Сидять під парадним кошлаті дядюги
І гатять кістками об стіл,
«Глуши, мати!», «Риба!» — волають п'янюги
І лізуть, мов цар на престіл.
Тут ханечку хтось витягає з заначки
Згадали про карти таро:
«Давай, дорогий, ще останню роздачку,
Закінчимо вже доміно.
Розкладемо карти, що жде нас, пропащих,
Під пиво і денатурат,
А так, по-тверезому, змислиш хіба що,
Хто ворог, хто друг, а хто брат.
Тасує колоду бровасте верзило,
А кореш розлив по сто грам,
Хильнули по першій, ніштяк, попустило,
І гадок прийшов караван.
Валет цей для нас геть усім неприйнятний,
Вдягнувся в кальсони-трико,
А ця-от мадам, що в штанах делікатних,
Подібна до “Мані Кліко”.
Звіряли в інструкції суть тих розкладів,
І вийшов конкретний конфлікт,
Та всіх перемочимо, спритних і гадів,
Коротше, усім тут вердикт.
Та тут розвалилась компанія з миром,
У двір сам дільничий зайшов,
Сказав, розійтися «царям» по квартирах,
А то буде всім протокол.
ID:
1069930
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.10.2026 07:43:24
© дата внесення змiн: 04.10.2026 08:44:49
автор: Island
Вкажіть причину вашої скарги
|
