| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
...Наші вуха знову нащурені -
Грядуть вибори в Україні!
І стаємо ми всі понурені,
Яко пси на прогнилім сіні...
Знов партійки із різноблоками
Нам впихатимуть в мозок істини,
Що щипатимуть бридко блохами,
І почнемо всі разом лізти ми
На "говерли" їх маснословія,
Опускатися в шахти облуди,
І чесатиму потилицю знову я:
-Може, ліпше на цей раз буде?
Але скілки вже того "ліпшого"
Пережували за довгі роки?
Лиш відрижка від нього кріпшає
І смердить на чотири боки...
...А спочатку пахло надією,
Навіть вірою в чесність слова!
Але часу стара корова
Вправно чари усі розвіює,
Бо вилизує їм із пам'яті
Все, що з рота колись летіло,
І стає воно, як душа без тіла.
Залишаються тільки плями ті,
Що не змиє ніяка "хімія",
Не зітре навіть наждак часу...
Їхню совість ніщо не вимиє -
Кожний з них у собі заквасив
Гордість величі, ситу впевненість
І безгрішність свою незриму,
Їхній мозок сьогодні певно їсть
Лишень музоньки своєї рими...
...Чи не досить очима кліпати
Й ворожити на бридливе "може"
І словами бездумно сіпати:
"Допоможи нам, ласкавий Боже!"?
Чи не час вже мізками шурнути
В зовсім іншому напрямку нині,
Але спершу їм в очі жбурнути:
"Хоч в якімсь ви хизуєтесь чині
І привикли до життя райського,
Щодень нюхаючи достатку квіти,
Хоч з насіння вони шахрайського,
Та одної матері всі ми діти,
І мучите ви братів-сестер рідних,
І мордуєте ви матінку власну,
Лише плодите фраз безплідних
Вередливо-фальшиву масу.
Надоїли всім гидкі "плітики",
Возвеличившись в нашій бридоті.
Зрозумійте, ви - не політики,
Хробачки у своїй позолоті...
...Наші вуха знову нащурені
На словесно-гучні баталії -
Вони з політичного куреня
Завертять свої грубі талії,
Зашиплять знов масними фразами,
В груди всі загаратають гучно,
Пообпльовуються образами...
...Почвалаємо до урн змучено
І в шпаринки совість запхаємо,
Скажем знов: "Не ту владу маємо...".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210892
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2010
...Україно! Вже скільки літ
Називаємо Тебе вільною?!!
Як гордився Тобою світ,
І радість ставала спільною,
Коли, вийшовши на Майдан,
Чули, змучені тиранією:
"Ми розтрощимо хижий клан
І "кучмізм", як пісок, розвіємо...
О, як гордо ми йшли в ряди,
Щоб вдихнути у "революцію"
Дух майбутнього молодий!
Вибудовували конструкцію
Ощасливленого життя
Без злодіїв і монстрів мафії,
Без фальшивого прикриття
Жила Віра, як на парафії...
А вже радість заробітчан
Наближалася до безмежності,
Бо надії так птах кричав
Без боязні і обережності,
Що безправний ти, нелегал,
Лиш летиш між чужими хмарами,
А Любові раптовий шквал
Огортав всіх якимись чарами...
Обіцянок ми стільки всі
Аж до ситості вже наслухались -
Тепер блохами, мов на псі,
Наче монстри якісь надмухались...
...Пролетіли за днями дні
І сплелися в річні коромисла:
Як на тронах, сидять одні,
В котрих підлими стали й помисли,
Бо обіцянок бридкий смак
Перемішаний з влади "чарами" -
Став палац, де був особняк
І з приватними вже гектарами.
Їм багатство пливе до рук
Із шахрайського грошогону,
А модує найбільша з мук -
Як ще втриматися на тронах...
І проблеми собі знайшли,
Ніби інших уже не водиться:
З діоксином до Нього йшли
Чи на "фейсі" щось інше плодиться?
Як поліпшити лиш собі
Й так космічні платні із пільгами?
В передвиборній боротьбі
В диких криках ставали спільними,
Що не буде в них зверхніх прав,
Стануть завтра ж усі доторкані...
Злоби маг у них пам'ять вкрав,
Стали жадібністю приборкані.
А з "верхради" зробили вже
Лиш словесно-блокадне місиво -
Хіба совість у тих живе,
Коли в серці із нею тіснява?
...Інші спльовують десь в кутку
Гіркоту важкої облудності -
Сплюндрували мету таку!
Й не бояться ні страшносудності,
Ані того, що родить гнів
В чистих головах простолюду.
Вони гріються від вогнів,
Що спалахують лиш від бруду...
Що ж виходить? За кого ми
За проценти ішли із балами,
Стали п'явками - не людьми,
Політичними викидалами?
Бо з держави зробили щось -
Вже такого собі гібридика...
Певно крикне на мене хтось,
Що жорстока у мене критика.
А хіба не жорстока "власть",
Коли в розкошах не насититься,
Відкриває тоді лиш пасть,
Як достигне з долярів китиця?
А народ усе далі йде
Із інфарктами і мозолями,
Бо нужда у світи веде
З повикручуваними долями.
Тих, що вигнали у світи,
Вже рахунок іде мільйонами.
То ж невже, Україно, ти
Знов дозволиш, щоби з прокльонами
Твої діти вмирали десь
В самотині. В чужому затінку?
Тих, що втратили совість й честь,
Накажи їх суворо, Матінко!
Спам'ятай, бо біда гряде:
Ті, що з криками "геноцидними",
Сповідь майте. Скажіте, де
Із обіцянками безвстидними
Ви сховали той мир і рай?
Та хіба що собі за пазуху...
...Ой, Кобзарику, знов заграй
І Шевченка святими фразами
Заспівай:
"Встає хмара з-за лиману,
А другая з поля,
Зажурилась Україна -
Така її доля!
Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина.
Ніхто її не врятує...
Козачество гине,
Гине слава, батьківщина,
Немає де дітись..." (Т. Г. Шевченко "Тарасова ніч).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210795
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.09.2010
...На панщині пшеницю жала?
О, ні! Мордує чужина.
Неволя інша гострим жалом
Пронзає серце, бо вона
Пішла у найми до чужинців
З чужими дітьми в кабалу,
А рідний син не жде гостинців,
А гострить мрієчки стрілу:
"Коли? Коли рідна матуся
Його пригорне до грудей,
Коли з очей сльози зітруться,
Коли почує від людей
Бодай уже німу мовчанку,
А не: "То - син заробітчанки"?..
...Над чужим сином задрімала,
Вмокнувши гадки в забуття,
І в сон-хмариночку впіймала
Уже своє, своє дитя:
І сниться їй той син Іван
Й вона - удома, біля нього,
Пропав злодійсько-хижий клан,
І у майбутнє йде дорога -
Весела, гарна, мов в раю,
А люди - радісні, веселі,
Усмішки в лицях вирають,
В усіх - достатків каруселі...
...Аж усміхнулася небога.
Прокинулась - нема нічого,
Лиш чужі діти тихо сплять
І в ́снах щось шепчуть по-чужому...
...Нема вже сили для проклять
На усіх тих, що їх із дому
Повиганяли, а самі -
Своєї совісті в пітьмі
Жують брехні гнилу солому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210713
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.09.2010
...Мені приснилося, що я не тут,
А десь в Тернополі... Чи Львові...
Ангельські співи ніжно в ум течуть:
"Разом будуймо Храм Любові!..".
Прокинувся. Подумав: чом лиш в снах
Такі відвертості чудові?
Але всміхнулася мені весна:
"Разом будуймо Храм Любові!..".
Спішу до церкви я, щоб в молитвах
Відчути силу в Божім слові -
Щебече в серденьку розкутий птах:
"Разом будуймо Храм Любові!..".
А воно тулиться до всіх сердець,
Котрі відчули такі ж зови,
Нам шепче Віри ніжний вітерець:
"Разом будуймо Храм Любові!.."
І Віра́ силиться! З колін встає!
Із сумнівів падуть окови,
А на устах бринить уже моє:
"Разом будуймо Храм Любові!..".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210624
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.09.2010
"Рубайте ланц! Теля-сі душит!" -
Давним-давно бабуся жартувала
І в гадці навіть ще тоді не мала,
Що нині в мислях таку хвилю зрушит...
Бо ланц обплутав шиї наші,
Ланц словоблуддя, фальші і омани...
І не навчили їх навіть гетьмани,
Котрі на чварах колотили кашу...
Дурний вже втямить - хіба важко:
З'єднайте руки, що ніщо не крали...
Хоч це вони нам смачно обіцяли
Та розтовкли з брехнею пляшку...
І полетіли скельця по усюдах,
Гостро в'їдаючись в людські тривоги.
Опам'ятайтеся! Згадайте Бога!
Очищення зробіть від гріхо-блуду.
З довіри нашої трампліни
Ви поробили до стрімких достатків,
Озолотивши і своїх нащадків,
Перетворивши Віру у руїни...
***
"Рубаймо ланц! Народ-сі душит!" -
Переробивши вірий жарт бабусі,
Уважні будьмо!
Бо сверблять знов в вусі
Їх теревені. Боже! Хто заглушит?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2010
Прости нас, Господи, за те,
Що ми роками пропадаємо,
Де ніби й хліб й до хліба маємо,
Але у душах в нас цвіте
Під синім небом - золоте
Пахуче поле з стиглим колосом.
Що ненька-мати хриплим голосом
Із ниток туги сум плете...
Пробач нам, Боже, і гріхи,
Що хтось не має де молитися,
Не може навіть притулитися
Через чужинські порохи
До найдорожчої руки.
Що дехто смів і ненавидіти
Усіх, хто хоче дого всидіти,
Де правлять бал владні верхи...
О, мати Божа! Не гнівись,
Що наші діти - поза ласкою
І засинають не із казкою,
А з тихим жалем обнялись.
Ми й далі будем слати ввись
Тобі слова подяки й віри,
Бо Твоя щедрість є без міри.
На наші просьби одзовись...
Змилосердися, Отче наш!
Бо довго ми живем надіями,
Що ощасливлять нас подіями
Ті, що затіяли шабаш...
Ще раз пробач нам, Отче наш,
За те, що мучим себе втомою,
За те, що ми іще не вдома є,
За наших дум ажіотаж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210528
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.09.2010
Я б додому поїхав,
Я б додому пішов,
Якби в мамину втіху
Зміг пірнути я знов...
Я б додому полинув,
Я б додому побіг,
Якби хоч на х́вилину
Вийшли Ви на поріг...
Я над домом, як пташка,
Злопотів би крильми,
Бо так сумно і важко
На порозі зими...
Я б прожив тут багато -
Всі майбутні літа,
Але батьківська хата
Вже без мами не та...
То ж шануйте й любіте,
Поки мама жива,
Бо так гірко, як вітер
Нам приносить слова:
"Я б додому поїхав,
Я б додому пішов,
Якби в мамину втіху
Зміг пірнути я знов"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210386
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.09.2010
Благословіть мене на творчість щиру,
І я вас всіх благословлю...
Я разом з вами помолюсь
За чистих душ наші "квартири"... ́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210378
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2010