| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Автор закінчив свій творчий шлях.
Прошу пробачення у всіх, кого образив, кого зачепив необережним словом.
Я вже не вірю ні в світле, ні в добре, ні в справедливе, ні в розумне — цього всього немає й не передбачається на обрії. Але всім кажу: вірте хоча б у щось.
Можливо, отой опіум, який називається вірою і який люди самі з себе добувають, втримує ще людство на плаву.
Мені страшно зізнаватися в тому, що я більше не вірю в людей, в здоровий глузд і в справедливість. Я народився в рік смерті Йосипа Сталіна і прожив довге життя. Моє серце пропустило через себе стільки піднесеної брехні, що заживо почорніло.
Під кінець життя прийшло розуміння того, що на чолі народів немає кого ставити: всі ссучилися. Це дає мені підстави думати, що найгірше попереду.
Але ви — вірте, як колись вірив я — спочатку молодий і наївний, потім — зрілий і підозрілий. Результат все одно буде однаковим.
Всім зичу щастя — наскільки в кого вистачить уяви.
Прощавайте, люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2026