| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Моя Планета – це мій дім,
Всі рідні душі живуть в нім.
Немає ворогів, тиранів,
Сепаратистів, окупантів!
Забули люди, ви призначення своє,
Бо сил нечистих право панує.
Хіба ж, коли в колисці мати колисала,
До крові своїх діток закликала!?
Хіба ж то батько, що зачав,
Тебе, мов звіра жити закликав!?
Чому ж народи, йдете ви на провокацію!?
Бо самообраний нечистий обіцяв,
Мов жебраку, дотацію!?
Забив твій розум ЗМІ, в своїй агресії,
За наші ж кошти нам транслює аксіому- сесію:
«Ви вчіться, люди, пики одне одному дубасити,
Одним дебілом менше – то економія є над
Державними запасами!!!»
А ми йдемо, мов сліпі миші ,
сало в мишоловці чуючи.
Самі ж того не розуміючи,
Страх у суспільстві безкоштовно пропагуючи.
Та нечестивим це на руку, знайте!
Яка на завтра в них програма, лиш чекайте!
Сказали: «на Землі панує демократія!
Народе вільний, вибирай свій шлях
Завзято ти!»
Та хочеться в цей сленг додати деякі поправки –
Із пропонованих нам ям гімна, ми вибираємо міленькі ямки!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526617
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2014
Ми так довго мовчали,що й роти поніміли,
Ми так довго плекали надокучливий страх,
Ми клонились і гнулись,що й спини зносили,
А у очі навіяв із Заходу прах.
Що ж це робиться ,Боже, невже ж ми гіени?
Кровожерливо рвем ми своїх на шматки,
Не втираючи поту смакуем трофеї,
Що урвали собі крові й злу завдяки.
Ми купаемось в бруді свого невігластва
І вдихаєм повітря,що труїть нирки
Пропагуем в суспільстві розпусту й нахабство,
Не латаючи в душах струхлілі дірки.
О,Земля моя рідна, як довго ти терпиш,
Скільки треба Любові тримати в собі,
Щоб носити на плечах своїх материнських
Ці людиноподібні, безмізкі тушки.
Подивіться,о люди, чому ваші діти,
Не кохаються в щасті,а в муках живуть!
Чи то нам так закон заповідав в зухвальстві,
Чи то втратили ми першородную суть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014
В вечность вечное уйдет,
вечность в новом повторится,
Вечность снова заискрится
блеском ясных, чистых глаз.
«Вечность- это тишина»-
скажет скульптор нимф гранитных,
Но роняем в вечность мы
часто слов поток обидных.
Вечность-это звон веков,
это мысли изреченье ,
Это чувств влюбленных двух
неземное выраженье.
Вечность в памяти храним,
сердце с вечностью в союзе ,
вечность- это общий узел
и его не разорвать.
Возвратится время вспять,
и с зерна росток живой
Будет солнышко встречать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526540
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.09.2014
Впаду росою на твої уста
Розсиплюсь самоцвітами барвистими,
Щоб вигравали на світанні так,
Мов сльози болю: щедрі, променисті.
Віддам тобі всю вірную любов.
Тримай її в руках, немов кришталь відточений.
Та не впусти його на землю знов,
Бо Всесвіт назове цей вчинок злочином.
Розвію наче попел сум і страх,
Що так сховались глибоко в свідомості.
Наповню простір світлом Віри я,
І скелі зійдуть з місця нерухомості.
Віддам тобі до краплі ніжність я,
Що розцвіла в єстві моїм жіночності.
І пурпуровий обрій дня, для нас
З”єднається із миттю неповторності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014