| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Згадай себе, ким був колись..
В роки дитинства повернись.
Чим жив, що мріяв, ким ти був,
А чи «себе» ще не забув ?
Хто є? Ким став? Чи «ти» це є?
А хто зробив таким тебе ?
Цей світ? Чи щось ? Чи ти зробив ?
Що мов залізо закалив
Характер й норов.
Це твоє?
Чи краще бути ким не є?
Я знаю..просто не «твій» час,
Не «твоє» місце, не «твій» клас.
Така гра долі…
Ти живи!
А долю сам собі твори!
Життя твоє – не марнота,
Це Божий дар, і роль твоя,
Його прожити й зберегти
Криштальну чистоту душі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
А радість– це бачити в небі хмари,
А радість – відчути весняне тепло.
А радість – горнутись в обіймах до мами,
А радість – це бачити в людях добро.
Це жити, любити і вірити в чудо,
Робити все кращим наступний день.
Радіти– нести це тепло близьким людям.
Та радість – не значить життя без проблем.
Це спосіб у всьому шукати причину,
Що дасть тобі сили йти далі.
Хтось скаже: –життя – це суцільні падіння.
Я скажу : – це просто гра в «Радість»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
А найбільше я люблю – зиму,
За сніг та сімейні свята
Сніжні куряви диму,
За атмосферу Різдва.
А найбільше полюбилась – весна,
В красі квітів і запаху цвіту.
Коли дочекалась тепла,
І обіймів теплого вітру.
Ще більше захоплююсь літом,
Не злякають ні грози, ні спека.
І хочеться втілити мрії,
На кулі піднятись до неба.
А ще я обожнюю осінь,
І навіть похмурі дні.
Кожна пора – це дар Божий.
Керуюсь правилом : « просто люби».
Тоді осінь, зима і літо,
І весна – найкраща пора.
Коли серце для щастя відкрите,
Тоді кожен з них – краса.
04.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
Були відіслані вітром
Думи мої про тебе,
Я їх поклала б на пісню
У сумні мінорні куплети .
Я б промовляла молитву,
Я б написала книгу.
Та думи відіслані вітром
Самотньо блукають по світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
На чорному полотні,
Розсипались світлі перлинки.
Дивовижні, яскраві вогні,
Для нас мов чарівні краплинки.
Ті зорі бачили все,
Цю землю і кожну людину.
Все, що дихає і живе,
Все, що житиме і загине.
О, скільки дано їм знати,
Таємниць і заплутаних долей.
Хотіла б я зіркою стати,
Щоб лиш бачити, не відчувати
Всі життєві страждання і болі.
Запалити вечірнє небо,
Стати для когось дивом.
А потім згаснути мов комета,
Чи розвіятись зоряним пилом.
29.02.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
А най його…хай вже буде,
Що було, того не вернуть
Неважливо, що скажуть люди
Моє життя не вони живуть..
А я вирушаю далі,
Зупинилась на трохи тай годі.
Час нам усе покаже,
І спутники знайдуться в дорозі.
Лише б не топтатись на місці,
І чекати незна чого.
Хай мрії мої ще барвисті
Бо ще досі вірю в добро)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
Десь серед гір Карпатських,
Росло дерево чарівне.
У кого було нещастя,
Той до дерева того йде.
Воно почує весь біль і журбу
І в людини все йде, як треба.
Кожен день приймало юрбу,
Слухало людські потреби.
Та однієї темної ночі,
Він почув чийсь дівочий плач.
З блакитних очей текли сльози
,,– Розкажи, чому ти прийшла?‘‘
,,– Дубе мудрий, прошу, порятуй
Від жорстокості цього світу.
А як ні, я у річку впаду,
Я не зможу на світі цім жити.
Мій милий помер у бою,
А без нього я жити не буду.
Дуб почув цю дівочу журбу,
Простягнув свої віти грубі.
За спиною почувся голос:
,,— Мила моя, я вдома,
Тепер, я назавжди поруч!‘‘
А дерево з часом всохло…
Віддававши безцінну силу,
Не вмів дбати про себе.
Люди стали щасливі,
А він споглядав на них з неба .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Старе місто охопили вогні,
Теплий вечір із запахом кави.
Раптом бачу я вдалині,
Дещо дивне, ще мною незнане.
Великі срібні ворота,
В тіні ночі ніби зникали.
Біля них вартувала сторожа,
Які голосно всіх закликали.
Я вже й бажала б піти,
Та цікавість моя взяла вгору.
Що ж ховається за ворітьми ?
В таку пізню, вечірню пору.
Мені відчинили ворота,
І я увійшла в кам‘яницю.
Зустріла велика й холодна,
Та напрочуд красива світлиця.
По центру колиска стояла,
Давня, ще із лози.
Собою вона нагадала,
Що з дитинства походимо ми.
На підлозі біля колиски,
Я помітила знак, що сигналить.
Немов потойбічна записка,
« Вогонь запеклих не палить».
Ці мудрі слова поета,
Відлунали болем в душі.
Раптом тінь його силуета,
Промайнула у повній тиші.
Вздригнулась. Помітила двері,
Які таємниці за ними ?
В голові думки химерні,
Проте двері не здавались страшними.
Їх з острахом прочинила,
Здалося, що я увісні.
Картини, картини, картини
По десять на кожній стіні.
І тут я немов розчинилась,
У просторі давніх часів.
Кожна з картин відтворила
Історії без голосів.
Одна розказала про Бога,
Що вірно беріг святий край.
А інша про хату убогу,
Про злидні, про матір й дитя.
Багато різних історій
Вони розказали мені.
Сповнені щастям і болем,
Про життя на чужині.
Це справжній Шевченківський храм,
Захований десь в серці Львова.
Де десятки різних кімнат,
В них описана доля тернова.
Тепер точно знатимуть всі,
Він був не просто поетом.
Шевченко – це голос душі.
Що відкрив поетичні секрети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
Забути, залишити й просто піти,
Знизу угору до своєї мети.
Любити і вірити, йти крізь життя,
Не боятися смерті, якщо було каяття.
У всьому шукати свій істинний сенс,
В співпадіння не вірити, лиш в стукіт сердець.
В плутанині доріг свою віднайти,
Долинами й горами йти і повзти.
Вірить в людей, жорстокі не всі!
Навіть ті, хто залишив самого в біді.
Забути…Залишити…
Просто піти.
Знизу угору, до своєї мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
І поки я маю Вас
Я найщасливіша у світі.
У будь-яку пору й час,
Я побачу, почую, приїду.
Впаду у ніжні обійми,
Почую найкращі поради.
І голоси з дитинства ще рідні
І очі Ваші ласкаві.
Ви – мій надійний притулок,
Стіна моя і опора.
Найперше від вас я відчула,
Найщирішу любов і турботу.
Дорогі мої мама і тато,
За Вас мої молитви.
Я найщасливіша буду,
Допоки у мене є ви.
І де б не кидало життя,
І якби не били шторми.
Щастя знати, що є сім‘я!
Щастя мати живих батьків!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Я зірву кленовий листочок,
І відпущу літати за вітром.
Тихо собі прошепочу,
Своє бажання завітнє.
Бажання зустріти осінь,
Не за теплим каміном і пледом.
За читанням сумної прози,
Чаєм з лимоном і медом.
Не хондрити під класику Баха,
Під стукіт дощу по вікні.
Не чекати краси листопада,
І іній в пожовклій траві.
Й тумани чарівні по ранках,
Ніяк не потрібні мені.
І сонця багряний захід,
І в небі пташині ключі.
Прекрасна осінь, прекрасна!
Та так щемить у душі,
Осінь предвісниця щастя..
Яке є щастя посеред війни ?
За осінню прийдуть морози,
А на фронті наші брати.
Ні, не люблю я осінь,
Боже, прошу зупини …..
16.10.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Ти — світло для світу,
Ти – промінь у тьмі!
Не дай затушить цей вогонь, що в тобі
Ти гори!
Гори так, щоб в холодних серцях
Поселити надію, розвіяти страх,
Розвіяти сум.
Ти будь – як маяк!
За яким із далеких безкраїх морів,
Знаходять свій шлях в шторми кораблі .
Будь, як місто поставлене десь на горі
Щоб тебе із долин побачить змогли.
Ти гори!
Як світильник,що на столі,
Як сонце, як місяць, як зорі
Гори!
І побачиш, що поруч немає пітьми
Де світло – там темряви зникають сліди!
Тож не бійся, а віруй, і по вірі — світи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Вони на фронті у бою
Де танки, кулі і снаряди.
Хто вигадав оцю війну?
Чому їм суджено вмирати ?
Щоб з вами ми були в безпеці,
Для того, щоб страху не мали.
Вони стоять в бронежилетах,
Обороняють й захищають.
Ви– Збройні Сили України,
Ми вірим в кожного із вас!
В нас в кожнім серці спільна мрія,
Якби ж закінчилась війна.
Ми твердо вірим в перемогу,
Й у те, що воїни кожен з вас
Повернеться до свого дому
В країні прийде мирний час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Я не слабка, я просто надто сильна,
Та навіть в сильних є своя межа.
Коли на плечах біль стає камінням,
Й ламає спину надважкий тягар.
І вже б забути, просто залишити
Тягар-каміння і себе саму .
Впасти, обірватись, полетіти
Вниз до підніжжя, десь у пустоту.
Та я стою, бо Хтось мене тримає,
І підіймаю очі до небес.
Господь, я знаю, Ти допомагаєш,
Ти понесеш мій непосильний хрест.
Коли каміння болю і образи,
Тягне донизу, ноги підкосив,
Ісус, я знаю, Ти мене щоразу
Трима за руку і Духом даєш сил.
І скільки б не судилось ще нести
Цей хрест угору, я не зупинюся.
Бо знаю, поруч завжди крокуєш Ти,
З Тобою не впаду, коли спіткнуся.
03.05.23.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023
Немає і краплі надії,
У те що є я і ти.
Усі смарагдові мрії
Розбились об береги..
Я вже ні в що не вірю...
Почуття свої душу.
Безслівна, пуста, безкрила,
Проте, досі люблю...
За що, точно не знаю...
Навіщо так і чому..?
Я нічого від тебЕ не чекаю..
Я просто, просто люблю..
Ти цього ніяк не знаєш,
Лише в глухій тишині,
Твоє ім'я промовляю
Творцеві що в вишині...
Нічого більше не прОшу,
Ні забути, ні повернути..
Хай станеться так, як Він хоче,
Його задуми важко збагнути.
А я вже і не стараюсь
Хай станеться те, що має...
Я в тисячний раз зламалась
Є сенс якийсь підійматись?.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
В очах небо, блакитне небо,
Це останні мої хвилини.
Думаю, лиш про тебе,
І нашу маленьку сім'ю.
Про новий, затишний дім,
Про вечори біля каміна.
Дзвінкий дитячий сміх,
Ненародженої дитини.
Я оточений у котлі,
Вірна смерть без краплі надії.
Я і мої побратими
Без жалю кладемо життя.
І гріє одна надія,
Що наше з тобою дитя
Народиться в вільній країні.
Де від лихої війни,
Спотвореного добра,
Залишаться тільки тіні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
Філіжанка гарячої кави
Поруч люди, рідні в душІ.
А на дворі чути спів музикантів,
Що торкаються до глибини .
Місто Лева як завжди неповторне,
А ще особливо в цю мить...
Коли вкрилось снігом холодним
І метіль тихо шумить.
Та Львів не боїться морозу,
Такий прекрасний в будь-який час..
Чи в час спеки чи непогоди
Такий же затишок і краса.
Вузенькі вулички, бруківка, трамваї,
Рідні люди, філософські думки.
Площа, ратуша, затИшні кав'ярні,
Вечір, музика і ліхтарі.
Місто Лева, чи то мрія чи пристрасть?
Чи нова незабутня любов?
Те, що завжди може зігріти,
В яке мрію повернутися знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
– Ало, мамо, я ще в дорозі,
Та вже перетнула кордон.
Тут люди теж у тривозі,
Та не чути вибухи бомб .
–Рідна, повір це на трохи,
Мені легше, коли ти в безпеці.
Україна колись переможе,
Й пригорну тебе доню до серця..
Поклала слухавку, витерла сльози,
Міцніше стиснув бронежилет .
Розвіяв вітер обрізані коси,
І захитав тонкий силует.
–Вибач мене моя рідна,
Я тікати ніяк не змогла.
За мир боротись потрібно,
Комусь в окопах, комусь в молитвах.
В руках рушниця, сльози в очах,
Та серце горить метою.
–Я буду боротись доки,
Ти в молитвах зімною!
Я буду боротись доки,
Не почую твій радісний крик:
,,–Доню, вертайся додому
Настав в Україні мир!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
(За мотивами твору В.Симоненка ,,Ти знаєш, що ти людина?")
Тут і зараз
Мені важливе тут і зараз
Не те, що потім, чи колись.
Життя коротке, в цьому справа,
Не поспішай і не барись.
Живи сьогодні, люби зараз,
А те що буде, чи було..
Усе в свій час і місце,всьОму
Кінець приходить всеодно...
Не треба більше повертатись
Минуле йде без вороття .
В майбутнє теж не слід вдивлятись,
Для нього є своя пора.
Ми пишем сторі тут і зараз,
І робим безліч помилок .
Після сьогодні – буде завтра!
Важливо те, яким було,
Твоє сьогодні, твоє зараз.
Цим й пишеться твоє життя,
І кожен ранок нам дарує
Новенький аркуш, слід пера
Ще не залишений на ньому.
Він ідеальний, ще без плям.
Бери перо, й пиши ту сторі,
Враховуючи досвід знань.
Отих помилок, що не стерти,
Всього життя важкий багаж.
Сторінки часу не безмежні
Можливо, шрифт міняти час?
Змінити почерк і перо,
Закінчити важку главу.
Почати те, що так давно
Бажав здійснити...
Ту мету, яка горіла довгі рОки,
І через що й писав рядки..,
Ти пам'ятай, сьогодні може
Останні пишеш сторінки....
09.02.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023