| Сторінки (1/36): | « | 1 | » |
(Перший мій вірш, що написаний українською. Замполіт «ставив завдання», але хлопці дуже не хотіли вчити. Тягнув із виконанням до останнього дня моєї строкової служби.)
Лунає наш бадьорий спів,
Солдатом бути – це не просто,
Між пустомитівських холмів
Дивізіон крокує шостий.
Піднімем вище прапор наш.
Ми твої діти, Україно!
Оркестр нам заграє марш,
І наша пісня в небо лине.
І в ясний день, і в темну ніч
Надійно замкнено кордони.
В повітрі ворогу відсіч
Дає небесна охорона.
Піднімем вище прапор наш.
Ми твої діти, Україно!
Оркестр нам заграє марш,
І наша пісня в небо лине.
Якщо прийде суворий час
Твоїм синам до бою стати,
Не червонітимеш за нас
Ніколи, Україно-мати.
Піднімем вище прапор наш.
Ми твої діти, Україно!
Оркестр нам заграє марш,
І наша пісня в небо лине.
1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2025
Четвертую неделю хорошая погода,
Осенний легкий ветер кружится в проводах.
Уже желтеют листья стареющей природы,
Ушло на время лето, а, может, навсегда.
Тебя весною встретил, как зелень майской сказки,
Мелькнула незаметно, прошла грибным дождем.
Ушла любовь на время, сентябрь меняет краски,
Но, может быть, вернется, мы лета подождем.
Еще в разгаре осень, а в сердце воют вьюги.
От бесконечной скуки сломался телефон.
Придет весна надежды, ты мне протянешь руки,
И снова теплый ветер прогонит зимний сон.
1996
(прогонит…молодой… наивный…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048552
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2025
Ночной вокзал в тиши уснуть решает.
Он стар уже и много повидал.
Но перед сном он песню напевает,
И песни той слова я записал.
Как много в этом мире разных судеб.
У человека каждого своя.
Одна навеки и иной не будет.
С вокзалом вместе напеваю я.
Пою я песню, голос мой не слышен.
Она в душе возникла, грусть гоня.
Со мною в унисон перроны дышат
Огнями затухающего дня.
Опавший лист несет осенний ветер,
Средь облаков вечерняя звезда,
Как семафор мне, не мигая, светит.
Прощаюсь я с вокзалом навсегда.
Когда-нибудь, но я достигну цели.
Осяду где-то и остепенюсь,
И песню ту, что мы с вокзалом пели,
Я вспомню, и она прогонит грусть.
1992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048551
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2025
(по мотивам песен «Машины времени» и Владимира Высоцкого)
Кто на гонку время запустил?
Стерла память место, где наш старт.
Рву секунды из последних сил.
Мой автомобиль еще не стар.
Мираж догоняй,
Держи свой билет.
Найди, где край,
Где сон, где бред.
Знаю, жизнь не легкая игра,
Но с тех пор, как только родились,
Нас толкает на крутой вираж
Жажда получить заветный приз.
Мираж догоняй,
Держи свой билет.
Найди, где край,
Где сон, где бред.
Не сверну с пути я никогда,
Пусть грызут колеса кромку льда,
Но, по краю пропасти скользя,
Выдержу, и финиш будет взят.
Мираж догоняй,
Держи свой билет.
Найди, где край,
Где сон, где бред.
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048479
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2025
Осознав свое бессилие,
Океан играет милями,
Паруса скрепляя жилами,
На волнах судьбы.
Ил со дна сбивая якорем,
Вспоминаем слезы матери,
Когда мы уходим в плаванье
В неизвестный порт.
Если впереди пустыня,
Ветер свеж, и небо синее.
Если берега обильные,
Наступает штиль.
Море вспахано пассатами.
Становясь навеки братьями,
Встретим шторм зубами сжатыми,
Отстоим штурвал.
Замерзая меж торосами,
Под лучами солнца жесткими
По воде пройдем, как посуху,
До родной земли.
Если впереди пустыня,
Ветер свеж, и небо синее.
Если берега обильные,
Наступает штиль.
Снова звезды станут чайками,
Словно их не покидали мы.
Киль цепляется отчаянно
За прибрежный риф.
Если впереди пустыня,
Ветер свеж, и небо синее.
Если берега обильные,
Наступает штиль.
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048478
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2025
(по мотивам „Легенды об Уленшпигеле”, параллель – сталинские репрессии)
Жестокий век шагнул к нам на порог,
Посеяв плач и уничтожив лица.
Седую пыль проселочных дорог
Мостит кровавой плахой инквизиция.
Жил в нашем городе один старик,
Известный знахарь и большой мудрец.
Растил он сад и очищал родник,
Единственному сыну был отец.
Но церковь объявила колдуном,
За то что был со всеми добр и честен.
Его пытали долго, а потом
Разграбили отцовское поместье.
И сразу весть по всюду разнеслась,
Что колдуном был нелюдимый знахарь.
Толпа ревела, предвкушая казнь,
Когда поволокли его на плаху.
Стонал он, стиснув зубы, а ладонь,
Что много раз людскую жизнь спасала,
Лизал, урча от жадности, огонь.
Толпа, увидев муки, ликовала.
Стоял у пепелища сирота,
Кляня весь мир убийственной чумою,
Но голос вдруг послышался с креста:
„Прости их, сын. Иди моей тропою.”
Жестокий век принес в наш мир войну.
Войну умов, религий и позиций.
Погибли люди лучшие, шагнув
В костры немилосердной инквизиции.
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048410
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2025
(война Алой и Белой розы, по мотивам х/ф «Чёрная стрела» )
Сад цветёт, пьянят до слез
Ароматы розы алой.
Взор волнует покрывало
Первых белоснежных роз.
Йорк, Ланкастер, крики, стоны,
Реют стяги, грянул бой.
Рыцарь падает сраженный
Неприятельской стрелой.
Жалость сердца не затронет,
Поле битвы – поле славы.
Путь убийства узаконен.
Смерть клинок очистит ржавый.
Пролетят столетья боли,
Будет сад на этом поле.
Для цветов здесь нет угрозы,
Умирают ведь не розы.
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048409
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2025
(по мотивам х/ф „Реликвия”)
Я видел свет мерцающей звезды,
Я слышал, как в степи шагает полночь.
Я шел туда, куда исчезла ты,
Я шел к тебе, я шел к тебе на помощь.
На сердце камень, и тоска в глазах.
Пройду пески и бурных рек преграды.
Но мой призыв растаял в небесах,
Заглох в зверином реве водопада.
Тебя увел мой друг, мой враг, мой брат,
Пронзив из-под тишка кинжалом спину.
Обох вас любил я, но назад
Дороги нет. Увы, наш жребий кинут.
Я вечером гоню свою мечту,
В отчаяньи найти твою обитель,
Но утром подимаюсь и иду,
Надежды свет мерцающий увидев.
Любовь, надежда, вера – три сестры,
Незримо с нами в зимний день и в летний.
И пусть мосты судьбы пойдут в костры,
Надежда все равно умрет последней.
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048277
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2025
(по мотивам книг и фильмов о средневековье)
Чёрный замок, словно остров,
Валом окружен.
Воронье над шпилем острым,
Похоронный звон.
Старый лес темнее тучи,
У часовни – гроб.
Стережет утес могучий
Перекрестки троп.
Птицы крик, как эхо битвы,
Ни к чему теперь молитвы.
Кровью смытое бесчестье
Ставит крест на этом месте.
Быть подальше зверь стремиться,
Ходит стороной.
Стен безмолвные бойницы
Выжжены войной.
Ветер двери растворяет.
Лишь слуга-горбун
Десять лет один встречает
Перемены лун.
Птицы крик, как эхо битвы,
Ни к чему теперь молитвы.
Кровью смытое бесчестье
Ставит крест на этом месте.
Только ночь придет глухая -
Призрак у стены,
Воплем душу разрывает.
Нет на нем вины.
Навсегда людьми покинут
Замок обречен.
Раздается над равниной
Колокольный стон.
Птицы крик, как эхо битвы,
Ни к чему теперь молитвы.
Кровью смытое бесчестье
Ставит крест на этом месте.
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048276
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2025
(практически реальность, просыпаюсь это я средь бела дня в общаге…)
Дом пуст, и в нем
Руки греют над огнем
Старой ведьмы сыновья.
С ними вместе грею я.
Вдруг скрип и стон,
Пар струится над котлом.
Стонут грешники в аду.
Страшно мне, и я иду.
Я нем и слеп,
Захожу в прогнивший склеп.
На пол капает вода.
Чей-то голос шепчет: «Да».
Вот лес, там – ночь,
Прогоняю страхи прочь.
Ворон каркнул на беду.
Страшно мне, и я иду.
Но сон ушел.
Я смотрю на грязный пол.
Не узнал свое окно.
Так вчера я пил вино.
Сел, встал, и в путь.
В голове – сплошная муть.
Одеваюсь на ходу.
На работу я иду.
1993
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048208
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2025
Ты откроешь медленно калитку,
Заплетешь ты русую косу,
Я поймаю дохлую улитку
И тебе в подарок принесу.
Я душей болею за колхоз. Е,е,е.
Я душей болею за колхоз. О-о.
Летний вечер догорает тихо,
Наступает ночь в сияньи звезд.
Ты такая клеевая чувиха.
Посмотри, тебе я что принес.
Я душей болею за колхоз. Е,е,е.
Я душей болею за колхоз. О-о.
У плетня стояли мы с тобою
Под дождем из метеорных струй.
Ты кивнула лысой головою,
Подарила жаркий поцелуй.
Я душей болею за колхоз. Е,е,е.
Я душей болею за колхоз. О-о.
1993
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048207
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2025
!!! ветер в одесском морском порту был довольно сильным !!!
Солнце факелом светит,
Ласковый ветер
Веет в твоих волосах.
Сердце – огненной сетью.
Час, как столетье.
Нам не вернуться назад.
Время пылью седою
След наш укроет,
Реки о нем промолчат.
Беды канут в былое
Рядом с тобою,
Где умирает печаль.
Волны бьются о берег,
Наши потери
Смоет морская вода.
Чайки крыльями веры
Путь наш измерят,
И мы уйдем в никуда.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048155
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2025
Пусть в пространстве один звездный ветер,
И причалов не много пока,
Но друг друга когда-нибудь встретят
Магеллановы Облака.
Вместе будет, наверно, им лучше.
Чтоб навеки остаться вдвоем,
Облака эти выберут сушу
И пройдут метеорным дождем.
Упадут метеорные слезы,
Прорастет неземная трава,
Через время спиральные розы
Нам протянут свои рукава.
1992
Ответ, опережающий вопрос,
Протяжным криком в тишине повиснет:
Добро и зло, порядок и хаос,
Война и мир – ключи к дверям от жизни.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048154
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2025
Виють сирени, і тиша кричить.
Є їжа стрічкам новин.
Кров’ю залиті сталеві мечі.
Значить, поранені ми.
Гра з небезпекою збільшує шанс
Не передбачених втрат.
Час, що завмер і оточує нас,
Не повернути назад.
З губ холодіючих птахом злетів
Стогін розпачливий вмить.
Хижий дарунок «заклятих братів»
Відчаєм не зупинить.
Тягнуть дерева скелети гілок
До обгорілих руїн.
Серце раптово притишило крок.
Хтось залишився один.
Гострі уламки не мають сторін.
Світ не збереш «як було».
Будуть покарані вбивці родин.
Ті, що посіяли зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2025
Торохтить генератор історій.
Трохи схибленим робиться світ.
Помели помелом по коморі
Та зліпили його на обід.
Світ котився кудись поза очі.
Він від діда і баби побіг.
Бути з’їденим круглий не хоче,
І тому дременув за поріг.
Я – розгублений світ, перемін не хотів,
Та в меню свою назву почув.
Я від баби і діда городами втік.
А від себе ніяк не втечу.
Перший випадок трапився з нами.
Звідкіля його дідько приніс?
Через поле скакав між грядками
Довговухий такий косогриз.
Світ, наляканий цими стрибками,
Попередив, що має права:
«Ти не клацай на мене зубами
Я тобі заспіваю слова.
Я – розгублений світ, перемін не хотів,
Та в меню свою назву почув.
Я від баби і діда городами втік.
І від тебе, вухатий, втечу.»
Другий випадок трапився згодом.
Уперіщила раптом гроза.
Темним лісом крадеться в негоду
Сіробокий зубатий кусань.
Світ і тут зупинятись не стане.
Попередив, що має права:
«Ти не клацай на мене зубами
Я тобі заспіваю слова.
Я – розгублений світ, перемін не хотів,
Та в меню свою назву почув.
Я від баби і діда городами втік.
І від тебе, зубатий, втечу.»
Третім світу ведмедик зустрівся.
Той мостом переходив, коли
Біля річки рибалити всівся
Клишоногий пустун-медолиз.
Знову світ не злякало неждане.
Попередив, що має права:
«Ти не клацай на мене зубами
Я тобі заспіваю слова.
Я – розгублений світ, перемін не хотів,
Та в меню свою назву почув.
Я від баби і діда городами втік.
І від тебе, бурмило, втечу.»
Знову хтось на шляху до нового.
Він зненацька в історію вліз.
Переходив помалу дорогу
Рудуватий підтоптаний лис.
Вже без страху старенького прямо
Попередив, що має права:
«Ти не клацай на мене зубами
Я тобі заспіваю слова.
Я – розгублений світ, перемін не хотів,
Та в меню свою назву почув.
Я від баби і діда городами втік.
І від тебе, руденький, втечу.»
Той прикинувся, наче не чує.
Перекручує дійсність саму.
Просить світ, що в майбутнє крокує,
Повторити на вухо йому.
Той хитрюзі усівся на писок
І співати про сказане став,
Та щелепи стиснулись у лиса,
І довірливий дурень пропав.
Я – розгублений світ, перемін не хотів,
Та в меню свою назву почув.
Я від баби і діда городами втік.
А від себе ніяк не втечу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
Ми зустрілись на березі моря,
Сонце сходить, і ранок настане.
Ти плескалася в піні прибою,
Гралась у безтурботність з водою.
Ти плескалася в піні прибою,
Гралась у безтурботність з водою.
Озирнувся: є берег пустельний,
Бриз солоний, серпанок на скелях.
І нестримано хвилі рокочуть
Між відбитками ніжок дівочих.
І нестримано хвилі рокочуть
Між відбитками ніжок дівочих.
Я до тебе повзу непомітно
Зачарований образом світлим.
Метр за метром, піску шарудіння
Наближає мене до видіння.
Метр за метром, піску шарудіння
Наближає мене до видіння.
Лише мить, я вже поряд з тобою,
Доторкнутись бажаю рукою.
Від напруження я шаленію.
Тіло прагне досягнення мрії.
Від напруження я шаленію.
Тіло прагне досягнення мрії.
Щось із хвиль я нарешті дістану,
І щасливому випадку вдячний,
Її притискаю до серця, вона –
Така незакінчена пляшка вина!
Її притискаю до серця, вона –
Така незакінчена пляшка вина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2025
Поночі – дощ зі снігом,
На зорі – сніг з дощем.
День принесе відлигу,
Далі почуємо ще
Пісню про дощ і вітер,
Той, що птахів несе.
Пісню про промінь світла,
Що починає все.
Хрусне мороз кістками
З’їдених рибами риб.
Бавиться вітер словами,
Наче з частинами гри.
Краплі дощу дуже тихо
Пісню співатимуть вам.
Шепіт про сонце і вихор,
Казку про різні дива.
Пісня про дощ і вітер
Досить проста, але ми
Нашим маленьким дітям
З нею даруємо мир.
Темрява буде морозна,
Снігом мете навкруги.
День розриватимуть грози,
Вітер розвіє сніги.
Пісня про дощ і вітер
Є попередником змін.
Час всемогутній на світі.
Змінить обставини він.
Зміни скоріше на добре.
Виросте дерево мрій.
Все, що задумано – зроблять.
Просто порядок такий.
Паросток тягне до світла.
Землю зігріє тепло.
Раптом природа розквітне.
Наше майбутнє прийшло.
Пісню про дощ і вітер
Тихо співаємо ми.
Нашим дорослим дітям
Далі іти самим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2025
В горах штату Вірджинія
У хатинці своїй
Я (людина без імені)
П’ю домашній напій.
Ах, який міцний віскі!
Я іще вип'ю трохи,
З'їм бекону із миски
І вам блюзу старого зіграю в дорогу.
В мене лише худа є корова.
Ми на фермі живемо удвох.
І якби не рушниця та нова,
Гризлі зжерли б обох.
Ах, який міцний віскі!
Я іще вип'ю трохи,
З'їм бекону із миски
І вам блюзу старого зіграю в дорогу.
А якщо раптом дуба я дам,
Крім корови нікого нема.
Тут у горах на фермі я сам.
Всі забули про мене. Дарма!
Ах, який міцний віскі!
Я іще вип'ю трохи,
З'їм бекону із миски
І вам блюзу старого зіграю в дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025
Темний потяг мчить крізь морок,
Київ манить, як магніт.
Буде там Наташа скоро.
Видно київські вогні.
Шумні вулиці чекають,
Рух енергій через край.
Потяг зранку прибуває.
День світанком зустрічай.
Фонтан енергій для Наташі,
Із подругою разом цілий день.
Вони у вирі нових вражень.
Серед подій і радісних людей.
Сяють купола соборів,
Тінь минулого дзвенить.
Кожен двір – набір історій.
Сотні років – наче мить.
Берега шляхи з’єднали,
Сам Дніпро шумить про них.
І вони мостами стали
Між сучасним і старим.
Фонтан енергій для Наташі,
Із подругою разом цілий день.
Вони у вирі нових вражень.
Серед подій і радісних людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025
Сьогодні вдома у Галі,
Дорослих нема.
Сьогодні вдома у Галі,
Дорослих нема.
Ми вечірку влаштували,
Бо Галя вдома сама.
Світло майже загасили,
А музичний центр кричить.
З рокабілі піпл чилить,
На вухах весь дім стоїть.
Люстру сильно розгойдали,
Не підлога, а танц-пол,
Це тому, що Little Richard,
Це тому, що rock n roll.
Сьогодні вдома у Галі,
Дорослих нема.
Сьогодні вдома у Галі,
Дорослих нема.
Ми вечірку влаштували,
Бо Галя вдома сама.
Ми до ночі танцювали,
На годиннику – нулі.
Rock n roll звучав би й далі,
Та батьки її прийшли.
Ми тихенько повставали,
Rock n roll іще гримів.
Не цікаво більше в Галі,
По домах звалили ми.
Сьогодні вдома у Галі,
Дорослих нема.
Сьогодні вдома у Галі,
Дорослих нема.
Ми вечірку влаштували,
Бо Галя вдома сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025
Не сумуй, малеча, і частіше смійся,
Будь на позитиві, ні на що не злися.
Знай, життя – це книга з білими полями.
Намалюй у книзі кольорові плями.
Раптом сльози скотяться із очей сумних,
Фарбами історію намалюй про них.
Пазлами складається набір із сторінок.
Книга щастя пишеться кольором думок.
Не сумуй, малеча, і живи на повну,
Усміхайся часто (щастя безкоштовне).
Крок вперед щоденно наближає мрію.
Роблять все світлішим позитивні дії.
Злий мороз постукав у кордони літа.
Радістю сніжинки перекрась на квіти.
Все, що було прикрим у житті раніш,
Не тримай у собі, в давнині залиш.
Може не пробачених комусь моментів час
Душу забруднити купою гірких образ.
Новий день настане, напрям обереш.
Залишай погане, і крокуй без меж.
Не сумуй, малеча, і живи на повну,
Усміхайся часто (щастя безкоштовне).
Крок вперед щоденно наближає мрію.
Роблять все світлішим позитивні дії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025
Вже не середина року.
Літо минуло, на жаль.
Осінь приглушує кроки.
Тихо звучить рояль.
Осінь, вітер розвіює листя.
Що було, того вже не знайдеш.
Колір осені – він золотистий,
Але й трохи коричневий теж.
Осінній блюз –
Дещиця смутку,
І трохи радість.
Не помилюсь.
Як далі бути,
Дай пораду.
Осінній блюз
Звучить так тихо,
Не чують люди.
Я не боюсь
Робити вдихи
На повні груди.
Знову хочу бажати і мріяти,
І відчути поточне старим.
Час наповнює простір подіями,
Та осінь сміється над цим.
Хвилі звуків змінилися тишею.
Я хоч не п'ю, та нап'юсь.
Літо минуло. Минуло й залишило
Лише осінній блюз.
Осінній блюз –
Дещиця смутку,
І трохи радість.
Не помилюсь.
Як далі бути,
Дай пораду.
Осінній блюз
Звучить так тихо,
Не чують люди.
Я не боюсь
Робити вдихи
На повні груди.
Вже не середина року.
Літо минуло, на жаль.
Осінь приглушує кроки.
Тихо звучить рояль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
Холодний блиск дзеркал, і гра тіней у них,
Де нескінченний коридор химерних відображень,
Чиїхось кроків шум, і ліній злам прямих,
Що невідомий шлях нам начебто підкажуть.
Дзеркальний лабіринт - оманливий і дивний,
Де з правдою брехню змішав свічок вогонь.
Туманний погляд вздовж перетинів і ліній.
Шукає вихід там, де не було його.
Уламки скла надій, колишнього частки,
Друзки ілюзій про твоє нездійснене бажання.
І тінь чиясь ковзне повз нас в кутках пустих.
Луна минулого застигла наче камінь.
Дзеркальний лабіринт - оманливий і дивний,
Де з правдою брехню змішав свічок вогонь.
Туманний погляд вздовж перетинів і ліній.
Шукає вихід там, де не було його.
Змішались сон і яв, і грань пішла за грань,
Де правда, а де гра не знає всемогутнє небо.
І знову тиша чує шепіт заклинань,
Сплітаючи нитки майбутнього для себе.
Дзеркальний лабіринт - оманливий і дивний,
Де з правдою брехню змішав свічок вогонь.
Туманний погляд вздовж перетинів і ліній.
Шукає вихід там, де не було його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
В руках мачете, джунглі оточили.
Не видно шлях до жодної мети.
На кожен крок ти витрачаєш сили
Там, де раніше міг би легко йти.
У м’язах слабкість виникла зненацька.
Міцним і спритним замолоду був.
Колись долав сто метрів за дванадцять,
Тепер проходжу двадцять за добу.
Згасає розум. Що то далі буде?
Де розрахунки я робив в умі,
Лише від думки про задачу нудить.
І перспективи майбуття сумні.
Заплющиш очі – світ пливе навколо.
Тепло впливає гірше, ніж мороз.
Він робить вас сліпим, тупим і кволим.
Такий от він – розсіяний склероз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2025
!!! Воспоминание из времени, когда уже «было с кем», но ещё «не было где»!!!
Ты смотришь сегодня в небесную синь.
Во взгляде моём – разнотравье.
И ты не одна, да и я не один.
На время мы время оставим.
В глазах твоих вижу небес синеву,
Что видишь ты, точно не знаю.
Одно только знаю: я точно живу,
В небесную высь улетаю.
Но шепотом ночи приходит момент.
Комар допекает серьёзно.
И пусть секс в лесу только эксперимент,
В глазах твоих светятся звезды.
Плывут облака на изломе пути.
Гони в своём теле истому.
Вставай с покрывала. Нам долго идти.
Ещё два часа, и мы дома.
1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024542
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.10.2024
Важке виховання сучасних дітей.
Забуті давно стадіони.
Занурений мозок у гаджети, де
Керує всім рух електронів.
Вони вже «дорослі» і знають самі,
Як робляться справи у світі.
Тому «динозаври», якими є ми,
Не можуть нічому навчити.
Наш досвід застарів, змінились часи,
Тепер актуальним не стане.
Знання за плечима не треба носить,
Достатньо смартфону в кармані.
Щодня в інтернет вподобайки летять,
Бардак в голові і у домі.
Але не втручайтесь в дитяче життя,
Надайте фінансову поміч.
Навіщо знання, якщо безліч причин
Спихнути завдання комусь.
Батьківське суворе: «Не вмієш, то вчись!»
Луну викликає: «Товчусь…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024
!!!Ремикс на старый стишок. Танечки, не принимайте на свой счет. Все знакомые Татьяны умницы и/или красавицы. Просто такой текст из детства.!!!
Нос распух, потоком слезы, и поплыла тушь.
В реку ускакал надутый шариком баллон.
Мы давно видали где-то эдаких Танюш.
Много их, таких растяп на свете миллион.
Ей доверишь сделать дело, жди опять беды.
Потеряет по дороге и свою башку.
Не найдет и станет плакать, а виновен ты.
Не понять умом пацанским эту девушку.
Не умеет планы строить и творит позор.
Видно в детстве не учили думать головой.
Ждет, что ей сейчас на помощь из-за дальних гор
Прилетит крутой волшебник или принц крутой.
Мечется среди иллюзий и живет мечтой.
Под модельною прической не горит огонь.
Плачет, растирая слезы, и не знает, что
Вертолет “накрылся тазом”, сдох и белый конь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023250
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2024
Екзаменує повсякчас життя.
Щодня контролі, заліки і звіти.
А дні в майбутнє стрімголов летять
І спонукають швидше нас горіти.
Минає час, потрібно досягти
За невеликий термін існування
Якогось рівня, певної мети,
Здобутих мрій чи здійснень сподівання.
Для когось є важливим результат.
Комусь процес досягнення бажання.
Та не залежно від ресурсних втрат
Настане день, який буде останнім.
Чого досяг, того не замінить.
Ти сам собі коваль своєї долі.
Обернешся назад в останню мить,
Побачиш пустку чи родюче поле.
Загасне іскра в темряві часів.
Твоє майбутнє стане вже минулим.
Ти наче жив, а може і не жив.
Роки минуть неначе нас не було.
Для когось знову здійметься зоря.
І час для когось знову потече.
Ця послідовність змін календаря
Природним є перебігом речей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
Стены без окон и люди без лиц –
Горсти песка на засохшую память.
Мы проложили десятки границ,
И в этих границах запутались сами.
Кадры скупые немых кинолент ,
В прошлое канув, вернулись обратно.
В этот сюжет о безмолвии стен
Мы родились, чтоб сниматься бесплатно.
Стены без лиц и души без окон
Смотрят в пространство слепыми глазами.
С детства плетем мы бессмысленный кокон,
Кокон границ, а, возможно, и саван.
2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003946
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2024
* * *
Уходишь ты опять, а, значит, - ожиданье.
Морозный первый день, и первый свет в окне.
Душа моя поет: сегодня на прощанье,
Как первая звезда, ты улыбнулась мне.
1995
* * *
Корабли на песке недосказанных фраз,
Неоконченных дел, недописанных писем
Только кратким мгновеньем мелькнут мимо нас
И уходят, как тени не прожитой жизни.
1996
***
В одну нам реку дважды не войти,
Не строй в мечтах воздушных замков стены.
Сегодня наши разошлись пути,
Судьба опять готовит перемены.
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003945
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2024
З Майдану ідуть батальйони.
Життя захищатиме мить.
Замінює чорне з червоним
Над жовтогарячим блакить.
Незване насунулось лихо.
Загрозу несуть вороги.
Розпалює вогняний вихор
Від гніву за долю думки.
У нашому краї спокону
Неправда розбурхує лють.
З Майдану ідуть батальйони.
І крицею люди стають.
Загроза об’єднує кожна.
Будемо своє боронить.
«Майбутнє програти не можна» -
Набатом у мозку бринить.
Надходить сувора година,
Один вибираємо путь.
Закличе до бою країна.
Майдан. Батальйони ідуть.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Будь уважна і обережна,
Нехай усе буде таке, як належно.
Вела тебе довго заплутана стежка,
Нарешті виходиш на простір безмежний.
Виникне шлях на знайомі не схожий,
Свідомість готує до метаморфози.
Оточення дружнім здаватися може,
Але приховало таємну загрозу.
Тут крок за кроком тупочуть хвилини.
Години минають нестриманим плином.
Все, що було, відбувається й досі,
Бере, відбувається й дозвіл не просить.
Шляхи: рух по колу, праворуч і вліво,
А поруч за рогом знаходиться диво.
Знайди, відрізни від інакшої миті.
Думки загубились, дороги закриті.
Підказка загублена, зламані крила,
У просторі-часі шпарину відкрила.
І знову – свобода, і місце для руху,
Немає обмежень бунтарському духу.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Життя – розлогий лабіринт заплутаних шляхів.
Крокують ними врізнобіч щодня мандрівники.
Для когось рух шляхом життя є пошуком мети.
Комусь по плутаних стежках важливо просто йти.
Оздобить кожен коридор намисто із дверей.
Один із входів мандрівник для себе обере.
Таємні двері в майбуття скасують дії до.
І кожна з них відкриє шлях у інший коридор.
Час плине і штовхає нас зробити вибір свій.
Десь треба ключ, а десь трансфер не потребує дій.
Не все, що легко нам дано, веде до перемог.
Немає тут простих шляхів (із пункта в пункт - стрибок).
Зв’язок з минулим – нить тонка. Надія на повтор
Минути знову лабіринт, та стережись потвор.
Уважним бути повсякчас потрібен певний дар.
Тут кожного чекає тінь: свій власний Мінотавр.
Все швидше хочеться пройти, та поспіх губить нас.
У битві протилежних сил важливіший баланс.
Біжиш крізь морок стрімголов, мету не пропусти.
Знайди її, а як не зміг, то спробуй просто йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Ваше дзеркало. Відблиск зображень.
Галерея, що йде в далечінь.
Ні про що нам воно не розкаже,
Не поверне минулого тінь.
Ваше дзеркало. Змін неминучих
Не зупинить нестриманий плин.
Та поверхня, що зроблена штучно,
Є теперішнім давніх світлин.
Ваше дзеркало. В ньому побачиш
На поточний момент хто ти є,
Далі напрям для руху означить
Лише втілення волі твоє.
Ваше дзеркало. Істинні мрії
Нас звеличують помахом крил,
А сувора реальність розвіє
Дріб’язкові надії на пил.
Ваше дзеркало. Все розвертає
Середовищ і дійсності злам.
Як шукатимеш правду, гадаю,
З часом прожитим вирішиш сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Пульсує всесвіт. Темрява і світло
Ведуть танок у вирі пустоти.
Сузір’я барв складається палітрою,
Шматує тишу спалахом картин.
Як глибочінь безмежну осягнути?
Як знати сенси мрії і мети?
Можливість всесвіт бачити і чути
Стає колискою для безлічі світів.
Що було, те що є і те що буде –
Дороговкази для мети і мрій.
І те, що відбувається усюди,
Пов’яже всесвіт ланцюгом подій.
Почне рости і набирати силу.
Загине і відродиться, і знов…
Та нам, як елементам цього цілого,
Безмежність осягнути не дано.
За горизонт не глянути, границі
Чуття і звуків зупиняють крок.
Можливо нездійсненне не здійсниться,
Та ми не полишаймо спроб.
Потрібно йти, бо невідомість кличе,
Щоб зазирнути в таїнства красу.
Щоб стати до безмежності обличчям.
І там дізнатись про доступну суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
У землю блискавка, в небі грім,
Дорогою стукіт копит.
А серце тримає заданий ритм
І пульсом у скронях звучить.
За подихом подих який рік
Прибоєм шумить між скель.
Щоденно секундам веде лік
Життя, воно дуже просте.
Народження кожного є джерелом,
Шляхам же не має меж.
Але, якщо часу достатньо пройшло,
Кінець настає теж.
Твоє існування не втрачений час.
Потрібне воно тут.
І швидко зі світу кожного з нас
Іти не спіши. Будь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024