Жінка моя немов цариця,
В її очах кохання горить.
Вона немов ота жар-птиця
І так вільно над світом летить...
У ній краса нашого краю
І так вишукано містом йде.
Співає пісню серед гаю,
Має серце щире й золоте.
Вона жагуче любить вміє,
В кохання вкладає почуття.
А свою любов кругом сіє,
Може повернути в забуття.
У неї тіло шовковисте,
Ятріє так сильно немов жар.
А кохання, як кришталь чисте,
В полоні я від її чар.