Чи ми богом такі непрощені, Чи про нас у цім світі забули?
Кроками краєм дощечки —
Один, два, три, спіткнулись...
Чи ми богом такі непрощені,
Чи про нас у цім світі забули?
Пролетіла десь в небі ластівка,
Наздогнати хотіла вихор...
А він далі летить з нещастями ,
По собі лишає безвихідь.
Колись поле житом сіялось,
Тепер полем жевріють стяги...
Але ж всім нам одне мріялось...
Проте юність стає фіналом
Кроками краєм дощечки,
Вправо, вліво, усе хитається...
Свою волю, надією зрощену,
На одному житті тримаємо
