Ця осінь прилетіла дуже рано,
Крилом жалю торкнулася душі.
Золотокоса, пишна і багряна,
Але ж дощі...за нею йдуть дощі.
І змиють фарби всі, і позолоту,
Туманами огорнуться сади.
І тільки вогник у вікні навпроти,
Цей темний світ триматиме завжди..
Він буде знати потаємні мрії,
Навіє світлі і солодкі сни.
Немов маленька іскорка надії,
Яка веде до сонця, до весни.
