Анна Герасимчук

Сторінки (1/18):  « 1»

Гра в радість

А  радість–  це  бачити  в  небі  хмари,
А  радість  –  відчути  весняне  тепло.
А  радість  –  горнутись  в  обіймах  до  мами,
А  радість  –  це  бачити  в  людях  добро.

Це  жити,  любити  і  вірити  в  чудо,
Робити  все  кращим  наступний  день.
Радіти–  нести  це  тепло  близьким  людям.
Та  радість  –  не  значить  життя  без  проблем.

Це  спосіб  у  всьому  шукати  причину,
Що  дасть  тобі  сили  йти  далі.
Хтось  скаже:  –життя  –  це  суцільні  падіння.
Я  скажу  :  –  це  просто  гра  в  «Радість»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024


Правило– просто люби

А  найбільше  я  люблю  –  зиму,
За  сніг  та  сімейні  свята  
Сніжні  куряви  диму,
За  атмосферу  Різдва.  

А  найбільше  полюбилась  –  весна,
В  красі  квітів  і  запаху  цвіту.
Коли  дочекалась  тепла,
І  обіймів  теплого  вітру.

Ще  більше  захоплююсь  літом,
Не  злякають  ні  грози,  ні  спека.
І  хочеться  втілити  мрії,
На  кулі  піднятись  до  неба.

А  ще  я  обожнюю  осінь,
І  навіть  похмурі  дні.
Кожна  пора  –  це  дар  Божий.
Керуюсь  правилом  :  «  просто  люби».

Тоді  осінь,  зима  і  літо,
І  весна  –  найкраща  пора.
Коли  серце  для  щастя  відкрите,
Тоді  кожен  з  них  –  краса.  

                                                                     04.04.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024


Відіслані вітром

Були  відіслані  вітром
Думи  мої  про  тебе,
Я  їх  поклала  б  на  пісню
У  сумні  мінорні  куплети  .

Я  б  промовляла  молитву,
Я  б  написала  книгу.
Та  думи  відіслані  вітром
Самотньо  блукають  по  світу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024


А зорі бачили все

На  чорному  полотні,
Розсипались  світлі  перлинки.
Дивовижні,  яскраві  вогні,
Для  нас  мов  чарівні  краплинки.

Ті  зорі  бачили  все,
Цю  землю  і  кожну  людину.
Все,  що  дихає  і  живе,
Все,    що  житиме  і  загине.

О,  скільки  дано  їм  знати,
Таємниць  і  заплутаних  долей.
Хотіла  б  я  зіркою  стати,
Щоб  лиш  бачити,  не  відчувати
Всі  життєві  страждання  і  болі.

Запалити  вечірнє  небо,
Стати  для  когось  дивом.
А  потім  згаснути  мов  комета,
Чи  розвіятись  зоряним  пилом.
                           29.02.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024


А я вирушаю далі

А  най  його…хай  вже  буде,
Що  було,  того  не  вернуть  
Неважливо,  що  скажуть  люди
Моє  життя  не  вони  живуть..

А  я  вирушаю  далі,  
Зупинилась  на  трохи  тай  годі.
Час  нам  усе  покаже,  
І  спутники  знайдуться  в  дорозі.

Лише  б  не  топтатись  на  місці,
І  чекати  незна  чого.
Хай  мрії  мої  ще  барвисті  
Бо  ще  досі  вірю  в  добро)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024


Чарівний дуб


Десь  серед  гір  Карпатських,
Росло  дерево  чарівне.
У  кого  було  нещастя,
Той  до  дерева  того  йде.
             Воно  почує  весь  біль  і  журбу
             І  в  людини  все  йде,  як  треба.
             Кожен  день  приймало  юрбу,
             Слухало  людські  потреби.
Та  однієї  темної  ночі,
Він  почув  чийсь  дівочий  плач.
З  блакитних  очей  текли  сльози
,,–  Розкажи,  чому  ти  прийшла?‘‘
             ,,–  Дубе  мудрий,  прошу,  порятуй
                 Від  жорстокості  цього  світу.
                 А  як  ні,  я  у  річку  впаду,
                 Я  не  зможу  на  світі  цім  жити.
Мій  милий  помер  у  бою,
А  без  нього  я  жити  не  буду.
Дуб  почув  цю  дівочу  журбу,
Простягнув  свої  віти  грубі.
               За  спиною  почувся  голос:
               ,,—  Мила  моя,  я  вдома,
                 Тепер,  я  назавжди  поруч!‘‘
                 А  дерево  з  часом  всохло…
Віддававши  безцінну  силу,
Не  вмів  дбати  про  себе.
Люди  стали  щасливі,
А  він  споглядав  на  них  з  неба  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023


Музей Шевченка

Старе  місто  охопили  вогні,
Теплий  вечір  із  запахом  кави.
Раптом  бачу  я  вдалині,
Дещо  дивне,  ще  мною  незнане.

Великі  срібні  ворота,
В  тіні  ночі  ніби  зникали.
Біля  них  вартувала  сторожа,
Які  голосно  всіх  закликали.

Я  вже  й  бажала  б  піти,
Та  цікавість  моя  взяла  вгору.
Що  ж  ховається  за  ворітьми  ?
В  таку  пізню,  вечірню  пору.

Мені  відчинили  ворота,
І  я  увійшла  в  кам‘яницю.
Зустріла  велика  й  холодна,
Та  напрочуд  красива  світлиця.

По  центру  колиска  стояла,  
Давня,  ще  із  лози.
Собою  вона  нагадала,
Що  з  дитинства  походимо  ми.

На  підлозі  біля  колиски,
Я  помітила  знак,  що  сигналить.
Немов  потойбічна  записка,
«  Вогонь  запеклих  не  палить».

Ці  мудрі  слова  поета,
Відлунали  болем  в  душі.
Раптом  тінь  його  силуета,
Промайнула  у  повній  тиші.

Вздригнулась.  Помітила  двері,
Які  таємниці  за  ними  ?
В  голові  думки  химерні,
Проте  двері  не  здавались  страшними.

Їх  з  острахом  прочинила,
Здалося,  що  я  увісні.
Картини,  картини,  картини
По  десять  на  кожній  стіні.

І  тут  я  немов  розчинилась,
У  просторі  давніх  часів.
Кожна  з  картин  відтворила
Історії  без  голосів.

Одна  розказала  про  Бога,
Що  вірно  беріг  святий  край.
А  інша  про  хату  убогу,
Про  злидні,  про  матір  й  дитя.

Багато  різних  історій
Вони  розказали  мені.
Сповнені  щастям  і  болем,
Про  життя  на  чужині.

Це  справжній  Шевченківський  храм,
Захований  десь  в  серці  Львова.
Де  десятки  різних  кімнат,
В  них  описана  доля  тернова.

Тепер  точно  знатимуть  всі,
Він  був  не  просто  поетом.
Шевченко  –  це  голос  душі.
Що  відкрив  поетичні  секрети.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023


Забути

Забути,  залишити  й  просто  піти,
Знизу  угору  до  своєї  мети.
Любити  і  вірити,  йти  крізь  життя,
Не  боятися  смерті,  якщо  було  каяття.

У  всьому  шукати  свій  істинний    сенс,
В  співпадіння  не  вірити,  лиш  в  стукіт  сердець.

В  плутанині  доріг  свою  віднайти,
Долинами  й  горами  йти  і  повзти.

Вірить  в  людей,  жорстокі  не  всі!
Навіть  ті,  хто  залишив  самого  в  біді.

Забути…Залишити…
Просто  піти.
Знизу  угору,  до  своєї  мети.
                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023


Батькам

І  поки  я  маю  Вас
Я  найщасливіша  у  світі.
У  будь-яку  пору  й  час,
Я  побачу,  почую,  приїду.

Впаду  у  ніжні  обійми,
Почую  найкращі  поради.
І  голоси  з  дитинства  ще  рідні
І  очі  Ваші  ласкаві.

Ви  –  мій  надійний  притулок,
Стіна  моя  і  опора.
Найперше  від  вас  я  відчула,
Найщирішу  любов  і  турботу.

Дорогі  мої  мама  і  тато,
За  Вас  мої  молитви.
Я  найщасливіша  буду,
Допоки  у  мене  є  ви.

І  де  б  не  кидало  життя,
І  якби  не  били  шторми.
Щастя  знати,  що  є  сім‘я!
Щастя  мати  живих  батьків!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023


Ні, не люблю я осінь

 Я  зірву  кленовий  листочок,
І  відпущу  літати  за  вітром.
Тихо  собі  прошепочу,
Своє  бажання  завітнє.

Бажання  зустріти  осінь,
Не  за  теплим  каміном  і  пледом.
За  читанням  сумної  прози,
Чаєм  з  лимоном  і  медом.

Не  хондрити  під  класику  Баха,
Під  стукіт  дощу  по  вікні.
Не  чекати  краси  листопада,
І  іній  в  пожовклій  траві.


Й  тумани  чарівні  по  ранках,
Ніяк  не  потрібні  мені.
І  сонця  багряний  захід,
І  в  небі  пташині  ключі.

Прекрасна  осінь,  прекрасна!
Та  так  щемить  у  душі,
Осінь  предвісниця    щастя..
Яке  є  щастя  посеред  війни  ?

За  осінню  прийдуть  морози,
А  на  фронті  наші  брати.
Ні,  не  люблю  я  осінь,
Боже,  прошу  зупини  …..
                   16.10.23

                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023


Ти–світло

Ти  —  світло  для  світу,
Ти  –  промінь    у  тьмі!
Не  дай  затушить  цей  вогонь,  що  в  тобі  
Ти  гори!
Гори  так,  щоб  в  холодних  серцях
Поселити  надію,  розвіяти  страх,
Розвіяти  сум.
Ти  будь  –  як  маяк!
За  яким  із  далеких  безкраїх  морів,
Знаходять  свій  шлях  в  шторми  кораблі  .
Будь,  як  місто  поставлене  десь  на  горі
Щоб  тебе  із  долин  побачить  змогли.
Ти  гори!
Як  світильник,що  на  столі,
Як  сонце,  як  місяць,  як  зорі
Гори!
І  побачиш,  що  поруч  немає  пітьми
Де  світло  –  там  темряви  зникають  сліди!
Тож  не  бійся,  а  віруй,  і  по  вірі  —  світи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023


Захисникам

Вони  на  фронті  у  бою
Де  танки,  кулі  і  снаряди.
Хто  вигадав  оцю  війну?
Чому  їм  суджено  вмирати  ?

Щоб  з  вами  ми  були  в  безпеці,
Для  того,  щоб  страху  не  мали.
Вони  стоять  в  бронежилетах,
Обороняють  й  захищають.

Ви–  Збройні  Сили  України,
Ми  вірим  в  кожного  із  вас!
В  нас  в  кожнім  серці  спільна  мрія,
Якби  ж  закінчилась  війна.

Ми  твердо  вірим  в  перемогу,
Й  у  те,  що  воїни  кожен  з  вас
Повернеться  до  свого  дому
В  країні  прийде  мирний  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023


З Тобою

Я  не  слабка,  я  просто  надто  сильна,
Та  навіть  в  сильних  є  своя  межа.
Коли  на  плечах  біль   стає  камінням,
Й  ламає  спину  надважкий  тягар.  

І  вже  б  забути,  просто  залишити
Тягар-каміння  і  себе  саму  .
Впасти,  обірватись,  полетіти
Вниз  до  підніжжя,  десь  у  пустоту.  

Та  я  стою,  бо  Хтось  мене  тримає,
І  підіймаю  очі  до  небес.
Господь,  я  знаю,  Ти  допомагаєш,  
Ти  понесеш  мій  непосильний  хрест.  

Коли  каміння  болю  і  образи,
Тягне  донизу,  ноги  підкосив,  
Ісус,  я  знаю,  Ти  мене  щоразу
Трима  за  руку  і  Духом  даєш  сил.  

І  скільки  б  не  судилось  ще  нести  
Цей  хрест  угору,  я  не  зупинюся.  
Бо  знаю,  поруч  завжди  крокуєш  Ти,
З  Тобою  не  впаду,  коли  спіткнуся.  
                                 03.05.23.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023


В тисячний раз зламалась

Немає  і  краплі  надії,
У  те  що  є  я  і  ти.
Усі  смарагдові  мрії
Розбились  об  береги..  

Я  вже  ні  в  що  не  вірю...
Почуття  свої  душу.
Безслівна,   пуста,  безкрила,
Проте,  досі  люблю...  

За  що,  точно  не  знаю...
Навіщо  так  і  чому..?
Я  нічого  від  тебЕ  не  чекаю..
Я  просто,  просто  люблю..  

Ти  цього  ніяк  не  знаєш,
Лише  в  глухій  тишині,
Твоє  ім'я  промовляю
Творцеві  що  в  вишині...  

Нічого  більше  не  прОшу,
Ні  забути,  ні  повернути..
Хай  станеться  так,  як  Він  хоче,
Його  задуми  важко  збагнути.  

А  я  вже  і  не  стараюсь  
Хай  станеться  те,  що  має...
Я  в  тисячний  раз  зламалась
Є  сенс  якийсь  підійматись?.....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023


《В котлі》

В  очах  небо,  блакитне  небо,
Це  останні  мої  хвилини.
Думаю,  лиш  про  тебе,  
І  нашу  маленьку  сім'ю.  

Про  новий,  затишний  дім,
Про  вечори  біля  каміна.
Дзвінкий  дитячий  сміх,
Ненародженої  дитини.  

Я  оточений  у  котлі,  
Вірна  смерть  без  краплі  надії.
Я  і  мої  побратими
Без  жалю  кладемо  життя.  

І  гріє  одна  надія,
Що  наше  з  тобою  дитя
Народиться  в  вільній  країні.
Де  від  лихої  війни,
Спотвореного  добра,
Залишаться  тільки  тіні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023


Місто Лева



Філіжанка  гарячої  кави
Поруч  люди,  рідні  в  душІ.
А  на  дворі  чути  спів  музикантів,
Що  торкаються  до  глибини  .  

Місто  Лева  як  завжди  неповторне,
А  ще  особливо  в  цю  мить...
Коли   вкрилось  снігом  холодним
І  метіль  тихо  шумить.  

Та  Львів  не  боїться  морозу,
Такий  прекрасний  в  будь-який   час..
Чи  в   час  спеки  чи  непогоди
Такий  же  затишок  і  краса.

Вузенькі  вулички,  бруківка,  трамваї,
Рідні  люди,  філософські  думки.
Площа,  ратуша,  затИшні  кав'ярні,
Вечір,  музика  і  ліхтарі.

Місто  Лева,  чи  то  мрія  чи  пристрасть?
Чи  нова  незабутня  любов?
Те,  що  завжди  може  зігріти,
В  яке  мрію  повернутися  знову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023


《Сильна》

–  Ало,   мамо,     я  ще  в  дорозі,
Та  вже  перетнула  кордон.  
Тут  люди  теж  у  тривозі,
Та  не  чути  вибухи  бомб  .  

–Рідна,  повір  це  на  трохи,
Мені  легше,  коли  ти  в  безпеці.
Україна  колись  переможе,
Й  пригорну  тебе  доню  до  серця..

Поклала  слухавку,   витерла  сльози,
Міцніше  стиснув  бронежилет  .
Розвіяв  вітер  обрізані  коси,
І  захитав  тонкий  силует.

–Вибач  мене  моя  рідна,
Я  тікати  ніяк  не  змогла.
За  мир  боротись  потрібно,
Комусь  в  окопах,  комусь  в  молитвах.  

В  руках  рушниця,  сльози  в   очах,
Та  серце  горить  метою.
–Я  буду  боротись  доки,
Ти  в  молитвах  зімною!  

Я  буду  боротись  доки,  
Не  почую  твій  радісний  крик:
,,–Доню,  вертайся  додому
Настав  в  Україні  мир!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023


Тут і зараз

(За  мотивами  твору  В.Симоненка  ,,Ти  знаєш,  що  ти  людина?")  

   Тут  і  зараз

Мені  важливе  тут  і  зараз
Не  те,  що  потім,  чи  колись.  
Життя  коротке,  в  цьому  справа,
Не  поспішай  і  не  барись.

Живи  сьогодні,  люби  зараз,
А  те  що  буде,  чи  було..
Усе  в  свій  час  і  місце,всьОму  
Кінець  приходить  всеодно...

Не  треба  більше  повертатись   
Минуле  йде  без  вороття  .
В  майбутнє  теж  не  слід  вдивлятись,
Для  нього  є  своя  пора.

Ми  пишем  сторі  тут  і  зараз,
І  робим  безліч  помилок  .
Після  сьогодні  –  буде  завтра!
Важливо  те,  яким  було,
Твоє  сьогодні,   твоє  зараз.
Цим  й  пишеться  твоє  життя,
І  кожен  ранок  нам  дарує
Новенький  аркуш,  слід  пера  
Ще  не  залишений  на  ньому.  

Він  ідеальний,  ще  без  плям.
Бери  перо,  й  пиши  ту  сторі,  
Враховуючи  досвід  знань.  

Отих  помилок,  що  не  стерти,
Всього  життя  важкий  багаж.
Сторінки  часу  не  безмежні
Можливо,  шрифт  міняти  час?
Змінити  почерк  і  перо,
Закінчити  важку  главу.
Почати  те,  що  так  давно
Бажав  здійснити...
Ту  мету,  яка  горіла  довгі  рОки,
І  через  що  й  писав  рядки..,
Ти  пам'ятай,  сьогодні  може
Останні  пишеш  сторінки....  

                                    09.02.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023