| Сторінки (2/116): | « | 1 2 | » |
Я уезжаю, друг мой, уезжаю…
Вокзал, перрон, последнее «прости»…
Меня опять в дорогу провожаешь –
в двенадцать поезд, или без пяти.
Вагон восьмой. Люблю я цифру «восемь».
В горизонталь попробуй развернуть –
знак «бесконечность»: осень-просинь-проседь…
Как раз по осени сегодня путь.
По тусклым и безликим полустанкам,
по перелескам сумрачных дождей
стремительно, ритмично, неустанно
несётся поезд бездорожьем дней…
Ты не грусти. Вернусь. Куда я денусь?
Придёшь с цветами, но теперь встречать.
Дороги закольцованная нежность
даёт нам шанс понять-простить-принять…
2017
Визуальное оформление Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071609
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.11.2026
Листопад – суворий дядько,
Він вітрам холодним батько,
Що блукають, мов безхатьки,
Чи сновиди між світів.
Листям бавляться строкатим,
Студять річку, ганок, хату,
А втомившись линуть спати
До телят у теплий хлів.
Хоч погоді й не до жартів,
Сумувати все ж не варто –
Розпалити краще ватру
Ме́жи зоряних шляхів,
Щоб до дружнього багаття
Завітали сестри й браття,
Жар єднання та завзяття
Щоб серця у холод грів.
До тепла поснули хухи,
Лісові прадавні духи,
Скоро-скоро білі мухи
Закружляють між дахів.
Стане грудень на порозі –
Час хурделиць і морозів,
Хвилювань, надій, прогнозів,
Й кришталево-сніжних снів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2026
Люблю з дитинства запах каніфолі,
Колись ще татко з нею щось паяв –
Чи серпик місяця, чи крильця долі,
Чи вісь, на кóтрій держиться земля…
Моя земля, життя мого підгрунтя,
З дитячих років і аж дотепер.
Вдихаю знову аромат-відлуння
І згадую нехитрий інтер’єр,
В якому все: й стара книжкова шафа,
І піаніно там, і програвач,
З узваром маминим скляна карафа,
Й газета, де програма передач…
Були часи оті й прості, і горні:
У світанковому краю тополь
Минали дні – найкращі й неповторні,
І Новим роком пахла каніфоль…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2026
Забовваніло небо, затягло
Чумацький шлях блакитним оксамитом,
І мерехтлива мíсяцева свита
Поснула десь у плавнях за селом.
Жовтневий ранок… Тихий, нежаркий,
У золотавім шествує жупані,
Вклоняється ясновельможній пані,
Задумливій, прекрасній і сумній.
Вони ідуть удвох межи́ дібров,
Невимушену ведучи розмову,
Й минулорі́ч, і от сьогодні знову,–
Про швидкоплинність, вічність і любов…
Візуальне оформлення ChatGPT
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2026
З цієї осені візьму
Я зовсім, зовсім небагато –
Лелек, долаючих пітьму,
Та хмар насуплених загату…
Візьму той вітер, що гуде
Валторною за рогом вранці,
І шепіт верб, і сивий день,
І галас білобок в альтанці…
І втаємничену печаль
Віконець мовчазних та тьмяних,
І точену іржею даль,
І аромати трав медвяних…
З цієї осені візьму
Я зовсім, зовсім небагато…
*************************
Джерело натхнення:
Игорь Маркес
А я из осени своей
Возьму совсем, совсем немного –
Спешащих к югу журавлей
И туч неспешную облогу…
Возьму гудящий за углом
Валторной ветер спозаранку,
И шёпот вербы под мостом,
Сорок болтливых перебранку…
И окон тайную печаль,
Безмолвно мне вослед глядящих,
И ржавью рдеющую даль,
И лист ольхи, за мной летящий…
А я из осени своей
Возьму совсем, совсем немного…
Візуальне оформлення Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2026
[b]ВІЄ[/b] понад сонними дібровами
[b]ВІТЕР [/b]– тужну пісню голосить,
[b]СВІЖИЙ[/b] подих, вечір зачарований,
[b]В ПОЛІ[/b] сиза пташка чуйно спить…
[b]ХОДИТЬ[/b] між духмяними покосами
[b]ОСІНЬ [/b]– відлунали вже жнива –
[b]НАЧЕ [/b]вбрана райдужними росами,
[b]ДОЛЯ [/b]– щира, щедра і жива.
[b]ЗНАЄ [/b]безліч вíршів і бувальщини,
[b]ТОЧНО[/b] може визначити вмить
[b]СКІЛЬКИ[/b] для найменшого окрайчика
[b]ТРЕБА[/b] зéлен-жита змолотить.
[b]ЛИСТЯ [/b]і кленове, і березове
[b]ЖОВТНЮ [/b]фарбувати помага,
[b]СОНЦЯ[/b] дожидає, плине плесами,
[b]НЕБУ[/b] радо руки простяга.
[b]ВМІЄ [/b]бути й за́тишною, й млистою –
[b]ПАННА[/b] має вдачу непросту,
[b]́ЯʼСНА[/b] врода мéжи падолистами
[b]Й ПИШНА[/b] ружа в тихому саду.
[b]СІЯТЬ[/b] їй, розрадниці, натхненниці
[b]ЗОРІ [/b]серед місячних угідь,
[b]ШИТИ [/b]посаг довго, до хурделиці,
[b]ЛИШТВУ[/b] гаптувати у блакить…
[b]НАВІТЬ[/b], може, пестувати при́йдеться
[b]ЗИМУ,[/b] як заслабне та в снігах.
[b]В ЗМОЗІ [/b]зачекати й залиши́тися
[b]ОСІНЬ[/b], хоч і строк її збігá.
[b]ДОВГО[/b] чи недовго – вже як трапиться:
[b]ЩЕ НЕ[/b] час прощатись, ще не час.
[b]ЗВАТИ [/b]разом будемо розрадницю
[b]В ГОСТІ[/b]: ти приходь ізнов до нас…
Візуальне оформлення Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2026
Мелодія чарівна у мені
Бринить сумноголосим листопадом,
Маестро жовтень "Місячну сонату"
Вмикає фоном до осінніх снів.
Барвистий килим виткано давно,
Кленові зорі тліють під ногами,
І марить осінь срібними снігами,
Й дощами дрібно стукає в вікно.
Про що вона сказати поспіша?
Застерегти від чого наостанок?
Не даючи даремних обіцянок,
Римує сподівання у віршах…
Візуальне оформлення Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2026
[i] А клен не багровеет,[/i]
[i] А осень не дождит,[/i]
[i]Безлюдная аллея[/i]
[i] Рябиново горит…[/i]
[i]Анатолий Уминский[/i]
[b]А[/b] знаешь, друг мой, как-то незаметно
[b]К[/b] нам осень в этот раз подобралась.
[b]Л[/b]иства совсем зеленая, а ветер
[b]Е[/b]й песню лета не допел, кружась
[b]Н[/b]ебесностью, уже чуть-чуть остылой,
[b]Н[/b]а тучи натыкаясь там и тут,
[b]Е[/b]му стена дождя – поток унылый –
[b]Б[/b]ежать мешает, ливнем застив путь.
[b]А[/b]леют в ранних сумерках зарницы,
[b]Г[/b]роза озоном дышит глубоко,
[b]Р[/b]ассвет… Когда он там еще случится…
[b]О[/b] нем грустят, разлившись молоком,
[b]В[/b]олнистые белесые туманы,
[b]Е[/b]гипетская пред рассветом тьма,
[b]Е[/b]е луна волшебным талисманом
[b]Т[/b]ой осенью блуждает по холмам…
* * *
[b]А[/b] осень странно ласково-погожа,
[b]О[/b]тсрочила на время листопад,
[b]С[/b]ветает только с каждым днем все позже –
[b]Е[/b]сть в этом грусть. Ее печальный взгляд
[b]Н[/b]ам видится, мерещится, тревожит,
[b]Ь[/b]
[b]Н[/b]аводит на непрошеную мысль,
[b]Е[/b]динственность на разобщенность множит,
[b]Д[/b]обавив красок в простенькую жизнь...
[b]О[/b]ранжевый закат в окно стучится,
[b]Ж[/b]елейно разноцветив горизонт,
[b]Д[/b]ождливость неминуемо случится –
[b]И[/b] вспомнится с утра забытый зонт.
[b]Т[/b]акой вот нынче взбалмошный сезон...
* * *
[b]Б[/b]еспечна осень… Летние наряды
[b]Е[/b]й впору. А тоска пока чужда.
[b]З[/b]еленый цвет надежды и прохлады
[b]Л[/b]егко сменить на золото. Тогда
[b]Ю[/b]долью ожидаемых сюжетов,
[b]Д[/b]орогой неминуемых потерь
[b]Н[/b]австречу… как хотелось, чтобы лету,
[b]А[/b] не зиме открыла осень дверь…
[b]Я[/b]рится жаром солнце напоследок,
[b]А[/b]леет на востоке небосклон,
[b]Л[/b]етят в октябрь дичающие ветры,
[b]Л[/b]енивых облаков тревожа сон –
[b]Е[/b]сть в этом гармоничность и резон:
[b]Я[/b]вь песне ветра вторит в унисон…
* * *
[b]Р[/b]аскрашен мир осенний акварелью,
[b]Я[/b]нтарны листья трепетных осин,
[b]Б[/b]ерезы плачут охристой капелью,
[b]И [/b]мается тоской вчерашней сплин.
[b]Н[/b]е пасмурно. Ну разве чуть туманно.
«[b]О[/b]чей очарованье» – прав поэт…
[b]В[/b]ольготно душам жить в осенних странах –
[b]О[/b] чем еще мечтать на склоне лет?..
[b]Г[/b]остям хозяйка рада. Светлый терем
[b]О[/b]на уютом по́лнит и теплом.
[b]Р[/b]адушен кров, ход времени размерен,
[b]И[/b] нет пути невзгодам в этот дом –
[b]Т[/b]акую осень жалуем и ждем...
2018
Визуальное оформление Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070102
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.10.2026
Такі ми, люди, – все нам щось не так,
І кожен раз чогось не вистачає..
Не бачим жоден оберіжний знак,
Не бачим навіть грань між пеклом й раєм.
Кудись іще йдемо. Але куди?
Чого дітей сьогоднішніх навчаєм?
Творці нерідко власної біди
Під гаслом, тим, де вічна хата скраю.
Чого ж ми хочем і кого виним
У наших негараздах та напастях?
Ладу́ не дасть ні óдин херувим,
І навіть Бог не забезпечить щастя
Тому, хто серцем Бога позабув.
Давно. І хтозна, чи колись згадає...
Господь рукою, мабуть, вже махнув
На лю́дську чи отару, чи то зграю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2026
Я слушаю речную тишину…
Баюкают ветра безлюдный берег,
До сей поры цветёт медовый вереск,
Окрестную разбавив желтизну.
Как дышится свободно у воды!
В остывшем зазеркалье отражений
Дрожит небес неспешное движенье
И лёгкие теряются следы
Ушедших в лето ласковых времён,
Растаявших до срока сожалений –
Задумчив день несуетный осенний,
Немногословен и опустошён…
2020
Визуальное оформление Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069985
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.10.2026
Ще у жовтневому раю і зáтишно, й нелистопадно.
Осінній ранок тихо п’ю, віршую – дехто каже «складно»*.
І Богу дякую за те, що вхожа в край тонких гармоній,
У світ, де папороть цвіте на золотавому осонні.
Бо я тут наче вже своя, місцева жителька, тутешня,
Моє натхнення звідціля, усі ті зорі та черешні**,
Всі порубіжники** й коти** із цих світів, яснúх та млистих –
Нам разом радісно іти між неопалого ще листя.
Дорога часто поверта чи то у зустріч, чи в розлуку.
Дописую вірша. Світа… Поезія – цікава штука:
Вона уміщує в собі кохання, спогади і мрії,
Буває втіхою в журбі і уособленням надії.
Вона й розрада, і печаль, і сонця ýсмішка, і злива.
В житті моїм вона – скрижаль. Не головна. Але важлива.
* в сенсі "непогано складено";
** персонажі моїх віршів.
Візуальне оформлення Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2026
Жовтень має добру вдачу:
Товариський, неледачий,
Ще й художник на додачу
Осені середній син.
Він малює золотаву,
Пломеніючу заграву,
І сузір’я айстр яскравих,
Й журавлів прощальний клин.
Разом з ними в путь далеку
Подалася літня спека,
Домовик готує леквар
Із духмяних слив-краплин.
Мов овечок до кошари,
Підганяє вітер хмари,
І небесну ту отару
Поглинає часу плин.
Прохолодні дні осінні,
Де-не-де вже перший іній,
Щедрий жовтень і гостинний,
Та й господар добрий він.
Листопаду на частунок
Залишúв у подарунок
Гарбуза, грушок пакунок,
Й меду сонячний бурштин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2026
Думки злітають тихим падолистом
у вересневий день передостанній,
у вечір прохолодно-пломенистий,
де місяць виганя зірки зі стайні.
Вони летять разóм – думки і зорі,
все далі й далі – мабуть аж у зиму,
де грудень в’яже коцики* прозорі
й, розливши в небі фарбу світло-синю,
малює там сріблясті лабіринти,
вирощує сніжинки кришталеві,
і тогорічні спогади-репринти**
читає знов. У мареві рожевім
пірнає змерзле сонце за крайнебо
та згадує, як затишно і тепло
у вересні справляла осінь требу***,
йдучи у безвік неозорим степом…
* Коцик – невеликий тканий або вовняний плед чи ковдра.
** Репринт – передрук книги, чи будь-якого іншого друкованого видання.
*** Треба – у значенні «обряд».
Візуальне оформлення Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2026
Мені не жаль розвінчаних ілюзій,
Забутих мрій, нездійснених бажань,
Ні хвильки часу, згубленого в тузі,
Ні юності наївних сподівань…
Та жаль – нестерпно, слізно, до нестями,
До щему в безкінечності подій
Душі, яка блукає манівцями,
Пустелею сплюндрованих надій.
Вона іде, самотня до безкраю.
Чого шукає? Втіхи? Каяття?
А як летіла зоряним розмаєм!
Як марила любов’ю до життя!..
Була весела, щира, жартівлива,
Лебідкою пливла поміж озер…
Мов ріпаками виснажена нива,
Спустошена й зневірена тепер…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2026
Стою на перекрёстке сентября
с охапкой пряной летних впечатлений.
Минувший август – сумасброд и гений,
с ним подружились, видимо, не зря.
С ним вместе так писалось хорошо,
так славно за вечерним чаепитьем
ложились строчки, словно по наитью, –
легко, раскрепощённо и свежо.
А после… После был полночный сад:
кружились нимфы в танце грациозном,
играл на скрипке рондо виртуозно
ночной скрипач. Янтарный звездопад
лился́ ручьём из бархатных небес,
отару туч лениво выпасала
луна... Весь Божий мир в мгновенье малом
шёл в осень летним дням наперерез.
2020
Визуальное оформление Gemini
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069328
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2026
В золотые обноски октябрь нарядил перелески,
уронил в синеву поднебесья высокий чертог,
робко чувство забрезжило или, возможно, воскресло
лёгким шорохом слов, терпкой мукой мелодики строк.
Но остыло внезапно и болью наполнило вены –
не бушует в крови, не куражится адреналин,
только слезы стекают в солёное море измены,
ну а вместо любви – стылой осени пасмурный сплин…
Этот сплин не укроет от горькой, гнетущей разлуки –
не найти утешенья в мирской суете тусклых дней,
не сомкнуть в единенье озябшие слабые руки,
не зажечь ту лампаду, что летнего солнца ясней.
Вот и всё… Отзвучали осенних дождей серенады,
отболело и сердце и даже – поди ж ты – душа,
наступает пора, где не ищем ни лести, ни правды,
сознавая: всё это не стоит уже ни гроша…
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069166
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.09.2026
Мчить на скейтборді учорашнє літо
Кудись у осінь, чи за небокрай,
Дні вересневі ним іще зігріті,
Та вже на часі злет пташиних зграй.
Вони летять у край рясного сонця,
Куди снігам заказані шляхи,
Вітри́ південні, наче охоронці,
Вартують благодатні береги.
Танцює чапля джигу в дельті Нілу,
Співає жайвір на чужій землі,
Та очерет у річечці змілілій
У снах спекотних бачать журавлі.
Вони чекають, всі вони чекають,
Коли у квітні стануть на крило
Й до найріднішого у цілім світі кра́ю
Полинуть знову. Зáвжди так було…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2026
Я думала, нема таких богів,
Які б мене хоч трохи не любили,
Та ось він ти – із каменю й льодів,
В серпанку віковім доріг і пилу.
Пуста для тебе звáблива краса
І очі – не бездонні дві криниці,
Питаю знов: чого ти хочеш сам?
Бо ж серце від кохання не ятриться.
Не зна воно ні болю, ні жалю,
Й монументальність спини красномовна,
І в темряві «Рей-Бенів»* «I love you»
Не зчитую ні прямо, ні умовно.
Глухих льодів я не проб’ю броню –
Мій бог байдужий не зморгне і оком,
Без відповіді я. тебе. люблю.
Коханням самим дивним й… одиноким.
«Рей-Бен» («Ray-Ban»)* - всесвітньо відомий бренд сонцезахисних окулярів.
11.09.2026, Split
Візуальне оформлення ChatGPT
****************************************************************
Джерело натхнення:
Мила Машнова
Странная любовь
Мне думалось, что нет таких богов,
Которые меня бы не любили,
Но вот он ты — из камня и оков,
С налётом вековой дорожной пыли.
Пуста перед тобою красота
И донны глаз глубокие колодцы,
Я задаюсь вопросом : как же так?
Ведь сердце от любви твоё не бьётся.
Оно не знает боли и тоски,
Об этом говорит монументальность
Твоей спины, а тёмные очки
Скрывают эту дьявольскую тайну.
Мне не пробить бездушную броню,
Не поведёт мой бог в ответ и бровью.
Пусть безответно — я. тебя. люблю.
Пожалуй, самой странною любовью.
10.09.2026, Barcelona
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2026
Зимових свят й весняних сновидінь
Мені замало, їх мені не досить –
Назустріч, через літа небосинь,
Іде золотокоса панна осінь.
Несе вона жоржинову снагу,
Червонобоких яблук повен кошик,
А головне – осяйну і благу,
Жадану вість: нарешті в планах божих
З’явився натяк на зати́шність днів,
На вересневу росяну дорогу,
На час, коли по скошеній стерні
Іду в «колись» крізь зливи і тривоги.
Хай подумки – та в кращий із світів,
У спогадів дитячих світлу днину,
В батькí́вський дім, де мами чути спів,
Щоосені душею знову лину…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2026
…А вчера ещё было лето,
а сегодня осенний день
курит горькие сигареты,
и ему притворяться лень,
и ему недосуг казаться
беспечальным, погожим… Он
с межсезоньем готов расстаться,
ускользая в предзимний сон,
уплывая со знобким ветром
в край морозно звенящих рос,
забывая свои обеты –
всё обещано не всерьёз.
Всё остыло – земля и небо,
лето бабье давно прошло,
расставание первым снегом
тихо-тихо у ног легло…
Визуальное оформление ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068534
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2026
Вишивала осінь золотом сорочку,
Листопадом шила неба полотно,
У поділ вплітала райдужну торочку,
Гаптувала комір зоряним зерном.
Ворожила осінь на щасливу долю,
Віщувала нивам щедрі врожаї,
Колисала тишу, навтішавшись вволю
Солов’їним співом з ночі до зорі.
Віршувала осінь тугу та розраду,
Викладала руни із барвистих слів,
І збирала стиглі грона винограду,
Ідучи неспішно в край зимових снів…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2026
Десь там далеко – літо і Мар’ян*,
А поруч – млиста осінь та неспокій,
І кращих днів невизначені строки,
І плин життя крізь смуток і туман.
Й ніхто не знає, де межа зневір,
Де ранок той смаглявий, ясноокий,
Де ночі межизоряні потоки,
Пірнаючі у море біля гір.
Але я бачу світанкóві сни,
В яких Трогір**, і Спліт**, й зати́шний Оміш**,
І берег, по якому йду босоніж
У світ без повсякденності війни…
* Мар’ян – прекрасний парк у хорватському місті Спліт;
**Трогір, Спліт, Оміш – хорватські міста.
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2026
Вересень… Затúшний, теплий…
Знов мандрує сонце степом,
Котиться безмежним небом
Та й пірнає в обрій-став.
Ранок росяний спізнився –
Чи заспав, чи забарився –
День спекотним буть втомився,
Прохолодним раптом став.
Мир і злагода в природі.
Почуття з думками в згоді.
Ще не час лихій негоді
Й сріблу між пожухлих трав.
Та минають дні все швидше:
Рожаниці долю витчуть,
Де розрада, а не відчай,
Без умов та без підстав
Добру казку наостанок
Розповість, а на сніданок
Подарує звару збанок
З літніх вражень та забав.
Вчора – серпень, завтра – жовтень…
На берéзі лист пожовклий,
Гомін птаства ледь примовклий…
Осінь… Майже золота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2026
По кленовой дорожке в небо
убегает гулёна-кошка.
Мне догнать бы мурлыку, мне бы
расспросить у луны-ворожки
кто рисует в подлесках осень
акварелью, дождём размытой,
кто под вечер, примерно в восемь,
расставляет кружком пюпитры
и включает сентябрь эхом –
мелодично сбоят синкопы,
и так славно в лесу при этом –
в нём на лето сейчас дисконты.
В нём листвы паруса алеют,
и зовут в край нездешний птицы,
в край, где зá морем солнце зреет,
и предчувствием дня томится…
2020
****************************************
Источник вдохновения:
Пётр Кравчина
ноты осени
паруса одиноких листьев
опускаются на дорогу.
ноты осени жёлтой кистью
размываются понемногу.
в этих нотах тонуть приятно,
запах вереска всё дороже.
что-то ветер шепнул невнятно
и сентябрь застыл на коже.
на устах замирают звуки
ненаписанных мною песен.
полночь молча протянет руки —
мир становится снова тесен.
звёзд песок в небесах искрится,
засыпает луна-ворожка.
знать бы, что ей сегодня снится.
и на руки забралась кошка.
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067962
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2026
Трудяга Серпень йшов неквáпом в осінь,
В туманний світ замріяних казок,
Бо вже давно зібрав достиглу плоскінь*
І склав духмяне сіно у стіжок.
Йому назустріч, через ліс і поле,
Попід горою, через небостав,
Крізь вдягнуті в серпанки видноколи
Осінній син молодший поспішав**.
Зустрілися. Стоять на перехресті,
Про щось цікаве, мабуть, гомонять –
Чи про дощів грибних рясне нашестя,
Чи про сузір’я зоряних багать…
А потім розпрощались, розійшлися,
Подавсь за обрій Серпень аж на рік,
А Вересень почав жовтити листя,
Осінніх днів відкривши плинний лік…
*Плоскінь – чоловічі рослини конопель, з яких виготовляють волокно для якісної натуральної тканини.
**Мова йде про вересень.
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2026
Расквартированы туманы
На островах осенних крыш,
Им снятся ласковые страны,
Где солнца луч игрив и рыж,
Где дремлют тихие лощины,
И в белоствольности берёз
Плутают зябкие осины
Хитросплетеньем зыбких рос.
Так совершенно мирозданье,
Что даже птичий молкнет хор,
Боясь спугнуть очарованье,
Гармоний трепетных узор…
2018
Визуальное оформление ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067801
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.08.2026
...Эта осень была щедра:
Мы делили с ней без остатка
Чуть остывшие вечера,
Запах августа терпко-сладкий…
Эта осень была как я:
Беспечальна, легка, ранима…
Наши общие с ней друзья –
Перелётные пилигримы…
Эта осень… Она во мне.
Или я в ней – нам вместе длиться
В каждом тёплом весеннем сне,
В летних строках и в зимних лицах…
Визуальное оформление ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067534
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.08.2026
День – як маків цвіт, ©
наче щем життя,
щастя заповіт,
втіха майбуття,
сонячність вітрил,
недосяжність мрій,
зоряних світил
подих-буревій…
Що чекає нас?
І до чого йдем?
Чи в буремний час
долю віднайде́м?
Правдою століть,
вірою в любов
воскресає мить
і згасає знов…
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2026
Сизочолі тумани голубили вранішнє сонце,
Прокидались гаї голосами співочих пташок,
Золотавий промінчик у літа сидів на долоньці –
Швидкоплинних хмарин заповзятий рудий пастушок.
Гомоніли із ним працьовиті смугастенькі бджоли,
Басовито гули волохаті статечні джмелі,
Ні кінця і ні краю, здавалось, не буде ніколи
Благодатному літечку на життєдайній землі.
Та минає усе. Добігає до осені серпень,
Небокрай бовваніє захмар’ям чумацьких шляхів,
Соловейком журливим співає, витьохкує серце,
Пророкуючи час відлетілих у вирій птахів…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2026
Я вірив, я думав, а світло побачив – прозрів:
Створивши, Творець мною долі лихій поступився.
Я більше не Божий! Я проданий з волі богів,
Й глузуючи явно на мене лукавий дивився.
Горою летючою Вчора за мною спішить,
А Завтра чекає на мене проваллям примарним,
Іду… та колись те провалля розверзнеться вмить –
Я знаю, я знаю, що шлях мій згорьований марний.
А те, що і люди скоряються волі моїй,
І те, що злітає натхнення нічним сновидінням,
Й таємні знання, бо і сам я поет, чародій,
Володар світів – не відмінить страшного падіння.
І ось мені сниться, що серце моє не болить,
Воно – порцеляновий дзвоник у жовтім Китаї.
На пагоді ви́сить строкатій, привітно бринить,
І дражнить в емалевім небі лелечії зграї.
А дівчина тиха у сукні з червоних шовків,
Де золотом вишиті оси, і квіти, й дракони,
На ніжки підібгані сівши, без роздумів й снів,
Вслухається чуйно в легкі порцелянові дзвони.
Візуальне оформлення ChatGPT
*****************************************
Джерело натхнення:
Николай Гумилёв
Я ВЕРИЛ, Я ДУМАЛ...
Сергею Маковскому
Я верил, я думал, и свет мне блеснул наконец;
Создав, навсегда уступил меня року Создатель;
Я продан! Я больше не Божий! Ушёл продавец,
И с явной насмешкой глядит на меня покупатель.
Летящей горою за мною несётся Вчера,
А Завтра меня впереди ожидает, как бездна,
Иду… но когда-нибудь в Бездну сорвётся Гора.
Я знаю, я знаю, дорога моя бесполезна.
И если я волей себе покоряю людей,
И если слетает ко мне по ночам вдохновенье,
И если я ведаю тайны — поэт, чародей,
Властитель вселенной — тем будет страшнее паденье.
И вот мне приснилось, что сердце мое не болит,
Оно — колокольчик фарфоровый в жёлтом Китае
На пагоде пёстрой… висит и приветно звенит,
В эмалевом небе дразня журавлиные стаи.
А тихая девушка в платье из красных шелков,
Где золотом вышиты осы, цветы и драконы,
С поджатыми ножками смотрит без мыслей и снов,
Внимательно слушая лёгкие, лёгкие звоны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2026
Румяное солнце лучится рассветно,
Увит подоконник плющом виноградным,
Таким нескончаемым кажется лето,
Таким беззаботным, беспечным, отрадным…
Хрустальные струи дождей быстротечных
Стекают в озёра июльских мелодий,
Мой мир, необъятный, мгновенный и вечный
В закат уплывает на солнечных ло́дьях.
И чудится, будто не будет возврата,
И берег далёкий туманами тает,
Блаженной истомой сочится утрата…
Забрезжило утро. Проснулась. Светает…
*****************************************
Забрезжило утро. Проснулась. Светает…
Блаженной истомой сочится утрата,
И берег далёкий туманами тает,
И чудится, будто не будет возврата…
В закат уплывает на солнечных ло́дьях
Мой мир, необъятный, мгновенный и вечный,
Стекают в озёра июльских мелодий
Хрустальные струи дождей быстротечных.
Таким беззаботным, беспечным, отрадным,
Таким нескончаемым кажется лето.
Увит подоконник плющом виноградным,
Румяное солнце лучится рассветно…
*Анацикл (неполный) - это стихотворение, которое (в отличии от полного анацикла) можно читать только сверху вниз и снизу вверх, при этом
сохраняются рифмы, ритм и содержание.
Визуальное оформление ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067000
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2026
Ще літа жевріє свічадо…
За видноколами ланів
Серпневих зір рясні плеяди,
Та ніжних мавок щемний спів
Лунає журно серед ночі,
Пора прощання настає
Із літечком надій дівочих –
Такий-бо серпень він і є…
Волошками відквітнуть мрії,
З північним подихом вітрів
Ласкаве сонечко змарніє
Чеканням сквир* та холодів.
І водяниця** срібнокоса
Чугайстрів скличе й берегинь,
Збере для них цілющі роси
Ба, вже осінньої снаги…
* - у значенні «негода».
** - у значенні давньоукраїнська богиня родючості, жіночого рукоділля, мистецтва і води Мокоша (Макош, Цариця води, Водяниця).
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2026
И это лето на исходе…
На пышных клумбах – буйство астр,
В извечном дней круговороте
Мир беспокоен и цветаст.
Уже осенние заботы
Его тревожат и томят,
Медовой сладостной дремотой
Струится августа закат.
Грядёт сентябрьское раздумье,
Страстей сумбурных чехарда,
Тоски щемящей полнолунье,
Стихов печальных череда
О мимолётности и тлене,
О безвозвратности «вчера»,
О происшедшей перемене
В себе самой. Пришла пора
Для подведения итогов
У лета финишной черты.
Ах, мне б ещё совсем немного
Его тепла и красоты!..
Прогулок раннею порою,
Негромких песен у костра,
И ночи пряного настоя,
И строк бессонных до утра...
Визуальное оформление ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066822
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.08.2026
Ще полудні спекотні й неквапливі,
А зливи веселкóві та рясні –
Ці дні серпневі в чомусь особливі
Й за життєсприйняттям близькі мені.
Ми з серпнем разом вже на роздоріжжі,
На перехресті зорянім уже,
Де вересень – осінній порубіжник –
Кордон примарний пильно стереже.
Вітає щиро, та в свої угіддя
Не поспішає пропускати нас,
Обоє – каже – ви ще й досі літні,
Не квапте цей благословенний час.
Потіштеся завітною теплінню
І літо поступово відпустіть,
Із сонячного стиглого проміння
На щастя оберегів наплетіть,
Щоб душу зігрівати в зимну днину,
Щоб мати противагу у журбі,
Щоб знов діждати літньої години –
У світі, у природі, і в собі…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2026
Відгорає літо серпнем,
Квітне мальвами у серці,
І туманом срібним ллється
Тихий смуток в небокрай.
Ні, тепло ще тут, із нами,
Ще захмарними стежками
Сонце йде понáд степами –
Чи то в ранок, чи то в рай…
Ще жоржини тішать око,
Жайвір в си́няві високій,
І русалок волооких
Колисає водограй.
Свят серпневих ціла низка –
Спас за Спасом, близько-близько,
Що не день, то но́ва звістка:
Хочеш – яблука збирай,
Ну а хочеш – медом ласуй,
Свіжим хлібом, пінним квасом,
Негаразди та образи
У минулому лишай.
Літо-літечко перлинне,
Різнобарвне, швидкоплинне,
Непомітно в осінь лине,
В золотавий нишклий гай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2026
Малюю зорі подумки. Рясні…
Такі рясні, як тогорішні вишні.
А ще – зі слів вив’язую пісні.
І вíрші. В них – веселощі колишні,
І розмаїття вражень, і печаль,
І вечорів розмови неквапливі,
І те, що не здійснилося, на жаль, –
Барвистий візерунок, мерехтливий…
Петéльку загубила… Та дарма –
Я підійму її на срібну спицю,
Рядок перерахую крадькома
І відпущу. А він мені насниться.
А він вишневим вéрнеться дощем,
Липневим небом в зорянім намисті,
І чимось несподіваним іще,
Мов жовте скельце у зеленім листі.
Незчулася – вже й серпень на порі,
А я малюю досі вишні-зорі…
Віршí летять пташками за поріг,
На вільний простір в далі неозорі…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2026
Кришталеві стрічки снів,
Полохливі рядки слів
Про летючий кудись сніг,
Що надвечір до ніг ліг
Й напророчив крихкий лід,
Мов спасіння від злих бід,
Де сніжинок скляних цвіт
Засипає утрат слід…
Та надія жива в нас!
І настане колись час,
Де серпневих джмелів бас
І з достиглих хлібів квас,
Де хранить Божий світ Спас
На теренах земних трас –
Й щем гнітючих тривог згас,
Й досі топчемо ми ряст…*
*Топтати ряст – фразеологізм, який означає жити, ходити по землі.
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2026
С любимыми не расставайтесь!
БАЛЛАДА О ПРОКУРЕННОМ ВАГОНЕ
Александр Кочетков
- Любимый, как непоправимо,
Сплетаясь душами навечно,
Любимый, как непоправимо
Рвать по живому эту связь.
Сердца открыты и ранимы,
Пути недолги и конечны,
Сердца открыты и ранимы,
Друг к другу рвутся, торопясь.
- Поверь, я не уйду до срока,
Плутая млечными путями,
Поверь, я не уйду до срока,
Блуждая в сумраке миров.
Судьба не будет столь жестока –
Нет расстояний между нами,
Судьба не будет столь жестока –
Тебя терять я не готов.
- Но если солнце вдруг угаснет,
Роняя души в неизбежность,
Но если солнце вдруг угаснет,
Забыв о сущности тепла…
- В забвенье канет дней ненастье –
Моя тому порукой нежность,
В забвенье канет дней ненастье –
Растает сумрачная мгла!
- Мне страшно. Сердце птицей бьётся
В предчувствии разлуки вечной,
Мне страшно. Сердце птицей бьётся,
Тоскою мечется в груди…
- Не бойся, радость к нам вернётся,
За расставаньем будет встреча, ©
Не бойся, радость к нам вернётся,
Беду оставив позади.
На борт поднявшись быстрокрылый,
Он стал заложником вселенной,
На борт поднявшись быстрокрылый,
Он в мыслях возвращался к ней,
Когда с неистовою силой
Всё вспыхнуло и стало тленом,
Когда с неистовою силой
Угасла жизнь среди огней.
Ковчега гибнущего глыба,
Кружась над сумеречной бездной,
Ковчега гибнущего глыба
Сгоревшим прахом пала вниз.
На галактическом отшибе
Все уверения воскреснуть,
На галактическом отшибе
Все обещанья не сбылись…
Не покидайте, бога ради,
Не покидайте, бога ради,
Не покидайте, бога ради,
Тех, кто безудержно любим!
Идите, сердцем в сердце глядя,
Идите, сердцем в сердце глядя,
Идите, сердцем в сердце глядя,
Да будет путь ваш неделим!..
2018
*оммаж - (от фр. hommage — признательность, почтение) — это работа-подражание, с помощью которой автор выражает дань уважения другому творцу или произведению.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066241
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.07.2026
Десь там, далеко, за десятим видноколом,
Де сни барвисті п'є веселка з джерела,
Гульвіса-вечір йшов до зоряного столу,
Що ніч накрила у діброві край села.
Його давно вже зачекалась берегиня,
Друзяка-місяць нетерпляче виглядав,
І навіть ніч — усьóго дійства господиня —
На півгодинки відлучилася від справ.
А він ішов, такий замріяний, крізь літо,
Під ніс мугикав чи молитву, чи вірша,
І упивався матіоли ніжним цвітом,
І від лелеки у пітьму сховав вужа.
А потім довго слухав пісню солов'їну —
Текла сльоза прозорим воском по щоці…
Та, вмить згадавши за нічну оту гостину,
Подався підтюпцем вечеряти мерщій…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2026
У берега, где бисерные росы,
Где ветви ив касаются воды,
Резвится лето, в солнечные косы
Вплетая радуг пёстрые цветы.
Скользит июль по самому по краю,
Ещё чуть-чуть – и сроки сочтены.
Соцветья строк в букеты собирая,
Прощаюсь нá год. В помыслы и сны
Стучится август. Поступью неслышной
Крадётся осень, ночь торопит день,
Уже давным-давно созрели вишни,
А яблок нет… Каштанов майских сень
Успела поржаветь, листва пожухла,
Прохладой вечерá полны с лихвой…
И лишь луна комола и округла,
Как в первый день, пришедший за весной.
2020
Визуальное оформление ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066096
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2026
Снігопад у моєму місті,
Заметіль у моєму серці,
Бо тривожні надходять вісті
І немає ладу та сенсу
В тьмяних буднях сумних реалій,
В невідомості днів прийдешніх,
У мінливості літоралей,
Хвиль смарагдових нетутешніх.
Чи то буде колись ізнову,
Щоб не подумки, а насправді
Мандрувати в ліси соснові
Й повсякденні забувши справи,
З головою пірнати в щастя,
У Азовське спокійне море,
Де кефалі табун сріблястий
Мерехтить у світах прозорих…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2026
Лоза винограду впивається в гострий камінь,
Щоб випити світла джерельного з сірих скель.
Тут час, наче глек, у якому фрагментів пам’ять,
А кожен ковток – ніби слід з неземних земель.
Так ліпить гончар, той, старенький, по лікоть в глині,
Не знаючи й досі, що пломінь торкнеться дна…
Будуємо міст й на спокуту несем провини,
В надії, що берег теплом знову стріне нас.
Тінь сонця в зеніті танцює, мов балерина,
Та в сутінках гори ще довші на тлі рокí́в,
Шукаючий спокій вже брав не одну вершину –
З тих пір він найбільше цінує безкрай степів.
Ти дивишся в небо – там зорі міняють рýсло,
І вечір, стомившись в мандрівці, додому йде,
Лоза обіймає каміння в пітьмі загусклій,
І тихий чонгу́рі вночі колисає день…
Візуальне оформлення ChatGPT
*****************************************
Джерело натхнення:
Мила Машнова
ЧОНГУРИ
Лоза винограда впивается в острый камень,
Чтоб выпить из серой скалы родниковый свет.
Здесь время — кувшин, хранящий фрагментов память,
Где каждый глоток оставляет незримый след.
Так старый гончар испачкан по локти глиной,
Не знает, что пламя соприкоснётся с дном…
Мы строим мосты, шагаем по ним с повинной,
Надеясь, что берег нас встретит родным теплом.
Тень солнца в зените вращается балериной,
Но, в сумерках, горы длиннее своих корней.
Кто ищет покоя, тот брал не одну вершину,
С тех пор ему степи с лугами куда ценней.
Ты смотришь на небо — там звёзды меняют русло,
И вечер, уставший странник, приходит в дом.
Лоза обнимает камень с особой грустью,
И тихий чонгýри баюкает перед сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2026
Обожнюю віршí, котів і осінь,
Усі вони – натхненники мої,
Мій затишний, пухнастий творчий простір,
В якому квіти, й зорі, і гаї,
І спогади живуть, і сни блукають
Шляхами колисанок та казок,
І не одна іще лелеча зграя,
Й назбираний для вогнища хмизок…
Увесь мій світ, такий близький та рідний,
Задумливий і лагідний, мов кіт,
Жовтокленовий, листопадно-мідний –
В нім присмак меду і рудбекій цвіт.
Міняти щось у ньому не бажаю,
Незгодна навіть часточку малу
Втрачати. Він мене оберігає,
Коли іду крізь сльóту та імлу…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2026
Усі оті шляхи, що ми пройшли,
Усі прямі й занедбані дороги
Вели нас від порога до порога,
З імли до світла й знову до імли.
Ішли і самотою, і разóм,
Плече однé однóму підставляли,
Й досягнень, і незгод було чимало –
І радістю ділилися, й страхóм.
То що ж то за дорога? То життя.
Таке різноманітне, стоголосе…
Весна дитинства й мудра зріла осінь,
Й снігів прийдешніх тихе прийняття…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2026
Прийшла до музи вранці і кажу:
А знаєш що? Давай вірша напишем!
Про зиму й літо, про кохання й тишу,
Про повну світла сонячну діжу.
Ну а вона мені: Було-було!
Про все оте не раз ми вже писали,
У візерунки літери складали,
Пірнаючи в наснаги джерело.
Ну а про що ж тоді? – питаю я,
Невже скінчились теми та ідеї?
Прошу ізнов прихильності твоєї,
Евтерпи прославляючи ім’я.
Хитрунка ж муза – наче й не до неї –
Сміється тільки і ні пари з вуст.
Неси, мовляв, сама натхнення груз.
Працюй, шукай, пливи за течією.
Ну добре, значить, далі я сама.
Хоча напевне знаю: повернéться
З олівчиком червоним. Посміхнеться,
Й допише щось від мене крадькома…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2026
…Я всё отдам за эту монотонность:
За по утрам урчащего кота,
За чашки кофе жгучую бездонность,
За свежий стих, прочитанный с листа,
За пирогов пахучую опару
И за хлопот воскресных ералаш,
За на стене уснувшую гитару,
За вечеров нехитрый антураж…
И пеленая время тёплым пледом,
Я наколдую чабрецовый чай.
Отвадив неприятности и беды,
Оставлю осень – светлую печаль…
Визуальное оформление ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065674
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.07.2026
[b]ЛЕТІЛИ[/b] вдаль чумацькими шляхами
[b]ЛЕЛЕКИ[/b]. День котився між ланів,
[b]У ЛІТО[/b] грались мавки вечорами,
[b]ТОРКАЛИСЬ[/b] стиглі пахощі садів
[b]ДО НЕБА[/b]. Малювала візерунки
[b]КРИЛЬМИ[/b] тендітна пташка між хмарин,
[b]СТРІЧАЛИ[/b] серпень місячні чаклунки –
[b]ЇХ ЗОРІ[/b] проводжали в часоплин,
[b]І КВІТИ[/b] дарували їм чугайстри.
[b]В ОБІЙМАХ[/b] берегинь цвіли поля,
[b]У СВІТЛА[/b] на краю розквітли айстри,
[b]Й ПІТЬМИ[/b] ледь-ледь торкнулася земля…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2026
Иллюзий прежних битое стекло
Искрит последним отблеском надежды.
Воспоминаний ветхие одежды
Ещё хранят остывшее тепло
Былых мечтаний, позабытых чувств,
Волнительных мотивов летних песен –
Там каждый день был светел и воскресен,
И ночь сияла мириадом люстр.
А берег? Помнишь берег, тихий пляж,
Заброшенный, пустой и захолустный?..
То время было лёгким и негрустным:
Я рисовала простенький пейзаж,
А ты?.. Не помню… Чем был занят ты?
А, вспомнила: искал богов куриных
На литоралях в радугах отливных
И находил у облачной гряды,
Где грань миров чертил волной прибой,
Где лёгкий бриз нырял в лиловый вечер,
Где пелериной падал мне на плечи
Подлунный мир, наполненный тобой…
Но в прошлом всё. Умолк закатов блюз,
И межсезонье мается ненастьем –
В нём места нет негаданному счастью.
Иду по жизни дальше. Тороплюсь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065494
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.07.2026
До Анапеста випити ракії
Завітали Ямб, Дактиль, Хорей,
Трохи згодом — Пеон з Амфібрахієм,
А останнім явився Спондей.
Напилися-наїлися розміри
Й віршувати по черзі давай,
Їм хотілося сили і розмаху,
І натхнення, й наснаги за край.
Бо якщо вже писати римовано —
Згідно розміру краще б тоді,
Так, щоб сенси прозорі й приховані
У мутній не шукати воді.
Все важливо: і рими, і ритміка,
І семантика, й синтаксис теж,
І сердечність у душах щоб квітнула,
І співзвуччя гармоній без меж!
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2026
За межею світів спало втомлене сонце,
Місяць зорі сварив, шепотів: не будіть…
А тумани довкола, немов охоронці,
Стерегли до світанку пробудження мить.
Позіхнуло світило, примружило очі,
Потяглося до неба промінням ясним,
І закінчився час неспокійної ночі,
Й подалися у мандри сполохані сни.
Що нам день принесе? Може тишу нарешті?
Може спогад цілющий у вирі тривог?
Чи ледь-ледь переспілі солодкі черешні?
Чи у кращі часи із безвиході крок?..
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2026
За окнами июль, застенчивый бродяжка,
прибился ко двору нашедшимся щенком,
скитаться он устал, намаялся, бедняжка,
скорее заходи – отныне здесь твой дом.
С утра к нам заглянёт рассвет неторопливый,
заварим вместе чай с душистым чабрецом,
о ставень постучит зелёной веткой слива,
и ветер прилетит задирой-сорванцом.
А после будет день, весь в радугах эмоций,
где радость и печаль не жалуют тоску,
и вечер-чародей в обход известных лоций
направит наш челнок к густому ивняку.
Там, в царстве верболоз, ромашковое лето
в венке из сочных трав, в лазурной кисее,
нам будет песни петь до самого рассвета
о том, что счастье есть на суетной земле…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065181
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2026
Не Афродіти час і не Афіни –
Ні мудрості у ньому, ні краси,
Лише Ареса підступи невпинні
Й Сирен лукавих хижі голоси.
Нових Гераклів подвиги чекають –
Дай мужності й відваги їм, Зевес!
Занадто люта сил ворожих зграя,
Тож до звитяги – трішечки б чудес.
Фортуно, гей! Прокинься, годі спати,
Пов’язку із очей скоріш зірви!
Ставай під стяг, у лави линь крилато,
Здіймай над військом світла хоругви!
І може бути, мир у світ вернéться,
Розсиплеться ущент ворожий стрій,
І матері згорьованого серця
Торкнеться звістка синова «Живий!..»
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2026
Я писала стихи с упоеньем,
правя строки наитием точным,
умножая часы на мгновенья –
мне казалось, что всё это срочно…
Мне казалось, что право имею
совершенствовать мир безоглядно,
приколола у сердца камею –
профиль музы в веночке нарядном…
Нет, она не была артефактом,
амулетом, хранящим от скверны,
но об этом узнала постфактум,
в тусклом свете прибрежной таверны,
где Кассандра, Бароло* смакуя,
прорицала, что строки напрасны,
что не скажет никто «Аллилуйя»,
и что я непростительно праздна…
Поначалу всерьёз огорчилась –
вдохновение схлынуло разом,
доброй музы растаяла милость,
растерялись и мысли, и фразы…
Но потом снизошло озаренье:
тонкий мир мне безудержно дорог,
в нём восторги всех чудных мгновений ©
и стихов ненаписанных ворох…
Бароло* - итальянское вино.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065048
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2026
Дивися, вже вдяглися трави
В сріблястий іній на зорі,
І мерзнуть птахи, боже правий –
Торкнувсь лиш вересень землі…
Одна до óдної жоржини
Під вітром туляться вночі,
Двірник із листям дві корзини
Набрав для вогнища мерщій…
І дим прогірклими літами
Повзе, клубóчиться, мов змій,
І сходить сонце за димами
В багряній свиточці самій…
*****************************
Джерело натхнення:
Игорь Маркес
Смотри, уже покрыты травы
Белёсым инеем с утра,
И мёрзнут птицы, боже правый –
Сентябрь всего-то во дворах…
Друг к дружке жмутся георгины,
Продрогнув ночью на ветру,
И дворник тащит две корзины
С листвою собранной к костру…
И дым, горчащий, словно годы,
Ползёт, аллеями клубясь,
И за дымами солнце всходит,
В сюртук багряный обрядясь…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2026
Липень – парубок смаглявий,
На сопілці коло ставу
Грає мавкам на забаву
Про купальську ніч пісень.
І про папороті квітку,
Чарівнý, несьогосвітню,
Про кохання чисте й світле,
І про довгий літній день.
Біля райдужної брами
Сонце й місяць до нестями
Сперечаються, хто саме
У танок зорю веде.
Не домовились і досі,
Глядь – світанок на порозі,
Зупинитись час не в змозі –
В майбуття собі іде.
Чимчикує на дозвіллі
У жита спекотно-спілі,
Де лелеки білокрилі,
Де бджолиний рій гуде.
Кошик яблук стиглих повен,
Плине далі літа човен,
Скоро прийде Спас медовий,
Зійде сонце золоте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2026
На страницах блокнотов потрёпанных
карандашные строчки мои,
про себя их читаю, и шёпотом,
проверяю: сбоит, не сбоит…
Далеко не всегда безупречные,
иногда оборвавшись, строка
улетает пичугой беспечною.
– Ты куда? – ей кричу.
– В облака…
– Что ты там позабыла, болезная?
Возвращайся! Ты здесь мне нужна!
Что плутать тебе далью безвестною?
А она мне в ответ:
– Я вольна!
Я свободна и самодостаточна,
а нужна – ты меня догоняй!
И лечу я за ней лихорадочно,
то ли в ад, не пойму, то ли в рай…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064838
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2026
В моєму завіконні літній ранок,
Ще не спекотний – тихий та яснúй.
Ми разом з ним готуємо сніданок
Й минулонíчні згадуємо сни,
П’ємо духмяну каву з кардамоном,
Плануємо удвох прийдешній день –
Сумбурним буде він чи монотонним,
Без пафосу і зайвих одкровень.
Ми просто живемо – разóм, окремо,
Стрічаємось, прощаємось – живем!
І для розмов завжди знаходим теми –
Давно й надовго склався наш тандем,
Бо він – мов я, чи може я – мов ранок…
Світання – заповідний, кращий час.
І мружачись лукаво з-за фіранок,
Складає ранок віршика про нас…
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2026
Складаю пазл з натхнень колишніх,
З позаминулої снаги,
Із тих часів, де стиглі вишні
І неполохані сніги,
Де липень сіє зорепади,
А полуднúці у житах
Шукають млосної розради
На ще нескошених ланах…
Буває мариться, чи сниться,
Чи просто хочеться мені,
Щоб наповнялися по вінця
Красою задуми і дні,
Щоб дарували персеїди
Веселий шал рясних вірші́в,
і не зали́шилося й сліду
Від недолугих ницих слів.
І мабуть все це недаремно,
Бо до нестями прагну знов
Іти в світи гармоній щемних,
Де й сльози, і життя, й любов. ©
Візуальне оформлення ChatGPT
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2026
Я кошка. Утром – рыжая, весёлая.
Люблю бродить окольными просёлками
и крышами рассветно-лососёвыми,
где блики солнца, ветром принесённые.
А днём я кошка белая, красивая,
гляжусь в витрины, шествую вальсируя,
гуляю по тропинкам неба синего –
неважно даже, летнего ли, зимнего…
На мягких лапах – дымчатое облачко –
вдоль Млечного крадусь. На лунной лодочке
по вечеру, сквозь окон звёздных форточки,
плыву в туман – кисейный, шторкой сборчатой.
А в бархатной ночи́ я – кошка чёрная,
и в Лукоморье, у кота учёного,
иду по кругу цепью золочённою,
беседуя на темы утончённые…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064559
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.06.2026
[b]Я [/b]Вас кохав, так віддано, так ніжно…(с)
[b]В[/b]олів подарувати цілий світ,
[b]А[/b] Ви відверто, зверхньо та маніжно
[b]С[/b]міялися словам кохання вслід,
[b]К[/b]епкуючи, нехай і без зловтіхи,
[b]О[/b]свідченням не вірили чомусь…
[b]Х[/b]олодних днів лихі спливають віхи,
[b]А[/b]ле у краще вірю та молюсь.
[b]В[/b]исоких слів і досі не цураюсь,
[b]Т[/b]алант натхненний в серці бережу,
[b]А[/b] іноді в минуле повертаюсь,
[b]К[/b]оли долаю спогадів межу.
[b]В[/b]ас бачу знову й знову шаленію,
[b]І[/b] сам собі не радий враз стаю.
[b]Д[/b]арунки – сонце, усмішку та мрію –
[b]Д[/b]ля Вас готую, Вам їх віддаю.
[b]А[/b] далі… Хтозна, що там буде далі…
[b]Н[/b]адії птах летить у височінь,
[b]О[/b]сяяний, у зорянім астралі,
[b]Т[/b]енета рве недобрих сновидінь.
[b]А[/b]корди, мелодійні та співочі,
[b]К[/b]раса, яка завжди живе в душі,
[b]Н[/b]есуть слова чуттєві серед ночі,
[b]І[/b] я пишу, хвилюючись, вірші…
[b]Ж[/b]иву, бо прагну бути поруч з Вами,
[b]Н[/b]е зараз – десь між іншими світами,
[b]О[/b]свяченими щастям та піснями…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2026
Гаптує осінь золотом вбрання
гаїв принишклих, килимом кленовим
мандрує у майбутнє навмання,
в світи прийдешні, ясно-калинóві.
У ті світи, де вранішня зоря
приймає варту в місячної ночі,
і тішиться світанками земля
під спів пташиний, щемний та пророчий.
Про що ж співає пташка? Про любов,
про зиму, вéсну, літо й осінь знову,
про плин життя, про затишок дібров
співає пташка пісню світанкову.
То радістю, то сумом в ній бринить
надія, що не зовсім світ пропащий.
І віриться: ось-ось настане мить,
коли шляхи повернуться на краще…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2026
На расстоянии распахнутого взгляда,
На расстоянии протянутой руки
Моих отчаяний смешные эскапады
И вдохновений ходовые огоньки.
На расстоянии прерывистого вдоха,
На расстояньи недосказанности слов
Остывших чувств давно минувшая эпоха
Не тяготит меня несбыточностью снов.
На расстоянии всё видится иначе:
Другие ценности, другие времена…
О них грущу едва-едва. Уже не плáчу.
За каждый день, что прожит, есть своя цена.
Плачý тревогами сполна за безмятежность,
А за уверенность сомнением плачý.
Долг не закрыт: в пассиве трепетность и (с)нежность.
Но эту выплату отстрочить я хочу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064345
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2026
Чекай на мене зараз і завжди.
Чекай на мене, інше – неважливо.
Нехай дощі сплітаються у зливи,
в потік бурхливий темної води,
ти все одно чекай. І я прийду.
Учора може, а можливо завтра…
Мовчить про те провісниця Кассандра,
ні радість не віщує, ні біду.
Воно й на краще. Хай собі мовчить.
Її безмовність – то твоя надія.
Не квап життя, знамення та події –
всьому свій час. Повір, настане мить
хвилюючих побачень і обійм,
розмов до ранку, теплих й безкінечних,
де кожне слово щире та сердечне,
де цілий світ дарую знов тобі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2026
Не хочеться писати про війну –
про осінь би писати. Як раніше…
Про спів дощу і паморозь нічну,
про листопаду золотаву тишу,
про безпритульність трепетних беріз,
про те, що все повернеться на краще…
Але питання жалить, наче спис:
коли нарешті спокій світ обряще?
Коли змете адептів сатани
Творця незламна, незборима сила,
і згинуть вщент приспішники війни,
і голуб миру знов розправить крила?..
Замкне Пандори скриню на замок
і викине ключа в безодню Стіксу,
й повернеться з бійцями світла Бог,
в хітоні, розфарбованім у піксель…
2026
**********************************
першоджерело:
Как хочется писать не о войне –
об осени писать стихи. Как прежде…
О листопада хрусткой тишине,
о солнечной на лучшее надежде,
о белой бесприютности берёз,
о травах, первым инеем звенящих…
Но мучает безвестностью вопрос:
когда покой земля моя обрящет?
Когда сметёт адептов сатаны
Создателя сияющее пламя,
и сгинут разжигатели войны,
и долгожданный мир пребудет с нами?..
Закрыв Пандоры ящик на замок
и выбросив ключи в забвенье Стикса,
с бойцами света возвратится Бог
в хитоне запылённом цвета пиксель…
2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2026
На перехресті злих часів
Мина життя між «до» та «після»,
Міняє доля дати й числа,
Примари слів на смуток снів.
А небесам що день, що рік,
Бо то єдино наші муки,
І в дні вплітаються розлуки,
І слабша долі оберіг.
Вщент завірюха замела
Пусті, покинуті дороги,
Душа у кров стоптала ноги,
А даль – без світла і тепла.
Крізь вітер чується ледь-ледь
Молитви щемної звучання,
І в невідомості чекання
Мовчання вранішнього смерть…
На перехресті злих часів
Мина життя між «до» та «після»…
***********************************
Джерело натхнення:
Игорь Маркес
На перекрёстке злых времён
Проходит жизнь меж до и после,
Не на пиру, так на погосте,
В круженье призрачных имён.
А небесам что день, что год,
Едино – это наши муки,
И в дни вплетаются разлуки,
И встречи меркнут от невзгод.
Совсем от снега не видны
Пустые, мёртвые дороги,
Почти что в кровь истёрты ноги,
И дали чистые темны.
И еле слышно на ветру
Молитв щемящее звучанье,
И неизвестность ожиданья
Взорвётся криком поутру…
На перекрёстке злых времён
Проходит жизнь меж до и после…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2026
Опять в привычку с некоторых пор под чашку ежеутреннего кофе
Вошло словесный складывать узор, рифмуя впечатленья и тревоги.
К чему всё это? Может, ни к чему. Мне проза жизни вдумчиво внушает:
Стихи твои ни сердцу ни уму и ничего, по сути, не решают.
Да ну и пусть! Решения – не цель! И так, считай, полгода не писала…
Нет смысла ждать метель или капель – мне осень доброй музой снова стала.
Как в прошлый раз, как восемь лет назад*, когда наивно было всё и ново,
Когда был «искромётным» каждый взгляд, и «птицей перелётной» было слово.
А Млечный Путь – торёною тропой, где странники блуждали меж мирами,
Пегасы стайно шли на водопой, штормило вдохновенье как цунами.
И, помню, говорил один поэт: «Да что ж тебя «красивостями» носит…»
Писала «помотивники» в ответ, ещё писала «осень-просинь-проседь»…
Но вот теперь, по истеченьи лет, мне хочется стихов честней и проще,
Чтоб к жизни ближе тема и сюжет, а образность прозрачнее и тоньше.
Излишеств отрешаясь и прикрас, и трелей, и рулад витиеватых,
Хочу вместить в десяток ёмких фраз всё то, что не написано когда-то.
Осень 2025
* осенью 2017-го начала писать стихи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063927
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.06.2026
Я – жінка із епохи Ренесансу,
Мій стан тонкий затягнутий в парчу.
Тримаю у руках добірку Данте
Й кохання фіолетову свічу.
У бальній залі світського салону,
Де ангелів летить зі стелі рій,
Барвисті вітражі блищать бонтонно
Й мережать туалет шовковий мій.
Хай вік тісний, мов сукня з криноліном,
Зірок жадаю, мандрів та дзеркал,
Обожнюю духмяні апельсини,
І вчу латинь, і вірю в ідеал.
Плітки біля криниці зневажаю,
Мій погляд – слід, залишений митцем,
Бентежить незнайомців до безкраю,
Торкаючись легеньким вітерцем.
Якщо ж цей світ назве мене чудною
За розкіш снів і вільний стиль розмов,
То з легкістю махну йому рукою
І розійдусь, як на манжеті шов.
Я – жінка із епохи Ренесансу,
Мій стан тонкий затягнутий в парчу.
Я п’ю вино, співаючи романси,
І в інший час від себе не втечу!
***************************************
Джерело натхнення:
Мила Машнова
Я — женщина эпохи Ренессанса
Я — женщина эпохи Ренессанса,
Мой стан затянут в бархат и парчу.
В одной руке держу я сборник Данте,
В другой — любви чернильную свечу.
Под сводами расписанного зала,
Где ангелы слетают с потолка,
Цветные витражи блестят устало,
Узорами ложась мне на шелка.
Мне тесен век, как платье с кринолином,
Я жажду звёзд, скитаний и зеркал.
Я обожаю запах апельсинов,
Учу латынь и верю в идеал.
Я презираю сплетни у колодца,
Мой взгляд — как кисть, на холст кладёт мазок,
Смущая проходящих незнакомцев,
Скользя по ним, как лёгкий ветерок.
И если мир сочтёт меня чудною
За дерзкий нрав, за роскошь ярких снов, —
Я гордо повернусь к нему спиною
И разойдусь, как на манжете шов.
Я — женщина эпохи Ренессанса,
Мой стан затянут в бархат и парчу.
Я пью вино, пою гостям романсы
И жить в другой эпохе не хочу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2026
Коли тікає ніч за небокрай,
а сум тече дощем по спраглім листі,
поет малює дівчину в намисті,
що через млу примарну лине в рай.
Портрет простий водночас й неземний,
нехай не ідеальний, та прекрасний.
Подивишся – й стає відразу ясно:
дівча здолає шлях крізь дощ рясний!
Повз видноколи йтиме навмання
у пошуках щасливого кохання,
дорогу вкаже доля на світанні,
даруючи наснагу та знання.
В дует натхнення і дівочих мрій
додасться пазл щемливої надії,
й майбутнього захопливі події,
й минулого ледь вицвілий сувій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2026
В сорочке вышитой отца
склонилось детство надо мною
и мамы лёгкою рукою
коснулось ласково лица.
И я, проснувшись поутру,
впитав тепло прикосновенья,
под птиц заливистое пенье
и бликов солнечных игру,
вернулась в лучший из миров,
где жизнь на пике восприятий,
где дней узорчатая скатерть –
в свой старый дом, под отчий кров…
Тех добрых лет круговорот
до сей поры забыть не в силах.
Судьба невзгодами носила,
но светлой памятью живёт,
годам минувшим вопреки,
благословляющее время,
где я была счастливой с теми,
кому пишу теперь стихи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063757
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.06.2026
[b]Д[/b]уша моя не вмерла, ще час є…
[b]У [/b]чомусь, мабуть, винна, в чомусь пра́ва,
[b]Ш[/b]алених почуттів, здобутків, слави
[b]А[/b]корди в ній звучать не для забави –
[b]М[/b]ожливо, найцінніше віддає,
[b]О[/b]мріяне в прийдешності років,
[b]Я[/b]сне, мов пломеніюче багаття,
[b]Н[/b]ебесне поміжзоряне латаття –
[b]Е[/b]втерпи невгамовної завзяття
[b]В[/b]чувається в гармонії рядків.
[b]М[/b]елодію сердечних сподівань,
[b]Е[/b]легію, тендітну та журливу,
[b]Р[/b]озмову дружню, пісню жартівливу,
[b]Л[/b]аскавого дитинства справжнє диво,
[b]А[/b] також пристрасть юності бажань, –
[b]Щ[/b]ось, певно, ще віддати їй не жаль…
[b]Е[/b]кзамен здано, попри всі містралі* –
[b]Ч[/b]уттям свободи, радості, печалі,
[b]А[/b]ктрисою в ілюзіях реалій
[b]С[/b]хвильовано летить душа у даль…
[b]Є[/b] в цьому щастя коло. Чи спіраль…
*Містраль — сильний та холодний північно-західний вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2026
Бокал игристого вина,
Бравурный слог, кудрявый стих…
Но только чья же в том вина,
Что свежих строк источник стих?..
Погасли свечи, кончен бал,
Не брызжет вдохновенья ключ,
И проходной не набран балл,
И заперта душа на ключ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063578
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.06.2026
На синім блюді здобний пляцок-сонце
Ми з червнем по-братерськи розділили,
Він духмянІ́в смачним суничним літом,
Теплом, ще боязким та полохливим.
У пахощах тонув і юний місяць,
Не втомлений спекотами жаскими,
Знаннями не спустошений завчасно
Про осені змарнілої печалі.
Сліпі дощі вже мітили в знайомці,
І грім, в долоні пле́щучи щосили,
Прикрасив небо мерехтливим світлом,
Віщуючи рясні веселі зливи.
А ввечері плеяди літніх вісниць,
Натхненних пасторалями п’янкими,
Довершено складали і прекрасно
Про дні погожі вірші досконалі…
*******************************
На синем блюде сдобный пряник-солнце
С июнем разделили мы по-братски,
Он пахнул чуть проклюнувшимся летом,
Теплом, ещё испуганным, несмелым.
Благоухал и кроткий юный месяц,
Досель не утомлённый пыльным зноем,
Не умудрённый знанием излишним
Об осени печальном увяданье.
Дожди слепые метили в знакомцы,
И гром в ладоши хлопал залихватски,
Окрасив небо молниевым цветом,
Пророча время гроз и вишен спелых.
А к вечеру плеяды летних вестниц,
Обласканных прохладой и покоем,
Изящные слагали многостишья,
О днях погожих дивные сказанья…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2026
Вдивлялася в безодню темних вікон
зимова ніч, вслухалася в пітьму,
було їй сумно, холодно і ні з ким
розрадити печаль свою німу.
І згадувала літо, і зітхала:
нехай була короткою тоді,
але тепла до ранку вистачало,
всміхались з неба зорі молоді,
а у діброві пісня солов’їна
бриніла запорукою надій,
і місячна срібляста бригантина
пливла в жаданий край здійснéнних мрій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2026
Рік до червня докотився,
На шляху ледь-ледь втомився,
З джерела води напився
Й далі в світ помандрував.
Залишив у спадок літо,
Меду присмак, хмарку світлу,
І кульбабки жовту квітку
На талан подарував.
Таланило берегині,
Усміхались очі сині, –
Це її пора! Віднині
Має безліч різних справ.
Догляд-бо за всім потрібний:
Засвітити місяць срібний,
Зірочок сипнути дрібку –
Зорепадів час настав!
А уранці білі роси
Заплести вербі у коси,
Маків та волошок вдосталь
Розгубити межи трав.
Ллється літо водограєм,
На гостину поспішає,
Червень йде зеленим гаєм –
Вже й суниці назбирав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2026
Сейчас другие времена,
слова и помыслы другие.
Но я здесь, к счастью, не одна -
со мною рядом ностальгия
по тем нескучным ясным дням,
когда бездумно и беспечно
вело наитие меня
дорогой радужной и млечной.
Легко и грустно нам вдвоём:
бесплотным ангелом витая,
она заветным длится сном
и предрассветной грёзой тает…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063318
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.05.2026
Чомусь так холодно мені,
чомусь так тоскно до нестями…
Бажань колишніх білі плями
на картах швидкоплинних днів
не спонукають і не звуть
шукати правди чи розради.
Тепла травневого принади
повз мене байдуже пливуть
кудись за обрій, в небостав,
чи то у вчора, чи у завтра,
й наздоганяти їх не варто –
чимало інших маю справ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2026
Я писала верлибром, хореем и ямбом,
Но анапест в фаворе был чаще других,
И слагая весне каждый март дифирамбы,
Лёгким шагом балетным вальсировал стих.
А потом танцевал вместе с жарким июлем
В безоглядных полях васильковых цветов,
Бирюзою небес щедро душу врачуя,
Отбивал чёткий ритм хрусталём каблучков.
А затем листопад в круговерти осенней
Добавлял шум дождей в благозвучие строк,
Позолотой листвы, октября вдохновеньем
Наполнялся с лихвой вальса новый виток.
Белизной декабря год и танец итожа,
Отражаясь в стихах полнолунием чувств,
Мне хотелось бы слог на гармонию множить,
Заручившись поддержкой блистательных муз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2026
На перехресті райдуг та бажань
плекала осінь вранішню зорю.
Незді́йсненність вчорашніх сподівань
не завдавала болю та жалю.
Лиш росяно бринів принишклий сум
прозорістю блакитних сновидінь,
і неквапливість витончених дум,
що притаманна роду берегинь,
несла красуні-осені печаль,
але натхненну, творчу, осяйну́,
де черешне́вих мрій рожева даль
їй малювала посестру весну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2026
У храмі, де відспівує й вінча
Людські життя старенький настоятель,
Горить свіча, немеркнуча свіча,
У темну ніч й у сніжний день лапатий.
Горить вона сьогодні і завжди,
Неначе світоч у Господнім серці
За всіх, хто ці покинувши світи
Пішов у вічність, хто в шаленім герці
Себе не намагався зберегти,
Воюючи без докору і страху,
Хто іншим шлях до волі освітив,
Чия душа злетіла, наче птаха.
За хлопчаків вчорашніх та дівчат,
За вояків кремезно-сивочолих
Горить свіча, немеркнуча свіча,
Й не згасне, не дожевріє ніколи…
2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2026
Под звуки лунной сонатины,
рассыпав млечных звёзд драже,
ночь поднебесной бригантиной
плыла в рассвет. На рубеже
зари алеющей полоска
была связующим звеном
меж утром солнечно-раскосым
и невесомым светлым сном.
Что снилось мне? Не помню даже...
Из детства что-то? Может быть…
А может, лето, луг, ромашки...
К утру непросто сохранить
ажуры грёз витиеватых,
размытых образов черты –
рассвета звонкое стаккато
сотрёт нечёткие следы
видений радостных и грозных,
волнений, в снах пережиты́х,
все безответные вопросы,
и, может, даже этот стих…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063118
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.05.2026
[b]У[/b] хаті майже темно, ніч сумна
[b]Х[/b]овається за комином ледь теплим,
[b]А[/b] за вікном, тендітна та ясна,
[b]Т[/b]роянда квітне поміж раєм й пеклом.
[b]І [/b]небо прихилилось до землі
[b]М[/b]істерією зоряних сонетів
[b]А[/b]би згасити тьмяні ліхтарі,
[b]Й[/b] зневіри у безвиході сюжетів
[b]Ж[/b]агу здолати вщент. Нам до межі
[b]Е[/b]льфійськими стежинами б дістатись…
[b]Т[/b]а шлях складний, примари-міражі
[b]Е[/b]дем ховають. Годі вже боятись!
[b]М[/b]ине ця ніч, настане білий день,
[b]Н[/b]овими будуть сонце, небо, квіти…
[b]О[/b], чуєш? Звуки радісних пісень –
[b]Н[/b]атхненних, що дають наснагу жити!..
[b]І[/b], знаєш, вірю: віднайде́мо шлях
[b]Ч[/b]ервневим днем до зоряної брами.
[b]С[/b]олоні сльози щастя на очах…
[b]У[/b] спогадах яскравих разом з нами
[b]М[/b]андрує літо. Сонячним дощем
[b]Н[/b]адія пломеніє між світами,
[b]А[/b]кордом мрій бринить кохання щем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2026
С годами я всё больше «вещь в себе»:
мне тихий сад милей хмельных пирушек,
мир внутренний уютней, чем наружный,
и меньше просьб к изменчивой судьбе.
Мой ближний круг заужен донельзя́ –
давно в нём место только самым близким,
общительность, растаяв барбариской,
иссякла, чуть сверкая и скользя.
Спокойно в тишине любимых книг,
мурлычет кот-миляга на подушке,
и стынет чай в фарфоре старой кружки,
и пишется витиеватый стих…
О чём? Вопрос… Избитость вечных тем,
казалось бы, давно не занимает,
но иногда, поддавшись буйству мая,
опять шепчу взволнованно «Je t’aime…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063071
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.05.2026
Я – жінка, я – поема між поем,
Я – згорнутий сувій у візерунках,
В якому вірші, руни та малюнки,
І мить безумства, і блаженства щем.
Я – жінка, я – п'янкий відьомський трунок,
Той, що палає ледь торкнувшись вуст,
Та спраглий п'є, мов на хресті Ісус,
І дяку славословить за дарунок.
Я – жінка, й правота у тім моя,
До віку вбрана в зоряну корону,
В безоднях ваших образ мій сія!
Для мене від народження до скону
Життя, й кохання, й вранішня зоря,
І у молитвах ваших знову я!
************************************
Джерело натхнення:
Валерий Брюсов
ЖЕНЩИНЕ
Ты - женщина, ты - книга между книг,
Ты - свернутый, запечатленный свиток;
В его строках и дум и слов избыток,
В его листах безумен каждый миг.
Ты - женщина, ты - ведьмовский напиток!
Он жжет огнем, едва в уста проник;
Но пьющий пламя подавляет крик
И славословит бешено средь пыток.
Ты - женщина, и этим ты права.
От века убрана короной звездной,
Ты - в наших безднах образ божества!
Мы для тебя влечем ярем железный,
Тебе мы служим, тверди гор дробя,
И молимся - от века - на тебя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2026
На некошених луках моїх сновидінь,
на теренах прожитих світів,
де пасуться отари грайливих створінь
між небесних крутих берегів,
надвечірня зоря, чи то місячний птах
плине долею за небосхил,
і вплітаються в коси минулі літа
сивим сріблом, мов зоряний пил…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2026
Цяцянками втішалася душа,
Сновидою блукала між світами,
Пливла життя бурхливими річками,
Веснянками квітчалась у віршах.
Її химерних мрій примарний шлях
То в прірву падав, то злітав в небесність…
Першочергова зверхність чи відвертість?
Забитий вже передостанній цвях
Надії у одвірки сподівань,
Де намірів лякає благочестя,
Де вибору нема на перехрестях
Зневіри та безкрилості бажань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2026
Віконна шибка в крапельках дощу,
Валіза сподівань і безнадії…
Мій листопад – провісник та віщун,
Його пророцтвам пошепки радію.
Його слова, кленові, золоті,
Чаклунка осінь виклала у руни
Й на перехресті місячних світів
Зварила свій терпкий медвяний трунок.
Я з листопадом п’ю на брудершафт,
Дарма, що вже міняти щось запізно,
Мені достатньо цих осінніх шат
Й дрібничок зі старенької валізи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2026
Лижет ласково ноги прибой,
И песок не горяч на рассвете,
Томный август, прощаясь со мной,
Серенаду слагает о лете.
О полёте стремительных дней –
Безвозвратных, бездумных, беспечных,
О пленительных танцах теней
На дорогах подлунных и млечных.
Расставаний приходит пора,
Развенчав иллюзорность желаний,
Одевая в прохладу ветра,
Отдавая тепло на закланье.
Вдоль по берегу август идёт,
Согревая волну напоследок.
Мы увидимся здесь через год:
Пляж. Болгария. Будущим летом…
2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062674
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.05.2026
[b]А[/b] літа наче й не було…
[b]Л[/b]етить у вирій лист кленовий,
[b]І [/b]сповиває осінь знову
[b]Т[/b]уманом заспане село.
[b]А[/b] потім в шати золоті
[b]Н[/b]едільний ранок обряджає,
[b]А[/b]дреси теплих днів міняє,
[b]Ч[/b]аклує, бо ж на самоті
[b]Е[/b]легій зоряним ночам
[b]Й[/b] прийдешнім забавкам зимовим
[b]Н[/b]е скласти до ладý. Святкових
[b]Е[/b]моцій їй не вистача,
[b]Б[/b]арвистих мрій в сумних містах,
[b]У[/b]митих росами світанків –
[b]Л[/b]ихих негод печальна бранка
[b]О[/b]тая осінь золота…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2026
Ледь жевріє нездІйсненністю мрій
бажань минулих гаснуче багаття,
сумним чуттям, засніженим лататтям
живе в душі збентеженій моїй.
Я бачу дім – старенький, сивий геть,
а був колись веселим та співочим…
І він сумує часом серед ночі,
хоча вже й пам’ята мене ледь-ледь.
Та розумію: більш не повернусь –
давно немає стежки до порогу.
Прошу для нього радості у бога,
і далі йду, і майже не журюсь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2026
Дорогой, устланной снегами,
Под звон весёлых бубенцов,
Летит зима над городами
Дорогой, устланной снегами.
Сложив из льдинок оригами,
Декабрьских шлёт она гонцов
Дорогой, устланной снегами,
Под звон весёлых бубенцов…
* * *
Разрушив льдов оцепененье,
Теплу тропинку проторив,
Грядёт весны преображенье,
Разрушив льдов оцепененье.
Победно марта песнопенье,
Звенит капелью лейтмотив,
Разрушив льдов оцепененье,
Теплу тропинку проторив…
* * *
В наряды жаркие одето,
В благоуханье пышных трав,
Июньским днём ликует лето,
В наряды жаркие одето.
Слагает чудо-триолеты
Под сенью сказочных дубрав,
В наряды жаркие одето,
В благоуханье пышных трав…
* * *
Очарованием дыша,
Легко, восторженно, воздушно,
Танцует осени душа,
Очарованием дыша.
Сентябрь, листвой едва шурша,
Внимает трепетно-послушно,
Очарованием дыша,
Легко, восторженно, воздушно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062408
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.05.2026
Світала соняхами ніч…
Волошок синіми очима
Всміхався ранок навсібіч –
Раділо літо разом з ними.
А я раділа разом з ним –
Таким співочим, солов’їним,
Зеленим, свіжим, молодим,
В роси намистечку перлиннім.
Й блукалось затишно мені
Сріблястим вранішнім туманом,
Промінчик перший пломенів –
То починався мій світанок.
Ішла полями навмання,
Пісень співала безтурботних,
Зійшло знамення, чи знання,
Що липень буде не спекотним.
Отак і сталося. Дарма,
Воно й на краще, що без спеки,
Нехай у затінку дріма…
На луках паслися лелеки,
Шукали ящірок прудких,
Злітали в небо над ланами
І линули крізь час стрімкий
До зір чумацькими шляхами.
До сутінок – як до зими,
День неосяжний, нескінченний,
Немає влади у пітьми
Над літом цим благословенним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2026
Говори-говори… я услышу тебя,
На разлуки и встречи реальность дробя,
Но меняя рассвет на медовый закат,
Понимаю, что нам не вернуться назад,
В мир, где в майском саду нежной пеночки свист,
Где кружился, вальсируя, сорванный лист,
Где, в росе отражаясь, искрящийся блик
Заставал нас врасплох в тишине старых лип.
Говори-говори… этот простенький стих
Посреди суеты бумерангом настиг,
Я пишу, на страницу роняя слова,
Сознавая: как прежде тобою жива…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062236
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2026
Мені болить. І не лише за мову.
Хоча за мову теж мені болить –
Колись-бо солов’їна й калинóва,
Не тьохкає сьогодні, не бринить.
«Геройка», «міністерка» і «членкиня» –
Шевченко у труні перевернувсь…
Навіщо ці «покращення» невпинні?
Допетрати не в змозі я чомусь…
Йдемо кудись, до чогось… То ж до чого?
У чому тих усіх «геройок» сенс?
Знічев’я рідну нівечимо мову,
Загрузши в незугарності словес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2026
Надежда, Вера и Любовь
Устали странствовать по свету,
И все счастливые приметы
Уже не унимают боль.
Уже не радует весна,
И осень больше не печалит,
Рассвет горчит остывшим чаем,
А ночью тусклая луна
Едва тревожит хрупкий сон,
Лучом касаясь изголовья…
Надеждой, Верой и Любовью
Как прежде полон, полон он…
***************************
Надія, Віра і Любов
Стомилися, йдучи світами,
Прикмет щасливих манівцями
Блукаючи наосліп знов.
Весна не тішить вже серця́,
Осінній смуток входить в звичку,
Уранці сіється мигичка,
А ніч похмура, без кінця.
І тільки місяць край вікна
В крихке вплітає сновидіння
Любові, Віри і Надії
Напівзабуті імена…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062122
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.05.2026
В країнку тихих верболозів,
Де сонце мружиться в воді,
Де заплітає місяць коси
Красуні мавці молодій,
Де ясноокі повітрулі
Плекають сум нічних алей
Я повернусь. Часи минулі
Дверцята до царѝни фей
Мені відчинять, й тишком-нишком,
Йдучи навшпиньки й навпростець,
Загублену в дитинстві книжку
Знайду, затеплю каганець,
І прочитавши все спочатку,
Й збагнувши в чому сенс життя,
Себе замріяним дівчатком
Побачу… Йде назустріч татко,
А в серці – радість й каяття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2026
Поглянь, як затишно кругом, поглянь, як зоряно!
Дворогим місяцем лани захмарні зорано.
Щебече серце, соловейком заливається,
І щиро віриться: омріяне збувається!
А пам’ять лине у дитинство, в казку татову,
В кущі ожини у садку старім за хатою,
У нашу схованку між вербами за школою,
У тихий вечір золотаво-матіоловий.
Ген-ген за обрієм часи минулі райдужні,
Та ще не байдуже, повір, мені не байдуже!
Душа і досі камертоном одзивається,
Й наївно віриться: омріяне збувається…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2026
Їй до лиця був чорний туалет…
Із палевих тонесеньких мережив
На плечі ліг ажурний еполет…
І погляд, що ввесь світ вмістив безмежний,
До себе кликав. У кабріолет
Сідала в час, напоєний росою,
Кивала чоловіку головою
Й жадала палко для душі живої
Упитись нив вечірньою красою.
Здригався кінь сумирний під хлистом,
В бузковій оксамитовій попоні…
І клен тремтів пораненим листом.
В підлісках мла…Притримуючи поні,
Вона пером, що мов фантазій страж,
Тієї мли безсмертила міраж…
***********************************
Джерело натхнення:
Игорь Северянин
На строчку больше, чем сонет
К ее лицу шел черный туалет...
Из палевых тончайшей вязи кружев
На скатах плеч — подобье эполет...
Ее глаза, весь мир обезоружив,
Влекли к себе. Садясь в кабриолет
По вечерам, напоенным росою,
Она кивала мужу головой
И жаждала души своей живой
Упиться нив вечернею красою.
И вздрагивала лошадь, под хлыстом,
В сиреневой муаровой попоне...
И клен кивал израненным листом.
Шуршала мгла... Придерживая пони,
Она брала перо, фантазий страж,
Бессмертя мглы дурманящий мираж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2026
[b]С[/b]опілочка, люблю вночі твій спів © ,
[b]О[/b]селю він мою натхненням повнить,
[b]П[/b]ісень чуттєвих та химерних снів,
[b]І[/b]люзій нездійсненних плине човник…
[b]Л[/b]аскавих слів, щемливих та ясних,
[b]О[/b]тих, що линуть пташкою до серця,
[b]Ч[/b]аруючих, мрійливих та сумних
[b]К[/b]азок по вінця в місячнім відерці.
[b]А[/b] вранці зійде лагідна зоря,
[b]Л[/b]ебідкою полине поза хмари…
[b]Ю[/b]нацькі роки біля вівтаря,
[b]Б[/b]уденних днів сьогоднішні примари…
[b]Л[/b]етять, летять за обрій, за межу
[b]Ю[/b]рбою гомінливою хвилини,
[b]В[/b]они – мій скарб. В собі їх бережу,
[b]Н[/b]емов потічок чистий, швидкоплинний…
[b]О[/b]свячені безмежністю краси,
[b]Ч[/b]астинками мозаїк різнобарвних
[b]І[/b]з пам’яті лунають голоси –
[b]Т[/b]акі жадані в клопотах примарних…
[b]В[/b]они мене потішать, збережуть,
[b]І[/b] у журбі, і в щасті – завжди поряд.
[b]Й[/b] надії у зневірі додадуть,
[b]С[/b]нагою день прийдешній мій наповнять.
[b]П[/b]алкі бажання – зоряні мости,
[b]І[/b]ти мені ще ними, довго йти
[b]В[/b] далекі та незвідані світи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2026
Мов ящірка хвоста, відрощую надію,
Із попелу лечу, мов фенікс, в небеса,
Й найменшій добрій звісточці радію,
І вірю, знову вірю в чудеса.
Таке і є життя: примарне та примхливе.
Для всіх воно одне, для кожного своє.
У когось неба синь, а в когось злива,
Комусь любов натхнення додає…
Живімо ж кожен день, неначе він останній,
Несімо в божий світ тепло своїх сердець,
Стрічаймо радо вечір і світання,
Йдемо не манівцями, навпростець
У ті ясні світи, де буде все на краще,
Де смуток не тяжкий, а доля не гірка,
Й не кинутий ніхто напризволяще,
І тихий ліс, і річка говірка…
І мабуть щось іще – до болю необхідне,
Без чого інше все ураз втрачає сенс:
Щаслива пам’ять, мрія заповітна,
І в сьогоденні трішечки чудес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2026
Да что ж такое… Врут календари,
И праздники опять меняют даты,
А дни в предвосхищеньи благодатей
Желают времена перехитрить.
Стремятся взять сегодня и сейчас
Реванш за все прошедшие потери,
Но я, как Станиславский, им не верю,
Удачи собирая про запас.
Чтоб вытащить на свет в любой момент
Безделицу из ларчика везенья:
Улыбку, добрый сон, стихотворенье…
Чтоб не страшась грядущих перемен
Идти вперёд, печалиться, шутить,
Стараясь быть в согласии с собою,
Играть в орлянку с ветреной судьбою,
И дальше, вопреки прогнозам, жить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061842
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.05.2026