| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Тихий вечір літа, не закінчуйся ніколи,
Тривай ти вічно, я благаю!
Я мрію про кохання, а навіщо, як поруч мене друзі є,
З якими весело завжди!
Ми хочемо насолодитись цією миттю,
Що в лічені секунди зникне вже,
І відійде туди, де зветься все минулим…
Як жаль прощатись нам усім,
Прощатись з літом, з теплими ночами,
І врешті-решт, сказати треба «Прощавай»
Усім забавам літа.
Та що вже вдієш…
Почнеться осінь, всі розбіжаться по своїх містах,
А літо і село чекатимуть на нас.
І через рік повернуться усі і кожен,
Щоб знов насолодитись літом!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20705
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2006
Літо… вечір…
Зоря вечірня вже зникла з неба
І місяць зник – почався молодик.
Сумно зараз – бо немає поруч коханої людини,
Котра зігріє душу й тіло,
Котра вслухається в мою розмову,
Котра всміхнеться знову і ніжно пригорне до себе.
Як хочу я до тебе, мій ангеле життя…
Відчути хочу лиш тебе!
Почути голос рідний,
Відчути руки теплі,
Прошепотіти, врешті-решт:
«Коханий мій, не залишай мене ніколи, як цвіт весняної матіоли
Як соловейко рідного села,
Лелека рідного гнізда, дитина – матері своєї…
Я благаю… не лишай,
Бо вже не зможу я без тебе, ти – моя душа,
Частина плоті ит моєї!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20704
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2006
Кохання – таке складне і загадкове,
Проте, коли кохаєш – йому немає рівних.
Немає кращого у світі за ніжні-ніжні поцілунки,
За теплі й лагідні обійми,
За насолоду… від кохання!
Не зрозуміє та людина ,що не кохає,
Що я не можу далі так!
Це справжня мука – бачити щодня,
Що милий твій кохається з другою,
Тією, що вкрала в мене скарб мого життя.
Вона сміється, їй класно изараз, а мені…
Одні страждання…
Я хочу знову покохати і вже нікому не віддати того коханого,
Хто буде вірний лиш мені,
Хто даруватиме лиш радість,
А сльози будуть падати із вій від щастя лиш.
Бо я змогла – я все забула:
Забула я його, і ту, що розважається із ним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20703
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2006
Вечір…
З тобою ми лиш наодинці.
Почнемо вечір нас з тобою,
Присвятимо його лиш нам.
Нам треба зовсім небагато:
Лиш бути разом зараз і навіки.
А з чого ж нам почати?
Почнімо ж якось!
Ми знайдемо два келихи для напою кохання
І вип’ємо його за те,
Щоб нерозлучними були, щоб вірили в майбутнє,
За те, щоб ми не зрадили те головне, що може існувати між людьми.
А після того ми поринемо з тобою, у світ,
Не звіданий ні ким,
У світ кохання, ніжності й тепла.
Відчуємо обійми і насолоду поцілунків –
Гарячих, щирих і п’янких.
Не стане на заваді легке вбрання,
Що зникне вмить,
Коли обом нам стане жарко від шалених наших почуттів.
Торкнешся ти до тіла мого – у відповідь
Відчуєш ніжний дотик ангела, що спуститься з небес,
Аби сповити нас теплом…
Ми будем марити коханням,
Нам буде мало,
Ми схочемо проникнути у тіло кожного із нас –
Нас не спинити, ми надто вже далеко, щоб зупинитись.
Нам може трішки страшно,
Проте того воно варте –
Невідоме кохання – сила усього життя.
«Я тебе хочу» - тобі я ледве прошепочу-
Й іскра запалає вмить ясним вогнем кохання – це неможливо передати, це треба лиш відчути…
Ту насолоду, те щастя, те бажання
Двох невимовно закоханих людей,
Яких підносить вище неба багато ангелів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20702
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2006