Розсипались зорі по небі намистом,
над містом.
І місяць так щедро сяйвом ясним
розсипався.
На хвилях сріблистих човник легкий
гойдався.
Сон теплий і ніжний вишенці нашій
снився.
Солодкий нектар легким ароматом
лився.
А вітер між листям притих, причаївсь,
мов сховався.
По росяній стежці вже ранок ішов,
усміхався.
Ще клени дрімали гуртом край дороги...
Ой сильні!
Невидимі мрії-думки ввись летіли всі,
вільні.
Той ранок веселий засвітиться щастям
над світом.
Заквітчаний сонячним, ніжним весняним він
цвітом.