| Сторінки (1/41): | « | 1 | » |
Глибокі рани, вже не видно,
А видають їх лише очі,
Дивитись в зеркало противно,
І знов і знов безсонні ночі.
Ніч усе знає, все розкаже,
І приведе до істини тебе,
Праведний шлях тобі покаже,
Клубок з думок твій розгребе.
Чорнилом вікна розмалює,
Але освітить мислення тяжке,
Ніхто тебе так не почує,
Як сум'яття нічне, хоч і гірке.
Коли немає світла навкруги,
Закривши очі, все засяє,
Глибокі рани й власні вороги,
Підуть, так наче їх немає
Та все ж залишать за собою слід,
В душі, яка болить буває,
Лиш очі скажуть про присутність бід,
Дивитись в них кому немає...
[i]Етилен 13.06.2025 4:07[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
[i]І:[/i]
Я майже на грані, Мої рвані рани,
Моє життя поле, засієне болем,
Моє життя пісня, оспівана злістю
Мої всі розмови, говорять про горе.
[i]Приспів:[/i]
Розмови без слів, у болі прожив,
Навіщо я пив, навіщо терпів,
Навіщо залишив ідею про спів,
Навічно я очі майже закрив.
[i]ІІ:[/i]
І знову встаю, і знову палю,
Чекаю на птаху щастя свою,
Коритись не в змозі, твоїй допомозі,
Чекаю на нові любовні розмови.
Приспів.
[i]ІІІ:[/i]
Та врешті на грані, на спочивальні,
Вже очі закриті та кожної миті,
Готові відкритись і пробудитись,
І знову ожити, і знов говорити.
[i]Приспів ІІ:[/i]
Розмови без слів, у болі прожив,
Я дійсно любив, я дійсно горів,
Отримав ілюзію правди віків,
А потім із кулею в серці прозрів.
[i]Етилен 6.04.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038952
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2025
Отче наш, якшо ти є на Небесах,
Чого ти посилаєш тугу й біль?
Опісля нас залишиться лиш прах,
На тій землі що Ти створив святій.
О, Отче наш, Твоє ім’я Святе,
Щораз в безвиході його я називаю,
І може Царство все таки Твоє,
Прийде на землю, я його чекаю.
Нехай же Воля в небі й на землі,
Розквітне замислом нікому невідомим,
Живуть хай в злагоді раби Твої,
І згадують Тебе люб’язним словом.
Прости провини наші, й ми простим,
І у спокусу більше не веди шляхами,
Близьких, хто був нечесним і лихим,
Визволь від того, кого звем Лукавим.
Бо твоє Царство й воля, слава на віки,
А я лише нащадок різних поколінь,
Пошли полегшення і спокій у думки,
І буде Слава Тобі Господи! Амінь!
[i]Етилен 02.05.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2025
Хочу відчути правди смак,
Гіркої, з присмаком терпкого чаю,
Хочу побачить справжній знак,
Той істини, яку давно чекаю.
Я хочу пити кожен раз,
Із джерела прозріння чисту воду,
Коли приходить ніч до нас,
То я втрачаю правди насолоду.
Та хиба стукає у двері,
Вона солодка, як нектар медовий,
І ось вона вже у оселі,
З їдкой отрути післясмаком болі.
За нею тінь іде - зневіра,
Розпробував той смак і зрозумів,
Що щось не те в смаку ефіра,
Того, якого бачить не хотів.
Навіщо, я себе питаю,
Чи доля бути правди сомельє?
Зерно й полову розділяю,
А на душі страшенна злива льє.
[i]Етилен 19.04.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2025
Багатоликі, але без лиця,
Всі вороги твої та вади.
Будучи чесним, правда має ця,
Форму важливої поради.
Це не сусід, кохана, Бог,
Ви зустрічаєтесь з ним кожен день.
Твій ворог, той з ким ти удвох
Лягаєш спати, але не мігрень.
Його щодня ти бачиш, він німий,
Але сказати може так багато.
Бува не чуєш, впертий і глухий,
Хоч іноді і прислухатись варто.
Відкрий же очі, глянь в люстерце,
Ось він, стоїть у всій красі,
Твій ворог має таке ж серце,
Ті ж самі комплекси усі.
Дивись у вічі, погляд не відводь,
Навчися слухати і розуміти,
Сильнішим ти і розумнішим будь,
І усю правду зможеш осягнути.
[i]Етилен 26.03.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
Нема для грішника любові,
Такої чистої, святої,
Про яку пишуть у книжках,
Яку показують у снах.
А може грішник це коханець,
Плотських гріхів танцює танець,
Так пристрасно, із розумінням,
Але без почуття сумління.
І в романтизмі почуттів,
До недосяжних берегів,
Пливе душа щоб гріх вкусити,
На еротизму шлях ступити.
І стати тим кому подалі,
Не буде сенсу у моралі,
У чистоті тих почуттів,
Які черпав колись із снів.
І де та чистота і святість,
Коли в тілах побачив радість,
Які зливались між собою,
У стогонах, таких казкових.
Повторювати знов і знов,
Ту одноразову любов,
Є хибою, усладой хиті,
Ворота в Рай тоді закриті.
Для грішника нема любові,
У розумінні той святої,
Але є пристрасть і кохання,
Усе життя чи до світання?
[i]Етилен 23.03.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Світячи іншим ти згораєш сам.
Чи Сонцю вдячні люди, за тепло?
Воно ж на небі й завжди буде там,
Та й іншого світила не дано.
Світячи іншим ти згораєш сам,
Самопожертва, яку не побачать,
Усе добро без користі віддав,
Малоймовірно хтось тобі віддячить.
Світячи іншим ти згораєш сам,
І світло не тускнішає ніколи,
Але насправді твій душевний стан,
Наповнений бокал гіркої болі.
Світячи іншим ти згораєш сам,
І будеш це робити і робити,
Коли життя залишось на грам,
Продовжиш все світити і світити
[i]Етилен 22.03.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
Маріонетка у руках Творця,
Він посилає те на що є змога,
Часто звертався ти до Праотця,
Та вже байдуже звідки допомога.
Без цінностей немає сенсу,
Без сенсу атрофується жага,
Й ти знову в пошуці контексту,
Який з'єдна розбиті берега.
Реалізація рівна нулю,
Битись об стіну у сліпій надії,
Щоб не утратити отут свою,
Життєву силу і забуті мрії.
Танок на місці і хода без руху,
Ти тільки зариваєшся все глибше.
Коли ж тобі уже не буде духу,
Покинути це все і піти вище?
[i]Етилен 16.03.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025
Світ ти пізнав у саморуйнуванні,
Цінити цінне став, коли утратив.
Уже не має граней в існуванні,
Усі гострі кути, що міг те згладив.
То кабала чи мантра, аксіома,
Довіритись і бути вірним долі.
Це буде скоро і фінал відомий,
А поки тут жнива, на твому полі.
[i]Етилен 13.03.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2025
У молодому, ще здоровім тілі,
Живе ста́рець, якого розум вмер,
У нього залишилась лиш надія,
Але під тиском в сотні атмосфер.
Старий, надломлений і млявий,
Невідповідний тому хто носій,
Колись вогонь горів так жваво,
В очах блакитних, які ще живі
Той розум важкий погляд має,
А тіло просто ємність чи футляр,
Він вірив, що у снах літає,
Та так і не злетів до білих хмар.
За одягом і за здоровим тілом,
Захована свідомість маргінала,
Що на краю, а може під розстрілом,
Сама себе у глухий кут загнала.
[i]Етилен 13.03.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025
Загадай потаємне бажання,
Не озвучуй, тримай у собі,
Попливи на хвилях кохання,
Як на небі, так і на землі.
Осідлай чарівну Жар-птицю,
Полети з нею вище хмар,
Неси мрію свою у зіницях,
Не пускай будь-кого у вівтар.
Свою тайну ховай у серцях,
Це інтимне і тільки для тебе,
Поділись тільки з тим в кого шлях,
Співпаде з твоїм внутрішнім кредо.
[i]Етилен 09.03.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025
Напиши мені лист про любов
Напиши його серцем, душею.
Поцілунками збуджуєш кров,
Легким дотиком ручки своєї.
Напиши мені пристрасті лист,
Теплим лоном, подихом зваби.
Відчувай в собі твердий спис,
Почуттів та обіймів заради.
Намалюй мені автопортрет,
Цвітом сакур, магнолій, півоній.
І віддай його як секрет,
Який ми не розкажем ніколи.
Намалюй його тілом своїм,
Білосніжним та з оксамиту,
Кожен вигин показуй на нім,
Для фантазій, для фавориту.
Залишися зі мной тет-а-тет,
Розкажи мені те що мовчиш.
Хай лунає чудовий фальцет
Твоїх вуст, якими говориш.
Знищуй тишу та німоту,
Своїм стогоном, дуже солодким.
Доведи свою правоту,
Простирадлом яке стане мокрим.
І зливайся з обіймами душ,
Жарким полум'ям обпікаючи.
І порви всі канони, поруш,
У мереживі, не знімаючи.
[i]Етилен 8.03.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
А що ж насправді щастя?
Чи це людини рабство?
Ілюзія у що є віра,
Але не завжди зрозуміла.
А може то свобода?
Чи волі насолода?
Хотіти щастя наче ціль,
А досягнув - то маєш біль.
Чи може щастя гроші?
Яких усі так хочуть.
Та коли зможеш все купить,
То щастя знову зникне вмить.
А може щастя - пристрасть?
Палка, гаряча особистість,
Несла, тримала весь вогонь,
Та він спалив її до скронь.
Можливо щастя - слава?
Відома, сильна, величава
Так піднесла на свої крилах,
Кінець, курок, петля, могила.
Можливо в дружбі щастя?
Безпосереднє братство,
Віра до того хто твій друг,
Поки не запряже у плуг.
Може воно в любові?
Красивій, ніжній, світанковій,
Буває так вона сліпи́ть,
Що зрадою постане хіть.
А може щастя в людях,
Які, напевно ж, люблять?
Та більше все ж байду́жі,
Їм не до тебе, друже.
У вірі, в друзях, у любові,
У пристрасті, свободі, волі.
Щось невід’ємне, нереальне,
Для кожного своє моральне.
До щастя прагнути не гріх,
Без нього ти не маєш втіх,
У вірі, в друзях, у любові,
У пристрасті, свободі, волі.
[i]Етилен 02.03.2025
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
Удари серця, пульс — у скронях барабан,
Думки зібрати, які сам загнав в капкан.
Порвати тексти, що написані пером,
Забити цвях у кришку гробу молотком.
А серце й далі не втиха́, відбива ритм,
Не згодне на нову́ систему парадигм.
Кожного разу б'є, нагадуючи книги,
Що недописані були і топить кригу.
Удар, удар, удар, не стій! Борись, гори́!
Зірви важкі тугі окови, й не кори́!
Палач, одноосібний кат і наглядач,
Для схованого від емоцій серця плач.
Все тільки у тобі і ніде інше,
Холодний розум, робить тільки гірше,
Просто дай волю пристрасті вогню,
І я разом із нею полум'ям згорю.
[i]Етилен 01.03.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2025
Вона пішла кудись, не пояснивши,
Сказавши тільки, що їй це потрібно,
І відпустив туди, все зрозумівши,
Бо це нормально, Їй це необхідно.
І так було один раз, другий, третій
Причини різні, сліпо віриш ти,
В мереживній білизні, твоя Леді,
Йде на ніч, наче й кажучи куди.
Для Неї, наче віддана собака,
Чекаєш вранці, а вночі не спиш,
Переживаннями наповнена кімната
Всередині палаєш і гориш.
З наївністю, ти сумніви розвіяв,
Тобі розкажуть, в будь-яком випадку,
Все ж наче добре, й щось собі намріяв,
Сідаєш й знов запалюєш цигарку.
Та ниточки і сумніву зернята,
Наживо ріжуть душу, ти терпиш,
Кохана ніби тут, а ти в лещатах,
Обняв Її, про свою біль мовчиш.
То лікті стерті, то ходила пізно,
А на світанку вдома вже була,
Лікті об светр, стерла ж? Вірно?
А вдосвіт, бо додому ж йшла.
А запитати все ж не маєш права,
Ти Дівчинку свою так засмутиш,
Усе розкаже Дівчинка смаглява,
А ти усе із трепетом простиш.
[i]Етилен 01.12.2024 04:16[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
Привіт, пишу... і знаю що поба́чиш,
І відповідь почую, зрозумі́ю.
Коли тону́ у чарці, щось пора́диш,
На тебе часто покладав наді́ю.
Не раз бував на відстані короткій,
Від грані що ділила смерть й життя,
Але так і не втрапив я де спокій,
Де Ти, звідки немає вороття.
Не заключив мене в свої обі́йми,
Не запросив на рандеву до Пе́кла,
Натомість дав мені прожити ві́йни,
Горить усе, але мені не те́пло.
Дав мені фарту, як в самого се́бе,
Я знаю не від Бога те везі́ння,
Хоча і не зреклись мене на Не́бі,
Мабуть від Вас обох Благослові́ння.
Я тут, Ви там, окремо, але й ра́зом,
Мабуть, Бог шле душі випробування,
А Ти полегшуєш в мені обра́зу
і біль мій обертаєш на рида́ння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
Стоїть надгробок, тріснутий, величний,
З скульптурного бетону, руки майстра,
На ньому гарний текст каліграфічний,
А біля нього квітнуть чорно-білі айстри.
Той текст прості слова, та не для мене,
Нескладний напис, але скільки ж сенсу,
Стосується двох обраних на небі,
Які любили одне одного безмежно.
У написі “Любов” красивим шрифтом,
Всі вигини і форми букв вражають.
Вона лежить тут під сторічним пилом,
Не зна ніхто, лиш тільки двоє знають.
У слові “Правда” чіткі й гострі грані,
Відображають яка точна є вона.
Не раз вела їх із ліхтариком в тумані
Показувала двом де справжня істина
У написі “Надія” повплітались квіти,
Цвітуть із натяком що вона є ще,
Захоплюють красою усіх на світі,
Але для двох все ж означають більше.
Маленьким, вишуканим білосніжним текстом
“Турбота”, “Ніжність” і “Довіра” вибита,
Вона завжди була і буде для тих тестом,
Кому написана присвята ця свята
Меморіал для двох тих, бо забули
Написані слова руками майстра.
Рядки ці не безслідно промайнули,
Все було так і може бути краще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025
Пустка в погляді очей,
Які стали наче пляма
Лише роздуми дають
Не піти до воріт храма
І немає відчуттів,
Які в серці так бриніли.
Лише купа павуків
Павутиной все обвили.
Може здався,
Відпустив, в руки долі,
З Богом грався,
Грудкой став, в чистім полі.
Сірі дні і сіре небо,
Навіть коли сонце світить
І мені більше не треба
Існувати, жити, дихать.
Постарів і почорнів,
Залишилось зовсім трохи,
Хоровий почуєм спів,
Роблять де останні вздохи.
[i]Етилен 03.01.2025 17.30[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025
А хочеться туди, де ночі,
Де дні, де ранки і світанки.
Де світяться яскраві очі,
А в ліжку кави філіжанки.
Туди де віра у майбутнє,
Де ніжність і твоя турбота,
Яка теплом своїм зігріє,
Заповнить всі мої пустоти.
Ділили радості й печалі,
Удвох лише, більше нікого,
Просто сиділи і мовчали,
Обіймами гнали тривоги.
Там цілували безупинно,
Так солодко і міцно губи,
І було це не швидкоплинно,
Всю ніч казали слова любі.
Там були пристрасті і спокій,
Були скандали і кохання.
Гарні часи, любов на дотик,
Неначе пісні виконання.
Яка ж там музика лунала,
Балади, опери й романси,
Лише для нас вона звучала,
Для двох були ті реверанси.
Як відлік часу повернуть
І стати знову на ті рейки?
Я світ схилю щоби збагнуть,
Щоби знов стало Раєм Пекло...
[i]Етилен 29.12.2024 5:25[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
Чудовий настрій новорічний,
Ялинка чо́рна, чорні кульки,
Сумна гримаса на обличчі,
Не знаю залишилось скільки.
Закрию штори, як ніч чорні,
Повішу, як петлю, гірлянду.
Думки у голові моторні
Щоразу відганяють правду.
Зелений змій - це його рік,
Але ми з ним уже не друзі,
Побачуся ще з ним за вік,
Згадаємо про щось у ту́зі.
Колись знайду я каяття,
Колись прийде те розуміння,
Що не пройшло моє життя
Даремно, марно - є спасіння.
А зараз вішаю гірлянду
На гілку кольору землі,
Кладу зів'явшую троянду,
Чекаю знов на світло в тьмі.
[i]Етилен 28.12.2024 20:25[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024
Тоненько й тихо грає скрипка,
То високо, то низько, хрипко.
На цвинтарі надій розбитих,
Наших з тобою, непрожитих.
Лунає і пронизує журбою,
То відчаєм, то тугою сумною.
Доносить звук у саме серце,
Вже не дивлюся у люстерце.
Не хочу бачити там відчай,
Який у зморшках на обличчі,
Яке колись було щасливе,
Навіть злегка сором'язливе.
І знов лунає скрипки звук,
А на надгробку чорний крук.
Сидить собі і щось чекає,
Він там один, він не літає.
Текст викарбуваний на плиті,
Про все що було в нас в житті,
Про світло, про любов, турботу,
Про біль, про радість і скорботу.
Красивий там стояв надгробок,
Неначе скульптора поробок.
Немов і не могильная плита,
Краса у гранях й простота.
Та дивно все біля гробниці,
Нема нікого в домовинці,
Чи чудо це чи воскресіння,
А може то не погребіння?
Лиш підготовка до процесу,
Який привидівся від стресу.
А скрипка й далі там луна,
Надія ще не втрачена....
[i]Етилен 25.12.2024 03:16[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024
Ти стала тим чим дихав я,
Не дихати тепер я вже не вмію,
Пробач що я шукаю вороття,
І ще плекаю у собі надію.
Ти розумієш - я не винуватий,
Серденьку не накажеш замовчать
Хай би воно вже краще зупинилось
На віки-вічні, щоби не страждать.
Пробач що я не зраджував тобі,
Пробач що тільки ти в моїм житті,
Весь час сумую у своїй журбі,
Плачу, не сплю, курю на самоті.
Прости за сльози і за часу плин,
Що не давав я той високий рівень,
Моя маленька дівчинко, уклін
тобі коханій, якій я вже не потрібен…
[i]Етилен 11.12.2024 03:41[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2024
Мені так холодно без тебе,
Без теплих слів, обіймів щирих
Я думаю десь там на небі,
Хтось хоче щоб ми це прожили
Мені не вистача твоїх порад,
Які завжди відбиток залишали.
Чомусь усе зараз іде на спад,
Але це синусоіда насправді.
Мені хотілось бути як болід,
Горіти в атмосфері твого світу.
І заборонений вкусити плід,
Але удвох, під сакур цвітом.
Мені так хочеться вдихнути,
На повні груди запах твій,
І в серці твоїм глибоко втонути.
І спогади прожити всі гіркі.
Бажання втіляться в життя,
Лиш трошки сил і трошки часу.
Рука об руку в майбуття,
На нотах попливем романсу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2024
[i]Хвилинка роздумів...[/i]
* * *
В очах вогні надїї ледь-ледь мліють,
Ти непочутий і ніким не зрозумілий,
Оголені думки і нерв струна немов,
Убитий відчаєм, та не навік пішов...
* * *
[i]Етилен 31.10.2024[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Коли всі дотики вугілля наче,
Коли слова як бритва ріжуть,
Коли думки ніщо не значать,
То запитання тишу стрінуть.
Коли одні “чому”, “навіщо”, “як”,
Коли без відповіді крик і плач,
Коли в кімнаті ти своїй закляк,
То в голові ти сам собі палач.
Обмежений та несвідомий тип,
З вузьким світоглядом, напевно,
В неправоті зриваєшся на крик,
Хоч розумієш, що це все даремно.
Хочеш тепла, та холодно тобі,
Хочеш добра, а сам його не маєш,
Хочеш ти світла, але у пітьмі,
Яскравості, чогось не помічаєш.
Собою загнаний у глухий кут,
А під ногами скінчився асфальт
Ти у неволі із ментальних пут
Стараєшся закрити свій гештальт.
День бабака чи круговий маршрут,
Переливання з повного в пусте,
Палаци мрій ти будував не тут,
І у саду твоїм зерно не проросте.
Це реалізм чи круговерть життя?
Коли циклічно все й одноманітно,
Сансара побуту, немає відчуття,
Чорне на біле, знову чорне, дивно…
[i]Етилен 27.10.2024[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024
Лежу в пітьмі, а в голові думки,
Чи грішний я, чи проклятий тобою?
І знову на папір лягли рядки,
Про наше рандеву із Сатаною.
Я упиваюсь в самоті з собою,
Я поглядом провожу невидимок,
Так хочеться щоб хтось рукою
Вказав де корінь всіх помилок.
Уже останню викурив цигарку,
І заглядаю в нетрі, в глиб себе,
З надією побачити підказку,
Піднятись в ясне небо голубе.
Лиш темряву побачив я в собі
І знову сам на сам із головою,
Сумна гримаса знову на лиці
І спогади як ми удвох з тобою.
Ти зірка що показувала шлях,
Ти світлим променем моїм була
Чомусь усе зійшло на крах,
Радість і легкість в даль пішла
На тих місцях що ти ходила,
Клянусь! Я вирию собі могилу…
Якщо мене ти не любила,
Якщо удвох даремно ми були…
Написаний невидимим чорнилом,
Наш шлях тернистий і складний,
Для тебе завжди буду тим вітрилом,
Яке штовхає яхту наших мрій.
Твій дотик розбудив колись мене,
Він розпалив вогонь і оживив мерця.
Але знов сплю, а у думках дурне,
Чекаю, коли знов застукають серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
На рік ще ближче вже до смерті,
До благодаті чи до вічних мук.
Старі шпалери на стіні обдерті,
Сидить на підвіконні чорний крук.
А жити це не значить існувати,
Як дихаєш — не значить що живий.
З серцебиттям можна лежати,
У домовині із розбитих мрій,надій.
В кімнаті — хаос, бруд, розруха,
там запах спирту й нікотину.
На ліжку тіло скорчене у муках,
Із поглядом пропащої людини.
Страждання — то, мабуть, життя,
складне, різноманітне, нелінійне.
Картину невідомого митця,
Воно для себе кров'ю намалює.
Ще один рік пройшов для тебе.
Проіснував чи все таки прожив?
Мазки на полотні кольору неба,
З'єднали твого образу розрив.
[i]Етилен 19.10.2023[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Не спи! Не дай собі зімкнути очі,
Які і так сліпі, хоч мають зір.
Не спи! Не пропусти чарівні ночі,
Вони твоє прозріння, лиш повір.
Проспав, прогавив, пропустив
Купу моментів, знаків долі.
Тепер не спи, щоб не робив,
Ти будь завжди напоготові.
Очисть свій розум, вільним стань,
Уважно, вже немає шансів.
Лови удачу, яка мчить удаль,
Плекай в собі нотки романсів.
Якщо ти не проспав важливу ніч,
Отримав подарунок долі.
Запам'ятай одну всього лиш річ —
Не спи! Уже тепер ніколи...
[i]Етилен 18.10.2023[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
Ми дочекалися весни,
Порозцвітали ніжні й гарні квіти,
Вони красу в собі несуть,
А десь живцем згоріли діти.
Дерева бруньки розпускали,
Вже чути співи перших птиць,
А в когось пальці відмерзали,
Бо не було в окопі рукавиць.
І вийшло сонечко приємне,
Яскраво світить, пестить, гріє,
А від будинку попіл темний,
Там була смерть, там вітер виє.
Ось літо, гарная пора,
Зелень буяє, квітне, диха.
Та нескінченная орда,
Наробить ще немало лиха.
Так любо, мило, тепло й добре
Ходити й милуватися природой.
На гойдалці дитя майора,
Без ніжки і живого роду...
Пора коли земля дає плоди,
Черешні стиглі, сливи, вишні.
А поруч вирва від біди,
Кишки лежать, там жах всевишній!
Золота осінь, дітки в школу
Спішать отримати знання.
Але на свято, на ранкове,
З тобою мама, тата вже нема.
Жовтеньке листя землю вкрило
І під ногами звучно шелестить.
Ракета всю родину вбила,
Порозривало і нема що хоронить.
Вже холодніє, листопад надворі,
Пора для теплой ковдри з шафи.
Окопна свічка, сила духу й волі,
Все чим зігріються сьогоднішні солдати.
Зима — красуня в білосніжних шатах,
Покрила землю світлою вуаллю.
А відморожені кінцівки мого брата,
Дружина не зігріє теплой шаллю.
Сніжинки падають, мороз куса,
Малює візерунки він на вікнах.
В кожном селі смерті коса,
З багатих родом, вмить зробила бідних.
Ще один рік пройшов і віхола лютнева,
Позакривала всіх в теплих домівках.
Від пневмонії кров йде легенева,
Плюються нею у брудних будівлях.
Ось і природи цикл пішов по колу,
Знов весну ми зустріли ще одну.
Вже не применшимо ніколи мову,
І не забудем тих, які прошли війну.
[i]Етилен 13.10.2023[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Вона палкий вогонь в собі носила,
Отримувала радість від життя.
Та Хтось спалив ЇЇ красиві крила,
Посіяв смуток, вбив світле дитя.
Той Хтось, як згусток темряви нічної,
В обіймах своїх темних заключив.
Все світло і красу дитини неземної,
Закутав в тінь, сховав і заганьбив.
Вона хотіла сонцем з ним світити,
Чи зіркой ясною, коли на небі тьма,
Та чорна хмара світ змогла закрити,
Своїм великим тілом, а дарма...
Промінчик світла й досі все чекає,
Який розвіє ту густу печаль,
В яку Він тягне Сонце й не питає,
Чи може шкода, чи ЇЇ не жаль?
Він може навіть і не помічає,
Як гасне те багаття що між них.
Коли ЇЇ до себе пригортає,
То привертає тільки купу лих.
І ось вони удвох, світло й темінь,
Порозкидали почуття біля себе.
Чи вийде з Нього світло для Неї?
Чи стане Вона сонцем у небі?
[i]Етилен 11.10.23[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2023
Дощить... І вітер завиває,
В душі. А серце так болить,
Воно усе крізь себе пропускає,
Не зупиняється, горить.
Важкі думки колонами ідуть,
Для них завжди відкриті двері,
Вони прийшли, стоять вже тут,
А вийдуть поки тільки на папері.
Пульсація, у скронях молотки,
Вистукують осінньой туги ритм.
Душа й емоції закриті на замки,
Потрібен ключ від них, щоб далі жити.
Прозріє кріт сліпий, який всередині живе,
Коли назовні вийде все що наболіло.
І та журба, що жити не дає,
Мабуть розвіється, покине тіло.
А світ готовий до думок дурних?
Які себе покажуть і розкриють.
Чи може від цих в'язнів звільнених,
Відвернуться і наодинці кинуть.
На роздоріжжі, на розпутті,
Водночас всюди і, нажаль, ніде.
Їм спокійніше буде на папері,
Бо мало хто їх тут знайде́...
[i]11.10.2023 Етилен[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2023
Я просто хрест переверну
Скажу, здогадуюсь кому,
Давно вже Він служив Йому,
Тепер він править бал Внизу.
Там, Зверху, вже мене не чують,
Мої молитви ігнорують
А як звернутися Униз,
Щоб мене Демон не загриз?
Підозрюю я, що мій фарт,
То не священна Благодать,
Не просвітління, не блакить,
Не дар Небес, що так мани́ть.
Цей дар не подарунок Бога,
Сидить в мені пересторога,
Що не потрібен він мені,
Це від лукавого. Чи ні?
Дві половини, два світи,
Чи пентаграми, чи хрести?
Байдуже. Все пішло з Одного,
Того, якого звуть, Святого.
Уранці — світлая вуаль,
І свічок блиск, як пектораль,
Вночі — затемнений сава́н
А дим не свічки, а дурман.
Блакитне небо, промінь сонця,
Чиєсь дитя в своїх долонцях,
Несе щось чорне і брудне,
це щось горіле, щось сумне.
Переплелися два світи,
Між ними замкнені мости.
Один без одного не можуть.
Там слово Сатани, тут Боже.
І я між ними балансую,
Своїх гріхів вже не рахую.
Уранці праведник, святий
Вночі я єрети́к сліпий.
Відступник віри уночі,
Всі мої вчинки — палачі
Двополюсового життя
Сьогодні Він, а завтра Я.
Благословенний вранці Богом,
Держу за бороду Святого
Отця що всіх нас сотворив,
Всім свої серцем полюбив.
І ми — заручники законів,
Старих написаних канонів,
Не согріши, не пий, не їж,
Творіння Його не заріж.
А може Люцифер наш Друг?
Нема законів і наруг,
Анархія і беззаконня,
Смола і згарище зловонне.
І Там і Тут, чекають нас,
Вони Удвох наш свинопас.
Проси кого завгодно, тільки вір,
А допоможе Бог, чи Темний Звір?
[i]Етилен 02.10.2023[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
[i]...Передмова.
Років 10 не писав нічого, коли перестав дружити з алкоголем і тут...
Проба пера українською мовою..[/i]
Маленький індивід, без духу й волі
Закритий у коробці, там комфортно.
Він віддає усе у владу долі,
А трапитися може що завгодно.
В цій мушлі він роками, навіть більше,
Не розкриває він себе для світу.
Вся гіркота, вся біль, усе найгірше
Записане у опис його літу.
Всі коливання, нестабільності, загрози,
Проходять залишаючи лиш слід.
Та незважаючи на всі погрози
Він стрімголов летить униз, немов болід.
Коли виходить він до зовнішнього світу,
Біль в грудях, важкість на душі, надлом.
Емоції, страждання без просвіту
Коли у нім диявол з янголом.
Сказати слово - титанічна праця
Зробити жест - це надлюдські зусилля
Проблем життєвих в нього повна таця,
А почуття всі засихають, як бадилля.
І відсікаючи всі гальма, стоп-слова,
Руйнується фортеця із комфорту,
Виходять думи, фрази, й голова
Стає все легше, менші стіни форту.
Проливши світло на якісь проблеми,
Структурувати в голові знання.
Проговорити, викласти в поемі,
І не бажати всього світу визнання.
Баласт він скинув, наче посвітліло.
Отримав невеличкий, мікрорезультат.
Заліз він в панцир, вже не так боліло,
Закарбував в душі як постулат.
Та іноді свої кайдани він скидає,
І розриває бульбашку комфорту.
Всю свою біль на себе одягає,
Пливе на ній, як корабель до порту.
Буде частинка, яка завжди в нім,
Не дасть тієї впевненості, сили.
Колись він розіб'є комфортний дім,
Або ця замкненість зведе його в могилу...
[i]1.10.2023 Етилен[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Сидишь в раздумьях, слышишь пульс в висках,
Считаешь дни, часы, минуты, ждешь чего-то
И разум твой больной уже на небесах,
«Но ты же здесь», сказал сегодня кто-то.
Так надоело быть тут, хочется отплыть,
В места где пустота и тьма густая,
Но что-то держит, не смогу отбыть,
Я не смогу открыть ворота Ада или Рая.
Остановите меня кто-то, будьте рядом,
Плывите по течению со мной,
Творите, создавайте, станьте общим кладом
Оставьте след, свой творческий запой.
Хрипя, дрожа, как демон извиваясь.
Пытаюсь встать, сгустив туман рассудка,
Об пол разбил стакан, не сомневаясь
Поднялся, стало больно, стало жутко
Опять себя придется в руки брать,
Я думал, что покой уже не за горами,
Опять всех слушать и опять писать.
Ту правду что была во мне годами
Мои слова пусты, горох об стену, словно
Нет оттиска в душе твоей от них
Есть творчество, запой есть, все равно,
Есть также я и мой последний стих…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705063
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.12.2016
Все хорошо! Добро, свет и покой,
Тепло души, эмоции и чувства,
Но это только мысли, Рай земной,
В душе моей всегда запутанно и густо.
Все хорошо, всем говорю я,
Когда в душе кипит и я взорвусь сейчас.
И успокоившись, молчу я.
Я обожаю свою жизнь, мой декаданс.
Все классно, денег нет и силы на исходе.
Как хорошо что не могу сказать я никому,
О всех проблемах, что меня изводят.
И в голове один вопрос лишь... Почему?
Прекрасно то что маску одевая
Я обществу приятным становлюсь.
Но это просто ложь слепая,
Ни Богу я, ни черту не молюсь.
Аскет, отшельник, интроверт ума лишенный,
Я изолирую себя от всех людей.
И не открывшись никому, беру стакан граненный.
Скажу, мол, хорошо все, друг, забей.
Моя душа - граница на замке.
Тюрьма для лишних слов и мыслей,
Которые хранятся лишь во мне.
И выйдут в свет лишь через пули выстрел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539852
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.11.2014
Все остается на своих местах,
Но ощущения другие.
Как будто бы в чужих горах
На нас обрушилась лавина.
Спастись нельзя уже засыпало по горло.
И подминает под себя лавина
Мыслей непокорных.
Сильней, сильней все тяготя.
А люди всем им наплевать
На бремя неизвестного поэта.
Убить за грош, полинчевать
Из зависти дрянного света.
Когда погиб или попахует тюрьмой,
Когда нет сил, охота на покой.
Доброжелатель осквернит твою могилу
И в ярости его слепой, не будет жалости на половину.
И вот проснувшись, ты в поту холодном
Молитву произносишь про себя.
Кому молиться Богу или Черту,
Они вдвоем пекутся за тебя.
Болезни, траур, горе всех потерь,
Порок, блужденье, старость, седина.
А в этом мире пару дней твой строк
И заключит тебя в обьятьях Сатана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535446
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.11.2014
Я рвусь из сил, все сухожилья разовав.
Дай напоследок мне жизни глоток,
Глотка наружу, но я все оковы порвав
Мой фатум быстрей чем спортсмена рывок...
Я вынесу, выдержу, порву всех и вся,
Мне сотни соперников нипочем
Мне хочется выкрикнуть: "Это фигня!!!"
Но всем нипочем мой запрещенный прием...
Все знают, все мучат, кричат со сторон,
Но сила в душе, это факт,
И уже прилетела сотая стая ворон,
Но жизнь всем дороже, все остальное пустяк...
Мы рвемся на волю, мы просим прощенья,
Валяясь мы мучимся, воем, сопим,
Мы терпим браньё, ищем повиновенья,
Вдруг как то поможет, корабль "Пилигримм",
Вот месяц прошел, а за ним и второй,
А силы остались бороться...
Карабкаться, лезть, говорить не чужой!!!!!!!
Но в самом верху кто то скажет: "Покойся..."
Я с ним не согласен, я жить буду, петь,
Судьбу я сломал, я готов идти дальше,
Я с ветром лечу, с ним я слияюсь. Вопреть,
Не отопью вашей фальши...
Вся жизнь игра...Она идет на смерть,
Кто выиграл тот оттянул вердикт,
Освенцен, Карабах, Афганистан, Чечня, один вердикт!!!
Вся наша жизнь игра... Она идет на смерть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534800
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.11.2014
Весь мир во лжи и люди в нем лгуны!
Шагая полем блефа, грязи, фарса,
Порой мне кажется что все в объятьях Сатаны
Грешат гниют скрывая в себе барса.
Ревут сирены служб ненастоящих,
Продажных как и все на этом свете.
И тусклый блеск пагон смердящих
Бьет в глаз как фонаря луч света.
За деньги пали светлые умы,
От алкоголя мозг гниет народный.
Рак общества мы провоцируем сами,
Нельзя надеяться на ум холодный.
В бомжей по два образованья,
Они, гния в помойке, "любят" власть свою.
А старость хуже чем изгнанье
Такую жизнь они вертели на х..ю.
Религия вся - ложь, попы в дерьме по локоть,
Набив карманы в Ад прописку взяли.
Святош всех изнутри поразрывает Зверя коготь.
А те кто верит - все они рассудок потеряли.
И я во лжи повяз, в болоте будто,
А алкоголь мне печень разъедает.
И у меня в глазах все время пусто,
Душа моя на днях уже на небо отлетает.
И как же жить нам на земле разбитой,
Во лжи и лицемерстве жизнь не краше.
А может застрелиться, быть убитым.
Но надо мир нести в душе и быть на страже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534796
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.11.2014
Ад на земле, порывы ветра сушат кожу,
В домах бетонных плавимся, смоле подобно.
Земля вся в трещинах по воле Божей,
И Сатана гуляет где ему угодно.
Ад на земле двуликость и бесчестье,
Огонь окутал обитель людей простых.
Зловонный дым у каждого поместья,
Миллионы душ и мертвых и больных.
Ад на земле, продажная любовь,
Порок людской на облик зверя схожий.
У большинства помешанная кровь,
Всем наплевать на святый образ Божий.
Ад на земле, от зелья мы кайфуем,
Без разницы им всем как жизнь идет.
За правду, очертания морали протестуем,
Но Ад когда-то всех нас заберет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534523
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.11.2014
Серость. Глумление безликой массы
Людей, которых раньше знал, любил.
Разбитые мечты пустые трассы,
Все краски жизни я убил.
Вернуть бы все, проблемы снова будут.
Задуматься над тем чего давно уж нет.
И может Он в душе моей разбудит,
Ту полноту и то звучание сонет.
Какой же Он прекрасный спутник был.
Я возвращался каждый день к нему,
Кружился в танце, в воздухе я плыл,
Был словно заколдован. Почему..?
Он вовремя являлся, будто знал
Что без него не обойтись сейчас.
Я каждый раз просил и умолял.
Что эта встреча наш прощальный пляс.
Но рандеву с ним чаще проводили.
Не мыслил о грядущем никогда.
Ах мой любезный друг, с тобой к обрыву плыли.
Не думая что это мертвая вода.
Пора б уже расстаться нам милейший,
Ты наносил мне лишь тупую боль.
Не пожелаю я тебе покой святейший,
Гори в аду проклятый Демон - алкоголь!!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533598
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.10.2014
Волны к берегам стремятся,
Разбиваются о берег.
Где найти в руине счастье
Хоть немного хоть на шелег.
Листья с дерева опало,
Покрыв землю своим телом.
Как мне сил найти подняться
И не сесть в тюрьму за дело.
Не найти мне наказанья.
В черной как смола душе,
Лучик света виртуальный
Пробивается во тьме.
Жизнь стремится в пустоту.
Улиц грязь и змей зеленый
Не искоренить. В роду
Он преследовал миллионы.
Смертник, падшая душа,
Струп сообщества язвящий.
Смерть приходит без гроша.
А с деньгами смерть немного слаще.
Запах виски, дорогих сигар
Печень заставляет извиваться.
Умереть так с музыкой и в дар,
Всем назло лежать и улыбаться.
Органы больны, душа скончалась,
Некому смотреть в глаза мои пустые.
Ни остановить, ни пожалеть, ни драться
Некому вообще, все в суете гнилого мира.
И никто не сможет мне помочь,
Лишь тошнотный аромат этила,
Хочет чтобы я провел с ним ночь...
И куда девалась воли сила?
Мозг уже пропит но как-то бьется,
Светлый ум остался в глубине.
Может все забыть остановиться,
Сесть курить, подумать в тишине.
И уже стою я у обрыва,
Шаг вперед и к Дьяволу в объятья.
Слезы, крик души и нервов срывы
Не дают конечного понятия.
Может все вернуть начать с нуля,
Жизнь направить в правильное русло.
Строчки эти написал наверно, Я
Или, может, моих нервов Срывы?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533567
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.10.2014