| Сторінки (1/24): | « | 1 | » |
Неважливий твій натиск на мої ключиці
Надважкий твій погляд повз мене, в криниці
Десь там, пісочних життів, не моїх
Десь там недоступних тобі буттів
Неважливі любові що були до мене
Неважливі слова, що лунали до мене?
Ти викрав, ти вкрав, згусток любові
Що я так плекала, ростила в собі
Ти дивився і бачив, її у мені
Мене у ній, ти ніби жадний ласун
Що ніяк не зупиниться
Вічним згубним бажанням п’ядун
Ти немов той кіт, ласкаєшся тут
А завтра вже біжиш до її стіп
Ти ніби те пекло, до якого ідеш
Бо віриш, там обіцяний рай
Неважливі поцілунки що стікали по тілу
Бо я була тобі лише тілом!
Бо я була лише сумом за нею
А ти пожирав мене диким звіром
Я так набагато більше ніж сум за минулим
Я сутність, я єсть, я тут, я миттєвість
А ти облизуєш губи, жалієш себе
Виправдовуєш свою надщербленість
Біля тебе жінкою не бути
Біля тебе нею, не стати
Ти вічний сум, меланхолія
Я хаос, я веремія
А ти хочеш тишу, хоч брешеш собі
Бо там все так звично, так просто
О Данте, Далі, Муракамі, Пікассо,
Він навіть при вас би страждав за Лега́то
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
Я мистецтво. Я справжнє мистецтво.
Я надих, я болюча поезія
Ти так п’янко мене досліджував
Що втратив свою кінезію
Я сон Далі, я арфа в умілих руках
Ти так солодко грав
Що ноти розтікались по квітах
Ти так міцно стискав!
Я муза, я мавка, я народилась у водах
У траві, у космічному пилі
Ти так тонко вплітався у творах
Що я вже повірила твоїй силі
Я квітла, Боже ж, як пахла!
Тіло налилось грішним теплом
Ти рай шукав, я пекло знайшла
Й з тобою ділилась священним вином
І що ж це? Банальний грім?
І усі вже розбиті карети?
Ти так збрехав, що будував дім
А сам не знав свої ж оперети
Ти так міцно стояв на ногах
Правда в багнюці, на яку сліпо плював
Ти так хотів вірити у свою чоловічність
Що втратив й сам глузд споконвічний
На диво прадавня історія дика
Вполював, наївся, а далі у путь?
Як же ж з мисливцем я хотіла
Мистецтвом йому буть?
Він же мисливець, він не вміє читати
Рядки, що карбовані пряжами долі
Він ж чоловік, а ти хтіла літати
Із тим, хто все ще збирає із долу
Я ж мистецтво, на яке ти вміло хитатимеш голову
Справлятимеш враження обізнаного поцінювача
А сам не знатимеш хто ти, як же позбутись холоду
Й брехатимеш найперше собі, у морі блюзнірства
Ой, не кричи, не гримай так гостро
Правда тверда, та й любов лиш омана
Тільки більше ніколи не плутай мистецтво
Із похибкою втрати сенсуального життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
Ти кажеш, не вигадувати слова
Я кажу, слова самі себе вигадують
Ти кажеш, не посміхатися вдовам
Я впевнений, вони відроджують
Ти кажеш, любові немає
Я плачу, від втрати твоєї
Ти кричиш, щоб була я тихою
Я мовчу, щоб бути голосною
Ти кажеш, світ Вілізієве коло
Я ж кажу, оглянись довкола
Ти плачеш, себе втрачаючи
Я сумую, тобою зникаючи
Ти гукнеш, дивися на гори!
Я помру, догоряючи
Ти був, я бачила тебе, ти ж був
Коли ж ти втратив і коли забув
Себе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2025
Що це мені — полуднє,
коли він ні свобідний, ні сильний.
У розпалі свого его
не помічаєш шлейф власного самолюбування.
Залишитися у недополудні.
Коли могли б його знайти.
Якби вміли — ширше дихати.
Вони чіпляються за гілки наших слів.
Розбивають їх на діагнози.
Бо не розуміють.
А нерозуміння — породжує відторгнення.
Ти народилася в любові.
У любові Бог тебе привів.
Чи вчили нас любити?
Ні. Це було вроджене.
А вчили — тільки розлюблювати.
Бідна душа.
Вона шукає щастя — у любові.
І дитячий сміх ще лунає тобі у вуха.
Кричить: ЖИВИ.
Живи ж бо.
Он як муха вміє літати!
Ти бачила?
Ти бачила?
Ніжність до життя сприймається як слабкість.
А широко відкриті очі з глибоким болем —
як душевний розлад.
Бодай вам, сухі носії тіл.
Коли омертвили ви свої почуття?
Коли перестали дивитися — і бачити?
Ні, ні. Ви будете заперечувати.
Ви ж маєте насолоди.
Тимчасовий наркотик,
що заповнює пустку, яку ви самі викопали.
Ви навіть надаєте епітетам епітетів.
Та лише сухі — ваші сльози.
За чим ви сумуєте?
Стояти на вершині гори —
не те саме, що ту вершину любити.
Хіба вам так забракло життя,
щоб те життя — одитячити?
Хіба жорстокість виправдовує ціль?
Вона піднесла йому запашну пшеницю.
Босоніж.
З посмішкою.
З повними очима сліз.
Сльози — не про біль.
А про безмежність ймовірностей життя.
Він глянув.
Насварив — за пом’яту траву.
Насупив брови.
А вона так і сиділа.
З тими колосками,
які ніжили її більше,
ніж ніжила людська особина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2025
Розтрачену – стратити
Розбещену – не пестити
Гріховну – освятити
Святу – знечестити
Ламає тиша мої страхи
Котить миша кота
Кусає миша мою тишу
Горланить тиша миші
Кінець творіння у дієслові
Кінець любові не у слові
Кінець людині від людини
Та і початок може, тоже
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025
Жінко клятойо! Жінко горбатойо!
Дяволицьо обезличена
Обезхатчена, звеличена
Жінко клятойо! Жінко прекрас-но-йо!
Душу рву у твою журбу
Душу рву! гілками колю
Проколю! Проб’ю!
А вона сміється! Дяволиця!
А вона хохоче сльозами
Щоб котились вони клятії
Я зберу їх купами
Я голубитиму губами
Я ламатиму кістки
Я ламатиму опори
Жінко клятойо
Дай напитися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2025
Дико грушо, дико грушо
Хто спотворив твою душу?
Грішним обіцяним
Обіцяним в любові
Дико грушо, дико грушо
Чом ти плачеш мені в душу
Вічними повторами
Вічними відновами
Дико грушо, дико грушо
Чом ти каєшся смертями
Чом ти тягнеш мене вниз
Чи Аїд тебе христив?
Дико грушо, дико грушо
Чом ти пахнеш медом
Чом даруєш мертвим душам
Сік твій, смак твій, сміх твій,
Закриваєш його небом
Дико грушо, дико грушо
Ляж поспи останнім сном
Я триматиму за руку
І прихищу тебе дном
Могили
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025
Одружися зі мною. Не на мені, зі мною! Одружися зі мною! Вистав каблучку у формі місяця. Вистав тривогу у формі нагрудника. Вистав виставу у формі терапевтичній. Вистав валюту, у формі дієвій. Натягує ніч скривавлені сни. Затягує мороз під шкірою. Я власне створила клопоти, я власне створила звіра. Я заплямую ганьбою святині. Я відроджу присмертні хвилі. Я стану ворогом, я стану штурмом. Я стану голодом, неминучим лихом. Але будь мої штурманом, але будь моїх лиходієм. Але будь моєю планетою. Не розпадайся Марсом, створюй Всесвіти. Ти панахида за ще не вмерлими. Ти оазис, для дворогих верблюдів. Я розсипаюсь міражем, вітрилами. Ти набуваєш ознак відвертих. Ти колеш гостро, цілишся точно. Всі мої сльози випаровуються в твоїй жарі. Ти не жорстокий, але жорстко наказуєш. Заховаю у слова всі свої жалі. Одружися на моїй природі лукавій. Подружися із моєю норовливою вдачею. Я ж не підкорюся, але буду покірною. Тоді, як мене ти вперше побачиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Я дивлюся на ніжність сумними очима,
Намагаюсь вгадати їхній секрет
Серед безмежних див і емоцій первинних
Ти першородний, ти сам і Творець
Я вже було, забула, як то сміятись
Як танцювати оголено голою
Твої відсутності дали початок
Фенікс, народжений заново
Я хапаю в повітрі останні крихти любові
Роздаю нужденним присмаки трав
Ти дивишся на них сумними очима
Намагаєшся вгадати наступний конклав
Ти зосереджено тихий і надмірно голосний
Ти крик, ти тиша, ти лід, вогонь теж ти
Я арабески, я оксюморон
А ти так не любиш невідповідності історій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025
У моєму житті з’явилася шалена жінка
Вона носить брунатні штани
І підпалює нігті
Вона ходить колами
Ночує під зорями
Її геть не тривожать «комарні» історії
Вона завжди спить голою
А ночує у мене під шубою
Каже, звіром обороняється
І скажено вишкірює зуби
Вона не боїться осуду
Вона не пливе проти річки
Вона, є тією, річкою
Вона ,є тією, зливою
У моєму житті з’явився обдарований хаос
Зникли прикмети, стіни і навіть ідилії
Загинули упередження, зламались правила
Її однієї вистачає для живоутворення
Вона зовсім нічого не бачить
Вона очі тримає зажмурені
Сміється із мене й окуляри ламає
Каже, одягнеш, як зовсім осліпнеш
А поки, дивися моїми
Вона плаче із радості
Бо сьогодні – сьогодні
І хихоче, бо завтра може померти
- Такий дивний світ…. Шепоче
Як же не хотіти із нею жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
Маленькі хлопчики завантажуються під нігті
Великі амбіції занурюються в амуніції
Тихими шепотами кричить Заратустра
Заливає кратери пустот у вічності
Я завжди радітиму твоїм голосом
Я пливтиму із твоїм паралельним життям
Ти ж бачиш як створюються круговерті ?
Вточуються у зовсім буденне буття
Ти ж бачиш, не в образі сила
Не чарівність блукає по мізках
Скрегіт за скреготом, болі за болями
Втрата, це тільки початок життя ?
Ти ж бачиш, ти чуєш мій стогін
Все моє тіло ниє від спраги
Насичення! Культу, оргазму і сили
Відновлення у кожній смертельній битві
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025
Ти завжди приходиш на Новий Рік
Хоча завжди так несподівано
Я торкаюсь твоїх холодних стін
Моя тривога ще не відмінена
Ти завжди приходиш в Новий Рік
Заповзаєш плакучими вербами
Коріннишся глибокими травмами
Проколюєш моїми спогадами
Ти завжди вриваєшся у Новий Рік
Ніби тебе не було запрошено
Та ти не гість, ти господар дому
Стукай по столу, роздавай закони
Ти завжди засинаєш опівночі
Ніби на завтра не прогнозують життя
Твої камені сковують рухи вірності
І відданості, мені, тобі, і плину часу
Твої закони такі обмуровані
Неприступні в’язниці покірних
Твої тягарі такі помірковані
Вічні службовці самотніх рабів
Та ти завжди приходиш на Новий Рік
Ніби нагадуєш про текучість болю
Ти впевнено в минулому стоїш
Однією рукою штовхаючи долю
Ти завжди влітаєш подарунком нечемних
Спрощений текст, ненаписаних сліз
Ти втягнешся, чи втягнеш, непокірливих
Залишки туги і відголоски слів
Твоя неправда краща від моєї?
Хіба закриті в’язні не ревуть?
Твоя мовчанка краще від моєї?
Хіба вкрадені твори не живуть?
твоє майбутнє в обіймах минулого
в пастці, що придумав ти сам
На Новий рік, за руку тримаю
А далі, а далі……………………….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2024
І тебе, як будь-яку жінку
Також зраджують.
Чому ти народилась жінкою?
Чому ти розп’ялась зрадою?
Маючи небесні очі
Безкінечні вітрила
Чому ти родилась в просторі?
Чому ти стійка у вирі?
У вирі баталій, воєн і злоби
Ти наче Ангел і полководець
Ти наче Матір і її же дитина
Ти наче все, і всього лиш хвилина
Ти була вічна! Ти була щастям!
Тебе сотворили із ніжної ласки!
Тебе покупали у соняхах ранніх
Тебе омивали морЯми прадавніх
Ти піднімалася пухкими висотами
Контурами гір і стрімких водограїв
Ти воскресала новими крАями
Ти оживала вірними зграями
І тебе, таку священну
Таку освячену, мрійливо-буденну
Насмілились стримувати
Стримувати у відповідь
Якби ж ти народилась не жінкою
Була б не бузьком, а стріхою
Була б не душею, а втіхою
Не королівною, а тільки мрією
Тебе б так не бажали!
Та і ти б не бажала такого життя
Ти всемогуча, ти моя земля
Тому й така бажана,
Моя Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
Ви бачили Карпати? Ні, не поспішайте відповідати? Ви бачили Карпати?
Карпати треба обіймати. Інструкція додається.
Ці пишнотілі, молочнокислі груди гір, закликають і кличуть:
- Прийди, спробуй нас!
Будьте обережні, їхня легкість приховує за собою таємничу складність. Ні, це не легковажні жінки, хоча і вітряні. Недарма, стоячи на полонині, що кличеться, чи то кличуть «Роза Вітрів», наскрізь просочуєшся холодним вітром і палким сонцем. Так, це жінки, що водночас обпікають і ту же остуджують ними же сформовані рани.
Студити. Кожне джерельце у горах студене. Воно остуджує тіло і це найменше з того, що воно вміє. Воно остуджує гарячу кров, одночасно роблячи її упокореною, сильною, виваженою і міцною. Воно закріпляє тіло, «прийдіть всі хилаві і обтяжені, і воно ізцілить вас». Цілити. Цілити, чи то як ціль, чи то як цідити трави, чи то вражати прямо в душу, однак гори цілять. Пропускають вас мов між сито свого рослинного царства і якщо вміти слухати, можна народитися знову. Перероджений, ти вмітимеш читати мову рослин, написану на кожному клаптику гуцульської землі, ти чутимеш розмови жителів гір, від тварин до «Непростих», ти бачитимеш те, що приховане від сліпих очей закритих душ.
У горах пахне молоком. І цей запах завжди різний. Кислого молока, від чорноокої корівки отця Степана, солодкого молока від бентежної кізоньки Галі, солодко-кислого молока у вигляді сира, від благих овечок дідика.
Коли горам стає холодно, небо накриває їх хмарами. І якщо пощастить, ви побачите як гори вранці люб’язно, хвилина за хвилиною, привідкривають своє тіло до нового дня. Це найінтимніша мить між вами. Не бійтеся відчувати промоклі дотики гір. Це сік і лік, від всіх бід. Мавки залишаються вічно молодими, бо купаються у росі вогких грудей гір. Торкайтеся до їх тіла, як до святині, лягайте на їхні груди, які дарують молоко безсмертя, цілуйте їхні води як останній ковток життєдайної води, кланяйтеся на колінах їхній величі, перехоплюйте подих від їх досконалості Творцем продуманої, і можливо тоді, можливо, якщо гори почнуть вам довіряти, ви справді побачите Карпати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017305
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024
І крапки вже давно як вирок
І привіт вбиває з пів пострілу
Літературно-еквілібристичний вивих
Не вплутуй себе у всесвітню змову
І літо вже давно як смерть
І весна не віщає радість
Кожен пропущений камінь – кінець
Гріхопадіння у дзеркалі - святість
Зморшкуваті руки дитяти
І гладке лице старенької
Продовжуй мене вбивати
Не бачити похибки звичної
Продовжуй плакати кров’ю
Продовжуй (не) вірити в Бога
Я на краю прірви стою
Наша нам же відмова
Тиць і тиць, втомлені віки
Люди, люди як мухи
Крап і крап, радість журби
Пізно вже, лягаю спати навіки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024
Не хочу. Ні тебе ні його
Ні оберемки, ні причали
Ні кінці
І Боже упаси, початки
Не хочу. Ні агітації
Ні стратифікації
Ні кларифікації
І Боже сохрани, верифікації
І ти і він і всі ВІНи
Душегуби. Губидуши
Тварини, обездушені
Душені тварі
Немає у вас любові місця
Ні місця для любові
Ви скажені пси
Помрете у колорі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Тебе огортатиме сум
Ніби води незвіданого Палау
І жалитиме місячними медузами
Та ти не плач
Кожний біль, що огортає тебе
Це твій вид улюбленого мазохізму
Це нитки, які впиваються в шкіру
І роблять на тілі мітки
Странгуляції
Ти створював свої слова
І трішки спробував бути Богом
Чи богами, чи в що ти там віриш
Граючись з долею
У моєму імені забагато дОль
Частин, складників і складнощів
Ти бачив найгарніші сонця заходи
І не зумів розпізнати святі миті
Ти знаходитимеш радість
У дотиках, порухах, запаху шкіри
Я хочу сказати тільки оце
У ній, у ній, у ній
Наші листи не перейматимуться
Відстанню часу
Нашим листам буде байдуже
Як вона зачісує волосся
Загублені діти втрачених пророків
Загубляться між мороком воронами
Наші листи, не чекатимуть нас
Своє життя починаючи знову
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003353
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Дотик в стіну
Твої пальці на мені
Синці, синці, синці
Вони не болять
Болять спогади
Пропади, опади, опади
Петехії, крововиливи
Судмедекспертні висновки
Холодно, холодно, гаряче
Круговерті, вверх і вниз
Мокрі зітхання, душові
Рідини твої, твої, твої
Нескорений, нерозкритий
Голосний, тихий
Ближчий до втіхи
Ближчий ніж був до мене
Ближчий ніж був до себе
Біжи, біжи, ціль вже на меті
Твої губи на мені
І хай ти цілуватимеш іншу
Твоє спряжіння витерплю
Лю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Падіння з неба
Повернення із пекла
Це ти, не треба
Тримати і плакати
Від Евредіки до Персефони
Усе твоє, о Боже, це ж твоє
Удари, втрати і віднови
Крах і страх, напівпрощення
Напівприщурені напівсимволи
Різниця між тобою і мною
Пірнання вдвох, теорія відносності
Підкорення чи здача, куруй журбою
Куруй, керуй, ламай і втрать
Ти ж втрать мене, щоб до болі
Щоб на зламі печать
Закрила всі відповіді у божевіллі
Щоб на зламі слова і долі
Щоб пекло і горіло
Ми зіграєм свої ролі
Щоб боліло, щоб боліло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Я відчуваю тебе напередодні. Ще напевно до того, як ти сам відчуєш бажання мене побачити. Це з тобою відбувається раптово, якийсь мимоволі кинутий погляд дівчини, схожі парфуми, чи стрічки перегляду. Ти просто знаєш одне – ти хочеш. Ти береш незграбно телефон, дивишся на нього, тобі геть не приходить варта думка для написання. Бо ти добре знаєш, як сильно я намагаюся вибудовувати резистентність до тебе. Ти мав сумніви, ти думав, мій опір означає відсутність почуттів. Тебе дивує інший стан речей. Знаєш чому? Бо ти не вмієш так кохати. Ти просто не вмієш.
Я вже забувала як відчувається ця тривога, напередодні твоїх повернень. І майже сплутала її з депресією.
Ти такий мізерний у своїх спробах. Якщо це спроби чоловіка, який хоче уваги жінки, то ти точно не мій чоловік. Ти б міг бути повигадливим, ти б міг бути небезпечнішим, але ти так неохоче, кидаєш вудочку у гладь озера, що навіть риба лінується її торкнутися. Я досі не знаю, чи це твоя сутність, твої страхи, чи пережиті та неперетравлені комплекси, але це хилі спроби вдихнути повітря. О ні, хай не приходить тобі думка, що мене треба завойовувати, це казки для бідних. Проте, мої відчуття до тебе, аж ніяк не мають стосунку до тебе. Так, так воно і є. Ти не вкрай гарний, симпатичний чи мужній, однак віддаю тобі гідне, ти геній. Та чи багато ми знаємо щасливих геніїв? Ось так, своїм нещастям ти хотів проковтнути і мене. Мушу визнати, ніщо мене не спонукає до написання слів так сильно, як одна думка про тебе. Знову ж таки, це не має безпосередньо відношення до тебе. Це моє, мої відчуття, моє кохання. От тому то незалежно ким ти є, чого ти досяг, ким ти будеш, як обернеться твій світ – моє, залишиться при мині. Люблю тебе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000374
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023
Тремтячи, ти змахувала сльози
Ніби стирала зорі
Світи розлетілись у твоє морі
Безсонних, безколірних ночей
Ти розтирала пам'ять
І згадувала рештки
Молилась пошепки
Складаючи в десятки
Ти дивились на себе
і питала себе
Це ти? Де ти?
Це дійсно ти?
Тоді зривала з себе всю надуманість
Тоді скидала всю надбаність
Тоді штовхала в прірву всю буденність
І розривала з простотою всю стриманість
Тоді відкривала себе у собі
І бачила нахабно голою
Тоді включала музику в голові
І кохала нестримано боляче
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Заховай в мені свою музику
Тримай у мені почуття
Ти ж ненавидиш лірику
Ти ж цінуєш відкриття
Я твоя перша клітина
Я поліпотентна, я …
Я в тобі відкривала
Я в тобі знайшла
Привіт, моя послідня людина
Привіт, моя остання любов
Заховай в мені свою музику
Втрать в мені свою любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Ти плавно знімаєш панчохи
Я плачу
Ти розвертаєш дати
Я бачив
Як ти змінювала хід думок
І на секунду плин часу
Як ти втікала до чужих хаток
І навіки залишала клятву
Ти плавно вдихаєш мій дим
Я кінчу
Писати тобі почерком блідИм
Я шепчу
Твій подих холодний
Твоє тіло голодне
Та наскрізна
Ти каторжна, ти неосяжна
Твої губи зупинилися
Десь поміж моїх грудей
Тепер плачеш ти
Сльозами твоїми ми вкрилися
Так мокро, так боляче, так жарко
Ти витримаєш до цього світанку?
Ти втримаєш мене, ти зможеш?
Ти ж клянулася, о Боже
Ти ж горіла мною до попелу
Я ж топився в тобі досхочу
Я ж хотів тобі бути кимось
Тепер знову втратимось
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Твій погляд полонить
Твій погляд розриває межі
Він бринить, в моїй душі бринить
Кричить всю правду на Вавилонській вежі
Твій погляд чорний наче вугіль
Печеш! Печеш! Агов, згорю
Кидай мене у свою купіль
Візьми мене, а я тебе зловлю
Твій погляд зупиняє час
І хай всі інше сказане тобою
Брехня, об’їдки фраз
Я все люблю, люблю з тобою
Космічний погляд, з галактик втеча
Цей погляд мій, він був до нас
Він буде після, замість порожнечі
Що ти лишив по собі, вибір наш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023