Мале руденьке кошенятко
Сумує, де подівся татко?
Й матуся зникла по дорозі,
Воно ж дрімає на порозі.
Набігалось по густих травах,
Сміялось сонечко в загравах,
А потім раптом покотилось,
— Воно, напевно, теж втомилось,—
Промуркотіло кошенятко.
Йому зненацька стало страшно.
Та вмить згадало слова вчасно,
Які їх мама досить ясно,
Доволі голосно сказала:
— Не раз тебе, синку, повчала,
Хоробрим стань — будеш сміливим,
Життя в борні… Щоби щасливим
Себе відчути — май впевненість
У дійствах і смиренність.
Коли страх підкрадається,
Нагоди не зрікається,
Закласти сумнів у сердечко —
Почуєш це — зробить нелегко:
В очах пробудиш грізні іскри,
Зчерпнеш ти силоньку нізвідки,
Той страх миттєво зникне в пітьмі,
Тож виграй час у цій війні…
Бо в тебе досить сили волі!
— Що то слова, — руденький шепотів,
Іще малий, я спати захотів,
Мабуть, слова сприймати варто,
За нічку підросту, і завтра
Як відпочину — втоплю, тоді
Усі страхи в ці жахливі дні…
Ну от, із сонечком засну,
Бо дуже я його люблю!
22.09.2026 р
ЧУДОВИЙ ВІРШ ДЛЯ ДІТЕЙ І ПОВЧАЛЬНМЙ.БРАВО!
