з  московським  Пройдисвітом  дружить.
Хто  вгамує  розгнузданий  шал?
Ті,  хто  нам  обіцяв  допомогу?
Їх  вже  мало  тепер,  далебі.
Не  потрібна  країна  ця    Богу.
Ми  самотні  в  жорсткій  боротьбі.
А  на  іншій  півкулі  планети
Той  рудий,  дурнуватий  пацюк
Вже  встромив  нам  у  спину  багнета
І  примушує  здатись.  Віслюк!
Я  ненавиджу  війни  шалено,
Цю  жахливу  війну  й  поготів!
Я  молюся  та  ворог  щоденно
Масакрує  нас.  Кат  із  катів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2026

Дощі осінні…

Дощі  осінні  -
Бридкі,  холодні,
Нудні,  невпинні.
Сльота  сьогодні.
Свинцеві  хмари
Мандрують  небом,
Осінні  чари
Заслали  крепом.
Пожовкле  листя
В  калюжах  скніє,
Летить  в  обійстя
Під  вітровієм.
Журливий  настрій.
Сльозливе  місто.
І  тільки  айстри
Цвітуть  барвисто.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2026

Погляд у майбутнє ( капітуляція)

Капітуляція!
Імперська  нація
Таки  дотисла  нас
У  прикрий  час.
Капітуляція!
Звучить  овація
В  Європі.  Шум  і  гам.
О,  горе  нам!
Капітуляція!
У  нас  фрустрація.
І  знову  в  ср...ці  я
Й  моя  сім"я.
Капітуляція!
Страждає  нація.
Мене  вже  ТУТ  нема,
А  ТАМ  -  пітьма.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2026

Nos habebit humus

"Nos  habebit  humus",-
Тихо  мовив  кум.
Не  перечу  куму.
Все  -  марнота  й  сум.
Ще  дитям,  в  колисці,
Хтось  залишить  світ
Чи  від  рук  злочинців,
Десь,  на  схилі  літ.
Хто  й  коли  сконає,
Невідомо  нам.
Лиш  Господь  це  знає.
Я  пораду  дам.
Треба  жити,  певно,
Тут  і  зараз  нам.
Тільки  це  проблемно
Жадібним  панам.
То  війну  затіють,
То  переворот,
Доки  багатіють,
Гибіє  народ.
І  планета  шкодить,
Неспокійна  теж.
З  вибриків  природи  -
Той  іще  кортеж!
Ми,  звичайні  люди,
Як  оті  листки.
Шарпає  їх,  крутить
Вітер  залюбки.
Восени  змертвіле  
Листя  опаде.
Хоч  одне  вціліле
Не  знайдЕш  ніде.
Не  по  серцю  куму
Істина  проста:
Nos  habebit  humus.
Дійсність  -  суєта.
Прим.  Nos  habebit  humus  -  лат.  "Нас  прийме  земля."(З  гімну  студентів  середньовіччя.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2026

Геноцид

Чи  легко  бути  українцем,
Вірменом,  курдом,  тутсі?  Ні?
Євреєм,  кхмером  чи  боснійцем?
Існує  доказ  у  війні,
Війні,  що  зветься  геноцидом.
Вона  кривава  і  страшна.
Сусід  знущається  з  сусіда.
Жорстокість  Господом  дана.
А  світ  байдужий  до  страждання.
Йому,  здається,  не  болить,
Коли  ракети  й  дрони  дальні
Вбивають  цілі  сім"ї  вмить.
А  правда  в  того,  хто  сильніший,
Жорстокіший,  підліший  теж.
Його  азарт  до  вбивства  більший.
Цинічності  немає  меж.
О,  Боже  милий!  Споконвіку
Триває  знищення  племен.
Їх  вже  загинуло  без  ліку.
Чому  Ти  дав  людині  ген,
Що  спонукає  убивати
Собі  подібного?  Чому?
Насправді  люди  всі  -  примати,
Одна  сім"я.  Я  не  сприйму
Убивство  безпідставне,  дике.
Пояснення  йому  нема.
Воно  безкарне  і  безлике.
Здоровий  глузд  краде  туман.
Нелегко  й  справді  виживати,
Якщо  у  жертву  принесуть
Увесь  народ,  щоб  вгамувати
Свою  звірину,  ницу  суть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2026

Как уничтожить любую страну (инструкция)

(  Инструкция  для  прихвостней  элит)
Как  уничтожить  страну?
Пункт  1
Надо  затеять  войну.
Пункт  2
Перед  началом  всегда
Ищем  врага,  господа.
Пункт  3
Может  сгодиться  сосед,
Тот,  у  кого  много  бед
И  угнетенный  народ
Любит  жестоких  господ.  
Пункт  4
И  не  забыть  подкупить
Знать.Ей  деньжат  посулить
И  ПМЖ  для  детей,
Жен  и  любовниц.  Ой.  вей!
Пункт  5
Главное  следует  знать:
Вся  "королевская  рать"
Будет  в  тылу  воевать:
Красть  и  народ  охмурять.
Пункт  6
Действенный  есть  механизм:
Вспомнить  про  патриотизм.
Чтобы  народы  столкнуть,
Следует  их  припугнуть
Тем,  что  разбойник-сосед
Всем  причинит  страшный  вред.
Все  на  защиту  страны!
Вымрем,  но  будем  верны!
Преданный  нам  президент
Нас  поведет...Айн  момент!
Пункт  7
Если  есть  сильный  вожак
И  несговорчив  никак,
Любит  страну  и  народ
И  неподкупным  слывет,
Смело  его  очерним,
Все  посмеемся  над  ним,
Скажем:  "Он  -  сущий  злодей,
Врун  и  большой  прохиндей".
Высадим  бравый  десант.
Вмиг  президент  -  арестант.
Нужный  нам  переворот
С  радостью  примет  народ.
Пункт  8  
Вывод.  Любую  страну
Можно  вовлечь  у  войну,
А  облапошить  народ  -
Не  городить  огород.
Прим.1  Охмурить  -  (разговорн.)  одурачить
Прим.2  Некоторые  пункты  автором  опущены  в  целях  личной  безопасности.


.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2026

Розмова в ресторані

Була  недавно  я  у  ресторані.
Для  наших  шлунків  це  -  гніздечко  мрій.
Сиділа  там  одна  шляхетна  пані,
Так  говорила  подрузі  своїй:
"Не  їм  я  м"яса,  ковбаси  і  шинки,
І  птиці  та  усі  її  дари,
І  навіть  риби.  Це  ганебні  вчинки:
Вбивати  скрізь  беззахисних  тварин.
То  ж  я  -  веганка.  Думаю,  для  шлунку
Всі  овочі  та  фрукти  -  справжній  рай.
Тварини  потребують  порятунку.
Голодна  я.  Салат  мені  подай."
"Шановна  пані,-  я  кажу  несміло,-
У  вас,  звичайно,  благородна  ціль.
Пробачте.  Звісно,  не  моє  це  діло,
Але  рослини  відчувають  біль.
Ті  трупики  зелених  огірочків,
Що  у  салаті  вашому  лежать,
Були  недавно  зірвані  з  рядочків.
А  хижий  кухар  вже  гострив  ножа.
Хіба  не  шкода  вам  тих  помідорів,
Невинноубієнних  жертв  людей?
Ту  кров  червону  п"ють  щодня!  На  долі
Страждати  їм  від  кухарських  ідей.
А  ці  гарненькі  зародки  бобових
І  злакових,  що  втратили  життя,
Вже  на  полицях,  у  рядах  торгових.
Чи  є  у  них,  засохлих,  майбуття?"
Тут  пані  зиркнула  на  мене  оком,
Питає:"Що  тепер  слід  класти  в  рот?"
"Не  скривджу  я  вас,  пані,  ненароком,
Коли  скажу:усе,  що  їсть  народ?
Уся  Земля  жива,  давно  відомо.
Рослини  і  тварини  та  птахи
Харчуються,  чим  Бог  послав,  свідомо.
А  люди  всі  -  всеядні  хижаки.
Бувають  в  людства  миті  божевілля,
Коли  у  війнах  всі  вбивають  всіх.
Амбіції  еліти  і  свавілля
Примушують  до  людожерства  й  лих.
Планета  наша  повна  небораків.
У  них  живіт  від  голоду  бурчить.
Харчуються  вони  з  сміттєвих  баків.
Їм  м"ясоїдна  тема  не  болить.
Я  не    з    розумних,  певне,  задаваків.
Мені  всеядність  душу  не  ятрить.
А  щодо  м"яса,  овочів  та  злаків,
То  їжте,  пані,  все,  що  вам  кортить."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2026

Песимізм

Ти  -  ніхто  і  я  -  ніхто.
Як  нам  жити  нині?
Вся  країна  -  шапіто.
В  ній  при  владі  свині.
Йде  війна  і  гине  люд
Від  ракет  ворожих.
Не  дотримуються  тут
Заповідей  Божих.
Не  дивують  вже  мене
Катаклізми  грізні.
Дещо  діється  страшне
У  моїй  Вітчизні.
В  Україні  -  каламуть
Від  ракет  сусідки.
Мають  рацію,  мабуть,
Ієгови  свідки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2026

Кіт Василь…

       1
Кіт  Василь
Їв  кисіль.
З  молоком.
Черпаком.
Муркотів:
"Для  котів  -
Саме  та
Смакота!"    
       2
Кіт  Василь  захотів
Наловити  карасів,
Рано-вранці  устав
І  пішов  на  ближній  став.
Не  ловився  карась.
Був  наш  кіт  в  той  день  бідась.
Котик  так  міркував:
"Винен  в  цьому  хитрий  став,
Рибу  всю  заховав,
Доки  я  ловив  тут  гав."  
             3
Кіт  Василь
Розсипав  сіль.
На  столі
Мостив  нічліг.
Стіл  хиткий
Був.  Навтьоки
Кіт  чкурнув,
За  сон  забув.
       4
Кіт  Василь  побачив  муху.
Лишенько  моє!
Він  за  нею  мчить  щодуху,
Все  навколо  б"є,
Розкидає  скрізь  взувачки.
Дзенькають  чашки
Мить...  і  муху  ту,  втікачку,
Упіймав  таки.
Та  нарешті  вгамувався
Спритний  котофей,
На  дивані  спати  вклався,
З"ївши  свій  трофей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2026

Хто припинить війну?

Хто  припинить  війну,
Стримає  хижаків,
Вкоськає  сатану,
Захистить  бідняків?
Хто  він,  той  чарівник?
Може,  ти,  може,  я?
Може,  він  чи  вони?
Як  дізнатися?  Як?
Ця  триклята  війна
В  мізках  наших  сидить,
Безперервно  шле  нам
Вдосталь  горя  й  біди.
В  цьому  світі,  на  жаль,
Ми  з  тобою  -  ніхто.
Тихо  плаче  душа.
Ми  безсилі.  А  той?
Той  дивак,  чоловік,
Має  владу.  Та  ба!
Сам  себе  він  прирік
На  перестрах.  Ганьба!
А  де  ті,  хто  могли  б
Припинити  війну?
То  не  люди,  осли,
Мають  вдачу  страшну.
Безнадійне  у  нас
Існування  тепер.
У  війні  плине  час
На  планеті  химер.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2026

Очі бджолиної матки…

Очі  бджолиної  матки,
Чорні,  розумні,  сумні,
Ви  у  саду,  біля  хатки,
Раптом  зустрілись  мені.
Рій  ваш  бджолиний  трудящий
Вас  залишив  у  садку,
Кинувши  напризволяще
Матку  стареньку,  слабку.
Бідна  комаха  сиділа
В  гущі  малини  сама.
Гамір  затих.  Вечоріло.
Сад  поглинала  пітьма.
Я  зазирнула  в  ті  очі
І  усвідомила  враз:
Матка  вмирати  не  хоче
Та  розуміє  -  вже  час.
Тугу,  смирення,  покірність
Бачила  я  в  тих  очах.
Зрадив  бджолу  рій.  На  вірність
Він  молодій  заприсяг.
Вітер  заснув  у  деревах.
Звук  рою  бджіл  теж  завмер.
Вже  молода  королева
Править  тим  роєм  тепер.
Смутять  думки  непотрібні.
Дивний  у  людства  уділ.
Як  же  ми,  люди,  подібні
Розумом  нашим  до  бджіл.
Хай  би  яким  вмілим  в  дійстві
Був  наш  старий  ватажок,
Зміниться  час  і  в  суспільстві
Буде  вже  інший  "божок".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2026

До біса в нас бригадних генералів…

До  біса  в  нас  бригадних  генералів,
Полковників  та  інших  командирів!
Тримають  фронт  солдати  без  регалій,
Прості  бійці.  Багато  їх  у  вирій
Пішло  вже  за  роки  війни  в  країні,
Загинуло  тому,  що  командири
Ведуть  себе,  немов  захланні  свині
Біля  Корита  і  ганьблять  мундири,
Які  їм  дав  народ,  щоб  захищали
Країну  рідну  вмілим  керуванням,  
За  тих,  що  "на  нулі",  в  окопах  дбали.
На  жаль,  нездале  їхнє  "піклування"
Он-лайн,  в  тилу  чи  з  компа  на  курорті
Вже  призвело  до  ТЦК  в  країні.
Свої  своїх  вбивають  не  на  фронті!
Не  хочуть  люди  воювати  нині.
Чому,  чому  не  йдуть  до  війська  хлопи?
Тому  що  в  нас  нікчемні  генерали,
Могли  б  повчитись  трохи  у  Європи
Чи  в  США  тутешні  чинодрали.
Це  жахно  все:  голодні,  хворі  хлопи
Роками  не  вилазять  із  окопів.
А  керівництву  цей  кошмар  до  дупи,
Надіється  на  ТЦК  і  копів.
Я  не  говОрю  тут  за  всіх  військових.
Розумні  є,  на  щастя,  командири.
Не  вистачає  їх,  на  смерть  готових
За  край  боротись  й  не  ганьбить  мундири.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2026

ПрОклята

"Убий  її!-  кричали  люди,-
Убий!  Вона  страшною  буде."
"Убий,  бо  сам  дитину  знищу!"  -
Казав  татусь.  Та  сили  вищі
Не  допустили  гріх  вчинити,
Дозволили  дитя  вродити
Нещасній,  бідній  сиротині
В  краю  чужому,  не  в  родині.
Пролинуло  часУ  багато.
Дитина  виросла.  А  тато
Ненавидів  до  смерті.  Люди
Знущалися  такОж.  І  скруту,
Й  біду  пережила  дитина,
Росла,  неначе  сиротина
Посеред  рідних.  Навіть  мати
Відразу  мала  й  гнала  з  хати.
Зістарілась.  Вмирати  мушу.
Але  питання  мучить  душу.
За  що  рідня  і  добрі  люди
Паскудили,  немов  Іуду,
Ще  не  народжену  дитину?
Мабуть,  без  відповіді  згину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2026

Душе, мила душе…

"Душе,  мила  душе,
Де  твоє  гніздечко?
Конче  знати  мушу.
Може,  у  сердечку?
Чи  в  моїй  голівці
Створюєш  сюжети?
Чи  сидиш  в  печінці,
Чи  в  сідниці?  Де  ти?"
"Отакої!-  каже
Душенька  рідненька.-
Хочеш  більше  вражень,
Запитай  у  неньки.
А  ще  краще,  в  Бога.
Дбає  Він  про  душі.
Їхні  всі  для  Нього
Долі  не  байдужі.
Щойно  зародилась
У  людей  дитина,
Враз  душа  з"явилась,
Вдягнена  в  свитину.
Тобто,  у  скафандра
Душу  Бог  вдягає
І  в  життєві  мандри
Виганяє  з  Раю.
Той  скафандр  -  хатина
Дуже  ненадійна.
Зазвичай  людина
Досить  емоційна.
Всі  переживання,
Клопоти,  турботи,
Гроші  і  кохання
Додають  роботи
Бідним  душам.  Важко
Жити  їм  у  тілі.
Часто  бідолашки
Хирляві,  змарнілі.
А  бувають  люті,
Навіть  знавіснілі
Душі,  ніби  скуті
Сатаною  в  тілі.
То  снують  у  серці,
Плачуть  і  страждають,
То  сидять  в  голівці,
Між  думок  розмаю,  
Часом  у  печінці,
Інколи  в  сідниці,
Це  тоді,  як  жінці
Надають  по  пиці.  
А  коли  вже  важко
Від  життя  такого,
Душі-бідолашки
Йдуть  мерщій  до  Бога."
Цю  душевну  думку
Я  занотувала,
А  душа  до  шлунку
Вже  попрямувала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2026

Розгубленість

У  цьому  світі  війни  -  звичне  діло,
І  споконвіку  знищують  людей.
Дав  Цар  Небесний  нам  розкішне  тіло.
Напхав  диявол  в  голови  ідей.
Ідеї  служать  фіговим  листочком,
Що  прикриває  хижий  намір  тих,
Хто  любить  владу,  гроші  й  заморочки
Й  тим  спричиняє  людству  купу  лих.
Чи  на  планеті  є  такі  місцини,
В  яких  би  брязкіт  зброї  не  лунав,
Щоб  не  було  там  жодної  людини,
Боїв  запеклих  і  страшних  заграв?
Куди  тікати  з  рідної  планети?
Тут,  очевидно,  спокій  не  знайти.
Тривають  скрізь  виснажливі  вендети.
Подамся,  мабуть,  у  чужі  світи.
А  що,  як  Всесвіт  не  такий  ласкавий
І  там  тривають  війни  затяжні?
Піду  до  кухні,  вип"ю  чашку  кави.  
Вона  розвіє  всі  думки  жахні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2026

Хрести, хрести…

Хрести,  хрести,  ген  аж  за  горизонт,
І  прапори,  і  квіти,  і  портрети.
Лежить  в  могилах  різний  люд:  поети,
Містяни  і  увесь  сільський  бомонд.
О,  скільки  їх,  полеглих  у  боях
За  рідну  землю,  за  сім"ю,  за  волю!
Їм  дав  Господь  важку,  жахливу  долю,
Війною  обірвав  життєвий  шлях.
І  кожен  з  тих  бійців,  хто  тут  лежить,
То  -  цілий  світ  надій,  думок,  бажання,
Любові  до  життя,сім"ї,  кохання,
Світ,  ворогом  зруйнований  за  мить.
На  цвинтарі  в  неділю  й  в  будні  дні
Усюди  тиша,  безгомінь  і  спокій.
Шугає  вітер  в  прапорах,  мов  сокіл.
Хвилюють  душу  роздуми  сумні.
Чому  в  людей  такий  короткий  вік?
Чому  життя  несправедливе  й  підле,
А  часом  нестерпиме  й  остогидле?
Чому  на  війни  людство  Бог  прирік?
О,  як  же  я  ненавиджу  війну
І  погань  ту  елітну,  ненаситну,
Розбещену  безкарністю,  огидну,
Що  пестує  у  душах  Сатану!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2026

Неспокійні ночі…

Неспокійні  ночі
І  тривожні  дні.
Сни  збулись  пророчі:
Київ  -  у  вогні.
Бісова  вражина
Жити  не  дає.
Місто  у  руїнах.
Скрізь  вогонь  снує.
Онікси,  циркони
Посилає  "брат".
А  новітні  дрони
Нищать  все  підряд.
Ще  й  зима  морозна
Додає  нам  лих.
Небезпека  грізна
Для  старих  й  малих.
Тільки  громадяни
Не  скорились!  Ні!
Встоять  київ"яни
У  страшній  борні.
Розцвітуть  каштани
В  місті  на  Дніпрі.
Знову  мир  настане
І  життя  в  добрі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2026

Бусифікація

"Ти  дурна,-  сказав  один  вояк,-
Ти  не  розумієш  ситуацію.
Треба  мати  зброю  всім,(  ще  б  пак!)
Щоб  відбитись  від  бусифікації".
Може,  має  рацію  вояк?
Хай  народ  наш  "до  зубів"  озброїться?
Виникають  сумніви  однак.
Щось  не  те  в  країні  зараз  коїться.
Згадую  старий  французький  фільм
Про  Фан-Фана,юнака  хороброго.
В  пастку  людоловів  через  хміль
Втрапив  хлоп  й  за  короля  недоброго
На  війні  він  опинився  враз,
Проти  волі.  Мусив  з  цим  змиритися.
Феодальні  війни  у  той  час
Змушували  бідняків  коритися  
Примхам  короля.Але  тепер
Мова  йде  про  виживання  нації.
То    ж  цікаво,  хто  той  режисер,
Що  затіяв  тут  бусифікацію?
І  чому  вся  чоловіча  стать
Від  війни  тікає,  хоч  не  мала  би,
А  поліціянти  й  славна  знать
Мають  бронь  й  вважаються  нездалими
Воювати?  Я  таки  дурна,
Бо  не  розумію  ситуацію:
Доки  буде  йти  страшна  війна?
Чим  закінчиться  бусифікація?
Як  голоті  вижити  в  цей  час?
Ворог  зовні.  Ворог  і  всерЕдині?
Шлях  в  майбутнє  вИпробує  нас:
Все  суспільство  в  нього  на  перетині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2026

Копійка

Бабці  закортіло  молока.
Пенсія  у  неї  ще  не  скоро.
Та  й  вона  малесенька  така.
Настають  часи  голодомору.
Щоб  купити  літр  молока,
Тридцять  п"ять  копійок  треба  мати.
Ех,  ти,  доле,  доле  бідняка!
Гроші  не  ідуть  самі  до  хати.
Нишпорила  бабця  по  кутках,
По  кишенях,  схованках  завзято.
Є  тридцять  чотири.  А  в  думках:
"Де    іще  одну  копійку  взяти?"
Без  копійки,  як  ти  не  проси,
Не  дадуть  і  хліба  у  крамниці.
Ще  й  глузливо  вимовить  касир:
"Безкоштовна  лиш  вода  в  криниці."
Нарікає  бабця  на  свій  вік,
Бідність  і  на  ціни  у  крамниці.
Враз  сяйнула  думка  в  голові:
"В  мене  ж  гроші  є  на  паляницю!
Якось  обійдусь  без  молока,
А  без  хліба  не  прожити  нині."
Шкода,  що  життя  у  бідняка
Копійчане  в  рідній  Україні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2026

Пірати 21 століття

Пірати  двадцять  першого  століття.
Ви,  певно,  пригадали  Сомалі?
Е,  ні,  там  бідні  люди.  Безробіття
Штовхає  грабувати  кораблі.
То  не  пірати.  Жертви  корпорацій,
Які  пасуться  в  Африці  давно
І  нищать  все  навколо.  Репарацій
Добитись  африканцям  не  дано.
Ще  декілька  століть  тому  пірати
Повсюди  панували  на  морях,
Топили  судна,  шкодили  багато.
Тим  викликали  ненависть  і  страх.
В  уяві  постає  юрба  злочинців,
На  поясі  -  пістоль,  а  ніж  в  руці.
В  плащах  та  з  бородою  лихочинці
І  вираз  кровожерний  на  лиці.
Суспільство  пам"ятає  злодіяння
Любителів  фортуни  тих  часів
І  досить  справедливе  покарання,
Що  правосуддя  винесло  усім.
Але  в  житті  не  все  так  однозначно.
Згадайте  сера  Дрейка.  Цей  пірат
Став  адміралом  флоту  бритів.  Лячно
Було  іспанцям  через  купу  втрат.
А  час  летить.  Змінилася  планета
І  світ  людей  зазнав  серйозних  змін.
Проте  бентежать  звістки  з  інтернету:
Лунає  на  морях  піратський  дзвін.
Та  нинішні  пірати  еспаньйолки
Не  носять,  як  і  шпаги  та  ножі.
Одягнені  у  смокінги  й  футболки,
Замислюють  нахабні  грабежі.
У  них  там  отаманом  хлопець  хвацький,
У  бізнесі  поїв  усіх  собак.
Він  -  "миротворець"  знатний,  і  багацько
Країн  вже  "помирив"  отой  дивак.
"Нам  нафта  вкрай  потрібна  і  метали,-
Говорить  він,-  доктрина  є.  Монро.
В  чужій  землі  не  хочуть  нас?  Зухвалий
Затіємо  там  держ.переворот.
Ув"язнимо  одразу  президента.
Сидітиме  в  тюрмі.  Злочинець  він.
В  ООН  хтось  писне  щодо  прецеденту?
Гренландію  віддайте.  Се  ля  ві."
Спитаєте:"  Де  лігво  "доброчинців"?
Тортуга?  Порт-Роял  чи  Роатан?"
Скажу  вам  по  секрету,  наодинці:
"За  океаном  весь  піратський  клан."
Новий  порядок  на  Землі  на  часі.
Закони  топчуть.  Сила  в  кулаці.
Керують  світом  до  чужого  ласі
Ділки-пірати,  а  не  мудреці.



Прим.  Еспаньйолка  -  борода  (заст.)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2026

Проросійські наративи

Якби  була  я  Президентом,
То  хто  б,там,  що  не  говорив,
А  скористалася  б  моментом
І  натворила  б  купу  див.
Верховну  Раду  розпустила  б.
Навіщо  нам  свинячий  хлів?
Там  ворогів  силенна  сила.
Нараз  поменшало  б  ослів.
Всі  міністерства  скоротила  б,
Чинуш  відправила  б  на  фронт:
Усю  війну  сидять  без  діла,
До  того  ж  мають  хижий  рот.
Ще  не  роздерли  всю  країну,
Хоча  добра  вже  нагребли.
Не  перший  рік  народ  наш  гине,
А  міндічі  не  всі  втекли.
Всі  ресторани  і  курорти
Я  перевірила  б  також
Й  на  фронт  відправила  б  когорти
Всіх  "інвалідів"  та  вельмож.
Якби  я  стала  Президентом,
Були  б  і  в  армії  дива.
Хто  дармові  бере  презенти,
Вбивала  б  просто  наповал.
Хто  захищає  землю  рідну,
Своє  життя  їй  віддає,
Тому  -  і  шана,  й  плата  гідна,
А  не  оте,  що  зараз  є.
А  бізнес  я  б  звільнила,  звісно,
Від  непомірних  платежів.
І  пенсії,  й  зарплати  дійсно
Були  б,  щоб  кожен  гідно  жив.
А  щодо  клятих  воріженьків,
Що  учинили  геноцид,
Не  пасували  козаченьки,
Як  нападав  на  них  сусід.
А  тим  добродіям  з  Європи
І  "любим  друзям"  з  США
Бажаю,  щоб  за  власні  дупи
Русні  давали  відкоша.
Я    б  ще  багато  натворила  
Чудес  у  рідній  стороні,
Але  тих  мрій  рожеві  крила
Судьба  підрізала  мені.
Хтось,  певно,  скаже:"  Ця  бабуся
Таке  верзе.  Зійшла  з  ума."
Все  може  бути  та  боюся,
Зійшла  я  з  глузду  не  сама.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2025

Розпач…

Розпач  панує  у  серці,
Розпач,  безсилля  і  лють.
Знову  в  смертельному  герці
Гине,  згорає  наш  люд.
Кожної  ночі  ракети
Вщент  розбивають  міста.
Милий  мій  Господи,  де  ти?
Нищить  народ  супостат.
Хто  хижаку  дасть  по  пиці?
Хто  захистить  нас  від  зла?
Спалять  рашисти-убивці
Всю  Україну  до  тла.
Біль  бідне  серце  шматує.
Шкода  невинних  людей.
Ворог  скажений  лютує.
Скільки  ще  буде  смертей?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025

Блоха та кіт ( байка)

Був  літній  день.  Звичайний  день.  Погожий.
В  садочку,  у  траві,  мостився  кіт.
Хотів  пухнастик  тут  зробити  ложе
Й  поспати.  Щойно  з"їв  смачний  обід.
Але  не  пощастило  бідоласі:
Набрався  десь,  надворі,  клятих  бліх.
Всі  блохи,  як  відомо,  дуже  ласі
До  крові  і  гризуть  котів  усіх.
Наш  кіт  понищив  паразитів  купу.
Проте  одній  блосі  вдалось  втекти.
Змогла  спасти  свою  блошину  дупу
Й  щосили  почала  кота  клясти:
"Негіднику,  з  лайном  торбинка  з  шерсті!
Ти  бач,  як  загордився!  Справжній  тать!
Ти  створений  для  того,  щоб  до  смерті
Могли  ми,  блохи,  кров  твою  смоктать.
Як  смієш  ти  нас  нищити,  убивце?
Господь  створив  котів  не  просто  так.
Для  нас  коти  -  то  кров"яне  барильце.
Без    бліх  немає  жодного  кота.
Всі  ви,  коти,  нероби  непутящі,-
Блоха  волала.  Кіт  спокійно  спав,-
Без  нас,  любимих,  ви  були  б  пропащі.
Хто  б  вас,  котів,  до  дії  спонукав?
Спите,  їсте,  тиняєтесь  по  хаті.
Ми  ж  трударі,  яких  не  бачив  світ.
І  заздрите,  мабуть,  що  ми  багаті.
Ви  маєте  лиш  мишу  на  обід.
Володарі  котів,  поводирі  ми!
Роботу  й  сенс  життя  даємо  вам.
Не  слугувати  нам  неприпустимо.
Блосі  давно  слід  спорудити  храм."
Блоха  ще  довго  там  репетувала.
Котові  снилась  різна  смакота.
А  потім  десь  ота  блоха  пропала,
Пішла  шукати  іншого  кота.
Мораль:
Чи  мають  цінність  блохи  для  кота?
На  це  питання  відповідь  проста.
Що  меншим  буде  весь  блошиний  рід,
То  кращий  вигляд  матиме  наш  кіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2025

Нелюбима…

Нелюбима,  непотрібна  і  небажана,
Некрасива  і  незграбна.  Ще  й  дурна.
І  ріднею,  і  оточенням  зневажена.
Та,  здається,  що  така  я  не  одна.
Скільки  їх,  отих  дітей,  судьбою  зраджених,
Що  не  знали  материнського  тепла,
Вже  гниють  в  степах,  війною  вщент    загаджених.
Ту  злу  долю  рідна  мати  їм  дала.
Чи  заплаче  хтось  за  ними,  чи  хоч  скривиться?
Лиш  священник  у  молитвах  пом"яне.
А  матуся?  Їй  своє  дитя  противиться.
В  матерів-зозульок  серце  кам"яне.
Нелюбимі,  непотрібні  і  небажані
Громадяни  зараз  гинуть  у  війні.
Є  держави,  як  матусі,  нерозважливі.
В  можновладців  "  на  нулі"  нема  рідні.
Не  від  нас  залежить,  де  нам  народитися.
Бог  дає  і  час,  оточення,  рідню.
То  ж  доводиться  нам  з  долею  миритися
Й  не  показувати  душу  в  стилі  "ню".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2025

Леоніди

Я  дивилася  в  небо  осіннє
На  розкішний,  рясний  зорепад.
Розсипався  коштовним  камінням
В  небі  темному  ясний  каскад.
Метеорний  потік,  леоніди,
Тихо  падав  яскравим  дощем,
І  згасали  небесні  боліди,
Викликаючи  смуток  і  щем.
Уявила  на  мить,  що  не  зорі
До  землі  дуже  стрімко  летять,
А  згорають  в  скорботній  юдолі
Наші  душі,  лишають  життя.
Летимо  ми  у  просторі-часі,
Наче  крихітний  зоряний  пил.
Хтось  яскраво  палає  на  трасі.
Більшість  світиться  тьмяно,  без  сил.
Ах,  чарІвні  зірки,  леоніди,
Восени  прикрашаєте  світ.
Я    хотіла  б,  як  ви,  пломеніти  
Й  залишати  у  вічності  слід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2025

Розмова зі Смертю

І  де  ця  хвойда  знову  заблукала?
Коли,  нарешті,  я  побачу  рай?
А  Смерть  всміхнулась  хитро  і  лукаво:
"Ти  в  світі  не  одна  така.  Чекай.
Ти  ж  бачиш,  гинуть  люди  в  Україні
В  жорстокій,  кровожерливій  війні.
Втомилась  я  збирати  душі  їхні
І  бачити  пекельний  біль  рідні.
А  ти  -  стара.  Чого  тобі  журитись?
Прийду  по  тебе  я.  Не  забарюсь.
Тепер  зібрались  в  пеклі  сибарити.
Не  видно  звідти,  як  страждає  Русь.
Змінило  місце  пекло,  з  потойбіччя
Посунулося  нині  в  рідний  край.
Тепер  вже  тут  горить  земля,  а  відчай
І  страх  панують.""  Смерте,  зачекай!
Залиш  мене  посеред  горя  й  смути,
Але,  прошу,  навідайсь  до  кремля.
Візьми  там  упира  і  баламута.
Таких  убивць  не  бачила  Земля.
Поганець  хоче  жити  довго,  певно.
Людською  кров"ю  ще  не  впився  він.
Тобі  він  прислуговується  ревно,
Вже  заслужив  на  похоронний  дзвін."
Зітхнула  Смерть,  промовила  повільно:
"Забрала  б  я  давно  його  з  кремля.
Але,  на  жаль,  я  -  пані  підневільна.
Чорти  добро  зробити  не  велять."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2025

Пірихії

У  ці  осінні  дні
Приснився  сон  мені.
Пірихії  страшні
З"явилися  у  сні.
Один  з  них  вигляд  мав,
Неначе  з  воза  впав.
Був  інший,  як  удав.
Тут  голос  він  подав,
Глузливий  і  бридкий:
"Не  впізнаєш  таки?
Ми  -  справжні  мастаки.
Псуєм  твої  рядки.
У  віршах  безліч  їх,
Пірихіїв  отих.
А  винна  завжди  ти:
Неякісні  склади.
Там  купа  аритмій,
Довжезних,  наче  змій.
Не  бачиш?  Всюди  збій!
Тебе  ми  зараз...  Стій!"
Прокинулась  в  страху.
Ох,  то  лиш  сон  був.  Тьху!
Про  зустріч  цю  лиху
Кажу,  як  на  духу.
Тепер  вже  не  засну.
Халепа.  Ну  і  ну!
А  що,  як  доженуть?
Життя  вже  на  кону.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2025

Мій час життєвий…

Мій  час  життєвий,  зачекай-но  трішки,
Не  мчись  так  стрімко  в  потойбічний  край,
Не  маю  дев"яти  життів,  як  в  кішки,
То  хоч  одне  прожити  довго  дай.
Не  рвись,  моя  тонка  життєва  нитко,
Під  ницими  ударами  судьби,
Дай  тішитись  природою  улітку,
Збирати  восени  в  гаю  гриби,
Погожими  і  Ясними  деньками
У  полі  працювати  навесні,
Вдихати  в  теплій  хаті  запах  кави
В  зимові  тихі  та  морозні  дні.
Але  життя  скорочується  швидко.
Старію  і  лечу  в  незнаний  світ.
Здається,  я  вже  схожа  на  ту  квітку,
Якій  мороз  понищив  пишний  цвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2025

С днюхой, мерзавец!

Сегодня  день  рожденья  у  мерзавца
И  радуется  весь  лесной  народ.  
Приехали  со  всей  округи  зайцы
И  несколько  шакалов:  хищный  сброд.
Сидит  мерзавец-крыс  на  мягком  троне.
Ему  удобней  был  бы  эшафот.
Но  он  хитер  и  вот  уже  в  короне
Приветствует  обманутый  народ.
Эх,  до  чего  же  измельчали  люди!
Пардон,  о  зверях  речь  свою  веду.
Чтят  вертухая.  То  ли  еще  будет.
За  мерзости  гореть  ему  в  аду!

7.10.2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2025

Ладанка з хрестиком

Бій  вже  давно  вщух,  жорстокий,  затятий,
Знищив  ущент  невеликий  лісок.
Тільки  лишились  в  окопі  лежати
Одяг  зотлілий  та  купка  кісток.
Випливло  сонце  уранці  спроквола.
Щось  заблищало  в  окопі,  в  піску.
Що  то  блищить?  Всюди  земленька  гола.  
Ладанка  з  хрестиком  на  ланцюжку!
Їхній  господар  йшов  край  захищати.
Він  мав  у  Господа  віру  палку.
То  ж  на  прощання  дала  люба  мати
Ладанку  з  хрестиком  на  ланцюжку.
В  пекло  потрапив  юнак  на  світанку.
Вибухи,  гуркіт.  Палала  земля.
Мужньо  боролись  бійці  до  останку.
Міцно  стискала  ворожа  петля.
Не  вберегла  юнака  Мати  Божа.
Бився  хоробро  та  доля  така...
Знищила  хлопця  підступність  ворожа,
Мертвим  в  руці  оберіг  затискав.
Боже!  Війну  припини  в  Україні!
Хай  повернуться  живими  бійці,
Щоб  не  лежала,  забута  у  тлінні,
З  хрестиком  ладанка  в  мертвій  руці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2025

Бездарність

"Ти  зовсім  бездарна,-  сказали  мені,-
У  тебе  неякісна  мова,
Думки  примітивні,  нікчемні,  смішні.
Чому  ти  така  гонорова?
Поглянь!  В  кожній  строчці  -  пірихії.  Жах!
Смердить  скрізь  російським  акцентом.
Як  шкода  твоїх  читачів-бідолах!
За  вірші  не  дам  я  і  цента.
Ген,  суржик,  русизми  та  ще  й  сурогат
Цвітуть,  як  бур"ян  у  городі.
Де  образність?  Рими  приблизні.  Принад
Не  бачу.Нездара,  та  й  годі!"
Ось  так  просторікував  критик  один.
Добра  він  бажав  безперечно.
То  ж  вилив  на  вірші  відерце  води
Й  сказав,  що  поводився  гречно.
Сиджу  у  калюжі  тієї  води,
Що  cкрапує  з  віршів.  Халепа!
Складала  я  вірші,  не  ждала  біди.
Хто  ж  знав,  що  я  справжня  шелепа!
То  як  же,  скажіть,  далі  жити  мені?
Ох,  ті  вже  пірихії  кляті,
Неграмотність,  рими  банальні,  нудні.
Зникає  моя  заповзятість.
Вже  ніч  залишає  росу  на  траві
Й  повільно  виходить  з  містечка.
Плететься  в  тупенькій  моїй  голові
Думок  сумовитих  вервечка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2025

Плаче жінка…

Плаче  жінка  над  тілом  свого  чоловіка.
Жовті  коси  укрили  розкішну  труну.
Він  загинув.  Не  буде  кохання  без  ліку.
Не  гадав,  що  залишить  дружину  одну.
Виростатимуть  діти,  вже  сироти  нині,
Не  зазнавши  від  батька  щедрот  і  тепла.
Доле  підла,  ти  знаєш,  що  діти  невинні,
Чом  від  смерті  ти  тата  їм  не  вберегла?
Скільки  їх,  бідолах,  удовиць  нещасливих
Скрізь  по  світу  оплакують  долю  свою!
Скільки  сиріт  страждає  в  умовах  жахливих
І  в  моїй  Україні,  у  ріднім  краю!
Милий  Боже,  чому  на  прекрасній  планеті
Всюди  війни  і  розбрат?  Нема  їм  кінця.
Згубить  розум  наш  людство  і  станемо  єті
Ми  навіки,  нікчемні  створіння  Отця.  
Плаче  жінка,  ридає,  сердешна,  невтішно.
Не  почує  вже  милий.  Його  тут  нема.
Тільки  тіло  залишилось.  Душеньку  грішну
Зустрічає  Господь.  Там  вона  не  сама.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2025

Вигнанці

Є  на  планеті  прекрасні,  затишні  місцини.
Люди  чудові  там,  клімат  завжди  весняний.
Тільки  чомусь  линеш  в  спогадах  до  Батьківщини.
Часто  приходить  вона  у  безрадісні  сни.
Клята  війна  принесла  стільки  горя  в  країну,
Стільки  смертей,  руйнувань  і  поламаних  доль!
Змусила  нАрід  тікати,  щоб  тут  не  загинуть,
І  в  чужині  сподіватись  на  кращу  юдоль.
Розпорошила  війна  земляків-українців.
Ходять,  блукають  сердешні  по  різних  світах.
Їм  виживати  несолодко  серед  чужинців:
Наче  гніздечка  раптово  позбавлений  птах.
Доки  ще  буде  мерзенна  війна  убивати
Мій  волелюбний,  нескорений  лихом,  народ?
Скільки  вигнанців  ще  буде  по  світу  блукати,
Марно  чекати  кінця  нестерпимих  знегод?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2025

Чому сумуєш, моє сердЕнько?

Чому  сумуєш,  
Моє  сердЕнько?
Можливо,  чуєш,
Що  смерть  близенько?
Ні,  я  боюся  
Не  смерті  нині:
Великоруса
В  моїй  країні.
То  -  ворог  лютий,
Підступний,підлий,
І  гине  всюди
Народ  мій  бідний.  
Палають  села.
Міста  -  в  руїнах.
Та  ще  не  вмерла
Моя  країна.
В  глибоких  ранах
Уся  Вітчизна.
Але  нам  рано
Справляти  тризну.
Новітню  зброю
Дістати  треба.
Рашистів  рою
Закрити  небо.
Чому  ти  плачеш,
Моє  серденько?
Ти  тужиш,  наче
Біда  близенько.
Терзають  біди,
Мордує  горе,
Що  від  сусіда  -
Мари,  потвори.
Молюся  Богу.
Господь  не  чує,
Не  дасть  підмогу,
Не  порятує.
Тривають  далі
Воєнні  герці.
Не  стихнуть  болі
В  моєму  серці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2025

Країна чудес

В  "країні  чудес"  я  живу.
Здається,  що  сплю  наяву.
Цей  сон  -  безперервний  кошмар:
Тут  повно  страждання  і  чвар.
Навколо    суцільна  брехня.
Стрибає  валюта  щодня.
Війна  безкінечна    -  це  жах!
В  парламенті  всі    "на  ножах".
Мовчу  я  вже  за  ТЦК:
В  голоти  скрізь  доля  важка.
НАБУ,  СБУ,  з  ними  й  САП...
Гризні  цій  радіє  кацап.
Я  "телек"  вмикати  боюсь.
Новини  почую  -  гублюсь.
А  ціни  в  крамницях  -  дурня!
Тарифи  -  якась  маячня!
По  вуха  сиджу  у  лайні.
Не  вижити,  мабуть,  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2025

Вдохновение

Убегая  с  ноченькой-красоткой
По  небесной  глади  прямиком,
Зацепился  месяц  за  высотку
Серебристым,  тоненьким  рожком.
Заалело  небо  на  востоке.
Потянуло  свежим  ветерком.
И  запела,  словно  в  караоке,
Птичка  песню  нежным  голоском.
По  аллеям  сумрачного  парка
Бродит  новорожденный  рассвет.
А  в  квартире,  душной,  пыльной,  жаркой,
Мечется  измученный  поэт.
Видно,  не  выходит  у  бедняжки
Шедевральный,  чувственный  сонет.
Труд  пиита  непомерно  тяжкий.
Надобно  полпачки  сигарет.
Утро  наступило.  Застучали
По  асфальту  чьи-то  каблучки.
Менестрель  -  в  плену  своей  печали.
Заиграли  в  голове  смычки.
Из  высотки  выйти  бы  поэту,
Встретить  в  парке  огненный  рассвет.
Там  легко  напишутся  сонеты.
Вне  природы  вдохновенья  нет.
2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2025

Стережіться ховраха!

                                     (Казочка  для  дорослих)
На  планеті...  Що  сказати...
Різних  звірів  є  багато,
Є  гарненькі  і  безпечні,
І  кмітливі,  й  дуже  гречні.
Є  отруйні,  норовливі,
Агресивні,  вередливі.
Їхні  звички  всім  відомі.
Живемо  в  одному  домі.
Тільки  в  нашому  столітті,
У  жахному  лихолітті,
Найстрашніший  звір  -  людина:
Землю  знищить  за  хвилину.
Переконливо      не  зовсім.
Є  страшніший  звір.  І  досі
Цю  тварину  непримітну
Не  сприймають  люди  гідно.
Не  скажу,  в  якій  країні,
(Нас  вона  рятує  нині)
Стало  ясно  громадянам,
Хто  страшніший  від  шайтана.
На  одній  військовій  базі
Трапилась  біда  наразі:
Перебралася  з  долини
Ховрахів  міцна  родина.
Розплодилися  звірята.
Їх  на  базі  вже  багато,
До  смачненького  охочі,
Все  жеруть,  що  бачать  очі.
Вже  погризли  всю  резину
В  літаках  і  до  бензину
Добиралися.  Одначе
Їх  помітили.  Тим  паче
Це  була  секретна  база
І  абихто  там  не  лазить.
Ядерні  боєголовки
Скрізь  лежать.  Одну  лиш  кнопку
Лапкою  ховрах  натисне
І  над  світом  враз  повисне
Гриб  червоно-жовто-чорний,
Смертоносний  і  потворний.
То  ж  злякалися  військові
Небезпеки.  Ховрахові
Вмить  війну  оголосили,
Готувалися  щосили,
Сповістили  генерала.
Шуму  там  було  чимало.
І  військові,  і  цивільні
Ховрахам  вчинили  бійню,
Виганяли  з  батьківщини
Ховрахову  всю  родину,
Мстилися  за  їжу  й  шини,
І  погризену  резину.
Ховрахів  труїли,  били,
Базу  ледь  не  розвалили.
А  старалися  даремно.
Ховрахи  живучі,  певно.
Мешкають  вони  і  досі
На  тій  базі,  а  в  облозі  -
Всі  військові  і  цивільні.
То  ж,  панове,  будьте  пильні!
Ховраха  остерігайтесь!
Він  підступний!  З  ним  не  грайтесь!
Цей  ховрах,  слабкий,  маленький,
Чинить  шкоди  багатенько.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2025

Чому сумують їжаки?

Не  знаю,  хто  кому  насправді  ворог,
Природа  -  людям,  чи  то  навпаки?
Народ  літає  в  громіздких  потворах,
А  в  лісі  сумно  бродять  їжаки.
Скрізь  гинуть,  вимирають  божі  тварі.
А  люди  не  змінились.  Диваки.
Пройшли  віки  та  не  затихли  чвари.
І  пирхають  з  досади  їжаки.
Загадили  планету  добрі  люди,
Тепер  волають:"ЗА  що  нам  все  це?
Вулкани,  землетруси,  повінь  всюди.
Винищує  стихія  нас."  Процес
Загибелі  істот  земних  триває.
Його  ще  можна,  певно,  зупинить.
Та  божевілля  людства  не  вгаває,
Хоча  до  смерті  залишилась  мить.
Самі  себе  вбиваємо  у  війнах.
Природа  потерпає  без  вини.
Ми  скаржимось  на  неї.  В  ній  причина
Страждань  чи,  може,  люди  -  дикуни?
Немає  міри  ув  очах  гріховних.
Відсутній  розум  в  головах  еліт.
І  через  тих  поганців  бездуховних
Руйнується  у  муках  цілий  світ.
Життя  в  розкошах  -  благо  чи  прокляття?
Для  когось--  благо,  іншим  -  навпаки.
І  виникає  у  душі  сум"яття:
Чому  сумують  в  лісі  їжаки?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025

Шахед

Після  обстрілу  рашистів
Я  пішов  на  свій  город,
Щоб  нарвати  трохи  листя
З  базиліка  на  компот.
Глип!  Лежить  щось  на  городі,
Дуже  схоже  на  шахед.
Так  і  є.  Якийсь  добродій
Скерував  його  в  кювет.
Я  ковтнув  тягучу  слину,
Увійшов  зненацька  в  раж,
Взяв  отой  шахед  на  спину
І  поніс  у  свій  гараж.
Перестріла  баба  Зіна,
Вже  готує  репортаж:
"Що  несеш?  Де  взяв?"З-за  тину
Вмить  розгледіла  вантаж.
Я  викручувавсь  уміло
І  брехав,  як  тільки  міг.
Тут  поліція  поспіла:
"Красти  зброю  -  то  є  гріх,-
Кажуть,-  діду,  Боже  правий!
Певно,  вас  попутав  біс.
Це  тепер  майно  держави.
Не  йдемо  на  компроміс."
Заперечував  я  сміло:
"Цей  трофей  -  добро  моє.
І  не  ваше,  хлопці,  діло,
Що  мені  Господь  дає.
Пригодиться  у  господі
Небом  посланий  шахед.
Буде  в  мене  на  городі
Чепурний,  новий  штахет."
Не  вдались  мені  рулади
Про  вподобаний  шахед.
Ледь  не  втрапив  я  за  грати
Через  свій  менталітет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025

Скумбрія

 До  маркету  пішов  я  вчора.
Онук  мій  риби  захотів.
А  там  зустрілася  потвора  -
Наш  депутат  міський  забрів.
Це  ж  треба!  Випало  на  долі,
Коли  ментом  я  працював,
То  він  відсидів  у  неволі
За  те,  що  у  громади  крав.
Впізнав  мене  пройдисвіт.  Прудко
Підбіг  до  мене,  став  страмить,
Що  я  -  бідняк.  А  оборудки
Йому  дають  в  розкошах  жить.
А  я  тепер  -  ніщо,  нікчема.
І  пенсії  -  наплакав  кіт.
Тут  я  не  втримався.  Проблема:
Коли  замовкне  цей  бандит?
На  жаль,  не  мав  я  пістолета,
Щоб  втихомирити  осла,
Тримав  хлібину  і  газету.
Ще  скумбрія  в  руці  була.
Жирненька  скумбрія,  велика
І  називається  макрель.
Вона  й  потрапила  у  пику
Хапуги.  Вмить  замовкла  "трель".
Сповна  одержав  "на  горіхи"
Я  від  поважного  судді.
Але  тепер  я  маю  втіху:
Згодилась  риба  у  біді.
А  ще...  Нехай  він  пам"ятає,
Негідник  той,  що  зараз  -  пан:
Ментів  колишніх  не  буває.
Людцям  урветься  дерибан.

Прим.  мент  (сленг)  -  поліцейський

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025

Ціна життя

Ціна  життя.  Воно  безцінне
Лиш  для  людини  і  ріднІ.
А  для  суспільства?  Неодмінно
Нам  скрізь  навішають  брехні.
У  дійсності  проста  людина...
Завжди  знецінена  вона.
Чи  виживе  бідняк,  чи  згине,
Йому  в  суспільстві  -    гріш-ціна.
А  ті,  що  мають  владу  й  статки,
Еліта  людства  панівна,
Породистих  сімей  нащадки,
Яка  їм  нинішня  ціна?
Усі  пихаті  і  чванливі,
З  жагою  вищості.  Однак
Ціну  наразі  справедливу
Складе  їм  ядерна  війна.
У  тій  війні  страшній,  скаженій,
Не  буде  прихистку  ніде.
І,  певно,  у  вогні  геєни
Все  людство  в  муках  пропаде.
Ех,  люди,  люди,  що  це  з  нами?
Не  цінимо  чуже  життя.
Воно  дароване  богами
Планеті  всій  не  без  пуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025

Миротворець

Десь  далеко,  за  морями-океанами,
У  багатій  і  прекрасній  стороні
Жив  дідусь.  Він  керував  там  громадянами
І  сказав  цей  чоловік  рішуче:"Ні.
Ні,  не  буде  війн,  допоки  я  -правитель  тут.
Я  -  могутній,  я  -  шанований  мудрець.
В  кулаці  тримаю  Землю  і  весь  чесний  люд.
Я  -  і  швець,  і  жнець  та  ще  й  на  дудці  грець.
На  планеті  цій  "парнєй  хороших"  двійко  є:
У  Пекіні,  знаю,  інший  -  у  москві.
І  обидва  -  миротворці:  люблять  не  своє.
Їм  по  дружбі  дам  пів  світу.  Се  ля  ві.
Україну  нищить  путін?  Певно,  маячня.
Навпаки,  обожнює  він  землю  ту.
Я  зумію  помирити  вовка  і  ягня.
Не  вдалось  це  Магомету  і  Христу.
Як  миритиму?  Та  просто.  Що  тут  думати?!
Хай  нарешті  зрозуміє  те  ягня:
Вовку  теж  потрібно  щось  поживне  хрумати.
Пів  ягняти  путін  з"їсть,  а  решту  -  я."  
Десь  далеко,  за  морями-океанами,
Вихваляється  старий,  пихатий  дід.
А  Земля  огорнута  війни  туманами.
Вимирає  в  них  людей  нещасний  рід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2025

Розчарування

Росія  має  незрадливих  друзів.
А  ми  за  друзів  мали  ворогів.
То  ж  зараз  ми  беззбройні  і  в  облозі
Та  ще  й  надбали  зовнішніх  боргів.
Всі  "друзі"  хочуть  нами  ласувати.
А  ми,  як  той  хробак,  що  без  броні,
Викручуємось  у  борні  за  Хату.
А  світ  глузує  з  нас  і  каже:"Ні.
Ні,  не  дамо  вам  зброю  першокласну.
Беріть  залежаний  металобрухт,
Воюйте,  гиньте  за  оту  нещасну
Країну  вашу,  що  тепер  -  банкрут.
Сусідка  ваша,  та  іще  пройдоха,
Сидить  на  нафто-газовій  трубі.
Їй  друзі  постачають  допомогу.
А  ви  ковтайте  слинку.  Далебі
Не  будемо  ми  панькатися  з  вами.
На  Сході  знов  реве  індійський  слон.
Самі  воюйте  мужньо  з  ворогами
І  не  надійтесь  навіть  на  ООН.
Капітулюйте.  Вже  пора.  Здавайтесь.
Ви  без  підтримки  нашої  -  ніхто.
То  ж  гинути  продовжуйте  і  кайтесь
За  "ядерку",  що  віддали  в  Ростов."
Якби  ж  тільки  Росія  біснувалась
У  прагненні  зробити  з  нас  рабів!
Тут,  в  Україні,  є  "ждунів"  чимало.
Чекають  "руськоміровських"  гробів.
Це  все  трагічно,  підло  і  жорстоко.
Кінець  ганебний.  Виходу  нема.
На  м"ясо  йде  населення  щороку.
Про  допомогу  мріяти  дарма.
А  я  ще  мрію.  Я  ще  сподіваюсь
На  те,  що  Бог  почує  молитви
І  допоможе  Він  моєму  краю,
Чортів  до  пекла  забере  з  москви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025

Самотня вишня

В  сусіда  квітне  вишня  біля  хати.
Засипали  подвір"я  пелюстки.
Розносить  вітер  задерикуватий
Тих  ніжних  квітів  аромат  п"янкий.
Та  що  це?  Що?  Немає  там  хатини.
Лиш  урвище  глибоке  й  бите  скло.
Упала  бомба,  знищила  родину.
Від  обстрілу  згоріло  все  село.
Стоїть  та  вишня,  ніби  наречена,
В  розкішному,  казковому  вбранні.
Якимось  дивом  вишня  та  спасенна.
А  люди  не  вціліли  у  війні.
Не  будуть  милуватися  плодами
Сусід,  його  дружина  і  сини.
Одна  лиш  бовваніє  біля  ями
Самотня  вишня  -  залишок  війни.
О,  люди!  Що  це  діється  у  світі?
Невже  нам  кара  Божа  за  гріхи?
Усюди  війни  йдуть  несамовиті
І  гине  люд  простий  і  дітлахи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025

Метелик

Летить  метелик  над  бурхливим  морем.
Його  тендітні  крильця  вже  втомились
Витримувати  натиск  бурі.  Горем
В  полон  узяте  серце.  Мов  сказились
Внизу  шалені  хвилі,  стогнуть,  скачуть.
Одна  лютіша  іншої.  Аж  плачуть
Від  гніву  й  люті.  Хочуть  бідолашку
В  свої  обійми  міцно  ухопити
Й  назустріч  смерті  затягти  на  дно.
А  він  летить,  упертий,  все  одно!

PS.  Це  з  моїх  ранніх  римованих  думок  про  мене,  нелюбиму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025

Приснилися мої діди ( дню побєдобєсія присвячується)

Мені  приснився  дід  Петро.
Питає:"Як  живеш,  онуко?"
"Та,  так  собі.  Не  на  добро
Я  народилася.  На  муки."
"Та  що  таке?-  стривоживсь  дід,-
Чого  засмучена  ти  нині?"
"Ех,  діду,  знав  би  ти  тоді,
Що  зараз  коїться  в  країні.
Воюємо  ми  без  надії
Від  гір  Карпат  до  Сахаліну.
Пішов  на  брата  брат  з  Росії,
Руйнує,  нищить  Україну.
В  Росії  шовінізм  розцвів,
Неначе  бур"яни  у  полі.
А  в  Неньці...Як  дібрати  слів,
Коли  життя  іде  в  неволі?
Онуки  й  правнуки  твої
За  статки  олігархів  б"ються,
А  ті  втекли  в  чужі  краї,
З  голоти  бідної  сміються."
Тут  втрутився  мій  другий  дід
(Він  бився  з  Гітлера  ордою):
"Невже  я  захищав  свій  рід,
Щоб  внуки  гризлись  між  собою?"
Діди  зітхають,  вояки,
Хитають  головами  скрушно:
"Не  ті  тепер  вже  козаки,
Не  вміють  жити  з  мозком  дружно."
Не  внуків  це,  діди,  вина.
Їх  так  виховували  свині,
Нова  еліта  й  Сатана,
Війну  затіяли  в  країні.
Змінилися  поводирі
У  нас  і  в  нинішніх  рашистів,
Ввели  в  оману  трударів
Так,  ніби  знищують  фашистів.
Одні  кричать,  йдучи  у  рай:
"Героям  слава,  Україні!"
А  інші  твердять:  "  Это  край
Росии"...і  бомблять  руїни.
А  третя,  хижа  сторона,
Та,  що  зробила  ворогами
Слов"ян,  втішається  вона
З  перебігу  цієї  драми:
"Нехай  знекровлюється  рід
Слов"ян.  Ми  зиск  великий  маєм,
Торгуєм  зброєю  і  світ
Надійно  в  кулаці  тримаєм."
Та  забувають  хижаки,
Що  їхні  вчинки  дуже  грішні.
Їх  покарають  вожаки
Народів  інших  і  Всевишній.
Як  заспокоїти  дідів
Хоробрих,  мудрих,  терпеливих?
Здається,  світ  людей  здурів,
Летить  у  прірву  війн  жахливих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2025

Прийшла весна з теплом і квітом…

Прийшла  весна  з  теплом  і  квітом,
Знов  сипле  пелюстковий  сніг.
А  на  планеті  гинуть  діти.
Війна  калічить,  нищить  їх.
У  мІзках  крутяться  питання,
Вночі  заснути  не  дають.
Чому,  за  що  нам  ці  страждання?
Допоки  будуть  мстивість,  лють,
НенАвисть,  гнів,  брехня,  підлота
Губити  цей  прекрасний  світ?
Вони  затягують  в  болото
Війни  землян.  І  гине  цвіт,
Цвіт  людства,  молодь,  гине  всюди.
Уся  планета  в  цій  біді.
Невже  не  можуть  жити  люди
Без  війн  і  нищення  родІв?
Невже  Господь  зневажив  людство
Настільки  тим,  що  розум  дав,
Щоб  ми  вчиняли  самогубство
У  війнах?  Розум  -  той  ще  дар!
Панує  всюди  в  Україні
Розкішна,  чарівнА  весна.
Але  краса  не  тішить  нині,
Бо  в  мІзках  у  людей  -  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2025

Как долго…

Как  долго  будет  чужеземец
Народ  невинный  убивать?
Как  долго  будет  проходимец
В  Кремле  на  троне  восседать?
Как  долго  будет  кровь  рекою
По  землям  славянина  течь?
Кто  оккупантов  упокоит?
Мерзавцев  чей  прогонит  меч?
В  моей  стране  война  в  разгаре.
Уничтожают  мой  народ
"Единороссы"  с  чертом  в  паре.
Плешивый  в  Тартар  их  ведет.
Бесстыдствуют  "Единороссы",
Распространяя  в  мире  ложь.
И  радуется  лживым  вбросам
В  Кремле  плешивенькая  вошь.
А  мир  взирает  равнодушно
На  дикость  нынешней  войны,
Чтоб  вскоре  всем  прогнуться  дружно
Под  властью  сына  Сатаны.
Прим.  "Единороссы"  -  партия  Единая  Россия,  исповедующая  фашизм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2025

Сходила бабця до крамниці…

Сходила  бабця  до  крамниці.
("Ой,  краще  б  я  там  не  була.
Але  на  Пасху,  як  годиться,
Потрібні  яйця.")  Узяла
Бабуся  яйця.  На  полиці
На  них  одна  ціна  була,
Але  на  касі  молодиця
Ціні  тій  віри  не  дала.
В  бабусі  пенсія  маленька.
Смачного  не  куштує  рот.
Не  втрималася  тут  старенька.
В  душі  прокинувсь  Дон  Кіхот.
Розпочалася  з  вітряками
У  бабці  не  на  жарт  війна.
Мудріють,  бач,  не  всі  з  роками.
Далася  їй  ота  ціна!
На  смерть  стояли  продавчині,
Коритись  не  хотіли,  ні.
Подумала  старенька:"Свині.
Та  хай  їй  грець,  отій  ціні!"
Яку  бабусі  дам  пораду?
В  крамниці  совість  не  шукай.
Нам  Котляревський  мовив  правду:
"На  крадіїв  не  нарікай."

PS.  Перепрошую  за  те,  що  неточно  передала  думку  І.П.Котляревського:"У  нас  хоть  трохи  хто  тямущий,
                                                         Уміє  жить  по  правді  сущій,
                                                           То  той,  хоть  з  батька,  то  здере."  
.                                                                                      (Енеїда)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2025

Шериф возмутился…

Шериф  возмутился
Одеждой  вождя  бледнолицых.
Посмел  тот  явиться
Без  фрака  на  встречу.  Тупица!
Пусть  просит  прощенья
За  дикую  выходку  эту.
Где  знак  уваженья
К  шерифу?  Провал  с  этикетом!
О,  ужас!  Гоните  
Сего  проходимца  отсюда.
Не  дам,  не  просите
Оружия,  проклят  я  буду!
Я  требую:  ныне
Счета  оплатите  вы  щедро
И  нам  в  Украине
Отдайте  богатые  недра.
Мы  с  вашим  соседом  -
Врагом,  подлецом,  ирокезом  -
Друзья  тет-а-тетом.
Дурак  этот  мнит  себя  Крезом.
В  чем  суть  анекдота?
А  в  том,  что  теперь  по  одежке
Должна  вся  гопота
Смиренно  протягивать  ножки.

Прим:  провал  -  крупная  неудача,  гопота  -  здесь:  бедняки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025

Лань

Шакали  ділять  ще  не  вмерлу  лань,
Регочуть  і  знущаються  над  нею.
Не  виправдали  "друзі"  сподівань,
Не  стали  лані  справжньою  сім"єю.
А  лань  ще  намагається  спастись,  
Хоча  на  ноги  стати  вже  не  в  змозі,
Бо  до  життя  зруйновані  мости
І  смерть  чекає  жертву  на  дорозі.
Пораду  дам  всім  "ланям"  лиш  одну:
Обачно  вибирайте  друзів  нині,
Щоб  не  втягли  вони  вас  у  війну,  
Біди  не  наробили  у  країні.
А  ти,  сліпий  народе,  ніби  лань,
Яку  шматують  воріженьки-гади,
Якщо  бажаєш  вижити,  то  Длань
Господню  мусиш  зараз  шанувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025

Навіщо котові хвіст?

Навіщо  котові  хвіст?
У  ньому  котячий  хист
До  лестощів,  похвали,
Щоб  ласощів  ще  дали.
Відомо  всім,  кіт  -  гурман.
Не  схвалює  він  обман:
"Набридла  вже  каша  ця.
Та  дайте  ж  мені  м"ясця"!
Помахує  кіт  хвостом
Сердито,  немов  прутом:
"До  кухні  спіши  чимдуж,  
Прогаяне  надолуж!"
Коли  вподобАв  обід,
Дрімає  тихенько  кіт,
Накрився  своїм  хвостом,
На  кріслі  лежить  пластом.
Кота  за  хвоста  смикни  -
Повік  не  простить  вини:
Залюблений  вдома  кіт
Образиться  на  весь  світ.
Щасливий,  ласкавий  кіт
Життя  проживе  без  бід,
Бадьоро  несе  хвоста.
Як  прапор  він  для  кота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2025

Не люблю я штучний інтелект…

Не  люблю  я  штучний  інтелект.
Щось  у  ньому  трохи  дивне  є.
Дуже  ненадійний  цей  суб"єкт.
Що,  як  раптом  він  мене  уб"є?
Знають  всі,  що  на  планеті  цій
Все  життя  крихке  спокон  віків.
У  людей  одна  суспільна  ціль:
Виживати  серед  хижаків.
Нам  Творець,  Господь  чи  Абсолют,
Дав  для  порятунку  інтелект.
Та,  на  жаль,  чомусь  обмежив  люд:
Не  доповнив  мудрістю  комплект.
Натворили  вже  багато  ми
Дивовижних,  чарівних  чудес,
Стали  гонористими  людьми
І  задерли  носа  до  небес.
Нищимо  усе  живе  навкруг
(І  самі  себе  у  війнах  теж).
Хто  сказав,  що  штучний  розум  -  друг?
Без  душі  машина  ця,  еге  ж?
Обрахунки  робить  ШІ  складні,
Творить  на  планеті  купу  див.
Та  не  спиться  уночі  мені:
Що,  як  людство  він  в  оману  ввів?
Уявіть  картинку  цю,  лишень,
З  острахом,  з  огидою  в  душі:
Купою  піддослідних  мишей
Стало  людство.  Ох,  негідник  ШІ  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025

Зрада

Зрадила  мати  мене
Ще,  як  була  я  дитиною.
Стало  життя  це,  земне,
Ніченькою  горобиною.
Я  постаріла,  однак
Рана  моя  не  загоїться.
Душу  з"їдає,  мов  рак,
Гнів.  Серце  не  заспокоїться.
Біль  від  образи,  печаль
Сон  проганяють  щовечора.
Згадую  матір.  На  жаль,
Нею  на  біди  приречена.
Дивне  життя  у  дівчат:
З  хлопцями  любо  кохатися.
Про  байстрюків-дитинчат
Годі  в  той  час  клопотатися.
Та  непотрібне  дитя,
Вчинком  рідні  заплямоване,
Біль  пронесе  крізь  життя,
Буде  ганьбою  тавроване.

PS.Прошу  читача  не  ототожнювати  авторку  з  літературною  героїнею.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025

Сни сняться всім…

Сни  сняться  всім:птахам,  тваринам,  людям.
Буває,  люд  у  снах  своїх  тремтить.
Коли  у  сні  кіт  -  розміром  з  верблюда,
Тоді  здається,  що  до  смерті  -  мить.
А  вранці  сни  зникають  непомітно
І  всі  жахи  щезають  з  ними  теж.
Все,  що  вночі  приснилось,  вірогідно,
У  дійсності  -    пустий,  звичайний  треш.
А  я  люблю  дивитись  кольорові,
Яскраві,  дивовижні,  теплі  сни.
Там  люди  і  тварини  пречудові.
Рятують  душу  зниділу  вони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025

Гуманоїд

Я  гуманоїдом  була!
Яка  це  Хвеська  наплела?
Ой,  казна-що  про  себе  взнАєш,
Коли  на  сайтах  побуваєш.
"Юродівая".  Та  невже?
Душа,  напевно,  в  негліже
На  сайтах  бідкається  всюди.
Тому  й  сміються  добрі  люди.
Та  гуманоїд  -  це  капець!
То  комплімент  від  злих  сердець.
Тіпун  їм  на  язик,  пліткаркам!
А  Хвеська...Тьфу!  Нехай  вже  карка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025

День вмирав повільно…

День  вмирав  повільно,  неохоче.
Опускалась  на  містечко  ніч,
Одягла  комбінезон  жіночий,
Запалила  міріади  свіч.
Викотився  місяць  вайлувато
І  запала  тиша  навкруги.
Сповила  дрімота  люд  завзято.
Та  не  спали  підлі  вороги.
Ось  вони,  ненависні  шахеди.
Чути  сильні  вибухи  кругом,
Крик  і  стогін.  Ген,  летять  ракети.  
Пожирає  плоть  людську  вогонь.
Над  містечком  світиться  заграва.
Всюди  пекло.  Ясно,  ніби  вдень.
Хто,  скажіть,  надав  бандитам  право
Нищити  беззахисних  людей?
Ні,  не  дасть  прощення  Бог  ніколи
Вбивцям,  що  засіли  у  Кремлі.
Душі  їхні  не  спасуть  престоли,
Зведені  на  спаленій  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025

Тополя

Самотня  тополя
Стоїть  серед  поля.
Вітри  на  привіллі
Ламають  їй  гілля.
Їй  шкодять  морози
І  спека,  і  грози.
Така  її  доля  -
Стояти  у  полі.
Буває,  людина
В  жорстоку  годину,
Неначе  тополя,
Сама  на  роздоллі
Воює  зі  світом
Хоробро,  відкрито.
А  світ  норовливий,
Підступний,  брехливий.
Молитва  до  Бога
Надасть  допомогу
В  найтяжчу  негоду
Людині  без  роду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025

Підходить життя до кінця…

Підходить  життя  до  кінця.
Навколо  суцільне  лайно.
Хильну  я,  напевне,  винця.
Полегшить  страждання  воно.
Ще  віршика  вам  напишу,
Якусь  побрехеньку  пусту.
Свій  здогад  я  там  залишу
Про  сутність  життя  непросту.
А  ви  не  сприймайте  всерйоз
Мої  хитромудрі  думки.
Замучив  стареньку  невроз
І  вилився  у  балачки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2025

Похмурий вірш

Похмурі  ранки  і  похмурі  дні.
Похмурий  місяць.  На  душі  похмуро.
Похмура  доля.  Не  щастить  мені.
Чомусь  так  часто  напада  зажура.
А  може,  справді  я  таки  дурна?
Діагноз  цей  не  зміниться  ніколи.
Похмурий  світ.  У  розпалі  війна.
Думки  похмурі  пурхають  навколо.
Хто  це  регоче  там,  неподалік?
Це  ти,  моя  завжди  похмура  Музо?
"Та  ні,  то  критик,  хмурий  чоловік.
Сміється  з  вІрша."  "Щоб  він  скис!  Лакуза."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025

Життя тепер гірке…

Життя  тепер  гірке,
Негадане  таке.
Сьогодні  -  "на  коні",
А  завтра  -  у  труні.
Ніхто  не  знає,  як
Вмиратиме  вояк:
Згорить  десь  у  вогні,
Нескорений  в  борні,
Чи  земляну  нору
Накриє  дрон  в  яру.
Якщо  в  полоні  він,
То  похоронний  дзвін
Вчувається  щодня,
Не  виживе  бідняк.
Ракета  прошумить  -
Рідня  загине  вмить.
Війна  жахлива  йде.
Від  вибухів  гуде
Вся  земленька  свята.
В  житті  все  -  суєта.
Та  поки  ще  живий,
Люби,  надійся,  мрій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025

Аристократи на війну не йдуть…

Аристократи  на  війну  не  йдуть.
Людей  у  війнах  люблять  убивати.
Якщо  вельможу  там  таки  уб"ють,
Хто  буде  свій  народ  ТУТ  обкрадати?
А  хто  воює  зараз  "на  нулі"?
Хто  мусить  Україну  захищати?
Звичайні  громадяни  -  сіль  землі.
Їм  ця  країна  -  справді  рідна  мати.
А  хто  аристократи?  Наша  знать.
У  неї  бронь  і  пільги,  і  зарплати.
Всі  "патріоти"  високо  сидять.
Як  припече,  то  дременуть  із  Хати.
Якби  ж  тільки  вони.  То  -  пів  біди.
А  є  ще  їхні  слуги  тупуваті.
Від  них  і  зради,  і  підлоти  жди.
Ті  шкодять  і  країні,  і  громаді.
А  за  кордоном?  Певно,  їхня  знать  -
Всі  лицарі.  Еге  ж,  "аристократи".
Новини  в  інтернеті  почитать...
Ой,  лишенько!  Такі  ж  дегенерати.
Згубилися  у  сивій  давнині
Навали  ворогів  страшних,  заклятих.
Пліч-о-пліч  захищали  у  борні
Свій  край  голота  і  аристократи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2025

Дар

У  мене  є  великий  дар  від  Бога,
Один-єдиний  дар  на  все  життя.
Судилася  мені  важка  дорога
З  тим  даром,  незавидне  майбуття.
Спитаєте:"Який  же  дар,  небого?"
Уміння  наживати  ворогів.
Одне  лиш  слово  вимовлю  й  з  нічого
З"являються  вони.  МабУть,  боргів
Кармічних  назбирала  й  не  сплатила.
То  ж  мушу  це  зробити  за  життя.
Я  сплачую,  стара  і  вже  безсила,
І  не  прошу  у  друзів  співчуття.
Незвичний  дар  мій,  схожий  на  прокляття:
Терплю  підлоту,  нЕнависть,  злобу.
А  Бог  дає  підтримку  і  завзяття
Продовжити  життєву  боротьбу.

Прим.  небога  -  бідолаха.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024

Лімерики ( політичні)

Чолов"яга  один  у  Московії
 Враз  позбувсь  голови  гонорової,
До  уваги  не  взяв
Самокат,  що  стояв.
Вже  у  пеклі  свій  дар  застосовує.
       *      *        *
У  "совку"  був  лисун  кагебешником.
Він  війну  учинив  і  став  грішником,
Потім  в  бункер  заліз,
Торохтів,  наче  віз,  
І  погрожував  світу  "орєшніком".
         *      *          *
У  далекій  заморській  громаді
Був  такий  собі  дідо  при  владі.
Зброю  він  обіцяв,
Тільки  брухт  посилав.
Обіцянки  нічого  не  варті.
           *          *            *
У  одній  африканській  країні
Йде  війна.  Гинуть  люди  невинні.
За  кордоном  вся  знать.
На  війну  їй  нач..ть.
То  ж  веде  себе  там,  наче  свині.
             *            *              *
Розвелось  "патріотів"  багато,
В  інтернеті  базікають  радо,
А  на  фронт  не  спішать,
За  кордоном  сидять.
Звідки  ж  можна  так  гарно  повчати?
               *              *                *
Україно,  моя  рідна  Мати,
Вороги  з  нас  знущаються,  гади!
Знову  Київ  бомблять.
Їм  по  пиці  би  дать,
Тільки  нам  би  ще  зброї  дістати.
                 *              *                  *
Я  лімерики  тут  оповІла
І  старалася  так,  як  уміла.
А  що  лад  не  дала
І  збрехати  могла,
То  по  писку,  мабУть,  заслужила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024

У когось листопадово сьогодні…

У  когось  листопадово  сьогодні,
А  в  мене  вже  груднево  на  душі.
Дивлюся  я  на  вибрики  погодні.
Чомусь  мені  не  пишуться  віршІ.
Зібрала  я  у  вузлик  чималенький
Свої  здобутки:  пару  порівнянь,
Метафору  і  образів  простеньких,
Пішла  шукати  Музу  без  вагань.
Різдво  невдовзі.  Снігом  притрусило
Мою  задублу  душу  на  шляху.
"Ех,  Музо,  Музо,  де  тебе  носило?
Що  робиш  ти,  самотня,  на  даху?
Негайно  злазь.  Ходімо  в  теплу  хату
Писати  вІрша,  бо  мені  кортить."
"Я  зірку  Вифлеємську  жду,-  пихато
Сказала  Муза,-  щоб  Різдво  зустріть."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024

Нещаслива цифра

Жив  я  на  Донбасі,  у  селі,
Мав  хатину  й  статки  чималі.
Почалась  невгадано  війна
І  життя  понищила  вона.
Погоріло  все  моє  добро.
Маю  струс,  пошкоджене  ребро.
Ледве-ледве  я  з  села  утік.
На  блукання  Бог  мене  прирік.
Ні  роботи,  ні  житла  нема.
ТЦК  до  війська  не  прийма.
Я  старий  занадто  для  війни.
Що  тут  вдієш?  Чим  я  завинив?  
А  життя  у  рідній  стороні...
Слів  бракує  описать  мені.
Ціни  скачуть,  наче  жеребці,
А  фінанси  плачуть  в  гаманці.
Якось  я  збирав  пусті  пляшки.
Там  велосипед  стояв,такий...
Словом,  дуже  в  око  він  упав.
На  базар  відніс  його  й  продав.
Ох,  і  поталанило  мені!
П"ять  велосипедів  за  п"ять  днів
Назбирав  у  місті  залюбки.
Дав  суддя  п"ять  років.  Хрін  такий!
Вже  я  оселився  у  тюрмі
На  державних  суші  й  шаурмі.
Прихисток  тепер  у  мене  є.
Тільки  думка  спати  не  дає.
Нещаслива,  певне,  цифра  п"ять.
Цифра  сім,  говорять,  благодать.
Сім  велосипедів  за  сім  днів!
Мабуть,  на  курорті  я  б  сидів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024

Розповім я вітру…

Розповім  я  вітру
Про  свою  біду,
Нишком  сльози  витру,
Спокій  віднайду.
Хай  не  чують  люди,
Як  страждаю  я.
Їхні  пересуди  -
То  печаль  моя.
Скільки  зла,  підлоти
У  серцях  людей!
Скільки  у  сволоти
Навісних  ідей!
Віднесе  за  хмари
Тугу  вітерець.
Та  не  зникнуть  чвари
Поміж  злих  сердець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2024

Ковбаса

Ковбасу  украв  я  у  крамниці,
Небагато  там  було  -  кільце,
І  отримав  пару  раз  по  пиці.
Не  задАрма  обійшлось  м"ясце.
Продавчиня,  жіночка  бідова,
Не  здіймала  гвалт  на  все  село.
Пояснив  їй,  що  вмирать  готовий:
ТРИ  дні  в  роті  й  ріски  не  було.
Пожаліла  бідного  хлопчину,
Обіцяв  їй  наколоти  дров,
То  ж  дала  мені  одну  хлібину
Й  пляшку  пива.  З  тим  я  і  пішов.
Та  фортуна,  мабуть,  бабця-злюка,
Не  дала  далеко  відійти.
Ковбаса  зчинила  спрагу.  Мука!
Випив  пива  -  десь  взялись  менти.
Звідки  в  глушині  цій  поліцейські?
У  селі  їх  зроду  не  було.
Трясця  б  їм,  невдачам  тим,  житейським!
Невезіння  й  тут  мене  знайшло.
"Що  ж  це  ти,  -  говорять,-  паруб"яго,
Розпиваєш,  значиться,  спиртне?
Це  -  громадське  місце,  неповагу
Занесемо  в  протокол."  "Я  ж  не..."
"Так,  чекай-но,  де  квиток  військовий?
 Ах,відсутній  зараз  документ?
В  ТЦК  -    дзвінок  і  ти  -  готовий,-"
Мовив  й  по  плечу  поплескав  мент.
Лишенько!  Три  місяці  ховався
Я  від  ТЦК  в  цій  глушині,
Втрапити  у  військо  побоявся.
Хай  їй  біс,  цій  прОклятій  війні!
Відкупитись  від  війни  не  зможу.
Отже  доведеться  пропадать.
Хто  ж  то  знав,  що  ковбасу  негоже
Пивом  де  попало  запивать.

Прим.  Мент(сленг)  -  поліцейський

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024

Квіти осінні…

Квіти  осінні  -  яскраві,  барвисті.
Іній  на  травах  і  жовтому  листі.
В  небі  глибокому  крик  журавлиний.
Пам"ять  бентежать  осінні  картини.
У  глибині  неспокійного  серця
Раптом  з"явились  маленькі  озерця
Туги,  тривоги,  жалю  і  печалі.
Знов  пригадались  омріяні  далі:
Річка  дитинства,  рідня  біля  хати,
Запах  в  саду  матіоли  і  м"яти,
Трави  в  росі,  кавуни  на  баштані,
Очі  задумливі,  ніжні,  кохані,
Сонячні,  теплі,  погожії  днини.
Враз  по  обличчю  побігли  сльозини...
Час  повертає  мене  в  сьогодення.
Спогади  давні  дарують  натхнення.
Тихо  туман  опускається  з  неба.
Щезла  осіння  краса.  Що  ж,  не  треба
Бідкатись  і  за  минулим  тужити,
Що  відцвітає,  як  осінню  квіти.

2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024

Азіати ідуть…

Азіати  ідуть!  Азіати!
Стережіться,  народи  Землі!
Їх  багато,до  біса  багато!
Головні  азіати  -  в  кремлі.
Азіатів  хижацька  навала
Нищить  все,  як  ота  саранча,
Пожирає  людей.  Все  їй  мало.
Не  жаліє  жінок,  дитинчат.
Азіати  ідуть!  Азіати!
Стережися,  Європо  і  світ.
В  них  претензій  до  світу  багато,
То  ж  влаштують  усім  геноцид.

             *            *            *
Будуть  знову  концтабори.
Буде  холод  сибірських  зим.
Хто  би  що  там  не  говорив,
Стане  наше  життя  лихим.
Буде  те,  що  було  колись,
Що  забув,  схоже,  рід  людський.
Той  червоний  туман  розливсь
По  планеті  всій  на  вікИ.
У  кремлі  зачаїлось  зло.
Ніби  Сталін  ожив.  Бандит.
Нищить  східних  слов"ян  мурло,
Замордовує  й  свій  нарід.
І  немає  спасіння  нам
Від  плішивого  бандюка.
Убиває  слов"ян  війна.
Значить,  доля  у  нас  така.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024

Вампір

Завівся  вампір  в  поетичному  клубі.
Він  бродить  ночами,  цей  критик.  Падлюка!
Оцінки  поетам  занижує.  Пробі!
Висмоктує  кров  із  поетів.  Гадюка!
Поети  у  клубі  -  народ  особливий.
Всі  талановиті,  але  тонкошкірі.
А  цей  вурдалак  вдавсь  такий  вередливий,
Вночі  критикує  за  вірші  невмілі!
То  рими  банальні,  то  розмір  кульгає,
А  там  пунктуація  зовсім  відсутня.
Невже  на  вампіра  управи  немає?!
Він  темряви  в  тишу  налив  цілу  путню.
Ох,  ці  кровопивці,  п"явки  і  вампіри,
Хто  літрами  кров  поетичну  глитає!
Вони  не  страшні  тим,  хто  дбає  про  ліру,
Майстерність  відточує,  книги  читає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024

Хабарниця. Пасквіль.

Судове  засідання.

Суддя:

Сьогоднішнє  засідання  відкрито.
Ми  судимо  добродійку  одну.
Підозрюємо,  що  несамовито
Ця  пані  наживалась  у  війну.

Прокурор(    не  "каліка"):

Є  докази,  що  ця  шановна  пані,
Працюючи  у  МСЕК,  взяла  хабар
І  брала  ще  не  раз.  Є  точні  дані:
Там  носа  не  підточить  і  комар.

Свідок  №1  (працівник  СБУ):

Зробили  обшук  ми  у  леді  в  хатці
І  грошей  цілі  купи  там  знайшли.
Були  ті  гроші  скрізь:  і  на  канапці,
І  в  туалеті  теж  вони  були.

Свідок  №2(Інвалід  рос.-укр.  війни,  без  обох  ніг):

Я  на  "нулі"  провоював  два  роки,
Країну  боронив  від  ворогів.
Там  втратив  дві  ноги.  Тепер  морока,
Бо  інвалідність  я  ще  не  довів.
Сказала  пані  ця,  що  ще  не  досить
Я  назбирав  їй  доказів.  Нога  -
Сумнівна  річ.  То  ж  медикиня  просить
Ще  довідки,  бо  справа  -  "дорога".

Адвокат  підзахисної:

Тікають  громадяни  від  війни,
Тікають  через  Тису  і  кордони
І,  попри  всі  державні  перепони,
Рятуються  від  влади  Сатани.
А  люди  грошовиті  не  спішать
Зриватися  з  насидженого  місця.
Їм  на  війну  і  ТЦК  начхать:
Хабар  даси  й  нічого  вже  не  бійся.
За  що,  скажіть,  ви  судите  цю  жінку?
Ви  їй  хабар  до  рук  самі  несли.
А  що  не  поміщався  він  в  будинку,
В  Європі  в  пані  ще  хатки  були.
Їй-богу,  всі  невинні,  мов  ягнята,
Ні  разу  не  давали  хабарів?
Тепер  війна.  Палає  наша  Хата.
Ото  ж  народ  від  горя  геть  здурів.
Ви  пожалійте,  прошу,  депутата.
Він  бідний,  мов  церковне  мишеня.
І  прокурора.  В  нього  теж  зарплата-
Копійка.  То  ж  докиньте  грошенят.
Вважаю  я,  що  пані  ця  невинна.
Хабар  взяла?    Ну  що  ж,  усяк  бере.
Та  ж,  Ваша  Честь,  у  неї  вся  родина  -
"Каліки"  і,  не  дай  же  Бог,  помре.

Підсудна  медикиня:

Невинна  я.  Бог  бачить  все  і  чує.
Давали  -  брала.  Що  було  робити?
У  мене  чоловік,  рідня  і  діти.
Ваш  суд  мені  усе  життя  руйнує.
Вину  свою  я  визнати  не  мушу.
Людей  я  рятувала  від  війни.
Спасла  суддійську  не  одну  чинушу.
Бо  прокурори...  Люди  теж  вони.

Гамір  в  залі.

Жіночий  голос  із  зали:

Мій  синочок  був  хворим  з  дитинства.
Не  змогла  лікарям  довести.
Загребли  на  війну.  Просто  свинство!
Як  же  можна  вбивать  молодих?!
Мій  синочок  загинув  учора
Молодим.  Двадцяти  не  було.
Ради  чого?  Щоб  владна  потвора
Наживалась?  Щоб  хитре  мурло,  
Що  при  владі,  ховалось  за  спини
Героїчних  солдат-бідняків?
Хай  війну  цю,  ненависну,  спинить,
Чи  повЕрне  з  Європи  синків.
Захищати  країну  повинні
Всі:  і  бідні,  й  багаті.  Авжеж!
Розважається  знать  на  чужині,
А  на  фронті  її  не  знайдЕш.

Бізнесмен-волонтер:

Чиновнища,  чиновнички,  чиновники!
Я  думаю,  хабарники  ви  всі.
Совкового  хабарництва  засновники,
Ви  бізнес  роздягли  вже  до  трусів.
Я  волонтером  був  багато  років  тут,
А  з  вами  мати  справу  -  то  кошмар!
Рятуєм  безкоштовно  український  люд.
Ви  ж  вдавитесь,  як  не  дамо  хабар.

пенсіонер-совок  (  пенсія  -  3  тис.  гр.)

Не  знаю,  що  й  казати.
Життя  тепер  таке...
Проср...ть  країну  гади.
Це  відчуття  гірке.
Одні  воюють,  гинуть,
Калічаться  щодня.
Грабують  Україну  
Ці  -  м...,    чинять,  як  свиня,
Що  дуба  підриває,
Щоб  жолудя  дістать.
А  що  війна  триває,
То  їм  усім  нач...ть.

Американець  українського  походження  
(представник  наглядової  ради):

Кепські  справи  тут  у  вас.
З  вас  регоче  й  Арканзас.
Зачепитися  з  руснею  -
Самогубство  -  вищий  клас!
Та  страшніші  від  русні
Вам  хабарники  рясні:
Всі  дають  і  всі  беруть.
А  війна  ця  -  каламуть.
Хтось  вмирає  на  "нулі".
В  когось  статки  чималі
І  сім"я  вже  за  кордоном,
Не  дістанеш  їх  ОМОНОМ.
Щоб  росію  подолати,
Хабарі  не  треба  брати.
Бо  інакше  вам  -  кінець!
Нам  урвався  вже  терпець.
Нині  Штатам  не  до  вас.
Вибори  тепер  у  нас.
То  ж  газдуйте  на  свій  лад.
Не  канючте  грошенят.
Поколошкайте  своїх
Чинодралів  головних.
Будуть  вам  тоді  ракети,
ППО  і  міномети.

Гамір  у  залі  посилюється.

Суддя:

Розкричались!  Тихо  в  залі!
Працювати  не  дають.
У  суді  -  не  на  вокзалі.
Припиніть  гармидер  тут.
Розгляд  справи  відкладемо.
Мало  доказів  у  нас.
Може,  пані  винна?  Демос
Почекає  певний  час.
Тут,  панове,  не  розправа.
Справедливий  нині  суд.
Пані  вийде  під  заставу.
Ох,  тяжкий  в  юристів  труд!

Сатана  (коментує  з-під  стелі  зали):

Ну-ну.  Давно  я  так  не  веселився.
Суддійство  це  сподобалось  мені.
Хоч  трохи  я  на  чесний  люд  повівся,
Хабарниця  миліша  Сатані.
Не  ангельської  вдачі  всі  земляни.
Грішать  вони  у  війнах  й  в  мирний  час.
Їм  голос  Біса,  мов  бальзам  до  рани,
Миліший,  аніж  Бога  чесний  глас.
А  суд  людей  -  то  є  паскудна  справа.
В  усі  віки  неправедним  він  був.
Хто  владу  мав,  той  мав  судити  право.
Простий  народ  на  панство  спину  гнув.
Не  знаю,  чим  закінчиться  це  дійство
У  цій  країні.  Не  провидець  я.
Мені  здається,  що  усе  злодійство
Прикриє  за  хабар  оцей  суддя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024

Нас везуть на смерть ешелонами…

Нас  везуть  на  смерть  ешелонами.
А  попереду  біль  і  страх.
Ми  вмираємо,  хто  з  прокльонами,
Хто  з  молитвою  на  устах.
Хто  фортуни  знаком  помічений,
Той  вціліє  в  пеклі  війни.
Прийде  він  додому  скалічений,
Не  діждеться  хлоп  сивини.
Нещасливець  в  пеклі  не  виживе.
Долю  не  об"їдеш  конем.
Щось  душі  торкнеться  невидиме
Й  спалахне  все  тіло  вогнем.
А  Голгофа  нам  Богом  суджена.
Кожен  має  СВІЙ  хрест  нести.
А  війна,  зі  смертю  одружена,
До  спасіння  нищить  мости.
На  війну  женуть,  як  худобу,  нас
Ті,  хто  має  владу  земну.
Та  коли  нарешті  настане  час
Й  переможе  Бог  Сатану?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024

Про осінь не писав лише лінивий…

Про  осінь  не  писав  лише  лінивий.
А  я  складаю  вІрша  про  весну,
Про  теплі,  весняні,  живильні  зливи,
В  полях  смарагдову  озимину,
Красу  дерев,  що  ніби  наречені,
У  білі  сукні  вбралися  в  садах,
Приліт  птахів  додому  з  далечіні
І  пташенят  у  гніздах,  на  дахах.
Для  мене  осінь  -  це  пора  печалі
І  смутку,  що  ось-ось  життю  кінець.
Весна  дає  надію  жити  далі,
Злобу  зимову  зводить  нанівець.
В  моїй  уяві  осінь  -  то  розкішна,
Вже  зріла  жінка,  що  втрачає  цвіт.
Весна  -  цнотлива  дівка,  гарна  й  пишна,
Що  мріє  увійти  у  вищий  світ.
Нехай  складає  братія  по  клаві
Прекрасні  вірші  про  осінні  дні.
А  я  хотіла  б  полетіть  в  Малаві
Назустріч  теплій,  чарівнІй  весні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024

"Ти - ніхто, - так мене запевняли…

"Ти  -  ніхто,-  так  мене  запевняли,-
В  цьому  світі  людей  ти  -  нікчема.
Ні  краси,  ані  грошей  чимАлих,
Ні  таланту.  Твій  побут  -  богема."
Так,  це  правда.  Я  бідна,  убога
І  не  маю  нікого  й  нічого.
ПосерЕд  розмаїття  людського
Маю  я  тільки  Бога  живого.
Не  людина  Він,  так,  не  людина.
Хай  говорять,  що  Бог  не  існує.
А  в  лиху  і  сувору  годину,
Вірю  я,  мій  Господь  порятує.
Він  полегшить  страждання  і  болі,
Дасть  підтримку  і  прагнення  жити.
А  цькування  і  утиски  долі  -
Ніби    бруд,  літнім  дощиком  змитий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024

Ветхая избушка…

Ветхая  избушка.
Древняя  старушка
Дремлет  у  окна.
Кот  сидит  на  печке.
Догорает  свечка.
В  сполохах  стена.
А  снаружи  тужит,
Шлепает  по  лужам
Осень  босиком.
Ветер  листья  кружит
И  бросает  в  лужи
Золотым  комком.
Полночь.  Спят  старушка,
Кот,  свеча,  избушка.
Резвый  ветер  стих.
Остывает  печка.
Осень  на  крылечке
Вырит  в  снах  своих.

Прим.  Вырить  -  ворожить,  колдовать(регион.)  

начало  2000х

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024

Моє життя підходить до кінця…

Моє  життя  підходить  до  кінця.  
Я  не  шкодую.      Це  -  закон  природи.
Я  мужньо  переношу  всі  знегоди,
Страждання  чашу  вип"ю  до  денця.
               *          *        *
Хто  вам  сказав,  що  я  пишу  вірші?
Я  не  пишу.  Для  цього  обмаль  хисту.
То  прояви  бідової  душі  -
Думки,  які  сплітаються  в  намисто
З  моїх  бажань,  надій,  фантазій,  мрій
І  спогадів  щасливих  і  не  дуже.
Вони  кружляють  в  голові  моїй.
Я  мовою  їх  висловити  мушу.
Записую  словами  всі  думки.
Повільно  душу  спокій  огортає.
Нічого,  що  невдалі  ці  рядки.
Я  не  поет.  Лиш  поголос  йде  краєм.        
               *          *            *
Сивина,  сивина
Посріблила  волосся.
Раптом  згасла  любов,
Що  палала  в  душі.
Старість  -  не  дивина.
Ген,  йде  та,  що  приносить
Вічний  спокій.  Я  знов
Лиш  за  крок  до  межі.

1.10.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024

Жив-був собі добродій…

Жив-був  собі  добродій,
Великий  спец  пародій,
Вважав,  що  ті  пародії
Нагадують  рапсодії,
На  сайтах  поетичних
Поводивсь  неетично:
Ганьбив  поетів  люто,
Вимішував  із  брудом,  
Не  гребував  і  матом,
Аби  було  до  ладу.
Та  ба!  Його  потуги
Вульгарні,  недолугі,
Уся  письменна  братія
Сприймала  без  апатії.
Ще  б  пак!  Письменній  раті
Було  на  них  начхати,
Оскільки  ті  пародії
Шановного  добродія
Не  варті  і  бідЕ.
В  арабів  і  прислів"я  є:
"Нехай  собака  гавкає,
А  караван  іде."
PS.  Це  з  ранніх  ,  так  би  мовити,  нафталінових  віршів.Полюбляю  хороші  пародії  і  конструктивну  критику,  а  не  просто  аби  що  і  аби  як  зауважити,  щоб  "злякати  чоловіка,  щоб  не  знав  він,  що  робить..."(слова  Карася  з  опери  "Запорожець  за  Дунаєм",  улюбленої,  між  іншим,  опери)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024

На захист молодих поетів (експромт)

Не  клюйте  ви  поета  молодого
За  те,  що  він  слабкий,  мов  пташеня.
Можливо,  ще  почуєте  від  нього
Прекрасних  вІршів  щедре  зібрання.
І  Божа  іскра  неодмінно  буде
У  віршах  тих,  що  з  глибини  душі.
Не  кпіть,  прошУ,  з  поета  словом  лютим
І  прагнення  творити  не  крушіть.

PS.  Вказуючи  на  недоліки  молодих,  дотримуйтесь  такту,  бо  не  святі  горшки  ліплять.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024

Реклама МакДональдсу

Не  біда,  що  життя  промайнуло
І  кістлява  вже  гострить  косу.
Оптимізму  таки  не  убуло.
Знову  душу  в  Макдональдс  несу.
Хай  їм  грець,  хлопам  тим  вередливим!
Не  цінують  кохання  моє.
Швидко  бургер  ковтну  і...о,  диво!
Світ  навколо  прекрасним  стає.

PS    Це    коментар  до  вірша  одного  хорошого  поета,  перероблений  в  жартівливу  рекламу.  Прошу  поета  не  ображатися,  про  нього  тут  мова  не  йдеться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024

Спогади

Спогади,  важкі,  жахливі  спогади
Не  дають  заснути  уночі.
Навівають  сум  невтішні  здогади,
Як  осінні  затяжні  дощі.
Скільки  зла,  підлоти  і  ненАвисті
Довелося  бачити  в  житті!
Потерпала  від  брехні  і  зависті
І  втрапляла  в  пастки  непрості.
Радість  всю,  що  Господом  дарована,
Зводили  страждання  нанівець.
А  стіна,  що  наклепом  змурована,
Не  сприяла  доброті  сердець.
Не  лікує  час.  ПроклЯті  спогади
Баламутять  душу  уночі,
Схожі  на  тяжкі,  психічні  розлади,
В  мІзках  завивають,  мов  сичі.
Вже  бідова  старість  наближається.
Залишились  крихти  від  життя.
І  тепер  гостріше  відчувається
Спогадів  натужливе  виття.
Хай  їм  грець,  тим  спогадам  нав"язливим!
Вірю,  що  в  наступному  житті
Захистить  Господь  від  ран  уразливих
Й  спогадів  про  душу  на  Хресті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024

Песимістам

Не  сприймайте  життя,  як  трагедію.
Безпросвітним  воно  лиш  здається.
Зазирніть  в  інтернет,  вікіпедію.
Там  пораду  дадуть  й  все  минеться.
Вашу  долю  не  ви  обираєте.
Вам  вручають  її  у  колисці.
Всі  страждання,  яких  ви  зазнАєте,
Спланували  душа  й  сили  вищі.
Не  впадайте  ніколи  в  депресію.
Віру  в  кращі  часи  не  втрачайте.
Замініть  всю  життєву  концепцію
І,  мов  кіт,  хвіст  трубою  тримайте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024

́C'est la vie…

Ви  мені  зауважили  слушно:
"C"est  la  vie,  mon  amie,  c"est  la  vie."
Тільки  я  почуваюся  скрушно
Від  нападок  моїх  vis-a-vis.
Дорікають  мені,  що  тупенька,
Всіх  повчаю,  "свята  простота",
Як  метелик  малий,  одноденка,
Що  з  ромашки  життя  спогляда.
Мають  рацію  ті  опоненти.
Вчили  мудрості  змалку  батьки.
Та  важливі  життєві  моменти
Не  осмислить  мій  розум  слабкий.
Всі  по-своєму  з  розуму  сходять
Через  почесті,  гроші,  любов.
Часом  наміри  в  пекло  заводять
Тих,  що  мчать  по  життю  стрімголов.
Що  ми  скоїмо,  нам  невідомо.
Буде  те,  що  дає  нам  Господь.
Все  сприймати  потрібно  свідомо.
Долі  вибрики  не  побороть.
Оптимістів  на  світі  багато
У  спокійні  для  людства  часи.
Тільки  як  оптимізм  зберігати
У  хвилини  занепаду  сил?
Ваша  правда,  мій  відданий  друже,
Всі  думки  про  життя  не  нові.
На  сукенку  в  горошок  це  схоже,  
C"est  la  vie,  mon  ami,  c"est  la  vie."

лютий  2014  (вірш  трохи  змінено)

Прим.  vis-a-vis  -  опонент

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024

Джо Байден спить…

Джо  Байден  спить  на  пляжі  в  Делавері,
А  на  планеті  твориться  бедлам.
Рашистам  відчиняють  всюди  двері
І  піднімає  голову  іслам.
Іслам  в  Європі  -  та  іще  проблема!
Забули  європейці  про  Христа,
Про  хрестоносців,  що  подібно  левам,
Боролися  з  молитвою  в  устах.
Нащадки  їхні  в  нинішній  Європі,
Немов  би  в  приймах  на  своїй  землі.
Щодня  в  новинах  тільки  й  чути  "Пробі!"
В  невірних  "апетити"  чималі.
Джо  Байден  спочиває  мирно-тихо.
А  в  Україні  точиться  війна.
І  гинуть  люди.  Всюди  горе,  лихо
І  править  бал  російський  сатана.
Кому  потрібно,  щоб  війна  тривала
І  нищили  рашисти  нарід  мій?  
Слов"яни  наламали  дров  чимало.
Чи  винен  в  цьому  свинстві  дід  старий?  
Джо  Байден  спочиває  в  Делавері.
Планета  потерпає  від  страждань.
Війна  ось-ось  почнеться  в  стратосфері,
Спричинить  людству  жах  поневірянь.
Хто  дасть  нам,людям,  порятунок  нині?
Хто  переможе  на  Землі  все  зло?
Трапляються  події  дуже  дивні,
Хоча,  здається,  все  це  вже  було.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024

Шматочок неба…

Шматочок  неба  з  мого  віконця  -
Той  світ,  що  бачу  я  все  життя.
Не  часто  видно  на  небі  сонце.
Лиш  чути  вітра  гучне  виття.
Бурхливий  вітре  моєї  долі,
Чому  так  виєш,  лютуєш  ти?
Я  дуже  довго  живу  в  неволі.
Чому  не  хочеш  мене  спасти?
Природу,  квіти,  людей  любила
І  дощ  улітку,  спів  солов"їв.
Душа  не  мала  достатньо  сили
Зламати  клітку,  втекти  в  гаї.
Я  вже  старію.  Життя  немиле.  
Свободу  рідко  я  бачу  в  снах.
Недовго,  певно,  вже  до  могили.
Там  обернуся  в  нікчемний  прах.
Шматочок  неба,  дарунок  долі,
В  уяві  буйній  -  то  цілий  світ.
Ще  мить  -  я  бачу  себе  у  полі,
Вплітаю  в  коси  ромашок  цвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024

Черево моє…

Черево  моє
Жити  не  дає.
Що  не  з"їм  -  біда:
Миттю  викида.
Ніби  я  -  Тантал.
Мук  жахливих  шквал
Маю  вже  щодня.
Що  за  чортівня?  
Каша  із  вівса
Від  страждань  спаса.
Вже  не  їм  кефір,
Ковбасу  і  сир.
Всяка  смакота  
В  череві  -  біда.
Що  робити  з  ним,
Жерунцем  отим?
Відгвинтити  б  це
Підле  черевце,
Вставити  нове,
Молоде,  живе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024

Мій город ( в минулі роки)

На  город  свій  поглядаю  -
Краще  місця  не  буває.
Мов  потрапила  у  казку.
Полюбуйтеся,  будь  ласка.
Онде  браві  огірочки
Заховались  під  листочки.
Трохи  далі  кабачечки
Розляглися,  як  бичечки.
Морква  чубчик  виставляє,
На  цибулю  поглядає.
А  квасоля,  горда  й  пишна,
Простяглася  аж  до  вишні.
Помідори  червоніють,
Бо  про  щось  інтимне  мріють.
А  картопля,  хоч  маленька,
Та  солодка  і  смачненька.
А  найкраща  кукурудза,
Розпустила  білі  вуса,
Піднялася  аж  до  неба.
А  мені  робити  треба.
Я  завжди  городу  рада
І  працюю  там  завзято.
90-ті  роки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024

Маленька хатинка…

Маленька  хатинка.
Над  нею  хмаринка
Униз  поглядає,
Вітусю  чекає.
А  дівчинка  Віта
Закохана  в  квіти.
Їх  в  неї  багато
Росте  біля  хати.
Ударила  спека,
А  дощик  далеко.
Пов"яли  всі  квіти.
Засмучена  Віта.
Зненацька  з  хмарини
Сипнули  краплини.
Йде  дощик  завзято
На  квіти  і  хату.
Радіє  дитина
І  квіти,  й  хмарина.
Така,  ось,  пригода
В  спекотну  погоду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024

Дар Прометея ( роздуми)

Я  в  дитинство  у  спогадах  лину.
Там  здивована  міфом  була
Про  прикуту  до  скелі  людину
Й  велетенського  птаха,  орла.
Прилітав  той  орел  до  людини
І  клював  нещасливця  у  бік,
Їв  печінку,  знущався  щоднини.
На  страждання  такі  Бог  прирік.
Дивувало  мене,  що  ті  муки
Мав  терпіти  герой  Прометей
Лиш  за  те,  що  дав  світло  науки
Він  суспільству  первісних  людей.
Вільнодумна,  розумна  людина
Захиститись  від  звірів  змогла  б,
Відрізнялася  б  від  бабуїна.
На  планеті  поменшало  б  зла.
Що  лихого  у  вчинку  героя
І  чому  Зевс  лютився  в  ті  дні?
Не  давали  питання  спокою
Тій  наївній  і  юній  мені.  
Згодом  старість  усе  пояснила.
Переживши  війни  каламуть,
Я  нарешті  той  міф  зацінила,
Зрозуміла  і  Зевсову  лють.
Не  за  те  покарали  титана,
Що  дав  людям  божественний  дар,
А  за  те,  що  увів  їх  в  оману
І  між  ними  побільшало  чвар.
Адже  знали  боги  достеменно,
Що  людина  в  душі  -  бабуїн,
А  інстинкти  тваринні  напевно
Призведуть  до  небажаних  змін.
Так  і  сталося.  Списи  і  пращі
Замінили  ракетним  вогнем.
То  ж  майбутнє  суспільства  пропаще.
Всю    планету  це  не  омине.
Ось  погляньте,  до  чого  нарешті
Вся  наука  людей  довела:
В  хижих  війнах  страждають  сердешні.
На  планеті  побільшало  зла.
Бабуїни  керують  цим  світом:
Ба  і  Тра,  Пу  і  Кім,  Сі  Цзиньпін,
Терористи  численні  "з  привітом"  -
Навіжені  любителі  війн.
Скільки  лоску  й  зазнайства  в  поганців,
Всі  штовхають  землян  до  війни.
Затівають  зі  зброєю  танці
Озвірілі  сини  Сатани.
Тільки  атомні  бомби  й  ракети  -
То  страшний,  руйнівний  механізм.
Та,  якщо  все  ж  вціліє  планета,
Побудують  знов  бабуїнізм.
То  ж  не  варто  було  бабуїнам
Дарувати  вогонь  на  добро.
Прометей  мав  би  знати:  людина  -
Хижий  звір  з  потаємним  нутром.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024

Я живу у війні…

Я  живу  у  війні.
Стан  цей  дуже  незвичний
І,  здається  мені,
Він  тепер    вже  довічний.  
Не  забуду  ніяк
Всі  жахливі  картини.
Ця  війна  хижий  знак
Залишає  в  людини.
Бачу,  ніби  у  сні,
Білий  шлейф  від  ракети.
Раптом  світ  потемнів.
Боже  милий  мій,  де  Tи?
Де  мої  діточки,
Де  сім"я,  де  хатина?
Всюди  трупів  шматки.
Замість  хати  -  руїна.
Ген,  біжать  по  стерні,
Мов  мурахи,  солдати.
Мить  і  -  вибух.  Рідні
Вже  нема  що  ховати.
Боже,  Ти  допустив
Нечестивців  до  влади!
Ця  війна  -  лейтмотив
Божевілля  багатих.
А  невизначеність
Не  дає  засинати.
Вража  витонченість
Нищить  душу  завзято.
Я  живу  у  війні,
У  страху  і  сум"ятті.
А  думки  -  руйнівні,
Як  вуглини  в  багатті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024

Спека

Літо.  Сонце  сліпуче.
Місто  -  пекло  ядуче.
Небо.  Там  ні  хмарини.
Треба  зливу  щоднини.
Квіти  спраглі,  понурі.
Вкриті  пилом  бордюри.
Не  дороги  -  пательня.
Місто  -  справжня  пустеля.
Раптом  знявся  гармидер.
Звідки  галас?  Дме  вітер.
Дощ  прямує  стіною,
Живить  місто  водою.
Вогко.  Ливень  вщухає.
Душно.  Жар  не  стухає.
Знову  спека  палюча.
Літо.  Сонце  жагуче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024

Пригадую, мені казала мати…

Пригадую,  мені  казала  мати:
"Тебе,  дитино,  нІ  за  що  кохати.
Негарна  ти  на  вроду,  не  струнка.
Важка  у  тебе  доленька.  Важка.
Я  знаю,  боляче  тобі  це  чути.
Кепкують  з  тебе,  судять  "добрі  люди",
Ти  бідна,  безпорадна  і  слабка.
Важка  у  тебе  доленька.  Важка.
Ти  на  людей,  дитино,  не  дивися.
А  з  долею  суворою  змирися.
Ти  не  така,  як  інші,  не  така.
Важка  у  тебе  доленька.  Важка."
Роки  пройшли.  Вже  матері  немає.
Печаль  старечу  душу  огортає.
Лиш  сниться  мами  усмішка  гірка
І  голос  каже:"Доленька  важка".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024

Як же мені остогид водафон!

Як  же  мені  остогид  водафон!
Та  й  київстар  теж  нітрохи  не  кращий.
Просто  знущаються.  Це  -  марафон:
Хто  більш  надурить  нас,  пенсів  пропащих.
Не  нажеруться  в  компаніях  тих,
Підло  грабують,  знущаються  люто.
Зараз  війна  і  до  всіх  бід  і  лих
Ще  й  ці  "спеці"  додалися  -  не  лЮди.
Пенсія  в  мене  -  копійка  тепер.
Як  тут  прожити?  Їй-богу,  не  знаю.
Господу  дякуй  за  те,  що  не  вмер,
Доки  сплатив  комуналку.  Гадаю,
Ще  треба  якось  купити  харчі:
КрУпи,  олію  і  борошна  трішки,
Також  картоплі.  Хоч  "пробі!"  кричи.
Ще  щось  потрібно  придбати  для  кішки.
М"яса  і  риби  не  їм  взагалі,
Щоб  не  розбився  бюджет  мій  об  рифи.
Спати  не  можу:  у  снах  чималі
Наш  водафон  (і  київстар)  піднімає  тарифи.

PS  Офіційна  відповідь  водафона  пенсу  (пенсіонеру  з  кнопочним  телефоном  
 2008  року  випуску):  "Для  налаштування  мобільного  інтернету  перейдіть  у  розділ  "Налаштування  мережі".  А  вільних  операторів  зараз  немає."  Фсьо!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024

Вишні

Червоні,  повні  соку,  вишні
Я  рву  в  садку.  Краплини  пишні
Дощу  торкнулися  руки.
Побігли  по  садку    струмки.
Цілує  дощ  принишклі  квіти,
Голубить  вишень  довгі  віти,
Мене  за  плечі  обійма.
Я  вишні  рву  вже  не  сама.
Червоні  вишні  соковиті,
Вологи  шлейфом  оповиті
І  дощ,  коханець  запальний,
Приходять  інколи  у  сни.

2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024

Пилинка

В  цьому  безмежно  прекрасному  світі,
Де  мерехтять  міріади  вогнів,
Ваблять  красою  таланти  і  квіти,
Я  -  лиш  пилинка.  Повірте  мені.
Крихітна  і  незавидна  пилинка,
Що  "животіє"  в  суспільстві,  "на  дні",
В  сонячнім  світлі  сяйне,  як  перлинка,
Й  щезне  безслідно  в  захмарені  дні.
Всюди  існують  подібні  пилинки.
Їх  не  побачиш  в  темнОті  нічній.
Промені  сонця  з  них  зроблять    перлинки,
Схожі  на  ті,  що  у  морі,  на  дні.
6.02.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024