| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Колись ти спитаєш,
чому я не пишу
бестселери-книжки-романи,
а їх лиш читаю собі
тишком-нишком,
жаліюсь тобі, що погані.
Ти попросиш мене
написати роман
або пісню чи вірш про кохання -
в мене все це вже є,
бо вступила в капкан
твоїх хитрих очей без вагання.
Я словами змальовую
знову і знов
ту, що права не маю кохати.
І ночами-роками
пишу про любов,
що не мало б її існувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2025
7.9.2025 we visited Bełżec, the concentration camp.
There were tragedies and victims. There were gray photos and uncomfortable feeling. There was a guy from our group. A German guy with a Jewish hat matching his T-short.
I had already been to Auschvitz-Birkenau, so it was nothing new in Bełżec. I had already seen the gas chambers, the shoes and the hair. And glasses, and bags, and hundreds of photos. I patiently listened to the same data again. I sadly observed the grayness of walls. Because we need to remember. Because the story is hard, like all the important things are.
But I never saw real Jews in exhibitions like that. I never knew he is Jew. And now I see his suddenly inclined shoulders and red eyes, where it was more of him than in his constant smile. So much of real him that I want to draw the moment. Because he is alive. Not a story, but a real person in front of me.
I'll never show him the sketch with a lonely inclined posture of the German guy in the Jewish hat, looking at graphite rocky field.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047314
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 07.09.2025
Маківка еволюції -
ми - хочемо інструкції!
Сценарій до майбутнього!
Підручник до життя!
І скоримо вершини
гір наших мурашиних,
на Вавилон рівняючись.
Без сліз і каяття.
В надіях себе бачимо ми
головним героєм
в оскароносній ролі,
чекаєм хеппі-енд.
І смішать Бога, мабуть,
наші дитячі скарги,
що не навколо нас
закручений сюжет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2025
Кохання, зітхання, поневіряння...
і так далі, і таке інше
в дусі романів любовних ніжних..
І ти чекаєш, жадаєш принца,
що там наснився
тобі в угарі
твоїх цигарок,
які ти куриш зовсім не як принцеса
бо всі курять
бо всі чекають принца
бо всі читають оті романи
Хіба мені судити межі?
Кожен по своєму залежний
Моя біда у тому, жалко,
Що ти і є моя цигарка
Й не тільки ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2025
Так, ти була шедевром у полях моїх зораних,
золотою Адель в друзках ночей незоряних.
А потім сумно-радісно стало мені
- бо уже не сама ти на тім полотні.
Ви косплеїли Клімтові кляті цілунки
- мої мізки кричали картинами Мунка.
Розбивай же мій лувр на щепки-ескізи.
Прощавай же, ти вже не моя Мона Ліза.
Я відрізала вухо, що в твій голос вчувалось.
Я скосила всі соняхи, що повертались
услід за тобою... бо ж від твого світла
моя зоряна ніч майже перегоріла.
* * *
Люди - картини. Життя - це митець.
Воно ліпить мистецтво із наших сердець.
На дні мого лувру у щепках-ескізах
лежить, дотліває моя Мона Ліза.
Любов - це мистецтво. Люди - картини.
Тобі, як Вітрувієву людину,
у замкнутім колі оголюю душу.
Руки застигли, не доторкнувши.
*згадані картини та художники:
Густав Клімт - "Адель" і "Поцілунок"
Едвард Мунк - "Крик"
Вінцент Ван Гог - "Зоряна ніч" і "Соняхи" (крім цих картин він також відомий тим, що відрізав собі вухо)
Леонардо да Вінчі - "Мона Ліза" і "Вітрувієва людина"
Мікеланджело - "Дотик Господа" (елемент картини, яку також називають "Створення Адама")
*Лувр тут: символічний образ серця, в якому "оселяються" "люди-картини"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2025
Ідучи серед тисяч незграбних мазків беззмістовно,
я знайшла бездоганне творіння, одне на весь світ.
Я приречена стати новим твоїм Пігмаліоном,
та неліплена мною, в немилості я в Афродіт.
Ти - картина, яку за життя мені не відтворити.
Ти - коштовна ікона у храмі, куди мені зась.
Я приречена, мов за водою, до віку ходити
споглядати порожню стіну, звідки ти вже знялась.
Я поплентаюсь далі в роки, де ти - спогад в судомі,
де ти - макове поле без краю, мій болісний рай.
І колись я побачу із тебе букет в його домі.
Прокричу запізніло: "Кохаю її, не зривай!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2025
Кислий дощ порізав вуглецеве небо.
В місті задихались зірвані квітки.
В пластику закриті, механічні люди
День у день заковують серце у клітки.
Все на біле-чорне стáранно ділили,
А виходив сірий. В цій же сіроті
Дім свій зруйнували, душі потопили.
Посеред мільярдів гинуть в самоті.
Тюрми із моралі ближнім будували,
Там самі для себе карцер відвели.
Механічні люди світом керували,
Та самі з собою ради не дали.
«За здоров’я» люди випили отруту,
Ілюзорна воля в жилах потекла.
З награних «кохаю» народились діти,
Електронні діти у містах зі скла.
Бідні тії діти в коробках-будинках:
Ще не встигла мати їх на світ явить,
А вже розписала, чим потрібно гратись,
Як-то мають жити і кого любить.
Замкнені батьки їм стіни мурували.
«Яблуками» пещені, цілий вік тягли
Кайдани, що в спадок рідні передали.
Звужені зіниці сльози пролили,
Бо ростуть як можуть пустоокі діти,
Молодість впихають в сайти, сторінки.
В надрах інтернету, де згубили мрії,
Марно виглядають втрачені роки.
Цукор у таблетках, шоколад із милом…
Віртуальний всесвіт замінив життя…
Механічні люди нерви пропалили,
Нікотином душачи фальші відчуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025
Я довго думала-гадала
кого ж я мала і не мала
кохати
Хлопців? Чи дівчат?
Мені 13-ти минало –
Ще не знала
Мені 14-тий шов –
Не розуміла
15 років святкувала –
Я не вірила
Мені 16 –
З усіх сил я запевняла
Мені 22
Я досі себе запевняю
Що мій захват тілами жіночими – тільки художній
Що мій інтерес до жіночих грудей – тільки заздрість
Що мій потяг вдихнути запах волосся і пестити шию – тільки самотність
Тільки дивна уява дивного підлітка при пубертаті
І нічого більше
Мені 22 і я не малюю роками
Мені 22 і в мене виросли груди
Мені 22 і я не самотня, я святкую п’яту річницю зі своїм принцом
Тільки я досі знаходжу дівчат, чиє волосся я хочу вдихнути
І нічого більше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025
Дитя ребра,
створіння для Адама.
Шука добра
в пізнанні грішна мама.
Гризи науку,
прогризай життя
На тобі мýку -
кров для каяття.
Узвар, кипи
в кастрюльці на плиті.
Перетерпи -
пророк у животі.
Дитя ребра
(написано Адамом).
Нема добра
в його пізнанні, мамо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025
Я пам’ятаю запах чаю
яким завжди від нього несло
то був не чай
Я пам’ятаю ті шоколади
І улюблені білі троянди
Які вже не люблю
Я пам’ятаю парк і холод
Де своїм тілом він грів моє тіло
Але не душу
Може тому, що
її не має
Ні він, ні я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025
Ношу вино
Ношу вину
За те, що прожила весну
Що я – не там
Що я – не ви
Що я втекла ще до війни
Що сиджу в «Мéтро»
не в метрó
Що моє небо не гуло
Від крику втрат
вогнів гармат…
Лиш чутно гомін циганчат
І розливаю по склянкáм
Своє нещире каяття
Маленька біженка до мрій
Маленька бáжанка життя
Безвинно винна
По краплині
Відкоркувала, відлила
Ігристий жаль
Суху печаль
Собі в замацаний кришталь
Напівпорожній
І ніколи
Так і не випитий до дна
Бо я – не там
Бо я – не ви
Бо в мене є моя весна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2025
Прописано нам Месією
не вбивати собі подібних
та краще бути повією,
ніж кохати собі подібних.
Не цілуй її перед сном -
то є грішно не з чоловіком.
Поцілуй їй холодний лоб
перед тим, як закрити віко.
Потрібно любити ближнього,
але не занадто сильно.
Любов свою для Всевишнього
залиш, а не для людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2025
Скажіть мені, чи ж це є поезія?
Якщо єство
розмазане на папері -
Скажіть мені, чи ж це є поезія?
Якщо серце
ритмами б'є у двері -
Скажіть мені, чи ж це є поезія?
Якщо душа
викрикує амфібрахієм -
Скажіть мені, чи ж це є поезія?
Якщо спогад
не "з миром" без епітафії -
Скажіть мені, чи ж це є поезія?
Якщо думки
спаровуються у рифми -
Скажіть мені, чи ж це є поезія?
Якщо в мозку
строфами алгорифми -
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2025
Фатá конвалій
Журавлі танцюють вальс
– там нас немає.
Тут спинився час
Розквітла вишня п’яно
– жаль, що не для нас.
Горять тюльпани
Цвіт бузковий за вікном
– нас не дурманить.
Респіратором
Відфільтрували небо
– не для нас воно.
Не плачте, верби
Шшш… Либідь тендітна
– там нас не треба
Глянь,
земля нетлінна
Подорожника листки
– не для коліна.
В гніздах ластівки
Цвіріньк! – не в нас під дахом.
Бо в ті роки
Весна прийшла не в наші двері,
Бо не для нас цвіла ота весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025
Я - монстр. Я ставлю життя понад волю.
Мені все одно, хто там наш візаві.
Аби лиш в кінці цього клятого бою
всі ті "дорогі" залишились живі.
Я - монстр. Я ставлю життя понад славу.
Я - шмат материнської плоті, де Бог
оселив свою частку. Не можу по праву
віддати її для земних перемог.
Я - монстр. Я ставлю життя понад гордість.
Я вірю в Вальгалу ще менше, ніж в рай.
Якби жито під косами мало свідомість,
воно б вибрало зиму, а не врожай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025
Сохне скоринка.
Бджоли гудуть.
Гості пішли
і тепер не прийдуть.
Танцює фіранка
і бджіл закликає
твоя філіжанка
непитого чаю.
Лишились крихти.
Збираю зі столу.
Повторюю тихо
знову і знову:
"Я не кохаю".
Я не кохаю.
Бджоли не жалять.
Лише відчуваю
меду ще дрібку
на язиці -
пригублюю плівку
на молоці.
Двері закриті,
прибрала стільці.
Бджоли добиті.
Готую млинці...
Та в звивинах, вигинах
часом гуде -
чомусь не начхати,
як ти і де.
Сивіють кульбаби,
та пахне трава -
чомусь не начхати,
чи ти ще жива.
* * *
Літом торішнім
шепоче шпориш.
Пишу тобі вірші -
ти врешті мовчиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025
Вдихаючи ворс із твоїм ароматом,
я згадую ті оживаючі сни,
із присмаком солі, і ніжного болю,
де ми святкували початок весни.
І тисяч ночей раптом стало замало,
щоб впитися тим, кого місяць тому
я ще не знала… Тоді й не гадала,
що душу і тіло довірю йому.
Ті дні, наче пазли, складались в цитати:
«Назавжди мала» і «назавжди твоя».
За вушко вкушу́, і буду шептати
всими мовами світу: «Люблю тебе я».
[i]Я тебе кохаю
Я тебя люблю
I love You
Milujem ťa
Je t'aime
我爱你
Ich liebe dich
Ti amo
أحبك
Kocham cię
Miluji tě
Te amo
Szeretlek
[/i]
[i][b]Ти мені серенадив про жовті тюльпани,
мов: я той тюльпан.
Це - моя тобі відповідь, мій сулеймане,
мій владар і пан.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2025
[quote]Скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина[/quote][i]Йоганн Вольфганг фон Ґете[/i]
Бути чи быть – ось в чому питання,
відповідь на котре «в списке ожиданья»
уже 30 років, не більше, не менше.
І от нарешті на рік 31-й
вирішується дилема.
«Ура!» усім пропагаторам
і славаукраїнізаторам!
Обговорюється проблема
– довгоочікувана кульмінація(!) –
на міжнародному рівні!
Бо ж Ватсон краще, ніж Вася,
знає, що треба Україні.
Хто ж усе розгадає? Пуаро? Містер Холмс?
«Уважаемые знатоки, внимание – вопрос»:
Жизнь чи життя? Независимая чи незалежна?
Якщо мова не має значення, то чому Вавилонська вежа
досі не добудована?
А кому ж будувати?
Всі поїхали «в чехи» на хату збирати,
кладучи черепицю на kostely і domy.
Як в круїз, раз на рік приїжають додому.
І от наша Вежа розпалась на цеглу,
Землю ми порозділяли на землі.
Тепер біжимо від землі до землі,
бо забрали в нас нашу ненаші «свої»,
якщо можна назвати своєю країну,
мова якої для нас - іноземна,
яка для нас «не имеет значенья».
Може, забрали її недаремно?
І якщо різниці немає,
«на каком языке говорят»,
то чому я її відчуваю
з кожною новою мовою,
четвертою, п’ятою, сьомою?
Коли вже антракт
обірве цю п’єсу без сенсу,
самопоставлену самоактором –
це я той актор. Сам граю всі ролі,
а ролі грають мене
і криками тисячі Мунків
мій Вавилон день у день
розмозаюють різнословами
на одні й ті ж самі
очевидно-неочевидні
бутичибытьні
питання:
Коли «мама» мені стане «мамой»,
«Крим наш!» стане «Крымом нашим!»
(чому ти ті ж самі літери
в голові прочитав інакше?),
чи залишусь тоді я людиною?
Буду človek, man чи uomo –
или стану я человеком?
Що звучатиме більш знайомо?
[i]Словаччина, 2022 р[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2025
Я відчуваю тебе за Ейнштейном,
за його теорією відносності -
як астероїди до "Мілківею",
до тебе притягуюсь в підсвідомості.
Я відчуваю тебе за Ньютоном,
закон тяжіння на рівні атомів -
мої протони і електрони
твоїми ядрами всі загарбані.
Я відчуваю тебе як дім -
мої молекули деформуються,
аби влитись в твої в організмі однім
всупереч Дарвіновій еволюції.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2025
лот №: 0.
ціна: безцінний.
та ніколи не найцінніший.
себе уцінюєш,
обезцінюєш
заради інших, заради інших.
я зрозуміла
ТВОЮ ціну,
та заплатити її не взмозі.
кращих цінителів
побажавши,
ТЕБЕ залишила на дорозі.
в страху зламати
я не знала,
що ТИ вже був таким раніше.
в страху знецінити
мною прериречений
ТИ на знецінення тими іншими.
очі невинні
щенячо милі…
так ТИ і люблений, як щеня.
всім своє серце
роздав за безцінь,
лише себе не любив ні дня.
ТЕБЕ знецінюють,
обезцінюють,
тим націнивши самих себе.
їм доостанку ТИ
самовідданий.
вони – усе, що у тебе є.
а в них ще є
ціле життя,
не самовіддане взамін.
в своїй коробці
при дорозі
себе згубив посеред цін.
замолодий
для антикварів,
та застарілий
вже для грошей.
ТВОЯ ціна зросте в ломбарді
пізніше може, пізніше може.
і йдеш ти далі,
нецінно-цінну несеш на продаж
свою любов.
чекаєш цінників,
ставок, абмінників…
та вже порожній аукціон.
* * *
і ось - цінитель,
яким і снив ТИ.
до зустрічі з цим диво-богом
так дивовижно
недооціненим
ТИ ще ніколи не був до того.
а я.. що я…
мушу дивитись,
писати "ТИ" з великих літер,
аби
засліплений собою ТВІЙ цінний бог
ТЕБЕ помітив.
хотіла лиш,
аби ТИ мав
своє життя, свою дорогу.
аби у тебе був
ТИ сам.
аби себе любив хоч трохи.
бо ця любов – єдина в світі,
що і у радості, і в горі
попри усе
буде взаємна,
попри усе
буде з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2025
Пробач, якщо в мене не буде освіти.
Пробач, що постійно втікаю.
Пробач, що не будуть бігати діти
по дому, якого немає.
Що очікувань не виправдовую твоїх,
маю те, що тоді ти не мала -
за законом рівнóваги світової
доля плату відсотками взяла.
Що стопами твоїми не хочу іти,
бо в очах твоїх щастя не бачу.
Пробач, що не маю тієї ж мети, що і ти...
Пробач, що я плачу.
Ти хочеш, щоб я зупинилась невдовзі,
знайшла своє місце під небом;
але моє місце, здається, в дорозі.
Не тримай мене, прошу, не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2025
[quote]Mi seppellire lassù in montagna sotto l'ombra di un bel fiore. E le genti che passeranno mi diranno: "Che bel fior". È questo il fiore del partigiano morto per la libertà. (Укр.: Поховай мене в горах в тіні прекрасної квітки. І прохожі мені казатимуть: "Яка прекрасна квітка!" Це квітка партизана, що помер за свободу.) [/quote] Bella Ciao - "Прощавай, красуне!", італійська народна пісня
[b]A morti per la liberta [/b]
«Головне - участь, не перемога!"
- скажіть це "пєшкам" на дошці шах.
Лиш переможець ввійде в історію
в ним переписаних сторінках.
Лиш переможцю кричать «Vivat!»
- не матерям тим, чиї сини
вже не зустріли новий світанок,
вже не застали кінця війни.
Їм вже не світять зірки із неба,
як не світила і смерть у ліжку,
бо на війні без зірок на погонах
твоя зірка, звичайно, згасає скоріше.
В полі безкрайого чорнозему,
де вже не скрикують "плі" й "вівати",
скинуті в братській між не братами,
сплять-відсипаються "пєшки"-солдати.
* * *
Відсипаються і розсипаються
на поживу гарним квіткам,
аби ми потім гарно співали
про їхню смерть "per la liberta".
Розсипаються і проростаються
щодня в "наш насущний хліб".
Ми жнемо його, ми їмо його,
новий вимолюючи в богів.
І знов
Летять літаки, ракети.
Летять уламки будинків ввиш.
Летять шматками тіла у небо.
Летить душа – я молюсь - туди ж.
*"пєшка" тут: пішак, шахова фігура
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024
Хто я?
Словачка чи українка?
Росіянка? Слов’янка? Поневірянка?
Якщо люблю «ландиши» понад барвінки
І «закати» понад світанки.
Хто я?
Якщо я в Шевченку не бачу
Поета, хоча (ні - тому що)
Мені його змалку роками
До мізків усе карбували.
Хто я?
Якщо під Ахматову плачу
І знаходжу споріднену душу
В цинічності тих антирайських
Цвєтаєвої романсах.
Хто я?
Якщо цілком певна (я винна?),
що Тарасик пише картини
краще, ніж Рембрант і Вінчі
краще, ніж пише ті вірші.
Хто я?
Якщо не Франком я натхненна
А Маяковським, Далі і Жуль-Верном
Але все ж пригортаю до серця
Василя Симоненка і Лесю.
Хто я?
Якщо закохалась в «La scene»
В «Lorelei» з «Abendsonnenshine»
Бо «так» - не те ж саме, що «yeah».
Бо «ні» не замінить всі «nein».
Хто я тоді?
І чи це означає,
Що я тебе недостатньо кохаю?
Бо не віддала усе до останку?
Бо ти – не єдина коханка?
Хто я? Повір,
Що кохаю безмежно
тебе, солов’їна країно.
Ти для мене завжди будеш перша,
Та ніколи не будеш єдина.
Хто я?
Якщо я знаходжу хороше
У всьому, не лише в тобі.
Хоча
знаходити хороше
у ворогах – це більше схоже…
ніби пригрів на грудях гада
лише тому, що така гарна
на сонці блиснула луска.
І без очікувань укусів,
Без думки, що це змій спокусник,
Через якого втратиш дім.
А може,
Справа не у тому,
Що в нас тепер немає дому.
А в тім, що скинуті на землю
Звідали рай, не знавши пекла.
Поки-що нам, під «чистим небом»,
Не зрозуміти тих підземних
А може,
Я дарма так прагла
Збагнути Boha та diabla
Не знаю, чи тоді пізнала
Я забагато, чи замало.
Тепер
Зостався присмак сидру
З тих яблук у голоднім раю,
що всі, не з’ївши, надкусила…
На землю скинь мене!
Благаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024