| Сторінки (1/39): | « | 1 | » |
Точитиму ударами асфальт
І кулаки мої у траєкторії з плеча,
летітимуть, летітимуть всьому назустріч
Коли спалю себе від гніву
І замість мене лишаться жаринки.
Ти білі квіти принеси в те місце,
Клади на попіл, пропонуй Богам.
Ти знаєш гнівом може жити кожен дурень,
У своїм баченні похмурім.
Пробачення - не прояв слабкості.
Пробачення - це вид відповідальності!
Лише за себе, за своє життя.
Жити помстою, культивуючи силу,
Котра нищить тебе щохвилини.
Або жити вірою, культивуючи прощення,
Як дитина, що у Бога ховається за плечима.
Дав тобі вибір!
Вибирай!
Сам себе нищи
Або обійми свої чітки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2026
Передсмертний просто звук
Передстрітний прочерк ночі
Перешепотом назвуть
Ті слова що були пророчі
Перед нами передбунт
Ще бунтуючі не встали
Перед ними перемир'я
Дуже сильно карбували
Перевалом через міст
Перебігом через школу
Переляком перед смертю
Перекидом знов на волю
Я ж не стану наперед
Готувати перепони
Хай хто хоче цей сюжет
Переломить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2026
Дозволь мені потонути,
Дозволь забути себе,
Дозволь мені більше не чути
Голос, що всередині мене живе.
Дозволь проспати світанки,
Щоб зникла з трави роса,
Дозволь не бути, не мчати
У ту сторону, там, де весна.
Дозволь забутись в безодні
Важких спогадів та чуттів,
Дозволь мені більше не бути
Іскрою для інших життів.
Можна я тихо потону
У своїх власних думках?
Можна я свою втому
Розстелю по кутках?
Можна я буду мовчки
Тихо собі пливти?
Можна, не буду зовсім
Жити в квітах весни?
Дозволь мені просто бути
І не дивитись вперед,
Дозволь мені навіть не чути
Дзвін далеких планет.
Кожне твоє мовчання —
Я буду впадати все вглиб,
Кожне твоє намагання
Ще буде мене тягти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2026
Поділи мене на три тисячі,
Знайди корінь, помнож на нуль.
Як закінчаться усі числа,
То мене у собі розфарбуй.
Хизувалась дихотомічна змова,
Дала лиш два крила — і готово.
Мені летіти в два лиця
Крізь бурі, шторми,
Мені чекати лише двох людей,
Як вікна повні*.
Або тікати напролом —
Ледь-ледь дорога,
Та не стидаючись бути витвором
Самого Бога.
__________________________________
Дихотомія у психології — це спосіб мислення або сприйняття, коли людина ділить світ, події чи людей на дві крайні, протилежні категорії без проміжних варіантів. Простими словами: це “чорно-біле мислення” без відтінків. Коли все або добре, або погане.
* - поділ людей лише на дві категорії хороших і поганих, в той час коли є багато проміжних варіантів, людина може бути в чомусь поганою, а в чомусь хорошою, або просто психологічно не підходити суто лише якісь конкретній людині, а хтось інший з нею ладнає та знаходить спільну мову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2026
Коли грози перегримлять,
Коли вітри перелетять,
Коли травень перешумить,
Коли совість перепростить,
Коли рани переболять,
Коли люди перемовчать,
Коли червень перецвіте —
Може, я ще згадаю тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2026
Хизуватись вітрами тихими —
трохи стих.
Подаруй мені новий день
в цьому змерз.
Кольоровими барвами
синіх книг
я огорну печалями
власний спис.
І шукай мене довго так,
крізь туман —
я знайдусь і запалю там
твій ліхтар.
Полюбити під зорями
ніжну ніч,
по смерканню зігріти нас,
запаливши піч.
Я оглянусь оглядками
у тобі,
та не змовкнуть засвічені —
ліхтарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2026
Як я до дум твоїх звернусь
Чи над зіницями схилюсь,
Що сяють сяєвом перлин,
Вивчати серця твого плин.
То я, вагаючись, завмру:
Що більше у тобі ціню —
Очей прекрасних чистий блиск
Чи дум коштовних спритний хист?
Edgar Allan Poe
Impromptu - To Kate Carol
When from your gems of thought I turn
To those pure orbs, your heart to learn,
I scarce know which to prize most high —
The bright i-dea, or the bright dear-eye.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2026
Оприлюднена світу вічність
Ще каїться за його гріхи.
Ще небесний пил
Застиг у маренні
Та пошуках правди.
Ще не всі поранені
Знайшли собі лікаря.
Ще сонце оговтується
Від заходу до сходу,
Бачити нас такими,
Як ми є.
Ще кожного разу коли я думаю,
Що на моїх очах
Відбувалось уже достатньо,
Світ знаходить чим мене здивувати.
А ластівки досі
На тих самих дротах,
Досі слухають
Як з низин пульсує земля.
А я кам'янію щоразу
Коли отримую новий досвід.
Ти був правий, Василю:
"Тільки твердь — символ самозбереження".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2026
Неоговтана байдужість,
Через дощ твоїх очей
Знову ллється переливом
В мій блокнот крихких ночей.
Розфарбую безкінечність —
Ти її тепер знайди.
Міжзірковий простір неба
З теплим запахом весни.
В коридорах і туманах
Чути голоси здалля;
Може, це шматочок неба
Мені серце відкрива.
Переходи передмістя,
Та їх вічна метушня
Спонукає нас забути,
Подивитись в небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2026
Я на крилах, тебе накрию
І нестиму у дальню даль,
Як нестиму то до спочину.
Як спочину то не чіпай.
Горді птахи зовуть - лелеками,
Я їх завтра також знайду,
Серед бурі чи дивних спогадів,
Серед ночі чи наяву.
Розсипатиму білі речі:
Пір'я, простині, подушки.
Прийду сяду на твої плечі,
Повідати п'янкі казки.
Биті грозами перехожими,
Переливами через край,
Передсмертними перелуннями,
Передсказаних передпрощань
Як в тобі упаде сила,
Зброя зірветься з перев'язь.
Висота що для тебе мила,
Висотітиме на вітрах.
Я на крилах тебе нестиму,
Крізь кристали криничних вод.
Кольоровими кольороштормами,
Коло берегу без кольоровтрат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2026
Ти поцупив її життя,
Та вона полюбила осінь.
Я ж був смертним в її очах —
Бути смертним не просто.
Ти її у клітках тримав,
Та у неї всередині — простір,
Де вона поселилась сама,
Розфарбовуючи безголосся.
Ти не знаєш де її дім,
Де її грози та сльози,
Де її привид сліпучих рим,
Де її сад мімози.
Я там гуляв, з нею страждав,
Там полюбив кохання.
В неї від мене — в саду дитя,
В мене від неї — мовчання.
Колір очей і її рим
Там освітлює обрій.
Я проходжу повз її дім,
А ти і не був зовсім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2026
Дожити, доплакати,
Довідчути і допройти.
Досказати все недосказане,
Допробачити шматочки вини.
Доробити, домріяти,
Долюбити та й до зорі.
Допочути сором'язливого.
Додивитись куточки душі.
Долетіти, доїхати,
До залишених таємниць.
До смеркання догрітися,
До коханого горілиць.
Домовчати, дослухати,
Доспівати останній куплет.
Щоб краплиночки, недобутого,
Не гірчили наступний сюжет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2026
Хочеш бути собою? — Будь!
Хочеш зникнути? — Ні не йди!
Від смирення своїх отрут,
Відпусти себе назавжди!
Розфарбую планетний шар.
Чорних дір розхитаю вхід.
Хай оговтується сірий жаль,
Що стелився до моїх воріт.
Не губи себе у пітьмі,
Бо розсіються чорні хмари.
Сонце палитиме серед зими,
Через товсте твоє одіяло.
Новачки в своїй першій грі,
Ще не знають, як гоїти рани.
Та коли в тобі зникне біль —
Світ розцілує всі твої шрами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2026
З дитинства я не був таким
Як всі — також не бачив
Очима інших — та не міг нести
Свою жагу з чужого джерела —
Зі спільних витоків не міг я брати
Свій власний біль — чи радістю сіяти —
Кохати серцем колективних норм —
Я сам любив у власний тон!
В шалений час дитячих мрій —
З глибин містичних чув я спів —
Про те чим є добро і зло
І це в мені тоді зросло —
Я став прикутим до скарбів
Що сходять із червоних гір —
Від сонця, моря, вітру, хвиль —
І блискавки що ріже небосхил —
Від осені чий золотавий тон,
Мене окутує спадаючим листком —
І від грози палкого шторму —
Від хмар що мали схожу форму
(Як решта неба була в голубих тонах)
На демона в моїх очах —
Edgar Allan Poe — “Alone”
From childhood’s hour I have not been
As others were — I have not seen
As others saw — I could not bring
My passions from a common spring —
From the same source I have not taken
My sorrow — I could not awaken
My heart to joy at the same tone —
And all I lov’d — I lov’d alone —
Then — in my childhood — in the dawn
Of a most stormy life — was drawn
From ev’ry depth of good and ill
The mystery which binds me still —
From the torrent, or the fountain —
From the red cliff of the mountain —
From the sun that ’round me roll’d
In its autumn tint of gold —
From the lightning in the sky
As it pass’d me flying by —
From the thunder, and the storm —
And the cloud that took the form
(When the rest of Heaven was blue)
Of a demon in my view —
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2026
Непокірний - чи пристосований?
Бурхливий - чи сам у собі схований?
Жагучий - чи осірілий?
Бунтуючий - чи онімілий?
Не бачить світло світа,
Занурений в пітьму,
Не чує голос серця,
Гуляючий по дну.
Хто ранами кривавими, вмивається щодня.
І щиро кровоточачи, говорить: "Ой біда!"
Для них таких примирених,
Для них води нема!
Знецінення, як щось природнє -
Гори! Гори протоптана тропа!
Я вирву тобі горло!
Щоб висохли гнобителів слова.
Нестримний та невгамований
Шалений як заколотники
І гострий як дикий гнів!
Молись у бунті своїм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2026
Прошу, не йди смиренно навіки у пітьму.
На схилі літ палай, вируй, радій життю.
Борись супроти того, як світло йде у тьму.
Хай мудреці говорять, що смерть — фрагмент життя,
Та ці слова не сяють, так як боротьба.
Розумники теж бились проти згасання дня.
Хороші люди плачуть, коли їх дні пішли,
Що ще могли б сіяти їх вчинки доброти.
Прошу, не йди смиренно у невблаганність тьми.
Закохані у сонце, у світло, у політ,
Запізно зрозуміли, як швидко плине світ,
І смутком переповнені, зійшли на свій поріг.
Сіяння, помираючи, як опір проти ночі,
Як зорі вічно сяючі, горять в сліпого очі.
Борися проти темряви, хоч дні її пророчі.
Борися, батьку, чуєш, на схилі своїх літ,
Прошу, не йди смиренно у смертний цей рубіж.
Прокльони з благодаттями, мені молю пошли.
Згасання дня, вмиваючи, запеклими слізьми.
[img]https://laboratory.ua/files/authors_resized/dylan-thomas.350x350.jpg.webp[/img]
[b]Thomas Dylan [/b]
[b]Do not go gentle into that good night,[/b]
Do not go gentle into that good night,
Old age should burn and rave at close of day;
Rage, rage against the dying of the light.
Though wise men at their end know dark is right,
Because their words had forked no lightning they
Do not go gentle into that good night.
Good men, the last wave by, crying how bright
Their frail deeds might have danced in a green bay,
Rage, rage against the dying of the light.
Wild men who caught and sang the sun in flight,
And learn, too late, they grieved it on its way,
Do not go gentle into that good night.
Grave men, near death, who see with blinding sight
Blind eyes could blaze like meteors and be gay,
Rage, rage against the dying of the light.
And you, my father, there on the sad height,
Curse, bless, me now with your fierce tears, I pray.
Do not go gentle into that good night.
Rage, rage against the dying of the light.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2026
Поки темрява серед ночі не спить,
Споглядає на вкинуті руни.
Чи ти будеш моїм хоч на мить?
Післязавтра?
Чи після закритих зіниць?
Чи ти будеш?
Поки осінь ломиться в вікна,
Осипаючи їх листками.
Листування з тобою ночами,
До перших закритих зіниць.
До непрочитаних:
"Ти там що уже спиш?"
Поки темрява серед мокрої вулиці,
Танцює калюжами вальс.
Потаємні думки підіймають голову.
І ти непомітно для себе,
Вже ловиш їх такт.
І танцюєш у клятих туфлях,
Той триклятий осінній вальс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2026
Одного разу ти змінишся,
І станеш металево-спокійним,
Без упереджень та без очікувань.
І ти просто говоритимеш: «Ні» —
Усьому, що тебе не задовільняє.
Ти перестанеш впізнавати себе,
Бо твої дії стануть для тебе нетиповими.
Ти відчуватимеш у собі величезну сталеву силу,
Коли перейдеш крізь рубіж:
«Я так більше не можу».
У твоєму погляді читатиметься,
Сувора байдужість,
І ти більше ніколи не будеш попереднім.
І від цього дня ти знатимеш,
Що тебе більше неможливо зламати.
Бо шрами на твоєму серці,
Перетворились у броню,
Яку ти зможеш завжди підставити
Проти жорстокості світу.
Ти більше не шукатимеш сліз,
Для того, щоб просто поплакати.
Ти знатимеш: потрібно діяти,
І дія твоя буде рішуча.
Труднощі більше тебе не лякатимуть,
Ти просто дивитимешся в сторону рішення.
І це є твій вибір —
Вибір Сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2025
Я свою пам'ять не зітру,
Аби лишень тебе забути,
Коли з тобою в тишину,
Щоб грім в собі відчути.
Мені ім'я твоє насниться,
Серед повалених дерев.
Я б міг тут просто забариться,
Аби не йти туди, вперед..
Холодним потом умивавшись
З нічного жаху у світанки,
Я б міг тут просто забавлятись,
Як вітер грає з вітряком.
Ні! Не серйозно! Так не можна!
Давай ми все ускладнемо
Давай в нас буде замість дружби,
Німе, обурене кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2025
Пірнатиму в людину з головою,
І кисень в нас один на двох.
І помилки перепливатимуть дорогу.
Пробачення, схиливши голову нести,
І пробачати сотий раз.
І відрікаючись образ,
У Бога крила попросить,
Щоб полетіти ними ввись.
І не вернувшись, тільки так.
Хай вись дарує новий такт.
Тебе любить! Тебе просить!
І підбираючи слова...
Журбі скоривши тиху мить,
Писать прощального листа.
Дистанція лікує рани.
І час, хвилини — санітари.
І книги, книги — в них тепер тону,
Вони ж бо книги, не людина.
В них можна навіть з головою
Пірнати з пристрастю, з жагою —
Та бути вірним лиш собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2025
[u]Посвята: Тому хто не заслуговує
[/u]
Я бачусь з тобою в останнє,
Кожен день вже на протязі року,
І кожен раз це прощання спонтанне,
Наче серце сиплеться, але потім... до наступного знову.
Я прощаюсь з тобою навіки,
Кожен раз я кидаю тебе, як наркотик,
І я знаю, що завтра повернусь,
Бо ти є мій найгірший недолік.
Обіцяю собі, що сьогодні точно в останнє
Я дивитимусь в сіро-блакитні твої очі.
Обіцянки даремні — в них ховається біль від прощання,
В них ізоляція, в них — всі майбутні непрожиті ночі.
Я обираю брехати собі,
Я обираю брехню, як вибір.
І якщо вже судилось життя в самоті,
То простір для Бога там завжди відкритий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2025
Я закоханий в Бога демон,
Що не знає жалю та чуття.
Перебірливість моя переходить всі межі.
І можливо в мені, зовсім нема каяття.
Дозволь любити Тебе усім серцем,
Моїм черствим, злим, кам'яним.
Щоб до ніжності Твоєї торкнутись,
Хоч на мить,
А далі навіки жити із цим.
Я забуду любити Тебе на світанку.
Та не встигне сонце і кроку пройти.
Обійматиму Тебе, так як завжди.
Та забуду вечерю Тобі принести.
Я закоханий в Бога демон,
І це є парадокс всього мого життя,
Я до Тебе молюсь не підіймаючи очі до неба.
Щоб дозволив Ти завжди любити Тебе.
І якщо коли небудь я впаду так низько,
Як сьогодні чи навіть ще.
То дозволь мені бути близько
І дозволь обіймати Тебе.
Обіймати Тебе усім серцем,
Моїм черствим, злим, кам'яним.
І не бути Тобою відкинутим
Але бути назавжди відданим твоїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2025
За холодним вікном трамваї,
Бліки з вечора сонних машин.
Коли поки що в сон не упали,
Ми згадаємо день свій марни́й.
Млосні каплі рідкого дощу,
Очі повні несправжнього щастя.
Ми шукали себе, та не тут...
Не серед цього пустого напа́стя.
Вітер тихо згадає про осінь,
Утопивши нас в жовтих листках.
Незамітно з'явиться просідь,
На без того печальних висках.
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
Осінь крила розкинула жовто-гарячі,
Щоб у шелесті барв ми своє віднайшли.
І щоб кожен хто є сам до себе незрячий,
Полюбив у зв'язок з підсвідомим ввійти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
Як зліпити цей день у вірші?
Щоб не мати сумних сновидінь,
Бо мене покохати зумів ти.
Серед сотні похмурих днів.
Ми з тобою на березі раю..
Ми наткнулись на світлу грань,
Де Господь що за ним ми скучаєм.
Де любов - як ефір для загоєння ран.
Відчуваючи, вірити, жити, сміятись,
Кожен день із коханням злиття.
Хоч з тобою так просто не знатись,
Та без тебе чомусь неможливо любити життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024
Сюрреалізм завітає у гості
Привіт приятель тобі сюди
Холодні стакани давно вже забули
Коли із них пили нові вірші
Не буду ходити по колу
Тут темно
І світло не світить в брудні кутки
Я в пам'яті десь зберігаю натхнення
І вірю що ти все збирався прийти
Закриваючи очі я тону в коханні
Кохання малює нові сліди
Коли у нас більше не буде зітхання
Ми зможемо взяти і просто піти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024
Хотілось бути твоєю тишею
І розігнати усі страхи.
Тільки за твого бажання
Тебе сьогодні залишу я,
Для того щоб просто піти.
Хотілось бути твоєю опорою,
М'якими кроками по теплій землі.
Але ти у собі не маєш спокою,
Щоб в інших його віднайти.
Хотілось бути твоєю загадкою,
Просто жінкою в сильних руках.
Але сьогодні про себе на згадку я
Залишу лиш кілька порад.
Будь із собою чесним — побачити,
Як гнів руйнує твоє життя.
Будь із собою гідним — пробачити
Найгірші образи твого життя.
Минуле — в минулому,
Місце його тільки там.
Майбутнє — дорівнює
Нашим сьогодні думкам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024
Відлітають мрії, мов птахи у теплий вирій.
Більше вже до мене не повернуться мабуть.
Більше мріяти не смію, більше навіть не живу.
Знову спогади про тебе б'ють по скронях,
Як не скромно говорив про світлий путь.
Вдвічі швидше я тонутиму у хвилях.
Вдвічі швидше на шляху своїм стою.
Як заблукавша королева на чорно-білім полі.
Куди іти?
Скрізь вороги! І власні пішаки.
Переклад твоїх фраз на загально людську мову,
Уже у котре лиш нагадує абсурд.
Безликі пішаки.
Король - котрий не воїн.
І світлий шлях, лиш без твоїх тепер порад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
Я не вірю в твої слова,
Що колись ти була права.
Що колись ти, як номер два,
Цілувала його уста.
Та я вірю, що ти була,
Зовсім інша і не така.
Як казали мені, колись.
І казали мені: "Дивись!"
Я не знаю чому мовчиш.
Може щось ти таки таїш,
У сувіях своїх спідниць.
Ти ж розкажеш це все колись.
Намалюєш мені той світ,
Що з водою кудись утік.
Ще по морю та не в той бік,
Утікав наче чорна ніч.
Та все одно я,
Не повірю в твої слова.
Що колись ти як номер два
Цілувала його уста.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
Ти ранила мене до сліз.
І земля утекла з під ніг.
Підіймаючись крізь роки,
Відпускаю тебе назавжди.
Ти була не моя уві сні,
Наяву, теж була не моя.
Але хай твоя вічна душа,
Завжди буде у Божих руках.
Я з тобою у безлічі днів,
І без тебе, з тобою, у спогадах тратив життя.
І сльозами цей час горів.
Попіл зник, ну а ми — народились в нових тілах.
Ти була не моя уві сні,
Наяву теж була не моя.
Хтось казав, я тебе не вберіг,
Я ж мовчав, але вітер все знав.
Хай тобі, не моя, щастить.
Де би ти... Де би ти не була.
Я тобою так палко горів,
Та не була це ціль життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
Хай зникне весь біль,
Що тобою мені подарований.
Я у часі, у просторі,
Я ще досі лякаюсь людей.
Що вони могли б бути з тобою схожими.
Цей момент наче все заїжджає в тунель.
Потім ми виїжджаємо, світло.
Нормофаза, вирівнює тон
До наступного страху нізвідки,
Їде день і везе за собою вагон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
В реаліях миру,
Без сирен, без ракет і без танків.
Десь далеко, можливо закордоном.
Можливо в паралельній реальності, де немає війни.
Психолог казав: "Це нормально, в своїй голові відключати війну".
Життя іде і ти робиш вигляд, що нічого не відбувається.
Не читаєш новини,
Не нервуєшся,
І як наслідок маєш краще здоров'я тому, що не відчуваєш стресу.
Усі ми люди,
Хтось може, а хтось, ні.
Але інколи вибиває пробки.
І треба знову відключати війну в своїй голові,
Раз на тиждень,
Кожен день або кожнісінької секунди.
Бережіть себе дівчатка,
Нервові клітини відновлюються повільно.
З рештою кожна окрема людина - є цілим світом для іншої великої або ще маленької людини.
І кожен є важливим!
Кожен є важливим, навіть той психолог, що казав це нормально, відключати війну в своїй голові.
Є лише один момент - ззовні воно не вимикається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
Списані зошити, втрачені записи.
Вітер римує нові вірші.
Як мені знати,
Чи не пропаду я...
Післязавтра у вчорашньому дні.
Класика епосу, білі світанки.
Знову поставлю нове табу.
Обіцяю не думати, навіть з краплею критики,
Про себе і світ у якому живу.
І ще раз про себе обіцяю погано не думати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
Ти любиш мене.
І водночас бажаєш смерті мені.
Озираючись, за спиною ховаєш ніж.
А я мчу стрімголов, не знаючи,
Все що хочу я - догодити тобі.
А ти любиш мене, смерті бажаючи,
може це догорає моя остання ніч.
Хизувався тобою перед друзями.
Ти у мене найкраща з усіх.
Помилявся, тобою засуджений.
І втомившись від тебе все одно без тебе жити не зміг.
І думки мої власні обманули мене.
Тільки зорі молились в мій бік.
Більше я не тримаю тебе,
Ти вже вільна, як вітер від мене й від сліз.
Роздоріжжя тобі глухотою упало на голову,
Що робити тепер?
Незадоволення зруйнувало усіх.
Коли ніс я нас двох на плечах своїх,
Ти була роздратована.
Ти була невдоволена.
Ти була, як той чорт у мішку,
Що рогами своїми хоче подряпати,
Просто так, просто так, бо так боляче жити в собі.
Бо минуле болить.
Бо минуле кричить.
І щоразу про себе нагадує.
Глухотою затьмарює голову.
І людина в емоціях падає.
Ми з тобою прекрасні, як ангели.
Точно будемо, якщо все це відпустимо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
Темні, чорні, холодні хмари
Все відносять думки до тебе.
Як простити цей біль, не знаю
Коли з вороном серце моє.
У тенетах душі блукаю,
Намагаюсь знайти слова.
Що при зустрічі я розкажу,
Якщо ненароком перед мене з'явиться постать твоя.
Боляче було жити,
Боляче було прокидатися вранці.
З єдиною думкою:
"Хоч би сьогодні зберегти адекватність."
Я присвячую тобі кожен шрам,
Що на тілі як знак зостався.
Говорю не своїм голосам.
І кричу сама в собі: "Отямся!"
Як простити тебе не знаю,
Коли з вороном серце моє.
А думки кожну мить відлітають,
До стражденних частинок душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
Не зникнути в Тобі і не пробачити,
Усе, що знаю я, усе дарма.
Я буду кольором твоїм назавжди знаючим,
Від Тебе відійти - хвилини втрати розуму.
Усе, що знаю я, як Твій коханий друг,
Не вмію відділити власний піт від чистої води.
Дай думку мені втрачену колись,
Я зникну в ній і з розуму зійду.
Усе, що хочу я - хвилини самоти,
І чашку нерозбавленої кави.
Ходи, як вітер у мені,
Я млію від терпіння просто бути.
Я в жалість кроки зупиню,
І буду жити, як монах молитись.
Хвилини втрати розуму,
Як вітер, що гуляв у полі.
Небачений мій стан заплутаних думок,
І кулаки летять в висок.
Чи можу я собі пробачити?
Чи можу просто бути іскрою Твоєю, мій Господь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Ти була не права і мовчала в отвіт,
І питатися сил не було: хто з нас кращий?
Тихий вітер надій крав росу з твоїх вій,
І по трохи все стало інакше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
Я все надіюсь що 555-тий відвезе мене в Тернопіль.
Але кожен день це так не є,
І схожі вулиці щодня мені говорять: "Ти не вдома!"
Архітектура гордо заявляє про себе, незрозумілими вивісками на чеській мові.
А десь в моєму місті так само сходить сонце і так само ховається за горизонт під звуки сирен.
І люди що просто ходять по своїх справах, навіть не звертаючи увагу на чергові повідомлення повітряної тривоги.
Життя іде ми посміхаємось, плачимо, народжуємось та помираємо.
А я все надіюсь що 555-тий відвезе мене в Тернопіль.
Трохи вперто, по дитячому ... Але...
Але тутешні будинки говорять що цього не станеться.
Інколи на вулицях я чую українську мову, але я розумію що я не вдома і я згадую про війну...
Цікаво звідки вони приїхали?
Чи ще сходить там сонце?
Чи можливо їх місто вже зрівняли з землею і їм більше немає куди повертатися?
- Слухай 555-тий а давай ти завтра відвезеш мене в Тернопіль?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Зійти з розуму, єдине вирішення не відчувати болю.
Ти спопелила мою планету.
І я без краплі води стою,
Надіюся на дощ,
Щоб він дав мені нове життя.
З тобою любов стала неможлива.
Я вчусь любити не дивлячись ні на що,
Наперекір всьому,
Але ти завжди, не задоволена,
Можливо, це моя вина. Пробач.
Можливо, я плутаю сірий попіл з білим снігом
І насправді все не так погано.
І холодний жар на моїй планеті, не є такий неможливий.
Що ж...
Я не знаю....
Це важко не знати.
Це важко не знати як догодити тобі.
Можливо ми втомилися один від одного і потребуємо тиші,
Але я вірю що коли проявляти турботу можна добитися багато чого.
Прошу не будь тою стороною котра бачить лише погане...
Але я знову не знаю що робити із купою попилу, там на моїй планеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023