Виплакала мати сльози
Виплакала мати сльози
Виглядая сина із доріг
Повиростали вже берези,
А все не їхав він.
Та раптом двері відчинились,
І став він на поріг,
Но очі мамині закрились
-І ,сину мій!- не почув вже він.
Сльози самі з очей котились,
І падали йому до ніг,
Чому все так сталось,
Чому він її не вберіг ?
В нього навчання, робота,
Сім’я,жінка,син як оберіг,
І де ж та мамина турбота,
Чому її він не вберіг
Вона ж його ростила,
Навчала,виховувала,як могла
І де ж бралася та сила
Що із доріг потім вигляда
А як вона переживала.
Як батько,його покинув їй,
Ночей вона не досипала
Коли він,інколи хворів
А він ,так по - маленьку,
Обминав хатоньку стареньку,
Доглядаючи чужую неньку,
Залишивши свою,лагідну,рідненьку
Сльози твої забудуть,
Долі висохнуть вони,
Чужії люди поховають
Свічечку поставлять,вип.’ють за упокій
За могилкою доглянуть,
А ти іди життю радій
Ну що ж ти скажеш внукам своїм
Коли ті попитають як підростуть
В якому ти селі жив
Де похована твоя рідненька
Коли в якому році ти там був
І ти тоді розкажеш їм
Як очі твої союзи не заллють
Як ти свою рідненьку залишив одну помирать
Як давно ти її обминув
ID:
479598
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 15.02.2014 09:45:17
© дата внесення змiн: 15.02.2014 09:45:17
автор: Усов Ю.А.
Вкажіть причину вашої скарги
|
