| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Стоїш за правду, дід Свирид?
Дарма́ — не бути їй царицею,
бо між брехнею й нею, дід,
такий непевний перехід
як ме́жи спи́ною й сідницею.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2025
Коріння сосен тепле і тверде
крізь грунт чіпляє хлопчика за ноги.
Дорога в ліс від озера веде —
казковий, прохолодний і вологий.
Вночі там розважався буревій,
про що і свідчать гілочки соснові.
Суниці скрізь — краплинами в траві —
солодкі згустки сонячної крові.
В мереживо сплітаються сліди
всіляких переляканих звіряток.
Непевний страх далекої біди
не вилився ще в болісний нестаток.
Як щиро в лісі вірилось мені,
що вовк людей не буде більше їсти!..
Чого шукаю в тім далекім дні?
Юначних зрушень, сумнівів чи істин?
Чому не втішні вранішні вірші,
а люди лиш підлішають з віками?
Вовки з лісів до селища ввійшли?
Чи ми вже тут зробилися вовками?
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025
І повітря, і плескіт води,
і стежина, де йшли поодинці —
все тепер не таке, як тоді,
у моєму святому дитинстві.
Та незмінним є те, що здаля
відчуваю мов подих дитинства:
найрідніша у світі земля,
мова мами і дух українства.
Вже мій шлях добігає кінця
і я знов — як маленька дитина:
чистий усміх мені до лиця,
вдивовижу щедрівка пташина.
Погойдаюсь щасливий, малий
на волошці в колгоспному полі,
до підніжжя цілющих малин
продерусь через хащі квасолі.
Помолюсь, як молилась колись
наймудріша у світі бабуся:
— щоб надії на краще збулись;
— щоб нечистий від нас відсахнувся;
— зникли сумніви щоб, від яких
тільки зліша і важча дорога;
— щоб усім, золоті земляки,
надійшло, що належить від Бога.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025
У діда в хаті тепла тиша.
Мовчить на стінці брехунець.
Вогонь у лампі ледве дише.
Упало сонце. Дню — кінець.
Лежу в дідусиному ліжку —
воно у запічку стоїть.
Кортить мені гортати книжку,
що вдень помітив мимохідь.
А вдень я інші мав турботи:
півдня на груші провисів,
дражнив кота, що жив напроти,
ловив зелених стрибунців...
Від книжки пахне свіжим дивом —
її придумав чарівник,
який де пензлем, де курсивом
зберіг побачене і зник.
Гортаю книжку і міркую,
що ще попереду бої,
де я ті знаки завоюю,
а може й виборю свої.
Мені тепер багато років
і я — як просять — інших вчу.
Уже й до неба кілька кроків,
а книжку вбачу — затремчу.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2025
Чи вік мій дається взнаки,
чи зайве зникає поволі?
Мої дорогі земляки,
я зичу вам світлої долі.
Не вічного спокою — ні!
Навіщо живому той спокій?
Молюсь, щоб на клятій війні
не справдились цілі жорстокі.
Щоб звір нетутешній, бридкий,
у ковані взутий бахіли,
не знівечив ваші садки,
не знищив священні могили.
Щоб ви захистили свій дім.
І віру. І душу. І мову.
Щоб чорних ворожих слідів
ніколи не бачили знову.
Як сумно б мені не було,
я вас до душі пригортаю
й молюся за наше село —
перлинку поліського краю.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025
Ось постарів і стало холодно.
Так тихо стало на землі!
Не пахне більше пиво солодом
і пси не добрі і не злі.
Ні-ні, в лісах так само зе́лено
і сік пускає в квітні клен...
Хоч прірва часу перемелена,
а час такий, як був здавен.
Життя від ранку ходить колом до
вечірніх сутінок — без мряк.
І сонце є...
А тільки холодно.
І не зігрітися ніяк.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025
Роки́ осипаються з пліч,
коли молоді і прозорі
в червневу чаруючу ніч
в затоках купаються зорі.
Як тягне тепер до води
та сцена — космічна й безшумна:
неначе я знов молодий,
а ти — загадкова і юна.
Ось птах прокричав і замовк,
запахла травиченька в'яла...
Десь тут ми ходили удвох,
а ніч нас від інших ховала.
Багато бузків відцвіло
і стала голівонька біла...
Чому ж я так прагну в село,
де юність моя пролетіла?
Мабу́ть, Хтось турбується Там,
де все споконвіку як треба,
щоб Це — пам'яталося нам,
аж поки полинемо в небо.
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025
Я знову там, де мріяв і мужнів.
Вбирають свіжість стомлені легені —
піскова прірва Білих Берегів
гостинна до своїх аборигенів.
Стара сосна — живий самотній цвях —
стирчить з піску, який шпана місила...
Я зріс у цих божественних місцях:
від них моя закоханість і сила!
Давно розтанув слід від літака,
а з ним і ти — моя юнача мріє.
Блищить Десна — така і не така —
один лиш час ніколи не старіє.
Вітри кружляють — старості посли,
а ще ж не зникли й спогади дитячі:
я тут тонув і тут мене спасли —
мабу́ть на те, щоб я за все віддячив.
Засвою, що згубив, а що — знайшов.
Щоб знов сюди вертать — перепочину.
Мою синівську дяку і любов
прийми, моя Маленька Батьківщино!
[i]Серпень 2025[/i]
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2025
Щемливий серпень, тепла днина —
ще літо геть не відпливло,
та червоніє гороби́на
і ніч відрощує крило.
Гортає вітер листя кленів —
вони зелені вже не скрізь.
Чийсь дим торкається легенів
і тужить музика — до сліз.
Лежить на лавці груба книжка —
в ній пізня осінь, прах епох...
Дві тіні в парку ходять нишком.
Чи стрінуть осінь тиху вдвох?
Я шля́хом сам недавно йшо́в тим
у власну осінь — мов турист.
Там зверху й знизу синє з жовтим:
і небо, і кленовий лист.
Пречистий образ України,
яку мов матінку люблю,
із фарб осінньої хустини
тепер складаю і ліплю.
[i]Серпень 2025[/i]
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2025
[i]«Вже цей світ божевільний — не мій,
а моє вже тут тільки терпіння.»
(Ліна Костенко)[/i]
Так хутко літо промайнуло,
неначе молодість моя.
Нещира казка про минуле
відгупотіла за моря.
З екранів скаляться нероби —
тепер такий робочий час —
не в шані стали хлібороби,
та й правда знову не про нас.
Забитий двір ганчір'ям праним,
помиї п'є труба зливна —
можливо, все іде за планом,
та тільки ну́дить від лайна.
В повітрі — страху чорні згустки,
на серці — стомленість нічна,
душею зранку править пустка,
несамовита як війна.
Господь мовчить багатозначно,
не давши поштовху керму...
Я б далі вірив, необачний,
та тільки вірити — кому́?
---
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2025