Тягніться, очі, за Ель Греко,
Спирайтесь, спини, на довгі сходні,
Кидайтесь в ноги густим смерекам,
Під стріхи лізьте в страху господнім.
Немов премудрість годинникарства
Шляхами манівців, без бою,
Хто знає, на які штукарства
Удатна сповідь над аналоєм.
Що нам миліша в серпанку серпня —
На день чатує, з-під ковдри кличе,
Квиток готує в життя нестерпне
На тлі вже згаслого сторіччя…
Немов нащадка від м’яти-рути,
Що спочиває у жовтих гливах,
Дзвінким горобчиком абсолюту,
Як порятунок від злоби зливи.
Не вір потворам у сяйві срібла:
Прекрасним є лише Захід Сходу,
Як доля, зважена у лібрах,
Як невгамовна людська природа.
