| Сторінки (1/41): | « | 1 | » |
Невже ж то правда, що кохання вічне
І не згасає в полум’ї зневір!
І те, що уродилось пересічним,
І те, що лине горлицею в бір?
Хіба його дощі не поливають?
Вітри не крутять, сонце не пече?
Хіба ворони гнізда не звивають
І сови не кричать в тиші ночей?
Чому ні вигнання, ні час, ні грати
Не в змозі його стерти чи убить?
Ой, як багато з нього можна брати,
Ще більше подарує кожна мить.
Летить по світу у піснях крилатих, —
Легендами покрилось не одне, —
Ніщо його не може подолати,
Таке тендітне і таке міцне.
15. 05.1994
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
Чи хто коли збирав останні квіти
На берегах остиглої ріки?
О, це вже не весняні дивоцвіти,
Що вийшли погулять на острівки.
Ті – ранок, милі, чарівні дівчата,
Що тільки набираються краси,
А ці – жінки, що вже прийшли із свята,
Це – надвечір’я милі голоси.
Зів’яли і присохли на стеблинці,
Ось тільки забарився десь якийсь.
І все ж ти вдячний і за це хвилинці,
Бо ніби вловиш любий погляд чийсь.
Наповнений цим спокоєм боріння,
Цим наймилішим конкурсом краси,
Ти відчуваєш щось в собі нетлінне,
Як квіточка ота серед роси.
02.10.1994
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
Загубились світи наших кращих років
У щоденнім життєвім сум’ятті.
Лиш відлуниться в пам’яті стукіт підків,
Щоб за мить в сьогоденні розстати.
Хвиля дивного настрою в тебе впливе,
На теплі тих світів погойдає,
І душа наче знову чимсь іншим живе:
І радіє, і мріє, й страждає.
01.08.1999
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025
Є у мене друзі незрадливі:
Річка, берег і поля, поля.
Радісні, прості, невередливі,
Гарні – зблизька, а які здаля!
Зустрічають як дитину мати,
Пестять, стелять, гріють залюбки,
Так багато дозволяють брати,
А самі лиш слухають рядки.
Душу зачаровують красою,
І думкам лінитись не дають.
Я люблю їх з ранньою росою
І коли зірки на ніч встають.
26.09.1994
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2025
За кожну милу квіточку,
За сонце і росу
Люблю тебе я, літечко,
Твою дзвінку красу.
За яблука і ягоди,
Що ма́нять у саду,
За тихі рибні за́воді
Люблю твою ходу.
За колосочки на полях,
За хліб, що на току,
За рай земний в моїх краях,
За береги, ріку
Люблю тебе, і кожний день,
Дарований мені,
Виношую вінки пісень
Веселі чи сумні.
Вони як сонце у житті,
Як вірний друг в путі.
Пісні, звичайні і прості,
В життєвій суєті.
12.07.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2025
Як пахне в лузі васильками!
І я згадала раптом вас,
Мої колишні милі друзі,
Нас доля розвела і час.
Згадала все, що ви любили,
Що ненави́діли в житті,
І те, як разом їли-пили…
Такі хороші ви й прості!
Іду замріяно додому,
А ті духмяні васильки
Так по-земному несвідомо
Ганяють спогадів хвильки, —
Який-бо килим розпростерся! —
На кілька радісних хвилин,
Що доторкнулися до серця,
Його незайманих глибин.
25.07.2000
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2025
Сіється проміння крізь зелені шати,
Пада на обличчя ласка неземна,
Хочеться без тями світ оцей обняти,
Щоб кінця не мала казка чарівна.
Від жури обману Мавкою не стану,
Бо для неї буду надто вже жива,
Хоч уже й не квітка посеред лиману,
Та з краси хмеліє часом голова.
Як усе навколо палко пахне літом!
А які щедроти рідної землі!
Мить оця прекрасна! Пронесися світом!
Виклич також радість в когось на чолі.
В того, хто уміє в зо́лоті проміння
Бачити і літо, й неповторну мить,
Вже немолодого серця воскресіння,
Серця, що уміє все отак любить.
25.07.2000
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2025
Мені не намріялись. Ні:
Красиві замріяні далі,
Веселі пташині пісні,
Гіркі, полинові печалі.
Мені не наснилися. Ні:
Рядів золотавих покоси,
І луки, від квітів рясні,
Й холодні уранішні роси.
Мені не навиділись. Ні:
Розкішних гаїв розмаїття
І вершник на чорнім коні,
І чар всіх земних приворіття.
Я з ними живу, в них врослась
На полі, в саду, біля плеса,
І знаю, що тут відбулась
В мені степова поетеса!
Натхнення моє, краю мій!
На серці вже вічна зірниця.
Не згаснуть їй в бурях подій —
Хай світлом на небі ясниться.
25.07.2000
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2025
А я живу в чеканні літа,
Коли, збиваючи росу,
В легеньке платтячко одіта,
Букетик квітів понесу.
Коли над степовим роздоллям
Щасливий жайворонків спів
Сміятись буде над безволлям,
Суєтністю жорстоких снів.
Якщо ж тихенький добрий вітер,
Шепочучи, залізе в бір,
Мені почується п’ять літер,
Що гріють літом до цих пір.
25.01.1994
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2025
Diese Sterne im nächtlichen Himmel…
Wie Geheimnis ist goldenes Licht!
Und das alles strahlt sich in mein Zimmer,
Ins erregnetes mein Gedicht.
Oh wie schön ist es! Märchen, Legenden
Zwischen ihnen bin ich, kleines Kind.
…Nur im Schlaf morgen wir uns verwenden…
Jetzt ist Frühling, wo wir Helden sind.
03.04.2000
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038688
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.04.2025
Нізвідки вийшла, в нікуди зайшла.
Отак злетіла мріями за хмари
І, наче по землі, по них пішла,
Земні туди понісши сни і чари.
Рожево-білий, ніжний-ніжний птах
З’являвся в чистій, сяючій блакиті.
Купався в веснах, в осенях, в літах,
Оспівуючи ці щасливі миті.
Стомились крила — знов на землю сів,
Як ніби й не було того польоту,
І лиш душа ще видавала в спів
Оту красиву, неповторну ноту.
25.11.1999
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2025
Земля радіє, і сміється, й плаче,
Жде допомоги й доброти від нас.
Ти вір їй, жінко, стережи, козаче,
І нині, й завтра, й завжди, повсякчас.
Вона така весела, щедра, мила,
Якщо стихія лихом не чіпа,
Така покірна, життєдайна сила,
Що зло усяке миттю відступа.
Вона зчарує пролісками, небом,
Зеленим шовкокилимом трави.
Сумна? Погладить ніжно так: “Не треба!”
Весела? Пустить вітер — “Полови!”
Вона народить колосків пшениці,
Такої добірної, як одна.
Від неї посвітліють зразу лиця,
В чеканні жнив замучені без сна.
Вона шалено злиться і бунтує,
Засмічуючи бур'янами тих,
Хто випадково тут, на ній, ґрунтує —
Ворота відкривай тоді для лих.
Земля хлюпоче в береги річками,
Які є осередками життя.
Пов'яжеться дротами, мов стрічками,
І виверне скарби із небуття.
Земля зігріє і вона ж остудить,
Вона схвилює і вона ж знітить.
Земля прославить і земля осудить —
Люби ж її і кожну її мить.
26.04.1994
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2025
Ніжний погляд — не в очі, а в душу…
Нащо спокій мій знову порушив?
Зрозумій: ми зустрілись запізно,
Бог і так вже наказує грізно.
Геть гоню оці слабкість, безсилля,
Бо хіба-то майбутнє — безкрилля?
Не піддамся всесильному болю
І прошу: не тягни у недолю.
Зрозумій: те не в радість кохання,
Якщо іншим приносить страждання.
І нічого від тебе не треба.
Ми дві зірки, що впали вже з неба.
17.01.1994
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025
Золотяться зірки
Дивним місячним сяйвом.
Ніч спада на гарячі південні поля.
Чути сміх і пісні,
Що бринять понад ставом,
А нічний вітерець і мене охмеля.
Пригадалася мить:
На широкій галяві
Біля річки, де верб колихались гілки,
Гріла ніжна блакить,
Ми раділи появі
Білих хмар. Блідий серп вже збирав там зірки.
Пригадались слова,
Що чаруючим німбом
Засвітились щасливо і пливуть до цих пір.
В серці вічно жива
Ніч, що пахла так хлібом,
Тих пісень переливи, мерехтливий світ зір.
17.01.1994
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025
Хвилюючі весняні дні
Бентежать серце новизною
І, чи веселі, чи сумні,
Зоріють квіткою ясною.
Розлита радість навкруги
В твої вривається кімнати,
В духмяні кличе береги,
В красиві мрії і сонати.
І тільки сонце вип'є з стріх
Холодні ще ранкові роси,
Приходиш радо на поріг —
Ой! Як цвітуть вже абрикоси!
Як набирається життя,
Вплітається в тоненькі кіски
Дрібних листочків густота
У верби милої й берізки.
По Україні йде весна.
Радіють їй міста і села.
Якісь секрети щастя зна —
Чарівна, звабна і весела
Іди назустріч їй. Радій.
Кохай. Твори. Ясній. Несися
До заповітних твоїх мрій —
На них працюй. За них борися.
08.04.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2025
Зелений килим трав ожив:
Цвітуть кульбаби жовтоокі.
І стишуєш щоразу кроки,
Їх споглядаючи розлив.
Толоки і краї доріг,
Наснажені оцим цвітінням,
Духмяні – до головокружіння,
Аж просяться до наших ніг.
Ех, весно! Ну додай тепла!
Щоб тут роззутий і роздітий,
Ти зміг би мить порозкошіти,
Душа б дитинством ожила!
Корови раді, аж хмільні.
Чи дух цей б’є благоуханний,
Чи апетит безперестанний
Дарує радощі земні?
– Що, велеоко, смакота?
І сам вже спробуєш – чудово!
Чомусь так гарно, любо, ново –
І щемом серце огорта.
18.04.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2025
Бадьорий вітерець скубнув волосся,
Заліз під одяг, тіло освіжив.
І раптом (треба ж так!) чомусь здалося,
Що ці хвилини ще хтось пережив.
Отак, як ти, здивовано-бентежно
Відчув себе красивим, молодим.
І потягнули мрії в даль безмежну
Через сніги, дощі і сірий дим.
Як виклик долі, стертій у буденні
Постійних, всезростаючих турбот.
Як стан душі у зблиску, у натхненні
Від зваби й чар весняних, свіжих нот.
Ні, не згрубіли і не загубились
В тобі ні ніжність, ні струмки тепла.
Вони не зблідли і не роздрібнились,
Не зіпсувала негараздів тля.
Зчищаєш з себе чийсь холодний погляд,
Як недоречний березневий сніг
(Весняне диво чи весни недогляд),
І, зачудований, ступаєш на поріг.
20.03.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025
Стою серед тернів в квітневім білоцвітті,
Духмяний паводок коханням наплива,
І навіть вітер, в ці попавши сіті,
Сердито пелюстки з квіток зрива.
І кида їх на одяг і обличчя,
Притрушуючи ніжну зелень трав,
Забувши смак тепла і доброзиччя,
Мабуть, всю лють на цій красі зігнав.
Та він забув, що в білій заметілі
Немає вже морозів й холодів.
Стоять дерева, ніжно захмелілі,
Ховаючи ліси очеретів.
Засохлі, мертві, жовтувато-бліді,
Так низько посхиляли голівки,
Немов шукають на своїм погідді
Наступників зелені пагінки.
Пройметься серце тихим-тихим жалем,
Та тільки на якусь коротку мить:
Не місце тут ні суму, ні печалям,
Бо все красою й юністю шумить.
Радію й я. Не можу надивитись
На це розкішшя свіжості й краси.
Зі мною й небо встигло роз'яснитись
І майже зникли втоми голоси.
21.04.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025
А небокрай сміється чистотою,
Весняністю веселих невгавань.
Усмішкою зелено-золотою
Стирає біль від гіркоти страждань.
Цілують бджоли квіткові сердечка,
І пестить трави вітерець легкий,
Кладе пташина у гніздо яєчка,
І повнить душу аромат п'янкий.
23.02.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025
Знов весна свою душу розкрила,
Проганяючи пісню сумну,
І несе знов мене, мов на крилах,
В розімлілу ясну далину.
Знову чую пташине вітання,
Знову сонце стрічає ясне,
І красиві слова про кохання
Доганяють в дорозі мене.
Їх співають струмки і струмочки,
Що спішать до ставка і ріки.
Їх шепочуть вгорі колосочки
Очерету, що всівсь на віки.
Їх доносить з полів свіжий вітер
Гіркуватим смаком полину.
Навіть стерте зображення літер,
Що вписав хтось в стіну піщану.
Все напоєне свіжим диханням,
Невловимістю тих почуттів,
Для яких вже прийшов час зізнання
(Якщо дуже цього хтось хотів).
Вітер, ніби почувши цей спалах,
Закрутився у танці і зник.
…Парк над ставом. Ходжу в його “залах”,
Скрізь бур'ян у безсиллі поник.
Ні, не думати тільки про тлінне:
Ти – живий, і усе ожива.
Бо старому вже пнеться на зміну
Молоденька зелена трава.
08.03.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025
Як рясно груша розцвіла!
Пройшли роки чи вже століття,
Як я маленькою жила
Ось майже під таким суцвіттям?
Чужі ворота, двір і сад…
А я свою згадала хату.
Як кожен груші тій був рад!
Як посміхалась любо мати!
Як добре нам усім було!
І хоч післявоєнні роки,
Жило надіями село.
Усядемося — геть мороки!
А пахощі! Хіба в цей час
Доречні ще якісь парфуми?
Кущі любистку, м’яти враз
Розгонять їх духмяні струми.
Пелюстковий красивий сніг
Усіяв землю рясно-рясно.
Думок весняний перебіг…
Все добре. На душі так ясно.
05.05.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
Звучала музика. Красива, та капризна,
Немов пелюстковий під вітерцем танок.
Згадалася мені мала вітчизна –
Хатина рідна, милий ясенок.
Сміялись мальви, заглядали в вікна,
Палахкотів вогнями горицвіт.
Назустріч мама, зморена, привітна,
Спішить мене стрічати до воріт.
І рада, а на очі вернуть сльози:
– Чого ти, мамо? Глянь, яка весна!
Замислена, неначе під гіпнозом,
Ніяк не заспокоється вона.
А я радію хаті, двору, річці.
Літа студентські, мрій веселий рій.
Оті роки… У довгій життєстрічці
Чому ви раптом залишили стрій?
А музика! Весела і капризна,
Теплом війнула з тих далеких літ…
До болю бідна та мала вітчизна,
А серце так зігрів і спогад-слід.
Немає вже ні мами, ні хатини.
Це музика навіяла ту мить –
Життя мого малесеньку частину,
Що так весною радісно дзвенить.
07.06.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
Це весна: сріблом виткана даль,
Мерехтливе п'янке довкілля,
І пташиних пісень зухваль,
Їх хмільні голосні весілля.
Це весна: і небесна блакить
Й кучерявих хмарок білопіння,
І повітря, що хочеться пить,
І якесь у тобі воскресіння.
Це весна: гострота відчуттів,
Задивовані очі коханих
Нерозгадка — хоч як би хотів —
Довгих-довгих ночей недоспаних.
Невловимість акордів і гам
(Чуєш десь, та не можеш впіймати),
Неповторність щоденних програм —
Поспішай все оце обійняти.
24.03.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
Нахлинуть почуття, як дощ у спеку,
І радістю повіє від землі.
Здається, щастя ходить недалеко,
Вже й руки тягнеш — ні, зникає в млі.
Хіба веселка прилягла на небо?!
Вона вселилась й розцвіла в тобі.
Любити — то проста людська потреба,
Про це говорять зводи голубі.
Про неї стогнуть схилені дерева,
Про неї скачуть тіні по траві,
Про це бринять, мов на останнім нерві,
Пісні красиві, давні і нові.
06.08.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025
Стою, здивована красою,
Що надвечір'я принесло:
Трава, побризкана росою,
В проміннях золотих село.
Яке все мирне і спокійне!
Як все пронизане життям!
Невже десь горе є і війни?
Стоїш, не вірячи вістям,
Бо так гостинно дятел стука
По чорній в тріщинах корі,
Бо за машинами пилюка
Здіймається й зника вгорі.
Бо вітер гарні візерунки
Ганяє з листя по землі,
Бо срібні павутинні струнки
Наткав павук уже з петлі.
Бо скрізь то чорним, то червоним
Намисто світиться з кущів.
Бо словом й поглядом безмовним
Людина просить вже дощів.
Стою збентежена. Забутий
Проблем холодний, хмурий лід.
І так красиво і розкуто
Хитається у вальсі дріт.
22.07.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025
Українські пані і панянки —
Мерехтливе сяйво зір нічних.
Місячні царівни і Веснянки,
В чоловічих мріях осяйних.
Це вони, мережниці любові,
Обереги спокою й добра.
Руки у труді зіб'ють до крові
Й казкою здивують з-під пера.
Це вони, чарівні Роксолани,
Дикі наші Мавки лісові,
Зачаровують світи таланом
І збирають гори квіткові.
Це вони, і сильні, і моторні,
Перевернуть гори за добу.
Це вони, красуні неповторні,
Підкоряти вміють і судьбу.
Це вони — тонкі, як соломинки,
Це вони — дебелі і міцні.
Пані і панянки, українки —
Сонцесяйні, добрі і ясні.
Це вони, кур'єри, дипломати.
Це вони, ведучі, постові,
Роблять раєм кожний дім чи хату,
Вродою багаті і в хліві.
Це вони, княгині наші Ольги,
Мудрістю відомі на весь світ,
Мітять юні правильні дороги
І в болотах лих знаходять брід.
Сановиті, чи прості селянки
У турботах (заздрісне й бджолі),
Українські пані і панянки –
Гордість української землі.
1994
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025
[i]пам'яті чоловіка[/i]
Згадалось, як чекали ми на весни,
Як тішила завжди їх кожна мить…
Щось з них, мабуть, і в цій весні воскресне,
Промінням теплим в серці заструмить.
І будуть ті ж веселії світанки,
Ті ж дні усі з роботи і турбот,
Ті ж вечорові, молоді гулянки,
Ті ж грози й ріки, повні зли́вних вод.
І будуть в берегах ті перші квіти,
Що інколи ти дарував мені,
І будуть білопінні ніжні віти
В садах вишневих й солов'їв пісні.
І лиш тебе не буде, милий, поряд,
Не буде світла у твоїх очах.
Для чого ти залишив стільки горя,
Що каменем вляглося на плечах?
28.02.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
Безпристрасно жити я так й не навчилась.
Бо надто коротке й цікаве життя,
Щоб в нім лиш пилинкою десь запилилась:
Сипнула зимою на всі почуття.
Вибагливий час вибиває байдужість,
Із спокою мрій в життєвир виклика,
Дає й забира в тебе силу і мужність,
І сонцем освітить, і тінню зника.
Викошуєш ті бур'яни на дорозі,
Які заважають чогось досягти, —
І ось вже стоїш ніби тут, на порозі,
До того, до чого хотілось дійти.
А далі? А раптом тебе безсердечно
Розтопче, роздавить чи зло, чи слівце?
Все може відбутись. І все ж, безперечно,
Не будеш життю дорікати за це.
Його несподівані вибрики й ходи,
Його естафети, його перебіг, –
Не є підготовлені шоу чи мода,
Воно все з боріння, страждання і втіх.
29.08.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2025
[i]Присвячується одній знайомій (Л. Г.)[/i]
Навіщо ти сказав: “Прощай!”,
Чому, скажи, такий байдужий?
Приходиш, мов чужий, на чай,
І знову забуттю ти служиш.
Глянь, як воркують голуби.
Хіба не ми – після весілля?
Скажи, чому ж ти розлюбив?
Чи впився відворотним зіллям?
Хіба тепер я вже не та?
Ну що змінилося у вроді?
Чи вже зносилися літа?
Чи з розумом уже не в згоді?
Не залишай. Ще почекай.
Людей на світі небагато,
Щоб так, як я тебе, кохати
Уміли. Ні. Не залишай.
Молитися на тебе? Ні!
І хоч люблю, ти не ікона.
В любовнім не згорю вогні,
Хоч і не йду з його полону.
12.06.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2025
Моя кімната двохвіконна…
За нею – той прекрасний світ,
Та найсвященніша ікона,
Якій молюся стільки літ.
Акації, тополі, вишні,
І туї, й клени, й берестки,
Яві ви гарні і затишні!
Вспокоюєте як думки!
Чи вас зимовії хурделі
Обсиплять пухом сніговим,
У цій старій моїй оселі
Ви – маяком є портовим.
Чи надяга весна-кравчиня
На вас зелене убрання,
Ви – радість, ви – моя святиня.
Вірші – моє вам віддання.
Втішаюся. Шукаю сло́ва,
Щоб ним той настрій передать,
В якім душа моя готова
Весь світ, здається, оспівать.
Пісні і радісні, й тужливі…
Пісні і тихі, й голосні…
У безкінечнім їх розливі
Так хороше бува мені.
Як ластівка – чомусь зрадію,
Як горлиця – коли тужу.
Та деревом не зкам’янію,
Бо світові іще служу.
13.05.01
©Коломоєць Людмила Петрівна́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
Не вір словам людей лукавих
І голову від похвали
Ти не втрачай. Не ради слави
Живи, і думай, і твори.
Нехай туди не ходять ноги,
Де можуть руку навіть дать,
Самі ж вишукують дороги,
Дорожче де тебе продать.
І не лякайсь довгущих тіней
Від самовеличі отих,
Хто з щиросердних душ нетлінних
Собі жде вигод дарових.
Та справу все ж роби найкраще
І не применшуй її роль,
І не погоджуйся нізащо
Із ярликом “нещасних доль”.
У році – всі чотири пори.
Хіба не так у нас в житті?
Крізь зло й добро, крізь щастя й горе
В майбутнє тягнуться путі.
30.06.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
Міняє листя вже канву
І падають на землю груші.
І вітерець сухий траву
Ламає, в’ялить, б’є і сушить.
Вже доцвітають бур’яни,
А квітів — наче й не бувало,
По небу ген пливуть човни
Без цілі, так, куди попало.
Без цілі поброджу і я
По лузі вигорілім й полі.
Тут я не гостя, я — своя
І сонця наберуся й волі.
І довго буду пам’ятать,
Коли внесу в убогу нору,
Ставкових комишів, латать
І трав зів’ялених покору.
І довго буду берегти
Прощальні літні реверанси,
Щоб потім залюбки плести
Нові вірші, нові романси.
08.08.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
Вимальовують нові пейзажі
Сонце, небо і все навкруги.
Ось верхів’я дерев — наче кряжі,
Ось двояться в ставках береги.
Невгамовна на диво природа,
Недосяжна, велична краса —
І тоді, коли сутінки бродять,
І тоді, коли ранком — роса.
І тоді, як міняє акорди
Вітер, дощ та пташиний оркестр,
І тоді, як чийсь погляд негордий
Ти відчуєш за тисячі верст.
25.07.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
Неправда, я люблю людей
І гордістю не осліпилась.
І біль, і радість з їх грудей
На долі і моїй відбились.
І буде чужості відбій,
Пройде приплив нерозуміння.
Лиш, світе, мудрістю повій,
Лиш, доле, зло усе відсій,
Лиш, віку мій, не шли старіння.
08.08.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
Надворі осінь золотом цвіте
І сонцем загляда в мої пенати.
Я не караюсь думкою про те,
Що ще щось завтра може відібрати.
Закохана у світ, в ці чудеса,
Що дивляться на мене так картинно,
Моя душа щоразу воскреса,
Радіючи по-щирому дитинно.
Прогонить вітер катафалк думок.
Приліпиться до шибки лист опалий.
Я казкою вриваюсь в плин думок —
Й ненастрою неначе й не бувало.
І вже несуться мрії навпростець
Крізь холоди життя в чудесні далі.
Хай цвірінчить всього лиш горобець,
Я чую гру красиву на роялі.
Втамуй свій біль. Гони утому геть!
Вживайся у комедії і драми
Життя людського, в долі круговерть,
Закохуйся у світ цей до нестями.
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2025
Ой мрії, мрії, як ви розповились,
Немає вам ні зносу, ані літ.
Життя проходить — я не надивилась
На цей чудовий неповторний світ.
Розкрию очі, Боже, чи не сон це?
Світ пеститься до мене всім єством.
Недобре долі — в душу гляне сонцем,
Святкуючи над нею торжество.
Немов весна, ці мрії завжди юні,
Як літній день, веселі і дзвінкі,
Як осінь та у золотій задумі,
Та й наче зими, білі й нетривкі.
Опльовують — нехай! Ви ще рідніші.
Ганьблять — ви вірний, непідступний друг.
Як вітер хмарки в небі он колише,
Так ви моя колиска від наруг.
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2025
Прив'яленого листя листопад
Накидав стільки, як сніжинок взимку.
Оплакує його осінній сад
Під холодів нав'язливу розминку.
Останні сльози осені важкі,
Немов навислі в небесах тумани.
Сумують птахи.
Глянуть з-під дощів —
Й назад, туди, де холод не дістане.
Не чуть веселих криків дітвори.
Спустіли береги, лани, толоки.
Сам з хати глянеш (звіром із нори)
У двір — твого спокою передпокій.
І швидше знову двері на крючок:
Калюжі, вся земля змертвіло-сіра.
По тілу враз пройдеться холодок.
За ним уже й до світу недовіра,
Кому потрібні сльози і печаль?
І хоч вони бувають благодатні.
Не поспішай в манливо-мрійну даль —
Тобі миліше твій куточок хатній.
Не знайде діла тут хіба гультяй.
І книги, як думок чужих скарбниці,
І телепередач багатий рай!
І все, що просить рук твоя світлиця!
Останні сльози осені важкі.
Кап... Кап... З дахів, дерев і парасольок.
І краплю їх, ці почуття людські,
Осінній день прокручує, мов ролик.
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
Літо-літечко! Пташечка тринька.
В сонці мліють розкішні гаї.
В небо стільки насипано синьки,
Як колись в любі очі твої.
Колосок починає хилитись,
На стеблі вже не втрима себе.
Не намріятись, не надивитись...
І, здається, вже бачу тебе...
Колосок розтираєш в долонях...
Придивляєшся, як там зерно.
... Квіти рвеш... Вже букет — руки повні...
Гарно так, ніби кадрик кіно.
Ні, ще краще. Це справжнє, не в ролі.
Ти щодня був таким у житті.
Агроном! Стільки сонця і волі!
Не зітліти цьому в забутті.
І гойдається вітер на ниві,
Впившись щастям врожайних трапез.
Сині очі, журливо красиві,
Літом дивляться з синіх небес.
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Так боляче, що ти такий байдужий.
Що день, що ніч - хіба не все одно?
Над нашим почуттям вже ворон кружить,
Та втім, признайся, чи було воно?
Хіба що радість, здивування, ніжність,
Та страх від того: раптом не прийдеш.
Барометр показує на сніжність,
Бо вже не чуєш, не зовеш, не ймеш.
Сьогодні я покличу в гості риму,
І їй про весь свій біль перекажу,
Нехай розвіє цю холодну зиму,
Щоб не дізнався, як я все ж тужу.
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2018
Я — українка. Щось таке
В мені то крутиться вертепом,
То мчить широким, вільним степом
Незбагнене, нове, палке.
Воно вривається в забори,
Вивчає побут, лиця, норов,
І розкриває ті затвори,
Що замикають нас від прав.
Воно закохане безтями
В поля, дерева, квіти, став.
Воно летить крізь гори й ями,
Крізь тіні ночі, лики барв.
Я — українка. І мені
Вкраїна так дала багато:
І долю хай і кострубату,
І щирі, сонячні пісні.
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018
Літо подивилось теплими очима,
Ніжно доторкнулось свіжим вітерцем.
Хороше на серці: радість безпричинна
І незрозумілий, всепроникний щем.
Не гнітить пилюка, не лякає спека,
Грубістю шорсткою не страшить трава.
Знову ген над ставом прокружляв лелека,
Знову в шумі листя чуються слова
Ті, які хотіла б серцем ще почути,
Ті, що знають чари і лікують світ.
Молодість ніколи нам не повернути,
Та почути хочем ще її привіт.
24.07.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018