| Сторінки (1/76): | « | 1 | » |
Філософська, життєва новела про жінку, в чиїх руках – молитва, тиша й тепло поколінь
На околиці села, коли світанки вкривають трави туманом і каплями цілющої роси , а вечори ллються мідним та багряним сонцем з неба, стоїть невеликий будинок з деревяним ґанком і бузком і виноградом, що в’ється, наче пам’ять. Її вікна виглядають у сад, де під самим підвіконням кожного літа розквітають бархатні півонії — великі, запашні, як теплі і лікуючі обійми. Ніде в світі вони не пахнуть так, як тут. Часом цей аромат наче носив у собі голос її матері…а вітер тут затихає, щоб не потривожити тишу її саду.
Тут живе моя бабуся Ніна. Їй — вісімдесят вісім. І всі ці роки вона як вогонь а серце в неї - калина: все ще червоніє, все ще тримає птахів. Вона пережила війну, голод, втрати — і не зламалась. Народилась у багатодітній родині, маму втратила змалку й стала мамою для своїх сестер ще до того, як встигла стати дівчиною. З того часу її дитинство загорнулося і сховалося в скринню. Але виросла і не дозволила серцю огрубіти .
Тоді, в дитинстві, вона вперше зрозуміла, що любов — це не слова, а хліб, поділений навпіл. І що мати — це не лише та, що народжує, а та, що бере на себе тишу, сльози, відповідальність…так і назавжди в пам’яті — її очі, як недопите молоко в мисці, і цього вистачить щоб жити з теплом.
Її життя мов поле після бурі ….війна — біль, але й сила; праця — важка, та чесна; втрата — гірка, але з неї проросли світло й мудрість. З роками бабуся Ніна навчилась відчувати більше, ніж бачити. Лікувати — не лише травами, а очима , молитами і руками - в яких сплелися роки, земля і любов. У цих руках — сила, перевірена часом й мовчанням.
До неї їдуть з усіх кінців світу. Приїздять зі зламаними серцями, хворими тілами, із втомою, що не вимовляється словами .Літні жінки, молоді мами, заклопотані чоловіки. Вони привозять хвороби, втому, розгубленість. А забирають із собою тишу, віру і дивне тепло.. А вона приймає всіх. Не питає — хто й звідки. Прикладає руки — і не просто до тіла, а до серця. Щось шепоче, щось дивиться мовчки, торкається — і біль стихає. Інколи й не одразу. Але той, хто побував у Ніни, вже інший.
Її дім — наче жива книга,то приїде правнучка із малюнком, то онук з кавуном, то донька з онуками. Всі приходять не просто до бабусі — до центру, навколо якого обертається світ .Тут кожна річ має свою пам’ять: рушник, вишитий ще в юності; глиняна макітра, у якій місила хліб для сестер; стіл, що тримає тепло сотень святкових вечерь. А на Різдво — все оживає, будинок стає храмом любові.Уся родина збирається в бабусиному домі: сміх, пахне кутя, яблука, пироги. За столом бабуся Ніна — мов коріння, на якому тримається дерево роду всіх епох і історій. Як теплий вогонь у печі, що гріє не лише хату, а й покоління.
З особливою теплотою вона говорить про своїх трьох синів. Гордість і любов переплелись так, як тільки може переплестись пам’ять матері. : як три сонця -
мій спокій ,мій вогонь, мій вітер… Вони — мої опори. Вони зростали, як три дуби під моїм серцем. Я бачила в них усе те, чого не змогла сказати словами.
Частина друга : душа що говорить…
Серед усіх онуків була особлива Маринка - з дитинства вона відчувала, що між ними — нитка, невидима, але міцна, як бабусин хрестик на тонкому ланцюжку. Тепер Марина вже доросла. Але кожної можливості приїздить до бабусі І кожного разу, переступаючи поріг бабусиного будинку вдчуває, як щось у ній нарешті відкривається . Душа розгортається, ніби книга на потрібній сторінці.
- душа наче робить глибокий вдих,дихає на повні груди,
- Бабусю: - тут я не просто мама. Я знову твоя внучка, яка хоче слухати, обіймати й писати, — усміхається Марина, коли сідає поруч із бабусею на лавці Тут повітря — інше. Повільне. Чесне. Тепле.
—Тут я знову — маленька. кучерява дівчинка, яка босими ноженятами бігала років 25 назад...
— Я хочу зберегти твої історії, бабусю. Щоб і мої діти знали, якою силою може бути одна жінка, — каже вона. Бере записник і сідає писати…..
Бабуся усміхається. Легко, глибоко.
— Пиши, онучко. Лишай нитку, щоб і ті, хто прийде після тебе, знали, як не загубитись у часі.
Бо слово — це нитка, що зшиває покоління. Бо пам’ять — це земля, на якій проростає любов і надія.
Діти тим часом бігають садом, Марина має свою команду підтримки..
п’ют холодну воду, свіжо зварений вишневий компот і таскають цукерки, рвуть ягоди, плутаються в півоніях. І в кожному русі — життя. Нове, молоде, але з бабусиним світлом у середині.
- А знаєш, Маринко, коли ти приходиш зі своїми дітьми… Я дивлюсь на них — і бачу, як продовжується мій рід. Як живе у них наше рідне — у рисах обличчя, у жестах,міміці , у тих смішних словечках, що повторюються з покоління в покоління Оце і є вічність…
Бабуся Ніна каже:
Мої руки — вже не такі сильні, як колись. Але вони пам’ятають. Вони ще можуть зігріти. А більше й не треба…
Півонії під вікнами ще не раз зацвітуть – мов янголи що гортають сторінки історій з власної книги…
. А люди ще довго повертатимуться до тієї хати, де живе жінка з теплими руками й мудрим серцем. Бо є на карті світу одне місце, де пахне і любов’ю, і правдою, і цілющістю. І називається воно просто — «у бабусі Ніни».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041352
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2025
П’ята ранку. Чорненька кішка
Дивна… Міцна кава — її погана звичка. Щоранку, рівно о п’ятій, коли місто ще карамельно-спить, вона відчиняє вікно. Холодно. Занадто чесно, щоб збрехати собі. На підвіконні — стара чашка з тріщиною, яка вижила більше стосунків, ніж вона сама. Із надписом «Дівчина з характером», який уже стерся до «а з акте». Символічно.
Коли вона стоїть біля вікна — босоніж, у тій же старій футболці з облізлим написом «Not today» — усе в її тілі напружене до ледь чутного тремору. Не тому, що змерзла. А тому, що живе. Ще.
На кухні — холодильник, який вночі бурчить голосніше за її колишнього. Іноді їй здається, що той холодильник із нею на одній хвилі: стогне, коли голодно, мовчить, коли боляче, і все одно працює.
А ще є її будильник. Маленький цифровий садист. О шостій п’ятдесят дев’ять він включає мелодію з фільму «Реквієм за мрією» — наче натякає: «Доброго ранку, знову без сенсу».
Надворі — сумне і небезпечне місто. Ліхтарі — мов божевільні свідки її безсоння — дивляться з підозрою. Приречено. Кожен світанок — як сповідь, яку слухаєш навшпиньках,босоніж з холодними пʼятами
Ще вчора вона поспішала у цей світ з надією. В обіймах вітру, з новим парфумом і ледь вловимим відчуттям, що "щось зміниться". А сьогодні — наївна протидія. Без сліз. Без пафосу. Просто так. Душа поза мережею ,хочаб якихось відчуттів.
Її колишній залишив записку. Не лист, не дзвінок, а *записку* на звороті чеку з кав’ярні, де вони вперше зустрілися.
> «Я не можу більше вдавати. Пробач, якщо зможеш.»
Вона не змогла. Але й не намагалась. Просто зробила собі каву міцнішою. І перестала робити її солодкою і смачною.
Щастя, кажеш? Воно, мабуть,десь заховалося у подряпаних шпалерах чи в дотику холодного скла, в думках, що «сніжать» у душі сонячної, — але лише вранці. Бо вдень усе стирається до функцій: працювати, мовчати…і не забувати дихати .
У дитинстві вона вірила, що кішки бачать душі людей.Але ось уже кілька днів, як у її думках з’явилась та, одна — чорненька. Ще не реальна. Ще не м’яка. Але вже з очима, які розуміють усе без слів.
Сьогодні знову ранок іронії і сарказму думок в голові Безглуздо. Подякую. Про себе. За біль, за зраду, за кожне «ти сильна» з чужих уст. За те, що відпустила тих, хто захотів піти. Тримаючись тепер — за найлегше. За аромат кави. За видимість за вікном. За просту потребу бути і молитися.
Вона вдягає пальто на піжаму, бере стару шапку й виходить у підсвітлений світ , бо ще занадто рано . У дворі біля смітника, поміж пластикових пакетів, хтось пищить.
— О, — шепоче вона.
Там — чорненька кулька з очима. Трохи злякана, трохи голодна. Кішка.
Вона підіймає її на руки — обережно, майже з благоговінням. Її серце стукає голосніше, ніж зазвичай. Мабуть взірветься….
— Ти звідки взялась? — усміхається крізь сон і втому.
Відтоді все змінилося.
Будильник більше не звучить страшно — бо о п’ятій вона вже прокидається від муркотіння.
Фільми вечорами вона дивиться не одна. Навіть якщо це знову «Дівчина в поїзді» або «Одержимість».
Колишній намагався написати у месенджер — вона прочитала, погладила Каву - так назвала кішку і відповіла емодзі 🐾. І все.
Щастя? Воно сидить на її клавіатурі. Гризе зарядку. І муркоче, коли вона варить каву.
…П’ята ранку. Під ковдрою старого міста — думки. А десь у її кімнаті вже муркоче щастя. Реальне. Живе. І з м’якими лапками
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041342
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2025
Ти в тиші моїй звучиш як вітер,
здавалось — не дихаю більше.
Твій голос — ковток, що знайшов мене в прірві,
У світі де біль — давно вже не грію Я.
Я — тінь між людьми що плаче беззвучно,
Та ти увійшов... І тепер інакше —
Моя порожнеча каже "Живи..."
Ти — світло, що ллється крізь щілини болю.
Ти — слово живе у мовчанні моєму , шепче: "Я поряд. Ми не самі."
ще болить — та дихає серце,
У кожному стуку — твій спокій.
Ти — світанок - лагідним є ..і скоро прольється- де самотній мій штиль.
.Я заберу твій біль — розвію, наче попіл.
Я стану тінню, що завжди поруч,
Я стану тишею, коли навколо крик.
Я буду світлом у дощах безсонних,
Твоїм теплом у холод кожен рік.
Мій дотик — сповідь, мов мовчання тіла,
Що каже більше, ніж мільйони фраз.
Я твоя тиша!
хочеш буду?
Наші душі — як відлуння звуків
Що проросли крізь біль, крізь мертвий час.
Я твоя осінь, зріла і красива.
У кожнім “ти” я знов себе знайду.
Я — як мовчання, що стає причастям,
Коли душа обвітрена з дощів.
І навіть в зламі я тримаюсь рівно
Бо ти в мені..як дощ ,мовчки все змива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2025
Згоріло земне, як лист у вогні,
Як зоря, що згасає в обіймах світанку.
Та навіть у темряві, в снах і в мені
Ще тліє надія, мов жар у серпанку.
Я був, наче хвиля, що б’ється в пітьмі,
Як птах, що забув, як триматись за крила.
Та серце моє, мов весна по зимі,
Прокинулось знов і зростати навчилося.
Впаду — і воскресну, як сонце з-за хмар,
Як вітер, що криги розбив на потоці.
Мій голос, що згас у мовчанні примар,
Знайде свою тінь в нестримному світі
Нехай крізь руїни проросте трава,
Як спогад, що серце теплом огортає.
Бо кожна втрата — лиш сіль для життя,
Бо фенікс із попелу знову злітає.
І знає душа: не кінець ще, а шлях!
Не присуд, не темрява, не порожнеча.
Бо там, де був попіл і вітер, і прах,
Зароджується світло — живе і безпечне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2025
На горизонті вчинки твоїх вулиць
Де ти приречено рахуєш погаслі ліхтарі
Околиці серця тягнуться до страшних полиць
Мігруючи ,шукаючи душі твоєї коментарі.
Руки не крила, та вени не в цифрах
Ти знову блукаєш в життєвих титрах!
Де ехо твоєї осі?
Знову заплетене в чужій косі?
Скільки питань. А скільки бажань ?
В капілярах вчинків ще є монета переживань.
Концепція помсти у світлі без нарікань.
В куточках злості немає тепер твоїх вагань.
Курс до мене на прийом ?!
Та чи під силу тобі мій підйом?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2025
Я зникну без логіки і слів
Як останній пароль ,що більше не діє.
Повільно та тихо - під ребра добряче ріже
Мій біль лиш в тому що ́звиќ
Я більше не вірю, сьогодні не заплачу
Бо люди не крила .
Бо люди - шрами
Не гучно , кричатиму в останнє словом. -
без лиха і драми.
Бо люди в зоні емоцій зловживання
Як зламаний гвинт у хаосі меж
Для них тепер вектор у групі «виживання»
Та я поза зоною доступу,лиш в режимі мереж
Я у кросах - ти в ментальному світі на грані.
В обривках контексту - імпульси не дані
Поза зоною доступу : тепер Тариф « серце в режимі польоту»
Де у роумінгу на пряму з Богом у кожну суботу 🎶
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2025
Вони казали: «Вже нема…»
Вони писали: «Тінь зотліла…»
А я збирала по зірках
Його сліди – мов крихти світла.
Вони несли йому хрести,
Ховали ім’я у чорну тишу,
А я кричала крізь віки,
Що він живий – я серцем чую!
Ніч гнула спину, наче звір,
Світанок рвався із тенет,
Та кров землі, як вічний вир,
Шептала: «Він знайде свій шлях».
Вони несли йому хрести,
Слова – як лезо, погляд – в порох,
А я вдивлялася в листи,
Шукаючи у них промовистого «Повернусь…»
Вони гасили день свічками,
Втирали біль, як пил зі скла,
А я чекала між рядками.
Вони писали імена
На камені, що плаче в тиші,
А я кричала в небеса:
«Він не загинув! Він ще дише!»
Душа ридала, наче скрипка,
Вітри стирали слід з зими,
Та серце – компас, в ньому зірка,
Що не згасає поміж тьми.
І сни пеклися, наче гріх,
І сніг здавався попелищем,
Та десь між зойками і криком
Я вірила: він ще живий!
І ось: у сутінках воріт,
Де місяць плаче срібним вітром,
Стоїть… Живий. Як меч. Як грім.
Як сон, що вирвався з могил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2025
Ти — світло
Коли світ хитає, мов човен у штормі,
і вітер історій ламає вітрила,
ти — тиша, що дихає спокоєм в нормі,
ти — сонце, що падає прямо у жили.
Ти — руки, що втримають навіть повітря,
коли вже здається, що втрати неминучі.
Ти — голос, що робить мовчання відвертям,
де всі мої тіні стають невезучі.
Ти знаєш: і радість, і темні провалля —
це дві половини одного уроку.
Ми всі розгортаємо світ, як скрижалі,
де час — лише простір для мудрості кроку.
Я падаю — ти підстеляєш проміння,
я гасну — ти світло тримаєш в долонях.
Ти — більше, ніж друзі, ніж кров, ніж коріння,
ти — пульс, що у венах звучить, як симфонія.
Дякую, що є, що не втомлюєш серце,
що знаєш, де біль — і мовчиш, коли треба.
Ти — всесвіт у формі людського безмежжя,
і дотик твій — зліпок відбитку неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2025
Вдих. Моя люба
Прийми
Сміятися. Плакати.
Хотіти кричати це завжди доречно!
Занадто зухвало.
Врятуй себе сама.
Вирви крила, моя дівчинко
-Несамовито . Так впевнено.
Нуждо люба-
це очевидна пастка нашого сьогодення .
Люди поруч - це приховані маски
Душа в них розділена «0»
А в серці стукіт егоїзму
Найвищого рівня
Тут ніби Всесвіт незнав, як втратити абсолютно все.
Такий собі ляпас від долі.
Тут варто підвестися в супереч волі
Стрес знімає втому!
Так , це тепер по новому !
Читати псалми, не доречно нікому
Зміни не лякають то лише маркування каркасу
Цей світ приймає форму хтивого часу!
«деструктивна історія» -все ще для запасу
То ,як мало бути -не знає ніхто
Та вміння обирати своє і себе -
То окремий шлях,вищого класу!
Видих,моя люба , відпусти !
Та якщо що -звони!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Ломають людей не зламані люди
А ті від яких відмовилися !
Де в потаємних куточках душі - палає криком тиша
Де маяк що веде до скелі -
Там зовсім інший порятунок.
Я,мабуть зламаний радар -
Що чітко вказує - небезпека!
Навіть попри те,що її немає...
Я ніби хочу сказати щось важливе
Та думки ,як в'язь мотузок
Стають ще більшими !
Я ,як тривожний розлад
Чи розібраний годинник?!
Хто я?!
Фото на папері ,де папір то життя.
Чи я затертий калейдоскоп -
Де уламки все ще не складаються!
Як зосередитися серед пустелі-
Де пустеля ,то твоя душа !
Я вмію говорити про складність -
під запис чи під сумнів.
Та вперто до останньої секунди .
-навіщо це зараз?!
Я не взмозі контролювати процес.
То відстань - справжня каторга!
Де хтось старанно пильнує нас.
А щось дуже важливе ховає час!
Це як інсайт з психотерапії
Який жорстоко роз'бав нас!
Це не халепа ,це потрібний сеанс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
В тобі живе мій агресивний звір.
Полонений спокусою мені не вір.
Тримай мої руки , я є твої крила.
В потоках любові , тебе я відкрила.
Мороком світла , тебе приручила.
Занадто відверто я скло точила.
Уламки не биті, порізів немає.
Твоє серце , міцно мене обіймає
До крові, до крику , до болі.
Я ніжно , лікую душевні мозолі.
Я твій орієнтир ти мій горизонт
небезпечної долі ,безпечної волі.
Тихо і голосно ,гірко і не солодко
Кохай мого звіра, співай колискову ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
І тиша панувала
і сміх дитячий і вишні і черешні і
полуниця і ,
мед смачний і квіти пахучі.
І ночі і день і хочеться мріяти.
О, скільки було мрій.
Море..гори, херсонські кавуни...
Сьогодні, кляті московити це зруйнували!
Розпач,біль і сльози матерів
і крик душі."За що?!"
Новини жахів .
Діти, герої і мирні..
Підвали, страх , шахеди і ракети.
Кров і холод - бо править сатанопутін,
кусок .... а не людина.
слова "люди" не існує.?!
він "іржа землі" диявол, нікчема, ніхто...
Сонце УКРАЇНИ засить!
Плює і топче і плямує...нещадить.
Та серце матері сильніше. Молитва з болем - синці на колінах.
І воляяя і сила і Святий дух і пращурів коріння ...
Мерзота лиса,потворо божевільна...
ти розстріляв сьогодні сина України.
КАЗНИТИ!!!
Немаєш право на життя.
Да,запанує правда і світло.
Да повстане козацьки дух.
Да підірвуться вітри правди. Боги землі і неба.
Да підійметься прапор вільної землі!
За синє море за блакитне небо ,
за колосся хліба і чорнозем..
За сина і дочку, за брата ,
за кума , за свата ,
за батька за квіти,
за поле ,
за птаха,
за тисячі смертей,
за біль людський за все...
Сконаєш,суко - не вартий пекла !
...горітимеш болем матерів.
Да буде України воля переможна !
Слава воїнам!
Слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Коли твої руки пестять мої оголені плечі
Зорі падають з неба і чіпляються за душу.
Ковтаючи знервовано слину, межі твого проникнення,
як завжди влучно досягають висот.
А голос спокуси вгризається так, що можна втрачати цноту вічно.
Від твоїх цілунків, потрісканими вустами я хапаюсь жадібно за повітр*я.
Моє стомлене тіло знову млітиме, від твоїх спітнілих долонь!
Атоми інтимності твого тіла не вміють червоніти- вони як циклок, з далеких берегів.
Дають можливість приміряти на себе звпах твого тіла.
Сплетіння душ і твої ноги напружено стискають мої гарячі стегна.
Дихання вже поблизу шиї..
холодні губи жадно торкаються моїх грудей...
..лаконічні вигини малюють подальшу карту ночі.
Шквал емоцій і кожен дотик під напругою.
Проникни!
Нехай розряд промчиться капілярами, десь відгукнеться біля ключиці, нижче ребер..
і дивні звуки-стони горітимуть спокусою над вустами до рання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550716
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 11.01.2015
Ця планета не має виходу.
Кожного ранку ми змінюємо чорнила.
А пам*ять як самостворений рейтинг:
у когось волосся кольору сонця -
а у когось сонце місто легень,
і щоночі небокрай у тобі.
Ця планета маніпулює долею.
То заростає садами,то збирає згаслі зорі.
Цій якісній статистиці, явно бракує уваги!
Тут від нежитю - тягуча смерть,
а в ім*я нечистого - завжди молитва!
Ця планета немає виходу!
Відірватись б...
та легені спорожніли..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539666
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2014
Не ламайте мені крила.
відлік душі, ви вже заткнули своєю пихатістю.
Щоразу моя реінкарнація – неварта вашого слова.
Навіть, не дихайте у мою атмосферу.
Ваша проникливість - моральна обезводненість мого мозку.
Ви, контури своїх тіней у всесвітньому капілярі.
І ніякої ніжності, бо ваше відображення, мені нагадує, старі подерті стільці.
Ваший «мішечок тепла» , ще довго лоскотатиме стукіт мого серця.
Скажу більш того, іноді це викликає рвоту.
Швидкість якої, можна оцінити лиш у рабстві міської гри.
У вас марні надії, стосовно мене.
Моя вулканічність , набагато сильніша ваших спазмів злості.
А за спиною, завжди залишається ваша ароманта сутність.
Гидка та несмачна індивідуальність яка не здатна навіть проіснувати пів хвилини.
Лячно?! Ну, звичайно куплену душу, значно простіше втрачати.
Безбожно ,знову кілька раз на секунду купувати іншу.
Здається, запахло відходами!
Закінчуйте з цим, тюремне сонце, врешті – решт, не колискова з дитинства!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468467
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.12.2013
Твої обійми ,наче теплий плед у зимову стужу.
твої слова , знову зненацька блукають моїм тілом.
Вгризаються в серце : все вище і вище...
Лоскочуть кожну судинку - і твоя ледь помітна посмішка.
Твоя потрібність - рухає мої вуста.
- Я б насолоджувалась цим, все життя!!!
Пошепки,безслівно і дико.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2013
Мені потрібно, виганяти нікчемних тараканів зі своєї голови. Ненавиджу, свою частинку мозгу, де існують ці хвойди. Вони здатні, в бити мені, таку нісенітницю, що мій черговий день перетворюється на справжній трилер…а насправді дивним залишається той факт, що з плином часу ця «нісенітниця» становиться найпрекраснішим доповненням у моєму житті. Цікаво чи не так?!
Ну от що я і казала, знову моя романтика життя перетворюється на американський фільм фахів : - типова родина, типовий будинок і типові привиди, лиш змініється час від часу причина появи цих чудернацьких створінь. Так і у моєму житті – здавалось все типове і на майбутнє очікуваний прогрес життя. Але причина то ж,бляха різна… і ця моя романтика короткочасна – типу реклами …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459005
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.11.2013
Цей сніг,мабуть, ніколи не скінчиться?! Але як же чудово коли все таке білосніжне, ніби вкрите збитими вершками?! – такі думки переслідували мене,затяту ласунку, коли я прямувала в магазин , купити чогось , смачненького . Нашвидкоруч одягнена, зовсім не нафарбована, я прямувала що разу швидше.
У кондитерському відділі великого супермаркету, не було нікого. Я замріяно стояла біля вітрини уявляючи себе з чашкою гарячого чаю, по той бік скла!
«Весною влаштую собі «Dolche vita капут» а поки що можна» - ще раз заспокоїла себе, коли картинка бегемотита в купальнику знов з’явилась в моїй уяві. А слідом за нею виринули слова якоїсь богемної дами про те, що чоловіки люблять струнких, елегантних . Мені ж важко віднести себе ну хоч до однієї з категорій. Звичайна повненька провінціалочка, без жодних натяків на пафос чи, боронь Боже, глазур. Навіть чотири роки навчання в столиці не посприяли моїй реінкарнації в тусовщицю.
Зовсім заплутавшись, сповнена бажанням поповнити запаси шкідливого цукру в організмі, з одного боку та страхом такі залишитись незатребуваною як чиясь супутниця життя, я вже схилилась до відмови від свого злочинного наміру. Та раптом мої полемічні думки перервав голос, що лунав в сій бік
«.. і ось це тістечко для дівчини.» - завершив перелік замовлень незнайомий парубок. Я озирнулась - в крамниці нікого,крім нас двох. Думки як мурашки побігли швидко і в різні боки.Але жодна не встигла добігти до фінішу, він знову заговорив - « Я,Сергій !» - відразу відрекомендувався хлопець, - можна вас пригостити?» Він ніби зважувався познайомитись, я відчула на собі допитливий погляд продавщиці і не змогла стримати цей зрадницький рум янець що завжди видавав.
- Ой дякую, що ви .- слова завчені з дитинства під керівництвом мами,яка наголошувала, що не можна брати солодощі у незнайомих,самі виривались з вуст - Я на дієті ! – це вже була моя власна незграбна фантазія .
Хлопець ніби засмутився , але наступні його слова ввели мене в стан ступору «Просто це тістечко дуже схоже на вас.»
німа сцена, продавчиня плаче , але стримує сміх.
«Воно таке ж привабливе і зворушливе» - я ніколи не чула, щоб таке говорили про мене не кажучи вже про тістечко, доречі воно, по-моєму, теж зашарілося.
- Пробачте, я мабуть щось не те сказав ! - побачивши мою реакцію, Сергій поспіхом намагався виправити ситуацію. – «Дурна звичка казати, все що приходить на думку в екстремальній ситуації.» . Наївна посмішка просто говорила мені шкода, якщо мої слова Вас образили, але я від них не відмовляюсь.»
Ми обидві мовчки дивились на хлопця, продавчиня напевно чукала поки він розрахується, а я навіть не знаю чого я чекала, може , що він запропонує тістечко ще раз?!.
Сніг за вікном перетворив декілька машин у кучугури, а двірники завзято махають лопатами. Я сиджу біля вікна, схожа на кремове тістечко, біле весільне плаття з вишуканими рожевими квітами на диво пасують до моєї, все ще далекої до ідеалу , фігури.
Ось зараз під * ї де весільний кортеж і моя мрія стане реальністю.
І мене зовсім не бентежить , що коханий не буде носити мене на руках, принаймні недовго, адже він довів, що щиро любить та поважає мене, а не мою зовнішність.
P.S Єдине що мене зараз турбує – Торт вже привезли?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441483
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2013
Тисячі вологих краплин,терзають зношену руку старого. Його очі,були наповнені дивними думками, з яких ніби випливали маленькі бульбашки чогось такого яскравого та преємного.Він ,як мале дитя наставив свої затерті та поморщені долоні до неба і як той зламаний годинник , рахував краплини блакиті, які омивали зношене обличчя старого. Прижмуруючись, він ловив їх поглядом, і щирі оплески його душі ніби поглинали , як чарівне зілля...він стояв посеред площі багатолюдного міста.
Йому беззаперечно це подобалось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429459
рубрика: Проза, Білий вірш
дата поступления 05.06.2013
Бездушно ступаючи,давлю душевне скиглення.
В кімнаті темно,лиш аромат і тихі твої кроки.
Недописаний конспект,і старе, люстерко у щент розбите на стіні.
Позаду тінь,знайомий смуток голосів.
Хвилюються вуста - сорок днів,сповіща тримтять.
Знову плавиться в очах минувша картина
.Лежиш,немов жива у білій сукні витканій з печалі
."Смієшся гірко" і не тремтить твоя рука
.-Вставай дитино...-не раз кричало материнське серце ....
Ти юною відкрила небо.
Твій шлях до смерті пройдено!
Прощавшись , розривала вени..
З - під могильної глини - звучала молитва.
Одне життя на двох -відбиток твого дихання в мені..
Завжди любитиму тебе,сумую за тобою Танічка((((((Спочивай з миром(((
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374114
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.10.2012
Кіно.Книжки.ЛітВечір і пісні.
Думки. Зітхання , вже сукня чорна.
Відлітає страх чи ще рани гоїть.
Вже світ забрав мою надію
моє тіло і мене саму...
Я вмерла сьогодні,
і сльози пють моє вино.
Сміються тихо журавлі...
В осінній кімнаті,
я плакала голосно,
банально і просто.
Я вмерла сьогодні,без свідків
Без відчаю в очах,
без квітів,без жалю,без болю.
Лише уламки скла,
й прожитих днів - моя брехня.
Холод.Лиш він за гріх моливсь щоранку,
щоб ще жила.
Я не пішла навпостець.
Я вмерла сьогодні і все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357239
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 14.08.2012
Цвіте жасмин і повниться душа яскравим цвітом.
Так хочеться кружлять у ароматі білих квітів.
Ви,кажите,немає щастя?
І наврядчи ще прийде?!
Ні...
Не вірю,вам,буденні люди!
Не вірю...
Весна іде.
Руйнуючи страждання.
Вирує в серці,блукає у моїм незайманім ще світі.
Зверху дивиться мовчазно сонце,сипле шалені почуття.
Вітаючи промінням,весна тепло дарує разом і щастя.
А моє щастя-у жасмині.
На останок,я запевняю вас,буденні люди.
Весна без болю,якщо життя кохать.!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357188
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.08.2012
Це буде завтра...
точніше вранці,коли я спатиму тривожно!
Як сторож ночі,
світитиме знову,самотній ліхтар!
Під ковдрою осінього диму,
де-не-де відчутно буде скрип,знайомого вітру.
Вже руки у кишені,і чашка чаю зігріть,уже не в змозі.
Це буде завтра...
Осінь,мабуть,ніжно шептатиме мені про невдале кохання.
Не жаліючи,кидатиме в обійми темноти...
і солодко гвалтуватиме,міцно стискаючи мої долоні.
А потім...??
потім змучену мене цілуватиме...
кидатиме до ніг "червоні ромашки ".
і тихо..тихо...насміхатись!
це буде завтра.
вранці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357000
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2012
Твоє волосся запаху малини
кайфуюююю..
в шаленім запалі,стопившись!!!
Ти просив для себе тиші,
як той,ангел,що з поломаним ребром,
в очах ховавсь за спину.
Мій ангел ти??!!
Я твоя відьма...
Порожні рамки...
Бите скло і в мене досі мерзнуть руки.
Моє тепло - уламки порцеляни!
І знову на твоїх повіках-ковток вина.
Тут сцена пуста...
Усі емоції холодні.
Як вечір того дня,
в моїх очах тепло погасне ще не раз..
Боляче...
Звуки кроків по кімнаті,
і моє тіло в екстазі.
Це як реінкарнація весни -
твій аромат вдихаю знову....
Знову і знову..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356536
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2012
Я віддаю тобі,крихітку себе.
Нахабно:ось так без пояснень...
з нестерпним запахом тмину.
зі посмішкою,як у дитини.
Я віддаю тобі,крихітку себе.
за руку взявшись з світанком
зі шматочком бузкового неба.
а ще...ще віддаю квітку маку,на везіння тобі.
Я віддаю тобі,крихітку себе.
Нахабно..
із барвами весни...із затишком...
із болем...
з цвітінням саду у рудій косі...
Я віддаю тобі,крихітку себе.
Нахабно:ось так без пояснень...
Ковтаючи тишу,крізь сон-молюся ночі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2012
Я пам*ятаю стерту осінь.
Щовечора,наче вперше.
Журавлиний шепіт зрання-
як тиск долі,затертий днем.
Я пам*ятаю ще!
Потоки сліз солоних...
Холодну каву..смак кориці...
Стомившись,я пам*ятаю осінь
Самотній небокрай ,що ховає вправно мрію
Ранкову примху...
"- А що цікаво,спантеличену себе
я все ще пам*ятаю...
в самотнім листопаді-коли по венам мігрували почуття..."
Ця осінь -спогад...Жаль,але у глибині життя....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Ти пахнеш чаєм
Спогадом минулого життя.
Мовчки,мабуть у сотий раз,
мого щоденника гортаєш сторінки
А у душі твоїй останні пам*ятаються рядки.
Повільно дихаєш,пліткуючи....
Ти кольоровим сном даруеш небо.
А квітами цілуєш серце.
Ти навіть плачеш.
Жаль,але фальшиво.
Вітаєш ніч,припиняючи день,рожевим платком,
Дивний чи Сучасний?!
Твоя незвичність збуджує,
гріючи холодом привселюдний інтим.
Суміш болю ти,поглинаєш щастям -скоріш формальним.
Секунда...сота. Ну нарешті,я зрозуміла.
- Ти крик...
Крик,що глибоко.
Надто глибоко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2012
Тату,
Мій погляд знову до неба.
Від жорстокості світу
у моєї душі знову рани,
жорстоко мліють...
Злічивши долю,наші ангели плачуть,
тихенько ридають, невзмозі зберегти надію.
Тату,наше світло далеко?!
І нас не врятує ніколи.
Стихія давно вже скорила обпечені крила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325392
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2012
четвертий наш…
Небо сонним сьогодні стало.
Осінь..це ти?!
Шепоче злостливий дощ..
Поміж колій летить засмучений листок.
А трамвай безладно прямує на зупинку-
четвертий наш...
Холодні вікна,самотньо- знову тремо
а руки грієм у кишені...
Навіжена "четвірка" прямує далі,
без зайвих запитань та ком...
-Що жде в кінці маршруту?!
Спогад чи своєрідний дощ*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325311
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.03.2012
Терпке,як лимон сонце,жорстоко тішиться у твоєму волоссі..перебираючи пасма свого кольору...
Ти йшла по місту,босими ногами дожовуючи день.У слід 7 трамвая-щасливо посміхалась,проклинаючи нещасні кроки.від болю скаженіла ненавмисно...
Повз перехожих - незвична ти -дівча з рожевими сандалями та зеленим вбранням.
"-І ти дивуєшся-мій незнайомцю..."- щось промайнуло...
Як засіб-небезпеки,зове тебе тихенько ,оглядаючись у слід..
А ти...ти минаеш достойно,навздогін кликавши поглядом..і це мабуть-"зіниць кохання..."
Ти просто йшла,.і так солодко...
На зустріч сутінкам,швидкість тепла поліфонічно навздогала час...
У відповідь торкаєш сходинки -як вуста закоханих в прощані..ніжно так,пристрасно ступаеш...
Четверта сходинка...
до сонячного неба ти шаленієш в поривчастих думках...
Вже сьома сходинка і ти ховаєш пасмо золотавого..
Проводячи червоне сонце,дякуєш за день.Кидаючи сандалі поруч падаєш ти на коліна,звільнивши руки.
П.С: Буденність міста твоє занудство збуджує..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325221
рубрика: Проза, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 26.03.2012
- Вже давно за десяту... Знаєте, мені подобається саме цей час, коли сніг за вікном вкриває всю землю у цілковитій темряві у повній тиші.Кажуть що білий колір надихає творця, надає йому наснаги,розкутосі, збуджує уяву…
З кожним днем зима наповнює мене, знищує щось кольорове, покриваючи усе білим, проникаючи у найвіддаленіші куточки того, що лишилось всередині… Холод, що наповнює мої думки, зустрічає шалений супротив тепла, що не бажає гинути під кригою….
Намагаюсь не виказувати свого стану іншим, живучи звичним життям, жартуючи, сміючись з усього але у мене з кожним днем життя виходить усе невпевніше і гірше... Намагаюсь допомагати іншим і розв'язувати більше їх проблеми, щоб хоч якось відволіктись від своєїх... .але….проте це як зірка - викидає шалену кількість енергії перед тим, як згаснути... до того ж, виходить у мене кепсько та й завдаю більше шкоди, аніж користі…
Знаєте, я лишився майже один, зовсім один... але сам у тому винен. Зима дісталась усього, що було мені дорогим. Що ж, логічно було б розпочати малювати нову картину на білому аркуші паперу, але щось немає бажання та й кудись поділись сили від постійного перемальовування свого буденного життя…невистачає кольорових …
Промовляючи сам до себе сидів юнак ,на вигляд гордий та щасливий…він умів відчувати…відчувати те ,що іншим здавалося б простою дурницею…Мабуть…Але ні…іншим не під силу!!!
Він наповнював свою душу,обережно не замислюючись.
Він був маленькою людиною у великому світі... Одна думка серед мільярдів інших... Один погляд, спрямований вдалину... Чи багато здатен змінити у цьому світі?: - Часто задаю собі таке питання і шукаю десь там, у голові, відповіді на нього (А ви часто думаєте над тим, чи можете щось змінити тут?).
...Він вірив у те, що зможе змінити світ, проте світ не вірив у це... Він впевнено крокував уперед до своєї мрії, проте мрія невпевнено відступала від нього... Він вірив, він жив,відчував... Доля постійно ставила перед ним складні задачі, проте він із завзяттям їх розв'язував. Він намагався довести, що зможе, проте йому не вірили. Досягши багато чого, він, озирнувшись, раптом відчув, що лишився один – всі кинули його на півдорозі. Він зневірився, відступив... вперше.
...Годинник посекундно і невпинно цокає – вибиває ритм життя... Люди сунуть вулицями, невпинно кудись крокуючи, заздалегідь намітивши собі дорогу, поставивши перед собою ціль. А що буде потім, коли вони її досягнуть? Того вони сказати не можуть... Щастя? О, вони щодня користуються цим слово, навіть не знаючи напевно, що воно означає. Проте буде не воно, а тимчасове задоволення, після якого вони шукатимуть нову “дозу”, прокладаючи собі у голові новий шлях...
Маленька людинка сидить у своїй тісній кімнатці, поглядаючи у вікно. Стомлене від повсякденної одноманітності!!! . Маленька людинка прагне свободи, прагне вирватись із тісної кімнатки... але куди? У цей тісний і одноманітний світ?...
Можливо йому не судилося змінити світ, проте змінити себе, свої погляди!!!
П.С. Ми просто забули, що маленька людинка – це і є цілий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323148
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2012
Поговори зі мною мамо!
Холоне біль в притулках сліз.
І кров що пам*ятає обгоріле серце..
Силует ховаючи чорний...
Душою з тиха розмовляю
тепер молюся самотою...
Пишу листи тобі - Мамо...
слова,що камнем душу давлять.
Твої вуста...руки-я відчуваю... Мамо..
Кричу тобі уві сні:важко у світі без тебе одній.
поговори зі мною мамо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323133
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.03.2012
Майже унікальна...
так, мамо я трішки ментальна.
Забагато пекла.
Занадто раю.
Віртуально-п*янка,чи просто здалося?!
Зранку о п*ятій -механічний підйом.
блукають нещасні справи.
і стине улюблений запах кави.
Мій стиль-реальність,тату!!!
я не проситиму легкої смерті.
створивши "сонце",
На одинці..без цікавості
брутальні аркуші гортатиму.
з часом доспілий день,добиватиме мене грішну!
інколи,здається-так мені і треба!
Натомість перенасичений вечір,з побитими колінами,
Кидає невдалі,перешкоди..
Маючи дівочу силу,я бонально терплю...
Втамую злість,не хвилюйся тату....
дочекавшись світанку я "приїду на танку"
"приїду на танку"-вжито у переносному значенні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312220
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2012
мій сон рожевий-пішов ти....
залиш мене шалену,
босоногу зрання .
Навпростець тікай,шліфуючи рани.
Кричи,невгамовно..
ламаючи двері вперто,цинічно іди!
Ридай...
крокуй вперед зомбованно...
Зривай мої сльози,ванільні...
-в останнє..
Дозволяю, нещасний...
закривши очі,пафосно шепчу: пішов ти рожевий*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012
Поліфонічно-цинічний фінал життя.
вдихає засміченні фрази.
В режимі жорстокості невистача світлості.
Фарфорове щастя і очі фальшиві.
Життя блукає по сценах
звираючи фатальне чтиво...
Залишилась лише я-парцелянова лялька...
Нервово-божевільна...Вічна?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311704
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2012
Мій чорний колір.
Я знов тебе зустріла.
мій неповторний сорт життя.
я малювала твій портрет
на сході сонця сном щоранку.
Я малювала сполохано, галопом
щоб ти не пішов...
О після третої годинни ночі...
моє пророцтво...
Мій крик...
політ душі-то колір,
мій ....
чорний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2012
Мій тихий дощ,
фарбує "моє сонце"
На годинику четверта ранку.
Душевний крик у прозі.
сиджу на підлозі-
пуста кімната.у кольорі рожевім.
-мабуть занадто світла!!--
шепоче криком тінь.
Просочений слізьми ранок,
чекає ще на моє пожовкле щастя.
А я...мене ніхто й не запитає!!
лиш в проході почутів -протяг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307578
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2012
Душа моя-мій олівець...
скалічена психічно чи духовно?!
сумний дефект,мого дівочого життя.
Зелений стилос*,ще страждатиме не раз, від рук моїх.
Душа?!
Блукаєш?
Скоріш за все - ридаєш пофорбована!!!
особлива,еміграційно справжня..
Національна!!!
Живеш без правил,за Вкраїну.
А створивши панораму почуттям,
ослаблена живеш лише для себе.
Традиційно,з часом пам*ять,
а згодом і атрофія....
стилос*- (по воску) (стило, від др.-греч. Στῦλος - стовп, колона, писальний тростину, грифель) - в Стародавній Греції бронзовий стержень, загострений кінець якого використовувався для нанесення тексту на спеціальні дощечки, вкриті воском.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306902
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2012
Щоранку стине улюблена кава...
Душевне порно міста,роздягає нещасний розум.
Розбір думок - ми надто схожі.
і хоч кричу без нервів-складаю свої руки.
Твоя безсердечність -кримінальність ночі,без сонця.
Мій крок до правди-черговий день..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305705
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2012
Примара байдужості перетнула всі кордони.
привселюдний інтим рахує поцілунки буквально.
Хоч справжні сни...
пророцтво моїх слів-все ще на порозі.
Так,ризикнула душею.
-я наважилась тату!
і закривши очі,сп*яніла від шастя.
Дійсності не варто більше..
я змінила світло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305702
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2012
У душі була гаряча кава...
На милому обличчі попіл щастя.
вже бруд життя за стінами..
..нашептує самотність..
Кімната біла...чи докір долі...
Римую день:..
Сідає поруч осінь -
-згвалтувала в щент...
цілую печаль,огидну фарбу часу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305565
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2012
В сузір ї славних синів Поділля
Яскраво сяє зоря твоя.
Чарівний маестро, король піаністів,
Повік не забути твого ім я.
Своєю грою скорив ти Лондон,
Європа слала квіти до ніг.
Здобув ти титул і графа, і лорда,
Й визнання світу здобути зміг.
Фортепіано клавіатура творила
Диво в твоїх руках:
Змагався з Бетховеном і Ференцем Лістом,
Самого Шопена імпровізував.
Ньойорці звали найбільшим метром,
Парижці часто звали на біс.
Від гучних овацій гриміли зали,
Велику славу ти Польші приніс.
Тонкий дипломат, митець і політик,
Прем єр і міністер в особі одній.
У серці твоєму жила Україна,
Хоч Польщі належав єством ти усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298776
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.12.2011
Як сходить сонце – я радію,
Цвіте бузок – всміхаюся,
Люблю, надіюся і мрію,
Бо за життя тримаюся
Метуть сніги, а я – з весною,
Ідуть дощі – я з сонечком
Наповню серденько любов’ю
Землі своєї донечка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297811
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.12.2011
Благаю,тільки без сонця.
без зайвого тепла і чорних слів.
пиши листа....
Благаю, краще зі зливою...
і закритими очами.
з розмовою рожевою-до ранку сірого.
Пиши листа,благаю!
Пиши на світанку...
Чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297711
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2011
Сценічна міміка у серці.
порожня сцена,хоча овації присутні.
у глибині життя-я покохати знову, так хотіла..
у секундах...у снах..у своїх думках...
Та не змогла...
Я не дозволила собі, забути сльози.
зраду серця твого...
Закоханість,була?!!..скоріше біль і вечір без кави..
чужа історія....не моя молитва...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2011
За 20 хвилин до ......(смерті)
втомлена ридаю.
Щирість у душі,чи шепіт жалю?!
Паперова правда...ліпше зрання помирать-
не маючи нічого,окрім акцента в прозі.
У образі деталей-вертаюсь до поразки.
Відвертість слова у четвер,-
по-дитячому ментально.
Хворію,без свідків -репетиція смерті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296813
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2011
Твої думки читаю рідко...
Рідко кажу слова пошани..
Пробач мені, мамо.
Ображатися не слід-я життя учусь...
На світ кричу-Ти оксамит..
Ти вранішння зоря..
Ти запах хліба.
Вітаєш сонце теплими сльозами.
Я часто згадую роки дитячі,
що жасмином цвіли біля тину...
І хоч кричить твоя душа-ти стала айстрою...
Нектаром пасіки-Що тато доглядає...
Часом сум у серці.
Безсонні ночі-тобі вже більш не сниться бабусина криниця...
Не та усмішка,
не те життя-лиш хмарне небо..
І попри все-ти дихаєш теплом покірним...
мускатні сльози -ховаю під ваніллю.
Тобі,ромашко біла, дарую щирість.
*Крила 64-весни*
Шепчу слова-молюсь за тебе,мамо...
Пробач мені мамо.
За поступки ті жахливі - що в пам*яті блукають
до сьогоднішньої зими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296537
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.11.2011
Моє серце шалено плаче.
Гарячий чай-байдуже стине серед ночі.
Тримаю поруч фото,як нездійснену мрію.
Спогади бояться висоти,а може сонця, чи мене?!!
Прикро...мій смак життя - це непотрібне фото...
Зима вже зачинила двері...мною..
я тану від спеки...можливо від тебе!
Розірвані хвилини зі смаком бергамоту,
шукають притулку повз сірих вулиць міста.
Крокую з ними-минаю почуття брутально...
натомість дощ шмагає душу дротом...
сльоза покійна усміхнулась - Боляче...
-мабуть я ще жива ...
смерть так близько...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2011
Відчула вітер у своїх руках.
У душі дитячі крики-уламки мрій.
Малюю свій портрет-спонтанно, і тремчу у снах ..
Новий ескіз-фрагмент дівочого життя.
Запах кави,ймовірність що одна....
хоча...ще мій сумний портрет..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2011
Вікно обіймає останій вітер,
Сіра хвилина.
Повірю в сон-в новій кімнаті.
Пройде година,пройдуть роки...
З тобою "ми"....
ми ще не разом?!
одна умова- твоя присутність.
хоча не потрібно домислів холодних.
і слів німих-закованих під склом.
Невимовні фрази-усе що залишилось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
Випадковий дотик-
горить німа свіча.
Нездійснена нота
Ранок прозорий,ховає мрію.
Не залишається часу- дихаю натхнено.
Відвертість в снах-ти пахнеш сонцем.
Зі смаком м*ятної трави.
Недоторканість слова,
жаль але зима,мінорно грає ролі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291964
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2011
У серці поминки.
Ридаю вразливо-
Кричить обірвана душа.
Зникає ніжність і тепло.
Я зрозуміла... пора.
Ступивши крок,
в очах-мабудь вже повінь.
Мліють руки...
Я втратила життя,можливо совість.
Від уявних дотиків-
недоторкано бентежусь.
Гранули свідомості-надчутливість.
Наступна мить-у серці поминки..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291288
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2011
Від сліз стомившись,
ковтаю правду.
Після зливи -
дишу,дотримуючи умов.
Ранкова примха-
чекаю,ридаючи чутно.
Без зайвих слів- відвертість...
"Я прощаюсь "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290614
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2011
В поривах грішних душ
Я більше не воскресну.
Пішла вперед...
зірвалась до щастя.
Крізь час,німих страхів.
відчую спокій.
Моя сльоза іще жива-
Хоч і за чужим крилом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290329
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2011
Шалений дощ-кристалики зими.
Серцевий спокій-
шукаю ідеали сонця.
В досвітніх снах,
я розгорнула власні крила.
Знайшла мене моя дорога.
Я ЩАСЛИВА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290328
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2011
Ти похмуро та ніжно,
дивився на землю.
Пішов отак,не попрощавшись.
Не відчуваючи ніщо,
окрім вітрів.
Пішов посміхаючися звично.
Ти рвавсь до щастя.
Зібравши свої сили.
Ти сипав сльози...
Зірвавши з серця цінник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285730
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2011
Я плакатиму щиро.
Зігрівши небо збайдужілими вітрами.
Холодним ранком,
застигну віртуозно...
Зостануся на вилицях страх ліхтарів....
зробивши крок-раптовий біль.
Я скористаюсь сонцем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285728
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2011
Сірість життя.
Самотність холоду в душі.
перечитую забутий записник.
Зціпивши зуби.
Залишаю суть я між рядками.
без вагань,без законів.
У роздумах я лаюсь мовчки.
пляшка чорнила-жорстока криза в голові.
вгору сходи...
"happy end" і знято....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285648
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2011
Пробач мене,за мої сльози.
В моїй душі окрилені морози.
У серці дощ...
Я чекаю осінь.
Гарячий чай,в кімнаті запах м*яти.
За вікном тужлива тиша.
Печальний образ з думками бергамоту...
Мелайхолійно..
Усмоктує невиносила мука-
справжньої осіньої пори.
Сумління сну,
навмисна щирість.
Чекаю осінь...
Зворушливу....
Окрилену...
Шалену...
З солодким сумом у душi..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285518
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2011
Холодне серце у грудях тремтить.
Червоно-синє крижане багаття.
Вогнем тривоги вічної горить.
Жорстока гра...
нема у неї правди...
І нам у двох не вижити у ній.
Тепер шукати марно правди.
Я відрікаюсь..
покидаю бій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284755
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2011
Життя немов складає твори.
І грає в хованки час з нами.
Цей світ жорстокий.
Ми - маріонетки.
Ми схожі на безмовних статуеток.
Часто поспішаем із життям.
Згинаемось від поруху вітрів.
Лиш білий день-оце і є спаситель.
Спаситель душ і повелитель снів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284753
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2011
І кожен погляд як удар.
То сон,то вимір підсвідомий.
Із поміж всіх один знайомий.
Він кличе небо.кличе зливу.
Шаленим сміхом.Болем диким.
Він найдивніший...найдикіший.
Він не манекен,він зовсім інший.
А я...я просто є щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284726
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2011
я божевільна.
нема на серці зла.
задихаюся ...у божевіллі тому.
повторюю пориви вітру.
й пишу листи до смерті.
такі просто.
такі насправді сильні.
я божевільна.
шукаю марних сподівань.
хоча із гордість учу латинь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284581
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2011
Нові історії у снах...
Я загубилась серед літер.
Запутавшись в своїх думках...
забула про крила.
Чекаю осінь і зиму.
Хоч плачу і сумую рідше...
І знову сплутались надії
я поринаю в солодкі мрії.
Приціл узято.Мій курс на щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284395
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2011
Високий дух,що не так далек.
В світилище пізнання і добра.
Заходиш,Друже наче в храм
історію усіх початків.
Поринаеш в час,у запах непрочитаних книжок.
І в неосяжному книжковому лабіринті.
Знайдеш,до знань стежину.
Тихо..тут мертвії живуть серед живущих,
У тихій величній святині.
Скарби бібліотек з мудрими томами.
Живуть у часі разом з нами.
А скрегіт старовиних драм
На стелажах царює там.
У королівстві, світлих книг.
Ти поринь в таємну тишу…. Усіх бібліотек.
Там Думи,що живуть віками.
Розмовляють радо з нами.
Та серцю наче в грудях тісно.
Бо бринить лиш на вустах Тичини пісня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284392
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2011
У серці давно вже осінь.
Засинаючи чекаю світання.
в безнадії на холодний дощ.
Від кроків в прірву.
втомилася незаймана душа.
Часто недоречних,слідів від горя,не залишу.
Брехнею хворих...
закрите серце бачить помилки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284203
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2011
Шматок життя не втримала в руках.
Несправжні сни і щастя більше не прийшло.
Холодний вітер і під ногами сповідь кішки.
Гарячий чай.Чекаю осінь...
щоб на світанках гратись листям.
Нестерпна проза.Аромат і сонце..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284202
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2011
Я в реальність болючу не хочу.
Помовчіть,зачекайте ще трохи.
Сотні лиць-кава з молоком.
У повітрі притулок....
Спорожніти за жить.Талант.
І знову боляче,Душа відбилась цвітом.
Я танула для необхідності тепла.
Знаючи,що настане ця хвилина.
Почуття мої прольються слізьми.
НЕ ЗНАЛА Я,ЛИШ ПРО ТЕ,ЩО БУДУ ВИННА....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276834
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.08.2011
Печальний образ на стіні.
У камінні бавиться вогонь.
Лиш тінь стоїть у стороні
пригадує покійний квітень.
Дожовуючи чорні дрова.
з вікна пробираеться вітер.
Вже в котре заглядаючи у душу
Меланхолійно,лине час,
В душах будує сповідання
жорстокого веління жмуток.
І тінь лиш чує повітря шепіт
мозаїки колишніх снів.
Й надії сонної прощання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276833
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.08.2011
Досить принциповістю лякати
Я вже звикла,та це не особливо.
Досить заспокоювать слова.
Любов як день- не ділиться два.
Досить марнувати чужі сльози.
Ти не Бог, я навіть не свята!!!́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2011
Прийду туди,де пустота.
Де тліє попіл спаленого серця.
У пустоті розгублених думок,
В краю тривог,блукання,оман.
Я знов прийду,вдихну його туман.
В долину мрій,розбитих в прах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
Цілую руки, любої матусі.
Ласкаві,працьовиті,золоті.
До них я серцем ніжно пригорнуся
За все рідненька,дякую тобі.
За посмішку і затишок в оселі.
За ніжність і турботливу любов.
За тихі ранки,вечори веселі.
За щедрість поля і красу дібров.
Від тебе перейму, матусе, мило.
Святе уміння віддано любить
Ти не троянда,а ромашка біла,
Вітрам відкрита,радості й журби.
Присвячується Моїй Матусі!
Люблю,тебе, моя ромашко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275950
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.08.2011
Я знов не сплю.
На проводі твої слова_
Любов жива.
Але краще чомусь не стало.
Перед очима тільки пустота!
Незнаю чи щиро,я ще твоя?!!!
В твоїй любові заблукала...Ти мій світ...
Все буде так як ти схотів.
Питаеш,чи не гірко? не болить?..
А знаеш,Болить!!!
В щент душу розриває.
Хто любить,той і страждає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2011
У каві розтоплені сни.
Сонце,як спогад погана прикмета.
І сторінки моєї правди.
Маленькі аркуші життя.
Я навіть сплю з відкритими очима.
І бачу час наповнений слізьми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275679
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2011
Троянда тихо впала на підлогу
За нею покотилося сльоза.
У кожного із нас своя дорога
Як жаль!..
Не варто у минуле озиратись
Будити казку радісних ночей
Я не рахую відчай і втрати -
Перепече…
У очі подивлюсь в останнє,
Мов тихо помолюсь своїй журбі
Це не захоплення було і не кохання -
Мій біль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2011
Шукай мене у снах щоночі.
Шукай у сонячних очах.
Шукай у посмішці дівочій.
Я мрій твоїх високий птах.
Шукай мене у гарних книгах,
В піснях подільського села.
Прокинеться в душі відлига –
Душа розквітне від тепла.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2011