Ой, у полі-полі, полечку широкім,
Квилила там чайка, теребила спокій.
Припадала слізно до гнізда пустого,
А над нею постать крука молодого.
Тінню нависає зловіщо-низенько.
"Чи ж то смерть кружляє, матіночко-ненько?
Чи ж вільному волю не дано пізнати?
Чи ж у небі, в парі, не можу літати?"
А погляд лякає хижо-темне око,
Зіщулилось серце, мерзне одиноко.
Сонечко пестує утомлені крила:
"Ти ще маєш бути у долі щаслива.
Щаслива у мирі, в парі і в любові,
Співатиме пісню соловей в діброві.
На хлібному полі врожаї високі,
Злагода і в серці довгожданий спокій."
28.10.16
Дякую щиро! 
Дякую, Люда! 
