| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Пам'ятаю, як зустрів тебе вперше: якась незвичайна, худенька, в окулярах, із сережками-хрестиками, ніби неформалка. Заходиш переді мною в автобус, намагаєшся відсканувати QR-код для проїзного. Я через поганий настрій зраджую своїй нерішучості і протискаюся перед тобою. Думаю, ти мені ще тоді сподобалася, причому настільки, що я навіть не сподівався наважитися з тобою коли-небудь заговорити.
А трохи згодом трапився той особливо спекотний серпневий день. Я дізнався, що ти залишаєшся на понаднормову зміну, коли мене попросили глянути графік автобуса для тебе. І потім, мабуть, від кави на мене зійшла божевільна - як для моєї переляканої соціофобії - ідея: "А давай я попрошу в начальниці теж залишитися попрацювати овертайм. А потім може проведу тебе до дальньої зупинки, раптом ти ще не знала, де вона" .
І от десь тоді, коли я вже майже змирився, що ідея таки надто божевільна, я натрапляю на начальницю зі списком людей на овертайм. Наче уві сні, несвідомо прошу її і мене ще дописати. Так я залишаюся працювати ще 4 години, після зміни швидко йду до виходу, далі йду помалу: може ж побачу тебе десь позаду, проведу до зупинки, може навіть заговорю)
А тебе все нема й нема, нема й нема. А сонечко припікає все сильніше і безжальніше, випалює останні надії зустріти тебе по дорозі. Аж тут я доходжу до зупинки, а ти вже там, сама знайшла дорогу і прийшла завчасно. Стоїш, схилилася над телефоном, захованим під широким каштановим пасмом волосся.
Я підходжу до тебе, а ти, помітивши мене, так здивовано і водночас спокійно:
- О-о! І ви тут?
- Так, теж вирішив залишитися на овертайм і заодно посмажитися на сонечку.
Дивлюся на тебе, на твоє волосся, опускаю очі на руки - а ти в фіолетових термостійких робочих рукавицях тримаєш свій смартфон. Мабуть, так захоплено щось читала, що навіть не звернула увагу на це по дорозі до зупинки і далі собі стоїш у них.
- Тобі не жарко в рукавицях? - ніби ненароком зауважую.
- Ой, а я й не помітила, - кажеш усміхнено і ніби розгублено на моє спостереження і помалу знімаєш.
Ти в оцих рукавицях у серпневу спеку - наймиліше, що я бачив за останні роки. Чомусь я вирішив для себе, що така людина не зробить навмисно комусь боляче, не сміятиметься над чиїмись дивацтвами, не здасться цинічній сірій буденності.
І цікаво, як я все це вирахував, невже по тих фіолетових рукавицях? Чи, може, я все це навигадував, як завжди?
Втім, це вже не мало значення: у грудях стало якось надто тепло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070230
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2026
Ти відчуваєш те саме, що й боїнги
за мить до падіння в нічну Атлантику -
нудотну, неначе любов, невагомість
і катастрофічне перевантаженя.
Тому, що боліло, не треба гоїтись
в передчутті поцілунку поверхні моря.
Тебе переповнює настрій воїна
і ціла планета стає опорою.
Тебе привела сюди вперта доля,
індиго вогнів святого Ельма.
Тремтиш під грозою в безлюдному полі
і перед очима чорно і зелено.
Стрункість думок обриває втома,
важка, непідйомна, з залізним присмаком.
Тепер ти уламок зниклого боїнга,
заляжеш на дно у ранкові при́смерки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2026
Світ невагоміє, пахне тобою,
твоїми очима на мене дивиться.
Моя каменюка м'якне у грудях,
їй легко і те́пло, коли ти приснилася.
В тривожному сні ми, зустрівшись, раділи,
ніби не бачилися сто років.
Дай я знеболю твоє наболіле --
ось, обійми моє тіло прокляте.
Вчепися надійним ярмом на шию,
на дні у шторми тримай мене якорем.
Хай згорбиться море і серце заниє,
коли як востаннє тебе обійматиму.
Може наснишся неждано ще раз?
Я пам'ятатиму, я запи́шу.
Й коли знов ти раптово щезнеш,
читатиму сни серед тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2026
Квітневому дню вже мільйони років,
ти згадуєш досі весну на плечах:
вона іще вільна, і вільно крокам,
і безтурботно словам у реченнях.
Ти п'яно вдихаєш поля рясту
і чуєш на дотик закохане дихання.
Іще не існує відстані й часу,
ще ціле життя до грози у липні.
Попереду вічність після історії,
істерика моря дерев у космосі.
А ти дотепер злочинно беззбройно
минаєш у рясті, в пташиному голосі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2026
Травми на дно осідають
важкими металами в пам'яті.
Мáбуть, для мене ти ртуть,
мірило для жаху і жару,
плацебо омріяне.
В моїй голові
між снігів твоє срібло,
як випар отруєний
холодно ранить повітря.
Хтось вкрав твою дивну палітру,
мої кольори чорнобіліють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2026
Хтозна для чого нажиті
речі вмістились в рюкзак,
спогади в пам'ять
наполовину живого смартфона.
Все, що любили,
зника у важких поїздах.
Життя сиротіє,
сіріє спустіла
вокзальна платформа.
Й розгублено вільно
відлунням вокзалу,
і тісно на плечах
смиренним речам,
спогадам скраю
хитко і млосно.
Сталь поїздів
ріже лінії часу,
невідворотно зминає
стогони простору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2025
Я придумав у тьмі тебе, іскро.
Ти у груди вриваєшся полум'ям.
Нехай дують вітри розхристані --
я згорю із твоїм ім'ям.
Ти із тіні постала скелею,
об яку я б'юся, на яку спираюся.
Я повис під твоєю стелею
із безоднею сам на сам.
Переплутались сни і безсоння,
світ розпався краплинами зливи.
Ти розмила мене повінню,
ти втомилася бути милою.
Я уперто люблю твій погляд
божевільно, ніжно і тихо.
Нехай мрія достигне спогадом,
коли літо насилу вичахне.
Я програвши стихії змирюся,
що ти інша, складніша за мрію.
Задивлюсь в безкінечну осінь,
ти задихаєш знов у вирії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2025
Тягне до себе осіння вулиця,
пам'ять болить од надії й прощання.
Тінь засинає у синіх автобусах
і прокидається в жовтих трамваях.
Йде й сподівається зневагоміти,
навіки прикута до тротуару.
Мовкнуть будинки і важчають подихи,
напівзорі опали, клени у траурі.
Листопадова тінь опирається холоду,
вчиться без тіла у тепле вірити.
Світло сховалось у тьмі за віконницями,
тінь зачекалась, бездомна й покинута.
Блідне й чекає наївно голосу
з дому, де бачила світло востаннє.
Та чує тільки баси автобусів,
тремтіння землі під трамваями
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025
Мамі немає куди звертатися,
у неї нема служби підтримки.
Мама сама тепер остання інстанція.
Од відчаю так і хочеться крикнути.
Кричати б без пам'яті, та у горлі грудка.
Мама бере себе зморено в руки -
теплі і рідні, отерплі тривоги.
Мама завжди бере слухавку.
Мама бере і терпляче слухає,
чує нас так, як ніхто не вміє,
чує молитви краще за бога,
що наставив хрестів беззахисним мріям.
Зняти б хреста із зігну́тої спи́ни,
нехай біди згорять здоровенними скиртами.
Встати б із попелу, коли мама покличе,
і навчитися так, як вона любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
Де від байдужості вимерли бóги,
душі випалюють воскреслі демони
з людей, яких сіють чужою волею,
з істот, що ростуть плакучими вербами,
що виплачуть в сни пережиті кошмари,
зáвченим ві́ршем бездумно замоляться
й приречено йтимуть гасити пожари,
недопалки мрій у відлуннях вулиць,
де в справедливість безумці вірують,
реальність осколком проламує голову,
вогні у очах стають кригою
на самоті з нелюдськи́м холодом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
Тебе з голови не вимиє
й зимовий холодний душ,
мені навіть подобається,
як ти когось любиш,
як ти обіймаєш ніжно когось,
як сяють закохано очі,
як губи твої вимовляють
незнані слова рідним голосом,
і ще як мовчать, і як усміхаються,
і ще як сумують, як ти не здаєшся печалі,
тримаєш удар за ударом,
всю волю збираєш у свій кулачок,
й добро і надію у серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
Сонний туман огорнув воду,
дзвоном думки́ стривожили тишу,
сльози трави намочили ноги
ранку, що мрії вночі зали́шив.
Сонце безжально спалило хмари,
мавка злякалася тінь потворну.
Маки у житі розквітли ранами,
лісу на плечі злетілися вóрони.
Хилиться день у копицю печалей,
тьма обіймає м'якою лапою.
Надвечір у полі коса бряжчала,
вночі під вікном смерть чалапає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023
Я придумав свою мову,
мову для самого себе.
Я нею думаю,
я нею мовчу,
я нею говорю́ з тобою уявною.
Буває, слів у цій мові
напада, мов крапель дощу.
А іноді в ній пусто,
як в одиночній камері.
Я тоді знов заговорюю до тебе,
і ти стаєш найріднішою,
усміхаєшся здалеку
перевернутою веселкою,
і я не витримую,
теж сміюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
You're still the one,
the one who steals
my heart, my soul,
my solitude, my mind.
You are my rainbow,
my curly cloud,
you are my rainy, rainy night.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992586
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2023