ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА
обломки всего стояли решительно
как остров мёртвых Бёклина
по долине были разбросаны семьи кирпичей
товарищества досок
и таблицы птичьих перьев
одиночная сантехника воспевала вечную жизнь
потусторонного цвета
мы шли обходя острые единицы
подкладывая друг другу волосы в карманы
едва касаясь пальцев и локтей
оглядываясь на огоньки в небе
и тогда
на очередной красной машине подплыл он
остановился на повороте почвенного вывиха
вышел и начал добывать из багажника
мешки с мусором
мешок высокий стройный спортивного телосложения
он хватал его
поднимал высоко и весело как дочку-пятилетку
переворачивал в воздухе лёгким движением
и высыпал прямо в траву
куча объектов соединялась с землёй почему-то беззвучно
зато хаотично
он заваливал обочину мусором доставал следующий мешок
и делал с ним то же самое
вскоре у дороги образовался размякший мусорный холм
тысячи глаз
забытый культ
списанный фонд библиотеки
палитра невозможности
напоследок он заколебался
что делать с мешками пустыми
пригодятся ли они ещё
или да ну их
стоял смотрел
на них блетело заходящее солнце
и в конце концов выбросил
поверил в жанр и стиль
сел в машину
поплыл дальше
качаясь между сорняков и цитат на стенах
так мы увидели
во всех деталях
как образуются стихийные свалки
всё оказалось именно так
как мы ожидали
практика дословно воплощала теорию
теория исчерпывающе отвечала
на все вопросы
иными словами
потребности в практике – не существовало
а по большому счёту
можно было
и не жить
24.09.2025
(Перевод с украинского)
Оригинал:
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
уламки всього стояли рішуче
мов острів мертвих Бекліна
долиною були розкидані сім’ї цегли
товариства дощок
і таблиці пташиного пір’я
поодинока сантехніка співала вічне життя
потойбічного кольору
ми йшли оминаючи гострі одиниці
підкладаючи одне одному волосся в кишені
ледь торкаючись пальців і ліктів
озираючись на вогники в небі
і тоді
на черговій червоній машині підплив він
зупинився на повороті ґрунтового вивиху
вийшов і почав видобувати з багажника
мішки зі сміттям
мішок високий стрункий спортивної статури
він хапав його
піднімав високо й весело мов дочку-п’ятилітку
перевертав у повітрі легким порухом
та висипав просто в траву
купа об’єктів єдналася з землею чомусь беззвучно
зате хаотично
він завалював узбіччя сміттям і діставав наступний мішок
робив з ним те саме
невдовзі біля дороги утворився розм’яклий сміттєвий пагорб
тисячі очей
забутий культ
списаний фонд бібліотеки
палітра неможливості
на останок він вагався
що робити з мішками порожніми
чи знадобляться ще
а чи ну їх
стояв дивився
на них блищало західне сонце
і зрештою викинув
повірив у жанр і стиль
сів у машину
поплив далі
гойдаючись між бур’янів і стінних цитат
так ми побачили
в усіх деталях
як утворюються стихійні звалища
все виявилось рівно так
як ми очікували
практика дослівно втілювала теорію
теорія вичерпно відповідала
на всі запитання
інакше кажучи
потреби в практиці — не існувало
а за великим рахунком
можна було
й не жити