Antonina Dutchak

Сторінки (1/3):  « 1»

Мамо

#  МАМО

[Intro  –  Gentle  Piano,  Soft  Acoustic  Guitar]



[Verse  1  –  Tender,  Intimate  Female  Vocals]



Ма́мо,  я,  ві́риш,  всім  се́рцем  тебе́  люблю́,
І  дя́кую  за  те,  ким  я,  не  вибира́вши,  ста́ла.
Я  ко́жен  день  Бо́жий  блага́ю,  молю́,
Щоб  се́рце  твоє́,  зустрі́вши  цей  світ  із  ста́лі,
Лиши́лося  чи́стим,  коли́сь  як,  у  тон  криштАлю́.



[Chorus  –  Emotional,  Warm  Female  Vocals]



Ма́мо,  я,  ві́риш,  всім  се́рцем  тебе́  люблю́,
І  дя́кую  за  те,  ким  я,  не  вибира́вши,  ста́ла.
Ти  навчи́ла  не  здава́тись,
Бо  по́ки  живе́м,  здава́тися  ра́но.



[Verse  2  –  Melancholic,  Gradually  Building]



Ма́мо,  я,  ма́буть,  напе́вне,  так  і  не  змо́жу
Завоюва́ти  весь  світ,  бо  він  —  лиш  суці́льний  лід,
І  плане́та  в  рука́х  вельмо́жів  всі  забу́ла  зако́ни  Бо́жі.
І  життя́  все  моє́  —  лиш  невда́лий  пусти́й  запові́т,
А  я  по  собі́  зали́шу  лиш  цвіт  і  з  до́брих  учи́нків  звіт.



[Chorus  –  Stronger,  Layered  Vocals]



Ма́мо,  я,  ві́риш,  всім  се́рцем  тебе́  люблю́,
І  дя́кую  за  те,  ким  я,  не  вибира́вши,  ста́ла.
Ти  навчи́ла  не  здава́тись,
Бо  по́ки  живе́м,  здава́тися  ра́но.



[Instrumental  Break  –  Melancholic  Violin  and  Piano]



[Verse  3  –  Vulnerable,  Confessional]



Проба́ч,  ма́мо!  Я  не  відкри́ю  нови́х  Аме́рик,
І  о́стровИ  нові́  зали́шу  нови́м  Магелла́нам.
Я  життя́  проживу́  тро́хи  в  ща́сті  і  тро́хи  сере́д  істе́рик.
Та,  ма́мо,  я  з  усмі́шкою  в  го́ре  піду́,  крізь  ра́ни.
Ти  навчи́ла  не  здава́тись,  бо  по́ки  живе́м,  здава́тися  ра́но.



[Chorus  –  Powerful,  Heartfelt]



Ма́мо,  я,  ві́риш,  всім  се́рцем  тебе́  люблю́,
І  дя́кую  за  те,  ким  я,  не  вибира́вши,  ста́ла.
Ти  навчи́ла  не  здава́тись,
Бо  по́ки  живе́м,  здава́тися  ра́но.



[Bridge  –  Quiet,  Almost  Whispered]



Бо  по́ки  ще  б'є́ться  се́рце,  ще  до́ти  ми  лю́ди,
І  по́ки  ми  бої́мося  сме́рті,  ще  до́ти  душе́ю  живЕмо́.
Дя́кую,  Бо́же,  що  ду́ші  на́ші  пусти́в  в  невідо́мі  Берму́ди.
Бо  знав,  ми  ве́рнемось  в  края́,  зві́дки  більш  не  піде́мо.
Бо  лиш  там  на́ше  се́рце.  Лиш  там  ми  ща́стя  знайде́мо.



[Final  Chorus  –  Emotional  Climax,  Full  Orchestra]



Ма́мо,  я,  ві́риш,  всім  се́рцем  тебе́  люблю́,
І  дя́кую  за  те,  ким  я,  не  вибира́вши,  ста́ла.
Ти  навчи́ла  не  здава́тись,
Бо  по́ки  живе́м,  здава́тися  ра́но.



[Outro  –  Soft  Piano,  Fragile  Female  Voice]



Бо  лиш  там  на́ше  се́рце.
Лиш  там  ми  ща́стя  знайде́мо.



Ма́мо,  я,  ві́риш,
Всім  се́рцем  тебе́  люблю́.



[Instrumental  Fade  Out]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2026


Мертві Зорі

Сидим,  димим  одинаки  і  однакові  бачимо  зорі.
І  вітер  шепоче  привіти,  і  місяць  по  світу  світить
На  нас  сумних  й  таке  ж  саме  сумне  кидає  світло.
І  все  прийде,  як  громом  горе,  і  все  піде,  як  море.
Змиваючи,  минаючи,  не  маючи  нічого  нас  горіти
Лишаючи.  Серед  уламків  замків  ми  бавимось  як  діти.

Бувай,  ще  будем.  А  поки  бережно  будемо  вежі  нові.
І  стіни  так  сумлінно,  немов  за  нами  війни  неодмінно
Пройдуться  слідом.  І  ночі  німи  наші  снігом
Засипить  холод,  а  надворі  суворі  дні  зимові
Настануть  й  не  розтане  лід.  А  поки  ми  в  руїнах
Невпинно  із  піску  будемо  стріхи  гучним  сміхом.

Мов  діти.  Однакові  бачимо  хмари,  а  кошмари
Напевно  різні.  Ти  грізні  певно  бачиш,  мені  ніжні
Страшніші.  Над  нами  треба  ж,  теж  небо,  але
Ми  намарно  шукаєм  там  щастя  примару
І  все,  що  йому  суміжне.  Бо  небо  не  білосніжне.
Й  не  чорне  лишень.  Є  ніч  і  є  день,  воно  добре  і  зле.

Той  же  падає  дощ,  ну  що  ж.  Відчинити  б  вікна,  ґрати
І  в  град  гратись  побігти  та  розчинитись  між  крапель.
Та  боком  послизнусь  і  погасну.  До  рук  візьму  сучасну
Зачитанну  книгу  до  дір  “Мистецтво  втрачати”.
Там  за  горизонтом  край,  що  крає  душу,  мов  скальпель.
Там  за  горизонтом  рай,  а  я  хочу  туди  передчасно.

І  ми  сидим,  мовчим,  думки  в  клубки.  Я  залюбки
Тобі  б  віддала  нитки.  Та  боюсь  сплетеш  у  сітки,
Звідки  нам  не  вибратися  й  годі.  Ми  горді,  без  нагоди
Не  змовимо  і  слова.  Запам’ятай  цей  порух  руки.
Я  сміюся,  свічуся,  так  мабуть  палають  улітку
Мертві  зорі  на  небі  узором,  не  питаючи  нашої  згоди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2026


Непримітні люди

Ну  все.  Привіт.  Знову.  
В  кутку  непримітні  люди  
Привітну  ведуть  розмову
І  дивляться  очі  в  очі-бермуди.  

З  глибин  мрії  втонулі,  забуті  
Вспливають,  судна  немов.  
Такий  холодний  місяць  лютий
Він  нас  з  тобою  обійшов.  

Розкажи  мені  трохи  того,  
Що  таке  незначне,  примарне.  
Трохи  диму  і  червоного  сухого
Випєм.  Мовчки.  За  кохання.

Я  напевно  поруч  побуду
Ще  трошки  і  піду  на  віки,
Я  напевно  тебе  забуду,  
Залишу  лиш  минулого  бліки.    

Ну  все.  Прощай.  Ще  будем.  
Можливо  зітрем  ще  кордони.  
А  поки  поблуджу  в  серця-бермуді
Й  пішовши  порушу  Ньютона  закони.  

Та  куди  б  не  тікали,  ми  всюди  
Знайдем  лиш  себе  самих.  
В  кутку  знайомі  чужинці-люди
І  сотні  слів  вбитих,  німих.  
 
Весна.  Світ  теплий  іскриться.  
Двері  відкриті.  Не  зрушили  ноги.
Нема  надійніше  темниці
Темниці  серця  льдського.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022