| Сторінки (4/385): | « | 1 2 3 4 | » |
ТРАУРНИЙ РОНДЕЛЬ
Скорбно схиляються люди в містах,
Траурним дзвоном озветься село...
Сонце спиняється, як не було,
Знову ця темрява, знову цей жах...
Вітер не зсушить сльозу на очах,
Плачуть у чорному вдови давно.
Скорбно схиляються люди в містах,
Траурним дзвоном озветься село...
Славу не стерти — вона у віршах,
Всі імена мають своє число.
Пам'ять відкриє своє джерело
Навіть коли попри траурний шлях
Скорбно схиляються люди в містах.
Мирослав Манюк
17.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2025
ЗНАК ВІДВАГИ
(рондель)
Гордий дух зростає у бою,
В полі грім і полум'я горить,
Крок за кроком ворог вже біжить,
Бо ступив на землю не свою.
Біль і ніч спинити я молю,
Куля знову мимо просвистить,
Гордий дух зростає у бою,
В полі грім і полум'я горить.
Пам'ять буде жити в цім краю,
Сонце й далі може тут світить,
Серце пам'ятає кожну мить.
Знак відваги сяє у строю,
Гордий дух зростає у бою.
Мирослав Манюк
16.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2025
КУРС ЖИТТЯ
(рондель)
Чіткий шлях життя я собі прокладу,
В життя, де не буде ні горя, ні сліз,
Від зайвих порад відвернусь навідріз
І з кручі життєвої я не впаду.
Поради зростають, як квіти в саду,
Складаю, мов речі, всі їх до валіз.
Чіткий шлях життя я собі прокладу,
В життя, де не буде ні горя, ні сліз.
Вогонь у думках не накличе біду,
Життя наче гірки: то вверх, а то вниз
І сила моя — не щоденний каприз.
Я сильний, сміливий, усім доведу:
Чіткий шлях життя я собі прокладу.
Автори: Мирослав Манюк
Tvoreys @Tvoreys
11.09.2025 – 14.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2025
ПОДОРОЖ ДО СЛОВА
(рондель)
Мов вітрило, душа у поезію йде,
У притишену гавань римованих мрій.
Де зникає постійно життя перегній
І ця подорож знову до слова веде.
Я шукав між людьми, та знайшов хтозна-де
Свою Музу й відразу віддався я їй.
Мов вітрило, душа у поезію йде,
У притишену гавань римованих мрій.
Тут не треба змагатись, хто кращу знайде
Непідступну ту риму у думі своїй.
Мені слово — опора, для рими я свій.
Не дарма вже натхнення у гавані жде,
Мов вітрило, душа у поезію йде.
Мирослав Манюк
12.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2025
ВТОРГНЕННЯ
(рондель)
Вривається ворог, як зла сарана,
І тиша над лісом тремтить під крилом,
Поляки ще спали своїм мирним сном,
Коли зазирнула й до них ця війна.
Зловісна в ефіри летить новина,
Затьмарює обрій нічним полотном:
Вривається ворог, як зла сарана,
І тиша над лісом тремтить під крилом.
Ворожий, гарячий, був шум двигуна,
Який порушає кордони цілком,
Європу хвилює підступним шляхом.
Бо натовське небо здригнулось сповна,
Коли влетів ворог, як зла сарана.
Мирослав Манюк
11.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2025
ЗНОВ КРІЗЬ ПІТЬМУ
(рондель)
Все відкривається знов крізь пітьму,
Шлях мій веде у вогні перешкод.
Світ нехай зрадить у вирі негод,
Я не віддам перемогу йому.
Вірність тримаю я слову, тому
Мрію не знищить чужий антипод.
Все відкривається знов крізь пітьму,
Шлях мій веде у вогні перешкод.
Все подолаю і темінь саму,
Духом здіймаюсь, не роблячи шкод,
Мрії вже кличуть до кращих висот.
Знову долати цей шлях одному,
Все відкривається знов крізь пітьму.
Мирослав Манюк
10.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2025
ЧОРНІ КОНІ
(рондель)
Чорні коні мчали через поле,
Вітер гнав табун попри негоду,
Слід копит мутив в калюжах воду,
Ніч таке не бачила ніколи.
Місяць був тим свідком мимоволі,
Сяйво ледь світило в цю погоду.
Чорні коні мчали через поле,
Вітер гнав табун попри негоду.
На шляху мелькали суходоли,
Страх й відвага гнали цю породу
Через степ, від заходу до сходу.
Щоб позбутися лихої долі
Чорні коні мчали через поле.
Мирослав Манюк
07.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2025
МАРСАЛА
(рондель)
Ніжно в келиху грає Марсала,
Солодить та п'янить без зупину,
Розбавляє щоденну рутину,
Своїм кольором хутко і вдало.
Вогонь в серці блукає тривало.
Все тому, що уже дві години
Ніжно в келиху грає Марсала,
Солодить та п'янить без зупину.
Сонце в склі із відтінками грало,
Смак вина всю доповнив картину,
Вечоріє з хвилини в хвилину...
А допоки ще ніч не настала,
Ніжно в келиху грає Марсала.
Мирослав Манюк
05.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2025
ОСІННІЙ РОНДЕЛЬ🍂
Осіння палітра заграла в природі,
пливе тихий сум по долинах прозорий,
вже осінь тендітні малює узори,
всі краски кружляють у цім хороводі.
А листя кружляє на зустріч погоді,
співає про втрати і вітер бадьорий.
Осіння палітра заграла в природі,
пливе тихий сум по долинах прозорий.
Дерева, напевно, радіють свободі,
скидаючи листя у вирій просторий,
бо час не зупинить годинник суворий.
Ось так і на заході, так і на сході
Осіння палітра заграла в природі.
Мирослав Манюк
04.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2025
ДИПЛОМАТИЧНА РОЗМОВА
(рондель)
У Данії тиха розмова звучить,
Єднання в очах, у словах — купа мрій.
Країна і світ у співмірності дій,
Що світло несуть проти тих, хто ганьбить.
Європа ще більше готова платить,
Щоб злу не дозволити світ вести в бій.
У Данії тиха розмова звучить,
Єднання в очах, у словах — купа мрій.
Коли ми єдині, то важко зломить,
Коли за плечима великий є стрій,
То санкції гострі відчує злодій.
За для перемоги, в Європі в цю мить
У Данії тиха розмова звучить.
Мирослав Манюк
03.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2025
БІЙ ЗА СТЕП
(рондель)
Встає над степом день ясний,
гримлять гармати у долині,
врага женуть з села і нині
назавжди вільний лан сільський.
У небі зойки й дим густий,
летить залізо по машині,
встає над степом день ясний,
гримлять гармати у долині.
І кожен вихід бойовий
так і проходить в цьому плині.
Щоб мир вернути Батьківщині,
щоб знову спокій став близький,
встає над степом день ясний.
Мирослав Манюк
02.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2025
ВДЯЧНІСТЬ
(рондель)
У тиші ранку дяку я віддам,
За світлий день, за хліб і теплий дім,
За те, що серце б'ється в ритмі з ним,
За мить просту, що гріє цим життям.
Не прагну більше — маю все вже сам,
Важким життя буває але, втім
У тиші ранку дяку я віддам,
За світлий день, за хліб і теплий дім.
Я шлю подяку світлим небесам,
А не бездушним ідолам людським
Коли життя буває не легким.
Цей день мине і завтра всім богам
У тиші ранку дяку я віддам.
Мирослав Манюк
01.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2025
ВІДПЛАТА
(рондель)
Вогнем прорізає нічний небокрай,
злетіли ракети, як блискавки з тьми,
і вже задрижали ворожі доми,
розсипався склад як трухлявий сарай.
Гуде від розплати розбурханий край,
немов із пітьми виривались громи,
Вогнем прорізає нічний небокрай,
злетіли ракети, як блискавки з тьми.
У ніч обернувся тривожний їх рай,
а чисте повітря на чорні дими.
Загинули ті, що не звуться людьми.
Тож далі ракетні атаки нехай
вогнем прорізають нічний небокрай.
Мирослав Манюк
22.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2025
ДЕНЬ ПОЕТА
(рондель)
Злітає у вирій натхнення моє,
Де слово дає поетичний запал,
І тягне у гору римований шквал,
Поезія кличе, поезія є.
Вона наче пісня без меж награє,
Живе поміж мрій, серед тиші й похвал.
Злітає у вирій натхнення моє,
Де слово дає поетичний запал.
Несе крізь століття призвання своє
І я його в серці держу на загал,
У слові знаходжу насназі портал.
Коли День Поета щорік настає
Злітає у вирій натхнення моє.
Мирослав Манюк
21.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2025
НІЧ ВІЙНИ
(рондель)
В глибоких окопах я слухав ту ніч,
Де шепіт тривожний ховався в туман.
Сварились гармати, не спав капітан,
Вчорашній спокій залишився обіч.
Вогонь у зіницях — це звична вже річ,
Ми штурмами йшли крізь пекучий курган.
В глибоких окопах я слухав ту ніч,
Де шепіт тривожний ховався в туман.
Я знов повернувся сюди цьогоріч,
Бо клич цей не гасне, як кровний дурман.
Війна нас тримає, мов вічний капкан
І в ній була правда, коли зусебіч
В глибоких окопах я слухав ту ніч.
Мирослав Манюк
20.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2025
КОЛИ ПІТЬМА
(рондель)
Коли пітьма стискає груди,
Ти свого світла не втрачай,
Бо в серці квітне твій розмай,
І твоя сила зросте всюди.
Проблем і далі більше буде,
Вони зламають, так і знай.
Коли пітьма стискає груди,
Ти свого світла не втрачай.
Тримайся міцно за споруди
І крок за кроком все ж рушай.
Як зникне буря — не чекай.
І твоя віра хай прибуде
Коли пітьма стискає груди.
Мирослав Манюк
18.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2025
УРОКИ ЖИТТЯ
(рондель)
Життя веде у світлий шлях,
Де кожен день дає уроки,
Вогонь надії, болю кроки...
Де тінь зникає у світах.
То сміх, то сум бринить в серцях,
Минають ночі та пороки.
Життя веде у світлий шлях,
Де кожен день дає уроки.
Учитель — час, в його ногах
Завжди валялись всі пророки.
Хто серцем бачить шлях широкий,
Той знає, що по темних днях
Життя веде у світлий шлях.
✍️ Мирослав Манюк
17.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2025
МОВЧАТИ МАРНО
(рондель)
Мовчати марно — час ухвал настав,
Країна прагне миру, не перерв.
Нехай не буде більше грати нерв,
Бо кров і сльози кожен уже мав.
Хай світ згадає зло і гнів держав,
Що нищать люд, збагачують резерв.
Мовчати марно — час ухвал настав,
Країна прагне миру, не перерв.
Немає правди в згоді темних справ,
Лише обман і чорна зрада сфер.
Нехай же правда стане як бар'єр,
Бо зло упало, демон крила склав, —
Мовчати марно — час ухвал настав.
✍️ Мирослав Манюк
16.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2025
ДРОНИ ВІЙНИ
(рондель)
З-за туману здіймаються дрони війни
Та летять, де ступає ворожий загін,
Залітають до цілі із різних сторін
І повітря горить порушаючи сни.
Летимо, наче стріли, крізь хмари весни,
Де покличе свобода без даху і стін.
З-за туману здіймаються дрони війни
І летять, де ступає ворожий загін.
Час удару прийшов — запускай двигуни:
Вибух здув ворогів, як пилюку з руїн.
Так летітимем в бій ще не раз навздогін.
Начувайтесь, ганебні сини сатани —
З-за туману здіймаються дрони війни.
Мирослав Манюк
15.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2025
КРІЗЬ ТУМАНИ
(рондель)
Ти йдеш крізь тумани у світлі надій,
Нехай же минуле в тобі не живе,
Бо вітер розвіє і навіть нове
Та зорі впадуть у крутіж твоїх мрій.
Тримай свій вогонь, не гаси його дій,
І шлях прокладай, де душа оживе.
Ти йдеш крізь тумани у світлі надій,
Нехай же минуле в тобі не живе.
Коли ж зникне страх і він буде не твій,
Ти станеш сильнішим, бо доля позве,
У власній меті недовіру зірве.
Нехай розквітає це коло подій.
Ти йдеш крізь тумани у світлі надій.
Мирослав Манюк
14.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2025
НОВИЙ СВІТАНОК
(рондель)
Промінь покличе мене в новий день,
Мрії зав'ються, мов хвилі ріки.
Я не скажу, що потратив роки,
Бо не потрапив метою в мішень!
Думка завжди не єдина лишень,
Всі відкриття вже доволі близькі.
Промінь покличе мене в новий день,
Мрії зав'ються, мов хвилі ріки.
Дію, творю світ своїх одкровень,
Все потаємне складаю в рядки.
На моніторі спливають думки.
Щоби життя не прожив я як пень,
Промінь покличе мене в новий день.
Мирослав Манюк
13.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2025
НАТХНЕННЯ
(рондель)
В'ється часом світло у мені,
Мить одна вогнем усе зміняє,
В серці пісня лиш її лунає
І палає вже в моєму сні.
Там, де мрія світить у вікні,
Сонце новий шлях благословляє,
В'ється часом світло у мені,
Мить одна вогнем усе зміняє.
Йде душа із сяйвом в глибині
І мене натхнення накриває,
Вибір кожен серце окриляє,
Вже давно в єдиній площині
В'ється часом світло у мені.
Мирослав Манюк
12.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2025
ТІНЬ МИНУЛОГО
(рондель)
Минуло все, а тінь не відстає,
Немов від вишні у моїм саду.
Старе, як лист, злітає на біду,
Паде на землю і чужим стає.
Цей спогад снів заснути не дає
І я його уже не відкладу.
Минуло все, а тінь не відстає,
Немов від вишні у моїм саду.
Я час віддам, той, що бере своє,
Що вічно був зі мною на ходу,
І щастя, що загублене, знайду,
Та тільки ось проблема знову є:
Минуло все, а тінь не відстає.
Мирослав Манюк
11.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2025
ПРОСТО КОХАЙ
(рондель)
Просто кохай, не шукай міркувань,
день промине, наче спалах вогню,
світ закружляє цю всю метушню,
доля розділить життя без питань.
Сонце упаде вниз без коливань,
ніч забере непотрібну брехню,
просто кохай, не шукай міркувань,
день промине, наче спалах вогню.
Дні, як вода, у дощах сподівань,
все, що було, розтечеться в стерню,
тільки любов залишає платню,
сонце й тепло серед зим і страждань.
Просто кохай, не шукай міркувань.
Мирослав Манюк
10.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2025
ЛЮДИ-ВОГНИКИ
(рондель)
Є люди, що світлом осяють мій дім,
і тиша в душі невгамовна, ясна.
В обіймах їх теплих відчутна весна,
де світ не ворожий живе перед всім.
Я йду крізь дощі, та зникає і грім,
коли промовляю всі їх імена.
Є люди, що світлом осяють мій дім,
і тиша в душі невгамовна, ясна.
Мов світло на вежі в тумані густім,
вони опромінюють шлях для човна
і серце співає у ритмі сповна.
Немає страхів, коли в крузі моїм
є люди, що світлом осяють мій дім.
Мирослав Манюк
08.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2025
СУТІНКИ ДУШІ
(рондель)
Він був мов тінь на схилі дня,
мов спомин, що несе тривогу.
Його мовчання всю дорогу
було для нього як броня.
Блукала ніч його життя,
як хвиля й берег, без підмоги.
Він був мов тінь на схилі дня,
мов спомин, що несе тривогу.
Та раптом спалах й суть ягня
зросла у ньому, наче змога,
пірнула в синь, спіткала Бога...
Коли кругом була брехня,
Він був мов тінь на схилі дня.
Мирослав Манюк
07.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2025
ЩЕ МИТЬ
(рондель)
Ще мить і біль у грудях не пече,
вже зір не мліє у вологім склі,
не чую кроків, тихо на селі,
тепло ще є, і день існує ще.
Я знав — вона назад туди втече,
де голос втрати глухо б'є в чолі...
Ще мить і біль у грудях не пече,
вже зір не мліє у вологім склі.
Минуло все... Та згадка ця тече,
тремтить в мені, немов вогонь в імлі.
Вона була і світ стояв в теплі.
Тепер мовчу. Та серце все товче.
Ще мить і біль у грудях не пече.
Мирослав Манюк
05.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2025
СЕРПАНТИНОВА МЕЖА
Дорога в'ється, наче сивий дим
І прірва поруч, тільки стань у бік.
Крихкий між нами спогад був німим
І крок наступний робиш як навік.
Йдемо ми далі в простір шляхом цим,
Де серце й розум — це один потік.
Та кожен виступ лиш веде в пітьму,
Тож краще так, чим бігти напряму.
Ми звикли йти й не бачити межі,
І лізти в небо, маючи лиш тінь.
Там, де душа волає від душі,
Ніхто не скаже лагідно "амінь".
І кожен з нас, рахуючи гроші,
Веде війну за право мати лінь.
Нам ближча прірва, ніж чиєсь тепло,
Бо легше впасти, ніж долати зло.
Мирослав Манюк
04.08.2025
@_owl_hub #літотаowl
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2025
МОВЧАННЯ
Змалку флюїди мовчать, навіть коли гуде грім,
Злим язикам не влучать, де мовчазний гострокіл.
Втомлено світ зазирне в очі що сховані в дим,
Я не для всіх, я один — це мій потужний поділ.
Кожне ім'я на вустах буде бентежить мене,
Ніби ярлик на душі, ніби як пастка для мрій.
Тиша не слабкість моя, а обладунок, що гне,
Бути прозорим для всіх, це ризик вельми значний.
Світ не питає, чиє, хоче набити мішок
Лайками, брудом, лайном, щоби був файний сюжет.
Та я мовчу, наче риф, бо не для мене цей шок,
Знайдеш мене не в житті, мій дім тепер — Інтернет.
Варто мовчати, коли сильним є слово твоє.
Варто тікати, якщо хочеш як менше розмов.
Знати усе — то не як зблизитись з кимось іще,
Мовчки іти — це закон, голос тримати для мов.
Мирослав Манюк
03.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2025
ЖЕРТВА БОГАМ
Давнє те сонце направило спеку на хлібні долини,
Звівшись над хмарами світлими, мов кара за безум людський.
Боги мовчать у невіданні, що їм тепер до людини?
Час принести щось на жертовник, бо так пропАде хтось інший.
Старші по роду зібралися край у священного дуба,
Чорні знамена вже бавляться як крила хуткої втрати.
Мовив жрець так: "Це приречення від нас уже хоче згуби.
Вихід — це кров недоторкана, і цноту кров має мати."
Труби звучали піднесені, руки шамана дрижали,
Обрана пара ще затемна: кохана й коханий рАзом.
Їх очі сяяли вірою, щастям, мов зорі палали,
Та вони вже прийняли свій шлях і свою жертву з наказом.
Крізь вогонь прийде очищення. Те, що не має початку,
Слово останнє та лагідне, не зупинило ті рани.
Все плем'я мовчки дивилося на дух і полум'я схватку,
Бо лише дещо втрачаючи, можна придбати бажане.
Вогнище тліло палаючи, душі в безмежжя здіймало,
Мов знак, що небо заплакало скоро рясними дощами.
Від небуття все одужує, наче народженим стало.
Жертва вже прийнята. Стихло все. Лиш вітерець над полями...
Буде прослава закоханим, що прийняли смерть без стрАху,
Бо тільки ті, хто наважаться, можуть відкласти час краху.
Мирослав Манюк
31.07.2025 – 01.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2025
ГАРМОНІЯ
Світло єдиного дня запалало навколо безмежно,
Мов би заграви весни, що торкаються серця вустами.
Скільки не дай, не згорить ця жаринка добра так бентежно,
Серце, що щастям живе, не боїться зимової драми.
Руки простерті в пітьмі відгук знайдуть у небі далеко,
Вогнище згасне в грозі, та зостанеться іскра у слові.
Навіть коли ворожба у повітрі дає небезпеку —
Добрість надії завжди виростає у крихтах любові.
Щастя, мов стиглий гранат, розділи зерна — кожному стане,
Сонце ж не менше дає, в час коли нас по черзі торкає.
Вогник у слові живе, у веселощах та у пошані,
В згадці, що в серці сидить, світлячком по природі літає.
Щастя не просить відплат, витрачає себе обережно,
Прагне лише тих широт, де відкрито для нього серденько.
Сотні сердець заіскрять від одного заряду безмежно.
Радість, мов полум'я, знов виростає доволі швиденько.
Доки на світі є той люд, котрий не боїться любові,
Доти не гасне свіча наша навіть у чорну годину.
Промінь, що з серця іде, він долає похмурість у слові,
І повертає нам все єство, що із нас робить людину.
Мирослав Манюк
30.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2025
ОБЕРІГ ЛЮБОВІ
Моє серденько, кохана, тремтить, мов краплина весняна,
Сонце схилилось до обрію, тиша лягає на плечі.
Як тобі бути з думками моїми, прокинувшись рано?
Вірю, що ніжність твоя — це не вітер, не зрада і втеча.
Серце моє не з каміння, а з мальви, що квітне і в'ється,
В кожнім ударі — надія, молитва — у кожнім мовчанні.
Глянь, як воно у долонях твоїх вже беззахисно б'ється,
Кволе, мов спогад дитинства, і чисте, мов перше кохання.
Ти його ніжно тримаєш і світ завмирає довкола,
Тільки достатньо єдиного руху і все розлетиться.
Будь же мені милосердна, не здавлюй його, ясночола,
Не загаси його світло — воно ще тобі знадобиться.
Бачиш, пульсує це серце на пальцях, як у господині?
Це не метафора — серце живе, воно вірить в основу.
Мов на долоні Всевишнього — в твоїх руках воно нині,
Не розбивай його, мила, бо друге не виросте знову.
Вірш цей немов оберіг, як звичайна, розмінна монета,
Щоб ти згадала любов мою в мить, коли сум закрадеться.
Ніжно прошу тебе: ти бережи цей дарунок поета,
Тільки не зрадь, бо тоді серце знову моє розіб'ється.
Мирослав Манюк
29.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025
БЛАЖЕНСТВО
День згас і ніч упала на вуста,
Мов раб торкнувся я тебе поволі.
Злітає в небо млосність золота,
Роса стікає на сідниці голі.
Ти теж торкнулась тиші у пітьмі,
Там, де завжди була блаженства зона.
Усе завмерло, тільки я в тобі
Свій рух робив, тривожив твоє лоно.
Крізь сонний шепіт простяглася мить,
Де небо гнеться від нічної спраги.
Тремтить світанок, місяць ще висить,
І мариться в безодні ця наснага.
Розкута ніч більш не турбує слух,
Вона лише поділить все блакиттю.
А ми у танці... ось останній рух...
І дух із тілом об'єднались миттю.
Усім буттям йдемо з тобою в рай,
Де кожна зірка — дотик твого стану
І поки ніч не скаже: “Прощавай”,
Тебе кохати я не перестану.
Мирослав Манюк
28.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2025
ПРОСТО ЖИВИ
Не все в житті повинно йти як план,
Не кожен вибір має ясний зміст.
І щастя не буває як дурман,
Воно у тиші робить повний зріст.
Пройди якось по ковдрі із трави,
І запах м'яти вмить відчуй з теплом,
У книжці прочитай за три глави
І випий соку за своїм столом.
Хай інші прагнуть слави та вершин,
Ти можеш просто з'їсти свій обід
І не бажай котеджів та машин,
Любов до ближніх — буде твій дохід.
Створи сім'ю, або лишайся сам,
Поїдь кудись, чи сядь, рахуй баланс.
Живи без звіту, без щоденних драм,
Бо кожен день дає єдиний шанс.
І часом, хай усі говорять «ні»,
Візьми та стань від них у інший бік.
Бо справжнє щастя — це майбутні дні
І з днів таких складеться власний вік.
Мирослав Манюк
26.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2025
РУШАЙ У НЕВІДОМЕ
Притаманні для тебе події,
То неправильна, хибна дзвіниця.
У районі своєї надії
Не знайдеш задоволені лиця.
Тож виходь за межу неодмінно,
Там де істина ходить роками,
Там де тиша глибока надмірно
І де кожен стрибок без реклами.
Страх постелить дорогу фантазій,
Тільки сутність народиться знову.
Твій комфорт, як кайдани для м'язів,
Ну, а воля зростає в живому.
Ти й надалі рушай в незнайоме,
Де розумне тривожиться в світі.
Ця невпевненість — знак нерухомий,
Тільки ти довіряйся освіті.
Все найкраще почнеться сьогодні,
Так що не залишайся позаду
І знайдеш у життєвій безодні
Свою саму важливу посаду.
Мирослав Манюк
25.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2025
КАРТОННА РЕВОЛЮЦІЯ
На площах зібрався свідомий народ,
В повітрі гойдається різний картон.
На кожному — гасло для наших господ:
І вірші, і мати, ганьба на закон.
Плакати — заслона з картону для них,
А замість вогню є колючі слова.
Це зброя вагома, що б'є не усіх,
А совість у кого давно не жива.
Плакати — як прапори гасла людей,
Що можна обстояти завжди своє.
Бо ті, хто прийшли до державних дверей
Не підуть, допоки в них правда ще є.
Вони розривають гнилий маніфест,
Бо мають лице не прийняти його.
Нехай навіть завтра скасують протест —
Сьогодні ж можливо добитись всього.
Слова на картоні не будуть мовчать,
Залишаться в пам'яті завжди палкі.
І хай ті реформи в законі горять,
Коли в нас на варті картонні полки.
Мирослав Манюк
24.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025
БАЛАДА ТРЬОХ СЕРДЕЦЬ
Над рікою верба нахилилась,
На вітрах загойдалась роса.
Там дорога вузька простелилась
І несуть козака в небеса.
Тихо плаче дівчина в сорочці,
По високій стерні йде за ним.
Її сльози палають соромні,
Серце рве їй прощальний той дзвін.
А за нею іде його мама,
Теж голосить, ковтає слова.
Опустилась додолу так само
Бідолашна її голова.
Вже нікуди не поспішають
І невпевнено роблять сліди,
Бо навічно вони проводжають
До небес козака назавжди.
І зітхає земля під ногами,
Назавжди від обох він пішов.
Вже не буде сміятись для мами,
Не віддасть для дівчини любов.
Все закінчено — згасли надії,
Все спливло разом з тими слізьми,
А вона, молода ще, без мрії,
Йде за ним, мов та тінь між людьми.
Мирослав Манюк
23.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2025
ПОМІЖ ДВОХ СТИХІЙ
Небо ділить рух годин на два,
Сонце впало в пил гарячих днів.
На подвір'ї вицвіла трава,
Сад молився до небес без слів.
З неба краплі не впадуть чужі,
Тиша дихає важким вогнем.
Все життя зависло на межі
Між сухим життям і між дощем.
Краплі ллються ніби не хоча,
Та зникають у повітрі ще.
І земля, мов зболене дівча,
Жде води, якщо її пече.
Врешті дощ стікає по лицю,
Обіймає крони та поля.
Ніби хтось почув молитву цю
І спинив крихке згоряння дня.
Та за мить вже злива не тече,
Знову сонце промінь суне свій.
Літо плаче, літо і пече
Поміж двох ворожих цих стихій.
Мирослав Манюк
22.07.2025
@_owl_hub #літотаowl
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2025
БАРВІНКОВА ТИША
На дачі спека, теплі вечори...
Барвінок стелить листя над ставком
І кам'яна доріжка до гори
Пливе крізь час, мов спогад за вікном.
І на терасі є своє життя:
Хоче оса залізти у компот,
Бешкетник-пес гризе чиєсь взуття,
А сірий кіт дрімає без турбот.
Барвінковий відтінок на зорі
Ніби шепоче тут: дзелень-дзелень...
Неначе тінь на скошеній траві
Він обіймає тихо кожен день.
Колиба тут — мов давній оберіг,
Який таїть традиції давно,
Сюди ведуть лиш декілька доріг
І це є світ, де ще не править зло.
Барвінком серце дихає ясним,
Немов на мить спинились усі дні
І все здається вічним і простим,
Коли душа не хоче метушні.
Мирослав Манюк
21.07.2025
#буревій_емоцій #дача #челендж #барвінковий колір
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2025
РОЗБІЖНІСТЬ
Не варто зразу осуд гнути свій,
Коли хтось мислить вже не так, як ти.
Бо інший світ не значить, що правий,
А має інші стежки та мости.
Чужа ідея — не завжди є зло,
Її створили досвід і мета.
І те, що нам здається щось не то,
Для когось це, напевно, висота.
Якщо збагнеш, чому і як вона
З'явилась в тій чи іншій голові,
Тоді не зробиш з мухи вже слона,
Тому що будуть ті слова живі.
Не ображайся — слухай і вивчай,
Розбіжність — це не вирок для розмов.
Лиш тихий розум бачить світ за край,
А гнів руйнує все і без умов.
Бо гнів — це шум, а думка — сила слів,
Які дають примирення тепло.
Хто розуміє — той руйнує гнів
І ясність вносить більше, ніж було.
Мирослав Манюк
19.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025
БЕЗ СВІТУ НАВКОЛО
Я назустріч з собою іду від учора,
У думках перегорнута нова сторінка.
Не важлива чужа перемога прозора,
Я шукаю у собі нову поведінку.
Я шукаю всередині небо безхмарне,
Не для світу зростаю, а тільки для себе.
Кожен крок — це змагання з життям регулярне,
Кожен день — поєдинок без участі неба.
Я сильніший за себе, що був від учора,
Не для звань, не для слів, не для зайвих прелюдій.
Мій єдиний суперник — екран монітора,
А новий шлях мій до незбудованих студій.
Я дивлюсь у минуле без жалю, без крику,
Там залишив слабкий й недолугий прожиток.
Я зростаю, бо знаю як жити без шику
І давно розпрощався з горою кредиток.
Я шукаю шляхи, щоби лиш розвиватись,
Кращим стану не завтра, а нині змінюся.
Не для світу — для себе я буду мінятись
І не факт, що на цім я уже зупинюся.
Мирослав Манюк
18.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2025
ЯКЩО ЗАБАЖАЄ ГОСПОДЬ
Не раз вже, здається, губились шляхи,
І тиша бриніла тривожно в журбі.
У кожному кроці відчуєш гріхи,
Якщо забажає Господь це тобі...
Ти падав, вставав, і ішов через дні,
Де зорі мовчали вгорі як німі.
Не знав, чи кінець уже близько, чи ні,
Якщо забажає Господь це тобі...
Шматок за шматочком збирав ти вогонь,
З морозу ліпив теплий одяг собі.
З розбитого серця поробиться бронь,
Якщо забажає Господь це тобі...
Не все, що здається добром, є добро,
В житті обираються стезі любі.
Приборкати можна страждання ядро,
Якщо забажає Господь це тобі...
А щастя — не тиша, а вічний твій шлях,
Який ти проходиш завжди в боротьбі,
Але будеш прощений в своїх гріхах
Якщо забажає Господь це тобі...
Мирослав Манюк
17.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025
БІЛИЙ ВІРШ ЖИТТЯ
Посеред шляху життя не буває інструкцій,
Хто розпізнає момент, той і встигне прожити.
Хтось народився для слави, а хтось для мовчання,
Та не існує шляху без гірких поворотів.
Кожен падінням гартує свій голос і кроки.
Все, що здається даремним, колись набуває
Сенсу, як тиша між нотами в пісні надії.
Можеш не знати, де шанс, поки він не згасає,
ніби світанок, який не побачиш в тумані.
Вчасно побачити — більше, ніж вчасно поспіти.
Ти не спізнився. Ти просто ще не розумієш,
що все відносне: і втрата, і радість, і згуба.
Кожна пора має власну причину з'явитись.
Навіть руїна готує підвалини храму.
Навіть мовчання шепоче, коли його чуєш.
Ті, хто бояться падіння, не вміють літати.
Злет — не тріумф, а відбиток життєвих поразок.
Щастя не в тому, щоб завжди стояти на скелі,
а в тім, щоб знати, заради чого вниз ти злізеш.
Світ — це нагода. А ти — це її відповідність.
Мирослав Манюк
16.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2025
ВЕРЛІБР СПРОТИВУ
Не звертай уваги
на їхні зморшки,
на осуд,
на гнівні брови,
на тихе бурмотіння з-за спини.
Світ хоче, щоб ти був зручним,
але душа не народжена сидіти рівно.
Іди.
Навіть якщо босоніж.
Навіть якщо в дощ.
Навіть якщо всі тикають пальцями.
Твоє серце — ось це твій компас,
а не поради з інтернету.
Твій рух — музика душі,
яку не всі зрозуміють,
але вона — твоя.
Щастя не просить дозволу.
Воно з'являється,
коли ти кажеш:
Я так вирішив.
Мирослав Манюк
15.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025
ГІРКЕ МОВЧАННЯ
Всю правду знати та мовчати знов,
Бо страх у грудях, він стирає звук
І кожен раз: тук-тук, тук-тук, тук-тук...
Приходить біль, сховавши всю любов.
Ховати фрази, наче тягарі,
Вони гірчать під серцем, як вино
І це мовчання тягне нас на дно,
Хоч світ би міг змінитись до зорі.
Не раз слова стояли на межі,
Та згасли, не торкнувши чийсь обман.
У поглядах лишається туман,
А правда десь глибоко у душі.
Ми звикли думку краще скрити цю,
Ніж дати їй прорватись на цей світ,
Бо хто ж прийме її так, як завіт,
Коли вона вже б'є нас по лицю?
Та істина живе лише тоді,
Коли її озвучено усім.
Хай світ ніколи не буде німим
І правда хай буде на висоті.
Мирослав Манюк
14.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
ТВОЯ ВИСОТА
Ти ідеш уперто до мети,
І згорають сумнівів мости.
Та чим вище ти уже злетів,
Тим лютіше заздрять із низів.
Успіх твій для когось, наче гріх,
Їм пече не це, а власний сміх.
Бо вони вже теж ішли колись,
Та коли упали, то здались.
Ти ж упав і встав кожного дня
І всі рани стали як броня.
Там, де інші кидали вогонь,
Ти складав це полум'я в долонь.
Ти мовчиш, не дивишся назад,
Бо нести вершини — не парад.
Тут не визнання, а довга путь,
Не етап, а цілковита суть.
Тож іди, коли гуде навкруг,
Хай не любить тебе ворог й друг.
Тільки той, хто падав і хто встав,
Може бути справжнім серед слав.
Мирослав Манюк
13.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2025
КОРИСТЬ РОЗЛУКИ
Часом важко зникнуть хоч на мить,
Щоб відчути цінність кожних слів.
Все частіше близькість вже болить,
Як щоденний шум пустих часів.
Навіть сонце покидає нас,
Щоби зорі сяяли вночі.
Відступи, що робляться на час,
Це ковток життя не на плечі.
Не помітне щастя, що пішло,
Та воно зростає на межі.
Як зникаєш, прийде і тепло
Бути ближчим, ніж були в душі.
Сіра туга в серце крадькома
Повертає ніжність і тепло.
Той, хто знає ціну, не дарма
Більше розуміє, ніж було.
Ця розлука — це ще не кінець,
А новий початок для думок.
Тільки відстань — правда для сердець,
Що розвіє зайве, як пилок.
Мирослав Манюк
11.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2025
БЕЗ ВОРОТТЯ
Приходить мить, коли усе зникає,
Було колись, та звіялось як сон.
Минуле тихо у безодні грає,
Розлогим вітром шепче в унісон.
Старі шляхи у далечі згасають,
Сліди покажуть, хто куди пішов.
Все, що тримало, з часом видаляють,
Немає шансу повернути знов.
Прийняти треба те, що час спливає,
Що не вернути вже минулий день.
Мрія стара із часом теж згорає,
А суєта дарує лиш мігрень.
Є шанс один: прийняти свою втрату,
Знайти заміну для кошмарних снів.
Хай світ старий згорить на свою страту,
Щоб новий день із темряви ожив.
Вчимося жити без минулих років,
Щоб вільно бігти у новітній час.
Зруйнуємо шляхи своїх пороків,
Йдемо туди, де світ чекає нас.
Мирослав Манюк
02.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2025
ВСЕ НЕ ДАРМА
Все, що сталось, те було не марно,
Навіть біль знайде собі причини.
Кожен крок веде нас не бездарно
У сплетінні довгої стежини.
Промах твій — лиш досвід у дорозі,
Що навчає глибше розуміти.
І не варто зупинятись в позі,
Якщо вітер змусив вже летіти.
Кожна зустріч, навіть випадкова,
Щось у нас міняє з кожним разом.
Це життя не тільки постанова —
Все веде у вірний шлях за часом.
Те, що здасться згубою в тривозі,
Може дати ключ до вищих практик.
Навіть ніч тримає у облозі
Схід та захід сонячних галактик.
Ти ідеш і значить, ти мандруєш,
Та знаходиш в часі нові змісти.
Все життя — це те, що ти відчуєш
І воно не завжди буде чисте...
Мирослав Манюк
01.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2025
ТЕРЦИНА СПОКОЮ
Коли душа у темряві блукає
і світло дня повз тебе геть проходить,
надія, мов трава, ще проростає.
Природа мовчки істину знаходить,
листок тремтить, немов торкає серце,
а хвиля ніжно з берегом говорить.
У тиші є свої чутливі герци,
німу розмову чує кожен житель,
і навіть камінь, кинутий в озерце.
Не треба слів, тут дощ хороший вчитель,
коли проллє свій спокій на долоні,
то ти сховайся у свою обитель.
Коли ж навколо всі стають безсонні
і суєта кричить з усіх картинок —
дивись, як місяць сяє у безодні.
У хвилі, в гілці, в шелесті травинок —
усе в мовчанні дихає любов'ю,
це світ дає бажаний відпочинок.
Не треба відповідей — все з тобою.
Мирослав Манюк
30.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025
КОНСТИТУЦІЯ – КОМПАС НАРОДУ
Не старий пергамент — а жива,
Що веде як вірний капітан.
В ній не тільки влада і слова,
В ній народ і вибраний наш стан.
Це не просто правила для нас,
Це межа, де правда і закон.
Щоб у дні, коли наш світоч згас,
Не збивався наш діапазон.
Хто ми є, і що тримає стрій,
Що веде у гідність попри лють —
Все там є давно у книзі цій,
Все в основі, що вказала путь.
У статтях — і корінь, і вершок,
Світла ціль в майбутнє крізь роки.
З неї починається урок,
З нею — ми, єдині навіки.
Як у морі компас по життю,
Вона вкаже тільки вірний шлях.
Написав і я свою статтю,
Тільки вийшов допис у віршах.
Мирослав Манюк
28.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025
БЛИСК БЕЗ СЕНСУ
Купа блиску манить нас щодня,
Рекламує щастя без основ.
Світ давно скотився до нуля,
Де душа вмирає без розмов.
Нам нав'язують блискучі дні,
Із обгортки ліплять цілий світ.
Не питають: треба нам, чи ні,
Глушать сенс всіх зроблених робіт.
Вже не модно думати самим,
Про любов, про совість, про буття.
Все, що щире, те назвуть смішним,
Все, що глибше — це не для життя.
Та душа, наш дивний екземпляр,
Все ж не зникла — тихо десь жива.
Їй не треба слів, гучних фанфар,
Їй потрібна тиша світова.
І допоки є ще ті, хто все ж
Не пускають більш до себе гріх,
Світ врятує лиш любов без меж
І вогонь, що буде гріти всіх.
Мирослав Манюк
27.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
СЕЛО
Село — то світ, де небо ще живе,
Де кожен подих пахне як полин.
Тут кожна стежка до добра веде.
Щасливий той, хто завжди селянин.
Це школа перша для душі завжди,
Стають тут люди сильними навік.
Від плуга й хліба не буде нужди,
Від рідних нив зростає чоловік.
В селі людина щира і жива,
Бо тут земля говорить без прикрас.
Природа робить тут свої дива,
Й тримає нас у вірності щораз.
Майбутнє наше — те, що дасть город,
В руках простих, що роблять добрий труд.
Село — основа націй і чеснот,
Його не стерти з часу ніби бруд.
Хто не пізнав села — не знає край,
Від хати народився кожен з нас.
Село як серце — завжди пам'ятай,
Що там життя у правді без прикрас.
Мирослав Манюк
26.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2025
ОСТАННЄ КОХАННЯ
Кохання перше вічно ми несем,
Неначе оберіг в своїх руках.
Але хіба його до себе звем,
Коли душа в останньому жива?
Воно приходить тихо у шалаш,
Не робить галас, де нема мети.
В останньому коханні успіх наш,
Бо з ним вчимося, як себе знайти.
Не перше нам будує вічний храм
І не воно запалює камін.
Останнє лиш дарує спокій нам,
Назавжди буде поруч до сивин.
То, перше, має купу забобон,
Там плюс один: що ти ще не старий.
В останньому помітно, ніби фон —
Кохання, що лишає слід ясний.
Тож не шукай у перших вічних днів,
Не перше гріє в темряві нічній.
Останнє зберігай, яке зустрів,
З ним поруч ти вже вільний і живий.
Мирослав Манюк
25.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
МІЙ ПЕВНИЙ ШЛЯХ
Крізь хаос йду, де чутно кожен крок,
Де доля сипле виклик не один.
І лиш в дорозі бачу ясність строк,
Що рух ведуть до щастя та вершин.
Цей шлях не раз назву тропою втрат,
Та я іду, бо бачу вже мету.
Не втішить спокій затишних палат,
Бо тільки в русі істину знайду.
Коли зриває буря всі мости,
І небо хмари стягує вночі,
Тоді з'являються думки прості:
Хто йде вперед, в того усі ключі.
І там, де втрати, там росте зерно,
Що дасть колись врожай великих днів.
Я вибрав шлях уже собі давно,
Де вся ця путь — з натхнення та віршів.
Хай світ лякає смертю кожну мить,
Та я тримаю крок на певний звук.
В бою з хаосом серце ще горить,
Я — Мирослав, а прізвище Манюк.
Мирослав Манюк
24.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025
Епітафія братської могили 🕊️
Ми тут заснули довговічним сном,
Нас не поверне правда чи біда.
Земля укрила нас одним рядном,
А дах наш буде ця плита тверда.
Не кличте нас, ми чуємо ваш крок,
Не будять нас ні плачі, ні слова.
Ми тут для світу як живий урок,
Для вас усіх ми правда є жива.
Над нами вітер шепче про запал,
І сонце сходить нам щоранку знов.
Спасибі вам за цей меморіал,
Де вічністю відлунює любов.
Тут тиша знає, хто є кожен з нас
І пам'ять мовчки не зітре наш слід.
Хто впав за правду, той в душі не згас,
Його не зрадить і минущий світ.
Хай кожен, хто сюди прийде колись,
Згадає нас і серце хай мовчить.
Насправді ми на небо піднялись
І кожен з нас давно уже не спить.
Мирослав Манюк
23.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025
ГІДНІСТЬ
Хай знання мовчать до свого дня,
Та настане мить і блисне тут
Все, що ти зібрав в добу знання,
Врешті у житті як твій статут.
Хтось зітре усі твої сліди,
Слово щире більше, ніж скарби
І в мовчанні зріють ці плоди,
Бо в обіймах мало є журби.
Світ не буде тільки лиш один,
Не завжди відчує суть і біль.
Та не варто жити для хвилин,
Щоб ловити славу серед хвиль.
Велич в тім, щоб гідність зберегти,
Не просити сонця: хай мовчить.
Хто живе, аби добро гребти,
Той у тиші дійсно сяє вмить.
Зрозумій, не кожен бачить все,
Та це не причина згаснуть вмить.
Той, хто не втрачає що несе,
То у того серце не болить.
Мирослав Манюк
19.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2025
КРОК ЗА КРОКОМ
Не зросте насіння лиш за мить,
Тихо проростає корінь тут.
Все велике в часі довго спить,
Поки не прорве забутий ґрунт.
Світ не зміниш ти за тиждень-два,
І не зникне сум за кілька днів.
Та поволі творяться діла
Для майбутніх звершень і чинів.
Кожен день — це камінь у місток,
Що веде в новий та вищий світ.
Тихий шлях, маленький цей росток,
Перший подих справжніх, юних літ.
Коли глянеш крізь роки й літа,
І побачиш тінь колишніх схем,
То збагнеш, що правда є проста:
Зміни йдуть, але дрібним дощем.
Тож не знижуй і малий момент,
Він — основа майбуття твого.
Той, хто йде без поспіху вперед,
Ще настигне й вчителя свого.
Мирослав Манюк
18.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2025
ШЛЯХ ДО ІСТИНИ
Людина йде у пошуках мети,
Жадає те, що кличе з глибини.
Та часто нас притягує туди,
Де світло лиш обман у дні війни.
У серці є призначення і шлях,
Що вчить убити у собі раба.
Та замість правди ми обрали страх,
Який живе, де істина слаба.
Нам тягне душу блиск неправоти,
І тінь здається ніби світлом дня,
Тільки на мить звернути не туди
І вже за поворотом жде брехня.
Цей біль не ворог, це наш вірний знак,
Він — голос, що веде завжди назад.
Де ми є справжні, вільні просто так,
Де правда в нас живе без зайвих втрат.
Не кожна мрія — шлях до висоти,
Не кожен блиск несе в собі тепло.
Шукайте в собі істину мети
І будьте тими, хто долає зло.
Мирослав Манюк
15.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2025
ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ
Шур-шур-шур — трава під кроком босим,
Вітер гне її, мов струнний спів.
Тихо шепче світ про щось доросле:
Про думки, встають що замість слів.
Кап-кап-кап — на зовні плаче небо,
Краплі б’ють об шибку, наче дзвін.
Дощ приходить там, де дуже треба,
І змиває з серця давній сплін.
Тук-тук-тук — це серце рве простори,
Наче вибух в спогадах гучних.
Все горить в очах, летить угору
Спалах мрій у звуках неземних.
Ку-ку-ріку! — зранку день приходить,
Півень світ будити вже навчивсь.
Наче дзвін у грудях стук говорить,
Щоби кожен за життя моливсь.
Жу-жу-жу — це літо вже над лугом,
Бджоли роблять власний хоровод.
Кожен звук стає живим малюнком,
Що веде крізь вірш у дивний код.
Мирослав Манюк
14.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025
ГАРМОНІЯ СЕРЦЯ
Розум будить серце в кращий форум,
Та без змісту знов воно мовчить.
Не буває норми для простору,
Все, летюче вгору, не спинить.
Серце — вогник, розум — його форма,
Разом творять істинний політ.
Коли думка чиста, то це норма,
Всі чуття ідуть самі на зліт.
Від незнань також буває спрага,
Від вагань виходить навіть зміст.
Там, де тиша, ще росте увага,
І душа наповнює свій зріст.
Мудрість не палає з суєтою,
Її вабить простір і глибінь.
Почуття міцніють із метою,
Розум має убивати лінь.
Хто збагнув гармонію з роками,
Той не прагне більш чужих висот.
Бо у рівновазі між серцями
Розцвітає справжній вир чеснот.
Мирослав Манюк
13.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
ВІДЛУННЯ СНІВ
Світ ілюзій як нічний прибулець,
Все навколо мов примарний дим.
Те, що бачиш, — блиск далеких вулиць,
Те, що чуєш, може бути всім.
Біль приходить і здається, справжній,
Але ранок витре кожен шов.
Плач засне, коли розбудиш правду,
Все минає в вічність без умов.
Серед тіней буде і прозріння:
Все, що з нами, зіткане з нічних
Вогників старого сновидіння,
Ми не власні бути серед них.
Той, хто бачить суть крізь блиск і втому,
Той не має вже поганих снів.
Він іде немов завжди додому,
Без зупинок, без своїх гріхів.
Все, що є — це мить, розкрита в серці,
Суть життя завжди підвладна снам.
Світ сприймаєш ніби у люстерці:
Що покажеш, те побачиш сам.
Мирослав Манюк
12.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2025
ТВОЯ ВОЛЯ
Коли світ навколо тисне плинно,
І здається — сил нема вже йти,
Не спиняйсь, бо саме в цю хвилину
Ти ламаєш всі свої мости.
Хай тривога точить душу тихо,
І здається — зникло все навкруг,
Твоя воля — спокій серед лиха,
Твій безмовний, але вірний друг.
Світ не зрадить, просто він закрився,
Очі правди не для всіх ясні,
В кого шлях крізь темряву з'явився,
Знайде той світанок в темнім сні.
Кожен біль — це крок в незнаний простір,
Що згубилось, ще надасть плоди,
Хто іде крізь бурю ніби в гості,
Не продасть всю волю назавжди.
Тож коли здається все минає,
І нема секунди без ниття,
Саме в ці моменти запалає
Те, що називають всі життя.
Мирослав Манюк
07.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025
МАРШРУТ ЖИТТЯ
Хтось живе з вердиктом день за днем,
Та пускає лиш до себе страх.
Все майбутнє збилось до проблем,
А щоденність тягне, наче в прах.
Ділить світло на "люблю" і «ні»,
Наче вибір — вирок чи вина.
Та життя шукає десь на дні
Де мета: єдина, та одна...
Треба волю дати втомі вже,
Бо у ній любов і сіль буття.
Щастя не живе в душі лише,
Щастя ще шукає сенс життя.
Тож люби життєву втому тут,
Все, що поруч — хай воно твоє.
У дрібницях точний твій маршрут,
У простому справжнє тільки є.
Не пиши сердечних тих бажань,
Не діли життя, де є гріхи.
Хто живе з великим морем знань,
Кожен день знешкоджує страхи.
Мирослав Манюк
06.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025
ЛИСТ ДО СЕБЕ
Я пишу тобі крізь роки та днини,
Не забудь, ким був у часи гріховні,
Не втопи свій спокій у виннім плині,
Не віддай душу за гроші коштовні.
Знай собі, як ти прийшов сюди рано,
Як мовчав, коли горіло все тіло.
Щоб це майбутнє було завжди дано,
То збережи все те, що не згоріло.
Не шукай себе в чужих словах ночі,
Не простягай руки до брехні доби.
Краще іти босим по снах пророчих,
Ніж запалити факт у вогні юрби.
Будь сам собою, нехай дрібні грози
Не порушать рівновагу дум твоїх.
Мовчки стій, коли несуться погрози,
Та не кинь себе в ніякий шум від них.
Як же вже станеш сильнішим колись ти,
То не забудь про найпершого себе,
Там, де ти був немовлям ще в колисці
І повертай серце своє до неба.
Мирослав Манюк
05.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
ПРОБУДЖЕННЯ
День почався з шуму в голові,
Дзвін будильника рубає слух.
Сон летить у прірву в боротьбі,
І тремтить сповільнюючи рух.
Ранок замість світла дає лінь,
Кава запускає знов мотор.
Люди встануть рано ніби тінь,
І бредуть у згубний коридор.
Хтось зникає в пробках своїх дум,
Хтось спішить, вмикаючи режим.
Всі у вирі справ свій роблять шум,
Що стискає безладом своїм.
І вже день немов густий тягар,
Де немає місця для чудес.
Щастя стало зайвим серед хмар,
Світ забув долати власний стрес.
Рано встань, відчуй цей перший звук,
Не з тривоги, а з глибоких нот.
Тільки ранком, вільним від спонук,
Будеш жити краще всіх істот.
Мирослав Манюк
04.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2025
БЕЗМЕЖНЕ ДОБРО
Добро зростає там, де не кричать,
Де серце діє кожну зайву мить.
Хто поміч дав і став про це мовчать,
Той не шукає, щоб добром світить.
Не лине вдячність як наказ ніде,
І щира пам'ять теж не для гріхів.
Добро мовчить, але в душі росте,
Як не зірвати — проросте без слів.
Та гасне світ, де в пам'яті провал,
Де забувають, хто давав тепло.
Там, де байдужість, у серцях обвал,
Немає світла, лиш самотнє зло.
У кого пам'ять, там вогонь горить,
Не все зігріє, та й не спалить теж.
Бо те добро, що у душі сидить,
Спокійно гріє без всіляких меж.
Добро мов слід, що не стирає час,
Його не видно, та воно живе.
Світ збережеться в думах кожен раз,
Де мають в тямці те, що серце шле.
Мирослав Манюк
03.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2025
ГОЛОС ПОКОЛІНЬ
Старі кажуть: мудрий той, хто сивий
І тому повчають молодих.
Їхній досвід ніби як важливий,
Наче правду знає кожен з них.
Та приходить день, коли зникають
Всі ілюзії дитячих літ,
Молоді тоді самі пізнають
Цей великий та жорстокий світ.
Часто мало правди у тім слові,
Що дається з вуст прожитих днів.
Все пізнаєш в часі, в справжній мові,
І збагнеш важливість кращих слів.
Але світ і далі під тріскуче
Слово старших знову далі йде.
Молоді ростуть собі рішуче,
Ну, а старість тихо смерті жде.
Сміх і мудрість, голос покоління,
Із віків лунає їхній спів.
Тільки правда буде без сумління
У того, хто без гріха прожив.
Мирослав Манюк
29.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2025
СЕРЦЕ І РОЗУМ
Думка добра ходить серед ночі,
Серце світить де уми при купі
Ніжно разом тчуть слова охоче
У єднанні, та в одній шкарлупі.
Ширший розум лине з-під основи,
Там, де любить серце за повагу.
Сила мислі — це і є підкови,
Що дарують спокій і відвагу.
Де великі душі, там присутнє
Те чуття, що все людське тримає.
Кожен крок, це спалах у майбутнє,
Що веде в життя і не згасає.
Тож відкрийте серце для зізнання,
Щоби стало все завжди загальним.
Бо велике в нас живе кохання
Лиш тоді, коли стає реальним.
Серце й розум — дві могутні сили,
Їх єднання сяє між суспільством.
В цьому світі можна мати крила
І злетіти навіть над насильством.
Мирослав Манюк
28.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2025
КРИЛА ЛЮБОВІ
Подбай про серце, змивши бруд і сум,
Воно зросте, мов квітка у росі.
Любов не жде від світу теплих дум,
Вона палає тихо у душі.
Нехай твоя любов перед усім,
Не просить все, не прагне взяти щось.
Хай буде щирим сяйвом попри грім,
Що ніжно світить щиро на когось.
Щоранку вір у власні крила, знай,
Що в світі ти як місяць між зірок
І не пускай долоні вниз, тримай
Усмішку й віру в кожен денний крок.
Негоди долі стануть вмить ключем,
Відкриють вікна кращої весни.
І кожен день ти будеш без проблем
Вбивати в темні сторони клини.
Хай твій політ триває так завжди,
Хай ніжно лине в небо щирий шлях.
Любов жива, у неї є плоди,
Її не зрадь ні в справі, ні в словах.
Мирослав Манюк
27.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025
ШЛІФУЙ СВІЙ ШЛЯХ
Хтось поранив знову твої сни,
Наче порох вітер тут розніс.
Не вагайся, хай ідуть вони,
Щоб лишити слід, який заріс.
Від шліфовки світ стає ясним,
Ти шліфуєш серце в пустоту.
Не доказуй свої дії всім,
Бо не знати їм твою мету.
Їхня драма не живе завжди,
Ти зміцнієш, станеш ще тривкий.
Хай ті рани зроблять лиш сліди,
Що приводять на твій шлях новий.
Ти зростеш творінням своїх слів,
Бо не згасне сила у душі.
Від шліфовки згине пил років
І засяють світлом аркуші.
Не чекай подяки від чужих,
А шліфуй єдиний власний світ.
І тоді величчям справ своїх
Ти побачиш — згине їхній слід.
Мирослав Манюк
26.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2025
СВІТ ДО ВІЙНИ
В той день, коли війни були тільки в кіно,
Ми радились під небом в милих картинах,
Ходили у гості, будували майно
І смерть не стояла в ранкових новинах.
Ми вірили, що зло не власне над нами,
Що свою країну не втрутим до краху.
Тепер кожен ранок мов сцена із драми,
Та мріється знов про отой світ без страху.
Ми тішились щиро, бо не знали війни,
Тривожні сирени не вили з порога.
Тепер всі гадають з якої сторони
Скінчиться війна та прийде перемога.
Мирослав Манюк
24.05.2025
Вірш написаний під впливом від пісні
STASYA x ХАС – В той день
#натхненнотреком
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2025
БАГАТСТВО В СЕРЦІ
Не шукай в сусіда зайвий гріш,
Бо не знати, чим платив він сам.
У житті багато прикрих ніш,
А ще більше на дорозі ям.
Хто цінує хліб і тихий плин,
Той багатший за царів усіх.
Щастя не приходить на поклін,
А росте в подяці та без лих.
Бог не дасть в житті важкого теж,
Та дарує з віри, не на зло.
Не чекай багатств чужих без меж,
А приймай життя як чисте скло.
Мить одна згасає ніби тінь,
Все впаде далеко в темний світ.
Той багатий, хто у власних скринь
Бачить світло, а не темінь літ.
Те, що маєш, зберігай щодня,
Не дивися, в кого кращий вік.
Не настигне зайва метушня,
Як зростаєш ти із року в рік.
Мирослав Манюк
23.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2025
БЕЗСМЕРТНЕ ТЕПЛО
Не важливо, скільки мав багатства,
І яку приніс з собою славу.
Все зітре біг часу від юнацтва,
Крім тепла, для інших на забаву.
Не в словах — в очах палає правда,
Не діла, а щирість силу має.
Світ змінити може й тиха згадка,
Що у серці крізь роки зростає.
Світлі душі не лишають тіні,
А вогонь, який не гасне шлаком.
При одній, бодай маленькій зміні,
Їхній погляд є надійним знаком.
Ми не будем знати, що для кого —
Наші вчинки стали берегами,
Та якщо любов була для всього,
Не зітре вже час сліди між нами.
Лиш одне насправді по стандарту:
Коли можна щось змінити в людях.
Хоч і стисло, та на повну варто
Жити так, щоб все кипіло в грудях.
Мирослав Манюк
22.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2025
БЕЗ ЗАЙВИХ СЛІВ
Не спіши словами шум робити,
Плани твої хай сидять у тиші.
Мовчки треба трохи вчитись жити,
Як живуть, наприклад, навіть миші.
Кожне слово — витік для наснаги,
Кожен звук — це дірка у мембрані.
Заздрість тягне сумнів без поваги,
А мета всихає в цьому стані.
Спокій — щит, який тримає сутність,
Жалуй тишу, мов ту чисту воду.
Не кричи, що тут твоя присутність,
Краще видай всім свою роботу.
Коли дія замість слів говорить,
Не потрібно зайвих тих анонсів.
Плідна праця і без слів все творить,
А хвальба, це зброя для альфонсів.
Плід мовчання — вчинок, не порожність,
Твій здобуток та твоя повага.
Справжня сила мати цю спроможність
У мовчанні, що веде до блага.
Мирослав Манюк
21.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2025
АКРОВІРШ
Сльози стирає проміння невинно,
Люди шепочуть про щастя у сні,
Образ з минулого тисне невпинно,
Вічно палають у грудях вогні,
Ангели мовчки ведуть безупинно.
Серце не хоче прощати війну,
Попіл злітає у небо птахами,
Леза тримають надію одну,
Ехо кричить, розриває словами.
Тихо надія повзе в глибину,
Епос написаний буде віршами.
Наче трава, що росте на весні,
Ім'я героя зростає в війні.
Вічна ця битва у наших думках...
Стільки є слів, що сплелись у серцях,
Експортом треба вивозити їх.
Розчарування було ніби гріх,
Ціль обирали ми разом в думках.
Якось зростали в присягах своїх...
Хтось здогадався, що є у рядках?
Мирослав Манюк
20.05.2025.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025
БІГ ДУМОК
(сонет)
У тебе є свій шлях, своя мета,
І кожен день – це виклик і урок.
Хтось йде крізь терни своїх помилок,
А правда поруч і вона проста.
В одних земля тверда, бо є пісок,
А другім зовсім ніби як пуста.
Та не завадить навіть пустка та,
Якщо хтось зробить свій найперший крок.
Ти бачиш блиск, не бачиш як дійти,
Не знаєш де сьогодні будеш ти,
І так постійно все біжать думки...
В житті буває, кожен день горить,
Не всі шляхи ведуть в потрібну мить,
Де ти колись шукав свої роки.
Мирослав Манюк
19.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2025
ВОГОНЬ ДУШІ
Буває — серце стомлено мовчить,
І світ здається сірим аж до сліз.
Вогонь в душі повільно вже горить,
І тінь приходить як на серці зріз.
Та хтось приходить, світло принесе,
Торкнеться поглядом твого нутра.
І раптом жар всередині спасе,
І знов живе душа вже для добра.
Хтось кликав знов до подвигів вперед,
Іти гуртом із прапором в руках.
Вони були прості, мов із газет,
Та в їх словах зникав душевний прах.
Свій борг не сплатиш хутко до кінця,
Бо як збагнеш, де був в житті пролом?
Та тільки знай: стають живі серця,
Коли навколо хтось стає теплом.
І сам, колись один серед пітьми,
Ти станеш світлом ясним для чужих.
Хай буде серце вдячне між людьми,
Палким вогнем, що не згасає в них.
Мирослав Манюк
18.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2025
КАРМА
Не глузуй з людей, які в нещасті,
Не топчи слабкого за спиною,
Бо життя по колу ходить часто,
Тож колись зустрінешся з собою.
Не кради, бо у двійні заплатиш,
І не кидай друзів у потребі.
Те, що ти знеціниш, потім втратиш,
Й не повернеш те, що буде треба.
Не бреши собі — брехня зростає,
Так руйнуєш правду свою всюди.
Хто себе не чує, той втрачає
Те життя, яке цінують люди.
Не лишай любов — вона не вічна,
Та її ж бо серце зберігає
І як згасне — буде вже не звична,
Бо чужа душа її не знає.
Що посієш, те й пожнеш у часі,
Справи наші йдуть слідом за нами.
Не прощає світ гордині й фальші:
Бумеранг вернеться із роками.
Мирослав Манюк
17.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025
САРКАЗМ
Світ завжди буває неприємний,
Зуби скалить, ніби хиже бидло.
Та сильніші ті, кому даремно
Сміх зі зла робити не набридло.
Так сміються в нашій Україні
Над ганебним ворогом герої.
Сміх не слабкість, а броня від тіні,
Що тримає силу і без зброї.
Що боліло, стане вже здоровим,
Гострий жарт притупить навіть лезо.
Не сумуй, злітай над всім суворим,
Доки сміх ще є, живи тверезо.
Хай шипами світ тебе штовхає,
Ти в обличчя тільки йому смійся.
Серце, що жартує — не вмирає,
А на німоту ти не надійся.
Бо сміється той, хто жив у горі
І у кого більш його не буде.
Відчай тоне в жарті, як у морі,
Так сміються тільки наші люди.
Мирослав Манюк
16.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025
ВОГОНЬ ЖИТТЯ
Не життя, якщо нема вогню,
Коли дні спливають без слідів.
Хто себе віддав сьогодні дню,
Не даремно він цей день прожив.
Не роками міряється шлях,
А вогнем сердечним у душі.
Ця лічба іде не на словах,
А життям, сліди де не чужі.
Хто горів — насправді був живим,
Хто терпів — пізнав ціну добру.
Мертвий дух назавжди буде тим,
Хто програв в житті важливу гру.
Не дихання — дія збадьорить,
Сенс життя, робити більший рух.
І лиш той, сердечно хто горить,
Справді має тільки світлий дух.
Не тримайся тіні й пустоти,
Світ чекає — вийди з забуття.
Хто живе з душею, щоб рости,
Той пізнає весь вогонь життя.
Мирослав Манюк
15.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2025
ІНША ПРАВДА
Хто звикає до фальшивих текстів,
Не впізнає істину відразу.
Щирість була створена для тестів,
Щоб вписатись у красиву фразу.
Хтось готує пастку на усмішці,
Кожен погляд, як гіпноз удава.
Все здається грою як у книжці,
Інша правда більше не цікава.
Та коли зустрінеш справжнє серце,
Що не просить — тільки повертає,
Подивіться разом у люстерце,
Там побачиш, хто тебе вражає.
Сотні версій: і брехня, і фальші,
Все, що знав, тепер тобі не личить.
Обирай свої шляхи подальші
Там, де зможеш розум запозичить.
І тоді, вже маючи опору,
Більш не будеш лаятись словесно.
Те, що хтось не зміг підняти вгору,
Ти піднімеш хутко і почесно.
Мирослав Манюк
14.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2025
ЗАЛИШИ МИНУЛЕ
Все, що сталось — часточка дороги,
Навіть біль, що зранив тебе вчора.
Кожен день — це виклик і уроки,
А не вирок, сказаний з докора.
Те, що ззаду, не неси на спині,
Час не спиниш хутко та раптово.
Саквояж з минулим, то каміння,
Що не дасть зробити й крок частково.
Все минає, навіть темні ночі,
Навіть сльози, що пекли невчасно.
Щось повільно, та зростати хоче
Те, що змінить серце своєчасно.
Не тягни, що вчора вже згоріло,
Буде мало тобі завтра сили.
Що хотіло зникнути, зотліло,
Не буди в собі свої могили.
Все важке залиш на цій дорозі,
Не шкодуй нічого залишити.
І як це зробити тобі в змозі,
Далі буде трішки легше жити.
Мирослав Манюк
13.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2025
РИЗИК СЛОВА
Як не скажеш — винен все одно,
Як промовчиш — знову не таке.
Світ не знає: правда це, чи дно,
Чує тільки, що йому близьке.
Хоч мовчи — назвуть тебе німим,
А кричи — загубиш власний факт.
Не уникнеш ти зразком таким
Покарання за невлучний такт.
Говори — підступний балабол,
А мовчи — приховуєш щось зле.
Навіть щирість зробить тут прокол,
Бо чужий язик завжди пошле.
Та не треба грати на контакт,
Щоб в очах людей не впасти вниз.
Осуд буде ніби як теракт,
А не сцена драми без куліс.
Йди своїм єдиним тим шляхом,
Як мовчиш — мовчи від сили слів.
Як говориш тільки власним ртом,
Будеш тим, хто правду зрозумів.
Мирослав Манюк
12.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2025
ТИХА СЛАВА
Під кінець життя стихає слава,
І зникає відблиск репутацій.
Що лишиться? Доля нецікава,
Та прожиті миті ситуацій.
Не медалі й не химерні знаки —
Серце знає, що було з тобою.
Так приходить світло після мряки,
Лиш любов буває головною.
Скільки кроків і даремна ноша,
Скільки слів лишилось на повітрі.
Та лиш миті, що були хороші,
Не згорають у твоїй палітрі.
Все минає, та не мить цікава,
Що горить не тільки для розваги.
І лише вона, як тиха слава,
Вмить збудує стежку до наснаги.
Тож живи душею в повну силу,
Бо в кінці отримаєш основу.
Все одно не забереш в могилу
Долю цю свою таку казкову.
Мирослав Манюк
10.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2025
ЦВІТІННЯ ДУШІ
Усміхайся щиро кожен ранок,
Щоб любов струмком текла постійно,
З радістю готуй собі сніданок,
Та роби все чітко і спокійно.
Коли в серці злоба не згасає,
Коли біль і гнів панують часто,
То отруйна хвиля підступає
І руйнує тіло своєчасно.
Та коли очима усміхнешся,
І у грудях лагідне цвітіння,
То тоді, мабуть, ти не вернешся
До зневаги іншого створіння.
Щастя — мед, що вилікує рани,
Що змиває темряву з натури.
І у світі краще вже не стане,
Якщо ти залізеш в зайві шкури.
Май в собі промінчик, як дитина,
Щиро дякуй, що дні не короткі.
Хто в любові й радості людина,
Той завжди живе на сто відсотків.
Мирослав Манюк
09.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025
ДУХ МАТЕРИНСТВА
Цвіте яровими весна кольорами,
Прокинулось усе давно на світанку.
Є мамині руки та посмішка мами
У серці моєму із самого ранку.
Вона — доброта, що не зникне з роками,
Ми з нею дитинство своє проживали.
Ця мамина ласка завжди буде з нами,
Де б ми не були та куди б не втікали.
Дитинство минуло під шелест каштанів,
Де мама гукала постійно додому.
Любов її — це талісман з талісманів,
Що нас захистить від життєвого грому.
Я низько вклонюся, промовлю подяку
За кожну ту хвилю сімейного блага.
Ти в серці моєму зробила відзнаку,
Ти — моя основа, життя перевага.
Завжди зберігайте цей дух материнства,
Послухайте маму, якщо є порада,
Смішить її спогадом свого дитинства —
Життя розквітає, коли мама рада.
Мирослав Манюк
08.05.2025
#буревій_емоцій #марафон #моялюбанене
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2025
ВЕСНЯНИЙ САДОК
Легко дує вітер у садку,
Пахне свіжим цвітом мій бузок
І конвалії в однім рядку
Теж сьогодні радують садок.
Вечір оксамитовий іде
І ступає по усій землі,
Хутко квітів зорепад пройде,
Та залишить радість на гіллі.
Кожен крок як пісня солов'я,
В серці грає буревій думок.
Ця пора приймає мов сім'я
У весняний, тихий закуток.
Пройде теплий день і знов дива
Завтра ця весна покаже всім.
Ці дерева, квіти і трава
Так прекрасні у садку моїм.
Я люблю весну за цю красу,
За той шепіт, що несе з полів.
Квітам знов водички принесу
Та почну весняний вже посів.
Мирослав Манюк
07.05.2025
#буревій_емоцій_челендж_весняниймотив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2025
ХРЕБЕТ
Якщо в житті піддався страху ти,
Вже не піднімеш спину від того.
Талан тебе навчить туди прийти,
Де розвантажиш ти хребта свого.
Життя живеш лише з одним хребтом,
Тобі дається він завжди без черг.
Страх, це кайдани, що тримають злом,
І не дають тобі летіти вверх.
Зламаєш спину — це вже не підйом
І тут вже не доступна висота.
Та в тебе є ще шанс бути орлом,
Тільки літай і не ламай хребта.
Коли встаєш уже як щойно впав,
Хребет міцний талан не зломить твій.
Хто на ногах, той зробить більше справ,
І в боротьбі вже не програє бій.
Вільготний ти, як сам себе підняв,
Незломний твій хребет від тягарів
І свою силу ти туди направ,
Де дух твій поламає власний гнів.
Мирослав Манюк
06.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2025
АНГЕЛ І ДЕМОН
У душі живе подвійний голос,
Ангел шепче тихо: «Знай Закон».
Та з пітьми виходить грізний Хронос,
Вабить кров'ю, кличе у полон.
Світла тінь долоні простягає,
Темна злісно шепче: «Все дарма».
Що годуєш, те і силу має,
Треба жити разом із двома.
Ангел плаче, коли тліє воля,
Коли демон ланці все кує.
Та коли стоїш, згорає доля,
Коли дієш — вибір в тебе є.
Завмирають ночі в чистім серці,
Але лиш тоді, коли пітьма.
Той, що спасе душу — у люстерці,
І біда, якщо його нема...
В нас живуть ці двоє, наче в битві,
І хто більший стане у бою,
Все залежить буде від молитви,
Що читаєш в пеклі, чи в раю.
Мирослав Манюк
05.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025
ВІДСІКАЙ
Ти — це люди, що ідуть з тобою,
Їхні мрії й прагнення мов жар.
З ними можеш бути під горою,
Чи літати в небі поміж хмар.
Серед скарг ти сам стаєш безсилим,
Серед діла — виростеш стрімким.
Тягне вниз вир лінощів за стилем,
Вгору тягне тільки твій режим.
Вибирай не просто, хто навколо,
А кого запустиш у свій дім.
Не усі присутні варті слова,
Не усі назвуть тебе своїм.
Відсікай, що тягне лиш донизу,
Відчиняй завзятим все без меж.
У життя, щоб не пустити кризу,
Забувай несправжніх друзів теж.
Тож дивись, хто поруч у дорозі,
Вибирай свідомо кожен крок.
З тими йди, хто не стоїть на розі,
А іде назустріч до зірок.
Мирослав Манюк
04.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2025
ВІЧНІСТЬ КОХАННЯ
Коли торкаєш серце без причин,
Чи думав ти, що далі за цим йде?
Чи вмієш дати більше, ніж один
Палкий порив, що згасне і мине?
Любов — не гра у миті на жагу,
Вона росте, лісами у віках.
Не раз хитали бурі цю тайгу,
Та корінь дужий в серці, не в словах.
Коли в коханні бачиш тільки мить,
Його вогонь погасне без сліду.
Хіба це варто палко так любить,
Якщо в душі наробить хтось біду?
Кохання — це як на полях сівба,
Де сходять зерна, кинуті в весні.
Не знищить їх ні злива, ні журба,
Вони цвістимуть, навіть у зимі.
То не люби, якщо не йдеш вперед,
Не обіцяй, якщо боїшся йти.
Бо лиш тоді відкриєш ти секрет,
Коли готовий жертву принести.
Мирослав Манюк
03.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2025
НУДЬГА
Коли нудьга стискає простір твій,
Не бійся бути з нею у пітьмі.
Торкнись її, почни із нею бій,
Знайди себе у тій глухій тюрмі.
Занурюйсь глибше, не шукай воріт,
Не бийсь руками проти темноти.
Бо тільки той, хто впав у власний гніт,
Зуміє бути з ясністю на "ти".
Чим швидше дна торкнешся ти, мій друг,
Тим легше вирвешся назад, наверх.
Там, де тягар стискає думку в круг,
Знайдеш ти силу без всіляких черг.
Немає втечі — є лиш тільки спад,
Є тільки зустріч з привидом життя.
Тоді лиш стане серце як снаряд,
Який розірве прірву забуття.
Тож не тікай, коли прийшла печаль,
Забудь про біль, глуши свої страхи.
Лиш так добудеш спокій і мораль,
Щоби втікати із глибин нудьги.
Мирослав Манюк
02.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2025
НУДЬГА
Коли нудьга стискає простір твій,
Не бійся бути з нею у пітьмі.
Торкнись її, почни із нею бій,
Знайди себе у тій глухій тюрмі.
Занурюйсь глибше, не шукай воріт,
Не бийсь руками проти темноти.
Бо тільки той, хто впав у власний гніт,
Зуміє бути з ясністю на "ти".
Чим швидше дна торкнешся ти, мій друг,
Тим легше вирвешся назад, наверх.
Там, де тягар стискає думку в круг,
Знайдеш ти силу без всіляких черг.
Немає втечі — є лиш тільки спад,
Є тільки зустріч з привидом життя.
Тоді лиш стане серце як снаряд,
Який розірве прірву забуття.
Тож не тікай, коли прийшла печаль,
Забудь про біль, глуши свої страхи.
Лиш так добудеш спокій і мораль,
Щоби втікати із глибин нудьги.
Мирослав Манюк
02.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2025
ШУКАЙ СЕБЕ
Не слухай голоси, які навкруг,
Вони ведуть не в серце, а за край.
Ти сам собі надійний, вірний друг,
Ти сам знаходиш собі власний рай.
Бо ті, хто кличе, хочуть обійти,
Вони жадають вкрасти твій вогонь.
Подумай добре, хто для них є ти,
Коли тобі не тиснуть і долонь?
Як слухаєш усіх, ти вже не свій,
Як тіні у чужих, холодних снах.
Забудь їх шепіт, їхній мертвий стрій,
Шукай себе у власних голосах.
Бо там, де тиша, там і твій почин,
І там вогонь, що світить не для всіх.
Хто йде самотньо — не завжди один,
Хто вірить в себе — не допустить гріх.
Не обертайся, хай кричать вони,
І не давай змінити власний шлях.
Не змінюй світ, а лиш себе зміни
І станеш рідним у чужих очах.
Мирослав Манюк
01.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2025
СЬОГОДЕННЯ
Я раніше втікав від журби,
І ховався в тумані думок.
Все хотів жити без боротьби,
Без збентеження і помилок.
Я шукав світла у темноті,
Де спокійно і більше тепла.
Та не бачив, я на самоті,
Що душа вже занадто мала.
Все минуле було незначне,
А майбутнє — пісок між долонь.
Сьогодення тримає мене,
Лиш воно — мій єдиний вогонь.
Я навчився ловити цей сплеск:
Мить свободи на завтрашній день.
І побачив: життя — це процес,
Де воно нас навчає лишень.
Нині серце говорить мені:
"Що потрібно, давно в тебе є,
У моменті живи свої дні,
Забирай від життя все своє".
Мирослав Манюк
29.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2025
БАГАТСТВО ДУШІ
Всім дає життя свої валюти,
Але також їх і забирає.
Імператор може бідним бути,
А жебрак у величі засяє.
Багатіє серце, а не скриня,
Не монети нас гріють уночі.
Світла сила — ось одна святиня,
Не продатись за золоті ключі.
Скарби не там, де повні всі столи,
І не там, де маєтки та авто.
Бідні б добре у пишноті жили,
А багаті у бідності – ніхто.
Маєш віру — маєш все на світі,
Маєш правду — ти уже багатий.
Хай не пишуть нас у заповіті,
Тут ніхто не буде винуватий.
Не даремно мудрі кажуть люди:
Справжні скарби у чистоті думок.
Бідний дух нехай бідним і буде,
А багатий хай стереже замок.
Мирослав Манюк
28.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2025
НАСІННЯ ДІЙ
У вишині орел розправив крила
І в сяйві неба тінь його доречна.
Земля не бачить, що в орла є сила,
Так дія теж як птиця небезпечна.
Роботу нашу всю не видно зразу,
І наслідки ростуть мов зерна в полі.
Постійно сіємо нове щоразу,
Зростає в купі все немов на волі.
Можливо, нам збирати не ці сходи,
Епоха пройде і всі вони стліють.
Ще може бути, що колись народи
Нових собі полів іще засіють.
Впливаємо як тінь ми на планету,
Відразу всі поля пітьма не скриє.
Колись давно сказав хтось по секрету:
Наснага прийде, коли плід дозріє.
Потрібно бути ввічливим на старті,
Життєві образи – це та ж сама тінь.
Розкриється вона тоді на карті,
Коли засяє сонце для поколінь.
Мирослав Манюк
27.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025
ПРАХ ЧОРНОБИЛЯ
У безодню кинув вітер прах,
І здригнулась від біди земля.
Не забути вибуху у снах,
Що розвіяв крихти на поля.
Страх врізався в серце поколінь,
І постало місто без людей.
Там життя спинилося як тінь,
Став Чорнобиль наче як музей.
Страхом атом спалює чуття,
І лишає попіл на руках.
Так ось поміж тишею буття
У безодню кинув вітер прах.
Так постійно всі роки підряд
Нам природа хоче помогти.
Тільки де людина, там і чад,
Рани, біль і спалені мости.
Нам Чорнобиль згадує про те,
Що ми пил, ніщо у світі цім.
Хто зруйнує — втратить, не знайде
Свій останній, найдорожчий дім.
Мирослав Манюк
26.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2025
МАНДРІВНИКИ
Дійсність крокує у цей вирій життя,
Ми зупиняємось тут із метою.
День проживаємо вже без почуття,
І залишаємо страх за собою.
Як мандрівник, ми лише на транзиті,
Номер готелю приємний недовго.
Сонце в очах, за хвилину – в зеніті,
Ніч переспали та далі в дорогу.
Лиш в цьому світі, де все швидкоплинне,
Час погостює в нескінчених рядках.
Тяжко зловити натхнення невпинне.
Серце шукає, та не в наших віршах.
Нас не тримає чужа допомога,
Бо ми всього лиш прихожі на світі.
Від дому до дому водить дорога,
Коли наші мандри не на транзиті.
Справжні стандарти у митях життєвих,
В залишку тільки своїх уподобань.
Кожен той шлях наших кроків суттєвих
Пройдемо ми знову без жодних вагань.
Мирослав Манюк
25.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2025