| Сторінки (1/59): | « | 1 | » |
я хочу, щоб ти прямував
до мене неухильно,
я хочу, щоб ти цілував
мої очі, губи, руки
повільно,
я хочу, щоб ти був моїм
і всі мої муки
були розвіяні,
я хочу, щоби у тобі
всі наші розлуки
розтанули й згинули.
я хочу тебе назавждИ,
навічно, намЕртво,
я хочу тебе назовсІм
і бути твоєю жертвою,
торкатись тебе мимоволі
постійно,
бо ніколи мені не доволі,
хоч вбийте
мене.
та постійте!
я хочу тебе і щоб ти був моїм,
а я твОєю,
я досягну цього
із будь-якою зброєю,
я зумію, чуєш, зумію навіки
заховати в собі усі твої крики,
я зумію зробити тебе щасливим
і себе щасливою,
і жодні зливи
не зіпсують мого настрОю,
бо поки нам тепло удвох
з тобою,
ми двоє
надвох
ділимось ними
і по двоє боротимемося із кожним собою.
і я завжди буду з тобою,
а ти, звісно, зі мною,
і ми зможемо,
переможемо -
і ти бачиш це вже в наших очах:
жах
від неймовірного чекання
на відповідь і на питання,
від болю,
що я
хочу бути з тобою.
і ти хочеш бути зі мною.
13/9/14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538307
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.11.2014
Скажи мені, ти дійсно цього хочеш?
Збери заради цієї відповіді усе своє військо
Скажи собі, ти дійсно мене хочеш?
Ти дійсно мене любиш?
Ти дійсно мене кохаєш?
Бо це не іграшки
І я мстива
І я вразлива
І я захопилася тобою
Не те щоб ти мене дуже вражав чи захоплював
Але ти мене вразив наповал, ти
Захопив мої думки, і тепер
Страждаємо ми обоє
Бо не знаємо, чого хочемо
І що нам реально потрібно
Ще не знайшов своєї відповіді?
Я допоможу з відстані
Дивись, це так просто
Закрий свої очі
Закрий свої вуха
Закрий свої ніздрі
І не вдихай аромату
Моїх парфумів більш
Одягни стримувальну сорочку
І пробач, що не зможу тобі допомогти
Бо я не можу пройти повз
Тебе не доторкнувшись
Не виявивши свого напруження струн
Без поцілунку і без дотиків
І ще дотиків, і ще
дотиків усіма частинами моїх душі і тіла
Ми з тобою як різні полюси
Ми з тобою не сумісні
Нас не можна під'єднувати до одної електромережі
Бо наше з тобою коротке замикання
Не коротке аж ніяк і не життєпродовжувальне абсолютно
Наша з тобою вибухова сила
Ґрунтується на пристрасті наших сердець
І пучками моїх пальців і досі
Після твоїх пестощів
Проходить електричний струм
Правда, я не хотіла
Щоби все так було
Але ж ти хочеш, а я
Надто слабка, щоб мати щось проти
Твоєї сили
Волі і тіла
16/7/14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538305
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.11.2014
Мене виснажили твої режими
Тотального радіомовчання.
Я би вийшла на боротьбу із ними
Спросоння і спозарання,
Я би витерпіла курс навчання
Молодого бійця, недорого,
Я би перетерпіла цькування,
Я би вийшла на свого ворога,
Та ним ти виявляєшся кожного разу.
З мене досить таких вже медалей,
Зарубок на носі, сказу -
Я не хочу так жити далі,
Я витратила всі стратегічні запаси
Свого кохання атомного,
Я ридма пишу вірші про нас, а ми
Давно вже не рангу парного.
Любов виплакується радіоактивними
Слізьми без страху і сорому,
Гіркими, гарячими та противними
І закінчиться часу скорого.
26/4/13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014
Епіграф:
Люди - звірі
Секс - зоопарк
Від Вифлеєму
По глибокому дні
Я пливу у своєму
Вигаданому човні
І зовсім не тОну,
Бо надто сильно вірю
І не зважаю на втому.
Віддаю душу звірю,
Який пожирає ізсередИни
Моє смачне нутро;
Він зловив мене зі спини
І закутав у своє хутро.
Ти кохане чудовисько,
Яке приспало пильність
Мою, здоровенське,
І лиш на твою милість
Сподіватися тепер мушу.
Все ті самі рими
Багатостраждальні видушуєш
Вчинками злими.
А я тебе люблю,
І відданістю ні за що
Свою душу гублю.
А тобі хоч би що.
2/3/14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014
"У мене в житті не склалося з двома речами:
З рукавицями та з чоловіками"
Життя опускає з завісів
Нові старі декорації:
Картину дрімучого лісу
Думок, почуттів, прострації,
Озера ридань ночами,
Мотлох мрій розбитих,
Сухе гілля під ногами
Як символ сліз пролитих;
Як символ темних очей
Від висохлої з часом вологості
Скелю, на якій Прометей
Рятувався від убогості
Людства та людини.
Доля не робить сюрпризів,
Не гріє у душах льодини,
Не чекає наступних капризів.
Причинна руйнує відоме,
Кохане, бажане, любе;
Прокляття наносить свідоме
Вона на кожного - згубне.
Матінка б'є по душі кулаками
З розгону, без жалю і краплі,
На сцені життя повертає з роками
Усі скуштовані граблі,
Тільки в інакшому ракурсі:
З боку скривдженого бідолахи
Тобою колись у кампусі
Або за кулісами поміж лахів,
Помíж цих самих декорацій
У цьому самому ж театрі
Колись давно. І має рацію,
Бо ми забули, що не спектатори
Ми є, а фішки у грі,
Своїй же, їй-богу.
Ми й відповідальні за всі
Смерті, драми, тривогу,
І платити повинні монетою
Тією ж, що й брали у борг:
Кров'ю, атомною ракетою
Власних нутрощів. Торг
Не має тут місця і права.
Життя як карткова гра:
Неначеб весела вистава,
А реально - смертельне Па.
16/3/14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2014
Нічого, нічого. Виживемо.
Проживéмо, переживéмо, жах виженемо.
Сльозами гіркими і тéрпкими
Біль увесь перетéрпимо.
Переборемось. Переборемо.
Борімося й поборемо.
Війну перестраждаєм, вистраждаєм.
І помстимось новим народним устроєм.
Захистимо і знищим гниль,
Принесемó народу хліб і сіль -
І Україна встане неокрадена,
І непогноблена, і не скривавлена.
І Вкраїна постане чистою,
Щасливою, вільною, урочистою,
Вона скине тіснії пута,
Вона випрямить спину й не буде
Більше схожа на загнану лань.
Вона виблює всю погáнь.
Ми ще щастя народне виборем!
Нічого, нічого, виживем.
19/2/14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537799
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2014
[i]Уже неважно, кому[/i]
Давай
Давай поговорим
Пока не приехал твой трамвай
Пока ты ещё нелюбим
Давай
Давай мы объяснимся
Пока не остыл твой чай
Пока поезд не остановился
Давай
Давай закончим сейчас
Пока не разгорелся май
Пока город не выключил нас
5/2/14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478131
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 08.02.2014
[i]Благословіть, мамо, шукати зілля,
шукати зілля на людське божевілля.
Павло Тичина, "Війна"[/i]
Шукала зілля, шукала
Химерне зілля
На людське божевілля.
Шукала, допоки горя не знала.
Шукала зілля
На любовне похмілля,
А знайшла недолю
На свою загублену волю.
Краще б життя не мала,
Аніж творити утопію.
Марна справа,
Краще піду втоплю її
Десь у сльозах
На початкових стезях.
Не знаю, для чого
Мужнього кошового
Племені кочового
Я на зорі виглядала.
Бо сльози - лише вода тала.
Краще б його я не знала.
Шукала, шукала зілля
На людське горе
На сліз море,
На талі душі,
На змокрілі суші;
Шукала руту
На людську отруту,
Химерне зілля
На людське божевілля,
На плотське свавілля
Лікувальне зілля.
27/1/14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Бог зачинив двері і став плювати на стелю,
Адже Богові це нічого,
Він навіть дозволить собі випити кухоль елю,
Бо нікому не дістатись до рівня Бога.
Він спить на стелі і ковдра у нього не падає -
Богові все ні до чого,
Тільки голова болить від натовпу, що його згадує
І живіт болить від переїдання мучного.
Бог влаштував собі черговúй вихідний,
Бо дістали вже ангели Бога:
Падати, бачте, занадились долілиць,
Поближче до світу мирського.
Набридли Всевишньому гори паперів
За роки прозябання на небі,
Пора би змінити і колір стареньких шпалерів
У робочому кабінеті.
Бог сидить на підлозі й плюється на стелю,
Хай лиш хтось подзвонить у двері,
Бог одразу із гнівом лишитись попросить
В катувальному пекла готелі.
Богові діла немає до прóстого люду,
До проблем і до революцій,
Знову відпустка заводить в облуду
Платників судових контрибуцій.
Боженько милий зі смаком потягує трубку
Десь у храмі у нетрях Непалу,
Ну а подвиги ми в світову м'ясорубку
Додамо все рівно зопалу.
27/11/13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2013
Любий, Осінь надихає на кохання,
Таке маленьке, до тебе -
Дівоче невміле кохання-зітхання.
І хотілось би, аби ти спустився зі свого неба
До мене, близько, пустив коріння.
Ти ж бо тепер собі розкошуєш
Моїм найбільшим коханням, до божественного створіння,
Такого ідеального, бо ти в моїй уяві існуєш,
Живеш собі, нічого не відаєш
Про мої нічні сподівання у стилі готики.
Ти, певно, мене ще не скоро відвідаєш,
Я ж бо обрала для тебе роль свого наркотика.
Я боюсь, побиваюсь, вигадую
Примітивні історії, в яких фігуруєш ти,
І хай стануть мені розрадою
Адресовані, любий, тобі, листи.
І хотілось би, аби ти з'явився скоріше,
Щоби я могла врешті до твого обличчя торкнутися
Пучками пальців. Тихіше, тихіше...
Тихіше. Дай мріям нарешті збутися.
7/11/13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
Футуризм, Критицизм
Душі,
Розпластаної по асфальту
Чорному,
По суші,
Мокрій від сліз. Розглянутий крізь
Скло битих призм Постагностицизм.
Подоріжжя
Емоцій від одного
Роздоріжжя,
Сумного,
До інакшого, Не кращого.
Жах.
Метро, ситро, дніпро, Добро,
Яке вимерло
В прах. І страх
Нового, Мого, Непідтриманого, Забороненого.
Сум, Глум, Пущені наобум.
Кінець, Зведений нанівець. Поганий взірець.
Я.
28/10/13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2013
Вдень хочеться спати,
а вночі - їсти
Сховані за маски й лати,
ми всі егоїсти
Пошарпані душі наші
Вдосталь дістали березової каші
Життя не стало кращим
Так і залишилось пропащим
Зжерли літаргічні
Сни
Остобистості наші трагічні
В той час коли
Мозок відімкнений
Був
І Бажаного звільнення
Не здобув
16/9/13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2013
Видихаю повітря,
І порожнеча засотує
Мене вже всоте -
Хитра.
Сніг падає,
Та немає вже крівлі,
Яку щоразу згадую,
Прибитим дум армадою.
Не співали ще півні,
Темно на півдні,
Пізно для радощів
І пізно для пахощів
Літа.
Вже пам'ять давно покрита,
Як могила розрита,
Темної ночі
Поволокою, накинутою на очі
І тіло,
Щоб не боліло.
Випікається у грудях серце
Гіркотою й перцем
Слів щоденного скерцо.
Ще якось живу,
Чекаю весну молоду,
Але перед очима все курно,
Димно,
Зимно,
Нестримно,
Аж від того дурно.
Справа за малим -
Чорт з ним!
Я втомився боротися з цим.
7/3/13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2013
Видихаю повітря,
І порожнеча засотує
Мене вже всоте -
Хитра.
Сніг падає,
Та немає вже крівлі,
Яку щоразу згадую,
Прибитим дум армадою.
Не співали ще півні,
Темно на півдні,
Пізно для радощів
І пізно для пахощів
Літа.
Вже пам'ять давно покрита,
Як могила розрита,
Темної ночі
Поволокою, накинутою на очі
І тіло,
Щоб не боліло.
Випікається у грудях серце
Гіркотою й перцем
Слів щоденного скерцо.
Ще якось живу,
Чекаю весну молоду,
Але перед очима все курно,
Димно,
Зимно,
Нестримно,
Аж від того дурно.
Справа за малим -
Чорт з ним!
Я втомився боротися з цим.
7/03
_______________________
Вдень хочеться спати,
а вночі - їсти
Сховані за маски й лати,
ми всі егоїсти
Пошарпані душі наші
Вдосталь дістали березової каші
Життя не стало кращим
Так і залишилось пропащим
Зжерли літаргічні
Сни
Остобистості наші трагічні
В той час коли
Мозок відімкнений
Був
І Бажаного звільнення
Не здобув
16/9/13
______________________
Футуризм, Критицизм
Душі,
Розпластаної по асфальту
Чорному,
По суші,
Мокрій від сліз. Розглянутий крізь
Скло битих призм Постагностицизм.
Подоріжжя
Емоцій від одного
Роздоріжжя,
Сумного,
До інакшого, Не кращого.
Жах.
Метро, ситро, дніпро, Добро,
Яке вимерло
В прах. І страх
Нового, Мого, Непідтриманого, Забороненого.
Сум, Глум, Пущені наобум.
Кінець, Зведений нанівець. Поганий взірець.
Я.
28/10/13
______________________
Любий, Осінь надихає на кохання,
Таке маленьке, до тебе -
Дівоче невміле кохання-зітхання.
І хотілось би, аби ти спустився зі свого неба
До мене, близько, пустив коріння.
Ти ж бо тепер собі розкошуєш
Моїм найбільшим коханням, до божественного створіння,
Такого ідеального, бо ти в моїй уяві існуєш,
Живеш собі, нічого не відаєш
Про мої нічні сподівання у стилі готики.
Ти, певно, мене ще не скоро відвідаєш,
Я ж бо обрала для тебе роль свого наркотика.
Я боюсь, побиваюсь, вигадую
Примітивні історії, в яких фігуруєш ти,
І хай стануть мені розрадою
Адресовані, любий, тобі, листи.
І хотілось би, аби ти з'явився скоріше,
Щоби я могла врешті до твого обличчя торкнутися
Пучками пальців. Тихіше, тихіше...
Тихіше. Дай мріям нарешті збутися.
7/11/13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2013
Мене неначе прорвало,
Як трубу гарячої води,
У глибину мого підвалу
Душі
Постій, не ходи.
Великородні нещастя,
Крикучо німі до болю,
Прохають піти на волю
У повсякденність щастя.
Не дай потонути у власних
Заплутаних думках
Не віднестися до нещасних,
Що їх сотні зійшли
У морях гіркої води
На сотні персональних плах.
1/08
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447166
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 04.09.2013
Століття тому
Я прогнала втому,
Тепер холодність
Поглинає молодість,
Не пуска додому.
Залишились у вічності
Тепер протирічності.
Тепер віри я не йму
Ні тобі, ні ще кому,
Навмисне милому,
Ніби хтось із милом мив
Моє існування,
Незважаючи на благання
Полишити
З любов'ю вишите
Полотно мрій
І спогадів;
Не дати мені новій
Сумних здогадів,
Лише
Залишити у спокої.
Невже
Так непросто
Побути коханим гостем,
Не ламати кості
Своїми вчинками;
Без відпочинку
Стирати
Ран заплати.
Без передплати -
Отже, не кохати.
28/07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2013
Ти казав, що все буде по-чесному,
Що я знову гулятиму веснами.
А насправді в житті лише осені
І по лезах знов хóджу я босою.
Ти казав, що за рік минéться,
Що кохання більш не озветься.
А насправді душа покалічена
І ваш час ні краплі не лічить вже.
Ти казав, не ридай, моя милая,
Без тебе не пíду в могилу я.
А сьогодні проходжу я з квітами
Помíж кам'яними плитами.
Та про мертвих не кажуть погано,
Лиш кривавлять од твого обману
Рани.
31/07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446865
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 02.09.2013
Стихи рождаются, когда хуже уже некуда
Пойду упаду в глубокую реку я
И буду тонуть в немом отчаяньи
Не остануся даже на чай пред прощанием
Познакомлюсь потом с лесною русалкою
Вечерком присмотрю за местным рыбакою
Буду в нём всё искать черты того милого
Кому за судьбу свою не отомстила я
Буду злость собирать в мысли холодные
Чтобы смерть уготовить ему его годную
Залоскочу, удушу, замучаю
По первому же удобному случаю
Будет дело моё наконец исполнено
А душа по правам небес удостоена
31/7/13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444427
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 20.08.2013
немного грез, и красоты, и веры,
пейзажа, не печалящего взор.
на чувства нападает дикий мор -
и превращает сердце в груду серы.
о, что за шутки, что за вздор!
пускай любимый больше мне не снится.
ведь лучше здесь, в руках, синица,
чем там журавль, наигранный судьбой.
от мира злого хочется закрыться,
не видеть и не слышать вездесущий бред.
но холод пробирается под плед,
и лис-подлец ухмылку показал на рыльце.
из окон далеко холодный льется свет.
нет дела никому до звезд, парящих в небе.
'я - главный из богов!' - вот твое жизненное кредо,
но я все жду тебя, как первый снег.
7/12/11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444425
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.08.2013
Там, де тебе нема,
І навіть квіти не цвітуть,
Завжди лише зима
Збирає каламуть,
І я сиджу одна
З охотою забуть
Тебе, коханого, сповна,
Та не у цьому суть.
23/5/12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2013
[i](Океан Ельзи - альбом "Земля")[/i]
Вечір. Лежиш. Безодня
У серці твоїм навік.
[i]На небі[/i] без неї сьогодні
Не стулиш до р́ання повік.
І вітер шматує безкраїй
Любові смутний океан,
Далеко прямує за хмари
Думок неземний [i]караван[/i].
Він пливе крізь [i]стіну[/i] божевіль
До незвіданих досі країн,
Лиш коли згинуть всі - отоді
Він верн́еться до рідних сторін.
Лиш [i]коли навкол́о ні душі[/i]
Не залишиться для потрясінь,
[i]Обійми[/i] у всій ́ясній красі
Свою Панну зі сновидінь.
Вона прийде неголосно, стиха
В л́егкім мареві світлих одеж,
І відв́ерне від тебе все лихо.
Не [i]стріляй[/i] лиш мовчанням - уб'єш.
Ти прийми її враз наяву,
Коли час прийде вірити в мрії,
На вечірньому тім [i]рандеву[/i]
Сп́овни давні юнацькі надії.
У ній зникнуть усі [i]пори року[/i],
І субтильні буд́уть протилежності.
Сонцесяйно від кожного кроку
Ти скупайся в її [i]незалежності[/i].
Бо твоя [i]Джульєтта[/i] маленька,
Надто схожа на Надю й Лоліту,
Хоч ступає водою тихенько,
Та заведе тебе в [i]Бодегіту[/i],
Віднесе тебе далі в безодню,
В закулісся грому й блакиті.
Ти відчуєш таке лиш сьогодні,
У сонному мареві миті.
А прокинешся - все стане зразу
Ясно, просто, надміру логічно:
Є причина одна: цього разу
Поруч [i]з нею[/i] ти спав цілу вічність.
20/5/12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2013
Тобі погано -
Хтось кОгось гАнить.
Ми чай і печиво
Вже пізно ввечері
У шлунки поглинаємо.
У серці спечені
Розмови,
На сон приречені
Промови
З нудьги розпочинаємо.
І плачемо,
Ніким не бачені
І не пробачені
Одне однИм.
Сповна гірким.
4/5/13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2013
З кожним днем
Чиїсь руйнуються мрії,
Виплекані в душі надії
падають з неба дощем,
І снігом, і градом
І помирають на холоді.
Їх життя вже не в золоті,
Не як в Колорадо.
Зима обпікає кишені,
І навіть цигарковий дим
Не справляється з тим
Смертельним
Пошкодженням легені.
11/03/12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2013
Ні, я не хочу споглядати більш
В сліпих очах безмежний біль
І бачити цей сором під ногами
Я йду життям уже роками
А зрозуміти все не можу ані грама
Чому доводиться вбивати все частіш
Вбивати там і тут
Куди не підеш, всюди труп
Вбивати всюди - тут і там
Не стане місця скоро цим тілам
Вбивати все, що можна
І що не можна, звісно, теж
Без меж
Вбивати думку чисту кожну
Й ховати гріх під купою одеж
Мечем рубати голову без пліч
І битись проти справедливості опріч
Я вже стомилася
Життя переломилося
І сенс його зникає в темну ніч
Нехай, нехай. Осліпне любий світ
Скінчиться все ураз тоді
Коли своє зображення в воді
Побачить лиш останній
У слізному благанні
Переповзти свій Рубікон убрід
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2013
Не мають значення
Слова пробачення,
Всі наші бачення
І наші страчення -
в сльозах і вражено,
уперто й заживо -
Не мають значення.
Не мають сенсу, ні,
Усі прожиті дні,
Усі забуті в сні
Проспівані пісні -
в сльозах і вражено,
уперто й заживо -
Не мають сенсу, ні.
Не мають сили вже
Усі, хто зроду жде
І шлях свій стереже,
Весь жаль свій береже -
в сльозах і вражено,
уперто й заживо -
Не мають сили вже.
Прийде колись той час,
І всі згадають нас,
І всі захочуть враз
Позбутись всіх образ,
що слізно й вражено,
уперто й заживо
Чекали кращий час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013
Видихаю повітря,
І порожнеча засотує
Мене вже всоте -
Хитра.
Сніг падає,
Та немає вже крівлі,
Яку щоразу згадую,
Прибитим дум армадою.
Не співали ще півні,
Темно на півдні,
Пізно для радощів
І пізно для пахощів
Літа.
Вже пам'ять давно покрита,
Як могила розрита,
Темної ночі
Поволокою, накинутою на очі
І тіло,
Щоб не боліло.
Випікається у грудях серце
Гіркотою й перцем
Слів щоденного скерцо.
Ще якось живу,
Чекаю весну молоду,
Але перед очима все курно,
Димно,
Зимно,
Нестримно,
Аж від того дурно.
Справа за малим -
Чорт з ним!
Я втомився боротися з цим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013
важко уявити душу
мою оголеною,
я заховатись мушу,
щоб не здаватись знедоленою.
не хочу писати,
бо ні́кому.
заплуталась вдесяте
у сліпості пик чужих.
роздягнуся я,
вийду у море
сліз і думок,
хоча навіть пече
мене моє горе
ранами на душі,
шрамами споришів.
під хвиль шумок
роз*їдає сіль віковічну,
предковічну
навіть сильніше,
ніж вона моє тіло;
швидше,
поки воно не згоріло
ще від болю,
що не з тобою,
не з тобою
і навіть не з собою,
а з болем тільки.
не хочу бачити
більше ніскільки,
нікого
й нічого
не хочу чути.
дозвольте просто
собою побути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013
Мені відведені 45 хвилин
Вже 45 хвилин тОму
Якраз пройшли,
Але я не винитиму в цьому
Свою утому,
Бо піднятися я можу
Навіть вище неба
На три і ще половину метра,
Але ж не хочу -
Воно мені аж ніяк не треба.
Я постійно спотикаюсь
Об зовсім, здається, не важливі речі
І знову зачіпляюсь
За питання, за віршІ, за втечі
Від самої сЕбе,
Від реальності і від твого повідомлення,
Від потреби
Відчути почуття зломлення
Мого его тобою,
Мене самої тобою -
Лише тобою,
Моїм тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
навіщо знову роздягати
мою душу,
по частинках розтягати,
допоки нестача повітря
не задушить?
навіщо знову змушувати
до оголення,
коли всі вже й так
знедолені?
навіщо залазити досередини,
якщо я й так
зосереджена
лише на одному,
тому самому,
що й сотню мілісекунд тому?
не надривайся, я живу у снах
і у своїх думках,
а не у комусь особливому,
бо ще жодному нещасливому
не випало іще одного нещастя
бути і моїм напастям,
моєю душевною зливою,
вітром над обривами
у високих горах кохання,
страждання
моєї душі знедоленої,
розбитої, знекровленої
болючим сумом,
печаллю;
колись красуні,
а зараз просто так.
не роздягай,
нерви оголені не надривай.
боляче як не як.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
Цей світ - вже не той, що колись,
Вітер коси березі колише.
Майбутнє й минуле в єдино сплелись,
І чутно лиш подихи тиші.
Нікому не взнати мою ту любов,
Що думки споконвіку тривожить,
Що кипіть і холонути змушує кров, -
Любов, що добити мене все не може.
Зроду-віку хвороба снує у мені,
Тишком-нишком напружує жили.
Але я щоразу всі ті пута міцні
Намагаюсь порвати щосили.
І чаклунка лякається, і десь біжить,
І ще довго мене не згадає.
Але потім щораз не дає більше жить,
Сірим димом на душу лягає.
І щоразу я щастям пекучим своїм,
Своїм щастям її відбиваю.
А любов та все рівно живе у мені -
Я без неї й сама помираю.
Я без неї не можу й секунди прожить,
Я гнию у своїм існуванні.
Без неї лишається тільки тужить
За щастям, що є у коханні.
І я знов розкриваю обійми свої
До болю, забувши науки,
Щоб відчути любові всі чари міцні,
Щоб зазнати знову розлуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2013
"Світає. Край неба палає.
Соловейко в тихім гаю сонце зустрічає".
Світає за вікном, а у душі - пітьма.
Пала життя вогонь, а я сама-одна.
Лунає серця стук, а все, проте, у тьмі.
Не видно променів святих чомусь одній мені...
Спів солов'їв пробуджує від сну,
І скоро у душі теж збудить він весну.
Лише одна моя скалічена душа
Не в змозі вичавити з себе і вірша.
Все навкруги чорніє чорнотою,
І я наперекір собі з собою
Римую думи на пам'ять про печаль.
А ти десь там стоїш, та не зі мною,
І змушуєш мене ридати самотою,
І не даєш забуть увесь свій жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403788
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 24.02.2013
У душах іржаве й важке
До землі притискає
Немов гідравлічним пресом.
І в серці все, що є крихке,
Навіки ламає,
Ведучи істинно, до прогресу.
Ваші колективні заяви
На життя несправедливе й злочинне
Ніхто не розгляне.
Бо долі людські - то пусті забави
Для судочиння.
Держави ошуканої лукаве начиння
Мови вашої навчить вас.
А наші споріднені душі
В пориві палкого мовчання
Кружлятимуть зоряний вальс.
Кожний в великому колі
Під руку зі своєю тінню
Сховають недоліки голі,
Невикриті та причинні
Під квантовоплинний час.
На лавках у затаврованих парках
Ще частіше лежатиме листя
У спомин дівчини замордованої,
В лазурнонебеснім намисті.
У високих повітряних замках,
Що стали жертвою непочутої,
Розтрощеної силою страсті,
У кайдани власного щастя закутої,
Волі у чорних рамках,
Розпалений буде вогонь
Немов живий посланець обидвох
Жовто-іржавих Сонць.
Ми визначатимемо масу каплі повітря,
Каплі розуму та квінтильйонів
Кубів сміття.
Насадимо на гостре вістря
Вил Бога живого
Тих, хто не спалював віття
З осоки убогого.
І від суду страшного
Укриття нікому не буде.
Німому не скажуть люде
Духовне оспівати лахміття,
А впадуть за нього
У могилу чужого повіття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2013
О, як дивно я ставлюсь до місць, де раптом стає пахнути тобою. Ба навіть, чесно кажучи, не зовсім тобою - а дечим, найтісніше пов*язаним з тобою. Нашими стосунками, нашим коханням, що не повернути назад. Воно завжди мало винятковий запах, особливо на самому початку всієї історії, поки ще я надто не звикла до свого щастя. А ти коли-небудь це відчував? Не знаю, які пахощі мала наша любов для тебе... Але це більше не так важливо, більше ніколи мова не йтиметься про нас обох... Так-то.
Уяви собі картину: сьогодні я раптово ментально гепаюся на коліна, раптово так стаю знищена сама собою. Уяви собі, я все ще на таке здатна. Уяви собі! Отак йду, йду, хвилююся про щось зовсім не важливе і не потрібне дійсно мені, вважаю себе абсолютно незалежною особистістю, аж раптом... Цей запах жорстоко і ніжно нагадує про ті щасливі дні, коли я навіть не уявляла, що ти будеш поряд зі мною протягом терміну часу, довшого за декаду днів - а воно он як вийшло. І ці спогади все линуть і хлинуть через край, створюють калюжі талої мене під ногами, хлюпають дощовою водою у моїх зимових черевиках... Вони просто змушують ноги підкоритися - і я в такий момент падаю. Душею, гордістю, духом, розумом. У таку секунду я знову поринаю у своє минуле щастя і не можу жити більше так, як до цього жила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387493
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Я викохана в дощі
І вирощена на дні.
Я троянда навіки сумна,
Я - вона.
Я бачила майже все,
Я бачу настрізь тебе.
Хай ґвалтують мене міста,
Я - одна.
Я збитая з лез та шипів,
Заґартована вістрями слів.
Я сильна й водночас слабка,
Я - сама.
Хай колишуться пісні мантр,
Я повернуся знову із мандр.
Я не знаю ні зла, ні добра,
Я - нова.
Я найдревніша з ялин,
Та не прожила й кількох годин.
Вбиство - робота надто марка,
Я - не та.
Я роздерта маньяком у ніч,
Я не мертва згнущанням опріч.
Я навіки віків жива,
Я - це я.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
хочеш ти чи не хочеш,
у тебе лише один є вихід.
дарма гримаси болю корчиш -
нічим не обманути сиріт
неба, які тебе стерегтимуть
у пустоті урочищ.
не напружуй тонких брів
бездоганний вигин
всупереч плину жорстоких років.
ніхто у тому не винен,
що пам*яті людської каламуть
підіймає із самого дна всю муть
давно забутих віщих снів.
спочинь.
вже завтра буде новий день,
який іще не підірвав загальної довіри
і на який все сподівається ще чернь -
ти скоро теж наберешся їх віри.
одна лиш моя засторога,
у тебе лишилась одна дорога:
до откровень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
Нехай осінь мене випробовує,
Нехай рубає
І нагороджує шрамами -
Я знову напишу
Щось на зразок рубаї
І буду закриватись від неї вігвамами.
Я стану на шпильки
І складу конкуренцію осені.
Я не набагато молодша,
Зате набагато довша,
Я зупиняю плин часу косами.
Осінь не вмивається, як і я, росами,
Тому вона мені більше не конкурентка,
Я сама собі буду осінню.
І це не значить зовсім,
Що я не можу кохати осінь,
Що я не можу кохатись осінню,
Що я не можу сваритись з осінню,
Що я не можу ходити
Лісом босою,
Містом босою,
По душах босою,
Щоб ненароком не вбити
Чиїхось мрій своїми шпильками.
Щоб якось не розбити
Свох мрій чиїмись вчинками
Минулої осені,
Наступної осені,
Кожної осені
І післязавтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2012
(Мертвий Півень і Каша Сальцова - Ми помрем не в Парижі)
ми помрем не в парижі.
ми помрем десь не там.
десь далеко на березі моря
ми помремо разом із тобою,
я нікому тебе не віддам.
тихо слухаю подихи тиші,
я ніколи тебе не залишу.
я зітру усі запахи й звуки,
що приносили тобі муки,
але ми помремо не в парижі.
ми ніколи не вмремо там.
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2012
один за одним, один за одним у ряд ідуть дні, біжать люди. тече час, лине мова, ти дорослішаєш, а ніч все так само тебе приховує. ніч не змінюється, ніч не зраджує. на те вона і ніч: вона буде знову і знову, вона буде покривати твої мрії, вона буде відкривати свої обійми для тебе. знову і знову, адже ніч - вона має зорі, і ти теж скоро станеш її зіркою. вже скоро, адже ніч на тебе вже чекає. вона по вінця наповнена очікуванням тебе, вона до краю заповнена коханням зірок. таких зірок, якою скоро станеш і ти. таких зірок, які теж колись кохались у ночі, довіряли їй свої мрії, надії, бажання - а потім віддалися назавжди. отаку плату бере за свою проституцію ніч - назавжди віддатися небу.
ніч завжди пам'ятатиме про тебе - своє чергове велике кохання. вона кохається зорями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359766
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.08.2012
я за черговою чашкою кави
знову згадую той липневий день
і те, як ти не терпиш слави,
а ще запах давно переспілих вишень
і надкоштовний сервіз часів династії дзень.
як подих вітру затих,
лукавий,
чи то подих твоїх п'янких
винних близьких
вуст
знову затих,
смакуючи запах японських вишень,
а ще турецької кави,
що спокушала з тонких
позолочених філіжанок дзень.
я знов намотаю на вус
твій погляд глибоких очей,
всю темінь недоспаних ночей,
що відбиваються в них,
навіки сумних
від сліз,
що дощем затопили сотні печей,
сотні гарячих людських ночей,
зупинили потоки валіз
у світі слів скрізь
крізь
синеву твоїх очей.
́́́́́́́́́́́́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354313
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.07.2012
В открытые окна комнаты А. залетели листья. Осень улетала, стряхивая следы своего великолепного творчества с еле живых уже деревьев. Холод пробирал до костей, даже яркое игривое пламя в старом камине не могло справиться с ним.
Тишина обволакивает душу и тело. Пусто внутри. Былая далекая нежность вырывает сердце из груди, и хочется кричать. Родное девичье имя звучит отовсюду, а самой ее больше нет. Где-то в сердце осталось еще тепло от ее любви, а прежняя Мария, его дорогая Мария, осталась жить только в его памяти, в его смертельной тоске.
Пустые взгляды, чужие глаза по ту сторону витрин, шумный поток немыслимых судеб. Но это А. уже не касается, ведь его личная жизненная задача, исполнение которой необходимо, невыносимо и просто теперь невозможно, превратилась во вечный ад для идеального разума юноши. Чувства растворились в воздухе, нежным с виду дымом испарились в невесомости, прожигая и без того непрочную атмосферу человеческого существования.
Молодой человек стоял на месте, которое спустя долгие годы не прекращало отдавать теплом зыбкого воспоминания, случайной встречи, их теплом, их совместным с Марией теплом. Но девушки больше нет. Отпечатки ее души с каждым годом все интенсивней стираются теплой морской водою с мягкого и светлого песка урбанизированного существования наступающих поколений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352199
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 22.07.2012
Життя - мимовільна пригода,
Дана людям у нагороду,
Найбільше жахіття жахіть,
Дароване нам мимохіть.
Життя іде швидким ходом,
Ламаючи все мимоходом,
Ламаючи долі за мить -
Адже йому не болить.
Життю не болить душа,
Життя не бере і гроша
За руйнацію альтернатив -
Людство втратило вже лейтмотив.
Людство мре, коротаючи дні,
Людство завжди було на дні,
Лиш тебе отак просто для мене
Сотворив Усевишній колега.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
на зразок послання.
коханому. лише тобі.
задумалась, що буде, коли це все закінчиться? коли? як? навіщо? а що зі мною буде? знову так, як завжди? я ж, певно, не витримаю.
згадую, як було. як і що було з нами та особисто зі мною раніше.
пам’ятаєш, як все почалось? авжеж, це важко забути. кому розкажеш - певно, не повірять. що зі мною сталося тієї п’ятниці? що меня потягнуло за язик? хоча, скоріше, що мене штовхнуло написати? що мене змусило відповісти згодою? я й сама не знаю, не розумію. це було дивно. незвичайно. як? неочікувано. я почувала себе тоді п’яною. а наступного дня як з бодуна. що я наробила? як тепер розхльобувати? сама заварила - сама й розгрібай. а ще не можна відступати, це вже точно не в моєму стилі. тому пішла. а як я їхала до тебе тоді! хах, не повіриш. але попри все, я ж наважилась.
потім ти щось розказував, говорив, говорив… моя слабкість. ти виявився саме таким, яких до мене навіть на крок підпускати не можна - найкращим. чудовим. це все… мені просто дах знесло. так і ходжу досі. я не можу тут нічого сказати, ти просто мій бог.
весь наступний день пройшов у диких суперечностях. у дикій боротьбі з самою собою. ти ж обіцяв, що все буде не так! ти обіцяв no relationship. а я взяла й закохалася. всі думки - лише про тебе. всі теми зводяться лиш до однієї. а потім… потім був понеділок. якою я щасливою почувалася поряд з тобою! а якою щасливою я почуваюся і тепер! ці слова… господи, я обожнюю твій голос, твої розповіді, твої слова… ти звів мене з розуму. остаточно і безповоротно.
знаєш, як важко було проходити повз? знаєш, як? можливо, знаєш. але мене це почуття так рвало. вивертало навиворіт, щось нереальне робило. як? як так? я не можу зловити твого погляду? ех… завжди так хочу до тебе… ось зараз знову збиваюся з теми. трохи, на жаль.
одного разу, коли сиділа з коліжанкою на задньому подвір’ї школи, - ми говорили і курили - вона почала розпитувати мене про почуття. а що я повинна розказувати? комусь зовсім сторонньому… тим паче я сама доти ще добре не розібралася у собі. я себе не розумію. простіше було все підтверджувати. звісно, завжди простіше скинути все на іншого… о, як я жалкую про той вчинок! неможливо. пробач, пробач мені за це, будь ласка! більш ніколи я не говоритиму такої дурні, яка може завдати тобі і мені разом з тобою болю. ніколи, ні за що. ніяк.
а після того все добре. і плювати на весь світ, ти потрібен мені. ти потрібен мені, як наркоману нова доза. ти мій наркотик, особливий, найкращий… знаєш, ми колись дивились виставу. “втеча від реальності”. так от лише з тобою я можу втекти від цієї жорстокої, тупої, сліпої, нечутливої реальності, лише з тобою я живу. не покидай мене, молю… заради тебе - я здатна на все. на будь-які вчинки, розумні, нерозумні, наперекір всім і всьому. заради тебе… все, що завгодно, чого б це не було варте для мене.
можливо, зі сторони все виглядає по-інакшому, так може бути. так може здаватися. але я не вмію кохати по-інакшому, не вмію! я вся твоя! тримай, бери, роби що хочеш… тільки не залишай..
я задумалась над тим, що було би, якби ти мене покинув. і зрозуміла, що не можу добре собі уявити. напевно, я була би більше схожою на мерця, на привида, ніж на ту дівчину, якою я є зараз. а все через тебе! ти бог і диявол, ти позбавив мене здорового глузду! я без тебе не живу - існую… я тебе божевільно кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351929
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.07.2012
В закрытое окно стучится ветер. Разрывая воздух на части, звук добирается в ее теплое пристанище.
«…Нет, я не хочу вас видеть, слышать, чувствовать. Я не желаю сближаться с вами никаким образом, надоедливые мысли. Уходите из моей души. Это нерезонно оставаться здесь, когда его больше нет… Когда солнце уже зашло, а небеса стали розоветь…»
Она поднялась с кресла, взглянула в последний раз в окно, на пейзаж, который за последние несколько недель ставал ей то самым родным, то таким ненавистным. Подобрав всю свою гордость, смелость и любовь в ладони, зажав их тесными путами самообладания, которое никогда не подводило эту девушку, она развернулась и шагнула в сторону толпы, к нежелаемым людям, в нежеланную жизнь.
«…Его жизни больше нету, но душа осталась во мне. И слишком много ненужных желаний во мне. И все причины во мне…»
Уронив все человеческие качества… Ажурную перчатку и полупустую бутылку дешевого вина, Мария с отрешенным взглядом пошла под венец, как на плаху. На букет огненных роз упала слеза. Последняя её слеза.
Ветер преодолел наконец стекло и ворвался в зал, разрушив тишину. Выбил последний мятежный дух из девушки и унёс его с собой. На красном ковре белоснежной комнаты осталось стоять лишь хрупкое тело, а в нем ни прежних мыслей, ни надежд, ни воли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351647
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 20.07.2012
Ти писала про весну, про ранки,
Про троянди та патріотизм.
Од вікна одхиляла фіранку,
Й сумний погляд твій падав униз.
Завжди брала до рук повну чарку
Й не зважала на ідіотизм.
Ти кохала Вкраїну любов’ю,
Що не взнати нікому сповна.
І розплачувалася ти кров’ю -
Свою долю відпила до дна.
Я пишатимусь завжди тобою,
О натхненнице вічна моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2012
Твои колючие розы
Вновь зацветают синим
И издают запах жгучий,
Издавая мелодию солнечного скерцо.
Искры твоей кармы
Рвут волны эфира,
Рассыпаясь в воздухе сарказмом,
Как кофе с перцем.
Душа иссохла на морозе,
Дихание покрылось инеем,
А в мыслях засели тучи,
Пред зравым смыслом закрыв дверцу.
Шум действует на нервы,
Но безразличие мира
Разливается в жилах оргазмом,
Туманом опускаясь к сердцу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351517
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.07.2012
Раздражение идёт по коже,
Холод выжигает тепло из тела.
Как же это с жизнью схоже.
Детка, но ты ведь сама этого захотела!
Снег ложится тебе на ресницы,
Смысла остаться нету, но
Над головою кружат птицы,
И слёзы льются даже из глаз серого попугая Жако.
Он любил тебя - да, может.
Ты хотела счастья так смело,
И это было так, но - о боже! -
Оно распавило крылья да улетело.
В лёгких теперь длинные спицы,
А все ошибки тобою уже сделано.
Они уничтожают изнутри, от них не скрыться.
Это больнее даже, чем если бы убил тебя именно он.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351515
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.07.2012
Годинник відбиває кожну мить,
Ще волю, долю і сніги.
І, надриваючись, кричить
Хтось непідкупний, та не ти.
Не ти, ти завжди лиш мовчиш,
Ти балачки пусті не любиш,
Ненавидиш густі дощі,
Туманом сірим тільки куриш.
Повсюди куриш ладаном своїм
І про життя не любиш говорити.
Ти вже помер, а волі не здобув:
Свободи й щастя людям не здобути.
Це можуть мати всі лише святі,
Кохані і безумці щирі.
А ти ніколи в світі не любив,
І розум чистий твій, і серце в формаліні.
Воно лежить собі немов нове,
Не б’ється більш - немає більше крові.
І ти, як і раніш, мовчиш.
А тиша, як завжди, говорить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012
Відкрий для світу надглибокі
Свої зіниці буро-золоті
І подивись у неба надвисокі
Озера, вольні й молоді.
Відкрий душі легкої тонкі ниті
Для пальців долі ніжних, чарівних,
А серце хай підноситься щомиті
У танці мрій закоханих отих.
Відлинь у подиху жаских вітрів,
Найвищої симфонії любові
У транс, на межі всіх світів,
До музи моєї напівживої.
Скажи “спасибі” їй за кожну мить,
За кожне слово, рух і подих,
Бо мозок мій навіки спить,
Допоки ти єси, допоки сонце сходить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012
Ты сводишь меня с ума.
Ты хочешь меня убить.
Ты сделаешь это сама.
Для тебя нет понятия “жить”.
Ты осколки своей души
Подбирать не привыкла с земли.
Ты теряешь свой истинный смысл,
Превращаясь в раба темноты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351032
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.07.2012
Зорі, води, гори, мрії,
Сни старії - все лелію.
В душах ваших блекотою,
Днів проклятих гіркотою
Постає живе, велике,
В бога вкрадене, та дике!…
Необуздане людьми.
З ним не можна вже на ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Хтось, видно, впав у небо -
Почувся сплеск душі.
Внизу всі усмішки криві,
Але зостатись треба.
Нам необхідно більше жить:
Мінорні ноти вже беруть кити,
Повз мимохіть летять роки,
Та зупинитися хоча б на мить.
Лиш на секунду влаштувати втечу
Від соціуму злого, непростого,
Кровавого убивиці німого
І знищити зрадливі речі.
Боюся буть вершителем двох доль -
Двох наших, вибухом підбитих.
Я хочу щастя - щастя і любити,
Але можливостей для цього лише моль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012
Ти чуєш?
Ти чуєш свій голос
У шумі міста?
Ти малюєш зорі,
Зорі, мов кришталь чисті.
Ти здобуваєш волю,
Мов золотий колос
На панському полі,
Та руки вже кволі,
Й обвуглені кисті.
У пійманця намисті
Різковладного болю
Ти ніяк не відчуєш,
Ти щастя віщуєш,
Що вмерло давно.
Поховали його.
Посмій зважать
На стару мать.
Бо, загубивши свої цілі,
Тут залишилось
Лише плакать -
На могилі -
І не боятись,
Що невмілі
Говорять на землі кругом,
Лепещуть дерзким язиком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012
Навколо за вікном - лише сніги,
Дніпро ламає кригу, скутий.
Поруч зі мною тут сліпі кроти,
Їх погляд невидющий - лютий.
У душу, вжалену уже,
Пихають загребущії лабети,
Роз’ятрене ж бо серце не німе -
Але вони повірили в прикмети:
Лиш сонце зійде - і прийде весна,
Пробудить магією ніжнії суцвіття.
Та все не так, тримається зима,
Позиції не здасть у верховіттях.
І хоч поки терпить усередині
Могучий правердності голос,
Та справеливості шляхи усі можливі.
Й терпіння залишився тільки волос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2012
Желтеют листья за окном,
Но зима уже близко -
Небо так низко,
И стучится она белым кулаком.
Тягучий холод пробирает до костей,
А время перестало течь -
Усохло как ручей.
Без тёплого жеста,
Дорогой мне руки
Смысл во всём исчез,
Растворился в потоке рутин.
Чужие лица, слова,
Но улыбка на лице быть вечно должна.
Потому что это твоя воля,
Это в твоё удовольствие,
Твоё счастье,
Непоколебимое мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350488
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.07.2012
Странно складываются события,
Дню и ночи сделаны вскрытия.
Выворот оказался наверху у души.
Мы обязались убивать в себе способность ко лжи.
Счастье получило иной вкус,
Сознанию подарен новый груз,
А здравому смыслу мы бросили вызов -
Никто ведь не желает находиться снизу.
Отношения теряют былую высокую цену,
Теперь не обрести в любви силу веру.
Одиночество не имеет по-прежднему красок,
Запретный плод всё так же сладок.
Но, вопреки обычаям, праздник не удался.
Не разискали в глубине себя мы бойца -
За верность, искренность, за любовь,
Которая теряется в океане судеб вновь и вновь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350265
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.07.2012
хтось на щось сподівається,
не покидає марні надії,
солодкі та ніжнії мрії.
але щастя постійно ховається,
над нещасними згнущається.
а вони, бідолахи, сліпії.
доля - фантом, вигадка,
але вірять в неї фанатично
люди землі вже звично.
і як даність і не загадку,
як веселу різдвяну колядку,
відхиляють невіру критично.
всі вони вірять у неможливе,
йдуть до примарного ідеалу.
приклеєні клеєм крохмалу,
чинять знову щось зрадливе,
дурманне, горде та спесиве,
віддаючись заради щастя на поталу.
вважають везіння за вищу підтримку,
мають до чого прагнути,
і через що плакати,
і засмутитися на хвилинку,
а потім вхопитись за соломинку
та передатись радости.
і вони все сподіваються,
плекають свої надії,
коханого щастя мрії.
та воно як і раніш ховається,
жорстоко над ними згнущається.
не прозріють, убогі, сліпії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2012
коли є перспектива втратити,
найбільше починаєш цінувати.
і вже не сила поглядам зрадити
та почуття свої вбивати.
а розуміння, яким важливим
це було у ті часи,
стає видінням твоїм жахливим
і змушує ношу смутку нести.
тоді світ вернеться з ніг на голову,
кожний твій подих - немов останній.
слова вже не золото, а лише олово.
докір сумління тоді - безкрайній.
дії лише повернути все в змозі,
новий виток кохання зростити.
серця не валяються у наш час на дорозі,
ті, що здатні легко простити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012
я стояв одиноко під зорями
чарівними, як очі її,
розійшлися ми своїми долями,
по півсвіту лишивши собі.
півжиття вже провели в незнанні
про отруту, що в жилах тече,
про отруту, що в щирім коханні
до нестями болюче пече.
вона пахла квітками акацій,
ніжна була, немов білий цвіт,
у відлуннях бурхливих овацій
торувала дорогу у світ.
і кружляла в захоплення танці,
й дарувала усмішки свої,
найвельможніші щастя обранці
замахнулись на волю її.
раптом трапився я на дорозі,
зруйнував в’юнке плетиво мрій,
покотились тоді чисті сльози
з-під осяйного марева вій.
все летіло в той час шкереберть:
вчинки, дії, мільйони, нулі, -
нещасливих подій круговерть
затягнула й убила в собі.
магма в серці у мене шкварчить -
не сховатись від болю ніде,
не забути ніколи ту мить,
як померло у ній все живе.
зірве вітер всі маски з лиця,
лишить кожному справжню лиш суть,
більш коханню немає життя,
а минуле, проте, не забуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012
на руках, на губах, у душі
темним гроном томатних плодів,
світлим громом нової зорі
цвіт на пам’ять кривавий розцвів.
лиш усмішка біжить мимохіть
через плазму твоєї природи,
розвінчана на зламі століть
під звучання жорстоких рапсодій.
автострада тебе мчить у даль,
у міста чорно-білих рутин.
а сльоза, немов чистий кришталь,
убиває цнотливість годин.
не шукай, більш не знайдеш ніде
те кохання смертельно живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349444
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 10.07.2012