| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
# МАМО
[Intro – Gentle Piano, Soft Acoustic Guitar]
[Verse 1 – Tender, Intimate Female Vocals]
Ма́мо, я, ві́риш, всім се́рцем тебе́ люблю́,
І дя́кую за те, ким я, не вибира́вши, ста́ла.
Я ко́жен день Бо́жий блага́ю, молю́,
Щоб се́рце твоє́, зустрі́вши цей світ із ста́лі,
Лиши́лося чи́стим, коли́сь як, у тон криштАлю́.
[Chorus – Emotional, Warm Female Vocals]
Ма́мо, я, ві́риш, всім се́рцем тебе́ люблю́,
І дя́кую за те, ким я, не вибира́вши, ста́ла.
Ти навчи́ла не здава́тись,
Бо по́ки живе́м, здава́тися ра́но.
[Verse 2 – Melancholic, Gradually Building]
Ма́мо, я, ма́буть, напе́вне, так і не змо́жу
Завоюва́ти весь світ, бо він — лиш суці́льний лід,
І плане́та в рука́х вельмо́жів всі забу́ла зако́ни Бо́жі.
І життя́ все моє́ — лиш невда́лий пусти́й запові́т,
А я по собі́ зали́шу лиш цвіт і з до́брих учи́нків звіт.
[Chorus – Stronger, Layered Vocals]
Ма́мо, я, ві́риш, всім се́рцем тебе́ люблю́,
І дя́кую за те, ким я, не вибира́вши, ста́ла.
Ти навчи́ла не здава́тись,
Бо по́ки живе́м, здава́тися ра́но.
[Instrumental Break – Melancholic Violin and Piano]
[Verse 3 – Vulnerable, Confessional]
Проба́ч, ма́мо! Я не відкри́ю нови́х Аме́рик,
І о́стровИ нові́ зали́шу нови́м Магелла́нам.
Я життя́ проживу́ тро́хи в ща́сті і тро́хи сере́д істе́рик.
Та, ма́мо, я з усмі́шкою в го́ре піду́, крізь ра́ни.
Ти навчи́ла не здава́тись, бо по́ки живе́м, здава́тися ра́но.
[Chorus – Powerful, Heartfelt]
Ма́мо, я, ві́риш, всім се́рцем тебе́ люблю́,
І дя́кую за те, ким я, не вибира́вши, ста́ла.
Ти навчи́ла не здава́тись,
Бо по́ки живе́м, здава́тися ра́но.
[Bridge – Quiet, Almost Whispered]
Бо по́ки ще б'є́ться се́рце, ще до́ти ми лю́ди,
І по́ки ми бої́мося сме́рті, ще до́ти душе́ю живЕмо́.
Дя́кую, Бо́же, що ду́ші на́ші пусти́в в невідо́мі Берму́ди.
Бо знав, ми ве́рнемось в края́, зві́дки більш не піде́мо.
Бо лиш там на́ше се́рце. Лиш там ми ща́стя знайде́мо.
[Final Chorus – Emotional Climax, Full Orchestra]
Ма́мо, я, ві́риш, всім се́рцем тебе́ люблю́,
І дя́кую за те, ким я, не вибира́вши, ста́ла.
Ти навчи́ла не здава́тись,
Бо по́ки живе́м, здава́тися ра́но.
[Outro – Soft Piano, Fragile Female Voice]
Бо лиш там на́ше се́рце.
Лиш там ми ща́стя знайде́мо.
Ма́мо, я, ві́риш,
Всім се́рцем тебе́ люблю́.
[Instrumental Fade Out]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2026
Сидим, димим одинаки і однакові бачимо зорі.
І вітер шепоче привіти, і місяць по світу світить
На нас сумних й таке ж саме сумне кидає світло.
І все прийде, як громом горе, і все піде, як море.
Змиваючи, минаючи, не маючи нічого нас горіти
Лишаючи. Серед уламків замків ми бавимось як діти.
Бувай, ще будем. А поки бережно будемо вежі нові.
І стіни так сумлінно, немов за нами війни неодмінно
Пройдуться слідом. І ночі німи наші снігом
Засипить холод, а надворі суворі дні зимові
Настануть й не розтане лід. А поки ми в руїнах
Невпинно із піску будемо стріхи гучним сміхом.
Мов діти. Однакові бачимо хмари, а кошмари
Напевно різні. Ти грізні певно бачиш, мені ніжні
Страшніші. Над нами треба ж, теж небо, але
Ми намарно шукаєм там щастя примару
І все, що йому суміжне. Бо небо не білосніжне.
Й не чорне лишень. Є ніч і є день, воно добре і зле.
Той же падає дощ, ну що ж. Відчинити б вікна, ґрати
І в град гратись побігти та розчинитись між крапель.
Та боком послизнусь і погасну. До рук візьму сучасну
Зачитанну книгу до дір “Мистецтво втрачати”.
Там за горизонтом край, що крає душу, мов скальпель.
Там за горизонтом рай, а я хочу туди передчасно.
І ми сидим, мовчим, думки в клубки. Я залюбки
Тобі б віддала нитки. Та боюсь сплетеш у сітки,
Звідки нам не вибратися й годі. Ми горді, без нагоди
Не змовимо і слова. Запам’ятай цей порух руки.
Я сміюся, свічуся, так мабуть палають улітку
Мертві зорі на небі узором, не питаючи нашої згоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2026
Ну все. Привіт. Знову.
В кутку непримітні люди
Привітну ведуть розмову
І дивляться очі в очі-бермуди.
З глибин мрії втонулі, забуті
Вспливають, судна немов.
Такий холодний місяць лютий
Він нас з тобою обійшов.
Розкажи мені трохи того,
Що таке незначне, примарне.
Трохи диму і червоного сухого
Випєм. Мовчки. За кохання.
Я напевно поруч побуду
Ще трошки і піду на віки,
Я напевно тебе забуду,
Залишу лиш минулого бліки.
Ну все. Прощай. Ще будем.
Можливо зітрем ще кордони.
А поки поблуджу в серця-бермуді
Й пішовши порушу Ньютона закони.
Та куди б не тікали, ми всюди
Знайдем лиш себе самих.
В кутку знайомі чужинці-люди
І сотні слів вбитих, німих.
Весна. Світ теплий іскриться.
Двері відкриті. Не зрушили ноги.
Нема надійніше темниці
Темниці серця льдського.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022