| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Вони сміялись, мріяли, любили,
У серці сонце, в погляді весна.
Та в чорну ніч їх кулі погубили,
А вранці плакала за ними земля.
Вони не зникають у темній завії —
Живуть у молитвах, у пісні вітрів,
У полі дозрілому, в квітах на схилі,
У шелесті листя, що чути без слів.
Вони не побачать весняної тиші,
Не вийдуть у поле, де вітер співа.
Та кожен із них заховався у виші,
Що мужньо шепоче: "правда жива".
Вони тільки в снах будуть ніжно казати,
Що вільна лиш та, що боротись змогла.
І вітер весняний буде гойдати,
Їх спогад дитинства у травах села...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
Я загинув,кохана,мужньо поліг у степу,
Не плач,не журися,благаю,
Подарую тобі найгарнішу весну,
Та сонцем для тебе засяю.
Я в променях ранку тебе обійму,
Вітрами шептатиму ніжно.
У сни твої лагідно знову зайду,
Щоб жити у пам’яті вічно.
Я дощем задзвоню на теплому склі,
А в маках розквітну в долині.
Не вір, що навіки я зник у імлі —
Я завжди з тобою, єдина.
Як доня наша? Часто сміється?
Чи вміє уже говорити?
Шкода,що тата уже не діждеться,
А зможе лишень уявити.
Як виросте доня, хай знає, що тато
За щастя її воював.
Щоб вільно жила, щоб сміялась завзято,
Щоб мирний світанок для неї настав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
Якщо не зараз – то коли?
Коли зів’януть всі стежки?
Коли згасають всі вогні,
А мрії тонуть у пітьмі?
Не зараз — то коли літати?
Коли вдихнути повний вдих?
Коли навчитися кохати,
Щоб кожен день не був за гріх?
Не зараз — то коли дістати
Ту зірку, що в очах горить?
Коли боятись перестати
Й душею в прірву полетіть?
Якщо не зараз – то чому
Ти віддаєш життя в журбу?
Чому боїшся впасти вниз,
Якщо злетіти – твій каприз?
Не зараз — то коли сміятись
Від щастя, зітканого з мрій?
Життя не варто відкладати —
Воно лиш тут. Лише у дні!
Якщо не зараз – то навік
Забудь про шанс, забудь про крик.
Лише той справді в світі жив,
Хто кожну мить – як скарб любив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
У лісі теплім і дрімучім,
Де місяць світить між гілок,
Де вітер у корінні кручі
Співає пісню між зірок,
Де в тиші шепчуться дерева,
І тихо сунеться туман,
Там озеро, немов жар-птиця,
Ховає відблиск давніх ран.
Воно дзеркальне, ніби мрія,
Торкнись – і світло забринить,
А з глибини, крізь тінь і тишу,
Душа минулого звучить.
Там відображення пливуть,
Як тіні слів, що не вернуть,
Там хвиля ніжно обійма
Всі мрії, втрати і літа.
Зануриш пальці у блакить –
І серце знову заговорить,
Бо в тому дзеркалі води
Знайдеш себе, свої сліди.
О, озеро моїх думок,
Ти тишу в серце запорож!
Хай світ гуде – ти бережи
Мій світлий берег у душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Пробачте батьків за кожну образу,
За біль, що колись завдавали вам фрази.
Не варто у душі ненависть мати,
Навчіться пробачити й щиро прийняти.
Батьки - це люди і буває їм важко,
Любили як вміли,хоч може й не завжди.
Гіркі ті слова,мов камінь,лежать,
Та навчитеся ви любить і прощать.
Тримати в душі тільки біль — це дарма,
Від цього лиш смуток, і серце зітха.
Образа пекуча щодня ранить нас,
Немов би кровить рана щораз.
Та злоба не дасть вам крила зростить,
Лише буде душа ізсередини гнить.
Не варто тримати вогонь у собі —
Пробачте й відчуйте, як стає легше жить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025
Вдихніть повітря, відчуйте його смак,
Хай дивляться люди, немов ви чудак.
Подивіться на сонце, у небо безкрає,
Нехай у морозі душа запалає.
Зайдіть до лісу, до тихих струмків,
Згадайте доріжки з дитячих років.
Послухайте пісню в глибокій блакиті,
Понюхайте квіти духмяні, синьоцвіті.
Життя — це пригода, що вабить щомить,
Це шанс, щоб прожити усе, що болить.
Не бійтесь ні долі, ні бурі, ні злив,
Адже в кожному з вас є безмежний порив.
Добро засівайте в серцях навкруги,
Рятуйте близьких від печалі й нудьги.
Не дайте їх душам у тіні затліть,
Ідіть з любов’ю, як в храм, щоби жить.
Покажіть, що щасливий не той, хто все має,
А той, хто з емоціями життя проживає.
І тоді ви відчуєте в серці своєму,
Що достойні поваги й любові взаємно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025