| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
СКИТ
Коли небесна перениця*
пов’яже свій хліб
із престольним Києвом –
там мій найперший Скит.
Тоді у його ранкову екліптику
вдереться урицька Тустань
з-під Верхнього Синьовидного,
що з-над Львова.
І старі Галич та Лучеськ.
Вінниця стара – ключницею.
А Полтава їх всіх покриє
своїми білоголовими.
І хліб той
візьме на руки.
Стара Шарукань**
насупиться.
Але уступить.
Корсунь кримський
у гості запросить –
до свого Скиту.
Другого мого Скиту.
А фінський дід Мороз Йолупуккі
почвалає геть від півдня.
Не до снаги йому
подолати
аж два мої Скити.
-------------------------------
*Перениця (арх.)- пшениця
**Шарукань – стара назва Харкова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2018
АРАБЕСКА
Квіти розпочинають весняний хадж
до берегів маго-
-метанії,
і п’ять разів днем
поклони б’ють,
прочитані сонцем,
їхні далекобійні хвилі -
нових сферичних кіл
цвітастого вливу та виливу,
і просять мешканців суш
зняти все чорне
із душ та тіл,
і просять жінок
стати з колін
гордо й поштиво
побіля них,
вийти на волю з-під хуст,
і влитися в їхню новітню хвилю
до їхніх нескорених урочисть…
Та старовіри знов
жінкам накидають
чорне на голови,а вони
не хочуть навіть
і тіл…
На знак протесту
вони
банітують себе у квіти
і замикаються в них…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2018
Тінь класика
(збоку) із душ випраних щойно-знятих
зі скляної мотузки міста
з білосмокінгового метелика
із повітря його 18-го містка
(атомної ваги води)
що над Полтвою
підбираю якусь мелодію-квацянку чи галузку
собі на пам’ять
а то ж тінь
у руці
для старих юннатів у зелених гринджолах
закарпать чи лемковин цього дуплавого міста
пояснюю що таке тінь і як її перевертати
від молі бо ж її не сховати
...смерть арештувала його на деякий час
а потім випустила на волю
з розпискою про невиїзд
із цього життя токмо він і
стоїть у цьому місті
непорушно на постаменті
у цьому конфетно-світочному місті
що контра-місто
контрабандно майже стоїть
на цьому хиткому лафеті
до диму із фіміаму
з король-гармати із Лев-гармати
у цьому конкретному мареві
він живим стоїть
і заглядає місту в його безживні очі
без краплі води
а лев як лев привиклий до пустелі
вже й не ричить вже звикся
шовково-адамашково
його гармата Світочна
вже шоколадно-гриваста та корицева
і на тих ядрах
місто всолоджує
засохлу душу свою
в підніжжі
лафета класика що а д а м
що з інших державних фонетик
тут колонно стоїть
напишу
ойчизна – то є Н2О
і її атомна вага є 18
а маси лева не знаю але він обнімає
всі 18 містків що понад Полтвою висять
де на одному з них – це я
вже признаюсь до всіх п’яти
найголовніших полків Полтви
пишу – тут була я
в тіні Колони
класика
не мого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018
НЬЮ-ВЕСТЕРН
Часом я забуваюсь і ціджу “Ройтвеллєра вежа”
(замість “Рокфеллєра”), ох, ця псяча фонетика, ця англійська!
На мені кантрі-свійська шапка, одежа,
я така етно-даха-браха на тій 5-ій шумній Аве, мов до війська!
Стефко Сігал (ватник) цілиться із афіші cinema
на Нью Йорк із грибною підливою до меню мого,
впираюся в брови свої, чи нема
поруч того ройтвеллєра захисного?
Замість нього невід із зітхань кровоносних.
Можна випасти з цього невода в алігатора грушу
на тарілці чи в якісь підсвічені ялинки-сосни
з вежі Рокфеллєра, які бачити можу, але не мушу.
Та все місто з віри, надії, любови
з їхніми оплатами мінливими, весь C.O.D. * значень,
Мій ройтвеллєр висолоплює язика і такий кльовий
із цієї вежі – гавкає на Стефка, й поліц’янтів і на мене скаче!...
*КОД (COD) – абревіатура від Concise Oxford Dictionary.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018
***
1
Всі ми - вихідці із першокіл
і засновники гуляй-ніг
та імперій поезо-
-тотожностей, всі ми
держимось за
спільну чашу з колін
та маскулінність губ -
сміхокутиками доверху…
З фазанами презирства
до
“кушнарьовських” лісів…
Всі ми – розкохані суть
на вид
один одного – як любити
то т а к ! І без
адвокатських гарантій, без
огудь!
І без секундантів за
якусь там
образу стару -
про далеку
кардамонову Даму
вкрадену чи -
всі ми
з жадоби життя -
губами не розминемося!
В цій імперії гуляй-душ…
2
ДИРИЖАБЛІ
Всі ми в своєї держави
діти-філії, діти-оброк,
флотилії вивершених книжок
із Києва, Львова чи Пикурєви...
Збираємся у камелоти,
де чашу Ґрааля альфик погриз.
Та ми ще у своїй плоті,
і лиш про любовний туризм
пишеться на крутих поворотах,
де подих завис,
навідріз
від болота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2018
ЗЕМЛЕМІРИ
Я купую червоний бант із Home Depo
на обперезини
чорної землі – скільки мені
вистарчить обняти її
у свої груди.
Вибризкує їй кераміка з вуст.
Я шиплю – набирай скоріше номер для неї.
Скоро отой метраж
закінчиться
під віскі із Льодовитим!
...
Тримай його, отого м і с ь к о г о,
свята дітко с і л ь с ь к а,
миромпомазана –
із непропаленими грудьми ще,
хоч для
батьківства майбутнього!
Не дай боже отим землянам
перевтілитись в тіні
на мосту Айова,
від котрих не сплавляться
лиш керамічні зуби!
Відведи
кожну з русалок
від отого Навського четверга
на безпташому даху
земного Дому!
Стою, наче вперше,
над чорною землею
з червоним бантом.
Шкварчать номери...
...
Руки мої, я люблю вас,
бо ви вбивали
лишень обороняючись.
А не міряючи – у кого
побільше за грудьми
схованої землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774297
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2018
СТОУГЕНДЖ*
Сарсенові зайчики
побили горщики
на солсберських рівнинах –
кому належить котрий
здавена,
і кого за що здано…
Котрі з Марокко,
котрі з Ірландії –
котрі із рук
самого Мерліна зо Скитії…
Сарсенові менгіри
водили ори,**
співала вода в руках Водана…
Відлунювали синьо
дівойок блоні,
дівойки запиналися
в камінні кільця,
а ті їх затанцьовували до денця
чаші
із білих колін,
на котрі вже цілили
майбутні мужі…
Камінна дольмена
випивала усе до рана…
* Стоугендж – так звані“камені танцю”із півдня Англії – голубі сарсенові камінні гіганти-менгіри(перші астрономічні обсерваторії),коло яких дівчата водили хороводи.Згідно переказів,привезли їх із Марокко через Ірландію
під керівництвом жерця Мерліна.А той Мерлін,говорять,був скитського походження, з району Дніпровських порогів.Англійський поет ХУІІІ ст.Томас Вортор писав: “О давній пам’ятнику зі Скитських берегів,чи ти не Мерліном сюди перенесений?”
**Ор,оро – кільце часу,хоровод
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2018
ПЕЙЗАЖ
Суша
націлилась на пароплав
довкола багатьох ісландій
з гарячими гейзерними
словосполуками
і майже поетичною зеленню
скупо
у тріщинах часу
суша заснула
коло води чайка
годує цвібаком людей
вода вірлиться і дмухає
на себе художник
полоще в ній пензля
на його спині сонце
випекло своє авто-
він так і залишиться сонцепоклонником
а його молода дружина
поклонницею води
та авта
крізь всю ісландію
і випікати цвібаки
вона підгодовує хвилю
він обнімає чайку за пера
вона прохолодна
вона ісландія
він її висушує
він її
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774112
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 30.01.2018
ВЕСТАЛКИ-ВЕШТАЛКИ
Невісти божі
свої смоківниці
підставляють для всіх,
вони ще не знають,що таке грижі,
і що таке бич і власяниці
далеко не месіанських втіх...
Їм божі уста – не доґма,а овоч,
де сад по коліно
із неоПлатона-Сковороди,
вони люблять“тіло”– солодке слово,
і його ліно-
-щі завжди...
...
Подушкові
трампліни
і сонні піруети,
пражаться з глини
два камасутрові
силуети
по два боки місячної світлини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773923
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.01.2018
МОЛИТВА
Корінь квадратний вичислюєш з поцілунку -
руками
гортаєш їх
і пригортаєш до пам’яті-
всі мої.
Як один.
На тім зрізі життя,що обріс
глюконатом кальцію -
з креміню людських кісток -
(спогадів про політику),
там соняшниковою олією
змащуються двері
на день –
(абонементний
вхід в Україну),
там творяться
настроївки
під всі оті соняшники…
А час їсть собі тихо мандрики[ Мандрики - старий еквівалент української піцци]
на тій соняшниковій олії.
Змащуєш нею губи,що ними
поцілуєш себе у колінка
і скажеш собі:”Люба Мері,
наступного року у Києві…”
Скажеш – крізь ніч та мандри-
-ки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2018