Сташек Ожешко

Сторінки (1/6):  « 1»

доросла

бісять  кляті  прозорі  окуляри  на  пошарпанному  обличчі  моїх  марних  сподівань  на  нормальне  майбутнє
я  стискаю  в  лещатах  обійм  до  кісток  промерзлу  дівку,  що  прибилась  до  перрону  повного  трутнів

я  зриваюсь  бігти  як  дика  шавка  за  котом  з  кожним  оголошенним  поїздом,  що  проходить  повз  вокзала
її  прибиті  глинилим  похмільям  очі  свердлять  мене  наскрізь,  невже  її  мало,  лярві?

її  погляд  бістить  своєю  надією  дістатись  мого  понівиченого  тіла  та  гнилого  пенька  душі
якого  дідька  я  сюди  повертаюсь?  якого  дідька  мій  внутрішній  рушій  

взагалі  пускає  мене  сюди?
веде  хибною  спрагою  до  отруйної  води
до  отруйної  слини
цього  бабиська  з  розумом  дитини

я  не  сумую  за  її  жадібними  губами
не  сумую  за  її  звичкою  тягнути  на  себе  простирадло
не  сумую  ні  за  її  білизною  в  моїх  кишенях
ні  за  її  помадою  
шо  прикрашала  мою  сорочку  кривавими  плямами
вона  просто  підверталась  під  руку  ночами

нехай  йде  до  біса  з  моєї,  забитої  химерами,  голови
доки  я  особисто  не  скинув  на  рельси  її  легеньку  тушку
"Вибачте,  пані,  нам  доведеться  знову  перейти  на  Ви.
Бувайте  здорові".  кинув  я  через  плече,  коли  клятий  потяг  все  ж  таки  рушив

неминуча  перспектива  тягти  свою  дупу  на  верхню  полицю
відволікає  від  думок,  що  з  розуму  сходити  кличуть
меньшь  ніз  за  сто  годин  я  встиг
зробити  її  дорослою  двічі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864428
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.02.2020


подарунок

***
кава  з  тріснутої  чашки  має  смак  твоїх  поцілунків  після  вечірок
на  яких  ти  була  без  мене

спи,  крихітко,  спи
ты  втомилась

твої  губи,  вкриті  тріщінками,  ранками  та  тонким  шаром  помади  з  чужим  сім'ям  
твої  губи  -  подарунок  для  такого  нікчеми

спи,  крихітко,  спи  
ты  втомилась

і  цей  подарунок  я  збережу  навічно
буду  носити  з  собою,  у  лівій  кишені  пальто
мені  потрібен  тільки  найгостріший  ніж  що  у  цій  квартирі
та  твій  міцний  сон

спи,  крихітко,  спи  
ты  втомилась

не  бійся
це  всього  лишь  маленька  подряпинка  
від  підборіддя  до  вилиць

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864427
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.02.2020


журавель та синиця

ти  -  ніжна  мавка,  до  якої  відчуває  потяг  не  тільки  мій  пах
а  й  моє  криваве  місиво  сердця  та  іржава  пустота  душі
неначе  той  самий  далекий  й  недосяжний  птах  
той  йобаний  журавель,  якого  не  дістати
хоч  стогни,  хоч  збльовуй  вірші

на  шматки  мертвого  паперу  вчорашніх  газет
чорнилами  синіми  як  твої  очі

діло  йде  до  ночі

і  мені  потрібна  блядувата  синиця  
щоб  заткнути  пельку  здихаючій  надії  
хапаю  своєю  брудною  від  рим  рукою  за  занадто  м'які  сідниці
чергову,  пропахлу  потом  та  димом  повію

трахаю  її
але  про  тебе  мрію

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863842
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.02.2020


сніданок на траві

я  заходжу  до  кімнати
бачу  тебе  голу  на  підлозі
твої  стегна  прилипають  до  зеленого  лінолеуму  
майже  сніданок  на  траві  едуарда  мане

десять  років  тому
в  грудневий  день,  трішки  п'яний  від  нового  року
ти  смоктала  бурульку
а  зараз  -  мене

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863841
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.02.2020


голгофа

туманним  ранком  
мінливої  осені
мене  випхало  з  ліжка  сране  похмілля

шукав  євшан-зілля
в  ларьку  біля  дому
знайшов  тільки  приму  й  пачку  кондомів

висловлюю  соціальний  протест
помочившись  трохи
на  колеса  сусідського  мерсу

ховаючи  у  спідньому  свій  хрест
повертаюсь  до  тебе  як  на  голу,  мокру  голгофу
і  все  інше  -  не  для  пресси


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863799
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 05.02.2020


дзеркало

проходив  повз  смітника,  що  мав  запах  ранкового  метро
серед  недоїдків,  гнилі  та  лайна  стояло  блискуче  дзеркало
нічим  не  прикрите
яка  ж  бридка  й  огидна  істота  могла  викинути  його
тільки  б  не  бачити  своєї  пики

побачив  своє  відображення  в  цьому  шматку  непрозорого  скла
всього  на  мить
і  пішов  далі
але  не  я
а  моє  відображення  пішло  моїми  ногами
моє  відображення  втягувало  моїм  змерзлим  носом  льодові  бурульки  сопель
а  справжній  я  залишився  на  смітнику  у  дзеркалі
як  викинутий  непотріб

серед  лайна  і  недоїдків,  що  гнили
серед  зламаного  майна  і  колишнього  товару
залишилось  моє  я  у  дзеркалі,  що  ввечері  бомжі  розбили
шукаючи  склотару

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863795
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 05.02.2020