| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Ти вмієш, як я підіймати брову
І зморшка під оком пробилась.
Напевно ти той в кому я,
Назавжди любов'ю лишилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025
В роздоріжжі думок,
Бо до тебе я лину,
Моє платонічне кохання.
Та тамую моє бажання,
Несучи несамовите страждання.
Якби думки були крилами,
А руки мої вітрилами,
Я б летіла до тебе щосили,
Не рахуючи жодної милі,
Здіймаючи океанічні хвилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025
Вона прохолодна і трохи жорстка
І губи твої цілували невміло,
І дощ того вечора лив, як з відра
І небо так сумно гриміло.
Уста з ароматом шоколаду та вишні,
Здається слова були просто лишні.
І подих в повітрі тоді розчинився
І наче весь світ у момент зупинився.
Та думаю це все тепер не важливо,
Бо вже наші долі пропливли, можливо,
Дуже далеко одна від одної,
Ставши краплиною горя у морі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025
Через тебе пролила вино,
Що випить хотіла,
Щоб рани залити.
Тобою так мліла
Й душою боліла,
Тривогу отак убить захотіла.
Вона, немов темрява впала на плечі
Встромила у серце гарячії мечі,
Губами своїми мої затулила,
Щоби кричать я від болю не сміла.
Вона обіймає, стискаючи тіло,
Неначе кайдани врізаються в шкіру.
Мені втікти так від неї кортіло,
Та всерівно було всесильному звіру.
Вона наче звір, що оголює душу,
Але із нею змиритися мушу.
Вона не покине мене на хвилину,
Якщо я її, як сестру не зустріну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
Змія кричить: " вкуси це яблуко спокуси"
А я кричу:" замовкни, схаменусь"
А він так ніжно : "це ж лише шматочок,
Що не помітить навіть творець Бог
Того врожаю наче на небі зірок.
Хіба комусь на Бога здався той шматок."
Та я стою і спокою немаю
Думок міріади лунають у скронях
Дивлюсь, дивлюсь і все більше вагаюсь,
Тримаючи те кляте яблуко в долонях
Воно неначе писане з картини,
І блиском сліпить, сонце засліпляючи
Воно так вабить, як митця морини
Наче вселяє спокій, хвилі піднімаючи
І смаку терпкого спокуса,
Що на вуста уявою лягає.
Невже, щось буде від того укусу,
Якого так душа кричить благає.
Вона немов засліплена кричить.
Вкусить благає, цього потребує,
Неначе лев всередині гарчить
Й крихкі кордони з силою руйнує.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024