| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Вирішується доля людини –
Питання життя та смерті.
Чи немає у вас хвилини
Зглянутись в круговерті?..
Вирішується доля мільйонів –
Не ваша справа втручатись.
Немає таких законів,
Щоб до законів чіплятись.
Переконати важко словами –
Непереконливі слова інших.
У кожного своя правда –
Розмова коротка, фініш.
Кролячі нори глибокі,
Без якогось плану рили…
В норі зустрінемось з іншим кроликом,
Обговоримо, як нас надурили.
Диктатурам до демократії
Притаманна антипатія.
Я й ти не антисвіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2025
Втопив голову в колодязі люті,
Кулаки в стінку забив.
Чи можна колись забути
Рот, що скрипів кашею із зубів?
Треба щось робити...
Плач чує невтішна мати,
З безодні у гарячковому сні.
Очі дітей хоче згадати.
Долі розчавлені.
Щось зроби!
Батько з колін не може встати,
Могилку безсило гладить.
Запізно вже вбивцю благати,
Потиснути руку, що кров’ю смердить?
Цього не робіть!
Війна продовжує наш час ґвалтувати,
Тишу до бомбосховищ водить.
Не в змозі вона плід свій зачати!
Хто цю гірку красу народить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2025
Літературний конкурс «Найкраща історія подорожі» – 2022
Для тих, хто любить подорожувати й розповідати іншим історії про емоційний зв'язок між людьми та природою, про активне й творче життя мандрівника. Ми шукаємо смішні, пригодницькі, страшні історії про подорожі, історії, що надихають та поліпшують настрій. Участь безоплатна. Переможці отримають нагороди. #найкращаісторіяподорожі Деталі на www.voyagemakers.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939902
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2022
Пішов одного разу селянин опівночі «за вітром». Весна була ранньою. Ночі холодними. А вбиральня була надворі, біля сараю. Там, де корову тримали. Йде він сонний і чує, що мукає корова. У сараї двері прочинені, й такий стук по залізному відру, неначе доять її. Заходить він у хату, а його жінка спить собі. Розбудив він її й питає: «Ти чого вночі корову доїти ходила?». А вона як почала його лаяти за вигадки і за те, що спати заважає. А хто ж тоді в сараї? Чув він про витівки відьом, навіть знав кілька з них, які жили по сусідству. Узяв селянин сокиру та й пішов надвір. Відчинив двері в сарай і бачить, що в кутку в темряві хтось тихо сидить, згорбившись. І схоже це на купу брудного ганчір'я. А може на сіре з чорним пір'я? Мурашки побігли в нього по спині, а повернутися і втекти геть сил немає. Ступив він уперед, а ноги не згинаються, як у паралічного. Серце б'ється, повітря ковтнути не в змозі. Тож поклав він руку на плече цьому, що в кутку сиділо. А воно повернулося до нього і як зирне! А замість очей — більма. Та як роззявить чорну пащу! Селянин тут і впав без духу. Господиня потім знайшла його: лежав на підлозі в сараї із розплющеними від жаху очима. А поруч нього — відро. У відрі — трохи кислого молока. А людських слідів — жодних. Лише сліди від лап крука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916350
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021