| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Напиши, что любила меня,
а потом уже — тихо жалела.
Припиши, никого не виня,
что зима в этот год ошалела,
что на ёлочке чепчик пухов,
но дыряв — ибо всё-таки тает...
И вложи-ка простецких стихов —
мне, ей-Богу, таких не хватает.
Не закутывай строки в шелка —
мне спасительна доза мытарства:
ничего, что без меры горька —
так и надо. На то и лекарство.
Что осталось? Не кутаться в плед,
а разжиться у Господа маем.
Нам обоим — по тысяче лет.
И мы оба не всё ещё знаем.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052185
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.11.2025
Коріння сосен тепле і тверде
крізь грунт чіпляє хлопчика за ноги.
Дорога в ліс від озера веде —
казковий, прохолодний і вологий.
Вночі там розважався буревій,
про що і свідчать гілочки соснові.
Суниці скрізь — краплинами в траві —
солодкі згустки сонячної крові.
В мереживо сплітаються сліди
всіляких переляканих звіряток.
Непевний страх далекої біди
не вилився ще в болісний нестаток.
Як щиро в лісі вірилось мені,
що вовк людей не буде більше їсти!..
Чого шукаю в тім далекім дні?
Юначних зрушень, сумнівів чи істин?
Чому не втішні вранішні вірші,
а люди лиш підлішають з віками?
Вовки з лісів до селища ввійшли?
Чи ми вже тут зробилися вовками?
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025
І повітря, і плескіт води,
і стежина, де йшли поодинці —
все тепер не таке, як тоді,
у моєму святому дитинстві.
Та незмінним є те, що здаля
відчуваю мов подих дитинства:
найрідніша у світі земля,
мова мами і дух українства.
Вже мій шлях добігає кінця
і я знов — як маленька дитина:
чистий усміх мені до лиця,
вдивовижу щедрівка пташина.
Погойдаюсь щасливий, малий
на волошці в колгоспному полі,
до підніжжя цілющих малин
продерусь через хащі квасолі.
Помолюсь, як молилась колись
наймудріша у світі бабуся:
— щоб надії на краще збулись;
— щоб нечистий від нас відсахнувся;
— зникли сумніви щоб, від яких
тільки зліша і важча дорога;
— щоб усім, золоті земляки,
надійшло, що належить від Бога.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025
У діда в хаті тепла тиша.
Мовчить на стінці брехунець.
Вогонь у лампі ледве дише.
Упало сонце. Дню — кінець.
Лежу в дідусиному ліжку —
воно у запічку стоїть.
Кортить мені гортати книжку,
що вдень помітив мимохідь.
А вдень я інші мав турботи:
півдня на груші провисів,
дражнив кота, що жив напроти,
ловив зелених стрибунців...
Від книжки пахне свіжим дивом —
її придумав чарівник,
який де пензлем, де курсивом
зберіг побачене і зник.
Гортаю книжку і міркую,
що ще попереду бої,
де я ті знаки завоюю,
а може й виборю свої.
Мені тепер багато років
і я — як просять — інших вчу.
Уже й до неба кілька кроків,
а книжку вбачу — затремчу.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2025
Притихшим городом шагая,
вздыхает ноченька нагая,
и капают под фонари
застывших бликов янтари.
На небе звёзд — не прополоть.
Желтеет шорох под ногами.
И что-то зреет между нами —
такое, что наслал Господь.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051752
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.11.2025
Чи вік мій дається взнаки,
чи зайве зникає поволі?
Мої дорогі земляки,
я зичу вам світлої долі.
Не вічного спокою — ні!
Навіщо живому той спокій?
Молюсь, щоб на клятій війні
не справдились цілі жорстокі.
Щоб звір нетутешній, бридкий,
у ковані взутий бахіли,
не знівечив ваші садки,
не знищив священні могили.
Щоб ви захистили свій дім.
І віру. І душу. І мову.
Щоб чорних ворожих слідів
ніколи не бачили знову.
Як сумно б мені не було,
я вас до душі пригортаю
й молюся за наше село —
перлинку поліського краю.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025
Ось постарів і стало холодно.
Так тихо стало на землі!
Не пахне більше пиво солодом
і пси не добрі і не злі.
Ні-ні, в лісах так само зе́лено
і сік пускає в квітні клен...
Хоч прірва часу перемелена,
а час такий, як був здавен.
Життя від ранку ходить колом до
вечірніх сутінок — без мряк.
І сонце є...
А тільки холодно.
І не зігрітися ніяк.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025
Роки́ осипаються з пліч,
коли молоді і прозорі
в червневу чаруючу ніч
в затоках купаються зорі.
Як тягне тепер до води
та сцена — космічна й безшумна:
неначе я знов молодий,
а ти — загадкова і юна.
Ось птах прокричав і замовк,
запахла травиченька в'яла...
Десь тут ми ходили удвох,
а ніч нас від інших ховала.
Багато бузків відцвіло
і стала голівонька біла...
Чому ж я так прагну в село,
де юність моя пролетіла?
Мабу́ть, Хтось турбується Там,
де все споконвіку як треба,
щоб Це — пам'яталося нам,
аж поки полинемо в небо.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025
Весь мой путь — это заросли перца
на подходе к прохладе лесной.
Навертеться бы всласть, натерпеться
и уйти непременно весной —
после первых же мартовских терций,
что коты в сладкий рёв обернут,
до того, как проклятые перцы
пересадят из тазика в грунт.
Чтобы путь мой последний средь перцев
не пролёг и не ввёл меня в ад,
чтоб во сне моё мягкое сердце
не присыпала горечь досад,
чтобы снились не колкости прений,
не участок, что перцем порос,
а рассветы в наплывах сиреней
и проспекты в орнаментах роз.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051599
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.11.2025
* * *
Подельник, явившийся кстати,
скажи по душе, не крестясь:
писатель, спаситель, спасатель —
какая твоя ипостась?
Во мгле ли, в бою ли, на вахте ль —
везде, где скитается стих —
создатель, воитель, ваятель
нуждались ли в строчках твоих?
Натужно играя предтечу,
с трудом добывая харчи,
и я за тебя не отвечу,
и ты за меня промолчи.
Кем были мы здесь, между всеми,
и был ли на нас недород,
ответит впоследствии время
и главный оценщик — народ.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051542
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2025
В новейших стужах промерзая
и помня, кто чему виной,
моя блатная Прорезная
сегодня выглядит иной.
Полсотни лет и семь годочков
прошло с тех пор, как здесь бродил —
в эпоху ситцевых платочков,
лачуг, пьянчужек и водил.
В ряду домишек — ветхих, отчих —
смотрелись выше и свежей
дворцы немецких пленных зодчих —
высотки в пару этажей.
Уже немногие припомнят,
чего в словах не передашь:
на ярус — два десятка комнат,
один клозет на весь этаж.
Аскет и тот слетал с катушек,
о лучшем Господа моля...
В одной из крайних комнатушек
снимал в те годы угол я.
Вся дверь захватана бичами,
не наблюдавшими часов,
видать поэтому ночами
не запиралась на засов.
Взамен столичной и перцовой,
тому, кто ставил рубль на кон,
хозяйка Соня Кузнецова
впотьмах давала самогон.
Конечно, было в давней жизни
и то, о чём сказать не грех:
на сходках — песни об Отчизне,
на фотках — молодость и смех.
Узор на клумбе в три цветочка
тянулся тенью в дальний двор,
где военторговская точка
влекла каймой защитных штор.
Здесь иномарок сторониться
не стал бы утренний бегун,
а вся четвёртая больница
в гробу видала бы Супрун.
Мои соседи по крупицам
вдували жизнь в "Химреактив" —
им было стыдно отступиться,
задумку в явь не воплотив.
Та власть беды не напорола б,
когда б радела за народ...
Столкнули веру в сточный жёлоб,
взрастили жлобство и разброд.
Я стрелы в трупы не вонзаю,
но в сказку больше — ни ногой.
Другая нынче Прорезная.
Да я и сам уже другой.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051540
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2025
Я знову там, де мріяв і мужнів.
Вбирають свіжість стомлені легені —
піскова прірва Білих Берегів
гостинна до своїх аборигенів.
Стара сосна — живий самотній цвях —
стирчить з піску, який шпана місила...
Я зріс у цих божественних місцях:
від них моя закоханість і сила!
Давно розтанув слід від літака,
а з ним і ти — моя юнача мріє.
Блищить Десна — така і не така —
один лиш час ніколи не старіє.
Вітри кружляють — старості посли,
а ще ж не зникли й спогади дитячі:
я тут тонув і тут мене спасли —
мабу́ть на те, щоб я за все віддячив.
Засвою, що згубив, а що — знайшов.
Щоб знов сюди вертать — перепочину.
Мою синівську дяку і любов
прийми, моя Маленька Батьківщино!
[i]Серпень 2025[/i]
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2025
Щемливий серпень, тепла днина —
ще літо геть не відпливло,
та червоніє гороби́на
і ніч відрощує крило.
Гортає вітер листя кленів —
вони зелені вже не скрізь.
Чийсь дим торкається легенів
і тужить музика — до сліз.
Лежить на лавці груба книжка —
в ній пізня осінь, прах епох...
Дві тіні в парку ходять нишком.
Чи стрінуть осінь тиху вдвох?
Я шля́хом сам недавно йшо́в тим
у власну осінь — мов турист.
Там зверху й знизу синє з жовтим:
і небо, і кленовий лист.
Пречистий образ України,
яку мов матінку люблю,
із фарб осінньої хустини
тепер складаю і ліплю.
[i]Серпень 2025[/i]
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2025
[i]«Вже цей світ божевільний — не мій,
а моє вже тут тільки терпіння.»
(Ліна Костенко)[/i]
Так хутко літо промайнуло,
неначе молодість моя.
Нещира казка про минуле
відгупотіла за моря.
З екранів скаляться нероби —
тепер такий робочий час —
не в шані стали хлібороби,
та й правда знову не про нас.
Забитий двір ганчір'ям праним,
помиї п'є труба зливна —
можливо, все іде за планом,
та тільки ну́дить від лайна.
В повітрі — страху чорні згустки,
на серці — стомленість нічна,
душею зранку править пустка,
несамовита як війна.
Господь мовчить багатозначно,
не давши поштовху керму...
Я б далі вірив, необачний,
та тільки вірити — кому́?
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2025
Как хорошо — что я тут жил,
касался льда у кромки леса,
где ветер, опытный повеса,
снежинкам головы кружил;
что я любил и был любим;
что не был проклят земляками;
что раздвигал и пни, и камни,
стремясь добраться до глубин;
что я не брошен был отцом,
полжизни нужен был Отчизне
и пил на свадьбе и на тризне,
не сидя рядом с подлецом;
что я не вышел в бунтари,
не стал кумиром для урода;
что шлифовал свою породу
без помпы, штампа и пари;
что я держал в руках косьё
и нюхал лес — жили́ще ло́сье...
За "до", за "ныне" и за "после" —
спасибо, Господи, за всё!
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048247
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2025
Когда под сверкание лезвий
с нас банда рубаху не стянет,
исчезнут плохие болезни.
Но прежде — болящих не станет.
В миру, где нетвёрдой походкой
в расстёгнутой ходят одежде,
когда-то закончится водка.
Но пьющие — кончатся прежде.
Под солнцем, где люди достойны
и мира, и счастья без фальши,
однажды закончатся войны.
Но люди — закончатся раньше.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048060
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.09.2025
Последние тридцать пять лет нашей эпохи не сто́ят того, чтобы их описывать.
Следующие пятьдесят лет пройдут по тому же безумному, но ускоренному
сценарию.
Памятники новым героям свалят ещё скорее, чем коммунистические.
Историю перепишут ещё и ещё раз.
Уровень человеческой ненависти превысит известные с древних времён показатели.
Несогласие всех со всеми приведёт к бессмысленности каких-либо переговоров,
договоров и выборов.
Народы сплетутся в клубки ядовитых пауков, пожирающих друг друга.
На фоне этого наркобизнес и торговля человеческими органами покажутся
невинным баловством.
Новые чудовищные болезни вкупе с отравленной средой довершат это безумие.
Самая плохая новость в том, что власть, законы и Бог станут людям не в помощь.
Но есть и хорошая новость: счастливчики вроде меня и моих ровесников до этих
времён не доживут.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048059
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.09.2025