Я піду стежкою і босими ногами,
По срібних росах трав, поспішу до мами,
Тут народилася, повсюди диво - цвіт,
Не відчуваю, лиш скільки сплинуло літ.
Вже хтось гукає, вмить попереду погляд,
Завмерло серце, я з нею ніби поряд,
Маленька пташечка, над мною літає
Напевно мама, це так мене вітає.
Вітерець віє, тихо дощик хлюпоче,
Мені рідненька, він про тебе шепоче,
Вклонюся низько, босоніж, ну та й нехай,
Ні, я не боюся, це ж милий, батьківський край.
Кладу троянди, знаю, ти їх любила,
Взяла червоні, як завжди, ненько мила,
Позолот осінь, накидала під ноги,
Ні, не забула, я до тебе дороги.
04.09.2017р
Очень трогательно!.... 