| Сторінки (1/50): | « | 1 | » |
Краса б'є повік в самі скроні,
Недосконалість усе красить ззовні.
Спільний спогад, як сакура, розквітає яскраво -
Цінуй моменти, доки ніч не настала.
Як ікебана, наші з нею стосунки,
Горять яскраво багряним кожнісінькі будні.
Таких двох різних, мов радість та смуток:
Обпалює мої губи так твій цілунок.
На роздоріжжі між бажанням та дійсністю,
Додавав в рядки свої неабияку ніжність.
Ох, якби любов моя могла бути образом ...
Ти б відчула прилив ейфорії до лоскоту.
З головою у море цвітучої вишні,
Небо зіткане з хмар, що тягнуться у вічне.
І мій тихий голос, що так і шепоче:
" Без тебе життя я уже більше не хочу "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
Зі мною той же п’яний ескорт,
Пальці у рот, та це не пройде.
Знову мовчання - дешевий аборт,
Твоє мереживо - все, що веде.
Пляшка під ліжком, як труп після свята,
Трусики змерзли на спинці стільця.
Шрами на шиї від спазмів і ґратів -
Наче й любов, та без жодного "я".
Між ліжком і шафою - закусана шия,
В раковині - блювота й туш.
На люстрі галстук, світло паршиве,
І смак тіла ще досі у душі.
Шкіра пахне горілкою й страхом,
Змазаний макіяж, мов вино на шовку.
Світ за вікном вже близький до краху,
Ми вже частина зотлілих структур.
Пальці липкі, як столик у барі,
Соромно навіть кімнаті за нас.
На стелі слід від удару стаканом,
Все, що між нами - кармічний баланс.
Кеди на ліжку, зламана шпилька,
Стукіт у двері, але вже не твій.
Ти, як і місто - густа павутинка,
Що обплела мене в тіньовий біль.
Ми не кохались - ми просто втікали
В ритмі підбитих сердець і тривог.
Тіні повзуть по стіні, як спіралі,
Із перепалок, втом та думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
Що стало з домом, коли пройшло двадцять літ,
Там може вже й не було нікого тисячі днів.
Ті великі дві сім'ї, що сідали за круглий стіл,
І дві дитини із великою метою й серцем ...
Я пам'ятаю час, що нас так швидко настиг,
Спілкування коротше втроє, і згорівші мости.
Тепер в кожного свої сльози, перемоги, падіння, хвости,
Я як тоді, протягну руку до тебе.
Як згадаю юність нашу, плачу по тій весні,
Як з тобою, не без помочі, у нас у дворі
Зробили пару трійку луків з молодих яворів,
А більше нам чого було треба?
Батьки не помічали як ми швидко на очах їх росли,
Перший раз пізно додому, вирок - кут, - "завтра школа, Орли"
Гра у комп'ютер до ранку, якшо зайдуть - типу спим,
Швидко ж ми прожили ітак занадто коротке ...
У дорослому житті все не так, що тоді,
Якщо бути коротким, то як в пубертат по пизді.
Сподіваюсь ти в порядку там, частіше звони,
Я в цих пошуках "свого" проходив усе небо.
Що стало з домом, коли пройшло двадцять літ?
Там може вже й не було нікого тисячі днів?
Може ті дві сім'ї, що сідали за круглий стіл?
І дві дитини із великою метою й серцем ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2025
Виявляється - біль давно вже мені не страх.
Свято чи ризик для жінки -
Стати стервом в чиїхось очах.
І ця сакура розцвіла - її терпкий аромат
Знов ставить мене на коліна,
Палко бажаючи пекла й зрад.
Я більше не здамся, не вип’ю до дна спокою.
Я з собою веду війну, а крила мої за спиною.
Почуття, мов Фудзіяма - от-от розірвуть на клапті.
Я наливаю тишу у келих, і п’ю себе без залишку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2025
Верблюд може не пити чотирнадцять діб.
Я - ні. Я залежний. Я злився на світ.
Він носить горби, я - свої борги,
Він п’є раз на раз, а я кожну мить.
Верблюд може йти і не знати біди,
Я з першого кроку шукаю води.
Він має терпіння - я маю нужду,
Він витрима все, а я пропаду.
Верблюд гордий собою і світом навкруг,
А я - між рекламою ліків й недуг.
Він знає, де правда - я знаю, де бар,
Він вільний від спраги, я - вільний від чар.
Верблюд має шлях і не шукає причин,
Я - вічний пасажир чужих поїздів.
Він дихає пилом і вірить собі,
Я дихаю димом і мрію вві сні.
Верблюд може не пити чотирнадцять діб.
А я не доходжу і до шостих хвилин.
Верблюд собі йде без жалю, без судів.
А я лиш рахую уламки човнів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2025
По яснах течуть зорі - я цілую взасос космос,
Вона така п'яна, що ніколи не стане серйозною.
Розітре помаду, а з вуст стікає бронза,
Як же я закохався у це палюче сонце?
Шляхетне багаття в грудях - це вогонь дракона,
Сьогодні я люблю її, а завтра впаду в кому.
Дні зміняться на тижні, сльози проллються законно,
Не стати б залежним від неї... Але як? Невідомо.
"Свобода - безумство" - яка філософська фраза,
Бути в кайданах її рук - це вже серйозна справа.
Візьми моє серце охайно, відкрий його одразу,
Воно на горішньому поверсі, сховане за вазою.
Забудьмо про аптечки - реанімуй мою шкіру,
Цілуй мене всюди-всюди, де тільки можливо!
Я знову оживу, хоч і тимчасово, кажу тобі щиро,
Колишнього "Я" вже не буде, без жодної на те причини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2025
Багато бачив я тих ваших прем’єр,
Де «добро» - це реквізит на четвер.
Де зло - герой, бо він чесно живе,
А сцена - клітка, тільки гримом там тхне.
Сюжети - з муляжу, діалоги - з ефіру,
І кожна репліка під точний замір.
А в залі - безмовні в кашеміровій паузі,
Їм смакує трагедія, якщо є шампанське.
Промінь ллється на зліплену декорацію,
Де кров уже - це основа сенсації.
Соліст вивчає, як плакати вчасно,
Щоб лайки не впали. І хтось сказав: "М'ясо!"
Режисер - не Бог, він просто митець,
Що продає сум, щойно тільки він є.
А критик в рецензії - сухо й офіційно:
«Все глибоко. З болем. Проте - дисциплінно.»
Я теж був фігурою у цьому антракті,
У костюмі з провини, без права на знаки.
Та кожен мій рух - був не по сценарію,
Мене замінили. На більш слухняного.
І поки народ аплодує у транші,
І грають під фонограму страждання,
Я пишу цю рецензію кров’ю у зошит -
Там, де залишилась тінь. Не ти, і не совість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025
Порожній супермаркет вночі,
холодне світло над молочним тремтить.
Я тримаю кошик, мовби це й є моє останнє рішення,
навіть на касі мене супроводжує ця крижана тиша.
Я знову обираю не продукти, а прокляті спогади:
твій сміх, що губиться в lo-fi бітах із сумом,
і з того часу все стало фоновим шумом.
Тепер усе подорожчало, навіть це довбане мовчання.
Я знову пив воду з-під крана,
ніби це змиє твоє ім’я з язика.
Але воно чіпляється до піднебіння,
як цукор, що тріскає на зубах.
Усі твої «назавжди» стерлися -
Як затерта пальцем дата на старому квитку на концерт.
Залишились тільки обривки -
як чек, що не видає, за що саме було заплачено, так ніби як хотів, бляха, платити?
Вулиці знову не сплять -
але я бачу тебе в кожній витертій вітрині.
Вивіска "АКЦІЯ" блимає, нахабно так,
як твій останній, *** непрочитаний меседж.
Я вже не намагаюсь його відкрити -
мене лякає, що там не буде нічого, крім порожнечі.
Хотів подзвонити.
Та номер уже звучить як пароль від старого вай-фаю, той, що забутий.
Я намагався згадати ритм твого голосу,
але залишилось тільки відлуння.
І навіть не пам’ятаю, чи ти казала мені: прощавай.
Може, просто вийшла на перекур -
і не повернулась.
Пам’ятаєш ті туфлі, ті, чорні, які стирали тобі шкіру до крові,
але ти носила їх, бо "вони пасують до випускного"?
Мені тепер боляче навіть у зручних кросівках, навіть у моїх улюблених, розтоптаних.
Це називається фантомний біль,
і він чомусь дійшов до сітківки, до самого мозку.
Місто зараз гуде, як трансформатор на нічній зупинці.
І кожен ліхтар мовчить за нас, мов свідок німих зізнань.
Я ніби все ще йду поруч із тобою -
у версії життя, де ми не посварились, де все ще є "ми".
Де ми не розповіли друзям, що "то вже пройшло", кожен за різним столом.
Де ти все ще кладеш голову мені на плече,
я ж роблю вигляд, що не помічаю,
як вологіє рукав, від твоїх сліз, чи, може, моїх.
Назви хоч щось, благаю.
Хоч місце, де ми ще не зникли, не розчинились в цьому місті.
Хоч одну нашу пісню -
де нас досі не змінено на «екси».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025
Коли ракета врізається в ліжко -
Це просто повітря змінило свій тиск.
Просто десь мама затисла обличчя
В подушку, що більше не пахне нічим.
«Все добре», - казали - і мертвих не видно,
У відео звук заглушився, ставши німим.
Тут тиша - це драма, у котрої титри,
Де кожен рядок - це вже хрест по живим.
Маріуполь не кричить, тільки шепче металом,
У вікнах якого замість світанків - печаль.
І чайки не плачуть, вони стали сталлю,
А сіль із Азову - не просто кришталь.
Харків зібрався, як листя на ґрати,
Будинки, мов рани, застиглі в пітьмі.
Ти чуєш? Це серце в бетоні калатає,
І кожен підвал тут, мов клятви в тюрмі.
Суми лежать, як ягня, під сокирою тихо,
Вербна неділя? Для них - як вівтар.
Навіть гілки верби не дали їм спочинку,
І лиш звір, не людина, приніс цей кошмар.
Ніхто не постраждав, лиш дитина без ніжки,
Вивчає алфавіт по диму і склу.
П - це «прильот», С - сирена, між іншим
М - це мама, яку вже не застане живу.
Краматорськ - не вокзал, а зупинка у вічність,
Валізи лежать, там розквітли хрести.
В них фото, де світ ще здавався нам звичним,
І час, що розпався на спокій та стогін весни.
Буча - не місто, а застигле мовчання,
Де стіни навчилися бачити тінь.
На деревах не листя, а зойки прощання,
І небо, що більше не пофарбується в синь.
Херсону герба видаляли по живому, по шкірі,
Та він не згасав попри страх і пісок.
Свобода ішла із роздертою мірою,
А сльози текли під удар молотком.
Запоріжжя, як жила, що рветься у тілі,
Напруга така, що згасає вогонь.
Дніпро реве сірим - без Бога, без сили,
І кожен гудок гріє, як дотик рідних долонь.
Одеса тримає свій берег зубами,
У центрі котрої - мінне поле й прибій.
Тут море не співає, а хрипить між уламками,
І навіть чайка не сміє злетіти повз бій.
Коли дитина питає: «А хто ж нас убив?» -
А відповідь тоне у фразі «кордони».
Цей світ не для тих, хто живе без "навіщо",
Світу байдуже, лиш би назву придумати кльову.
Ми тримались: на жилах, на нервах, на вірі,
На тих, хто ще дихає просто - тому.
На очах, що не плачуть, бо сліз не лишилось,
На серці, що пульсує крізь дим і зиму.
Київ не впав, він заплакав собою,
Його купола - це рубці на душі.
Не з кулею в грудях, а з голою волею
Він дихає з нами в чужій тишині ...
Це не пісня - це голос біля горла снаряда,
Не вірш - це надгробок буквам й словам.
Тут рима - це міна, що схована у полях і фасадах,
А строфа - то земля, що ще трохи жива.
Донецьк задихається в триколор ганчірки,
Де слогани іржаві, і зброя била без цілі.
«Чий Крим?» - не питання, а згусток прокляття,
Що сиплеться в шепіт над трупами в пилі.
Луганськ - це квартали, врослі в чеканні,
Де голос - під ключ, а думки - на замок.
Навколо тече тільки хибне мовчання,
І правда - це тінь, що сховалась в куток.
Ніхто не постраждав, просто ціла країна
Переписує себе знов у крові.
Так було споконвіку, хто пам'ятає руїни,
Навіть з попелу, знає, зростають живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
Вона не кричить, і не б’є, не рве,
Вона просто є. І більше не треба.
Ти їй не друг, не коханий, не брат -
Ти, як сигарета в її руках.
Вона не ти, але живе в мені,
Пече в очах і росте на стіні.
І я їй вірю, як вірять снам,
Де падаєш в прірву - і хочеш назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
З вікна тече медовий світлий спомин -
І тінь від липи шепче, хоч нема.
Твій погляд зупинив весь рух довкола,
Годинник серця тріснув на "дарма".
Весна греміла, як пророче слово,
Та блискавка сміялась, наче ти.
Все зійшлося у коротке: «було» -
Коли ще дихалось тобою, без мети.
Де ми сміялись - там тепер мовчання,
Що гоїть, і пече, і не відпуска.
Той сміх не зник - він став моїм зітханням,
Як дотик твій, що лишився на вустах.
І кожна тиша - не камінь, не провина,
А грім, що обернувся в цвіт небес.
І ти прийшла - така жива, єдина -
Цю мить безцінну більш не доженеш ...
Твій голос гасне? Ні. Він став моєю кров'ю,
Розтікається по венах, пульсує в скронях.
Як кава, що ніколи не застигне – то любов'ю
Він пахне, розчиняючись у снах моїх бездонних.
Ти говорила про вічне, плин, та втому,
Про шрами, що несуть минулі болі …
Але весна ж ішла по нас, як по живому,
І в цьому кроці – щастя, що не знає долі.
Ти ще не йдеш. Бо ти – це я. Це ми.
Розлука – це химера, бо ми вже одне ціле.
Між нами – всесвіт, випитий до дна,
В нім розквітло почуття, глибоке й зріле.
Ми не знали, як прощатися? Брехня.
Ми просто вчились жити з тим, що маєм.
На босу пам'ять, поміж крові і вогня,
З весни, що більше не повернеться із нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025
На драконовій мові про кохання напишу я мимоволі,
Коли за грудьми б'ються три серця, і плачуть вони однаково.
Коли справжні перли цінніші за просто болі!
Навесні переслідую любов, понівечену, та все ж привабливу ...
Її шкіра біла, наче молоко, та з виду так оманлива.
Очі ідейно чисто сині, подібні до океану,
Вона вільна від усіх пут, як місяць кроваво-багряна!
Склом відбиває особисте, і взагалі хоч якось радує.
І я теж вільний - пізнавши щастя до запаморочення.
Сьогодні не впаду в безпам’ятство, а потону в її ароматі.
Вона засинає, не думаючи, настільки ж вона чарівна -
Мов сакура квітуча, з японської казки вирвана.
Навесні ти лише краща, як дощ впала на голову,
І мені тепер не забути пронизливого милого голосу ...
Ну де ж той мій дракон, якому досі було все одно?!
Кохання ж топить серця, а мені без відповіді холодно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025
Мозок парує в окулярах віртуальної драми,
Мами бавлять дітей зі штучними няньками.
Дрони возять їжу - ми вже більше не ходим,
І навіть вдома ми, наче в офісі, родом.
Штучний голос волає про любов і "довіру",
Лайкаємо смерті у постах, а самі в неї не вірим.
Я їм синтетичні снеки з доповненою емоцією,
Бо справжнє вже не так смачне, і вийшло із моди.
На вулиці - фільтри, кожен третій оброблений,
Сліди на асфальті давно зафотошоплені.
Хтось цілує не губи, а лайки з контентом,
Тіло для них стало заробітнім сегментом.
Гриземо думки між кредитами й стресом,
Живемо в підписках, а не за інтересом.
Замість друга - чат-бот, замість сварки є бани,
А моє щастя - чути хоч краплю правди.
Вночі вони дрочать на свої аватари,
Кричать в порожнечу з балконів і тагів.
На стінах графіті - "любов це підписка",
Я їм штучне життя, і вдаю що не кисне.
Вночі вони блюють на брендові кеди,
Шукають сенс життя в історіях з Reddit.
Молитви замінили на плейлисти з Apple,
А вікна прикрашає реклама про happy.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2025
Якщо ти - голос, я стану мовчанням,
Якщо ти - стіна, то я не спинюсь.
Якщо ти - зрада, я прийму прощання.
А якщо ти - прірва, я в неї зірвусь.
Якщо ти біль - то найкращий з можливих,
Якщо ти гріх - то він вартий всіх слів і думок.
Якщо ти міф - то для мене він щирий.
А якщо ти гнів, то я прийму й його.
Якщо ти осінь - то вино найміцніше,
Якщо ти зло - то найсолодше воно.
Якщо ти - сльози, то ті, що щасливі.
І кожен твій дотик дарує ковток.
Якщо ти ніч - то зірки будуть світити,
Якщо ти - лід, я торкнуся щоки.
Якщо ти - тиша, я вивчу молитви,
Якщо ти - шрами, не зведу руки.
Якщо ти - хаос, я стану спокоєм,
Якщо ти зникнеш - я шукатиму слід.
І житиму там, де залишилась з болем,
У тиші, яку не торкнеться вже світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2025
Відмирай кожен раз, коли ллються дощі,
Відмирай кожен раз, якщо фрази стали м'які ніби меблі.
Відмирай кожен раз, поки я не в собі,
І не в ресурсі думати за свої потреби.
Відмирай кожен раз, якщо з усмішкою тебе зустрічаю,
Відмирай при розмові за чаєм, і також звичайно,
Якщо сили покидають тіло, і бере втома владу,
Відмирай, ніби ми з тобою продовжуєм вдало.
Нехай не душать сльози, а сушить від вина,
Відмирай, ніби зранку кожен раз головна біль.
Відмирай наче світ, котрий їсть самота,
І який би ми взагалі ще не прийняли бій.
Відмирай кожен раз, коли ллються дощі ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
Ми дефект, помилково переплетені у цій реальності,
У всіх інших, надіюсь, все ж міг розслабитись.
Мій романтик давно пішов на дно бокала,
Я би виміняв Спокій ціною наших обставин.
Виставив за двері демона, що зветься серце,
Вирізав із себе чуйність, і не дьорнув нервом.
Вологі мрії, як надія двох пальців у проміжності,
Це природньо - від слабкості бажати ніжності.
Річка болю за мої дії, що ведуть прямо у кому,
Проблема у звиканні губ на післясмак оскоми.
Проблема, після мене її трахатиме другий з туси -
Жодної дискредитації й обмежень чужих ресурсів.
Ця біль субтильна та проста, викликана не препаратами,
Тебе мені замінить штучно створена душа з ідеального.
Головне не переборщити з концентратами,
На рівні фізичному, метафоричному й атомному
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Мені складно, і так сумно цілувати твої губи,
Бо вони на смак крихкі, неначе кришталева пудра.
Не придумати і більш складних, харизматичних поем -
Краса у простоті, що загартована вогнем.
Ти блідоока, ти сизокрила, ти наче Фенікс, грієш мою спину.
Ти одинока, і нещаслива, я змінюсь назавжди і без зупину
Цілуватиму руки, деталі в дрібницях, і хай що там далі
З тобою залишусь.
Хоч знаєш, я вірив у абсолютно безглузде,
Що завтра, бодай бог, узагалі не наступить
Чи що цілком можливо, скоро зустріну ту саму музу,
І насилу перестану слухати російську музику.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
На путах свідомості розбігаємось посекундо,
Я не пам'ятаю як втратив себе безглуздо.
І я скажу: " привіт, Аморе, небо знову розквітло!
Як я хочу бути тим, що залишається після цвіту ..."
Життя розставило за нас пріоритети,
Я занадто виріс, щоб осінню згадати літо.
Ти моє Аморе, головний інгредієнт тут,
Наївся, доволі ситий став цими поемами.
Жалію за минулим, та й коли ще там щось тьохкало,
Безжалісний від бажання подібної ж гармонії.
Відсутність емоцій, ніц. Можливо то є добре,
Аморе, я хочу відчувати від мізинців ніг до скронь!
Вийшло не романтично: черговий доказ, чи як пояснення,
Знову інкогніто, хоч твоя особистість давно всім ясна.
Скрижаль дописана, і якщо твоя вже ласка
Я знімаю з себе маски за черговою цигаркою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Нарешті нікого не вб'ю поховавши в чорнозем, віднині про високе: лірика із зітханням,
Нездійсненне бажання кохати себе, аби і вона мене так покохала.
Зорі доречі також кровоточать, коли за ними довго спостерігати,
Отож бо і я, я більше не можу зі сторони мовчки чекати.
Упущу мати, miskuzi мадам, якщо звучали образи та стали минулістю,
Я би не бажав ворожнечі між нами, а зазделегідь ясність в майбутньому.
Я досі пам'ятаю лагідні руки, блідорожевий відтінок лиця,
Як і неспокій, принесені муки, що залишив у наступних серцях.
Яку посмішку несуть наші душі, коли зустрічаються випадково оголеним нервом?
Певно, Ви відчували нестримний страх, а я напроти у цьому потребу.
Проте мій неспокій втамував біль, і стало мені безпотрібно,
Тримати надалі в собі шумний гнів, що конав мене довго та хибно.
І скільки б я не літав, чи подавав кожне своє серце до столу,
Я його жадібно завжди з'їдав, бо не насичувався цією любов'ю.
" Ти так близько але далека, як грозова хмара у синім небі,
Я промокав до самої нитки, аби бути ближчим до тебе. Правда "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
Я пам'ятаю як в свій час я вигадав наперед,
Розписати кроки, рішення на кожен наступний рік.
Коли стало п'ятнадцять прийняв дилему старанно вчитися,
Але думав про дівчат в спідничках, їх формах в потертих джинсах.
Коли мені стало шістнадцять, зустрів схожу на кохання,
Червоноволосу діву від якої кров, кипіла, кипіла та клекотала.
Але щось не вийшло, та не було часу засмучуватися,
Друг виграв суперечку, товариші, хто куди розбіглись.
І ось, мої сімнадцять – я розбитий п*здюкан,
Б'ю на руках татуювання, не вигадував більше планів.
Час розшарувався, по примсі весни дихалось легше,
Адже я знайшов нових друзів, з якими все починалось:
Душевні розмови навколо багаття, воно тіло зігріє,
А завтра у нічному клубі ми п'ємо шоти, і тліємо.
Так скрізь, тут чи там, ми разом і не в біду,
Навчаюся, до речі, в уніку, точно як у шкільну пору.
Коли мені було вісімнадцять, на вулицях літо, спека,
Над вечірнім світлим місяцем, як пляма розквітло небо.
Я відчув таке, чого випробувати, здавалося б, не снилося,
П'яна дівчина, асоціація з ліліями, їй ніби як судилось
Одним поглядом, немов олійними фарбами на полотнах,
Приборкати мою Селену, і надати вогню очам.
Її посмішка, вії, вилиці, опухлі губи,
Про характер ще не знав, але дихати вже нічим було,
Поплив, мене зачепило, такий дурень... і був дебілом,
Але все це моє життя, я навряд чи би щось вигадав.
Алкоголь, хедшоти від транків, заміни, прогулянки в парку,
Я стер спогади минулого, забув на рівні атомів.
О дев'ятнадцятій стало абсурдно, дні пролітали в секундах.
Що означає "кохати"? Облизувати чужії губи.
Безглуздо? Так, безглуздо, живу по непарним будням,
Депресія на кожен день, бажаю лиш про відлюддя.
Коли мені стане двадцять я помру уві сні без сліз,
За мною будуть нудьгувати друзі, і мій британець кіт.
Після нового року, друге січня, о п'ятій ранку,
Я отримаю свободу, що з роками не знайшлася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2022
Знову багатотонні гудки на дроті,
Ти ж не винна у потрібному голоді.
Наш роман складено за законом Мерфі,
Почуття були вирощені на основі тактильної ферми.
Клімат несподівано опинився у нашій смузі мерзлий!
Все це пишу покроково у згорілій книжці "Хроніці"
Забиваю цвях у кришку труни,
Що взяти з такої пихатої особи?
Тому оголошую: мій паноптикум завершений!
Головний експонат - серце, хоча воно заземлене.
Дзвоню знову: твій голос чую на дроті,
І думка: я б убив тебе, хоч був би самотнім.
- Як справи?
- Я Тебе чекав.
- Ти ж знаєш: я для тебе померла.
- Але це все той же термінал?
- Так, ти людина без душі і тіла залишився врятований.
- Відчуваю, що без тебе так само озлоблений.
Твій голос розпався на перешкоди,
Твій образ розсипався на пікселі.
Знаходжу себе в нестримному голоді,
Знову думки про тебе структурність знищили.
Я зателефонував би знову і сказав: хочу фіалки по середах,
Ти б приносила їх до моєї могили без імені.
Правда, мабуть, і тут не бажаючи того зраджу.
Краще чекатиму твою душу біля нашої пристані.
Все змінює забарвлення - все ті ж картини Гойя,
Розклад інший, бачити ефект метелика у першій фазі.
Тільки, як і інших реальностях атакує параноя.
Несподіване явище - в кишені твої трусики, а ти сама в багажнику.
Бажав би стати у п'єсі любов'ю,
Але маю дотримуватись свого досвіду.
Пора б стати зіркою світла позбавленої,
Осічка ... все вже давно мною допито.
Я мертвий, світ зламаний, дофамінова ломка,
Знову за телефон, а там відповідає минуле.
Камера, світло, двигун, інверсивна зйомка…
Знову затираю за своє особисте ...похабно-бездумне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2022
[b]Р[/b]озбите люстерце, як сльози на стелі,
[b]Я[/b]к сльози на стелі опустіла оселя.
[b]Т[/b]вої улюблені квіти, і то вже померзлі,
[b]У[/b]тома від кисню в утробі не щезла.
[b]Н[/b]аспівуй мотив для розбитої плитки,
[b]О[/b]зирнись, наш будинок став полем для битви.
[b]К[/b]олись ми не мріяли навіть любити,
[b]В[/b]останнє - весною, закінчивши кліткою.
[b]Т[/b]ому я шукав втіхи в непотрібних ...
[b]О[/b]днак швидко здався, і повернувся в наш дім.
[b]Б[/b]іль, наче бруд, дешевий секс із повією,
[b]І[/b]діотизм - мною зайнятий скін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
І навіть, якщо хотів написати щось струнке,
Про твою тонку натуру, та тепер як проституцію з молоком.
Ти чинила мені протести, і поводирем в цьому інцесті,
Мій мозок потерпає від ударів молотком.
Я забувши про свіжий подих, чим являється коханий дотик,
Між тобою гаснув у болоті сподівань.
Нецензурно сказав би: "досить, ну не люблю я твоє волосся!
Достатньо мені перечити, викрикуючи брань."
Вже зламалась ікебана, зі столу кинута в стелю.
І душу не лікують спокуси твої сліпі.
І та давня традиція, що вмерла занадто рано,
Залишилась все ж таки обраницею в минулому році зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
Гірким нікотином я давлюся ночами,
Я щасливим вчергове не рахував дні.
Поки рідні долоні, долоні кохані,
Завжди обіймали мої ...
Минули спокійно зима, весна, літо,
А очі, як вперше дивувались весні.
І нібито все обернулося цвітом,
А ти, як вино, завжди ...
Я шаленію, бо постійно тверезий,
Я перестав пити, бо немає потреби.
Я залишився тут, бо чекаю на тебе,
Спитаєш: "Як довго?" Завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Худі стрункі ноги переплітались в одне,
Я ніжно руками доторкався ребер.
І все би нічого, якби не телефон,
Перервав нам розмову закінчи́вши мій сон.
І я прокидаюсь у ліжку один,
Я п'ю фенібут, щоб не пропасти в годинах.
Минулого року сонце світило ясніше,
В минулому році був трохи живішим.
Я розбираю на ноти твій лагідний сміх,
Він лунає і досі у затінку моїх мрій.
І все би нічого, якби не клятий дзвінок,
Спустив свій курок, перервав наш тано́к ...
Мене так не лякала навіть холодна вина,
Черговий бокал, та голодна війна.
Я сьогодні засипаю, як ти, навічно один:
"Задубілою ковдрою до більш теплих судин"
Худі стрункі ноги переплітались в одне,
Твоїми цілунками підступно щипле хребет.
І якби не мій сон, то б скоріш наяву,
Весняним теплим дощем зустрів тебе я вживу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Не похожим на дебила, и сразу после эфира
Твоя инста затормозила, девочка Полина.
На душе скребутся кошки, в голове осталось имя,
Чьё она слепо сгубила, вместо меня дебила.
А я шагаю осторожно, знаю о оплошности,
Целую в губы если можно, максимально в прошлое.
Дни проходят незаметно, грустно, и тревожно,
Ну как меня ты не заметила, глупая девчонка?
Но сразу после променада губная помада,
С кисло-сладким духом мяты мою шею заполняла.
Закиряли и уснули, засыпали в разных спальнях,
Я не вспомню через сутки, что она вдруг заскучала ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939827
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2022
Где-то наконец сумели быть вместе,
Где-то б слушали монотонные песни.
Где-то там уже больше не бесит
То, что чувства подобны болезни.
Где-то рай, а мы бродим меж адом,
Где-то солнце обратилось всем градом!
Где-то люди увлеклись маскарадом,
Без утрат задрожат пред закатом.
Где-то боль одинакова злости -
В чьей-то жизни мы, увы только гости.
Где-то падают окончательно звёзды,
А за ними кометы-бесхвосты.
Где-то я улыбаюсь навстречу,
Где-то мысли меня снова калечат.
Где-то ты затерялась навечно -
Это длится уж целую вечность!
Где-то воздуха не хватит для жизни,
Чьей-то воздух - человеческий призрак.
Где-то будешь выполнять все капризы,
Пусть она тебе только лишь свистнет.
Где-то наконец ты станешь счастливым,
Где-то там луна скрывает приливы.
В конце пути не будет паршиво,
Хоть суждение останется лживым:
Где-то наконец сумели быть вместе,
Где-то б слушали монотонные песни.
Где-то там уже больше не бесит
То, что чувства подобны болезни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939826
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2022
Мне снилось, что я на грани,
Не люблю её слова, и губы что все в помаде,
Отпустило вроде так рано, и стыдно что не скучаю,
Не выйдет ничего, я это всё понимаю.
И иду вперёд большими шагами,
Дай бог найти дорогу освещённую небесами.
Раздражительные взгляды за мною наблюдают,
Но к счастью это был сон, я пьяным задыхаюсь ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939564
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.02.2022
Комната пропитана запахом бурбона,
Ты, будто вчера, залпом выпиваешь мое сердце.
К чему излишняя была меланхолия?
Если падшие ангелы над нами усердствуют.
И взорвался чёртов Фудзияма,
Я был на самой вершине человеческих тонкостей!
Преисполнившись чувством, которое называют любовью,
Лишился нервных окончаний, и каких-либо почестей.
Но ты молчишь, и влюбляешь глазами,
Мою грешную душу, жаждующую покоя!
Тебе не важно, хочу ли дотронуться ( к тебе ),
Или услышать клик пистолета без боя. ( быть на финале ещё не начиная )
Пока боль не расцвела, я должен тебе сказать:
"Не притворяйся, что вся моя.
Я вижу любовь насквозь,
А сейчас же твоя - разбитый хрусталь."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939563
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.02.2022
Женщины любят словами,
И сколько бы я не блуждая во тьме.
Я всегда скажу, что на грани,
Теряю смысл, и нахожу вновь в тебе.
Не тепло, и не холодно, тошно от опыта,
Сегодня проснувшись где-то в обед,
Я осознаю, что прошлое - глупо,
И как же мне круто просыпаться теперь.
Ты - что-то новое, впредь иллюзорная,
Я не понимаю, реальна ли ты?
Среди бетона я харкаю кровью,
Но прорастают почему-то цветы.
Когда будет больно, я останусь спокоен,
Доброй ночи пожелав перед сном.
Ведь ты что-то новое, впредь иллюзорное,
Скорее реальность, чем просто мой сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937937
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2022
С достойным сердцем из стекла и керамики,
Под грустную грузит весёлые танцы.
В поиске трушности, я не менее душный,
За руку веду, и заливаю на уши
О высоком, о соблазне, о совершенно прекрасном,
Тайны из-за вина приобретают развязку.
Её послушные глазки взглядом увязнут,
Ровно на восемь жизней в любви и похабстве.
Веду её на жертвы, пусть и не экзотика,
Но дважды не из тех, что с полиэтиленовой п*здёнкой:
С губами, что обшарпаны не одним чужим мужем.
А вот она совсем простая, свобода её оружие.
***
И даже мысленно я не посмел быть с другой,
Целовал её руки, и верил в любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937934
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2022
Стакан полон, а я опустел и дна не видно,
Кажись, когда сходил с ума, то за цветами для любимой.
А в итоге подвыпившим разбил кулак окном,
Не смог ни в одной из них найти родной дом.
А в тебе находил, мне в нём было тепло,
Успешно исписал мятые тетради провальным кино.
С ума по новой через каждое твоё: "о боже"
От дрожи в ногах до бледного вида кожи.
Как же я тебя не выносил в такие моменты,
С улыбкой осознавая, что иначе быть не может.
Не спать до утра кажись просто знакомо, но более,
Я скучаю даже, когда ноют твои. мои. боли
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937210
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2022
Моя депрессия съела наживку из радуги,
Разложилась акварельными красками.
Остатком помады с губ твоих подруг,
А большего мне и не нужно.
То, что прячется за васильковыми глазками:
Моя депрессия с наживкой из радуги,
Радостью, в гордости разольётся вокруг,
Желая тобой быть замеченной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937209
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2022
Ти не будеш більше одинока.
І хоч крила твої назавжди зламані,
Я цілую всі твої пороки,
Я ціную все, що було дано мені.
Ти дивна, і це так радує,
Та вражає своєю природою.
Особливо, коли на грані,
Особлива неземною вродою.
І я танцюю у честь емоцій,
Котрі відчути вдалось таки знову.
Це твоя заслуга, сонце!
А напитись я хочу тобою.
Бути п'яним, сліпим, шаленіти,
Ти мій спокій, і все так раптово ...
Але не зміг я ніяк зрозуміти,
Хто ламає твоїм крилам основу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
"Ну-ка сфоткай!"
Ты сказала: "Ну-ка сфоткай"
До сих пор вижу на фотках,
Комплексы больной сиротки.
"Ну-ка сфоткай!"
Ты сказала: "Ну-ка сфоткай"
Дабы в памяти оставить,
Плечи, руки, нашу похоть.
В руках камера капризов,
Я смотрю на тебя снизу.
Как не робко, и неловко,
Ты сняла с себя футболку ...
Я не припомню,
Как целовал эту девчонку.
Проживаю дни недели,
Но думаю о высоком,
Когда ты стала низкой,
Ниже ростом, но так близко.
Чувства смешаны с игристым,
Случился любовный приступ.
"Ну-ка сфоткай!
Попросил тебя: "Ну сфоткай.
Твоя улыбка, как у ребёнка
Видишь разницу, красотка?
Ну-ка сфоткай
Попрошу в последний сфоткай.
Нас счастливыми без сотки,
На портативный старый фотик."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936710
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.01.2022
И снова потребует внимания, щелкунья,
Зачем любовь, когда можно на огонёк, да?
Жаждет то ли нежности, и не думает,
Что все уже спёклись до упёртости в потолок.
Она выбрала свободу как-то обманчиво,
То ли оковы себе выковала и надела.
Но при всем при этом божий одуванчик!
Все эти разговоры высосаны из пепла ...
Тупая дура сама не знает чего хочет,
То ли "приколов", "подколов" где-то в подворотне.
О чем-то там пишет её корявый почерк,
Да зачем тебе к высокому, если ты ребёнок?
Я не думая прыгнул в эту лихую воду,
Понадеялись мы оба - выбыл из расчётов.
Но знаешь, я не пью безкапризно много,
Мне достаточно и рюмки, чтоб не стать куколдом.
И это не диз, скорее внеплановая сцена,
А вот постельные сцены, увы не мелодрамны.
Животные инстинкты стали, как потребность?
Ну что ж, тогда и это мне не столь понятно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936614
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2022
А хотелось растворится средь тонов,
Моя тень заполнит чистый льняной холст.
Но с глаз, как прежде больно и темно,
Сотрутся дни весеннии.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936611
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2022
Оказывается боль - давно для меня не страх.
Праздник или риск для женщины,
Очутиться стервой в чьих-то глазах.
Эта сакура расцвела, и её пряный аромат,
Ставит вновь меня на колени -
Горит желанием отправить в ад.
Я больше не поддаюсь, я больше едва расслаблюсь.
Я сам с собой борюсь, а крылья мои: сзади.
Чувства, словно Фудзияма, что вот-вот взорвется.
Я мешаю водку с грустью, но получается искусство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936485
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2022
Луна осветит путь к тебе,
Красивая, как белый день.
Если стрела попала в цель -
На улице уже апрель.
Я счастлив, что не забухал,
Что снова хочет жить роса.
Что плачут не твои глаза,
Ведь от зимы я так устал.
На улице прекрасный день,
И в мыслях нету места тьме,
Туман внизу, а на холме,
Луна укажет путь к тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936354
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2022
Ти символ мого серця, як шрами на худому тілі.
Я в пошуках прекрасного пишу лише про тебе.
Гармонія це сила, і з тобою стану всесильний.
Але, щоб ти не стала заручником квартири.
Ікебана на столі, та довгі розмови за чаєм,
Лікують мою душу, ведуть мене на спокуси.
Ти, як давня традиція, вміщуєш щось сакральне,
І в образі красуні приховуєш природну блідість.
Дівчина-загадка, чи є в тобі щось духовне?
З тобою можна цілитись, вистрілити, і пропасти.
Нехай той запах пороху навічно клубом остигне,
Нагадуватиме, чому саме ти стала обраницею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Где мечты сбываются, там не было нас,
Там люди в капюшонах, они не счастли́вы.
Внутри меня огонь, и он точно погас,
И что ж вконец придаст то мне силы?
Я на грани взрыва целую её ноги,
Я на грани вымысла вспомню её пороки.
Все пути ведут к ней, подводя итоги:
Я мертвецки пьян, безликий, и безногий.
Её синие глаза, как астма, я задыхаюсь,
Ищу её отражение в зеркале своей спальни.
Она найдет во мне выход, пока я пытаюсь,
Чтоб эти чувства стали феноменальны.
Она сегодня сонная, моя ласковая весна,
Не открывает глазки, спит как убита.
И как бы я её уже не называл,
Нам не укрыться от града метеоритов ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936323
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2022
Я знаю ти хочеш щасливою бути,
Я поруч з тобою, ти зможеш відчути!
Ти різна у всьому, і це так прекрасно,
Ти точно є тою з якою не лячно
Податись подалі від рідного дому,
Замерзти влітку, немов би весною.
Безглузді думки о дванадцятій знову,
Якщо кохати тебе, то як завжди до болю!
Принцеса, коханка, змальована з книжок,
Твій образ осадком зійшов над Парижем.
Ти смуток,
Ти горе,
Ти різна у всьому ...
Не кохати тебе - ось що є по-дурному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2022
Стереть её глупо, но до последнего вздоха,
Как самый нелюбимый предмет подражания
Она самая яркая, не могу сказать плохо,
Что о ней мне не приятны опыт и знания.
И я не герой, чтоб любить осторожно,
Я скорее огонь в алкогольном беспамятстве.
Если она холодна, это значит - можно,
Променять все мечты, дабы отдаться изяществу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936195
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.01.2022
Боляче усвідомити, що для мене є ціллю,
Любити недосяжність не ставлячи рамок.
Ніби на підлогу розсипатися сіллю,
Я, як слова, що ведуть нас до сварки.
І розглянувши обрис порожній, неосяжний,
Я в пів сили прошепочу щось схоже на правду:
"П'ю практично до останнього, на жаль, не каву.
Мені так обридли твої ідеали ..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2022
Скомкано, истоптано былое пройденное,
Отголоски прошлого, как и было позади.
Зачем же тебе кнут? Я не животное.
Хотя голову в песок, не желая дальше идти
К яркому будущему, ещё ярчему прошлому,
Как горячо обжигает вода, когда ты не пришла …
К настоящему, и немножко изношенному,
Я навсегда, и даже чуть больше запомню тебя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936133
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.01.2022
В п'яних танцях ледве стою на ногах,
Ставлення до тебе змінюю щосекунди.
Нікому не розповім, що райдуги давно нема,
І сам я просто п'яниця, і п'ю без насолоди.
Мости горять, тай коханка мені не сниться,
Любов згоріла з кожною пелюсткою троянди ...
Танцюю, в голові переглядаю таємниці,
Відлучився, зник, почувши запахи лаванди.
Зображення пливе перед очима, але я бачу тебе,
І своє ставлення змінюю щосекунди.
Ти водночас щось таке тепле, чи то терпке -
Мені б так хотілося у спокої втонути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
Снимай с тела украшения, оголив себя живьём,
Я хочу видеть слёзы олицетворяющих солнце.
Пусть каждая драгоценность порождает божество,
И ты станешь собой, а не играть снова в наложницу.
Перманентный макияж наравне с хрупкого пластика,
Не такая уж ты скромная, придуманная кукла.
Целовала в любовь, затем залила стаканчиком
Страсть дешёвым алкоголем, пока вовсе не заглючило.
А ведь любовь - когда пьеса вон только начинается,
Как начало ненависти с опрометчивого поступка.
Как первая встреча - уже начало расставания,
Как та грань, что "между" поразительно коротка.
И станут положительными вещи, и обстоятельства,
Когда буду опьянён от чувств - бросай стакан в корзину.
Начало начал дарует опыт, мнимое знание,
Тяжёлый груз, что не оценён ни одной жизнью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936017
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2022
Перережу к завтрашнему любовью себе горло,
И так и не пойму, почему ты такое солнце?!
Безудержно улыбаешься, в глаза мои смеёшься,
Это не нормально, хоть стало давно как норма.
Задыхаясь вспомню мои руки на худых ногах,
Сегодня я убью к тебе всю свою любовь,
Она хрустально чистая, как маленькая боль.
Только не для нас, но точно где-то в мечтах.
Я устал вконец бороться не видя результат,
Психопат, манипулятор... с тобой это не пройдёт.
Я знаю, что моё солнце вот-вот уже взойдёт!
Когда соловьи начнут петь песни, и громко зазвучат ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936015
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2022
Ультрамарином намальовані обриси з книг,
Там спокуси, недоліки, кривди та правди.
Там, віриш, світ біля твоїх худих ніг,
І все наяву, і все таке справжнє.
Там мріяти смію лише я про те,
За вікнами осінь грозою зірвалась
А я будучи п'яним вчиняю протест:
Обійняти тебе як ковдра, якою вкривалась.
Не думати про болюче, терпке,
Як біле вино, що б'є сильно в голову.
І хоч не вмію писати, як раніше тепер,
Ти всеодно краще майбутнього, і навіть минулого.
Але не зрозумієш ніц, перегорнеш сторінку,
Ультрамарином намальованих обрисів тих
Від яких вже давно мені немає спочинку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
Коли ти засинала замовкав весь світ,
Тільки, щось кололо у ребрах.
Дерева розквітли, їх блідо-рожевий цвіт
Під твоїм вікном тягнувся до неба.
Але ти не єдина, котру цілували коти,
Поцілунками гріли замерзлі уста.
У ногах муркотіли, і чекали пори,
Коли б нарешті лягала не одна.
Плюшеве ведмежа поклавши під бік,
Ніби насправді обіймала когось.
Він саме той, що оберігав як слід,
Та наяву бачив твій міцний сон.
Сяє місяць, також не може заснути,
Так і кличе, аби пригорнути до себе ...
Порізані надіями зорі схожі на мої руки,
Сліпо погаснуть з такої ж потреби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022