| Сторінки (5/473): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Мені просто сьогодні хочеться бути
Без пафосу, вигадок і прикрас.
Прожити цю мить і насправді відчути,
Що в дитинстві відчував кожен з нас...
Мені просто сьогодні хочеться жити
В насолоді розбавленій міліардами фарб.
Просто розслабитись, просто радіти
Подиху вітру, запахам трав...
Гримасу образ на посмішки чудо
Замінити, не вагаючись ані секунди.
Нехай сьогодні все Божественнним буде
Краплинка життя і вічність бездонна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
Немає в москалів хребта,
Наче вужі болотні шипучі.
Немає в москалеві добра,
Очі зажерливі, руки гребучі.
Жага до помсти, наживи і зла,
Самоствердитись на слабших скоріше,
В головах бал веде Сатана,
Серця чорні, давно ізотлівші.
Де та ваша Руська душа?
Де мудрість, воля і правда?
Головне для вас анаша,
Огненна вода і параша...
Зламаєте зуби об Українську сталь,
З ваших тіл проростуть квіти для нашої Неньки...
Земля моя рідна, моя радість й печаль,
Чи чуєш?... Перемога близенько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Все буде легко і красиво.
Напевне, завжди так є.
Все в цьому світі мінливе,
Не тлінне лиш світло твоє.
Від кого випрошуєш радість?
Кому завдаватимеш зло?
Що принесе тобі ясність?
І хто подарує добро?
З чим прокидаєшся вранці?
Які думки транслюєш у світ?
Чи знайдеш своїх поганців?
Чи розправиш крила в політ?
Як віднайти свою силу?
Куди спрямувати свій шлях?
Або жити просто і не квапливо,
Радіючи сонцю у небесах?
Завжди все легко й красиво,
Завжди ми йдемо в добро,
На цьому шляху здобуваючи силу,
Даруючи світу тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Ти не те, що про тебе говорять.
Одна помилка, це ще не все...
Є багато людей, та мало хто творить,
А у тебе талант - подумай про це...
Не рівняйся із тими, хто нічого не вартий.
Ти вчорашній й сьогоднішній ось і вся суть.
Кожен день твій прожитий - не марний,
Новий день, хвилина, секунда - це путь...
Що ти робиш для того, щоб посміхатись?
Скільки посмішок освітив в людей на устах?
Все життя можна в пітьмі прокопатись...
Та чи встоїть під поглядом Бога твій страх?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2022
Вітерець колише віти дерев,
Там де вчора ще цілувались
І в обіймах небесних заграв
У любові з тобою купались.
Місяць срібло ллє на мохи,
На яких на зорі вдивлялись.
Ще недавно у мрії жили...
Наче вчора ти мені посміхалась...
Я зустрінусь там із тобою
Де ростуть величні дуби
І на світі житимуть лише двоє,
Тільки я і ти, тільки я і ти....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022
Настане день - піде пітьма.
До сонця підмуться квіти.
І пісня зазвучить струмка.
Верба розпустить свої віти.
Лелека щастя принесе.
І червонітимуть плоди калини.
Заколоситься жито золоте
Під небом Святої України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
Де моя мила, де моя чорноброва?
Де палкі її вуста?
Чи гуляє сама по діброві?
Чи має щастя вдоста?
Чи любить мене і чекає?
Чи згадає коли у ві сні?
Чи надію на зустріч плекає,
Не знаючи стрінемось, а чи ні?
Місяцю, брате цілуй ясні очі,
Сонечко, обійми тендітні плечі,
Зіроньки, нехай освітлюють їй ночі,
Вона саме найдорожче...
Де моя мила, де моя чорноброва?
Де палкі її вуста?
Чи гуляє сама по діброві?
Чи має щастя вдоста?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022
Моє тіло живий метал
Божа броня на мені
Меч правосуддя у лівій руці
Щит правди у правій руці.
Я сам собі Бог і Суддя
Сам милосердя і кат
Бачу наскрізь життя,
Дух свободи мій брат.
Я володар своєї душі
Повелитель власних думок
Беру від життя найкраще завжди,
Завжди в призначений строк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022
Не люблячи себе, завжди втікаєш.
Шукаєш друзів, їхню радість і тепло.
Коли ти на одинці, то себе, лиш проклинаєш.
Від інших вимагаєш ту любов й добро.
Й живеш із написом на лобі що "залежний".
Кудись біжиш, щось намагаєшся знайти...
Лиш люблячи себе проявиш вищу ніжність.
Й відтоді всі до тебе будуть йти.
Ми при народженні достойні всі любові.
Як сталось, що так прагнемо її?
Як сталось, що собі огидні стали?
Шукаємо любов навпомацки в пітьмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022
Коли люблю, наповнені мої вітрила
І мчу над буднями в височину.
В думках і на яву я маю силу.
Коли люблю, по-справжньому живу.
Що то, любов? То містика і таїна,
Божественна алхімія душі,
Усе стає довкола незвичайним,
Із серця вириваються вірші.
Любов приходить дивно й незвичайно
І йде не попрощавшись - як завжди.
Та після себе залишає щось повчальне,
Не плач за нею довго, не тужи.
Коли вона прийде, я мчатиму на хвилях
Прекрасного чудового життя
Я підготую корабель свій і вітрила
Й помчу в щасливе майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Супер герої не бояться зла.
Завжди стоять до останнього,
Завжди йдуть до кінця.
Це ті, хто попри люте і хиже
Якимось чином знаходять краплі добра.
Це віра, надія й любов
Це справжня жива душа.
Вони претворюють біль в щось хороше
І відбуваються реальні дива...
Супер героями їх роблять не гроші,
А віра у краще, віра в життя.
Я вдячний всім супер героям,
Які живуть на Українській землі,
Охороняють весь світ борючись із пітьмою,
Нехай Бог береже вас і захистить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Де закінчиться страх
Там з'явишся ти.
Де згоріли мости,
Тобі не пройти.
Де скінчиться гроза
Там сонцю зійти.
Хто образив коли,
Без вагань відпусти.
Де є добре тобі
Туди і іди.
Ти прекрасним вже є
Що ж шукаєш тоді?
Тут постійні лиш зміни,
У цьому житті.
У поганім є крапля добра -
Шанс щоб зрости...
Забудь критику й осуд ти назавжди
Все минає, повір
Тож на світло лети.
Там закінчиться страх
І там з'явишся ти
І освітиш дорогу для інших
В нові прекрасні світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2022
Роса впивається у п'яти.
Енергія тече в мені.
Мій дух свободи не здолати.
Ранкові загораються вогні.
Я падаю у лісові обійми
І бачу марева уві сні.
І сльози капають до долу срібні,
Моя планета у вогні.
Зберу всю силу в волю
Й направлю у блакитну височінь
Ще є у людства доля,
Для міліардів поколінь.
Завжди жива надія,
Ще в серці десь тріпочеться душа,
А в мене просто тиха мрія,
Де наша матінка Земля - жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2022
Цей демон хитрий і примхливий.
Невпинно вимагає все що є,
Завжди обманює, завжди зрадливий,
Завжди із себе ангела вдає.
Ти коришся його солодким фразам
І бачиш друга, наймилішого за все,
І витерпиш мерзенніші образи,
І всіх покинеш за одне його слівце.
Він вчить тебе як плазувати,
Як бути слизняком забувши смак життя,
Як свою душу раз за разом обпікати,
Робити вчинки, що не мають каяття.
Коли спіткнувшись ти попросиш допомоги,
То не чекай від нього щедрості й тепла.
Він натякне, що із вас двох то ти недолюд
Й нема тобі пощади й прийняття.
Але коли поглянеш на плюси від тої дружби,
Що вигадав для тебе цей слабак,
То зрозумієш, що нема там й каплі правди,
Насправді, зовсім все не так.
А якщо вирішиш облишити, паскуду.
Тебе ламатиме три дні це зло.
Він спокушатиме ідеями абсурду...
Стій на своєму, щоб там не було!
То на дев'ятий день побачиш його зраду,
На сороковий ти відчуєш це життя,
Яке нам Богом дане для любові, правди...
Вбиваючи себе - не бачиш це буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
В тих снігах загубився наш поцілунок,
Щезло все, тільки пам'ять лишилась одна
Твої губи солодкі - твій останній мені подарунок,
Ну, а далі нескінченна, холодна, тиха зима.
Нас вкривали лавини, а ми їм всміхались
І серцями розтоплювали крижану мерзлоту
Я ще відчуваю клітинами, як ми загорались,
А потім спускалися попелом на снігову німоту.
І та радість і щастя, коли оживали...
І як летіли на світло втрачаючи все на шляху...
І не каючись, згораючи знову кохали,
А тепер лиш цілунок твій гріє пам'ять мою.
Ми зустрінемось знову на інших планетах.
В інших вимірах, можливо, інших світах...
Або станемо блукаючими кометами...
Я знайду тебе навіть сніжинкою в білих снігах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
В маленькому зерняті бачу лиш величність.
Небесний задум й суть у таїні просту:
Зрости над всім в священну безкінечність
Й подарувати світу радість й доброту.
Так само й ми. Хіба ми не зернята?
Деремося у темряві крізь долю не просту.
І кожен з нас так бореться завзято,
Щоб віднайти дорогу у любов святу.
А потім лиш завмерти і відчути тишу
Безмежну, вічну, теплу, неземну.
І прорости зерном в мільярдах вимірів величних
Й плекати щиро свою ниву золоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022
При дорозі дуб стоїть. При дорозі дуб стоїть.
А над дубом тим останнім, а над дубом тим останнім - лелека летить. (2р)
Під вогнем земля тремтить, під вогнем земля тремтить.
Тут кується наша воля, тут кується наша доля. Боже як душа болить. (2р)
В бій кривавий хлопці йдуть. В бій кривавий хлопці йдуть.
В кожного у серці віра, в кожного у серці мрія. України стяг несуть. (2р)
Вітер в полі нас зміцнить. Вітер в полі нас зміцнить.
Мати нічка нас укриє, а молитва нас закриє, Свята Сила захистить. (2р)
Після ночі завжди день, після ночі завжди день.
Розквітуть прекрасні квіти, дуб розкине свої віти, буде світлий новий день (2р)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022
Між нами лише мить до поцілунка,
Допоки губи зіткнуться в солодкім відчутті.
Життя набуде фарб, чарівних візерунків
В екстазі марення, солодкім почутті.
А далі сон - чарівний і прекрасний,
Як акт довіри, віри у незриме і святе
І все відбудеться як треба, вчасно
Цей світ зутріне радісно життя нове.
Маленька іскра із простого поцілунка,
Вмить вибухне у щось величне і просте.
Життя - це дар, де нас чекають подарунки.
Вогонь любові - світло, що в нас є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022
Посмішка малюка.
Сонячний промінь крізь хмари.
Срібна роса.
Мальовничі на небі заграви.
Легкий вітерець.
Приємна прохолода від спеки.
Пахне чебрець.
В небі величний лелека.
Спогад тепла.
Далекий день щирості, любові.
Краплинка добра.
Свято щастя, радості, волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
Любов до себе - це основа,
Без неї годі куди йти.
Ніколи ні емоціям, ні слову
Не бути за неї більшими.
Любов допомагає зрозуміти
Що хочеш і до чого прагнеш ти.
І бачення дає, куди ступити,
Як віру в себе віднайти.
Себе люби - живи собою,
Плювати на оцінки-балачки.
Бо коли сам врятуєшся любов"ю
Мільярди ще врятуєш ти.
Навчись користуватися собою.
І не аби як, а з любов"ю і теплом.
Дороги враз відкриються перед тобою
І світ засяє радістю й добром.
Прийми в собі хороше і погане
І вдячним будь за дар Всевишнього тобі.
Бо до подібного притянеться подібне...
Живи прекрасним в радості і світлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2022
Давид і Голіаф.
Добро і зло.
І вже не має запитань:
Хто є хто?
Життя і смерть.
Пітьма і світло.
І духу твердь
Супроти бидла.
Перекошена свідомість,
Або чистий розум.
Бути поглинутим звіром,
Чи жити по совісті?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2022
Коли ти маєш людяність з собою
То не страшні ні бурі ні біда
Твій розум то твій щит і зброя
І кращого союзника, повір, нема.
Коли ти носиш вдячність в серці щиру
За все у світі - за усі дива
То незабаром знайдеш віру,
А це щось більше ніж слова.
Коли здобудеш ти найбільшу силу.
Ця сила просто зветься - доброта.
Тоді любов прокинеться й надія
І тиха, добра, ніжна теплота.
Шукай лиш радість доброту і світло
Бо у що віриш те по вірі і знайдеш
Маленьку іскорку у темряві далеко видно
І цій яскравості уже не буде меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022
Тільки живи, почуй, не здавайся.
Немає в діях ката твоєї вини.
Їх кара чекатиме, не сумнівайся.
А зараз себе полюби і прости.
Пробачиш - забудь. Назад не вертайся.
Минуле не зміниш, як не крути.
Хапайся за світло й на ноги спинайся.
Живи, що є духу у грудях, живи.
Хто бачив кошмари, не буде сміятись.
І не знецінить той біль і той страх.
Себе врятувавши - інших навчиш рятуватись,
Розвіявши морок у їхніх очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022
Ви вбивали дітей бо у вас був наказ.
Ви грабували людей і ґвалтували не раз.
Ви повірили в пропаганду - кожен із вас.
І розбомблені пологові будинки не проймали вас.
Ви так раділи, коли бачили в оселях стільки добра.
У вас нічого не буде бо у душі нічого нема.
Ви не доросли до того рівня щоб нормально жити.
Ви не вмієте вірити, любити, радіти, творити.
Україна вистоїть - слава її на віки.
Хто полізе сюди поляже в сирій землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
Бог не дає більше ніж ми можемо витримати,
Ми Його руки, щоб зло перемогти...
Немає найбільш сильнішої нації ніж ми,
Тому зупинимо нечисть - вона згорить в вогні.
Це наш урок, наше завдання гідно це пройти
Та залишитись Людьми і освітити нові світи.
Возвеличився дух, щоб ми бачили до чого прагнемо ми,
А "орда", щоб знали чим не будемо ніколи, ніколи, ніколи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
Всевишній бачить правду
Не заховати її ніде
Бо вона у серці завжди
І неймовірну силу дає
Не замазати медом кривду
Хто вбиває любов - сам помре
Якщо скалічив душу невинну
Твоя душа не прихиститься ніде
Якщо маєш тільки підлість
П"єш все чисте й живе
Не чекай ні від кого на милість,
Просто чекай - розплата йде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
Возвеличиться дух над хижим і низьким,
Відкинеться підле, слизьке і липке.
Зодягнула Вкраїна червоне намисто,
Вже не раз випадало на її долю таке.
Моя рідна земля умивається кров"ю
Матерів, стариків і маленьких дітей
Це вже сталось, це не поеми чи ролі....
Зупинімо експансію недолюдей!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
Всевишній зіткав небо над нами
І дарував йому чисту блакить
Засіяв поля золотими житами
Вдихнувши любов у цю землю за мить.
Дав люду мову птахів - солов"їну
Благословив на вроду водами чистих джерел
І нарік дивовижний цей край - Україна
Священна земля щирих, вільних людей.
Потомки прекрасних, сильні не зламні
Мають чисті, великі, гарячі серця.
Бережуть волю святу до останнього,
До останнього подиху берегтимуть Життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
Живе людина в своїй хаті і дарма,
Що в лісі зник останній спів рідкісної пташки,
Що тих дерев, що радували око вже нема,
Куди їй, в неї перед оком казки...
Маленький гаджет, згорблена спина
І руки дріботять у звичній праці
У голову налазить одна на другу новина,
Та лиш одне питання мучить: "Де взяти гроші на новий гаджет?"
І от пиляє та людина ліс, краде бюджет,
Буштин копає - знищує природу...
Багато справ - гріхів букет...
Стривайте, ось прийша й винагорода...
Прилізла бестолоч вбивати в хату,
Всіх до останнього вільного українця
Хочуть, щоб зник наш спів, як тої пташки в лісі
Хочуть стерти нас золотоординці.
Ви усвідомте вже назавжди і навіки:
Допоки брешете, крадете, убиваєте за наживу,
Тягнете все, що погано лежить.
Доти ви не люди, немає що робити вам на Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
Кряче ворон чорний над землею
І віщує люду на біду...
Висохла верба, що над водою
Вітер в полі розганя журбу.
Але ми ще тут всі - ми усі живії
Хочемо лиш миру, лиш життя...
Зорі в небі, зорі золотії,
Мабуть ви не чуєте, як стогне тут земля.
Руки у крові здіймаються до неба
Може хтось почує чи побачить, та дарма...
Зараз всім повірити у себе треба,
Чи є правда в серці, чи її нема?
Хтось малює образи, картинки,
Хтось чекає віру із небес
В кожного в душі від Бога є частинка
І за кожного із нас Христос воскрес
Ми є інструмент в руках у Бога,
Скальпель, що відріже нариви роздуті
Тут народжується нова історія свободи
Україна - це колиска миру у Всесвіті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
Тридцять три шамани у горах чарівних
Шукали для себе дорогу в пітьму.
Різали вовка, співали пісень дивних,
Обкурювали чорта у чорнім диму...
Дурили народ свій й без того дурний вже
І мазали медом вуха чорту.
А той їм і вірив й своїми руками,
Гнав батогами до бою орду.
Дихають полум"ям ординські шакали
Хочуть знищити люд і Україну святу
Та на захист священні лицарі стали
Кришать на попіл нечисть оту.
Плач матерів і прокльони у поле
Вп"ються стрілами чорними ворогу в рід.
Розривають шаманів духи надвоє
У підземному замку чорт сам вже сидить.
В голові сновигають думи-облуди,
Чуються крики дітей і стогін землі
Всі кругом вороги, всі, неначе, причуди
А у снах, лише пекло, скрегіт зубів.
Пресвята Мати Божа, заступнице наша,
Український народ від біди вбережи.
Святий Юрій, поборник пітьми, воєвода,
Лицарям духу в бою поможи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
З нами правда, мамо, і мені не страшно,
Не страшно вірити в своє...
Ми переможемо і зробимо це вчасно,
А зараз боремось, наскільки сили є.
Наш дух постав, бо за своє вмираєм,
За те, що зрозуміле всім, будь-де...
За те, що в серці не згасає -
За мир і волю, от що нам святе.
За стариків, дітей, яких ми захищаєм,
Не за споруди, інтереси чи майно,
А за людей, за матерів ми стоїмо і знаєм,
Як пахне правда, як смердить брехло.
Прийшла пора дорослішати, мамо,
Приймати рішення, що змінять назавжди.
Вогонь і біль розвіються туманом,
Та слава України буде навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
Будьте уважні й пильні до дітей,
Щоб з них не виросло тиранів
Ні злодіїв, ні тролів, а людей
Людей, які заміною нам стануть.
Пильнуйте чесність відданість любов,
А зраду, брехні, підлість - проклинайте
Та знайте, що все зле приносить кров.
І недолугість принесе вам війни - знайте.
Та не забудьте ще вказать,
Що красти у народа гріх великий,
На бідах наживатись і країну просирать -
Життя, що не достойне жінки й чоловіка.
А втім, що хочете кажіть,
Це ваші діти, відповідальність, ваша сила...
І все то на плечах батьків лежить,
Або обріжете, або дасте їм крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Ти знаєш, люди помирають...
Чиїсь сини, чиїсь батьки...
Війна - вона зажерлива і вимагає,
Ще більше ніж їй можеш дати ти.
Прокльони матерів, які ридають,
Земля, що захлинається в крові,
Це все так просто не минає...
І кожен з нас віддасть свої борги.
Ти просто знай - надія не вмирає,
Не вмре ні воля і ні слава - навіки,
Бо хто своє боронить, за своє вмирає,
За тим і правда й віра з тим завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Все у цім світі прагне любові,
Кожен хоче почути потрібні слова,
Хтось мріє відчути опіку і догляд,
До квітки любові тягнеться кожна душа.
Всі такі різні й водночас прекрасні.
Це схоже на диво, ще не має кінця...
Благо для всіх щасливих й нещасних
Віра, надія, любов - подарунок Творця.
Ми створені по світлій, добрій подобі
Й нікому назад нема вороття...
Сотворю і я своє життя по любові
Справжнє, щасливе, світле життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Я маю свій час.
Це все, що я маю.
І мені вирішувати на цей раз,
Що я можу і що я знаю.
Я маю цю мить.
Одну - неповторну, красиву
І в ній роблю вибір любити,
Вибираю бути щасливим.
Один прийшов, один піду
І на шляху своїм усе здолаю.
Чи радість, а чи горе, все прийму,
А потім все повідпускаю.
Пітьма і світло, вічність - мить...
Життя і смерть - усе минає.
Одна енергія у вихорі бурлить
Десь зникне, а десь знову розквітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Який прекрасний яблуневий цвіт.
Кожна пелюсточка, наче душа.
Який великий цей прекрасний світ.
В якому кожна мить жива.
Люблю життя, любив завжди.
І вдячний Богу за творіння.
За те, що сію і за всі плоди.
За безкінечну віру й розуміння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Колись він мріяв розсікати хвилі,
Злітати ввись й пірнати вниз,
Долати труднощі і мати віру,
Одне життя - один каприз.
А потім влаштувався на роботу
Де правильно усе і як завжди...
Де треба, як усі, тихенько тліти
Без віри і без мрій кудись іти.
У снах чарівних - борд для серфу,
А на яву гладильна дошка.
Так легко виміняв свій рай і серце
На той тягар, який з собою носить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Мудрість приходить лише з помилками.
Справжня дружба, після тисячі втрат.
Любов свою знайдуть лиш чисті думками.
Жертвою стане кожен, хто кат.
Життя відбувається саме зараз.
Моя смерть не підвласна мені.
Я відпускаю тягар болю й образ
І даю місце новій весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2022
Я дякую за все, що ти даєш мені, Господи
Приймаю твою вищу волю й славу
З твоєї самодостатності ми є
І завдяки силі твоїй і волі твоїй ми є
З трепетом і повагою приймаю науку Твою
З любов"ю і вірою помічаю в усьому Твою присутність
Я вдячний за все між небом і землею
За все, що дано мені, вдячний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2022
Відчувши біль ти знаєш відчуття...
А смерть дарує кожній миті цінність.
Коли ти бачиш це, то що твоє життя?
У чім ти кращий? В чім твоя відмінність?
Чим ти наповнюєш своє буття?
До чого прагнеш і куди мандруєш?
Чи є у тебе сприйняття,
Тої картини, що весь час малюєш?
Усе життя - наука про любов,
Наука віри, щастя і удачі.
Коли даруєш, то наповнюєшся знову й знов,
Коли ж забрав, то втратиш і не мавши.
Якщо нема нічого там...
Коли вмираємо назавжди...
То можна убивати, знищувати? Так?
І жити так як в голову взбреде? Як падло?
Та, мить, дана не просто так
І в кожній надзвичайна сила і відповідальність,
І в кожній бачу Божий знак,
І шанс у кожній на нову реальність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2022
Відмовитись від зла, пітьми,
Прийняти світло в серці
І спрямувати погляд в мрії,
Шукати щастя в кожній миті.
До себе віднайти дорогу,
Повірити у свій прекрасний світ.
Любов до себе і до всього,
Пожертвувати слабкостями заради величі.
Відсортувати весь непотріб
В душі, вжитті, в думках.
Спалити все, схопивши страх за горло
І викувати нову силу ставши світилом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
Я дякую тобі моя, мамо
За любов і ласку твою,
За віру твою бездоганну
В щасливу долю мою.
За те, що жила як уміла
І що могла мені віддала,
Що ночами надімною тремтіла
І завжди оберігала від зла.
За молитву Святу щоденну
І за добрі теплі слова
Я вклоняюсь тобі низенько
Будь щасливою, мамо моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
Як впаду я на землю росою
Вранці ти пройдеш по мені
Кохана, буду завжди з тобою
В щасті або у журбі.
А як стану розквітати весною,
Покажу як кохаю, тобі
Я буду для тебе грозою
Найгучнішою на землі.
Зірвусь вітром схиливши дерева
І до тебе знову примчусь,
А потім засяю сонцем на небі,
Колоском на полі схилюсь.
Ти завжди в мені, моя мила
Цвіт і щастя моєї душі
Я без тебе втратив би крила,
Я без тебе не писав би вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
Зерно добра посію в полі світу
І зачекаю поки зійде урожай.
Нехай дозріє в темряві, у таїні, без світла...
Дасть Бог то буде і у мене Рай.
Зберу плоди й роздам усім довкола.
Нехай радіють вдоста від добра.
Що те добро? Воно не скінчиться ніколи,
Коли ним переповнена душа.
У кожного своє те поле...
І навіть якщо в жмені крапелька добра,
Посій його, хоча й печаль довкола.
Й зійти йому прийде пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021
Зло злом не перемогти.
Тільки добром це можливо здолати.
Без любові до радості не прийти,
А без віри надію годі шукати.
Без світлого розуму зникнуть слова.
Тільки правда мораль може дати.
Без щирості в"яне людська краса.
Не вдячний хіба зможе літати?
Невже наша сила у зрадах й брехні?
Вивернуті напоказ душі - оце красиво?
Від нас залежить: "Так або НІ"
І лише наш вибір: пекло чи диво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Сьогодні буде прекрасний день.
Все збудеться чого бажаю.
Усе прийде, усе відбудеться в цей день
Я вірю, я це точно знаю.
Відчую щася більш ніж будь-коли,
Вдихну любові повні груди,
Достатку вистачить на все мені,
Зустрінуться прекрасні добрі люди.
Повірю в радість і тепло сердець.
І в кожній миті я побачу чудо.
Відчую творення, збагну, що я також творець...
За все сьогодні вдячний буду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021
Коли станеш вільним, твій звір скориться тобі,
Але спершу захоче тебе убити.
Він перевірить чи немає страху, гніву, журби,
Чи вмієш ти по-справжньому любити.
Коли станеш вільним, не зможеш співати пісні,
А сам станеш піснею і віршами.
І возвисишся над мирським не маючи жалю, вини,
Достойним станеш всього, що здавалось лиш снами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021
Красиві ми, коли даруємо добро
Й щасливі, коли мріємо і вірим.
Наш цвіт, наша душа і все єство -
Одна любов, яку на всіх розділим.
Вартуєм більшого, коли цінуєм мить,
Коли слова даруєм ніжності й турботи.
Коли перемагає милосердя - дух летить
Й життя позбавлене скорботи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
Ти хочеш зло перемогти?
Забудь все назавжди.
Про біди, про печаль, борги,
Підступництво брехні.
Як хочеш гнів здолати ти,
Відповідальність зрозумій.
Не все на світі в твоїй волі,
Не кожен шлях є твій...
Несеш вину на своїх плечах?
Ти вільний, друже мій...
Ти сам малюєш собі горб
І сам відчуєш біль.
Усе, повір, не є даремне,
Завжди є вибір - зрозумій.
Життя прекрасне і чарівне,
Якщо ти віриш в вибір свій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
Щоб не сталось, знай, Бог з тобою там де і ти.
Життя - океан, для того, щоб ми навчились пливти.
Душа прагне світла, тому світло довкола себе створи.
Тоді побачиш свій рай, що був перед тобою завжди.
Кожна мить твойого життя породжує безкінечні нові світи.
Знайди любов у своєму серці і нею їх освіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
Надію не убити.
Не спинити мрію.
Я буду горіти.
Я живу і радію.
Правду не сховати.
Кривду не підсолодити.
Завжди буду шукати.
Віру в серці ростити.
Мене не переконати.
Мені вдалося прозріти.
Мої демони впадуть.
Я народжений любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
Сьогодні думав: " А для чого я живу?
Що бачу? І чому радію? В що я вірю?
Чому так добре, коли до любові йду?
І знову легко, коли, як в дитинстві, мрію?"
Я думав про життя, про вічність, забуття
І про свої бажання, радість і надію
Про те що домальовую до свого сприйняття,
Коли мені так страшно чи чогось не розумію.
Як грандіозність творення у безкінечність пролягла
Й зародження у темноті нового кванту світла.
Я думав про цей вир життя
Й про те, яка людська душа тендітна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
Шліфуй в душі світло,
Плекай ніжно любов,
Твори прекрасне й чарівне
І радість шукай знову й знов.
Відчуй свій розум і тіло,
Прислухайся до пульсу життя.
Цей світ надзвичайне диво,
Коли бачиш красу буття.
Все неповторно ніжно тендітне,
Таке крихке - сильне й слабке.
Все в нас та для нас непомітне...
Шукай у собі щастя своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
Я вже давно не боюсь помилятись
Падати вниз і вставати з колін...
Та доволі страждань, доволі кривлятись
Віднині "живу на свої".
Хто скаже там що чи буде сміятись,
Мені наплювати сто тисяч разів.
Лиш відповідь я на те хочу знати:
Чи жив як хотів? Чи любив як умів?
І не важливі думки чи причуди
Вічні драми, зневіра і страх
Куди б я не біг - не сховатись нікуди
Душа все побачить у моїх очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021
Ти можеш все, усе в твоїх руках,
В тобі велика дужа сила
І дар від Бога у стрімких словах.
Під серцем мати не дарма носила.
Ти просто вір і все прийде
Забудеш біль, печалі, горе.
Та людську щирість ти не забувай ніде
Будуй щасливу світлу долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021
Коли приходить голод, людяність зникає,
Згасає потихеньку щира віра у життя.
Бузумство на обличчях розквітає,
Думки, які не мають каяття.
Коли приходить лють - добро вмирає
У фокусі примарна дика ціль.
Моральність свій останній подих відживає
Приорітетність - людський біль.
А далі йде війна - у сурми грає
І зазиває молодих розквітнути в пітьмі.
Дар смерті в руки їм вкладає
Від чого душі їхні враз стають німі.
А потім смерть на білому коні,
Промчить полями випаленими, наче вихор.
Коли помре любов то не чекай пощади - ні!
Не вберегтись тобі від лиха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Золотий годинник. Під ним позолотилася шкура,
А в душі голо і пусто - ница натура.
Колекціонує душі, що здалися - продалися.
І тремтить перед своїм господарем, щоб той не злився.
Розповідає байки які є на світі чуда...
А в кишені дзвенять тридцять срібних - Іуда.
Вчить як жити, любити, прощати...
Втім, на смерть народами посилає вмирати.
Немає в нього ні сім'ї, ні землі, людського не може мати,
Є лише вдалі поняття та терміни якими можна маніпулювати.
Винищує культуру, духовність, щоб не було народної приналежності.
Ми всі намагаємось втекти, а вибираємо залежності.
Ким би не був цей незнайомець тут він лишній.
За всі діяння, його притягне пекло. На Землі править Всевишній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Я Богу дякую за те, що ти у мене є
Така чарівна і така красива...
Моє багатство і життя моє,
Моя найбільша в цьому світі сила.
Я радий просто посмішці твоїй
І кожна мить з тобою варта дива.
Який прекрасний світ, коли зі мною ти,
Коли ти радісна й щаслива.
Сонце нас двох так ніжно обійме
І попрямує десь за обрій спати...
Ти, знай, що ти для мене все,
Тебе одну завжди буду кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
Тільки не йди - лагідно попросив...
Та світанок тебе обіймає
І тягне у зовсім інші світи
Де мене поруч немає.
Тільки не йди, залишся, давай догорим...
Нехай все на світі щезає
Між нами лиш крок - солодкий момент
Я поруч я ще чекаю.
Тиша і погляд, усмішка вкралась.
Як кішка, легка, граційна, мінлива
Граєш моїм почуттям так вдало...
О, Боже, яка ти вродлива...
Щезаєш непомітно за мить
Забравши з собою тепло.
Залишаюсь один та в грудях кипить...
Щастя в мій дім на мить забрело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021
Візьми біль і перетвори в щось хороше.
Не виховуй в собі монополію на біду.
І не думай, що все купиш за гроші:
Щастя, любов, надію чи дружбу.
Візьми свою силу й посміхнись в вічі злому
Ти поет, ти воїн, ти душа життя...
Не зламати тебе вітрам, не скорити лихому,
Ти знаєш значення слова - свобода, сім"я...
Візьми дар від Бога і донеси кожному віру
Теплим словом надії підійми із колін,
Подаруй комусь щастя, комусь радість, комусь мрію...
І знай - я з тобою, ти не один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021
Є квітка одна під небом нічним
Не така, як всі квіти під сонцем.
Пелюстки її ніжні - захищатись їй нічим
В неї є тільки віра, а сили немає зовсім...
В неї є тільки світло, що з-середини гріє
І надія, що хтось полюбить і її
Від цього під зірками вона радіє
Слухаючи шепіт вітру у темній імлі.
Не кожного на цьому світі люблять,
Тай кого люблять ті не завжди мають ласку...
Та кожен по-своєму унікальний...
Кожна квітка на цій планеті прекрасна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
В тобі я бачу щастя і любов
І відчуваю радість й ласку.
І так чекаю, коли обіймемось знову
У снах по ночах бачу нашу казку.
В твоїй усмішці, наче цілий світ.
Я незбагненну легкість відчуваю.
Життя - прекрасний і стрімкий політ,
Коли з тобою ми удвох буваємо.
Я вдячний, що у мене є ця мить
Бо це нарешті справжнє і красиве...
І знову кров у серці закипить
Прокинеться в мені незрима сила.
Ми намалюємо наш світлий шлях
Й співаючи по ньому ми підемо
І доля наша буде у яскравих кольорах
Одне життя і одну мить ми проживемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021
Хіба достатно слави у вбивстві?
Чи багато треба щоб когось зневажати?
Невже смерть за життя важливіша?
Мабуть, ненавидіти легше ніж кохати...
Життя в якому вчимося горіти,
Любити безтямно відмовившись претендувати,
Допомогти комусь стати кращим і радіти,
Дивлячись як його душа почне розквітати.
В наших серцях вогонь і пітьма.
Кожна мить може бути шансом прозріти.
Кращого способу за це не буде й нема
Все залежить від того, кого будеш кормити.
Боротьби вимагає не тільки видимий ворог,
А і той якому в думках дозволяєш себе катувати.
Створи той рай в душі, який заповідав нам Бог
І зрозумій нарешті - там темрява міcця не може мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2021
Звук барабанів струмом у спині
Полум"я не пече - обіймає
Танець вогню в якому я вільний
Вітер у такт верхів"я дерев колихає
Десь в далині чуються грози
Блискавка небо на два розрізає
Сила моєї землі сильніша за стах і тривоги
Дух енергією життя палає
Мій бубен - кінь мій небесний
Відкриє досвід світів незримих
У танці новому кришталево-чистий воскресну
Любов"ю наповнений - у творіння маючи віру
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021
Про що шелестить листя дерев?
Про що співають птахи?
Про що мовчать обеліски на порозі сонячних заграв?
Про що шепочуться зорі у темній імлі?
Ти бачиш як кохається вітер з гладдю води?
Як її напруження починає дрижати?
Як вогонь починає горіти? Чи бачили це по-справжньому ви?
Чи вміє ще хтось на світі палко кохати?
Про що мовчить темрява вдивляючись у вічі?
І що бачить страх своїми величезними очима?
Йому відповісти їй нічим -
Його душа одержима...
Що означає те слово - людина?
В чому її верховодство розуму - поясни?
Знання, сила, тезиси, істини всесущі і всеєдині
Розсиплються в порох, коли знайдеш в собі людину ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
Люби себе, цінуй себе, хвали себе.
Відчуй природу світла в серці.
Якщо не ти то хто полюбить ще тебе?
Хто буде із тобою в смерті?
Хто буде винен у гріхах твоїх?
На кого ти спиратимеш провину,
За те що не любив? Бо за цей гріх
За це лиш ти відповідатимеш єдиний.
Відчуй в собі любов й живи,
Наповнюйся від того благодаттю щохвилинно,
А потім до людей із Нею йди
Й ділись цим світлом - ти ж людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
Не борися зі страхом - не вийде
Ти лише жах притягнеш до лиця
Не врятує супротив й надія
Буде темрява, що не має кінця
Та змирившись з відсутністю світла
Зрозумієш : "Має бути вмикач"
Доведеться протерти всі вікна
І побачити, що ти не втікач
Запитати у себе правдиво
Чи потрібна зараз пітьма?
Чи боятися досі важливо?
Адже темряви більше нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021
Після нас пройдуть теплі дощі,
Запах трав навіє як ми любили...
Як надіялися, вірили і жили,
Як співали пісні, посміхалися і раділи.
У тумані на волі, наче почуються голоси.
Наші розмови... Як ми по вечорах гомоніли...
І заспіває соловей десь у лісі у тиші,
Як символ того, що ми завжди щастя хотіли.
Сонце когось на світанку обійме
Ніжно, наче мама маля обіймає
І верба над рікою прошепоче одне:
"Ти живи... Життя швидко минає..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021
Я - актор, поет і воїн.
Іду вперед і завжди до мети.
Мій шлях священний, я його достойний
Й зумію гідно все пройти.
В перипетіях вічної Земної драми,
В війні емоцій - не простій війні,
В болоті слів токсичних і від втоми,
Я не здаюсь ніколи - НІ!
Моя усмішка то душевна зброя,
А гумор то енергія моя
І серце сповнене любов"ю - воля,
І віра - стержень, а надія то зоря.
Коли побачиш крізь асфальт рослина,
Росте собі не знаючи біди,
Ти зрозумій, вона не агресивна,
А придивись то камінь дав тріщини свої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
Після самої темної ночі - світанок,
Після затяжної зими - весна,
Після горя й невдач - любов наостанок,
Після грому і бурі завжди тишина.
Після тяжкої зневіри - надія,
Після смерті завжди нове життя,
Після тяжкого болю народиться мрія,
Знай це, й завжди йди до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
За шелестінням листя - тиша,
За серцебиттям - душа,
Вся сила Сонця в Благодаті світла,
А шлях людей - любов Творця.
Мій сон то інформації потоки,
Чужі мені і небезпечні для життя.
Сердешний шлях мій подарує спокій,
А віра вбереже від забуття.
На небі зорі хтось створив для мене
І спів птахів нового дня.
Із вдячністю спостерігаю цю безмежність
З смиренністю вітаю цю красу буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
Театр - це пізнання глибин душі.
Містерія для відчування суті.
Постійна битва з демонами у тиші.
І гра на лезі бритви радості і люті....
Це те, що відкриваєш у собі,
Ті відчуття, яких не пояснити.
Це той вогонь, що загорається в пітьмі
Маленька гра-життя, щоб один раз прожити.
Насмішка, парадокс і глум з "Режимів Бога"
І перевтілення в когось нового,
На мить залишивши свого єства тривоги
І премога над роздутим "Его".
А потім лиш політ
Між в"язких буднів цього світу.
В театрі забуваю втоми гніт
І згадую, коли дитиною був радий диву....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
Ти просто не земна
Така прекрасна і щаслива
В очах твоїх магічна глибина,
А посмішка яка красива...
Слова злітають з ніжних губ
Волосся падає на плечі
Я у полоні твоїх муз
У снах я бачу наші ночі
Мене так манить той момент
Де ми від пристрасті згораєм
Як хвилі розбиваємось ущент
І одне в одному зникаєм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Коли кортить розгніватись - змирись
І подивись на це життя довкола себе.
Завжди щось відбувається в цю мить
І все це робиться для тебе.
Цей світ - це міліард дзеркал
В яких відображається вся твоя сутність.
Якщо довкола лиш розруха, смерть і жаль,
Можливо, заслуговуєш тут на свою присутність...
А що як світ чудес? І всі привітні?
Можливо ти вже знаєш що таке любов,
Можливо ти її в собі знайшов й на крилах віри
Ти здобуваєш щастя знову й знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Ти просила мене стати вітром твоїм
Щоб обіймав твій стан дівочий
Просила місяцем бути на небі нічнім,
Щоб з неба дивився в твої очі
Ти просила мене бути гарячим вогнем
Але ніжним, щоб не обпік твоє серце
Просила бути сонцем, дощем
Кохати нестямно як вперше....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
Невже важливо що було?
Минуле вже не повернути
Усе назавжди відійшло
Та чи зумів ти щось збагнути?
Хіба важливе: щось, колись?
Яке, можливо, не здійсниться
Ламаємо усе здираючись у вись,
Не знаючи, коли усе скінчиться.
На плечах тягнемо мільйон світів
Самі впряглись і вірим в чужі мрії.
Той хто в хаосі цім себе знайти зумів
Для тих не треба більшої надії.
Хто зупинився й пильно придививсь,
Любов із серця випустив на волю,
Прийняв усе, простив і відпустив,
Той віднайде свій шлях до Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
Медовими вабиш словами
Цілуєш ніжно вустами
І вводиш знову в оману
У танець божевільної драми
Фламенко - розпечений танець
Душа - не загоєна рана
Сьогодні я твій коханець,
А завтра павутиння обману
Згораю від пристрасті п"яний
Я падаю в морок, кохана...
Історія віри й дурману
І осушених до дна океанів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
Я хочу до тебе торкатись,
До твого пружного тіла,
Вдихаю твій ніжний запах,
Цілую, як ти хотіла...
Розкрились пелюсточки квітки,
Роса на них виступає,
Дихаєш, чую, так швидко,
А потім все завмирає...
Вибух, тремтіння і тиша,
Вібрація тіла стихає,
Енергія, струм - потім спокій
Торкаюсь тебе, цілую, кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
Борись за любов - вона потрібна у світі,
Більше потрібна ніж страждання та біль
Вона в кожнім серці - не дай їй зів"яти у цвіті
Відчути в собі її - ось людська ціль.
Немає ні влади, ні правди, ні чину,
Щоб віру й любов у душі розпалить.
Це необхідно ростити в собі щохвилинно...
Знайди в собі все у блаженну цю мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
Коли зникне наш спів -
Щезнемо й ми, назавжди.
Щось, можливо, народиться нове...
Та це вже будемо не Ми.
Коли зів"яне наш цвіт -
Залишиться попіл у полі.
І ехо десь у лисих горах
Про радість і біль Української долі.
Можливо, залишиться спомин...
І в когось в очах той погляд -
Гіркіший за гіркий полин,
А в когось усмішка і останній подих...
Хто ми такі? І де наша сила?
За гріш, ковбасу - продалися чи ні?
Чи співаємо ми, чи радіємо, любимо, вільні?
Від тебе залежить Людино.
Від тебе залежить усе на цій Богом даній Святій Українській землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
На одинці з своїми думками
Віч на віч з своїми гріхами
Із розламаними навпіл світами
Десь у темряві я, а не з вами
Вчусь прощати і вчуся любити,
Знову творити і знову радіти,
Як стихії свої примирити,
Вірити, надіятись - жити...
Демони зваблюють, хтиві, думками
В серці ангели дзвенять молитвами
Все довкола вкривають тумани...
Зупиніться! Тут я між світами...
В сліпоті надіюсь прозріти
І побачити мить, щоб злетіти
Де той світ де всі ми як діти?
Я шукаю в собі Його світло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021
Ранок весни морозний та свіжий...
Сонячний промінь у затхле життя...
Согодні живий - сьогодні я інший
І доля моя тепер справді моя.
Сьогодні люблю і сьогодні радію
П"ю кожен момент без болю й жалю
О, Господи, я тепер справді вірю
В твою любов і мудрість твою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021
У одному селі жила руда курка. Вона була, здавалося, як і всі кури та щось в ній було таке чого ніхто не міг пояснити. Але чесно кажучи ніхто і не пробував чогось розуміти. Всі жили в своїх світах, але в одному курнику. В рудої курки завжди було багато запитань:"що, чому, як?". Інші кури вже, наче і не звертали уваги, проте багато хто не витримував тієї допитливості. І от одного разу...
- Чому ти постійно мене запитуєш хто ми і звідки, хіба ти не знаєш, що всі ми з яйця. Чи тобі розповісти звідки беруться яйця? - весь курник зайнявся сміхом. Курочка відповіла.
- Але ж ... Я хотіла...
- Що ти хотіла?
- Хотіла запитати, як може так статись, що яйце було, а курка тоді де?
- Що це ти белькочеш?
- Якщо є яйце то має бути і курка.
- Звичайно вона є, звідки тоді яйце взялося?
- А звідки взялася та курка?
- Знаєш, Руденька, я іноді тебе взагалі не розумію. Придумуєш собі щось, якісь ідеї, здогадки і від того страждаєш ще більше. Живи просто. Наше життя просте : їсти, спати, з півнями гуляти, дбати щоб наші господарі були добрими до нас, добре нестися і все. А тобі потрібна якась курка. Ти краще подумай, скільки ти яєць сьогодні знесла. Ти взагалі їх несеш? Тобі пора добре їсти та гуляти біля півнів, а не дурницями забивати свою маленьку голову.
Руда отримала свої відповіді. Та чи це були її відповіді? Те, що вона хотіла знати ніхто не міг їй розповісти... "Для чого їй ті півні? Це несіння яєць? Це постійне набиття шлунка їжею? Невже не можна їсти стільки, скільки потрібно мені?", - думала курка. " А можливо, те, що я думаю - це вже щось жахливе? Це вже щось неправильне? Адже всі навколо не думають: їдять, сплять, несуть багато яєць..."
Всі в курнику знали, що та курка, яка не їсть, не несе яєць і не гуляє з півнями, та курка зникає назавжди. І хоча Руденька була не така як всі їй доводилося щодня робити те що і інші кури. Та одного дня сталося щось зовсім дивне...
Якось прилетів і сів на паркан величезний крук. Кури побачивши його налякалися. Адже вони думали, що це шуліка, який краде маленьких курчат. Вони чули, як господиня розповідала про якогось шуліку, шо постійно краде курчат.
Але Руденька вирішила запитати в нього про свої здогадки.
- Вибачте, а хто ви? - підійшовши ближче запитала курочка.
- Я крук Темний. - спокійно відповів крук.
- А що ви тут робите? Ви прилетіли нас забрати?
- Забрати? - ворон подивився на курочку. - Я нікого не хочу забрати. Я шукаю куди впала жар-птиця.
- Яка жар-птиця? - запитала курочка. Вперше їй стало так легко, вона відчула що почула про щось незвичайне. Що світ це не її курник, що ще щось є у світі про що не знають ті зарозумілі товстухи в її курнику.
- В один час, в один день, в один рік люди випускають у небо мільйони жар-птиць. Вони вибухають на мільйони вогнів і падають на землю, щоб відродитися з попелу та стати новими жар-птицями. От я одну з таких тут шукаю, вона впала сюди. Хочу знайти її тут поки вона ще маленька. І навчити, щоб не вибухала передімною та іншими птахами. Особливо, коли ми робимо обліт свойого міста.
- Як міста? Що це таке -місто?
- Ти не зрозумієш...
Крук змахнувши крильми полетів геть.
В Руденької було ще більше запитань ніж відповідей, ще більше сумнівів у правильності свойого існування.
- Ти, що геть здуріла? - запитала одна з курей. - Ти знаєш, що якщо господарі взнають, що ти говориш з іншими птахами, ми всі можемо зникнути?
- А звідки ти знаєш, що в господарів на думці ? - запитала Руденька.
- Що!?
Кури розлютилися і обступили Руденьку. В той день їй було не переливки. Її били. Била кожна курка. Навіть півні більше не хотіли до неї підходити. Їй вирвали все пір"я з шиї, щоб всі знали в курнику, що тепер вона сама по собі.
Проходили дні. Руденька мало їла і намагалася не виходити на подвір"я. Там її часто били і називали вже не Руденькою, а голошиєю. Це було боляче і нестерпно. Вона знала, що господиня побачить, що вона не їсть і тоді Руденька зникне назавжди. Поки всі інші кури думали, як нанести чим більше яєць, Руденька думала: "Чи є там ще життя за курником? Чи є там жар-птиці? Що якщо все не так? Що якщо вона ніколи цього не дізнається? Що, якщо вона просто зникне і не залишиться нічого? Ніхто не буде знати, що колись жила Руденька, яка задавала занадто багато запитань."
Думаючи про все це Руденька розпушилась і якесь дивне відчуття з"явилось з-середини. Це відчуття переповнювало її теплотою та надійністю. Стало так добре, ніби вона відчула щось з минулого. З того минулого, коли вона була ще яйцем. Це тепло... Це була єдина річ, що допомагала їй жити далі та мріяти.
Звичайно господиня помітила, що Руденька не виходить частенько їсти і що розпушившись подовгу сидить у кутку.
- Ах ти ж моя, красуня. - промовила господиня беручи Руденьку на руки. - Не час, не день і не рік ставати мамою-квочкою. Ну що мені з тобою робити? Прийдеться відучувати займатись дурницями.
Господоня підійшла, взяла Руденьку на руки, відкрила двері в підлозі і вкинула її туди.
Поки Руденька летіла в льох то подумала, що так зникають всі, хто погано їсть і більше не бігає з іншими курми. І коли вона впала на землю - знепритомніла. Їй нічого не снилося, думки зникли... Але вона знову згадала ті слова, які говорив Темний, а потім їх сказала господиня. "І що то таке - мама?". В цій ямі де опинилась Руденька було так холодно. Але вона відчувала себе сильнішою, наче жар тієї жар-птиці, про яку вона весь час думала намагаючись уявити, загорівся в ній самій. В цій темряві, в ній горів вогонь надіїї. Руда зрозуміла, що ніхто з курей і уявлення не має про що вона говорить чи запитує. І тоді вона сказала собі : "Я сама про все дізнаюся. Це життя моє і я не згодна його комусь віддавати. Я говорю "НІ" великим порціям їжі, "Ні" півням від яких лиш біль і зневага, "НІ" цьому оточенню, яке так отупіло, що з силою захищатимуть свою тупість, навіть перед страхом зникнути назавжди. "Ні" всьому тому, що робить зраненою чи слабкою".
Дух бунтарства і свободи переповнював Руденьку. В грудях у неї горіла іскра жар-птиці, але вона ще досі була в ямі. І раптом прийшла думка: " А що таке жар-птиця? Вона ж літає? Бо як вона тоді змогла збити Темного в небі? Щоб стати жар-птицею треба літати..."
Все вмить розбилось вщент. Все те світло, що так горіло в грудях зникло і темний морок ями опустився на Руденьку. Кури розповідали, що ні одна курка не може літати, але деякі півні вміють вилітати на паркан і будити господарів вранці. Проте це скоріше стрибок ніж політ.
Руденька подумала собі : "Що ж якщо вони змогли то і я зможу, принаймні перелетіти через паркан. А там піду на пошуки жар-птиці".
Так проходили дні в ямі. І Руденька не переставала думати. Вона навіть почала трішки пригати, ніби тренуючись все вище і вище підстрибнути.
Одного дня господиня витягнула Руденьку з підвалу і випустила її на подвір"я де були інші кури. Кури з острахом дивилися на Руденьку, адже ніхто назад ще не повертався. Вона була схудла, нічого не говорила, але її очі... Здавалося, ніби в них щось сяяло. Кури подумали, що вона навіть господині не потрібна, якщо та повернула її, що Руденька схибнулася від свої запитань і її повернули в курник помирати як і старого півня Петра, який хоч і був гарним, за що його дуже любила господиня, але вже нічого не міг крім як їсти, спати і розповідати свої неймовірні історії в які ніхто не вірив. Всім було так вигідно думати, проте не Руденькій. Щось в ній змінилось. Вона не ділилась про те що думає ні з ким з курей, постійно стрибала то на колоду то з колоди... Їла завжди не великими порціями. А коли приходила господиня то розпушувалась, наче вона щойно добре поїла. Вона не крутилася біля півнів як інші кури, а все більше була біля старого Петра.
Якось Руденька підійшла до Петра і замітивши, що він дивиться кудись в далечінь, запитала:
- Що там?
- Великий, великий світ. - відповів спокійно Петро.
- І що там у світі? - запитала хвилюючись Руденька.
- Там? Там люди, там дуже багато людей. - відповів так само спокійно Петро.
- А там є такі як ми? - запитала Руденька.
- Такі як ми? Це які, такі як ми? - Петро перевів свій погляд і подивився прямо на Руденьку.
- Кури...
- Є багато чого: і кури, і гуси, і качки, і індики, і велетеньські кури - страуси їх ще називають, і тварини різні є ...
Поки Петро розповідав, Руденька намагалася уявити собі цих тварин.
- А жар-птиці? - з захватом запитала Руденька.
- Жарптиці? - Петро розправив свої крили, наче збирався полетіти. - А хто тобі розповів про жар-птиці?
- Темний - крук, сказав, що одна із жарин жар-птиці впала сюди і він її шукав.
- Цей крук - дурень! - відверто відповів Петро. - Можливо він і вільний птах, але він не знає нічого про жар-птиць.
- А ти знаєш?
- Послухай мене Руденька, я тобі розповім про жар-птицю, якщо обіцяєш мене більше не зачіпати.
- Домовились. - швидко відповіла Руденька.
- Отже слухай. Колись, коли ще не було нічого, а був тільки великий океан з неба впала в цей океан величезна жар-птиця. І вона вибухнула. І маленькі жарини на які вона розлетілася то були перші кури, люди і всі хто тут зараз живе у цьому світі. А стати знову величезною жар-птицею вона знову зможе, коли ті вогники, що горять у наших серцях сяятимуть так яскраво,що все заллє світлом. Жар-птиця - це знак нового життя. А те що тобі Темний сказав - це він говорив про салют. Люди його придумали, щоб нагадувати собі як колись все було. А цей мрійливий бовдур шукає жарини тут вже багато років, а так жодної і не знайшов.
- Дуже дякую. - рада Руденька побігла у своїх справах.
Нарешті хтось розповів їй хоча б щось схоже на правду. Щось чого вона так давно чекала. Вона і уявити не могла, що цей старий півень стільки знає. Її віра в себе росла. Адже тепер вона не просто курка - в неї в грудях жарина самої жар-птиці, яку вона тепер відчувала ще сильніше. Залишилось навчитися ще трішечки вище стрибати і все. З цього і почала. Кожного дня Руденька намагалась пригати все вище і вище. І хоча не дуже вдало все виходило, вона не здавалася. Навіть коли падала і всі сміялися з цього, вона не полишала спроб. Їй було байдуже, що говорять інші, вона вірила в жар-птицю, в її силу в собі. Іноді Руденька уявляла, що ніби-то це вона велика жар-птиця, що зароджує життя у світі. Їй бачилось, як вона - велика, мудра птиця летить над світом і розкидає іскри, які уворюють нових жар-птиць і так у всіх світах, і так... А потім вона засинала.
- Чого ти тут скачеш? - якось запитала Руденьку Чорненька курка.
- Я вчусь літати. -відповіла Руденька. - Я хочу бути як жар-птиця... Ах, ти не зрозумієш.
- Яка жар-птиця? - все не відставала Чорненька.
Раптом кури обступили тих двох і вперед до Руденької виступив півень Гаврило і запитав:
- Ти чого це не підходиш до молодих півнів, а крутишся біля цієї розвалини - Петра? Подивись, яке в мене блискуче пір"я...
- Чудово. - відповіла Руденька. - Але я не хочу до тебе підходити.
- Як це ти не хочеш? - загрозливо запитав Гаврило. - Хіба тебе хтось питав чого ти хочеш? Ти будеш робити те що потрібно нашим господарям. Тому тебе потрібно ще раз покарати, щоб до тебе дійшло нарешті...
- Лише спробуй наблизитися до мене...
Не встигла Руденька це сказати як Гаврило накинувся на неї і почав бити в шию де тільки недавно відросло нове пір"я. Всі дивилися на цю сцену. Старі кури відчували радість і полегшення від того знання, що якщо Руденька виправиться і почне нести багато яєць то вони зможуть дозволяти собі трішки більше відпочивати. Страх, підлабузництво, відчай, пристосування за будь-яку ціну навіть таку велику як чужий світ, от що було, от що вони знали і ось що вони так захищали. Свою стабільність і комфорт, оманливу надію на тихе щастя.
Але раптом сталося те на що ніхто не сподівався. Петро - той старий, трухлявий півень налетів на Гаврила і так побив його що той навіть піднятись не зміг.
- Ніхто з вас не буде її зачіпати. А яєць нанесете самі, вона моя.
Кури не довго думаючи розбрелися по подвір"ю бубнячи між собою, що старий Петро звихнувся так само як і Руденька.
- Навіщо ти мене врятував? - запитала Руденька ледь підводячись.
- Я бачив, що ти хочеш навчитися літати. - спокійно відповів Петро. - Але я також бачив, що ти не вмієш розправити крила, ти навіть не знаєш чи є вони в тебе.
- А як ти..? Звідки ти взагалі знаєш? - розгубилась Руденька.
- Я не завжди тут сидів. - відповів Петро. - Я колись був мандрівником і бійцем. Я плавав морями та океанами на величезному кораблі, а потім, а потім бився з сотнями інших півнів і перемагав... Наш господар забрав мене з собою сюди. Ось так я опинився тут. Я хочу тобі сказати, що ми горді птахи і до того ж сильні та розумні. Ми можемо прокормити і себе і людей. Але ми втратили свою суть через те, що звикли до брехні. Мало того ми тепер її ще й захищаємо, знущаючись над своїми замість того щоб стати вільними та гордими птахами. Я тебе навчу. Розправ крила, ось так і коли підстрибнеш махай ними щодуху...
Руденька так і зробила і о чудо! Вилетіла на самий верх колоди. І майже побачила, що там було за парканом. Тепер вона знала, щоб їй не говорили, вона знає сама куди їй треба летіти. Тепер у неї були крила...
Старий Петро навчаючи Руденьку щодня як літати, сам почав оживати і здавалося ніби його мутні очі також почали сяяти.
І от одного ранку, коли ще всі спали, Петро зібравшись з силами злетів на самісінький верх паркана і закричав: "Свобода!" Руденька першою вибігла на подвір"я і побачила як схід сонця обіймав горду постать Петра.
"Ми діти жар-птиці",- тихенько прошепотіла собі Руденька, наче боячись порушити цю ідеальну картину слави і сили, гордості вільного в душі птаха, який мав у своєму серці іскру жар-птиці.
На другий ранок Петро зник. Його забрала господиня і більше його ніхто не бачив. Руденька сумувала за Петром, але розуміла що у неї тільки один шанс. Вона ще не знала, які там за її маленьким курником на неї чекають події. Навіть не знала як там взагалі все влаштовано. І ще страшно було настільки, що в неї бувало починали труситися лапки. Але надія на те, що в неї є маленька спроба хоча б щось змінити, використавши все, що в неї є; гріла її так сильно, що Руденька вже не сумнівалася. І раптом вона почула, як люди говорили за парканом: " Прийшов той день і той час ми вітаємо вас..." А далі ще щось, але Руденька знала, що це означає. Вона підійшла до Чорненької і сказала:
- Прощавай, сьогодні я полечу як жар-птиця.
- Звідки ти знаєш? - запитала Чорненька.
- Просто знаю... - Руденька раділа її серце хотіло вистрибнути з грудей і вона хотіла б це всім передати, але...
- Що ти її слухаєш?- кричали кури. - Бачила що Руда з Петром зробила? Вона і з тобою це зробить.
- Ні. - відповіла Руденька, зробивши крок в напрямку галасливих курей. - Це не я забираю курей, це не я тримаю вас всіх тут. Ви самі собі це все придумали. Це ваша реальність, ваш світ, але не мій. А я вільна птиця і я полечу звідси сьогодні назавжди. Петро вірив у це і готовий був за це зникнути. Тепер і я готова, я вже не боюся зникнути бо я відчула іскру в собі і мене ніщо не зупинить.
- Птиця жар-птиця! - реготали кури. - Куди ти полетиш? Аха-ха-ха!!! Напридумувала собі казок, як той дурень- Петро.
Ввечері в курник прийшла господиня. Мовчки взяла під руки дві великі курки, які завжди себе вважали елітними курками в курнику, жили за прийнятими заповідями і завжди вели себе як достойні курки. Та їх не стало - зникли. Всі побачили це і перелякались. Весь їхній ілюзорний світ наповнений поважною мудрість та догматичною правдою, розвалювався на куски. Коли господиня прийшла вдруге, всі кури ошаленіли і почали намагатись врятувати своє життя, тікаючи від газдині. Господиня зловила Руденьку за лапку. Руденька відбивалась як могла, била крильми, боролась, відчайдушно боролась, вона ні за що не здалася б - тільки не сьогодні... І тут Чорненька курка підскочила і клюнула господиню в руку. А тим часом в небі вибухнув салют. Маленькі іскри розсипалися в різні сторони. Господиня випустила Руденьку і погналася за Чорненькою куркою.
- Лети як жар-птиця! - кричала Чорненька.
Руденька набралась духу, розпригалась розмахуючи крильми, підскочила, змахнула крильми і злетіла над парканом. Тим часом жарина від салюту впала в пусте лелече гніздо на стовпі. Вньому давно нікого не було, тому воно стало занадто сухим і зайнялося. Руда мало не влетіла в палаюче гніздо. З курника здавалося, наче, Руденька загорілася і стала жар-птицею. Всі кури нарешті побачили те диво, про яке весь час думала Руденька. Господиня так і не спіймала того вечора Чорненьку. І тепер кури в тому курнику знали правду бо на свої очі бачили як курка стала жар-птицею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903049
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Змиренність -це не бути низьким і забитим,
Це є терплячість й вміння слідувать меті.
А дисципліна - це та витримка й зусилля
Усьому, що є зайвим у житті сказати: "Ні"
Наш гнів на те, щоб відсікати
Без роздумів, без болю і жалю,
Ту думку, що приходить спокушати
Й спотворити назавжди мрію.
На все у світі воля Божа
Та твоя сила у маленькім ділі
Повір у себе, нівіть як в житті негоже...
Зрадій маленьким крокам і надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Все неможливе стане можливим
Варто лиш вірити в цьому вся суть
Вітри пролетять, закінчаться зливи
Так само і дні твого горя пройдуть
Усе в цьому світі має світлу природу
В життєвих перипетіях приховано ключ
Що обереш, любов і свободу?
Чи обіймеш своє пекло обіруч?
Хто-зна що там далі? Ніхто там не був ще
Й в минуле, нажаль, нема вороття
Повір в себе зараз, а далі ще краще -
Зустрінь своє справжнє щасливе життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Коли упав не кисни і не плач
Радій, що є ще шанс на спробу
Завжди стаєш сильнішим від невдач
Бо у тобі потужна сила Бога
Хтось все життя чекає на удачу
Хтось успіху щоб підкорити світ
Та для героїв це не має значень
Бо в них лиш віра, кров і піт
Коли сміється хтось то не зважай, не треба
Ти просто пам"ятай, що це не назавжди
Пройдуть роки і хтось подивиться й на себе
Вони хотіли величі та не змогли...
А ти гори, вогнем гори
І знай, що з іскри є в багаття сила
І в тих, хто потребує - іскру запали,
Щоб радість і любов серця їх освітила
Твій час - у цьому твоя міць
Чим ти наповнював свої секунди?
Чи ти любив? Чи підіймався, коли падав ниц?
Чи бачив у собі прекрасне хоч на півсекунди?
Бо успіх не покаже хто ти є
А те лиш, що спромігся подолати
Тому і світло хай наповнює тебе
Маленький крок зроби, щоб шлях здолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Коли ти у родиннім колі,
Коли співаются пісні святкові
Тоді і Бог приходить у серця поволі
І сняться сни не чорно-білі - кольорові
Коли ти дружній з усіма у колі
Коли усі щасливі та здорові
Тоді лиш танець душ веде до волі
До світлого майбутнього - без болю
Коли ти вдячний своїй долі
За всі падіння, злети, горе
За всі відіграні тобою ролі
Тоді і світлом сяє рідне коло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2021
1.
Ти танцюєш зі мною ти цілуєш мене
Ти моя королева, ти натхнення моє
Порцелянове серце, але справжня душа
Хоч ти з мармуру вся та для мене жива
Наші губи торкнуться і між нами ще мить
Ти моя королева, моє серце горить
Я танцюю з тобою наш останній танок
До кохання між нами залишився лиш крок…
ПР.
Моя королева… - тобі шепочу я
Одна на цім світі, котру так люблю я
І знову між нами свіча догорає
І з уст моїх лине тихе : « Кохаю»….
2.
Ми з тобою удвох – безкінечна ця мить
Все довкола завмерло, а душа аж бринить
Закружились у танці… Щось клекоче в мені
Як у серці кипить розповім в тишині
Порцелянове серце, але справжня душа
Залишилась ти в спогадах та для мене жива….
ПР.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020
Хто ми, коли втрачаємо мрії?
Як у хаосі цілісність свою віднайти?
Крок до мети чи плекати надії?
Мовчати, кричати? Куди далі йти?
Хто ми такі, щоб забувати любов
Ту, що не змушує кимось, чимось володіти?
Хто ми, коли проливаємо кров?
Де ми? І де наші діти?
Хто ми, коли вмирає віра, надії?
Коли вирішуємо, що живе не варте життя?
Коли п"яні здійснюємо мерзенні дії,
Що тоді для нас є свобода, що є сім"я?
Хто ми, коли забуваємо, що ми діти?
Коли перестаємо бачити в кожнім Творця?
Як в дитинстві раділи, з таким завзяттям беремося нити...
Хто ми, коли забули, що таке життя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020
Новий рік постукав у двері,
Я бажаю вашій родині добра
Нехай лунає сміх дитячий веселий
І оминають біль та журба
Багатством нехай для вас стане
Лагідне, щире душевне тепло
Здоров"я всім, любові та шани
Майбутнє щоб радість лише принесло
Сміливості, віри, натхнення, удачі
І здійснення найзаповітніших мрій.
А ще мішок золота на додачу,
Від страв смачних щоб ломився ваш стіл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
Цілує сонце ніжно твої очі
Й хоча ти спиш, ти посміхаєшся мені,
А я з тобою просто бути хочу
Одна для мене на усій землі.
З тобою час давно мій зупинився
Безсмертний лиш момент в якому я і ти.
Мій сон, моя любов - в тобі я розчинився
Злились в один наші світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
Навчися любити Бога в собі.
А потім навчишся бачити Його в інших.
Твори разом з Ним добро та щирість.
Для того аби побудувати Любов.
В твоїх силах дарувати те що переповнює твоє серце.
І радісно, коли це найбільша Небесна Сила.
Нехай твою душу наповнить Благодать.
Нехай твою душу наповнить прекрасна енергія світла.
Твори добро, даруй любов, цінуй життя своє і будь-якого організму у Всесвіті.
Всі важливі. Важливий і ти.
Любові та радості тобі, Людино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897656
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Що є добро? Чи що є зло?
Чому розірване усе на шмаття?
Що таке деградація? І що то розвиток?
І чи прийдеться заплатити свою ціну?
О ні! - кричить зловісне его...
Ти бачиш, йому мало...
А голос розуму мудро мовчить.
Він вміє тільки страчувати за те, що вже сталось
і що ніколи назад не повернути.
А я? А що я? Я завжди між цих двох...
Маю зробити вибір. Завжди.
Завжди роблю вибір, щомиті, намагаючись розібратись
у цих головоломках.
Чи потрібно згадувати минуле? Так.
Чи можливо там щось змінити? Ні.
А можливо, варто посміхнутись, подякувати за досвід
і відпустити все? Так.
І що тоді добро чи зло?
Що цілісне чи що розбите? Що є падіння чи востання?
Я дякую за шлях...
Це просто шлях.
Іноді крутими схилами, іноді прекрасними полями,
іноді через буревії, втрати, біль і втому, а іноді
в любові, щирості, теплі, радості...
Щось схоже на сонячні дні чи похмурі та все-одно не те...
Містичний досвід - таїнство життя... Це просто шлях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897562
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Не тримай біль у серці,
Відпусти нехай собі йде...
Ніхто не помер в цьому світі даремне
І ніхто даремне не вмре.
Все стається як має статись...
Бог поміж нами завжди тут є.
Життя створене Ним щоб розквітати
І щоб зів"яти, коли час настає...
Танцюй щосекундно, посміхайся, трудися
У кожного щастя своє...
Відчуй це життя повноцінно і в нім розчинися,
Любов хай наповнить серце твоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Мій храм - поезія.
Туди не ходять напахнючені
Чи з вичурним вбранням.
Ідуть в той храм розхристані,
Босоніж. Бо тяжко встояти навшпиньках,
Ноги ліпше раді постолам.
Там кровоточать ікони всі по-справжньому
Й правдиве світло б"є в лице так болісно...
Та лиш в поезії знаходжу тишу між рядків
І істину прописану, не видуману і не намальовану...
Я стрімко падаю й злітаю стрімко високо...
Знаходжу крила і усе втрачаю дочиста...
Але коли вдихну святої правди широко
То знову зводжуся з колін і йду...
Із серцем чистим - вдосвіта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Тече річка попід лісом,
Тай в лісі зникає.
Козак любоньку цілує,
Ніжно пригортає.
Сонце обох обійме
Й за обрій сідає.
Верба коси похилила,
На зорі чекає...
Зорі світяться ясні
Місяць їх вітає,
А ті двоє стоять собі
Тай не відпускають...
Цілуються, любуються -
Палко так кохають
Одне одним не надихаються,
Наче завтра й немає...
Тече річка попід лісом,
Тай в лісі зникає
На вербі хустинку
Вітер зачіпає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
Я напою свій день силою любові
Це моя битва і я в ній герой
Перемагатиму зло у чеснім двобої
Мужньо зіграю цю роль
В цій миті я сильний і чистий
Бо помисли мої повняться добром
Зараз все яскравіше й світліше
Сила в щирості, вона сильніша за зло
Заповню всі свої сьогоденні секунди
Любов"ю, надією, вірою і теплом
Заполоню натхненням і радістю свої мрії
Сьогодні я тут герой й девіз мій - Любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
Дружба - це своєрідна любов
Симбіоз довіри і віри.
Та якщо зраджуєш її знову й знов
Такий союз не матиме сили.
Дружба - це коли рівні завжди,
Коли зливаються в одну дві дороги
І з висока не дивляться при біді,
А простягають руку домоги.
Дружба - це коли легко йти
Співати пісні і біль пережити.
Це коли комусь допомагаєш досягнути мети
І разом щасливо прожити.
Дружба - та мить і той сенс,
Коли ми ще досі як діти...
Дружба це я і це ти, і весь світ...
Давайте всі разом дружити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Посиджу тихо над водою
Й думки повідпускаю
Все оживає від дощу
Веселка в небі грає
Стрикочуть дзвінко стрикачі
І соловей співає,
А місяць тихо у ночі
Між зірочок гуляє
Життя і мить...
І кожен на сім світі правду має,
Куди біжить, чого біжить?
То певне ні один не знає...
-Куди ви хмари летите?
Не чують, тихо пропливають
Пливуть собі як кораблі
Й водою землю поливають.
Сиджу собі біля води,
А верби коси розпускають
Плескає риба по воді
Роса, як діаманти сяє....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020