Lesya Rusnak

Сторінки (1/4):  « 1»

ОСІННІЙ РАНОК В ПОДІЛЬСЬКІМ СЕЛІ

Оповив  листопад  молочним  туманом,
ранок  в  подільськім  селі.
Мов  ніжним,  м'яким  простирадлом,
дбайливо  торкнувся  землі.

І  сонце  ще  сонне,  здіймалось  поволі,
з  горизонтного,  теплого  ліжка.
А  вже  вальсувала  граційно  у  полі,
її  величність-  Паморозь  сніжна.

Сонце  з  щічками  червоними  від  сну,
у  морозне  дивилося  люстерце.
Всміхалося  замріяно  йому,
з  криниці  тягнуло  студенне  цеберце.

Покотилось  потім  вітатись  з  вуличками,
йому  кожна  гомоніла  про  своє.
Навздогін  гуси  таємниці  ґелготали,
хто  павутинки  снів  їм  щоночі  в'є.

©Леся  Приліпко-Руснак,  24.11.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2024


ЧАС ЗАКРИВАТИ СТАРІ ГЕШТАЛЬТИ

Час  закривати  старі  гештальти
І  рухатись  далі  попри  усе  
Не  торкатись  минулого  шпальти
Про  образи  забути  і  стерти  сумне  

Час  вчитись  нової  науки-
Відпускати  людей  із  життя
Вчасно  розтискаючи  руки
Без  гніву,  без  сліз,  сум'яття  

Щоб  інакше  не  бути  валізою
Котру  шкода  кинути,  важко    нести
І  щоб  з  байдужості  кожною  кризою
Не  зводити  відчаю  в  собі  мости  

Треба  на  світло....  Досить  вже  мороку
І  фенікс  постане  із  попелу  знов  
Спогади  вже  на  архівному  обліку
І  часу  нема  для  порожніх  розмов  

©Леся  Приліпко-Руснак,      20.05.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2024


Немає бентеги

Немає  у  серці  бентеги.
Лише  сум  і  крапля  жалю,
що  не  спрацювали  колись  обереги,
а  тепер  боюся  сказати  "люблю".

Слово  спинилося  це  на  півкроку,
і  запекло  десь  на  рівні  грудей.
Воно  не  мало  придатності  строку.
Воно  не  зникло  в  театрі  тіней.

Та  шансів  у  нього  на  волю,
тепер  вирватись  більше  нема.
Його  розум  за  аргументів  стіною,
як  арештанта,  міцно  трима.

©Леся  Приліпко-Руснак,07.09.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024


Померле село

Кажуть:  "Померло  село".
Бо  його  вже  немає  на  мапі.
Його  цілували  востаннє  в  чоло,
при  запиленій  гасовій  лампі.

І  осінь,  скрадаючись  тихо,
заглядає  до  кожної  хати,
а  на  неї    гірко  дихає  лихо,
ароматом  із  цвілі  гербати.

Позирають  сумно  портрети,
з  голих,  обшарпаних  стін.
Вітер  журливі  грає  сонети,
з  гігантських  віконних  щілин.

І  рушник  вишиваний  від  часу  пожовк,
не  на  іконах  давно,а  принишк  на  підлозі.
І  хто  вишивав  кожен  на  ньому  рядок,
він  вже  пригадати  не  взмозі.

А  піч  забулась  як  виглядає  вогонь.
 Роками  бачить  вона  павутину.
Вона  мріє  про  доторк  долонь,
і  на  лежанці    щоб  знов  застелили  перину.

За  голосами  марить  подвір'я,
за  рухом,  за  сміхом,  за  співом.
Його  поволі  згасає  надія,
зневіри  вкриваючись  димом.

©Леся  Приліпко-Руснак,  27.10.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024