| Сторінки (4/333): | « | 1 2 3 4 | » |
СЕЛО
Село — то світ, де небо ще живе,
Де кожен подих пахне як полин.
Тут кожна стежка до добра веде.
Щасливий той, хто завжди селянин.
Це школа перша для душі завжди,
Стають тут люди сильними навік.
Від плуга й хліба не буде нужди,
Від рідних нив зростає чоловік.
В селі людина щира і жива,
Бо тут земля говорить без прикрас.
Природа робить тут свої дива,
Й тримає нас у вірності щораз.
Майбутнє наше — те, що дасть город,
В руках простих, що роблять добрий труд.
Село — основа націй і чеснот,
Його не стерти з часу ніби бруд.
Хто не пізнав села — не знає край,
Від хати народився кожен з нас.
Село як серце — завжди пам'ятай,
Що там життя у правді без прикрас.
Мирослав Манюк
26.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2025
ОСТАННЄ КОХАННЯ
Кохання перше вічно ми несем,
Неначе оберіг в своїх руках.
Але хіба його до себе звем,
Коли душа в останньому жива?
Воно приходить тихо у шалаш,
Не робить галас, де нема мети.
В останньому коханні успіх наш,
Бо з ним вчимося, як себе знайти.
Не перше нам будує вічний храм
І не воно запалює камін.
Останнє лиш дарує спокій нам,
Назавжди буде поруч до сивин.
То, перше, має купу забобон,
Там плюс один: що ти ще не старий.
В останньому помітно, ніби фон —
Кохання, що лишає слід ясний.
Тож не шукай у перших вічних днів,
Не перше гріє в темряві нічній.
Останнє зберігай, яке зустрів,
З ним поруч ти вже вільний і живий.
Мирослав Манюк
25.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
МІЙ ПЕВНИЙ ШЛЯХ
Крізь хаос йду, де чутно кожен крок,
Де доля сипле виклик не один.
І лиш в дорозі бачу ясність строк,
Що рух ведуть до щастя та вершин.
Цей шлях не раз назву тропою втрат,
Та я іду, бо бачу вже мету.
Не втішить спокій затишних палат,
Бо тільки в русі істину знайду.
Коли зриває буря всі мости,
І небо хмари стягує вночі,
Тоді з'являються думки прості:
Хто йде вперед, в того усі ключі.
І там, де втрати, там росте зерно,
Що дасть колись врожай великих днів.
Я вибрав шлях уже собі давно,
Де вся ця путь — з натхнення та віршів.
Хай світ лякає смертю кожну мить,
Та я тримаю крок на певний звук.
В бою з хаосом серце ще горить,
Я — Мирослав, а прізвище Манюк.
Мирослав Манюк
24.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025
Епітафія братської могили 🕊️
Ми тут заснули довговічним сном,
Нас не поверне правда чи біда.
Земля укрила нас одним рядном,
А дах наш буде ця плита тверда.
Не кличте нас, ми чуємо ваш крок,
Не будять нас ні плачі, ні слова.
Ми тут для світу як живий урок,
Для вас усіх ми правда є жива.
Над нами вітер шепче про запал,
І сонце сходить нам щоранку знов.
Спасибі вам за цей меморіал,
Де вічністю відлунює любов.
Тут тиша знає, хто є кожен з нас
І пам'ять мовчки не зітре наш слід.
Хто впав за правду, той в душі не згас,
Його не зрадить і минущий світ.
Хай кожен, хто сюди прийде колись,
Згадає нас і серце хай мовчить.
Насправді ми на небо піднялись
І кожен з нас давно уже не спить.
Мирослав Манюк
23.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025
ГІДНІСТЬ
Хай знання мовчать до свого дня,
Та настане мить і блисне тут
Все, що ти зібрав в добу знання,
Врешті у житті як твій статут.
Хтось зітре усі твої сліди,
Слово щире більше, ніж скарби
І в мовчанні зріють ці плоди,
Бо в обіймах мало є журби.
Світ не буде тільки лиш один,
Не завжди відчує суть і біль.
Та не варто жити для хвилин,
Щоб ловити славу серед хвиль.
Велич в тім, щоб гідність зберегти,
Не просити сонця: хай мовчить.
Хто живе, аби добро гребти,
Той у тиші дійсно сяє вмить.
Зрозумій, не кожен бачить все,
Та це не причина згаснуть вмить.
Той, хто не втрачає що несе,
То у того серце не болить.
Мирослав Манюк
19.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2025
КРОК ЗА КРОКОМ
Не зросте насіння лиш за мить,
Тихо проростає корінь тут.
Все велике в часі довго спить,
Поки не прорве забутий ґрунт.
Світ не зміниш ти за тиждень-два,
І не зникне сум за кілька днів.
Та поволі творяться діла
Для майбутніх звершень і чинів.
Кожен день — це камінь у місток,
Що веде в новий та вищий світ.
Тихий шлях, маленький цей росток,
Перший подих справжніх, юних літ.
Коли глянеш крізь роки й літа,
І побачиш тінь колишніх схем,
То збагнеш, що правда є проста:
Зміни йдуть, але дрібним дощем.
Тож не знижуй і малий момент,
Він — основа майбуття твого.
Той, хто йде без поспіху вперед,
Ще настигне й вчителя свого.
Мирослав Манюк
18.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2025
ШЛЯХ ДО ІСТИНИ
Людина йде у пошуках мети,
Жадає те, що кличе з глибини.
Та часто нас притягує туди,
Де світло лиш обман у дні війни.
У серці є призначення і шлях,
Що вчить убити у собі раба.
Та замість правди ми обрали страх,
Який живе, де істина слаба.
Нам тягне душу блиск неправоти,
І тінь здається ніби світлом дня,
Тільки на мить звернути не туди
І вже за поворотом жде брехня.
Цей біль не ворог, це наш вірний знак,
Він — голос, що веде завжди назад.
Де ми є справжні, вільні просто так,
Де правда в нас живе без зайвих втрат.
Не кожна мрія — шлях до висоти,
Не кожен блиск несе в собі тепло.
Шукайте в собі істину мети
І будьте тими, хто долає зло.
Мирослав Манюк
15.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2025
ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ
Шур-шур-шур — трава під кроком босим,
Вітер гне її, мов струнний спів.
Тихо шепче світ про щось доросле:
Про думки, встають що замість слів.
Кап-кап-кап — на зовні плаче небо,
Краплі б’ють об шибку, наче дзвін.
Дощ приходить там, де дуже треба,
І змиває з серця давній сплін.
Тук-тук-тук — це серце рве простори,
Наче вибух в спогадах гучних.
Все горить в очах, летить угору
Спалах мрій у звуках неземних.
Ку-ку-ріку! — зранку день приходить,
Півень світ будити вже навчивсь.
Наче дзвін у грудях стук говорить,
Щоби кожен за життя моливсь.
Жу-жу-жу — це літо вже над лугом,
Бджоли роблять власний хоровод.
Кожен звук стає живим малюнком,
Що веде крізь вірш у дивний код.
Мирослав Манюк
14.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025
ГАРМОНІЯ СЕРЦЯ
Розум будить серце в кращий форум,
Та без змісту знов воно мовчить.
Не буває норми для простору,
Все, летюче вгору, не спинить.
Серце — вогник, розум — його форма,
Разом творять істинний політ.
Коли думка чиста, то це норма,
Всі чуття ідуть самі на зліт.
Від незнань також буває спрага,
Від вагань виходить навіть зміст.
Там, де тиша, ще росте увага,
І душа наповнює свій зріст.
Мудрість не палає з суєтою,
Її вабить простір і глибінь.
Почуття міцніють із метою,
Розум має убивати лінь.
Хто збагнув гармонію з роками,
Той не прагне більш чужих висот.
Бо у рівновазі між серцями
Розцвітає справжній вир чеснот.
Мирослав Манюк
13.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
ВІДЛУННЯ СНІВ
Світ ілюзій як нічний прибулець,
Все навколо мов примарний дим.
Те, що бачиш, — блиск далеких вулиць,
Те, що чуєш, може бути всім.
Біль приходить і здається, справжній,
Але ранок витре кожен шов.
Плач засне, коли розбудиш правду,
Все минає в вічність без умов.
Серед тіней буде і прозріння:
Все, що з нами, зіткане з нічних
Вогників старого сновидіння,
Ми не власні бути серед них.
Той, хто бачить суть крізь блиск і втому,
Той не має вже поганих снів.
Він іде немов завжди додому,
Без зупинок, без своїх гріхів.
Все, що є — це мить, розкрита в серці,
Суть життя завжди підвладна снам.
Світ сприймаєш ніби у люстерці:
Що покажеш, те побачиш сам.
Мирослав Манюк
12.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2025
ТВОЯ ВОЛЯ
Коли світ навколо тисне плинно,
І здається — сил нема вже йти,
Не спиняйсь, бо саме в цю хвилину
Ти ламаєш всі свої мости.
Хай тривога точить душу тихо,
І здається — зникло все навкруг,
Твоя воля — спокій серед лиха,
Твій безмовний, але вірний друг.
Світ не зрадить, просто він закрився,
Очі правди не для всіх ясні,
В кого шлях крізь темряву з'явився,
Знайде той світанок в темнім сні.
Кожен біль — це крок в незнаний простір,
Що згубилось, ще надасть плоди,
Хто іде крізь бурю ніби в гості,
Не продасть всю волю назавжди.
Тож коли здається все минає,
І нема секунди без ниття,
Саме в ці моменти запалає
Те, що називають всі життя.
Мирослав Манюк
07.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025
МАРШРУТ ЖИТТЯ
Хтось живе з вердиктом день за днем,
Та пускає лиш до себе страх.
Все майбутнє збилось до проблем,
А щоденність тягне, наче в прах.
Ділить світло на "люблю" і «ні»,
Наче вибір — вирок чи вина.
Та життя шукає десь на дні
Де мета: єдина, та одна...
Треба волю дати втомі вже,
Бо у ній любов і сіль буття.
Щастя не живе в душі лише,
Щастя ще шукає сенс життя.
Тож люби життєву втому тут,
Все, що поруч — хай воно твоє.
У дрібницях точний твій маршрут,
У простому справжнє тільки є.
Не пиши сердечних тих бажань,
Не діли життя, де є гріхи.
Хто живе з великим морем знань,
Кожен день знешкоджує страхи.
Мирослав Манюк
06.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025
ЛИСТ ДО СЕБЕ
Я пишу тобі крізь роки та днини,
Не забудь, ким був у часи гріховні,
Не втопи свій спокій у виннім плині,
Не віддай душу за гроші коштовні.
Знай собі, як ти прийшов сюди рано,
Як мовчав, коли горіло все тіло.
Щоб це майбутнє було завжди дано,
То збережи все те, що не згоріло.
Не шукай себе в чужих словах ночі,
Не простягай руки до брехні доби.
Краще іти босим по снах пророчих,
Ніж запалити факт у вогні юрби.
Будь сам собою, нехай дрібні грози
Не порушать рівновагу дум твоїх.
Мовчки стій, коли несуться погрози,
Та не кинь себе в ніякий шум від них.
Як же вже станеш сильнішим колись ти,
То не забудь про найпершого себе,
Там, де ти був немовлям ще в колисці
І повертай серце своє до неба.
Мирослав Манюк
05.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
ПРОБУДЖЕННЯ
День почався з шуму в голові,
Дзвін будильника рубає слух.
Сон летить у прірву в боротьбі,
І тремтить сповільнюючи рух.
Ранок замість світла дає лінь,
Кава запускає знов мотор.
Люди встануть рано ніби тінь,
І бредуть у згубний коридор.
Хтось зникає в пробках своїх дум,
Хтось спішить, вмикаючи режим.
Всі у вирі справ свій роблять шум,
Що стискає безладом своїм.
І вже день немов густий тягар,
Де немає місця для чудес.
Щастя стало зайвим серед хмар,
Світ забув долати власний стрес.
Рано встань, відчуй цей перший звук,
Не з тривоги, а з глибоких нот.
Тільки ранком, вільним від спонук,
Будеш жити краще всіх істот.
Мирослав Манюк
04.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2025
БЕЗМЕЖНЕ ДОБРО
Добро зростає там, де не кричать,
Де серце діє кожну зайву мить.
Хто поміч дав і став про це мовчать,
Той не шукає, щоб добром світить.
Не лине вдячність як наказ ніде,
І щира пам'ять теж не для гріхів.
Добро мовчить, але в душі росте,
Як не зірвати — проросте без слів.
Та гасне світ, де в пам'яті провал,
Де забувають, хто давав тепло.
Там, де байдужість, у серцях обвал,
Немає світла, лиш самотнє зло.
У кого пам'ять, там вогонь горить,
Не все зігріє, та й не спалить теж.
Бо те добро, що у душі сидить,
Спокійно гріє без всіляких меж.
Добро мов слід, що не стирає час,
Його не видно, та воно живе.
Світ збережеться в думах кожен раз,
Де мають в тямці те, що серце шле.
Мирослав Манюк
03.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2025
ГОЛОС ПОКОЛІНЬ
Старі кажуть: мудрий той, хто сивий
І тому повчають молодих.
Їхній досвід ніби як важливий,
Наче правду знає кожен з них.
Та приходить день, коли зникають
Всі ілюзії дитячих літ,
Молоді тоді самі пізнають
Цей великий та жорстокий світ.
Часто мало правди у тім слові,
Що дається з вуст прожитих днів.
Все пізнаєш в часі, в справжній мові,
І збагнеш важливість кращих слів.
Але світ і далі під тріскуче
Слово старших знову далі йде.
Молоді ростуть собі рішуче,
Ну, а старість тихо смерті жде.
Сміх і мудрість, голос покоління,
Із віків лунає їхній спів.
Тільки правда буде без сумління
У того, хто без гріха прожив.
Мирослав Манюк
29.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2025
СЕРЦЕ І РОЗУМ
Думка добра ходить серед ночі,
Серце світить де уми при купі
Ніжно разом тчуть слова охоче
У єднанні, та в одній шкарлупі.
Ширший розум лине з-під основи,
Там, де любить серце за повагу.
Сила мислі — це і є підкови,
Що дарують спокій і відвагу.
Де великі душі, там присутнє
Те чуття, що все людське тримає.
Кожен крок, це спалах у майбутнє,
Що веде в життя і не згасає.
Тож відкрийте серце для зізнання,
Щоби стало все завжди загальним.
Бо велике в нас живе кохання
Лиш тоді, коли стає реальним.
Серце й розум — дві могутні сили,
Їх єднання сяє між суспільством.
В цьому світі можна мати крила
І злетіти навіть над насильством.
Мирослав Манюк
28.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2025
КРИЛА ЛЮБОВІ
Подбай про серце, змивши бруд і сум,
Воно зросте, мов квітка у росі.
Любов не жде від світу теплих дум,
Вона палає тихо у душі.
Нехай твоя любов перед усім,
Не просить все, не прагне взяти щось.
Хай буде щирим сяйвом попри грім,
Що ніжно світить щиро на когось.
Щоранку вір у власні крила, знай,
Що в світі ти як місяць між зірок
І не пускай долоні вниз, тримай
Усмішку й віру в кожен денний крок.
Негоди долі стануть вмить ключем,
Відкриють вікна кращої весни.
І кожен день ти будеш без проблем
Вбивати в темні сторони клини.
Хай твій політ триває так завжди,
Хай ніжно лине в небо щирий шлях.
Любов жива, у неї є плоди,
Її не зрадь ні в справі, ні в словах.
Мирослав Манюк
27.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025
ШЛІФУЙ СВІЙ ШЛЯХ
Хтось поранив знову твої сни,
Наче порох вітер тут розніс.
Не вагайся, хай ідуть вони,
Щоб лишити слід, який заріс.
Від шліфовки світ стає ясним,
Ти шліфуєш серце в пустоту.
Не доказуй свої дії всім,
Бо не знати їм твою мету.
Їхня драма не живе завжди,
Ти зміцнієш, станеш ще тривкий.
Хай ті рани зроблять лиш сліди,
Що приводять на твій шлях новий.
Ти зростеш творінням своїх слів,
Бо не згасне сила у душі.
Від шліфовки згине пил років
І засяють світлом аркуші.
Не чекай подяки від чужих,
А шліфуй єдиний власний світ.
І тоді величчям справ своїх
Ти побачиш — згине їхній слід.
Мирослав Манюк
26.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2025
СВІТ ДО ВІЙНИ
В той день, коли війни були тільки в кіно,
Ми радились під небом в милих картинах,
Ходили у гості, будували майно
І смерть не стояла в ранкових новинах.
Ми вірили, що зло не власне над нами,
Що свою країну не втрутим до краху.
Тепер кожен ранок мов сцена із драми,
Та мріється знов про отой світ без страху.
Ми тішились щиро, бо не знали війни,
Тривожні сирени не вили з порога.
Тепер всі гадають з якої сторони
Скінчиться війна та прийде перемога.
Мирослав Манюк
24.05.2025
Вірш написаний під впливом від пісні
STASYA x ХАС – В той день
#натхненнотреком
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2025
БАГАТСТВО В СЕРЦІ
Не шукай в сусіда зайвий гріш,
Бо не знати, чим платив він сам.
У житті багато прикрих ніш,
А ще більше на дорозі ям.
Хто цінує хліб і тихий плин,
Той багатший за царів усіх.
Щастя не приходить на поклін,
А росте в подяці та без лих.
Бог не дасть в житті важкого теж,
Та дарує з віри, не на зло.
Не чекай багатств чужих без меж,
А приймай життя як чисте скло.
Мить одна згасає ніби тінь,
Все впаде далеко в темний світ.
Той багатий, хто у власних скринь
Бачить світло, а не темінь літ.
Те, що маєш, зберігай щодня,
Не дивися, в кого кращий вік.
Не настигне зайва метушня,
Як зростаєш ти із року в рік.
Мирослав Манюк
23.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2025
БЕЗСМЕРТНЕ ТЕПЛО
Не важливо, скільки мав багатства,
І яку приніс з собою славу.
Все зітре біг часу від юнацтва,
Крім тепла, для інших на забаву.
Не в словах — в очах палає правда,
Не діла, а щирість силу має.
Світ змінити може й тиха згадка,
Що у серці крізь роки зростає.
Світлі душі не лишають тіні,
А вогонь, який не гасне шлаком.
При одній, бодай маленькій зміні,
Їхній погляд є надійним знаком.
Ми не будем знати, що для кого —
Наші вчинки стали берегами,
Та якщо любов була для всього,
Не зітре вже час сліди між нами.
Лиш одне насправді по стандарту:
Коли можна щось змінити в людях.
Хоч і стисло, та на повну варто
Жити так, щоб все кипіло в грудях.
Мирослав Манюк
22.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2025
БЕЗ ЗАЙВИХ СЛІВ
Не спіши словами шум робити,
Плани твої хай сидять у тиші.
Мовчки треба трохи вчитись жити,
Як живуть, наприклад, навіть миші.
Кожне слово — витік для наснаги,
Кожен звук — це дірка у мембрані.
Заздрість тягне сумнів без поваги,
А мета всихає в цьому стані.
Спокій — щит, який тримає сутність,
Жалуй тишу, мов ту чисту воду.
Не кричи, що тут твоя присутність,
Краще видай всім свою роботу.
Коли дія замість слів говорить,
Не потрібно зайвих тих анонсів.
Плідна праця і без слів все творить,
А хвальба, це зброя для альфонсів.
Плід мовчання — вчинок, не порожність,
Твій здобуток та твоя повага.
Справжня сила мати цю спроможність
У мовчанні, що веде до блага.
Мирослав Манюк
21.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2025
АКРОВІРШ
Сльози стирає проміння невинно,
Люди шепочуть про щастя у сні,
Образ з минулого тисне невпинно,
Вічно палають у грудях вогні,
Ангели мовчки ведуть безупинно.
Серце не хоче прощати війну,
Попіл злітає у небо птахами,
Леза тримають надію одну,
Ехо кричить, розриває словами.
Тихо надія повзе в глибину,
Епос написаний буде віршами.
Наче трава, що росте на весні,
Ім'я героя зростає в війні.
Вічна ця битва у наших думках...
Стільки є слів, що сплелись у серцях,
Експортом треба вивозити їх.
Розчарування було ніби гріх,
Ціль обирали ми разом в думках.
Якось зростали в присягах своїх...
Хтось здогадався, що є у рядках?
Мирослав Манюк
20.05.2025.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025
БІГ ДУМОК
(сонет)
У тебе є свій шлях, своя мета,
І кожен день – це виклик і урок.
Хтось йде крізь терни своїх помилок,
А правда поруч і вона проста.
В одних земля тверда, бо є пісок,
А другім зовсім ніби як пуста.
Та не завадить навіть пустка та,
Якщо хтось зробить свій найперший крок.
Ти бачиш блиск, не бачиш як дійти,
Не знаєш де сьогодні будеш ти,
І так постійно все біжать думки...
В житті буває, кожен день горить,
Не всі шляхи ведуть в потрібну мить,
Де ти колись шукав свої роки.
Мирослав Манюк
19.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2025
ВОГОНЬ ДУШІ
Буває — серце стомлено мовчить,
І світ здається сірим аж до сліз.
Вогонь в душі повільно вже горить,
І тінь приходить як на серці зріз.
Та хтось приходить, світло принесе,
Торкнеться поглядом твого нутра.
І раптом жар всередині спасе,
І знов живе душа вже для добра.
Хтось кликав знов до подвигів вперед,
Іти гуртом із прапором в руках.
Вони були прості, мов із газет,
Та в їх словах зникав душевний прах.
Свій борг не сплатиш хутко до кінця,
Бо як збагнеш, де був в житті пролом?
Та тільки знай: стають живі серця,
Коли навколо хтось стає теплом.
І сам, колись один серед пітьми,
Ти станеш світлом ясним для чужих.
Хай буде серце вдячне між людьми,
Палким вогнем, що не згасає в них.
Мирослав Манюк
18.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2025
КАРМА
Не глузуй з людей, які в нещасті,
Не топчи слабкого за спиною,
Бо життя по колу ходить часто,
Тож колись зустрінешся з собою.
Не кради, бо у двійні заплатиш,
І не кидай друзів у потребі.
Те, що ти знеціниш, потім втратиш,
Й не повернеш те, що буде треба.
Не бреши собі — брехня зростає,
Так руйнуєш правду свою всюди.
Хто себе не чує, той втрачає
Те життя, яке цінують люди.
Не лишай любов — вона не вічна,
Та її ж бо серце зберігає
І як згасне — буде вже не звична,
Бо чужа душа її не знає.
Що посієш, те й пожнеш у часі,
Справи наші йдуть слідом за нами.
Не прощає світ гордині й фальші:
Бумеранг вернеться із роками.
Мирослав Манюк
17.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025
САРКАЗМ
Світ завжди буває неприємний,
Зуби скалить, ніби хиже бидло.
Та сильніші ті, кому даремно
Сміх зі зла робити не набридло.
Так сміються в нашій Україні
Над ганебним ворогом герої.
Сміх не слабкість, а броня від тіні,
Що тримає силу і без зброї.
Що боліло, стане вже здоровим,
Гострий жарт притупить навіть лезо.
Не сумуй, злітай над всім суворим,
Доки сміх ще є, живи тверезо.
Хай шипами світ тебе штовхає,
Ти в обличчя тільки йому смійся.
Серце, що жартує — не вмирає,
А на німоту ти не надійся.
Бо сміється той, хто жив у горі
І у кого більш його не буде.
Відчай тоне в жарті, як у морі,
Так сміються тільки наші люди.
Мирослав Манюк
16.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025
ВОГОНЬ ЖИТТЯ
Не життя, якщо нема вогню,
Коли дні спливають без слідів.
Хто себе віддав сьогодні дню,
Не даремно він цей день прожив.
Не роками міряється шлях,
А вогнем сердечним у душі.
Ця лічба іде не на словах,
А життям, сліди де не чужі.
Хто горів — насправді був живим,
Хто терпів — пізнав ціну добру.
Мертвий дух назавжди буде тим,
Хто програв в житті важливу гру.
Не дихання — дія збадьорить,
Сенс життя, робити більший рух.
І лиш той, сердечно хто горить,
Справді має тільки світлий дух.
Не тримайся тіні й пустоти,
Світ чекає — вийди з забуття.
Хто живе з душею, щоб рости,
Той пізнає весь вогонь життя.
Мирослав Манюк
15.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2025
ІНША ПРАВДА
Хто звикає до фальшивих текстів,
Не впізнає істину відразу.
Щирість була створена для тестів,
Щоб вписатись у красиву фразу.
Хтось готує пастку на усмішці,
Кожен погляд, як гіпноз удава.
Все здається грою як у книжці,
Інша правда більше не цікава.
Та коли зустрінеш справжнє серце,
Що не просить — тільки повертає,
Подивіться разом у люстерце,
Там побачиш, хто тебе вражає.
Сотні версій: і брехня, і фальші,
Все, що знав, тепер тобі не личить.
Обирай свої шляхи подальші
Там, де зможеш розум запозичить.
І тоді, вже маючи опору,
Більш не будеш лаятись словесно.
Те, що хтось не зміг підняти вгору,
Ти піднімеш хутко і почесно.
Мирослав Манюк
14.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2025
ЗАЛИШИ МИНУЛЕ
Все, що сталось — часточка дороги,
Навіть біль, що зранив тебе вчора.
Кожен день — це виклик і уроки,
А не вирок, сказаний з докора.
Те, що ззаду, не неси на спині,
Час не спиниш хутко та раптово.
Саквояж з минулим, то каміння,
Що не дасть зробити й крок частково.
Все минає, навіть темні ночі,
Навіть сльози, що пекли невчасно.
Щось повільно, та зростати хоче
Те, що змінить серце своєчасно.
Не тягни, що вчора вже згоріло,
Буде мало тобі завтра сили.
Що хотіло зникнути, зотліло,
Не буди в собі свої могили.
Все важке залиш на цій дорозі,
Не шкодуй нічого залишити.
І як це зробити тобі в змозі,
Далі буде трішки легше жити.
Мирослав Манюк
13.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2025
РИЗИК СЛОВА
Як не скажеш — винен все одно,
Як промовчиш — знову не таке.
Світ не знає: правда це, чи дно,
Чує тільки, що йому близьке.
Хоч мовчи — назвуть тебе німим,
А кричи — загубиш власний факт.
Не уникнеш ти зразком таким
Покарання за невлучний такт.
Говори — підступний балабол,
А мовчи — приховуєш щось зле.
Навіть щирість зробить тут прокол,
Бо чужий язик завжди пошле.
Та не треба грати на контакт,
Щоб в очах людей не впасти вниз.
Осуд буде ніби як теракт,
А не сцена драми без куліс.
Йди своїм єдиним тим шляхом,
Як мовчиш — мовчи від сили слів.
Як говориш тільки власним ртом,
Будеш тим, хто правду зрозумів.
Мирослав Манюк
12.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2025
ТИХА СЛАВА
Під кінець життя стихає слава,
І зникає відблиск репутацій.
Що лишиться? Доля нецікава,
Та прожиті миті ситуацій.
Не медалі й не химерні знаки —
Серце знає, що було з тобою.
Так приходить світло після мряки,
Лиш любов буває головною.
Скільки кроків і даремна ноша,
Скільки слів лишилось на повітрі.
Та лиш миті, що були хороші,
Не згорають у твоїй палітрі.
Все минає, та не мить цікава,
Що горить не тільки для розваги.
І лише вона, як тиха слава,
Вмить збудує стежку до наснаги.
Тож живи душею в повну силу,
Бо в кінці отримаєш основу.
Все одно не забереш в могилу
Долю цю свою таку казкову.
Мирослав Манюк
10.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2025
ЦВІТІННЯ ДУШІ
Усміхайся щиро кожен ранок,
Щоб любов струмком текла постійно,
З радістю готуй собі сніданок,
Та роби все чітко і спокійно.
Коли в серці злоба не згасає,
Коли біль і гнів панують часто,
То отруйна хвиля підступає
І руйнує тіло своєчасно.
Та коли очима усміхнешся,
І у грудях лагідне цвітіння,
То тоді, мабуть, ти не вернешся
До зневаги іншого створіння.
Щастя — мед, що вилікує рани,
Що змиває темряву з натури.
І у світі краще вже не стане,
Якщо ти залізеш в зайві шкури.
Май в собі промінчик, як дитина,
Щиро дякуй, що дні не короткі.
Хто в любові й радості людина,
Той завжди живе на сто відсотків.
Мирослав Манюк
09.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025
ДУХ МАТЕРИНСТВА
Цвіте яровими весна кольорами,
Прокинулось усе давно на світанку.
Є мамині руки та посмішка мами
У серці моєму із самого ранку.
Вона — доброта, що не зникне з роками,
Ми з нею дитинство своє проживали.
Ця мамина ласка завжди буде з нами,
Де б ми не були та куди б не втікали.
Дитинство минуло під шелест каштанів,
Де мама гукала постійно додому.
Любов її — це талісман з талісманів,
Що нас захистить від життєвого грому.
Я низько вклонюся, промовлю подяку
За кожну ту хвилю сімейного блага.
Ти в серці моєму зробила відзнаку,
Ти — моя основа, життя перевага.
Завжди зберігайте цей дух материнства,
Послухайте маму, якщо є порада,
Смішить її спогадом свого дитинства —
Життя розквітає, коли мама рада.
Мирослав Манюк
08.05.2025
#буревій_емоцій #марафон #моялюбанене
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2025
ВЕСНЯНИЙ САДОК
Легко дує вітер у садку,
Пахне свіжим цвітом мій бузок
І конвалії в однім рядку
Теж сьогодні радують садок.
Вечір оксамитовий іде
І ступає по усій землі,
Хутко квітів зорепад пройде,
Та залишить радість на гіллі.
Кожен крок як пісня солов'я,
В серці грає буревій думок.
Ця пора приймає мов сім'я
У весняний, тихий закуток.
Пройде теплий день і знов дива
Завтра ця весна покаже всім.
Ці дерева, квіти і трава
Так прекрасні у садку моїм.
Я люблю весну за цю красу,
За той шепіт, що несе з полів.
Квітам знов водички принесу
Та почну весняний вже посів.
Мирослав Манюк
07.05.2025
#буревій_емоцій_челендж_весняниймотив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2025
ХРЕБЕТ
Якщо в житті піддався страху ти,
Вже не піднімеш спину від того.
Талан тебе навчить туди прийти,
Де розвантажиш ти хребта свого.
Життя живеш лише з одним хребтом,
Тобі дається він завжди без черг.
Страх, це кайдани, що тримають злом,
І не дають тобі летіти вверх.
Зламаєш спину — це вже не підйом
І тут вже не доступна висота.
Та в тебе є ще шанс бути орлом,
Тільки літай і не ламай хребта.
Коли встаєш уже як щойно впав,
Хребет міцний талан не зломить твій.
Хто на ногах, той зробить більше справ,
І в боротьбі вже не програє бій.
Вільготний ти, як сам себе підняв,
Незломний твій хребет від тягарів
І свою силу ти туди направ,
Де дух твій поламає власний гнів.
Мирослав Манюк
06.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2025
АНГЕЛ І ДЕМОН
У душі живе подвійний голос,
Ангел шепче тихо: «Знай Закон».
Та з пітьми виходить грізний Хронос,
Вабить кров'ю, кличе у полон.
Світла тінь долоні простягає,
Темна злісно шепче: «Все дарма».
Що годуєш, те і силу має,
Треба жити разом із двома.
Ангел плаче, коли тліє воля,
Коли демон ланці все кує.
Та коли стоїш, згорає доля,
Коли дієш — вибір в тебе є.
Завмирають ночі в чистім серці,
Але лиш тоді, коли пітьма.
Той, що спасе душу — у люстерці,
І біда, якщо його нема...
В нас живуть ці двоє, наче в битві,
І хто більший стане у бою,
Все залежить буде від молитви,
Що читаєш в пеклі, чи в раю.
Мирослав Манюк
05.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025
ВІДСІКАЙ
Ти — це люди, що ідуть з тобою,
Їхні мрії й прагнення мов жар.
З ними можеш бути під горою,
Чи літати в небі поміж хмар.
Серед скарг ти сам стаєш безсилим,
Серед діла — виростеш стрімким.
Тягне вниз вир лінощів за стилем,
Вгору тягне тільки твій режим.
Вибирай не просто, хто навколо,
А кого запустиш у свій дім.
Не усі присутні варті слова,
Не усі назвуть тебе своїм.
Відсікай, що тягне лиш донизу,
Відчиняй завзятим все без меж.
У життя, щоб не пустити кризу,
Забувай несправжніх друзів теж.
Тож дивись, хто поруч у дорозі,
Вибирай свідомо кожен крок.
З тими йди, хто не стоїть на розі,
А іде назустріч до зірок.
Мирослав Манюк
04.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2025
ВІЧНІСТЬ КОХАННЯ
Коли торкаєш серце без причин,
Чи думав ти, що далі за цим йде?
Чи вмієш дати більше, ніж один
Палкий порив, що згасне і мине?
Любов — не гра у миті на жагу,
Вона росте, лісами у віках.
Не раз хитали бурі цю тайгу,
Та корінь дужий в серці, не в словах.
Коли в коханні бачиш тільки мить,
Його вогонь погасне без сліду.
Хіба це варто палко так любить,
Якщо в душі наробить хтось біду?
Кохання — це як на полях сівба,
Де сходять зерна, кинуті в весні.
Не знищить їх ні злива, ні журба,
Вони цвістимуть, навіть у зимі.
То не люби, якщо не йдеш вперед,
Не обіцяй, якщо боїшся йти.
Бо лиш тоді відкриєш ти секрет,
Коли готовий жертву принести.
Мирослав Манюк
03.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2025
НУДЬГА
Коли нудьга стискає простір твій,
Не бійся бути з нею у пітьмі.
Торкнись її, почни із нею бій,
Знайди себе у тій глухій тюрмі.
Занурюйсь глибше, не шукай воріт,
Не бийсь руками проти темноти.
Бо тільки той, хто впав у власний гніт,
Зуміє бути з ясністю на "ти".
Чим швидше дна торкнешся ти, мій друг,
Тим легше вирвешся назад, наверх.
Там, де тягар стискає думку в круг,
Знайдеш ти силу без всіляких черг.
Немає втечі — є лиш тільки спад,
Є тільки зустріч з привидом життя.
Тоді лиш стане серце як снаряд,
Який розірве прірву забуття.
Тож не тікай, коли прийшла печаль,
Забудь про біль, глуши свої страхи.
Лиш так добудеш спокій і мораль,
Щоби втікати із глибин нудьги.
Мирослав Манюк
02.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2025
НУДЬГА
Коли нудьга стискає простір твій,
Не бійся бути з нею у пітьмі.
Торкнись її, почни із нею бій,
Знайди себе у тій глухій тюрмі.
Занурюйсь глибше, не шукай воріт,
Не бийсь руками проти темноти.
Бо тільки той, хто впав у власний гніт,
Зуміє бути з ясністю на "ти".
Чим швидше дна торкнешся ти, мій друг,
Тим легше вирвешся назад, наверх.
Там, де тягар стискає думку в круг,
Знайдеш ти силу без всіляких черг.
Немає втечі — є лиш тільки спад,
Є тільки зустріч з привидом життя.
Тоді лиш стане серце як снаряд,
Який розірве прірву забуття.
Тож не тікай, коли прийшла печаль,
Забудь про біль, глуши свої страхи.
Лиш так добудеш спокій і мораль,
Щоби втікати із глибин нудьги.
Мирослав Манюк
02.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2025
ШУКАЙ СЕБЕ
Не слухай голоси, які навкруг,
Вони ведуть не в серце, а за край.
Ти сам собі надійний, вірний друг,
Ти сам знаходиш собі власний рай.
Бо ті, хто кличе, хочуть обійти,
Вони жадають вкрасти твій вогонь.
Подумай добре, хто для них є ти,
Коли тобі не тиснуть і долонь?
Як слухаєш усіх, ти вже не свій,
Як тіні у чужих, холодних снах.
Забудь їх шепіт, їхній мертвий стрій,
Шукай себе у власних голосах.
Бо там, де тиша, там і твій почин,
І там вогонь, що світить не для всіх.
Хто йде самотньо — не завжди один,
Хто вірить в себе — не допустить гріх.
Не обертайся, хай кричать вони,
І не давай змінити власний шлях.
Не змінюй світ, а лиш себе зміни
І станеш рідним у чужих очах.
Мирослав Манюк
01.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2025
СЬОГОДЕННЯ
Я раніше втікав від журби,
І ховався в тумані думок.
Все хотів жити без боротьби,
Без збентеження і помилок.
Я шукав світла у темноті,
Де спокійно і більше тепла.
Та не бачив, я на самоті,
Що душа вже занадто мала.
Все минуле було незначне,
А майбутнє — пісок між долонь.
Сьогодення тримає мене,
Лиш воно — мій єдиний вогонь.
Я навчився ловити цей сплеск:
Мить свободи на завтрашній день.
І побачив: життя — це процес,
Де воно нас навчає лишень.
Нині серце говорить мені:
"Що потрібно, давно в тебе є,
У моменті живи свої дні,
Забирай від життя все своє".
Мирослав Манюк
29.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2025
БАГАТСТВО ДУШІ
Всім дає життя свої валюти,
Але також їх і забирає.
Імператор може бідним бути,
А жебрак у величі засяє.
Багатіє серце, а не скриня,
Не монети нас гріють уночі.
Світла сила — ось одна святиня,
Не продатись за золоті ключі.
Скарби не там, де повні всі столи,
І не там, де маєтки та авто.
Бідні б добре у пишноті жили,
А багаті у бідності – ніхто.
Маєш віру — маєш все на світі,
Маєш правду — ти уже багатий.
Хай не пишуть нас у заповіті,
Тут ніхто не буде винуватий.
Не даремно мудрі кажуть люди:
Справжні скарби у чистоті думок.
Бідний дух нехай бідним і буде,
А багатий хай стереже замок.
Мирослав Манюк
28.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2025
НАСІННЯ ДІЙ
У вишині орел розправив крила
І в сяйві неба тінь його доречна.
Земля не бачить, що в орла є сила,
Так дія теж як птиця небезпечна.
Роботу нашу всю не видно зразу,
І наслідки ростуть мов зерна в полі.
Постійно сіємо нове щоразу,
Зростає в купі все немов на волі.
Можливо, нам збирати не ці сходи,
Епоха пройде і всі вони стліють.
Ще може бути, що колись народи
Нових собі полів іще засіють.
Впливаємо як тінь ми на планету,
Відразу всі поля пітьма не скриє.
Колись давно сказав хтось по секрету:
Наснага прийде, коли плід дозріє.
Потрібно бути ввічливим на старті,
Життєві образи – це та ж сама тінь.
Розкриється вона тоді на карті,
Коли засяє сонце для поколінь.
Мирослав Манюк
27.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025
ПРАХ ЧОРНОБИЛЯ
У безодню кинув вітер прах,
І здригнулась від біди земля.
Не забути вибуху у снах,
Що розвіяв крихти на поля.
Страх врізався в серце поколінь,
І постало місто без людей.
Там життя спинилося як тінь,
Став Чорнобиль наче як музей.
Страхом атом спалює чуття,
І лишає попіл на руках.
Так ось поміж тишею буття
У безодню кинув вітер прах.
Так постійно всі роки підряд
Нам природа хоче помогти.
Тільки де людина, там і чад,
Рани, біль і спалені мости.
Нам Чорнобиль згадує про те,
Що ми пил, ніщо у світі цім.
Хто зруйнує — втратить, не знайде
Свій останній, найдорожчий дім.
Мирослав Манюк
26.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2025
МАНДРІВНИКИ
Дійсність крокує у цей вирій життя,
Ми зупиняємось тут із метою.
День проживаємо вже без почуття,
І залишаємо страх за собою.
Як мандрівник, ми лише на транзиті,
Номер готелю приємний недовго.
Сонце в очах, за хвилину – в зеніті,
Ніч переспали та далі в дорогу.
Лиш в цьому світі, де все швидкоплинне,
Час погостює в нескінчених рядках.
Тяжко зловити натхнення невпинне.
Серце шукає, та не в наших віршах.
Нас не тримає чужа допомога,
Бо ми всього лиш прихожі на світі.
Від дому до дому водить дорога,
Коли наші мандри не на транзиті.
Справжні стандарти у митях життєвих,
В залишку тільки своїх уподобань.
Кожен той шлях наших кроків суттєвих
Пройдемо ми знову без жодних вагань.
Мирослав Манюк
25.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2025
ДИХАЮ НЕБОМ
Я нічого вже не хочу в світі,
Лиш живу сьогодні як в останнє.
Без бажань і сподівань в зеніті
Все навколо стало як в єднанні.
Не прошу, тому що всього досить,
Світ дає, прийняти тільки треба.
Смак життя просте мені приносить,
Кожну мить я мов торкаюсь неба.
Я сиджу. Довкола чути гомін.
Серце б'ється — значить, я існую.
Вітер гладить листя, тінь на домі
І це все величне я малюю.
Вже набридло жити без причастя,
Та сваритись з кимось в Інтернеті.
Кожне слово хай приносить щастя,
Кожен подих — вічність на планеті.
Ні доріг, ні цілей, ані кроку,
Тільки моя мить, як пташка рання.
В ній — спокійний подих без пороку,
Та усесвіт, вільний від бажання.
Мирослав Манюк
24.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2025
ВІЧНІСТЬ У КНИЖКАХ
У добу екранів і світлин,
Де планети ближчі, ніж колись,
Дух книжковий — не кінець стежин,
А початок, що веде у вись.
Все, що бачиш, тільки блиск воно,
Все, що чуєш — вир подій і слів.
Та лише в книжках живе давно
Натуральна правда дій і снів.
Кадри з фільмів залишають тінь,
Вся картинка зникне, мов імла,
А у книзі безліч поколінь
Вічно будуть жити без числа.
Можна бачить зорі по Ті-Vі,
Можна чути спів з далеких мов,
Та в книжках — мовчання в глибині
І до знань лише веде любов.
Хай летять сигнали крізь ефір,
Книга не зів'яне назавжди:
Там життя лягає на папір,
Залишає вічні там сліди.
Мирослав Манюк
23.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2025
ЛЮБОВ БЕЗ СЛІВ
Він ішов похмурою порою,
Не знаходив сенсу в слові Бога,
Світ здавався сірою стіною,
Все здавалось проти — не за нього.
Та вона, мов тиша серед зливи,
Знала весь керунок його доріг.
В кожнім слові вогник та мотиви
Не важливі, бо глузд все переміг.
Не кричала, не тягла за руку,
Лиш дивилась наче у майбутнє.
І з очей її палала мука,
Бо в очах жило усе присутнє.
Він стояв, як той, що знову чує,
І відчув: не треба бути милим.
Віра завжди є і їм дарує
Справжній зміст з бентежним диким стилем.
Ніби світло змішане із кров'ю,
Він обрав собі звичайну долю,
Що без слів сказала все любов'ю,
І забрала душу у неволю.
Мирослав Манюк
20.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2025
СМІЛИВІСТЬ
Не лякайся мрій, що надто вище,
Що здаються скелями надалі.
Бо якщо у цілі є горище,
Значить ти іще сидиш в підвалі.
Ти не знаєш, скільки сили в серці,
Поки не ступив у бій життєвий.
Спробуй і побачиш, як у герці
Зможеш подолати страх суттєвий.
Він зникає, коли йдеш угору,
Сумнів гасне — віра виростає.
Шлях важкий не дасть тобі простору,
За межею шара не чекає.
Не шукай коротких простих тропів,
Суть велика там, де все далеке.
На війні творець ти сам окопів,
І ніхто не дасть гарант безпеки.
Ризик — це початок твого руху,
Де мета — знайти бажану долю.
Міць росте з підйомом сили духу,
Коли все віддав самоконтролю.
Мирослав Манюк
19.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2025
СТРАСНА П’ЯТНИЦЯ 2025
Цей день мовчить, та серце вже на дні,
Де кров стікає за одну ціну.
Христос не мстився, не зламався, ні,
Й любов проніс крізь зраду і війну.
Не кожен хрест узяти зможе так,
Не кожне серце витримає шлях.
Але Спаситель дав людині знак,
Який горить, коли навколо страх.
Він мовчки йшов у пік страждань і втрат,
І кожен крок був наче у вогні.
Зате ми всі: і кум, і сват, і брат,
Святкуємо Великдень навесні.
Страждав, щоб ми могли робити гріх,
Щоб ми прощали, падали, та йшли.
І досі біль той в небі не затих,
Бо це — любов, яку ми не знайшли.
Тож пригадай, коли замовкне грім,
Коли у серці стане тихо так...
Є той, хто вмер за всіх, щоб світ був з ним,
І той, хто нам є у житті маяк.
Мирослав Манюк
18.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2025
МУДРИЙ ДАР
Хто багато їсть — не значить сильний,
Тіло змеркне від своїх марнот.
Хто утримав міру, буде вільний,
Від скупого залишку турбот.
Не з книжками думка є остання,
А як слово буде без води.
Хто читає — хай не все, та зрання,
Із зернини виведе плоди.
Знань багато — не завжди прозріння,
Можна з плином правду загубить.
Мудрим бути — це не про сумління,
А з потреби справжнє полюбить.
Той, хто менше — може знати більше,
Бо не кількість — а глибінь важка.
Не усі, хто знань наклав у нішу,
Мають хист як у керівника.
Міра в їжі, думці та в тривозі —
Це мистецтво, мудрий дар для нас.
Сплять знання у кожного в облозі,
Та встають, настане коли час.
Мирослав Манюк
17.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2025
МИ НЕ СХОЖІ
Кожен світ в очах інакший трохи,
Кожне вухо чує свій власний тон.
Те, що ти вважаєш за епоху —
Інший скаже, що все це сірий сон.
Ми не схожі — в цьому наша сила,
Тільки сам пізнаєш де і хто ти.
Та лиш мудрість — спільна, щира, мила,
Зробить між людьми ланцюг спільноти.
Слово личить як ключ не для усіх,
Завжди будуть скриті замки у брам.
Щоб добути всі прощення за гріх,
Своє серце зводи як міцний храм.
Хто навчиться чути в тиші тему,
Не нав'яже своїх дум нікому.
Він, як світло — прокладе систему,
Також спалить всі мости та втому.
Світ в очах інакшим бути може,
Як картина із чужих маршрутів.
Той, хто чує — збудував давно вже
Перший клас сердечних інститутів.
Мирослав Манюк
16.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2025
ВИБУХ ЕМОЦІЙ
Легко скрити трепет на хвилину,
Дати осміх як замість боязні.
Та коли хтось вже кляне людину,
Не спинити помисли заразні.
Гнів ламає тишу, мов грозою,
Не сховати блискавки в зіницях.
Жах — це сила, що не б'є рукою,
Він калічить тіло у гробницях.
Тяжко жити спалаху в мережі,
Не сховати серце за мовчанням.
В кожній тіні — вигуки без межі,
Що горять, вирують над бажанням.
Тихе слово — не завжди заслонить,
Навіть подих зрадить у хвилину.
Мить приходить, і в очах схоронить
Всю свою важливу половину.
Кожному дається перспектива,
Хто володар власного вітрила.
Не емоцій — вчинків суть важлива,
І в мовчанні теж буває сила.
Мирослав Манюк
15.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2025
БЛУКАЧ
Він стоїть, вагається без слова,
Світ штовхає, все гуде і кличе.
Та в душі згубилася основа,
І страхи йому уже не личать.
Він не зможе знов усе зламати,
Бо подумав, буде шрам на серці.
Краще — вперто йти, ніж знов гадати,
Краще — мука, ніж закриті дверці.
Сумнів вродить свою кріпку звагу,
Бо страшніше — вибирати знову.
Навіть помилкову він відвагу
Буде жалувати як основу.
Краще впасти з тим, що вже дісталось,
Ніж стояти в морі варіантів.
Хоч не знає, звідки все почалось, —
Йде й надалі в пошуках талантів.
І у кожнім кроці — новий вимір,
Тільки твердість гине наодинці.
Він боїться знов відчути вибір —
Тож чекає долю на зупинці.
Мирослав Манюк
14.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2025
БУТИ У ПОТОЦІ
Я існую, де світло ще тремтить,
Не питаю: хто і що чекає.
Є в житті одна лише тільки мить:
Сила, що мене туди штовхає.
Я не знаю, хто переді мною,
Та в очах читаю скупі думки.
Те, що зветься долею земною,
Є навчанням — глибше, ніж на роки.
Там, де важко, — там новий початок,
Там, де горе — там чужа основа.
І в неріднім зробиш свій додаток,
Як розквітне велич твого слова.
Я іду, не стримуючи кроку,
Бо відчув: несу в собі вогнище,
Що мене виводить з-під порогу
У той сон, де тільки вітер свище.
Все, що треба — бути у потоці,
Чути завжди внутрішні сигнали,
Що штовхають на тяжкому кроці
Лиш туди, де зовсім не чекали.
Мирослав Манюк
12.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2025
МЕНШЕ СЛІВ
Не спіши робити безліч крику,
Не роби промову, охолонь.
Поміч там цінніша за велику,
Де її чекають, як вогонь.
Сотні слів — та більша сила в дії,
Не шукай нужденних, де нема.
Той, хто сам іде крізь всі події,
Знайде світло — навіть де пітьма.
Хочеш — вислухай, та не нав'язуй
Свою думку у сирих словах
І нікому навіть не розказуй,
Що ти знаєш, як давити страх.
Визнай розум — лиш не для журботи,
А для тиші, що веде на зліт.
Слово сильне не для тих, хто проти —
Для сміливих, що лишають слід.
Кожен має шлях, що сам відкриє,
Вже набридло думати за всіх.
Де хто хвалить, а хтось матом криє,
І де правда, а де зло для них?
Мирослав Манюк
10.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2025
НЕ ЗРАДЬ СЕБЕ
(Рондель)
Коли навколо тисне світ,
і кожен тягне за рукав —
не зрадь собі за їх забав,
будь твердим, ніби той граніт.
Мовчанням буде заповіт,
якщо спочатку ти мовчав,
коли навколо тисне світ,
і кожен тягне за рукав.
Хай зрадять всі, хай гасне цвіт —
не згасни сам, якщо палав.
В собі знайди те, що шукав
і страх розтане як той лід,
Коли навколо тисне світ...
Мирослав Манюк
09.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2025
САД РОЗУМУ
Не пускай всередину бур'ян,
Не зноси в контент байдужий брак,
Змочуй слово у належний стан,
Сій у пам'ять істину відтак.
Образ кожен — наче світлий цвіт,
Кожна думка — паросток вогню.
Не шкодуй турбот для добрих літ,
Щоб не мати пустку по життю.
Розум — сад, вирощуй сам його,
Не пускай байдужість до рослин.
Він зростає з типажу твого
Серед тиші, правди та світлин.
Витри пил з листочків, будь таким —
Зміст живе в порядку і красі.
Не давай забути серцю, з ким
Ти ростив турботу у собі.
В думці — світло, а не гріх земний,
Все добряче виросте з зерна.
І не згине розум твій ясний,
Якщо в саді буде лиш весна.
Мирослав Манюк
08.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025
ХАЙ ГОВОРЯТЬ
Коли часто судить світ тебе —
Не ховайся в тінь, не йди в мовчання.
Їм не знати, що в душі живе,
Їхній суд — це їхнє покарання.
Ти не мусиш їхній гнів нести,
Ти не створиш для звіринця ролей.
Світ не чує — ти продовж іти,
Більше правди — менше їхніх долей.
Хай говорять — їхні це думки,
Не шукай в очах чужих причину.
Не згинайся, навіть у роки,
Коли темінь тягне у долину.
Світ міняй, якщо горить вогонь —
Не для слави — для свого прозріння.
Справжня сила вхопить за долонь
І триматиметься, як коріння.
Не втрачай жагу свою в собі,
Не вбирай чужу неправду в шкіру.
Щоб життя дало всього тобі,
Заряджай свою життєву віру.
Мирослав Манюк
07.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2025
ЧАС НАШОГО СВІТУ
Кажуть всі: лихе прийшло життя,
Все важке немов чадний той дим.
Змінить людство тільки забуття,
Розум має бути головним.
Не приходять добрі дні надій -
Хід дає вогонь яскравих дій.
У вогні якщо палає світ –
То зростає і у душах лід.
Час – не ворог, не сліпий потік,
Він не тінь, що падає згори.
Тільки ми до кращої пори
Кожен день існуємо за рік.
Стань добром – доба свій зробить хід,
Стань вогнем – жаркий залишиш слід.
Все навколо це наш світ стихій,
Ми і є основа всіх подій.
З нас почнеться і вогонь і дим,
Ми – мов ґрунт, що сіє майбуття.
Коли розум буде головним,
Світ настане кращого життя.
Мирослав Манюк
06.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2025
СИЛА В НАС
Не можна знати скільки у нас сил
Допоки не зустрінемо свій шлях.
Відчуємо тоді всю користь крил,
Коли ця буде сила у думках.
Не видно нам в житті який-то час,
Що сила спить всередині у нас.
Ще буде шлях, де ми не молоді,
Ця сила нам потрібна і тоді.
Коли йдемо, то можемо знести,
Ніхто не скаже: "Стань, та відпочинь".
Складні ці миті кличуть вдалечінь.
Ми знайдемо відвагу все пройти.
І тільки разом мають йти путі -
Потужна сила буде на меті.
Вона в нас є, але малий запас,
Можемо все лиш тільки через раз.
Життя дорога - це складний наш шлях,
Здолати можна навіть і без крил.
Коли зростає сила у думках,
То досить також і на долю сил.
Мирослав Манюк
05.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2025
МРІЯ У ДІЇ
Не для своєї мети ми з вогнем,
А щоб віддати те, що в серці є.
Не для дарунків і не для систем,
А щоб любов хапала все своє.
Далеко не в тім, що маємо ми,
Є літо наше, а вода - зими.
Справжнє багатство – це душа й зв'язок,
Коли до мети буде лиш стрибок.
Залишимо слід, де мрії живуть,
Нехай на нас палає світлий блиск.
Відчує кожен світанковий тиск,
Поставте мету та йдіть сміло в путь.
Життя не в тому, щоб лиш бути в строк,
Створити мету та без помилок.
У тому весь сенс, щоб бути людьми
Давати тепло і не для пітьми.
Ми врешті любим тільки житіє
Нас не покине що не для систем.
Ми – не для себе, а що в серці є,
Не для своєї мети ми з вогнем.
Мирослав Манюк
04.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2025
СЕРЦЕ ПРОЩАЄ
Не став питання: "Чому це він так?",
Навіщо злобу у серці нести?
Людина світла не має ознак,
Тому, що знає, як допомогти.
Якщо це життя рани лишає,
Воно вже про них не забуває.
Хто був в темноті – холодом вдарить,
Хто щастя має – ним і обдарить.
Образи сіють задумливий слід,
Їх повертає, хто дружить з добром,
Хто злом зігрітий, знов буде злом,
Хто йде за щастям – не має вже бід.
Не ображайся, хто тебе сварить,
Всі мають вибір: гладить чи жарить.
Лиш твоє серце знову прощає
І після бою тишу лишає.
Те все забувай, що не зберегти,
Серце обрало – це значить є знак.
Щасливий не той, хто зміг помогти,
А той, що скаже: "Чому це він так?".
Мирослав Манюк
03.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2025
ПРОСТІ ІСТИНИ
Життя просте, як подих вітру в полі,
Та ми шукаєм терни в цьому житті.
Ми самі ставим пастки власній долі,
Хоч шлях відкритий у чистій висоті.
Боїмся тиші та тягнемось до зла,
Хутко сплели кайдани на всі тіла.
Забули радість світлих та файних днів,
Не кажем вже звичайних та простих слів.
Цей день ховає всі правила ясні,
Вони відкрито десь є та без прикрас.
Здобувши славу, ми у черговий раз
Забули про щасливі та мирні дні.
Життя не просить зайвих для нас років,
Не мусить дати вдосталь кожному днів.
Ми всі з'єднали той лабіринт зі скла,
Блукали всюди у пошуках тепла.
Та варто нам прожити на висоті,
Як світ безмежний стане вітром в полі.
Життєві догми - вони такі прості,
Без зайвих спорів для своєї долі.
Мирослав Манюк
02.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2025
ВНУТРІШНЯ СИЛА
Не у кулаках є сила людей,
Навіть не в грізних та влучних словах.
Справжня є велич у світлі очей,
Жодна надворі - все тільки в думках.
Вона – у серці, у тиші думок,
Робить ця сила сміливішим крок.
Вона – в любові, що не згорає,
Сила реальність в собі тримає.
Страх не панує там, де живе мир,
Небо очистить якщо хтось в імлі.
Де розум сильний на вільній землі,
Внутрішня сила жене страх у вир.
Серце безстрашне ту силу має,
Що захитатися, не дозволяє.
Його не зрушить і грузний клинок,
Бо в ньому сяє той вічний танок.
Не зникне сила у наших думках,
Вона лиш глибше у світлі очей.
Там перемога не лиш на словах,
А в правді святій для вірних людей.
Мирослав Манюк
01.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2025
САМОТНІЙ ВОГОНЬ
Добре мовчати мені в самоті,
Коли палкий світ буремно кричить.
Я не шукаю себе в темноті,
Бо на шляху моє серце горить.
Я все почую і не рухоме,
А доля віддасть те, що знайоме.
Я не боюся свого мовчання,
Воно мені вже для існування.
Хай вогонь спалить життєві мости,
Та не зламає нічого в мені.
Знову не варті прощання дрібні,
Коли душа вже зі мною на «ти».
Дорога моя – вітер зізнання,
Вона веде крізь бурю кохання.
Я сам собі тут роблю альбоми
І вже не прагну здихатись втоми.
Хай серце моє сьогодні горить,
Та я мовчу лиш один в темноті.
Так мені добре, нехай світ кричить,
Я все почую і на самоті.
Мирослав Манюк
31.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2025
РОЗПІЗНАЙ ПО ДІЛАХ
Не треба бесід, щоб правду збагнути,
Істина є в очах, у жестах, ділах.
Весь народ діє і так має бути,
Тільки по вчинках зрозумієш їх шлях.
І не запитуй, людину: що має,
Думай, як цей світ вона визначає.
Чи зрадить друга нещастя коли є,
Чи руку щиро він іншим подає?
Крок прямі люди всі роблять без страху,
Такі не зрадять гнилими словами,
Та не язиком, а роблять руками,
Все справедливе воно не для жаху.
Хто достеменний, той вже має своє,
Він зберігає, а потім віддає.
Навіть і тиша так допомагає,
Що покликання справ кожен впізнає.
Тож придивися, проходиш з ким свій шлях
Вчинки сильніші за мовні отрути.
Вони відкриють всю правду у ділах,
І розпізнають де фальш може бути.
Мирослав Манюк
30.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025
КІНО В ТУМАНІ
Сюжет, що бачимо, як тінь на екрані,
Всі переживання – ніщо, лише плівка.
Думки, як і фільми пливуть як в тумані,
Так у нас в голові проходить мандрівка.
Нас ще не вбиває біль з часом коротким,
Народ, що страждає, стає навіть кротким.
Життя – це не фільми, де треба зіграти,
Бо тут зможемо ми сюжет поміняти.
Всі переживання – давно просто як мить,
Кіно поміняється, зміняться кадри.
Не треба сюжетні робити ескадри,
Ми вільні стерпіти, якщо щось заболить.
Розумна людина дасть фільму дограти,
Хай образи тануть на стінах кімнати.
Для когось життя не буває солодким,
Буває щасливим, але закоротким.
І ось, ми живемо, проходить мандрівка,
Сюжетна реальність пливе як в тумані.
Кохання живе в нас, а не якась плівка,
Нас не визначає цей фільм на екрані.
Мирослав Манюк
29.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025
ВІДПУСТИ МИНУЛЕ
Життя летить, як вітер у полях,
Та тягарем лягає кожна мить,
Якщо нести образи у думках.
Тож краще їх назовсім залишить.
Навіщо серце кутати у тінь?
Минуле хай розвіється як лінь.
Забудь той біль, що ріже, мов ножі.
Вперед рушай без зайвих змін душі.
Нехай образи тануть як той дим,
Як лід весною в променях ясних.
Вони – лиш тінь, не варто знати їх,
Тримай лиш те, що справді є живим.
Забудь про гнів та спалюй рубежі,
Вогонь руйнує поділи чужі.
Як буде легше, то скажи "Амінь",
З любов'ю йди без болісних падінь.
Відкритим серце треба залишить,
Шукати світло й радості в думках.
Хай тягарем не буде кожна мить,
Лишай минуле у вчорашніх снах.
Мирослав Манюк
28.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
СПАЛЮЙ СУМНІВИ
Коли вогонь у серці вже палає,
Доволі безліч можна справ зробити.
Тоді на все тебе вже вистачає,
Здобути можеш все і щось створити.
Душа палає, світ стає безмежним,
Страху не маєш, робишся залежним.
Твоя мета – як світло серед ночі,
Ти подолаєш все, якщо захочеш.
Ти віриш в силу, що проведе крізь страх,
Вона дарує спокій на всі роки.
Вагання збудять як серце, так думки,
Бо віра твоя це головний твій шлях.
У вирій справ ти з головою вскочиш,
На лінь та безлад всі ножі наточиш.
Вогонь для тебе буде безбережним,
Коли ти в справах будеш обережним.
Якщо душа вогнем буде горіти,
Немає сили, що це зупиняє.
Доволі безліч можна справ зробити
Коли вогонь у серці ще палає.
Мирослав Манюк
27.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025
БЕЗЦІЛЬНІСТЬ
Життя — не гонитва за блиском речей,
Війна малих класів за місце буття,
А шлях, що веде у світ справжніх ідей,
Де розум знаходить нові відкриття.
Не там велич справжня, де злато лежить,
А там, де вогонь не згасає, горить.
Де можна творити, служити добру,
Й душа за труди воскресає в миру.
Якщо жити марно, без світлих метань,
То згасне в людині ідей океан.
Безцільність стискає, немов той капкан,
І душу приводить в полон без вагань.
Та хто відшукає ідейну іскру,
Той точно зруйнує безцільність стару,
Та мудро розставить життя кожну мить,
Напохваті буде, щоб справу робить.
Тож розум тренуй ти свій для відкриття,
Не слухай поради бездарних людей.
Шукай, де залишиться слід майбуття,
Збудуй свій фундамент для кращих ідей.
Мирослав Манюк
26.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
ВІЧНІСТЬ І МИТЬ
Вогонь життя погасне в одну мить,
Забудеш шлях той, що ішов колись.
Та часом спогад полум'ям горить,
Що крізь життя залучиш ти кудись.
Одне зітхання, погляд чи слова,
І світ вже інший, і любов жива.
Буває що життя стрімко летить,
Не зрушив серце зовсім ні на мить.
Втрачає час важливість у пітьмі,
Коли думками знов вертаєшся.
Залишся дома, де не каєшся,
А мить і вічність зроблять все самі.
Можливо, хочеш пристрасно любить,
Та пам'ять серця можна загубить.
В ній миті множать завжди все на два,
А вічність ділить залишки єства.
І хто ми є? Ця мить, яка колись
У пам'яті нащадків відгорить,
Примари снів, що ділися кудись,
Коли за вічність віддавали мить.
Мирослав Манюк
25.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025
НЕЗЛАМНА ДУМКА
Минає життя, в'яне й тьмяніє,
Часи змивають пристрасті на жаль.
А думка лине, сяє й зоріє,
Вона незламна, наче тверда сталь.
Не тіло править, не його краса,
Лиш розум робить дивні чудеса.
Зникають миті, згасають дати,
Та думка буде далі блищати.
Вона не знає смерті та кінця,
Крізь час і тіні оживає знов.
Не зруйнувати думку до основ,
Бо лиш вона запалює серця.
З метою тільки знаєш ким стати,
Ця думка тебе, не дасть зламати.
У неї захист – прості небеса,
Вона вічна там, де зайва сльоза.
Хай думка буде незламна як сталь,
Разом з душею сяє й зоріє,
Це є головна для тебе медаль,
Будь-який сумнів хутко розвіє.
Мирослав Манюк
24.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2025
ВІДПУСТИ
Відпусти всіх тих, хто не зрозумів,
Твоїх побажань та твоїх думок.
Не змінити їх – ясно і без слів,
Для таких людей – серце на замок.
Ти йдеш до мети, а їм все одно,
По життю пливеш – вони бачать дно.
Те, що віддаєш, створюєш один,
А вони беруть і не хочуть змін.
Йди та не тримай в серці гіркоту,
Час не витрачай на пусті слова.
В кожного завжди своя голова.
Хто хоче, знайде твою доброту.
Не важливо, як буде навздогін,
Відпусти, коли ще немає стін.
Ти не зміниш тих, хто застряг давно,
То залиш їх там, де сумне кіно.
Забери свій шанс, перерви зв’язок,
Зайвих відпусти, хто не зрозумів
Твоїх побажань та твоїх думок.
Не змінити їх – ясно і без слів.
Мирослав Манюк
23.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
ЧУЖІ
Вони говорять про братерський світ,
Та в кожнім слові зрада і брехня.
Їх лицемірний, загребущий рід
Не визнає нас рівними ні дня.
Вони лиш грають перед нами щось,
Вдають, що рідні ми уже ось-ось.
Тут вкоренився ніби їхній слід,
Та серце їхнє темне і як лід.
Для них ми тіні на своїй землі,
Що мовчки мають їхнім стати тлом,
Для них ми зайві та ніхто цілком,
А наші душі – надто замалі.
І хай говорять: ми єдиний від,
Та ця вся єдність має безліч бід.
Все роблять так, щоб не вони, а хтось,
Відповідати щоби не прийшлось.
Хай інші вірять в те, що ми рідня,
Я ж досхочу побачив їхній світ.
Спасибі, досить! Там тільки брехня.
Я знаю, хто я і який мій рід.
Мирослав Манюк
22.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
Поезія – це подих світлих мрій,
Це музика, що в серці лунає.
Там у слові існує дух подій,
Тиша в рядках немов оживає.
Це не тільки літери та рими,
А ще вогник, що палає з ними.
Це голос тих, хто самотній нині,
Що не змовкне при скрутній годині.
Поезія будить бурю в душі,
Шукає там, де сховалась пітьма,
Промінь дає там, де світла нема,
Правду несе майже в кожнім вірші.
Поезія потрібна людині,
Це відчуття мурашок по спині,
Її не вб'єш думками чужими,
Бо оживе словами важкими.
Вона творить, завжди оживає
Поет – тільки голос її подій,
Не вмерти їй – душа не вмирає,
Бо над нею не всесвіт головний.
Мирослав Манюк
21.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025
Ми цінуємо завжди доброту,
У грішнім світі де підлість та зло.
Та замість цих рис, щоб мати мету,
Маємо часто пусте джерело.
Лиш щиросердність бере, що дають,
Щедрість – позаду – її знову б'ють.
Керують світом брехня й жадоба,
А підганяє це тільки злоба.
Страх і зневага – це успіх орди,
Не добросердя й чутливість душі.
Можна купити це все за гроші,
Бо шлях до трону він цінний завжди.
Є прямодушність – та ще особа,
Що небезпечна як та хвороба.
А лицемірство то всім роздають,
І незалежно у кого є лють.
Усе як і є – і правда, і зло,
Вони ведуть нас у нашу мету.
Всі хочуть добра велике число,
Але забувають про доброту.
Мирослав Манюк
20.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
Ліна Костенко – вогонь незгасний,
Що душу будить, правдою життя.
Вона втілює образ сучасний,
Бо їй належить вічності буття.
Знайомі рядки, як хвилі в морі,
Несуть нам силу в кожному творі.
Вона не зрадить слову та Богу,
Вибере чесність понад тривогу.
Вона писала – й все розквітало,
Ліна Костенко – це правда рядків,
Вона – навічно в сплетінні віків,
Що текст напише влучно та вдало.
У кожнім слові – суть монологу,
Що розриває тишу убогу.
Слова майстриня створює зорі
На поетичнім своїм просторі.
Ліна Костенко – це вічність буття,
Її заповіт завжди сучасний.
Її слова як безсмертне життя,
Що вічно сяють як жар незгасний.
Мирослав Манюк
19.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2025
В тіні стояти – це не перевага,
Страх зв'язує руки, та сковує крок.
Хутко згасає остання відвага,
І голос слабкий загубився, замовк.
А десь там, за межами власних вагань,
Чекає можливість змінити цю грань.
Та сумнів, мов привид, міцно тримає,
Тягне назад, а вперед не пускає.
Як довго можна боятись падіння?
Як довго ховатись у клітці з тривог?
Не дійдеш до мрії ти без перемог,
Без кроків сміливих, без розуміння.
Думай, на що тобі сил вистачає,
Щоби відчути, що серце палає.
Коли ти зростаєш без зайвих питань,
То далі в житті буде менше страждань.
Ти чуєш, за спиною сумнів замовк?
Без застереження, тільки відвага!
Іди уперед, не звертай ні на крок,
Тільки у дії твоя перевага!
Мирослав Манюк
18.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2025
ФАЛЬШИВИЙ БЛИСК
Цінуємо ми обгортку, не суть,
Можливо вона ясна, та пуста.
Здавалося б що усім править лють,
Там де вся правда давно не свята.
Життя міняють на блуд порою,
Кохання стає для людей грою,
Хоронять труну, а не людину,
Вінок важливий більш за рослину.
Блискає світло у шибах вітрин,
Та порожнеча ховається там.
Люди довіру віддали словам,
Плями культурні на місці картин.
Але чи справді це шлях до чину?
Чи справжня цінність наполовину?
Коли все згасне над головою,
Тоді дорога стане вузькою.
Та день настане і правда свята
Підніме лице, покаже всю лють.
Залишиться лиш обгортка пуста,
Всі зрозуміють, яка наша суть.
Мирослав Манюк
17.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2025
Єднає нас думка, єднає наш крок,
Ми дивимось в небо крізь спільне вікно.
Та в кожному серці – свій власний місток,
Що тягнеться в мрію, як дещо одно.
Не бути самотнім, а поруч іти,
Де спільні бажання, та різні світи.
У різності нашій ховається суть,
Та в єдності тільки думки проростуть.
Без неї – мов тіні, безбарвні й німі,
А з нею – могутні весняні громи.
Свій шлях, свої стилі єднаємо ми,
Та серце вільготне уже не в пітьмі.
Любов – це не дзеркало, де пізнають,
В ній вітер і полум'я мирно живуть.
Ми завжди будуємо різні мости,
А серце єдине, коли поруч ти.
Як хвилі у морі єднаємо дно,
Ми різні, та буде єдиний місток.
Любити – це бути завжди заодно,
До іншого серця зробити свій крок.
Мирослав Манюк
16.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025
Ти прагнеш тримати усе під замком,
Від долі ховатись, сховатись від гри.
Але ця залежність у горлі як ком,
Вона лиш підвладна створінням згори.
Ми тягнемось завжди де безліч затрат,
Але не тримає рука результат.
Контроль весь віддати — то крок не один,
А шлях до свободи від власних глибин.
Ти серцем втікаєш від всього в журбі,
Від спогадів, що залишив тобі дім,
Та втеча — це пастка зі страхом твоїм,
Бо все, що ти гнав, проростає в тобі.
Лиш той, хто відпустить незламність хвилин,
Не буде вже вічним тим в'язнем годин.
Нехай це минуле не змінить формат,
Воно вже пропало і не компромат.
І тільки тоді ти майбутнє твори,
Коли усі стіни зруйнуєш цілком,
Коли не тримаєш образи від гри,
А тільки свободу несеш загалом.
Мирослав Манюк
15.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025
У серці сховане святе тепло,
Воно дає нам світло у пітьмі,
Любов дає, бо це є джерело,
А решту всю ми візьмемо самі.
Життя карає лагідно завжди:
Буває часто туга від нужди,
Заради серця не відчую страх,
Щоб знову вірно берегти свій шлях.
За кожен біль я вдячний небесам,
Бо тільки так міг я зрозуміти,
Що в мене є намір щоби жити,
Не шуткувати зі своїм життям.
Тепер буває тиша у грудях,
Серце готове пережити жах.
Ніщо не може знищити сліди –
Віднині я незламний назавжди.
Тому що ми давно вже не самі,
Лише для нас, щоб серце ожило,
Любов та віра, навіть у пітьмі
Знаходять в ньому сховане тепло.
Мирослав Манюк
14.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2025
Життя – це шанс дарований згори,
Від тебе лиш залежить його зміст,
Якщо не світлі твої кольори,
То в темряві життя проходить ріст.
Добро постійно змінює серця,
Якщо ти вірним будеш до кінця.
Як сонце є – так воно існує,
Світить завжди, для життя пасує.
Зроби хоч крок, щоби змінити світ,
Посій надію в чиюсь самоту.
Щоб іншим бачить лагідну мету,
Лишай у серці для людей привіт.
Хто сіє зло, той дарма працює –
Шляхом правди кращий лиш прямує.
Сердечні вчинки – радість для лиця,
Вони, як зорі у руках Творця.
Життя мине і свій закінчить ріст,
Та вчинки добрі мають кольори,
Вони, як промінь – не міняють зміст,
Але дарують віру, що згори.
Мирослав Манюк
13.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025
Коли вирує битва між сердець,
Спокій важливий, рівновага дум,
Бо страх і гнів все знищать нанівець,
А в мудрості – могутній справжній ум.
Хто дух свій зможе втримати в руках,
Той буде світло бачити в думках.
Не страх приносить переможну мить,
А розум, що не зможе відступить.
Хто гнів плекає, промахнеться враз,
Але спокійний влучить навздогін,
Бо розум ясний – кращий воїн він,
Завжди миттєво здійснює наказ.
У кого гнів давно вогнем кипить,
У того розум у ту мить мовчить,
А той, хто вогник стримає в очах,
Здобуде правду, переможе страх.
Хто холодом розвіє власний ум,
Той стане гнів долати нанівець,
Добра душа та ясність його дум,
Не згаснуть поки чути стук сердець.
Мирослав Манюк
12.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
Ти сказала: "Все минуло,
Це не любов, а тільки тінь".
Почуття коли заснуло,
То прокидатись буде лінь.
Я питав: "Чому так сталось?"
Ти лиш мовчки посміхалась.
Все, що мріялось, зникало,
Вмить розсіялось, пропало.
Але в серці величаво
Я твій образ зберігаю,
Твої очі пам’ятаю,
Що світилися яскраво.
Час летів, життя тривало,
Почуття все так же спало.
Ти ще в згадках залишалась,
Хоч і вийти намагалась.
Знаю, все колись минає,
Та ти у спогадах живеш.
Просто друзі... Так буває,
Марно душа болить без меж.
Мирослав Манюк
11.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
Ще не погасло у серцях тепло,
Ще горить вогонь гарячих надій.
Хоч ворожа тінь принесла нам зло,
Та не вкраде вже наших світлих мрій.
Ми не станемо на коліна знов,
Силу й волю нам надає любов.
Хай лунає гімн гучно навкруги,
Щоб чули його наші вороги!
Хай стирає лиш вітер злі сліди,
Хай згорає вся темрява у млі.
Світло правди є в нашої землі,
Ми не зрадимо нашої мети!
Кров і сльози тут – не наші борги,
Це лиш крок назад вражої ноги.
В кожного із нас є козацька кров,
Ляже від меча, хто з мечем прийшов.
Ще настане час для здійснених мрій,
Запалає день ворогам на зло!
Ми повернемо правду для надій,
Україна – край, де в серцях тепло!
Мирослав Манюк
10.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2025
Тарас, мов вогонь, що не згасає,
Він взяв у руки душу народу,
Та світло відкрив, яке палає
За незалежність та за свободу.
Шевченка слова – воля і сила,
Що в серці горять та дають крила.
Вони як мечи, що нищать ярмо,
Якщо вони є, ми всі живемо.
Поет, що серце країні віддав,
Ті думи його – це світ голосів,
Його Заповіт давно воскресив
Все те, що Кобзар нам заповідав.
З Тарасом ми всі до волі йдемо,
Всі вірші його – це наше кермо.
Кобзар – це голос, велич та сила,
Що не зламала навіть могила.
Спадок його живе за свободу,
Народна пісня словом палає.
Вірші поета – голос народу
Який ніколи не замовкає.
Мирослав Манюк
09.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
Коли гріхи обтяжують серця,
Не бійся їх відкрити перед тим,
Хто так, як ти, шукає без кінця
Той шлях, який ще не затьмарив дим.
Молитва є — наче світла злива,
З молитвою доля є щаслива,
Зцілить вона болі та страждання,
Дарує сил взяти покаяння.
Вона летить у небо, як стріла,
Не стримати бурею й вітрами,
Вона зцілить кожну душу з нами,
Дасть крила тим, хто відійшов від зла.
Нехай звучить молитва бажання,
Вона є щит задля існування,
Вона весь світ знає особливо,
Кожну душу їй спасти властиво.
Тож стань на шлях, що не затьмарив дим,
Забудь про страх, про болі без кінця,
Молитва є спасенним чудом тим,
Яка спасе поранені серця.
Мирослав Манюк
07.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
Вона, мов зірка, сяяла в кіно,
Краса світила через екрани,
Розум був ясним, ніби полотно,
Душа бажала слави й пошани.
Вона творила не лише фурор,
Палкі ідеї ніби метеор,
Змінювали світ, давали мрію,
Хвиля почуттів несла надію.
Вона знайшла код посеред частот,
Що мав змінити той світ щосили,
Але в той момент не оцінили
Цей доленосний майбутнього код.
Тепер навколо – відгомін ідей,
Що проростали у серцях людей,
Вона лишалась зіркою для всіх,
Чудна актриса у хвилях своїх.
Ім’я пізнало слави й пошани,
Світло лягало на те полотно,
Пульс у сигналах йшов на екрани,
Тепер хвилі скрізь, не тільки в кіно.
Мирослав Манюк
07.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025
Я довго шукав тебе на Землі,
У спеку й в холод такий зухвалий,
Блукав в самоті де степи малі,
Серцем змучений, духом зів'ялий.
Шукав у тиші дерев лісових,
У мареві дум польотів нічних.
Не вірив ніяк я сновидінням,
Бо сни здавались лише видінням.
Я довго ішов через темноту,
Блукав між вогнем далеких доріг,
Чужих находив, а рідних не зміг,
Шукав кожен день, ішов в пустоту.
Сили зникали перед падінням,
Здавалося я бився з сумлінням.
Але коли вже упав та затих,
Тоді я відчув дотик рук твоїх.
Тепер ти поруч – пошук був вдалий.
Тримаю міцно ці руки малі.
І все, що шукав я строк тривалий,
Знайшов нарешті... на грішній Землі.
Мирослав Манюк
06.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
Ідучи шляхом своїх перешкод,
Знайдеш уроки у кожній біді,
Помилки навчать жити без пригод,
Вони як світло, горять у пітьмі.
Була невдача – це просто урок,
Що змушує знов зробити ще крок.
Досвід, мов вогник, дає нам змогу
Не стати знов на грішну дорогу.
Прийми недолік у важкий момент,
Тільки визнання помилок дає
Міцної волі яка у нас є,
Щоб встояти тут як кріпкий цемент.
Шляхи перехресть відомі Богу,
Та кожен наш крок давить тривогу.
Бо хто не впаде у вир помилок,
Той може втратить із Богом зв'язок.
І знову вперед, на зустріч пітьмі,
Навчившись жити завжди для пригод,
Помилки стають як досвід в житті,
Ідучи шляхом своїх перешкод.
Мирослав Манюк
05.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025
Стоїть суть життя, тиха і жива,
Постійно шепче давні закляття.
Її таємність – всьому голова,
А пори року – завжди як браття.
Весняне світло листвою впало,
В зеленім морі життя замало.
Тремтить світанок – початок буття,
Земля розбудить ту силу життя.
А літо вогнем все огортає,
Зеленню вкриє лісові стежки,
Де кожен листок шепоче казки,
Як сонце життя вмить зігріває.
Та осінь прийде, і вітер-суддя
Візьме і роздує всі почуття,
Засне в обіймах свого бунгало,
Ніби ця осінь не існувала.
Зима обійме, зробить закляття,
Стане білою твоя голова.
Та знову весна скаже: «Гей, браття!
Прокиньтеся доки воля жива!»
Мирослав Манюк
04.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
Не прагни хвали та компліментів,
Величним стане лиш той, хто простий.
Тримай свій спокій до тих моментів,
Коли відчуєш, що ти головний.
Не квапся зовсім хто першим почне
Хто йде повільно – той все досягне.
Де тиша в серці, там світло просте,
І з нього правда завжди проросте.
Коли зникають з життя тривоги,
Здійсниться більше, ніж ти вимагав,
Світ сам відкриє шляхи, що шукав,
Якщо відкинеш легкі дороги.
Не бійся тиші, бо вона пройде,
Не бійся ночі – світанок прийде.
Знайди у собі щось дуже гучне
І ясним з часом стане все нічне.
Лиш тільки вперед – девіз головний,
Не озирайся на вир моментів.
Той, хто відкинув тягар свій важкий,
Достоїн хвали та компліментів.
Мирослав Манюк
03.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
Простіть за слова, що так кололи,
За холод в серці, що поранив вас,
За всі моменти, що вже ніколи
Не повернуть нам той прожитий час.
Простіть мені біль, що я завдавав,
Нехай не буде розірваних глав.
Не хочу тільки минулим жити,
Пробачте, що я можу любити.
За гордість мою, що меж не знала,
За гнів, що палав у словах моїх,
Пробачте сварки, пробачте за гріх,
Хочу, щоб серце теплом палало.
Ми всі мовчимо, щоб говорити,
Щоб не втрачати – краще створити.
Зітріть образи, що я написав,
Хай згасне вогонь, який запалав.
Прийміть це слово у цей темний час,
Більше не хочу я вже ніколи
Холодним серцем поранити вас,
Казати слова, що так кололи.
Мирослав Манюк
02.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2025
Ти ходиш шляхом, що вказав твій страх,
Не смієш крок ступити за межу.
Заграє світ в чудових кольорах,
Якщо здолаєш темну тінь чужу.
Ти можеш більше, ніж цей грішний світ,
Досить боятись та іти на зліт.
Гроза і пристрасть – ось твоя тропа,
Реформа буде, якщо лють сліпа.
Злети туди, де мрії тебе ждуть,
Де вітер вільну стежку прокладе,
А все, що стримувало, відпаде
Лиш крок вперед, і у щасливу путь!
Нехай сміливо йде твоя стопа,
А жито прагне гострого серпа.
Життя ключі відкриють заповіт,
Коли напишеш свій життєвий звіт.
Ти сам коваль, і знаєш цю межу,
Лише повір, що світ у кольорах,
Який з'їдає темну тінь чужу,
Минулим стане неприємний страх.
Мирослав Манюк
01.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2025
Не заздри тим, хто сяє, як зоря,
Чия дорога встелена добром.
Любов до себе – як у кобзаря,
Що робить світ наснаги джерелом.
Прийми себе, не бійся помилок,
Щоби був рух, потрібен тільки крок.
Життя – це плин, будь першим у житті,
Страхи лиш тінню стануть у меті.
Коли в душі ти знайдеш джерело,
Тоді всі інші стануть до тепла.
Жага є в центрі твого джерела,
Любов у серці – ось твоє тепло.
Свобода там, де кожен в прийнятті,
Де крок за кроком люди в почутті.
Не треба бути грубим як пісок,
Людина – птах, що прагне до зірок.
Тож цінуй кожен подих з джерелом,
Зроби життя як пісню кобзаря.
Любов до себе встелена добром,
Збудуй свій шлях якщо зійшла зоря.
Мирослав Манюк
28.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025