| Сторінки (1/30): | « | 1 | » |
Він стрів її — і світ змінився вмить,
Мов грім у тиші сонного вокзалу.
Не знав за що — та серце вже болить,
Немов її чекало й упізнало.
Вона була, як сотні інших лиць,
Та щось у ній тривожило до трему.
І він тонув у золоті зіниць,
Не розуміючи причину й тему.
Він ніс до неї душу без броні,
Усю — до краплі, щиро, без остуди.
Та їй здавалось: почуття такі —
То хворий жар у голові заблудлій.
Їй дивно було бачити в очах
Таку любов — уперту і безкраю.
Немов він ніс її крізь всі світи,
А їй — лиш тінню втомленого болю.
І він мовчав. Бо що тут говорити,
Коли у грудях — шторм, а не слова.
Коли ти хочеш цілий світ відкрити,
А в відповідь — лиш ввічлива імла.
Він зрозумів: не буде тих доріг,
Де їхні тіні стануть знову поруч.
І щось у ньому тихо догорає,
Мов лист останній у холодну осінь.
Тоді вокзал. Сирий світанок. Дим.
Чужі обличчя, стомлені перони.
І він пішов туди, де серед мін
Не так болять розтерзані долоні.
Бо легше чути свист чужих ракет,
Ніж тишу, що лишає в серці шрами.
І він вдягнув важкий бронежилет,
Щоб біль не витік знову з рани.
І серед вибухів, металу і пітьми,
Коли над ним свистять сліпі уламки.
Він згадує її — і між грудьми
Ще теплиться щось тихе та незламне.
А десь вона сміється між людьми,
Торкає келих, слухає розмови…
А він, торкнувшись пальцями до шраму,
Шепоче смерті:— Не сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2026
Коли колись тебе я стріну знов,
Серед розмов, байдужих і чужих,
Я не впізнаю в погляді любов —
Лиш тихий пил із вигорілих мов.
Ти скажеш тихо: «Добрий вечір вам»,
І голос твій розтане, мов туман,
І щось колись належне тільки нам
Розтане десь у тиші поміж фраз.
І серце вже не сколихне в мені
Не стрепенеться, мов крило в імлі,
Бо те, що я спалив колись в вогні,
Лежить тепер, мов камінь у землі.
Я вчився жити в холоді мовчання,
Гасив усе, що виривалось з вен,
І стіни клав холодною рукою —
І вірив — я вже вільний від проблем.
Та раптом — погляд. І щось йде на злам.
І світ зірвався тихо у провал.
Я ж думав: все давно в собі спалив —
Чому ж воно знов рветься із глибин?
Чому в очах твоїх така весна,
Що крізь роки торкається душі?
Чому твоя ця усмішка проста
Мене вертає в згублені світи?
Я ж виривав тебе із кожних снів,
Ховав у тінь, топив у забуття,
Стирав тебе із кожного рядка —
Щоб не боліло більше це життя.
І досить слова — навіть не тепла,
Лише «привіт» — і сиплеться стіна,
Що я роками в темряві зводив,
Щоб не дійшла до серця глибина.
І я стою — беззбройний, мов тоді,
І знову щось прокинулось в мені,
Я просто вірив вигадці своїй,
Що ти в мені вже більше не жива.
І хай тепер ти вже не поруч — ні,
І, може, серце іншим віддала,
Я знаю: я програв цю боротьбу в собі —
Бо досі ти єдина, що була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2026
Минають тижні — без слідів, без знаку,
І дні спливають, наче тінь в імлі.
Ми довго й тихо говорим про хмари,
Коли усе давно вже на межі.
Про холод ранків, вітер і дороги,
Про втому, справи, звичний перебіг,
Та ми тримаєм паузу занадто,
Бо не про це мовчати ми могли.
Найкращий час проходить непомітно,
Як поїзди, що йдуть без вороття.
І раптом думка, гостра й невблаганна:
Колись — не зараз. Потім — не тоді.
Вона накриє, як холодна хвиля,
І не втекти, і не сховатись вбік.
Ми знов про дощ, про осінь і погоду,
Коли любов вже дихає впритул.
Не даючи душі ані свободи,
На кроці від останньої межі,
Ми знов обрали не мінять нічого,
Бо тиша легша, ніж правдивий крик.
Не злетить птах з надломленим крилом,
Бо сумнів тягне важче за каміння.
Надія гасне в шурхоті років,
І страх росте, мов тінь без повороту.
І листя змиють зливи без тепла,
Зима ввійде холодна у серця.
Не буде дива — тільки вибір наш:
Розбити тишу й вимовити «так».
Забути про погоду, час і втому,
Про всі «не зараз», «потім», «якось так»,
І просто прийняти без умов
Любов, що поруч, поки ще жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2026
Я не кохав тебе. І не люблю.
Ти не моя. І я тобі — не пара.
Та все ж, коли на кухні я сиджу,
Чомусь тебе торкається уява.
Ти — дивна. Забувала чайник п'ять разів.
Завжди сиділа, якось напівбоком.
Ти не питала, чи я ще живий,
Але мовчала — й зникла між рядків.
Ти не моя. Ніколи не була.
Не я приходив у нічні бажання.
Та усмішка твоя — лиш тінь тепла,
Що між словами лишила мовчання.
Я не люблю. Минуло. Все спливе.
Розтане сніг, і кави стане менше.
Та в тиші ночі щось іще живе —
Твій голос… ще лунає між речами.
І так, я — той, хто вірив без причин,
Що між нами щось могло зростати.
Зламав себе, щоб ти не відвернулась.
Та врешті став для себе винуватим.
Я справді був дурним — хотів тепла,
Давав тобі — не просячи нічого.
А ти пішла — ні слова, ні жалю,
І стало холодно в знайомій тиші.
Це дивно, та ми любимо не тих —
Тих, хто мовчить, не кличе і не просить.
А тих, хто був, хто серце нам відкрив,
Ми губим тих, хто міг мовчати поруч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2025
Мій день згасає в тиші вечоровій,
Думки, мов листя, стелиться до ніг.
Я сам собі здаюся випадковим —
Неначе гість у зім'ятом житті.
Доріг було багато і тривоги,
Та жодна не вела мене назад.
Я зберігав мовчання перед Богом,
Коли просив у себе час та лад.
Вже стільки слів розсипано в повітрі,
А сенс розтанув, наче перший сніг.
І що мені шукати в цьому світі,
Коли себе я знищив між рядків.
Я слухав ніч — у ній нема розради,
Лиш шепіт сну і шелест тихих трав.
Чужі сліди ведуть мене до зради,
А власних я давно уже не знав.
Я зупинявсь — і не було опори,
Я йшов — та крок не мав у собі сил.
Мене ламали погляди без сенсу.
І кожен день мовчанням голосив.
У дзеркалі — не я, а чийсь уламок,
Очей відблиск, утомлений до дна.
Мій погляд — це безмовний перепалок
Між тим, що є, і тим, чим був колись.
І скільки ще таких самотніх ранків
Зросте між мною і втраченим "тоді"?
Я вчуся жити в простоті фіранки,
Що колихає вітер на воді.
Мій голос — тінь забутої розмови,
Що не знайшла ні слухача, ні дня.
І все, що справжнє, стало напівсловом,
А втрачене залишилось в мені.
Я не просив ні каяття, ні втечі,
Я не шукав зворотного шляху.
Та кожен біль залишиться навічно
У пам'яті, немов лахміття сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025
Я думав — Ви зіткані з небес,
Де світло йде, коли усе вмирає.
Та в погляді — не тиша, не протест,
А щось, що навіть серце оминає.
Я думав — сміх Ваш чистий, як кришталь,
І серце Ваше знає радість світу.
Та за плечем у Вас стоїть печаль,
І шепче щось у темряві шовковій.
Я думав — очі світять в путь,
Але в них тінь, мов лист останній.
Не вміти полюбити — жуть,
Та ще страшніше — не віддати.
Вас кликали не раз: «Живи!»
Дарунки, квіти, дотик, ласка...
А Ви ішли — мов крізь вогні,
Де серце — шепіт, не підказка.
І є одна страшна печаль:
Коли тебе всі серцем хочуть,
А ти — мов порожнеча дна,
Не здатна спалахнуть у очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2025
«Куріння — смерть», — читаю знов,
Та кожен другий дим пускає.
А хто б на стінах написав:
"Любов також людей вбиває"?
Чом на пляшках одне страхіття
Цироз і рак — на кожній банці,
А от про зламане кохання
Й ніхто не скаже у новинах .
Чом не озвучать у вагоні:
Про те, що відстань рве серця?
Якщо болить — хіба нормально,
І біль не має вже кінця.
Про серце, зранене без бою,
Про біль, що тихо роз'їда
Не вчать у школі нас з тобою,
Як не зламатись на віка.
Любов не має інструктажу,
Немає стрічки «обережно».
А ми з надією втікаєм,
Де навіть тіні вже залежні.
І не напишуть на чолі:
«У тебе серце не з броні».
Любов не вб'є — сміються всі.
А ти вже плачеш у ночі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025
Ти пробач, що мовчу у тривожній журбі,
Що не можу знайти теплих слів у собі.
Може, світ заніміє, і час нас зітре,
Може, страх перед тишею серце бере.
Я б сказав, та не знаю, чи чутно мене,
Чи до твого вікна це мовчання впаде.
Скільки раз я тримав ці слова на межі,
Та боявся, що в тиші загинуть чужі.
Може, варто мовчання спинити разок,
Відпустити цей камінь із зранених строк.
Я напишу "привіт", і надія прийде,
Хай у тиші мій голос до тебе дійде.
Хай слова розтривожать застиглу імлу,
Розіб'ють мого серця безмовну золу.
Я зберу всі листи, що лишив у пітьмі,
І віддам їх тобі, як тепло у ночі.
Ти пробач, що мовчання вкорінилось в мені,
Що розбилися мрії в холодній зимі.
Та у кожному слові — надія жива,
Що розтане між нами холодна стіна.
Я боюсь, що колись, обірвавши зв'язок,
Не знайду ні шляхів, ні простих перемов.
Тож хай перше "привіт" стане вісником слів,
Де для нас не існує ні болю, ні снів.
'
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2025
Я знаю, смішно і дарма
Шукати у очах прозріння,
В очах, де світла вже нема,
Де згасли тіні розуміння.
Чи є я поряд, чи піду,
Ті очі в сні — байдужі, сірі.
У серці відчуваю лід,
Хоч навкруги весна у вирі.
Та все ж надія пломенить,
Як іскорки в глибокій тиші,
І, може, спалахне та мить,
Що тінь печалі віддалила..
Вона заграє вдалині,
Мов тінь у променях світанку,
Й душа, забувши про пісні,
Пірне у спокій свого танку.
Але той танець — не для нас,
Він тихий, мов зітхання ночі.
Ще трохи й стихне в гулкий час,
Згасивши полум'я охоче.
Та поки жив в мені вогонь,
Його ніхто не зможе стерти,
І хоч дощем пройшовся день,
Надія знову зродить серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024
Збулося давнє це пророцтво
Де я, вигнанець темноти,
Раптово прагну так щосили
Лиш біля тебе світ знайти.
Та раптом ти — немов безжальна,
Зламала мур моїх оков,
Я підкорився мимоволі,
В твоїх очах знайшов любов.
Як промінь сонця в млі осінній,
Як перший сніг у забутті,
Ти стала піснею, що лине,
Що розквітає у житті.
Де кожен крок веде в безодню,
Де тіні ширяться кругом,
Твій голос — музика прозора,
Що світ наповнює теплом.
Цей бій програв я без надії,
І все ж, мов світло у пітьмі,
Ти в серці оселилась вічно,
І я знайшов себе в тобі.
Тепер, мов божевільний мрійник,
Чекаю слів з твоїх листів,
Шукаю погляд твій у людях,
Всі дні без тебе — наче мить.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
Цей зв'язок без обіймів і мрій,
Без тепла і без щирих надій.
Без розмов, що зціляють у тиші,
Без обітниць, що серце колишуть.
Цей зв'язок — ненаписаний вірш,
Без фіналу і без куліс.
Та тримає, мов хвилі причали,
Хоч обірвано всі ідеали.
Ми мов тіні, що йдуть без мети,
Двоє душ, що забули знайти
Теплі сни чи один спільний дім.
І розвіялись мрії, як дим
Цей зв'язок — наче випробування,
Між серцями сумне коливання.
Мов життя серед снів і розлук,
Дивний вузол між наших двох рук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024
В один із днів ти гори підкоряєш,
Вершини неба кличуть вдалині.
Твій дух палає, серце загорає,
І мрії сяють в ясній глибині.
А інший день, похмурий і холодний,
Лишає тіні, силу забира.
І кожен крок здається безпорадним,
Душа тремтить і крила обмина.
Але завжди, чи в радість, чи у втому,
Ти пам'ятай: ти варта перемог.
Ти сильна, сміла, світла, непоборна,
Як чистий промінь, вільна у піснях.
Хай час летить, а ти собі нагадуй:
У тебе сила, що не знає меж.
Краса твоя — це диво і відрада,
Що світло вносить в сіре полотно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024
Сон загублений в сутінках тиші,
Місто спить під покровом імли.
Хтось казав: "Є любов, мов глибини,
Де ховають розбиті човни".
Та згорять ті вітрила від вітру,
І розтануть під попелом снів.
Все, що серце тримало, як кригу,
Зникне в тінях холодних степів.
Ця любов — як міраж над водою,
Що манить, а торкнешся — нема.
Ніби спогад, що зник за порогом,
Що горить, мов остання зоря.
Лиш у снах оживають видіння,
Де палає далекий вогонь.
Я тепер у той вечір згадаю
Як вперше зустрів її очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024
Він десять літ її любив,
Та слів для неї не знаходив.
Всю душу спогадом палив,
Кохання в тиші самородив.
Вона була, як ніжний цвіт,
Що в натовпі ховав свій промінь.
Її краса і крізь цей світ
Його вела, немов той спомин.
Він кожен подих її чув,
Хоч був для неї просто другом.
Та знов сховався у тіні,
Бо слів для неї не знаходив.
І ось їх зустріч. Скільки літ!
А погляд — той же, що й у мрії.
Вона — маленька, мов той цвіт,
Що у юрбі сховався нині.
"Привіт. Як справи ?" — шепіт ледь,
Його уста мовчать безсило.
Її очей блискучий плет,
Знов кине в прірву його крила.
Він десять літ її кохав,
Усе життя за нею дбав.
Але сказати так й не зміг,
Й навіки тиша вкрила слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024
І не страшно, що ми самотні,
І не боляче, що непотрібні.
Тільки сумно, що люди жорстокі,
Хоч ми лагідні з ними й привітні.
Скільки щирих сердець у безодні
Загубилося в пошуках світла.
Та чомусь у взаємах сьогодні
Теплота часто тліє, мов іскра.
Ми даруєм любов без вагання,
А у відповідь — тиша й печаль.
Та нехай наша сила кохання
Буде світлом у морі страждання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
Ти швидко мене позабудеш,
Знайдеш інший шлях у житті.
Любов ще не раз здобудеш,
А я все лишу в самоті.
Ти світло побачиш в обличчях,
І друзів, і щастя знайдеш.
А я в тіні суму безкрайнім
Залишусь, забувши про все.
Без жалю і спокою в серці
Я далі свій шлях пронесу.
Лише моя туга озветься,
Як землю колись обійму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
Чому, Боже, в серці тривога?
Чому знову зболіла душа?
Я просив хоч на мить бути з нею,
Та надія згасає, нажаль.
Ти знаєш, нам не бути разом,
Не в цій мрії, не в цій стороні.
Хоч ти дав, але доля жорстока,
Забирає її назавжди.
Ти ж хотів, щоб ми щастя пізнали,
Лише мить нас веде до мети.
Слово тихе, як спогад забутий,
Знову гасне, зникає у тьмі.
Вітер шепче забуті надії,
Тіні знову вкривають сліди.
Я у мріях своїх шукатиму,
Поки серце не зможе знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024
В мені живе безмежжя двох світів —
Один спокійний, інший — вічний рух.
Один мене у небеса возніс,
А другий в тиші заховав мій дух.
Я йду між них, мов тінь, немов слідами,
Шукаю шлях, де справжній я живе,
Та кожен день, лишається за нами,
І голос тіні, крізь пітьму пливе.
Чи зможу я у спокої знайтись,
Коли вогонь у серці не згасає?
І як дві частки разом пронести,
Якщо одна весь час мене втрачає?
Та поки йду між світлом і імлою,
Шукаю істину на краю снів,
Мене веде одна стежина мрії,
І хай я змінний, та шлях у мене — свій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Не повинен я більше шукати,
Забуваю про кожен твій крок.
Та чомусь знову лину в думки,
Серце прагне тебе віднайти.
Треба думкам веліти мовчати,
Залишити всі спогади млі.
Та без тебе я вчусь лише ждати,
Але серце страждає у тьмі.
Знов стираю сліди на дорозі.
Щоб не йти тим шляхом, що болить.
Та щоранку думки оживають,
Знов до серця мій спогад летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
Згасають дні, і ніч спадає,
Мов тінь, що криє всі шляхи.
Ніхто минуле не згадає,
Залишаться лиш сни глухі.
Зітруться всі слова кохання,
Розтане все, як радість мрій.
Як відблиски самотні ранні,
Розчиниться в пітьмі цей світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Тече ріка під сяйвом ночі ніжним,
Де світ і тінь злилися у танок.
Шепоче вітер про шляхи безмежні,
А місяць знов малює дивний крок.
Схиляють віти давні сиві клени,
Як вартові забутих днів і снів.
Лиш річка тишу слухає натхненно,
І кожен звук пливе в її глибинь.
Хвиляста течія пливе крізь тишу,
З'єднавши час зі світлом у воді.
Там місяць спить в обіймах непомітних,
І губить сяйво в тінях на землі.
Та день іде, несуть його до ранку
Крилаті тіні зірваних вітрів.
І ми з тобою зникнемо без жалю,
Лишивши світ у згадках почуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024
Тиха осінь, мовчання і вітер,
Утомився від тиші і снів.
Все минуле згоріло у світі,
А тепер я на попіл зотлів.
Я не хочу нічого від долі,
Не важлива любов чи печаль,
Все що було, мов хмари на полі,
Розчинила у сутінках даль.
І не боляче більше, не тисне,
Я забув і про зради, й про біль.
Хай лиш вітер осінній колише
Те, що я вже не в силах зігріть.
Тихий світ у безмежжі застигне,
Я у ньому знайду свій спочин,
І крізь мури бетонні природа
Пронесе мій загублений крик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Розлука тінню серце огорнула,
Як холод лісу, вийшовши із мли,
Без звуку й слів у душу увірвалась,
Залишивши лише пусті сліди.
Болюча в серці пам'ять залишилась,
І тягне за собою тінь ночей,
Як незворотній, невмолимий час,
Що лине тихо в тиші без надій.
Нехай минуле в серці відпочине,
Як річка, що в морях своїх зника
Та в серці ще живе палке бажання,
Що тихо у коханні знов зроста
І навіть коли біль цей час змете,
В душі залишиться тепло прощання,
Де світло ніжне, мов весняний день,
Любов знайде і принесе натхнення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024
Чому ти, мила, завжди у журбі?
Є врода, розум, щира доброта.
Чому ж у серці стільки самоти?
І день за днем лише одна журба.
"Бо він мене не любить, і тому
Моє тепло не гріє вже давно.
Чужі всі ті, що поруч день і ніч,
В душі до них вогню уже нема."
Чим серце він твоє в полон узяв?
Чим зміг він розум твій до сліз звести?
Чому надію в серці ти сховала?
"Бо не змогла я радість віднайти."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
Мене обман в людському серці ранить.
Як сніг холодний, падає в долоні,
То гострий, ніби ніж, то тихий, сонний,
І в серці шрам від неї не зникає.
Мене обман в людському серці ранить.
Той, що здається зовсім невеликим,
Той, що вважають добрим, але диким,
І жодним словом я не заперечу
Мене обман в людському серці ранить.
Болить душа, і сміх вже не втішає.
І біль у серці, душу розриває.
Як темрява, що світло поглинає.
Мене обман в людському серці ранить.
Брехня залишає глибокі шрами.
Колись би меч поставив межу в слові,
Але сьогодні вже не допоможе.
Мене обман в людському серці ранить.
Залишені сліди час не зітре.
Пошуки правди туманні й марні.
І буря в серці ніяк не вщухне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Так буває, що натовп — мов тінь,
Тільки сам ти в цій тиші один.
Друг не кожен, хто поряд стоїть,
Інколи він лиш вдаваний дим.
Ти не гірший, це люди не ті,
В них серця, мов застиглі граніт.
Серед безлічі схожих облич
Знаєш ти, що важливо лиш мить.
Ти шукаєш у простому тепло,
Та знаходиш лиш холод і скло.
Не сумуй, бо у світі цьому
Ще є люди, що щирі й живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Вже сотню днів минуло,як я тебе чекаю,
В келихах вина тонув мій сум.
Десятки ночей добігли кінця,
А я все шукаю тебе у далекій імлі
------------------------------------
Я чекав тебе в мандрах безупинних,
Сотні міст пройшов у пошуках марних.
Тисячі доріг шукали твою тінь,
Зорі нічні вели мене у шлях.
------------------------------------
Чекав тебе з вітром і дощами,
Кілометри слів і тисячі листів.
Сміх твій у дощах чув вечорами,
В очікуванні мрій, що не збулись.
------------------------------------
Два серця, що б’ються, як гроза,
Три зламані пера, що згубили всі слова.
Сотні листів, що впали в забуття
Прагну знайти те, що зникло навіка
------------------------------------
І ось ти з’явилась на світанку,
Очі сяють, мов зорі у ночі.
«Вибач, я згубилась у мріях забутих,»
«Чи залишишся ти зі мной назавжди »
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
Цей світ здригнувся від невдач
Колись він був квітучим раєм
Та захлинувшись кров'ю в мить
Він став жорстоким і зухвалим
Де промінь світла наче згас
Він загубився серед люду
Чиї серця закуті на віки
Всі наче сплять, ховаючись від болю
В надіях віднайти покій
І поки всі шукають миру
Там десь в пітьмі лютує кат
Його рука плюндрує все
На що впаде невтомний зір
він там де біль, страждання
Невпинні війни і журба
І всі неначе у кайданах
Чекають мить ту рокову
Коли за всі свої гріхи
Потрібно буде хрест нести
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
Дві різні речі: любов і закоханість,
Перша - як вічність, друга - мінливість.
Обидві заманюють, обидві чарівні,
Але одна справжня, інша - примарна.
Любов - це світло, що радість дарує,
Закоханість - промінь, що вмить пропадає.
В одній є жар, що вічно палає,
В іншій - полум'я, що швидко згасає.
Звідки нам знати, де щастя шукати?
Між грою і пристрастю любов відчувати.
Коли в серці закоханість грає,
Любов, як зірка, повільно згасає.
Шукаючи радість в обіймах мінливих,
Ми часто втрачаємо почуття справжні.
Хай вірність і ніжність ведуть нас в житті,
Щоб не втрачати любов у боротьбі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
Вона та, що завжди говорить "все добре",
Навіть коли біль серце з'їдає.
Так хочеться просто уткнутись в плече,
Та поруч його, на жаль, не буває.
Вона та, про яку всі завжди говорять,
Ті, хто справжньої її не знає.
Як багато сліз, що в тиші лунають,
Усмішку бачать, що все приховає.
Вона з тих, що все здолає сама,
І здається завжди незламною.
І Поруч є люди, а вона все сама,
Так хочеться бути для когось тією самою.
Так хочеться знайти втіху в обіймах,
Щоб не ховати сльози, коли серце кричить.
Щоб хтось помітив, що "все добре"
Так часто приховує наскільки все болить.
Щоб вночі, коли тиша огортає,
Хтось тихо шепотів, що все мине.
Щоб поруч був саме той,
Хто зрозуміє і ніколи не піде.
Щоб душу зігріти теплом доброти,
Щоб поряд була людина одна.
Хочеться знати, що хтось допоможе
Пережити ці ночі, цей біль і цей страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024