| Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
Псевдонім, кличка, звання – три слова, що мовби нитки сплітають невидиму сітку, в яку потрапляє людина, отримуючи своє «замім’я». Воно, як мітка, як ярлик, покликане спростити, але часто замість цього ускладнює, приховує справжнє, навішує маски. Чи не стає це "замім'я" своєрідною в'язницею, що замикає тебе в чужих уявленнях про тебе?
З дитинства я знав цю гру з мітками. У четвертому (п’ятому) класі на мене причепили "Хохол". Тоді я не розумів ваги цього слова, не знав про стереотипи, про біль, що ховається за ним. Ніхто не пояснював. Ні біологічна мати, ніхто. Просто було, і все. Просто назва. І все. Чи відчували вони силу цього слова, коли вимовляли його, яке мовби врізалося в мою дитячу свідомість, залишаючи невидимий шрам?
Потім, у п'ятому (шостому), з'явилося "Воно". Фільму ще не було, але слово вже витало в повітрі, мов вірус "криптомезії" чи "паралельного натхнення". Я був худим, сором’язливим, ї материнські побоювання болісно відгукувалися на цій кличці. Іноді я ставав "Жабою", інколи "Шкваркою". Ярмарок кличок, та цирку бажань для інших, де кожне слово було мовби кинуте в обличчя, не просто так, а з певним наміром – чи то жарт, чи то відображення якихось обставин, пов’язаних зі мною. Чи бачили вони за цими кличками справжнього мене, боялися, чи лише карикатуру начипили, яка убла створена їхньою уявою?
Я бачив, як народжуються інші мітки. "Банкомат" – для того, хто взяв чуже без дозволу гроші. "Хрестофор" – для сина батюшки, якому судилося нести свій хрест, безбожжя. "Хабай" – сімейна мітка, що тягнулася з покоління в покоління, нагадуючи про часи, коли "головою села" було прийнято "забирати" все, що могло стати в нагоді, крадій. "Сокіл" – через ніс, гострий, як у хижака. Сміх крізь сльози, адже це був "американський стандарт", а не наш. Інтимні подробиці інших кличок, як тіні, ховалися в пам’яті, нагадуючи про минуле, бо «огірок» кривим був. Скільки історій, скільки доль приховано за цими короткими, іноді жорстокими, іноді кумедними словами? Скоро дізнаєтеся. Потерпіть.
Традиція чи пригнічення? Ось в чому питання. Чи народжуються ці клички, щоб підтримати звичаї, чи щоб принизити, знецінити людину в очах інших? Чи не є ця "традиція" лише способом замаскувати бажання панувати, принижувати, встановлювати ієрархію?
Моє власне "замім’я" – було "Доктор" – увійшло в моє життя не випадково. Воно стало символом боротьби, відстоювання моїх меж, моєї ідентичності. Відгомони дитячих вік до 2015 року досі звучали в мені, глибоко підсвідомо, це героїчне ім’я. Це "замім’я" мало для мене особливе значення у компанії слабких людей. Чи не стало це "замім'я" моїм щитом, моєю бронею проти світу, що прагнув навісити на мене черговий ярлик? Відповідь: відстояв кордони. Як? Скоро і про це дізнаєтеся.
Я шукав себе в електронних бібліотеках, довідниках, намагаючись віднайти точну хронологію свого життя, повернутись у глибоке дитинство. Але спогади, навіть щасливі і ні, часто мали гіркий присмак. Чому минуле, навіть світле, залишає в душі гіркоту, немов недопитий келих вина? Червоного чи білого.
22 квітня 2025 року. Прогулянка вечірнім селищем. Не усвідомлюєш, що за кілька годин небо проріжуть "шахеди". Жахливо чути їхній гул, бачити це в новинах – саме тоді, коли ти гуляєш, насолоджуєшся життям. Майбутнє, яке стає мікрошрамом на полотні історії, відтворилося як двері. Як жити далі, знаючи, що над тобою постійно висить загроза, що мирне небо в будь-яку мить може розірвати вибух? І яка йде, за тобою, як той стукаючий годинник.
23 квітня 2025 року. Я не забув вчорашнього дня. Воля людини – унікальна. Після 25 років життя, пережитого крізь сльози, маніпуляції, брехню, моя воля – бачити, рухатись, хотіти, діяти, витримувати, вчитися й навчати. Я прагну допомагати людям, бо це моє їство. Чи зможу я, крізь біль та розчарування, зберегти цю внутрішню силу, це прагнення до світла? Підскажіть!
24 квітня 2025 року. "Наступна обіцянка – і яка ж буде наступна?".
Робота почалася з пекельного полум’я. Нуль мотивації. Але це не кінець, а тільки початок. Настрій може піднятися, як світанок, розігнавши сум та жаль. Я просто хотів розслабитися, відпочити від всього. Приїхав кращий друг на своїй "колісниці", що в моїй уяві мала величезні розміри, з текстурою пластику. Чи є в цьому світі щось більш цінне за мить щирої розмови з близькою людиною, щось, що може розігнати темряву сумнівів? Але обіцянка була одна: «повідомити, де я».
Зустрічі. 4 квітня 2025 року. Розмова з Анастасією – про життя, турботи, мрії, роботу. Справжнє диво, бо вчителювання – це сила. Того ж дня – інші зустрічі: з поважним давнім старим паном, якому допоміг; потім з анімешником Микитою, а потім, знову поговоремо про Анастасією. Під час прогулянки – "примари"-знайомі, що нагадали про прізвища, минулі зустрічі, нагадували спільні спогади та мандри. Раніше обіцяв Зевсу піклуватися про себе – перша обіцянка. Найкращому другу – друга. Скільки обіцянок ще маю надати собі та іншим, та скільки з них я насправді дотримуюсь?
25-26 квітня 2025 року. Щороку переглядаю "Чорнобиль", нагадуючи про вибух 1986 року – не випадковість, а вірус диктатури, який ровалився вдало, та визволив вільних людей. Чи не є цей "вірус диктатури" тим самим, що породжує ярлики, пригнічення, бажання контролювати інших, зараз воює зараз?
25 квітня 2025 року. Прокинувся з усмішкою, і з надіє про те що я ще полежу у своєму ліжечку. В АТБ вибрав усе те, чого душа потребувала. Гроші – те є енергія, що має рухатися. Касирка з усмішкою побачила мене. Її турбота – я мусив їй про це сказати, підбадьорила. Місточок до Браїлок проникався шумом потяга, обіймами дорослих підлітків, дітей біля колії, яка нагадує про безпеку біля небезпекою. Чи може щира усмішка, міцне слово, хвилина слова змінити чийсь день, чиєсь життя?
Викладання та втеча. Навчаючи учня, я відмовився бути викладачем для того, хто не хоче вчитися. Не хочу більше повчати 51-річну людину, яка прагне бути жертвою. За довгий та тягучий час, я чекав тролейбус до центру. Питання та думки: додому? вийти? затриматися, щоб зустріти майнкрафтера Еда? Тролейбус №4 рушив нетуди куди треба було, ліворуч. Чому б ні? Зупинка затягнулася – то був знак. Виходь, руш. Але – ні. Скільки разів ми стоїмо на роздоріжжі, обираючи між звичним й невідомим, між тим, що "треба" і тим, чого насправді прагне душа? Чи наздожене та пригода мене? Чи покличу її до себе?
Нові пригоди, ще попереду. Магазин, де купляв молоко жирністю 4,1% досі працював. Потім рушив до забігайлівки. Чай, ноутбук. Не затримався – рушив далі. Рухатись далі, бо дім, малий як всесвіт. Було сьогодні відправити запчастину для ноутбука, товар покупцю, якнайшвидше, щоб завтра не мандрувати містом. День майже завершився. Я це зробив. Оновити стару кофту, серіал переглянув, кохфве - допив. Сум зростає, але внутрішня сила зменшує його геометричну прогресію. Чи є дім лише стінами, чи це є місце, де ти можеш бути справжнім, де твоя внутрішня сила може протистояти зовнішньому суму?
Сімуляція та новий світ. 18 березня 2025 року. Я зіштовхнувся з мереживою симуляція без окулярів. Нові пригоди? Загадки, що розкривалися, мов старовинна скриня. Розповідь про одну дівчину, що мала стосунки та відходила від них не поспішаючи. Плюси (відкрити нове) та мінуси (залишитись назавжди у симуляції). Чи не є життя само по собі великою симуляцією, де ми шукаємо пригоди, розгадуємо загадки, але ризикуємо загубитися в ілюзіях? Ось вам і мандрівка і пригода.
Дні перед та після. 26 квітня 2025 року. Сон та сни минули про: "Через два місячних затемнення буде Хаос, або Апокаліпсис". Затемнення відбуваються двічі на рік – осінь, весна. Наступне – весна 2026 року. Очікуємо сюпризу від Світу, чи від політичних людей? Ту відому знайому дівчину, яка не поспішала розлучатися зі хлопцем, заблокували на карті «Житомира» – порушила правила ("не москальською"). Це часто відбуваються, коли ти знаходиш Житомир, там двічі або тричі блокують москалів. Так їм треба! Хай не лізуть. Чи є ці передчуття, ці сни лише грою підсвідомості, чи вони несуть в собі відгомін майбутнього, що насувається? Пророчість людям не просто була вшита в ген людини. Очікуємо.
27 квітня 2025 року. Біологічна людина порушувала елементарне правило спілкування – через живий телефон, а не через месенджери треба було спілкувати. Головне правило: для відновлення стосунків – прості, зрозумілі умови. Чому треба їй нервувати? Я не погодився на гроші без моїх умов. Умов повернерняння. Попросив до 5 травня обміркувати умови повернення без відсотків за 14 місяців. А тут: «ведмежа послуга». Порівняю, не підкидуйте у вогонь таке, що розгориться, і колись цей вогонь і Вас і знищить з обіцянкою. Чи можна відновити зруйноване? НІ. Якщо немає бажання? НІ. Дотримуватися навіть елементарних правил щирості та поваги? БІЛЬШЕ НІКОЛИ.
28 квітня 2025 року. Найгірший день. "Ведмежа послуга" мені на руку. Порушення особистих кордонів. Біологічна відмовлялася надавати будь-яку інформацію, щоб я міг опвернути гроші. Зателефонував своїм "рідним" людям за порадою. Відмовився від цієї людини назавжди – вирішив я. Більше не пишаюся біологічною матір’ю. Її брехня в полоні правил не захистила мене від світу. Рунівниця доль – назавжди Вас іменую. Рунівницею людських доль.
Як жити далі, коли ті, хто мав бути найближчими, бажиним, виявляються як чужі під маскою, коли їхня брехня стає стіною між тобою і світом, і цілим?
Заключне мовлення. Щоб завершити день з гарним настроєм, відвідав чайний заклад. Замовив чай №558. Тоді, я не зустрів пані в капелюсі, але згадка про приємних людей та чай, зігріла мою душу і надихнула описати цей день, як повчальний для всіх нас. Цей мікро-етап закінчився на ноті надії та нерозкритих питань. Я пройшов його з відпущенням, без нової рани. Нарешті – я переміг! Я продовжуватиму шукати правду про себе, навіть якщо вона захована дуже і дуже глибоко.
Чи є цей пошук правди про себе нескінченною подорожжю, де кожна знахідка – це крок до розуміння, до прийняття, до звільнення? Можливо. Тому рушаймо.
Чому я відмовився від замім’я "Доктора"? Можливо, тому, я переосмислив його значення, бо справжнє ім’я, духовне чи інше, справжня індентичність – буде не тим ярликом, тією кличкою, чи званням. Це те, що ти будуєш сам для себе, крок за кроком, біль через біль та багато радісте та пережитку, через зустрічі та розставання, через пошук та віднайдення. Через це те, що не потребує змін.
Чи не є справжня свобода в тому, щоб відкинути всі замім'я, всі ярлики, всі зв’язки, і просто жити, а не виживати, зі всіма своїми шрамами, зі всією своєю історією? Поглянемо.
[i]05 травня 2025 року[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025
Чому так закортіло дізнатися історію про нього? Чому тільки зараз почав писати та занотовувати у свій щоденник? Його життя — сповнене барвистих персонажів, які не лише з’явилися на його шляху, а стали частиною його нелегкого, але цікавого шляху. Він кохав розгортувати ці історії, притягуючи до неї читачів, немов магніт.
Ось і сьогодні, 12 квітня 2025 року, ранок почався без ароматної кави. Невелика напруга відчувалася в повітрі, йому хотілося затриматися вдома, просто відпочити від повсякденних турбот. В той же час, усвідомивши, що хтось із його близьких та колег чекає на нього, через це знімало тяжкість та змушувало встати. Рішення прийнято — вирушити, попри треба.
Кава завжди була для нього не просто напоєм, а свідком безлічі важливих спогадів. Ось один з них: два роки тому, в серпні, коли літнє сонце прокидалося на горизонті, він опинився у чудовому селі. Він згадує той тиждень, ті зоряні дні, те де допомагав тим, хто потребувався підтримки, відчуваючи себе рятівником для добрих людей.
Цей день сьогоднішній розпочався зі скромного сніданку і короткого виїзду на природу. Невелика група людей, серед яких були друг Олексій та подруга Олеся, зібралася разом, щоб насолодитися відпочинком на свіжому повітрі. Вони ділилися своїми історіями, своїми мріями та планами, неодмінно повертаючись до минулого. А він, головний персонаж цієї історії, занурившись у спогади, усвідомлював, що кожен з них є частиною великої мозаїки його життя. Але про що саме він розповів — рішення залишалося на потім.
Спогади про роботу, друзів, бурхливі підліткові роки — відбивалися у його думках. Час-від-часом, проглядаючи через усі ці інтриги з «тік-токами», життєвими ситуаціями, він усвідомлював, що в них було щось небезпечне, але й водночас — вогнеграйне. Події, які нагадували про минуле, тут теж ставали актуальними, адже на цих основах будується його нинішнє існування.
Між людьми існувала своя мета: хтось мріяв про кращу роботу, хтось прагнув поділитися досвідом, а він — просто тягнувся вперед, залишаючи за собою деякі зайві проблеми.
Подібно звичайному анімешнику-картисту, у якого було своє важке рішення — змінити місце проживання, або про те подружжя, що міркувало про «спільне життя». Усі мали свої заплутані долі, але він знав — без кохання життя було б нічим. Кохання, що змушує нас зважати на важкі рішення та іти вперед — деякі могли б це назвати небезпечною грою. Не кожен готовий зустрічати виклики, не кожен цінує любов.
У цей світлий день він вирішив покинути зовнішній світ на деякий час, адже знайома, з якою вирішив залишитись, була особою, що дійсно цінувала прагнення створити щось важливе. Якби не вона, важко було б розібратись у цих плутанинах людських відносин.
Але все ще залишалася одна важлива зустріч. І ось, 17 квітня 2025 року, новий радісний вибух, зустріч з Лицаркою — подругою, яка вже стала для нього рідкістю. Він пам'ятав той момент, коли побачив її вперше. Її погляд миготів, немов промінчик сонця, і вони миттєво з’єдналися в емоційному обійми.
І хоча їхнє життя розділене, немає можливосте бути надалі разом, у серці кожного з них була частинка свого, іншого. Цей зв’язок набирав сили, і кожна зустріч ставала складовою частиною того великого пазлу, який, можливо, колись збереться в єдине ціле.
Відзначивши день п’ятниці зі спогадами про улюблений анімесеріал "Дігімони" на фоні, головний герой зрозумів, що жити в загальному світі — це гра, де постійно виникають нові правила. І нехай тиждень минає, а він вперто пише свою історію, додаючи нові сторінки й дихаючи в неї життя.
Він пише для вас, адже навіть якщо щось пропускаєте — завжди можна повернутися до початку і прочитати спогади, які, як живі, чекають на нове життя.
[i]29 квітня 2025 року[/i]
4/46/21 - ПРОДОВЖЕННЯ: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039132
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2025
Я хочу бачити тебе, у тих листочках золотих.
Ту осінь, як ту любов, слова віршем пролив:
Зима…
Вбиваючи, стихаючи всі форми почуття,
Не дай забрати все живе, то все моя душа.
Плете́ниці вже дзвонять тим прожо́рком,
З куче́рів місяць не запрягти.
Залізні пта́хи сонце прихилили,
Бори темніші, пора вже інша.
Оливкою запахло сонце,
Від того о́ркану шарва́рок тяжкий,
Та тала поблідніла від страху, тривоги,
А літо… довге…
Пролилась червона шурмови́на…
Як та небесно-я́нтарна олія…
Мить, як той вогонь прокинулась в обійми,
Ті при́лі стежки в забутті,
А серце, несамовито па́ла, як рубін,
Відчувши піт від червоних вин.
2022, лютий 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024
Як я не хочу, щоб, мій світ, впав, у во́гні
Я хо́ одного́, серце тво́є палахта́ло-па́лало-па́ла́ло-па́-ла́-ло́…
Ду́ші моє́му лиш одне́, ба-жа́ння:
Ти, єди́на - одна, моя
Більш мен’ ніко́’ нема́-нема́-нема́-не́ма …
Я втрачу́ жи́ття сенс, перед всі́м своїм сві́том
Я хо просто бути-тим-твоїм
Та ти не одна, краса…
Ме́та у мене ли́ш одна,
Більше хо́чу відчути́ те тво́є…
Повір, мь-ні…
Як я не хочу, щоб, мій світ, впав, у во́гні
Я хо́ одного́, серце тво́є палахта́ло-па́лало-па́ла́ло-па́-ла́-ло́…
[i]Ох, мила моя, як я не хо, щоб мій світ – палав у вогні…
Я так люблю-люблю тебе дуже
Але, дуже-дуже хочу, великого того полум’я
В твоєму-моєму серці
Ти побачиш, саме осерця моєї душі...
Ох, мила, маю одне лиш бажання:
І це бажання – лиш це ти!
Та, впено знаю, що ніхто цього не зробить, крім мене́…[/i]
Я втрачу́ жи́ття сенс, перед всі́м своїм сві́том
Я хо просто бути-тим-твоїм
Та ти не одна, краса…
Ме́та у мене ли́ш одна,
Більше хо́чу відчути́ те тво́є…
Повір, мь-ні…
Як я не хочу, щоб, мій світ, впав, у вогні
Я хо́ одного́, щоб серце твоє пала-лО! …
[b]--------------------------------------------------------------------------------[/b]
Оригінал: [b]I Don't Want To Set The World On Fire - [i]The Ink Spots[/i][/b]
https://www.youtube.com/watch?v=6l6vqPUM_FE
https://www.youtube.com/watch?v=uSk1j0H5gAg - [b]Інструментал[/b]
[b]--------------------------------------------------------------------------------[/b]
I Don't Want To Set The World On Fire переклад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022
Ця штука є парадоксальна,
Ніхто не знає, хто її купив,
Відомо, що зако́ління при́дана була,
Й цей екран, з тим, як білим віршом майорив із з ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Вогонь у білій водів топився,
Повітря землю оминув давно.
Ферумом покритим той обелікс,
Скеля, мрамор, полотно.
Музика мене надхнула ще раз,
Написати волокно пахуче.
Ідеєю вшиту, виточену дівку,
Порошок, амур, доло.
Програю ще раз життя не теє,
Потяг той оминув давно.
Книга, плаття, ті ду́хи,
Як молоко, дерево, стебло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940718
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022
The Most Mysterious Song On The Internet - "Check It In, Check It Out"
Гляну тут, гляну там... - Вишкварок Іван Євгенович
(ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ)
----------------------------------------------------------------------------------
Вітерцем
Прибув я сюди як ти
Скуто́тити свої прогрі́хи
Момент життя
Як мить завтрішнього дня
Без повідомлень та з'явилась
Приспів:
Гляну тут, гляну там...
Сонця завтра вже не буде...
Довгий той земний шлях...
Що ж розум не забуде...
----------------------------------------------------------------------------------
Вітерцем
Йду тим трактатом
Коли півусміх є побрато
Момент життя
Як мить завтрішнього дня
Як та в долонь для романтичних
Приспів:
Гляну тут, гляну там...
Сонця завтра вже не буде...
Довгий той земний шлях...
Що ж розум не забуде...
----------------------------------------------------------------------------------
Гляну тут, гляну там...
Ох цей, літній блюз...
Сльоза тут, сльоза там...
Шансів вже не бу....
----------------------------------------------------------------------------------
Оригінал відео:
https://www.youtube.com/watch?v=g1R1kfzsVAA
https://www.youtube.com/watch?v=umf6oAbKaLg
https://www.youtube.com/watch?v=zPGf4liO-KQ
https://www.youtube.com/watch?v=Wb9bbvMJ6QM
https://www.youtube.com/watch?v=h_Xjz7aNXdc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022
Ласкавці! Насмішки!
Той, хто діждався ту тугу той відчай мерзенний.
Ту брудкість, огиду Богам проявили.
Прощення від них зроду-вік не діждатись.
Бухта - це сон. Мариться мені темні бори,
Зірки, як сніжинки не тають, не в'януть.
Пантера, безмовна, плига з бору на бір,
До берега того. А море теє вола повсякчас.
[i]Трепотіння 1 / Ми Ваші предки…:[b][/b][/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913858
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021
Ми Ваші предки і предками ми будем завжди.
І тиша мертва у "мертвому" болоті.
Життя та смерть, - це така спокуса, яка
Відбилась з наших німих слів тих.
А лист той вічним бархатом покритий,
Створений не зі слів, зі слів тієї долі.
І ті чайки, як маївки майбутні
Геть-геть через світи.
[b][i]Трепотіння 2 / Ласкавці! Насмішки![/i][/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021
Лайк? від Вас чекаю справжній
Лайк? не той, який дасть знак
Лайк? який, я маю на увазі
Лайк? і все, хотілось Вам?
Лайком? твоїм мене не задовольнити
Лайком? твоїм мене не спокусити
Лайком? і ті чуття не залишити
Лайком? фейк - не задомінувать
Лайк - той факт, віра в чудо...
Лайк - надія, радість, сміх...
Лайк - весілля, тортик, цукор...
Лайк - ох, мрінлива моя ніч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021
Нормально, буде тоді,
Коли мати око-в-око послухає Сина,
Послухай пораду золотого Сина:
Крики, як мрії Ваші, не здійсненні будуть,
Ваші переконання, іще із 1-го курсу -
Набридли мені! Набридли мені!
Не цікаво Мені, ці мовні науки! О Ваші мрії,
Тіє мрії, які тропочете собі у вухо, кожен день,
На Свою користь зупиню і їх - це все? І після цього...
Майте результат, в кінці Мого навчання...
Мова - це НЕ МОЯ СТИХІЯ, -
ВРЕШТІ-ВРЕШТ ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!
Казав тоді, - це Вам, - ні раз... ні два... ні три!
А Ви притворюючись тетерею глухою, далі-і-далі...
Бумагу із освіти отримаєш будь і де.
Потім, Ваші сумління навік кудись пропали:
В момент ораторством зайня́лись, мені казали:
"Ти поганий, близький на когось, навіщо та тобі наука!
...І слова свого у мене нема,
Вона без права слова-волі, рота закрива...
Тут тобі так буде "гарно" і бумага "золотіша!",
Ніж там" - НЕ вирішувати Вам, де краща доля.
Освіта, як робота, рівна скрізь - НЕ сумнівайтесь!
Самі вдруге спробуйте, ніж Іншого штовхати.
Ви все сказали... скоїте тільки гірше...
Сказавши знов не ті слова...
Або підтримуєте ідею мо́ю, або німими станьте!
Без Вашої мовчанки Сам собі долю прокладу,
Кращю, добру, гарну долю. А що у Вас? Та,
А та стара моя стежка травою пропаде. Хай згин навіки!
Мої то плани - без підтримки досі... Ось-ось прилинуть!
У Мене своє життя і думки Свої!
Йти за Вашими стежками - Я НЕ БУДУ!
Допомагати вашій "роботі і долі" - Я НЕ БУДУ!
Обіцянкою здержу Своїми то словами: "не буду Я Вами!"
Підтримки від Вас чекаю, не по ваші науці,
Підтримки чекаю, а не рівняти Мене з чужиною,
Підтримки чекаю, без ваших брехливих моралей,
Підтримки чекаю, від чесної Мами.
Не знаю, чому Ви досі така?
Не знаю, чому Вашу мрію зломили з дитинства?
Не знаю, чи далі буде знов цей театр-набридший?
Не знаю, чи змінитись Ви? - перебігаючи очима ці склади.
Підтримку та думку таку від Вас чекаю:
- вчись там, де тобі буде файно...
- вчися там, де тобі по душі...
- вчись там, де твоє хобі...
- вчись, де насправді Ти Є...
Цей Всесвіт був не для Вас побудований, а...
Для мене.
Нормально буде, коли мрії Мої
Здійсненними будуть, тоді, любити буду...
І складеться доля Моя, у гарне русло,
З полями та лісами квітучими.
Від початку любити я буду,
Дівчину свою.
Тоді, буду любити і справжню Маму свою...
І життя моє буде краще за Вас...
Ніж зараз...
В душі у моїй буде файно...
Завжди файно! - Ось такі здійсненні будуть мрії Мої.
Чекаю тільки від Вас,
Відповідь-підтримку живу!
Не ту, що "знищюють житті" на Вашу думку,
А ту золоту, долю-підтримку, вкрадену
Ще тоді, Мою, давножданну прийму!
[b]Арт: [i]Мічіо Каку[/i][/b]
[b]Назва: [i]"Паралельні світи"[/i][/b]
[b]Дата написання:[/b] [u]03 березня 2021 року[/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Не маю більше "легіона"...
Не знаєш ти, як я цього чекав...
Багато бачив, багато ко́го зустрічав...
І "пенсія" постала, "фортуни" більш не варувать...
...і так, до кінця життя.
Мерзенний час запанував...
Театром її весь світ пойме́нував...
Отрутою не охре́стиш,- так кажуть "люди",-
Маски́ нам не допоможуть...
...нам маску дали, щоб закрити рота.
Ту труту, зу́мисно влили людям...
Ми щось те зна́ли, а вперто промовчали...
То влада-влада нас так губить...
І вводе у о́ман Світо́вий...
...це так буває...
...раз на століття́... .
[b]Агов! 2017:[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906524
[b]Агов! 2018:[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906525
[b]Агов! 2019:[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906574
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
Агов, агов, агов...
День цей для мене щасливий,
Що ще мені розповісти?
Нескінченно шумить, мій безмежний гай.
Я дома, - промовив собі, -
Був у великих походах,
На чужій землі,
На невідомих просторах.
Там мене чекала загроза велика,
Природа, жахлива та штука,
Звірі, найгірше за все,
Ніхто не здолав мене!
Я у безпечному місці,
Я дома,
Ніхто не поторбує мене!
[b]Агов! 2018:[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906525
[b]Агов! 2020:[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906577
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
Агов, агов, агов!
Я на чужій планеті, сиджу у роздумах своїх,
Чому я тут, це що театр?
Чи хто підставив так мене?
Випробування тебе чекають,
Далі у жаркії пустелі,
Скорпіони, павуки, скарабеї,
А сонце ворог твій, а місяць друг єдиний.
[b]Агов! 2017:[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906524
[b]Агов! 2019:[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906574
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Агов, агов, агов!
Космічний просторе, почуй, побач мене,
Ти маєш ще, один єдиний шанс,
Переродитись у щось нове, у людську подобу.
Але не зараз, не сьогодні, не на завтра...
Чи після завтра? - ніколи.
Ніколи ти цього не зробиш,
Тому що, твої мрії такі підступні.
Що я боюся розповісти про це,
Саме невідоме, саме таємниці, саме...
Ти таємною, завжди для мене будеш,
І після того як скінчиться час...
[b]Агов! 2018:[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906525
[b]Агов! 2020:[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906577
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Shocking Blue - Venus
Шокуюча блакить - Я тво́я Ве́на...
(ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ)
Боги́ня на верши́ні го́ри,
Як срі́бне полум'я́ горі́вше.
Верши́ною кра́си, та любо́ві,
Вене́рой велича́ть.
Тає́мно,
Про всі́х, про все́ знає.
Знай...
Я тво́я Ве́на, я тво́я па́ла,
Твоя́ жадо́ба,
Знай...
Я тво́я Ве́на, я тво́я па́ла,
Твоя́ жадо́ба.
Її кришта́леві очі, як збро́я,
Чо́лові́чий ро́зум за́чарує.
Від бі́лої до ночі те́мної,
За́бере кого́ за хоче.
Вау!
Тає́мно,
Про всі́х, про все́ знає.
Знай...
Я тво́я Ве́на, я тво́я па́ла,
Твоя́ жадо́ба,
Знай...
Я тво́я Ве́на, я тво́я па́ла,
Твоя́ жадо́ба.
а-аа-а-ааа-аа
а-аа-а-ааа-аа
Тає́мно,
Про всі́х, про все́ знає.
Знай...
Я тво́я Ве́на, я тво́я па́ла,
Твоя́ жадо́ба,
Знай...
Я тво́я Ве́на, я тво́я па́ла,
Твоя́ жадо́ба.
Оригінал відео:
https://www.youtube.com/watch?v=8LhkyyCvUHk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
Jefferson Airplane - Somebody to love
Джефферсон Аірплейн - Будь-яка любоу підійде ме́ні
(ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ)
1 вірш:
Ось пра́вду зна́йшов,
Брехнею́ опини́лась,
І ра́дість мина́,
У вся́к посво́-єму відігра́.
Приспів:
Не хо́чу люби́ти - та́к-і-зна́й,
Мені́ не потрі́бно - все́ж пам'ята́й.
Ти́ не люби́ла, по спра́вжньому та́к,
Як цінять лю́ди, знаючи про любоу!
Любоу!
2 вірш:
Коли са́д твій цвіте́,
У мертві́й дрімо́ті, а́ іще́,
Ро́зум, ро́зум, тві́й, тві́й йе́,
Си́льно кро́вото́че!
Приспів:
Не хо́чу люби́ти - та́к-і-зна́й,
Мені́ не потрі́бно - все́ж пам'ята́й.
Ти́ не люби́ла, по спра́вжньому та́к,
Як цінять лю́ди, знаючи про любоу!
3 вірш:
Любо́у, як його любо́у
є безме́жною́!
Ти сама́ не знаєш, що
Тво́риться в твої́й головці́!
Приспів:
Не хо́чу люби́ти - та́к-і-зна́й,
Мені́ не потрі́бно - все́ж пам'ята́й.
Ти́ не люби́ла, по спра́вжньому та́к,
Як цінять лю́ди, знаючи про любоу!
4 вірш:
А сльо́зи тво́ї, краплі
Те́́чуть по гру́дям,
Про тво́їх спра́вжніх друзях,
Проганя́ють, те́бе як чужо́го...
Приспів:
Не хо́чу люби́ти - та́к-і-зна́й,
Мені́ не потрі́бно - все́ж пам'ята́й.
Ти́ не люби́ла, по спра́вжньому та́к,
Як цінять лю́ди, знаючи про любоу!
Оригінал пісня:
https://www.youtube.com/watch?v=SrGSt5eDt9o
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
The Living Tombstone - Five Nights at Freddy's 1 Song
Лівінґ Томбстон - 5 ночей із Фреді - Перша частина
(ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ)
1 вірш:
Ми чека́єм ще з вчора́.
Зачека́лись, ті як привида́.
Ново́го гра́вця - привітай,
Ми довго че́кали - вгадай!
Ми зму́шені були́,
Чекати поки стихне дзвін.
Лиході́й, його́ не жа́лісно - завів,
Що ж, ми тут застря́гли - назавжди́!
Приспів:
Ти, будь ласка, дозволь нам?
Мандрувати у ночі,
Про нас жахливого не думай!
Ми загублені життя,
Які втратили контроль,
Які ма́ючи не звичну роль!
Ми були зовсім, так, одні,
Стоячи у ку́раві!
З 87-ся́го року...
Тому, єднайся ти до нас!
Будеш ти один із нас!
І отримаєш все те, що...
------------------------------------- Доприспів:(2 рази)
5 ночей із Фреді,
Ті не забуті ночі!
Ти не осягнеш!
Чому залишився тут?
-----------------------
5 ночей із Фреді... .
2 вірш:
Ми проки́нулись від сну,
Поба́чивши таку́ дивину́,
Шапова́ру тобі було і́ншу шука́ти,
І не проща́ти, це місце, - прокля́те!
Більш ні́чого сказа́ти,
Я рані́ше був, на цьо́му, ди́во місці,
І пам'ята́ючи, обли́ччя - трикля́те,
Та ці две́рі, неща́дні, як ті вурдала́ки!
Приспів:
------------------------------------- Доприспів:(2 рази)
Оригінал пісня:
https://www.youtube.com/watch?v=l18A5BOTlzE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
Сни солодкі, а зроблені з чого,
Хто не походжується із-зі мною?
Мандруючи світом семи морями,
Всі вдивляються на щось цікаве:
Дехто хоче користь від тебе,
Дехто хоче звикнути до тебе,
А дехто захопився тобою,
А дехто, щоб повністю оволодіти...
Назавжди...
Назавжди... Наза́вжди...
Воооооууу... Єієііієєє
Не вішай носа,
Ти кмітливий нього - так і є.
Не вішай носа - так і є.
Ти кращій нього - так і є!
Не вішай носа - мабуть ні,
Ти кмітливий нього - мабуть ні,
Не вішай носа - мабуть ні,
Ти кращій ВСІХ!
Оригінал пісня:
https://www.youtube.com/watch?v=qeMFqkcPYcg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
... розпочну із середини ...
... вчорашній вечір ... до 21-го... сподобався, тим
... що, це не був... просто... поцілунок, було
... щось, що мене назавжди змінило... хм...
... хочу власне кажучи сказати... про поцілунок
... добре, що ти його у мене вкрала, але
... ти мені подарувала те, що не було у мене
... спокою у душі
... це було пристрасно... це було ніжно... це було
... мокро... тим паче фантастично :)
... якщо що, звертайся... якщо що, ми просто
... якщо що, я поруч... якщо що... спали цей лист
... краще спалити, а ніж бути купую із непотребом
... краще спалити, а ніж зберігати
... краще... дякую за зміну
... розумію, що кохання штука наркотичне
... звертайся
... в закоханий люблю... таємно
... помилка - це вірне рішення... завжди
... приємно
... закінчую розмову
... це було
... якщо що
... краще
... пам'ятай
... .
[b]Агов! 2017:[/b] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906524
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021