| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Я не знаю з чого почати,
Завмер час і затихла мить,
Але всесвіт повинен знати,
В України як серце болить.
За синів і дочок, за небо,
За лани і ліса, за дім,
За народ свій, якому треба
Довести, що він завжди єдин!
Що любов, то є наша зброя,
Що у єдності ми сильні,
Щоб залишили нас в покої
Вороги, що радіють війні!
Щоб нарешті вони зрозуміли,
Ми ідемо своїм шляхом
До майбутнього, розвитку, миру,
До всього, що для них є лиш сном!
Наша ненька лише розцвітала,
Лиш почала свій розвитку шлях,
Україна б і горя не знала,
І раділа б на своїх землях.
Не раділи цьому лиш сусіди,
Готували свій напад весь час,
Розтерзали мою Україну,
Ніби сердце у кожного з нас.
Схаменися русня, чи не бачиш,
Не з тобою дітей нам хрестить,
Ми бажаємо жити інакше,
Вільно, сильно і в радості мить!
Тож у єдності ми ради миру!
Тож в любові ми проти війни!
Україна зібрала всю силу,
І свободу обрали ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
Я намалюю синє небо,
Під ним жовтезну далечінь,
І знаєш, більшого не треба,
Бо краща тільки наша синь.
Бо неньки рідної простори,
Немов обійми огорнуть,
Зустрінуть радісно і знову
Натхнення й сил тобі дадуть.
Бо де б не їздив, що б не бачив,
Рідніше неньки не знайти,
Бо Україна без нас плаче,
І вдалечі сумуєш ти.
Це ніби матері обійми,
Це ніби посмішка батьків,
Це як свою любов зустріти,
Й прийти до рідних берегів.
Так Україна в нашім серці
Живе, жила і буде там!
Не віддамо її нікому,
Ніяким лютим ворогам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022