| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Коли сум це частина життя,
Коли інші страждають сильніше,
Чи маєш жадане право ти,
Писати про сум свої вірші?
Чи можеш ти говорити,
Про те, що тебе турбує?
Всі надломлені й так,
Навкруги кров і страх…
Чого ж думка твоя вартує?
Ти повинен триматися зараз,
Стискати кулаки чим дужче.
Та чи не зруйнується враз,
Під тиском надтріснуте блюдце?
Чим далі тим тяжче в грудях,
Вдихаєш глибше, хоч і болить.
Раптом кисень вже не рятує,
Враження, що він закінчиться умить…
Стискаєш кулаки сильніше.
Робиш вдих, хоч і в холосту.
І пишеш про сум свої вірші,
В надії, що народжене слово -
Розвіє навколо пітьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2025
Коли у небі загорілася зірка,
У мене виросли крила кохання.
Тоненько в душі зазвучала сопілка,
Дихання зникло, було тільки зітхання.
Я плигнув у небо, хотів полетіти!
І слів не було, було тільки благання.
Щоб в серці її, той лід розтопити,
У відповідь слухав тільки мовчання.
Той час був нестерпним, себе ледь не знищив.
Девізом життя - стало слово «чекання».
Здавалось це все, мені не злетіти,
В душі приберіг нице слово «прощання».
Та якось непевно, зірка мигнула,
І спалахнула вогником зрання,
Я вирішив ще раз, до неї злетіти,
Бо в серці з’явилося знов сподівання.
І я доторкнувся до форм її милих,
Вдихнув її запах, то було вітання.
Схотів я назавжди там залишитись,
Бо зірка у небі була остання.
Не в сенсі, що небо було пусте,
А тільки ніхто не полонив так мене.
Існує у небі зірка одна…
Її зберігає крилата душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2017
Яке твоє життя? Які твої мотиви?
Збіжить усе, нічого не згадаєш...
Всі спогади підуть немов осінні зливи,
І навіть в мріях, ти вже більше не літаєш.
Тож прояви скоріш забуті негативи,
Розправ широко плечі, ти цього бажаєш!
Внеси в своє життя сміливі корективи,
Ти не віджив своє, ти тільки починаєш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2017
Я мандрував незримими світами,
Там бачив різні кольори веселки.
І не помітив як пройшли з роками,
Душевні й дорогі життя моменти.
А зараз наступила осінь ностальгії,
Я озираюся назад, вдихаю сентименти.
Ті кольорові дні були домівкою надії,
А цьому почуттю я зводив монументи.
Щасливим був тоді, а зараз я який?
Лише актор в театрі з назвою "Життя".
Та зводжу вміло монументи, як тоді,
Бо без надії нас чекає тільки небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2017
Осінній день не знає відпочинку,
Пожовкле листя до землі летить.
Ти йдеш собі й чекаєш на зупинку,
Вимірюєш в годинах кожну мить.
Неплинна, золотаво-тиха осінь...
Вона говорить щедрістю дощів.
Дає тобі останній теплий промінь,
Побуджує до створення віршів.
Це суміш суму, радості й печалі.
Важливий підсумок всього того -
Про що весною голосно кричали.
А влітку думали, що все пройшло...
Прекрасна осінь - зріла і поважна.
Це досвід світу, впевненість, знання.
Життя своє прожити тобі треба,
Щоб твоя осінь марна не була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2017
Як воно, дихати на повні легені?
Судити про це, не можливо ясно...
Коли пухлини розквітають на рентгені,
І ти ховаєш себе передчасно.
Здається кінець, кров як лід у вені,
Всі сірі відтінки побачив завчасно.
Життя вицвітає, навкруг оглашені,
А ти лише хочеш горіти незгасно.
Проходиш нещадно крізь зими студені,
Стоїш під вітрами, що віють безгласно.
Твій шлях замітає, думки-полонені...
Так тяжко буває світити прекрасно.
Жити...горіти...світити...- це мрії,
Хотілося б втілити їх своєчасно,
У всіх них є спільне - частини надії.
Надія безсмертна, не вмре і не згасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2017
Одвічна боротьба –
Зійшлись добро і зло.
І рветься на шматки,
Малярське полотно.
Не буде більше білим –
Його невинний стан.
Покривджений назавжди –
Незайманий фонтан.
Картина та нещасна –
Страждання…
Голод…
Біль…
І винести так важко,
Пекельний водевіль.
Бажання лиш єдине,
Завершити процес.
Змінити гаму світу –
Додати щось з небес.
Відкрити колір миру,
Перебороти тьму.
І крикнути у вічність –
«Я можу… Я живу!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2017
Кораблик паперовий, під вітром похилився,
Його вітрила рвуться від найменших бризк.
Несе кораблик швидко, вода така іскриста -
Життям ми звем примхливий той потік.
Місцями він нещадний, багатий на пороги,
Пройти його не сила і мужам!
Та спробувати варто, зложити свій кораблик,
І показати, хто є справжній капітан!
Ним керувати влучно! Радіти перемогам!
До цілі славної його все ж довести.
Та істину всевічну запам'ятати треба,
Своїм корабликом керуєш тільки ТИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2017
Зупинився швидкоплинний час,
Замовкнувши, завмерло все навкруг.
І бачити в ту ж мить, так ясно, я почав -
Життя, що швидко витікало в мене з рук.
Веселим хлопчиком малим, грайливим -
Дитинство промайнуло мов іскра.
І юність горда, сміла, артистична -
Пробігла повз, неначе й не була…
Та не пройшовши повз, так різко зупинилась
Занедбана та вбита молодість моя.
А після, мали б бути зрілість… Старість…
Та не настануть більше. Й дуже мені жаль -
Прервати подорож, що тільки-но почалась.
Полишити все те, що захищати мав.
Та попри все, я тільки посміхнувся,
Згадав про тих, хто дорогий мені.
Про тих, за кого помирати мушу!
І не шкода́, ні крапельки мені.
Я зжав кулак, вдихнув на повні груди,
І вирвавшись, мов сокіл полетів!
Політ мій буде величавим, дужим,
Я буду жити так, як ще ніхто не жив.
Промінням сонця, ясно буду я світити,
І вітром теплим, вільно дихатиму я.
Частинка мене - в людях буде жити,
А значить, буду жити вічно я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740682
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 05.07.2017
Багато нерозказаних історій,
Чимало ненаписаних листів.
Вони ховають тисячі емоцій,
Великих та маленьких почуттів.
На тих пожовклих сторінках,
Живуть тендітні таємниці.
Вмирають ненароджені думки.
В рядках таких розмашистих,
І одночасно дуже стислих -
Проходиш весь свій шлях,
Що, іноді, мандрує у віки.
Ховаєш у чорнилах ницу душу -
Незрозумілу для чужих очей.
Шукаєш в океані свою сушу,
І проблиск світла...
В темряві ночей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2017
Коротаю безсонні ночі...
Чи може сонливі дні?
Зустрічаю сходи сонця,
Будні нестерпно нудні.
Здається я вигораю...
Живий, ходячий мрець.
Втрачаю свою унікальність,
В отарі похмурих овець.
Як мені врятуватись,
Повернути у вени кров?
Варіантів геть небагато -
Дружба, сім"я, любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2017